Щорічно 28 липня відзначається Всесвітній день боротьби з гепатитами. Вірусні гепатити становлять серйозну проблему для системи охорони здоров’я через їх широку поширеність (особливо серед окремих груп населення), особливості шляхів передачі (контагіозність вірусних гепатитів В та С більша, ніж ВІЛ), складність діагностування (поширеність безсимптомного перебігу хвороби, обмежений доступ до тестування), негативні наслідки розвитку хвороби (цироз печінки, гепатоцелюлярна карцинома) та низький рівень усвідомлення населення щодо наслідків захворювання. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я вірусним гепатитом B або C інфіковані 325 млн. осіб у всьому світі і щорічно від нього вмирає 1,4 млн. чоловік. За рівнем смертності дана інфекційна хвороба стоїть на другому місці після туберкульозу, а число людей, інфікованих гепатитом, в 9 разів перевищує кількість ВІЛ-інфікованих. Україна належить до країн із середньою поширеністю гепатитів. Однак, за результатами моніторингу груп ризику інфікування вірусом гепатиту С, захворюваність серед них значно перевищує середньосвітові показники та сягає 40-60% контингенту. Щорічно в країні реєструється 11-14 тисяч нових випадків вірусних гепатитів.

1. {
Вірусні гепатити
До всесвітнього дня боротьби з
гепатитами

2. Гепатит – загальноприйнята назва запальних захворювань
печінки, викликаних, як правило, вірусами гепатиту. Прорив у
вивченні етіології вірусних гепатитів зробив Нобелівський
лауреат, американський вірусолог Барух Бламберг. 28 липня, у
день його народження, відзначається всесвітній день боротьби з
гепатитом.
Згідно зі статистикою ВООЗ, на вірусний гепатит хворіють або
перехворіли в минулому близько 2 мільярдів чоловік. Прийнято
розглядати такі види вірусних гепатитів: А, В, С, D, E, F, G. Усі
вони призводять до розвитку хвороби печінки, а також небезпечні
можливістю перетікання захворювання в хронічну форму, яка
відрізняється млявим перебігом, у результаті чого захворювання
може бути виявлене вже на пізніх стадіях. Мінімум 60% випадків
раку печінки пов’язані з пізньою діагностикою та лікуванням
вірусних гепатитів В і С. Саме гепатити В і С на сьогодні
вважаються найбільш небезпечними. Згідно зі статистикою, серед
усіх смертей від гепатиту на них припадає 96%.

3. Гепатит – гостре або хронічне дифузне запальне захворювання
печінки різної етіології. Етіотропна класифікація гепатитів
включає:
• Інфекційний гепатит (вірусний, бактеріальний);
• Токсичний гепатит;
• Променевий гепатит;
• Аутоімунний гепатит.
Гепатити мають схожу клінічну картину, але розрізняються
причинами їх виникнення, шляхами інфікування, патологічними
змінами в організмі та прогнозом для хворого. В даний час серед
вірусних гепатитів виділяють 7 типів (А, В, С, D, Е, F, G) і безліч
генотипів (підтипів).
Шляхи інфікування:
• Контактно-побутовий (гепатит А, Е);
• Парентеральний (гепатит С, В, D, G);
• Статевий (гепатит С, В, D, G).

4. Симптоми гепатиту:
Залежно від ступеня тяжкості та індивідуальних особливостей
організму, гостра інфекція може мати як безсимптомний перебіг, так
і незначні клінічні прояви. Найбільш поширені прояви гепатитів:
• астеновегетативний синдром (виражена загальна слабкість, швидка
втомлюваність, дратівливість, апатія);
• диспепсичний синдром (нудота, блювання, діарея, болі в животі);
• зміна кольору сечі (потемніння, сеча кольору пива) та знебарвлення
калу;
• пожовтіння шкіри, слизових оболонок та склер;
• підвищення температури тіла.

5. Гепатит А
(хвороба Боткіна ) викликається РНК- вірусом. Вірус потрапляє в
організм людини з забрудненими продуктами харчування, водою ,
предметами побуту . Основним джерелом інфекції служать хворі з
безжовтяничними формами хвороби. При попаданні в шлунково-
кишковий тракт , вірус проникає через слизову оболонку кишківника
і з потоком крові заноситься в печінку , де впроваджується в клітини
печінки і починає активно розмножуватися. Вірус гепатиту А має
кислотостійку оболонку. Це допомагає вірусам , що потрапили із
забрудненими продуктами і водою , пройти кислий захисний бар'єр
шлунка.

