Україна, Європа, Росія - перспектива 2020 року

1. Європа, Україна і
Росія – перспектива
2020 року
Рим
26 квітня 2016 р.

2. Релігійна мобілізація мас
Події зими-весни 2014 року в Донбасі супроводжувалися протистоянням ідеологій
цивілізаційного вибору: прозахідні прихильники «євромайдану» орієнтувалися на
універсальні права людини, їх проросійські опоненти - на забарвлені в релігійні
тони, іноді прямо антизахідні «православні» цінності. Зокрема, в цей час
спостерігався сплеск релігійної активності (хресні ходи (найчастіше
несанкціоновані жодною з церков), молебні, паломництва до святинь, прийняття
релігійно інспірованих офіційних звернень і документів, формування бойових
підрозділів з релігійними найменуваннями), який зіграв, можливо, визначальну
роль в мобілізації опозиційних новій українській владі мас.
2

3. Незахідні цілісності та ІКТ
«Позацерковна» (позаінституційна)
консолідація соціальних мас навколо
релігійної ідеології є одним зі світових
трендів початку XXI століття. В епоху
соціальних мереж, мобільного інтернету,
комунікаторів тощо (інформаційно-
комунікаційних технологій - ІКТ) вибір
релігійної ідентичності перетворився на
дієвий спосіб соціального захисту. Цей
фактор активно використовується тими чи
іншими силами, що роблять ставку на
потенціал релігійної мобілізації.
Зокрема, західний по суті, метод
солідаризації перед обличчям колективної
загрози «Je suis Charlie»,
використовується різними спільнотами і
може розглядатися як маніфестація
існування наднаціональних релігійно
мотивованих спільнот (пор. акції: Я Хомс,
Я мусульманин, а також Я Волноваха).
Подзаголовок
3

4. Глобальні альтернативи Заходу
Сьогодні можна говорити про
три сформовані глобальні
проекти/спільноти,
альтернативні Заходу.
Проект «русского мира», що
проявився зокрема і в Донбасі,
ініційований в 2006-2008 рр.;
проект китайських
«серцевинних цінностей»
(2012-2014) та ісламський
проект «всесвітнього
халіфату» (2013-2014).
Йдеться про глобальні
проекти, спрямовані на
формування наднаціональних
релігійно-мотивованих
спільнот, які в тій чи іншій мірі
протистоять Заходу.
4

5. Кінець класичного світу?
Зазначені проекти слід вважати
квазірелігійними утвореннями, оскільки
вони не відмовляються від західних
способів аргументації та дії (форм
виробництва та обміну, інфраструктури,
багатьох елементів побуту тощо). Вони
десекуляризують Модерн, але в той же
час значною мірою секуляризують
«материнські» релігійні традиції,
знижуючи тим самим їхній культурний
потенціал. Не буде перебільшенням
сказати, що квазірелігійні альтернативи
Модерну виростають «на кістках» не
тільки самого Модерну, а й класичної
релігійності. Наднаціональні спільноти,
які формуються в процесі їх реалізації,
стають значущими гравцями світової
політики.
5

6. Відповіді на виклики
Протистояння Заходу та його
сформованих/таких, що
формуються, альтернатив
можна розглядати як привід до
перегляду класичної віри в
безальтернативні цінності
західного розуму, этичні
аксіологічні, праксіологічні та ін.
настанови якого мають
перейняти всі інші культурні
субсвіти.
Необхідно звернутися до
конститутивних елементів
західної ідеології — загальної
історії, традиції, світогляду для
зниження конфронтації хоча б у
тих випадках, коли для цього є
підстави.
6

7. Висновки
Які варіанти можливої конфігурації відносин Україна-Європа-Росія?
В ситуації, що склалася, важко дивитися на ці можливості об’єктивно,
проте логічно слідують зі сказаного вище два варіанти:
А — Україна «зависає» між двох протилежних у цивілізаційному плані
субсвітів — західного та «православного» («русскій мір»), кожен з яких
мобілізує максимум зусиль для привертання її на свій бік. Конфронтація
зростає, а (з урахуванням того, що сили глобальних гравців
витрачаються й на участь у інших глобальних протистояннях) зусилля
щодо підтримки порядку в Україні зменшуються.
В — Європа та Росія напрацьовують методику міжкультурного діалогу, в
рамках якого встановлюється комплиментарність їх цивілізаційних
парадигм, а Україна перетворюється на медіатора діалогу, зберігаючи
внутрішню рівновагу та бере участь у їх зближенні.
7