6. Гепатит В
Джерелами інфекції служать хворі з гострими і хронічними
формами гепатиту. Передача вірусу здійснюється парентерально
природними і штучними шляхами. З природних шляхів найбільш
поширений статевий шлях передачі інфекції. Також можлива
передача інфекції під час пологів від хворої матері дитині або
трансплацентарне зараження плоду під час вагітності. Штучний
шлях передачі інфекції здійснюється при переливанні зараженої
крові або її компонентів.
У порівнянні з гепатитом А , при гепатиті В частіше порушення
функцій печінки носить більш виражений характер. Після
перенесеного захворювання розвивається тривалий імунітет.

7. Яким чином гепатит B НЕ передається?
Вірус гепатиту B не передається через столові прибори, у
наслідок годування груддю, через обійми, поцілунки,
рукостискання, кашель, чхання, користування громадськими
басейнами чи подібними об’єктами.

8. Як можна захистити себе?
Ви можете захистити себе від гепатиту B за допомогою вакцинації, що
формує імунітет у середньому на 20–30 років, а інколи — пожиттєво.
Крім цього, поширенню вірусу гепатиту B можна запобігти таким чином:
* уникайте контактів з кров’ю та рідинами організму інших людей;
* уникайте непотрібних ін’єкцій;
* вибирайте пероральні ліки замість ін’єкцій там, де це можливо;
* уникайте випадкових статевих контактів, завжди використовуйте
презерватив;
* ніколи не діліться персональними бритвами чи зубними щітками,
манікюрними ножицями та іншими засобами індивідуального
користування;
*використовуйте тільки стерилізовані інструменти для пірсингу і
татуювання;
* вагітним жінкам, у яких діагностовано гепатит B, слід порадитися зі
своїм лікарем про те, як запобігти передаванню вірусу до дитини.

9. Гепатит С
Може призводити до розвитку хронічного гепатиту , що
завершується цирозом печінки і раком печінки.
Вакцини проти гепатиту С не існує.
Групи ризику насамперед пов'язані з переливанням крові та її
препаратів , хірургічними операціями , ін'єкціями наркотиків з
використанням загальних шприців , безладними статевими
контактами . Вважається , що 15-20 % заражених вірусом гепатиту
С виліковуються самостійно , за допомогою власної імунної
системи.

10. Гепатит C не передається через грудне молоко, харчі або воду,
внаслідок побутових контактів, наприклад обіймів, поцілунків і
споживання їжі та напоїв спільно з інфікованою особою.
За оцінками, понад 5% українців інфіковано гепатитом C, а це близько
2 млн осіб. За даними ВООЗ, за допомогою противірусних препаратів
можливо вилікувати понад 95% людей з інфекцією гепатиту C.

11. Вакцини проти гепатиту C не існує, тому профілактика інфекції
гепатиту C залежить від безпечних медичних та інших маніпуляцій, що
пов’язані з контактом із кров’ю.
Заходи первинної профілактики гепатиту C, рекомендовані ВООЗ:
* гігієна рук — миття рук і використання рукавичок, хірургічна обробка
рук;
* безпечне здійснення медичних ін’єкцій;
* надання комплексних послуг, спрямованих на зменшення шкоди,
споживачам ін’єкційних та інтраназальних наркотиків, включаючи
стерильне ін’єкційне обладнання;
* тестування донорської крові на гепатити B і C (а також ВІЛ і сифіліс);
* підвищення інформованості медичного персоналу про шляхи
інфікування гепатитом C;
* правильне і регулярне використання презервативів.
Вторинна і третинна профілактика
Для людей, інфікованих вірусом гепатиту C, ВООЗ рекомендує такі
заходи:
* консультації щодо різних варіантів медичної допомоги та лікування;
* імунізація вакцинами від гепатиту A і B з метою запобігання ко-
інфекції цими вірусами для захисту печінки;
* лікування;
* регулярний моніторинг з метою раннього діагностування хронічних
захворювань печінки.

12. Гепатит D
Провокується вірусом гепатиту D і характеризується гострим
розвитком з масивним ураженням печінки. Дельта-вірус здатний
розмножуватися в клітинах печінки лише у присутності вірусу
гепатиту В, так як для виходу з клітки частинки дельта-вірусу
використовують білки вірусу гепатиту В. Гепатит D поширений
повсюдно . Джерелом вірусу є хвора людина або вірусоносій.
Зараження вірусом D відбувається при попаданні вірусу
безпосередньо в кров. Гострі форми захворювання можуть
закінчуватися повним одужанням хворого. Проте в деяких випадках
розвивається хронічний гепатит , що приводить до цирозу печінки.
Вакцинація проти гепатиту В захищає від зараження гепатитом D

13. Гепатит Е
Гепатит Е провокує симптоми схожі з симптомами гепатиту А, хоча
іноді може приймати фульмінантний розвиток, особливо у вагітних
жінок.
За шляхами передачі гепатит Е близький до гепатиту А. Він може
передаватися через заражену вірусом воду, їжу, а крім того -
парентерально.
Важкі наслідки у вигляді фульмінантного гепатиту, який призводить
до смерті хворого, при гепатиті Е зустрічаються значно частіше, ніж
при гепатиті А і гострому гепатиті В.
Найбільш часто гепатит Е зустрічається в Центральній Азії та країнах
Африки.

14. Гепатит F
Гепатит F, ГF (Hepatitis F) - ще один тип вірусного гепатиту людини,
існування якого передбачається на підставі епідеміологічних даних і
попереднього вивчення в дослідах на мавпах окремих ізолятів вірусу від
хворих посттрансфузійним гепатитом.
Є відомості, що деяка частка хворих, які перенесли явно
посттрансфузійний гепатит, залишалася серонегативною щодо всіх
маркерів відомих вірусних гепатитів людини; в різних країнах Заходу ця
частка сягає 15-20%.
Більше того, тривалі спостереження за окремими хворими - особами з
високим ризиком зараження посттрансфузійним гепатитом - такими як
наркомани або хворі на гемофілію, показали, що у всіх зареєстровано
захворювання на жовтяницю, в тому числі етіологічно не пов'язані з
вірусами гепатитів А, В, С, D, Е і G.

15. Гепатит G
Вірус Гепатиту G (HGV, GBV-C) був виділений в 1995 році науковою
групою фірми «Abbott» під керівництвом I. Mushahvar від хворого
хронічним гепатитом С, а згодом і від хворих гепатитом "ні-А-ні-Е".
Вірус гепатиту G відносять до Flaviviridae. Висловлюється припущення
про наявність як мінімум 3 генотипів і декількох субтипів вірусу.
Можливі шляхи передачі з кров'ю і через статевий контакт, але поки
ще не зовсім ясно викликає він гепатит сам або асоціюється з
гепатитом іншої етіології.
Його первинне розмноження в клітинах печінки на даний момент не
доведено. Нестійкий у навколишньому середовищі, миттєво гине при
кип'ятінні.

16. Інфекційні захворювання [Текст] : навчальний посібник . –
К. : СПД Чалчинська Н. В. , 2014. – 452 с. – (Бібліотека
військового лікаря).
У посібнику викладені сучасні уявлення щодо клінічного
перебігу, програм обстеження і лікування актуальних
інфекційних захворювань, які зустрічаються у повсякденній
праці військових лікарів, лікарів-інфекціоністів. Наводяться
дані щодо організації надання медичної допомоги
інфекційним хворим за окремими нозологіями у ЗС України
у мирний період; клініки, діагностики, диференційної
діагностики, лікування та профілактики інфекційних
захворювань. Призначений для слухачів Української
військово-медичної академії, лікарів-інтернів і лікарів-
слухачів закладів (факультетів) післядипломної освіти -
інфекціоністів, терапевтів, лікарів загальної практики,
фахівців суміжних спеціальностей.

17. Інфекційні хвороби [Текст] : підручник для студ. мед.
закл. вищ. освіти / за ред. О.А. Голубовської /Андрейчин
М. А. , Матейко Г. Б. , Пришляк О. Я. , Кондрин О. Є. ,
Попович О. О. – 3 - є вид. – К. : ВСВ"Медицина", 2020. –
686 с. : іл.
У підручнику викладено сучасні уявлення про
найпоширеніші інфекційні й паразитарні хвороби.
Особливу увагу приділено захворюванням, які поширені
на території України, хворобам, що становлять значну
світову небезпеку і підлягають регуляції Міжнародними
медико-санітарними правилами, інфекційним та
паразитарним хворобам, які можуть бути завезені на
територію нашої країни й становлять проблему
медицини подорожей і тропічної медицини. У виданні
осучаснено загальні питання інфектології, принципи
класифікації інфекційних хвороб, діагностики, лікування
та профілактики, у тому числі імунопрофілактики.
Зокрема використано сучасні матеріали й рекомендації
ВООЗ, зарубіжні публікації провідних фахівців. У книзі
подано кольорові ілюстрації найпоширеніших
інфекційних хвороб. Для студентів медичних
(фармацевтичних) закладів вищої освіти, лікарів-інтернів
і слухачів факультетів післядипломної освіти, а також
сімейних лікарів, фахівців медицини невідкладних станів,
лікарів-інфекціоністів.

18. Імунопрофілактика інфекційних хвороб [Текст] :
навч.-метод. посібн. / за ред. Л. І. Чернишової, А. П.
Волохи. – 2 -е вид. , переробл. і доповн. – К. : ВСВ
"Медицина", 2019. – 320 с. : іл.
У навчально-методичному посібнику викладено
основні досягнення в імунопрофілактиці, перспективи
розвитку нових вакцин, проблеми, які трапляються в
лікарській практиці. Описано методи підвищення
безпечності щеплень та моніторингу проведення
вакцинації. Наведено джерела антивакцинальної
кампанії, показано значення комунікаційної політики
для ефективного проведення імунопрофілактики.
Детально описано організацію вакцинального
процесу, імунопрофілактику окремих інфекцій. Нове
видання доповнено особливостями вакцинації при
різних клінічних ситуаціях. Матеріали, наведені в
посібнику «Iмунопрофілактика інфекційних хвороб»
за редакцією Л.I. Чернишової, Ф.I. Лапія, А.П. Волохи,
із точки зору Національної технічної групи експертів з
імунопрофілактики при МОЗ України відповідають
сучасним вимогам. Для лікарів-інтернів, слухачів
післядипломної освіти, педіатрів, сімейних лікарів,
дитячих імунологів, дитячих інфекціоністів і лікарів
вузьких педіатричних спеціальностей, а також
студентів медичних закладів вищої освіти.

19. Інфекційні хвороби [Текст] : підруч. для студ. мед. закл.
вищ. освіти освітньо-кваліф. рівнів "Бакалавр" і "Магістр зі
спец. "Медсестринство" напр. підготовки "Охорона
здоров'я" / за ред. В. М. Козька. – К. : ВСВ "Медицина",
2019. – 312 с.
Підручник підготовлено відповідно до типових
навчальних програм для студентів зі спеціальності
«Медсестринство» спеціалізацій «Лікувальна справа»,
«Акушерська справа», «Сестринська справа» напряму
підготовки «Охорона здоров’я» з урахуванням вимог
освітньо-кваліфікаційної характеристики, освітньо-
професійної практичної підготовки та стандартів освіти
на основі нормативно-директивних матеріалів МОЗ
України. Нозологічні форми викладено за однотипною
схемою: визначення, етіологія, епідеміологія, патогенез,
клінічна картина, ускладнення, діагностика,
диференціальна діагностика, лікування, профілактика.
Зокрема висвітлено теми, які виносять на самостійне
позааудиторне опрацювання. Особливу увагу приділено
питанням загальної інфектології, догляду за хворими,
наданню невідкладної допомоги. Поданий матеріал
викладено на сучасному науковому рівні відповідно до
чинних міжнародних рекомендацій. Для студентів
медичних закладів вищої освіти освітньо-кваліфікаційних
рівнів «Бакалавр» і «Магістр» зі спеціальності
«Медсестринство» напряму підготовки «Охорона
здоров’я».

20. Інфекційні хвороби [Текст] : Підручник для лікарів-
інтернів і лікарів слухачів закладів (факульт.)
післядипломної освіти МОЗ України. Т.1 / за ред. В. П.
Малого, М. А. Андрейчина /Андрейчин М. А. , Малий В. П. ,
Грижак І. Г. , Дикий Б. М. , Кондрин О. Є. , Пришляк О. Я. –
Львів : Магнолія – 2006, 2018. – 652 с.
Підручник призначений для лікарів, які навчаються у вищих
медичних навчальний закладах та закладах післядипломної
освіти МОЗ України. У виданні наведена інформація,
необхідна лікарю для безперервної медичної
післядипломної освіти. Висвітлені найважливіші нозологічні
форми, які трапляються в Україні та за її межами, у тому
числі діагностика, методи лікування й профілактика.
Видання містить сучасну інформацію про надання медичної
допомоги інфекційним хворим в Україні, організацію
інфекційної служби в умовах реформування медичної галузі,
а також про основні напрямки боротьби з інфекційними
хворобами. У підготовці цього видання брали участь
провідні фахівці. Підручник призначений для лікарів-
інтернів і лікарів – слухачів закладів (факультетів)
післядипломної освіти МОЗ України, а також буде корисний
для студентів медичних університетів і науковців.

21. Інфекційні хвороби у дітей [Текст] :
національний підручник для студ. вищих
медичних навч. закл. ІVр. / Л. І. Чернишова,
А. П. Волоха, А. В. Бондаренко та ін. ; За ред.
Л. І. Чернишової. – К. : ВСВ"Медицина",
2016. – 1016 с. : іл
У підручнику викладено основні симптоми
та синдроми інфекційних хвороб у дітей.
Наведено класичні й нові дані щодо
етіології, діагностики, лікування та
профілактики інфекцій, які можуть
траплятися у практичній діяльності лікаря-
педіатра. Висвітлено епідеміологічну
ситуацію щодо окремих інфекцій у світі і в
Україні. Для дитячих інфекціоністів,
педіатрів, сімейних лікарів, інтернів і лікарів
усіх педіатричних спеціальностей.

22. Інфекційні хвороби в дітей [Текст] :
національний підруч. для студ. вищ. мед. навч.
закл. IV р. акр./ С. О. Крамарьов, О. Б. Надрага,
Л. В. Пипа та ін. ; за ред. С. О. Крамарьова, О. Б.
Надраги. – 2 - е вид. , виправлене. – К. :
Медицина, 2016. – 392 с. : іл.
У підручнику представлено класичні і нові дані
про інфекційні хвороби в дітей. Наведено сучасні
відомості про етіологію, епідеміологію,
патогенез, клінічну картину, методи діагностики
та лікування найпоширеніших інфекційних
захворювань серед дітей в Україні. До кожної
теми подано перелік питань і тестів для
самоконтролю засвоєних знань. Для студентів і
лікарів-інтернів вищих медичних навчальних
закладів IV рівня акредитації.

23. Инфекционные болезни [Текст] : учебник для студ. высш.
мед. учеб. заведений IV ур. аккр. (/ под ред. О.А. Голубовской.
– К. : Медицина, 2014. – 784 с.
В учебнике изложены современные представления о
наиболее распространенных инфекционных и паразитарных
болезнях. Особое внимание уделено заболеваниям, которые
встречаются на территории Украины; болезням,
представляющим значительную мировую опасность и
подлежащим регуляции Международными медико-
санитарными правилами 2005 года; инфекционным и
паразитарным заболеваниям, которые могут быть завезены
на территорию нашей страны и составляют проблему
медицины путешествий и тропической медицины.
Освещены общие вопросы инфектологии, принципы
классификации инфекционных болезней, их диагностики,
лечения и профилактики, в том числе
иммунопрофилактики. Все разделы учебника содержат
основные положения, вопросы и тесты для самоподготовки
согласно требованиям современного учебного направления
— кредитно-модульной системы организации учебного
процесса. В книге представлены цветные иллюстрации. Для
студентов высших медицинских (фармацевтических) учебных
заведений IV уровня аккредитации, врачей-интернов и
курсантов факультетов последипломного образования, а
также семейных врачей, специалистов медицины
неотложных состояний, врачей-инфекционистов.

24. Чорновіл, А. В. Інфекційні хвороби [Текст] : підруч. для
студ. стомат. ф-тів вищ. мед. навч. закл. III-IV р. акред.
(МОЗ України) / А. В. Чорновіл, Р. Ю. Грицко. – 3-ге вид.,
виправл. – К. : Медицина, 2012. – 432 с.
У підручнику наведено основні нозологічні форми
інфекційних хвороб, які найчастіше трапляються в Україні
та в практиці стоматолога. Матеріал викладено на
сучасному науковому рівні. Інфекційні хвороби описано в
такій послідовності: визначення, етіологія, епідеміологія,
патогенез, клінічна картина, лабораторна діагностика,
лікування, профілактика, протиепідемічні заходи.
Особливу увагу приділено питанням ураження обличчя,
шиї і слизової оболонки ротоглотки. Окремий розділ
підручника присвячено основним невідкладним станам,
що можуть супроводжувати перебіг інфекційних хвороб.
Для студентів стоматологічних факультетів медичних
університетів та вищих медичних навчальних закладів
стоматологічного профілю ІІІ-ІV рівнів акредитації.

25. Медсестринство в дитячій інфектології [Текст] :
Підруч. для студ. вищ. мед. навч. закл. І-ІІІ р. акред. / За
ред. В. С. Тарасюка [Тарасюк В. С., Титаренко Н. В. ,
Паламар І. В. , Андрієвський І. Ю. – К. : ВСВ
"Медицина", 2014. – 296 с. – МОЗ України.
Група авторів Вінницького національного медичного
університету ім. М.І. Пирогова, Вінницького медичного
коледжу ім. Д.К. Заболотного й практичних лікарів
підготувала підручник і врахувала всі вимоги
сьогодення, особливо поширення інфекційних
захворювань серед дитячого населення. Увагу читача
акцентовано на специфічності збудників вірусних чи
бактерійних захворювань, їхніх епідеміологічних і
клінічних проявах, наведено класифікації хвороб за
формами, клінічними варіантами, тяжкістю перебігу
тощо. Окремо оцінено стан пацієнта, розроблено план
сестринського догляду й етапи його реалізації з
оцінюванням отриманих результатів. Матеріали
викладено відповідно до вимог начальних програм для
студентів вищих медичних навчальних закладів І—ІІ
рівнів акредитації. Також він стане у пригоді
працівникам практичної охорони здоров’я.

26. Чорновіл, А. В. Клінічне медсестринство в
інфектології [Текст] : підруч. для студ. вищ.
мед. навч. закл. І-ІVр. акред. / А. В. Чорновіл, Р.
Ю. Грицко, С. А. Лишенюк. – 2 - е вид. преробл.
та доп. – К. : ВСВ "Медицина, 2010. – 408 с.
У підручнику наведено основні нозологічні
форми інфекційних хвороб, які найчастіше
трапляються в Україні, та передбачені
програмою вивчення клінічного
медсестринства, а також основи епідеміології.
Опис кожної хвороби дається в такій
послідовності: етіологія, епідеміологія, клінічні
ознаки, лабораторна діагностика, догляд, дієта,
лікування профілактика, найважливіші заходи
в епідемічному осередку. В окремій частині
підручника описано невідкладні стани, що
найчастіше супроводжують перебіг
інфекційних хвороб. Для студентів вищих
медичних навчальних закладів І—ІV рівнів
акредитації за спеціальністю «Сестринська
справа».

27. Дитяча інфектологія [Текст] : навч.
посіб. для студ. вищ. навч. закл. / І. С.
Сміян, Л. І. Алексеєнко, І. Л. Горішна, Л.
А. Волянська ; за ред. І. С. Сміяна. –
Тернопіль : Укрмедкнига, 2004. – 368 с.
Навчально-методичний посібник
призначений для самостійної
позааудиторної підготовки студентів
вищих медичних закладів освіти III-IV
рівнів акредитації до практичних занять
із дитячих інфекційних хвороб.
Посібник допоможе студентам ще до
практичних занять навчитися
використовувати набуті теоретичні
знання для вирішення завдань,
пов’язаних із діагностикою, лікуванням і
профілактикою дитячих інфекцій.

28. Періодичні видання

29. Дякую за увагу!
Підготувала Абрамова Н.І., бібліотекар
1 категорії відділу медичних наук