1. Мета артикуляційної гімнастики – розвиток
рухливості органів мовленнєвого апарату, відпрацювання
правильних, повноцінних рухів артикуляційних органів
необхідних для правильної вимови звуків.
Артикуляційну гімнастику бажано проводити щоденно,
відводячи на неї від 5 до 15 хвилин, в залежності від віку
дитини. Не перевантажуйте дитину, не вимагайте від неї
виконання всіх вправ під час одного заняття.
Перед початком роботи Вам необхідно показати дитині
вправу та пояснити її виконання. Для того, щоб дитини
проявила цікавість до артикуляційної гімнастики, її слід
проводити в ігрові формі. Наприклад: ―Язичок живе у своєму
будиночку – ротику. Як і в будь-якому будинку у ньому теж є
свої дверцята – це губи і зуби. Подивись, як я можу відчиняти
і зачиняти дверцята у своєму будиночку, а тепер спробуй ти.
Язичок дуже веселий і любить перетворюватися на різні речі
(вправи ―Лопаточка‖, ―Чашечка‖, ―Голочка‖, ―Трубочка‖,
―Гірка‖). А ще він, як і всі діти любить гратися - гойдатися на
гойдалці вгору-вниз, вгору - вниз (вправа ―Гойдалка‖), грати в
хованки (вправи ―Змійка‖, ―Годинник‖). Та, мабуть, як і ти він
великий ласун, любить поласувати чимось смачненьким
(Вправа ―Смачне варення‖). А як швидко він вміє
скакати на конячці (Вправа ―Конячка‖)!‖
Виконувати артикуляційну гімнастику
слід перед дзеркалом, щоб дитина бачила і
Ваше обличчя і своє, та могла контролювати
виконання вправ. Виконувати артикуляційну
гімнастику слід перед дзеркалом, щоб дитина
бачила і Ваше обличчя і своє, та могла
контролювати виконання вправ.
Частіше хваліть дитину, викликайте позитивний
настрій при виконанні артикуляційної гімнастики.

2. Ні в якому разі не сваріть дитину, якщо у неї щось не
виходить, або виходить не вірно, це може призвести до
того, що дитина взагалі відмовиться виконувати вправи.
Звичайно, спочатку дитині буде важко, але через деякий
час Ви помітите, що рухи стали вже менш напруженими
та чіткими.
1. „Лопаточка‖. Широкий язик висунути, розслабити,
покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не
тремтів. Утримувати 10-15 с.
2. „Неслухняний язичок‖. Широкий язик покласти на
нижню губу та промовляти ―пя-пя-пя‖, неначе
похлопувати свій ―неслухняний язичок‖ верхньою
губою.
3. „Чашечка‖. Рот широко відкрити. Широкий язик
підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не
торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.
4. „Голочка‖. Рот відкрити. Язик висунути далеко вперед,
напружити його та зробити вузьким. Утримувати в
такому положенні 15 с.
5. „Гірка‖. Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до
верхніх кутніх зубів. Кінчиком язика доторкнутися до
нижніх передніх зубів. Утримувати в
такому положенні 15 с.
6. „Трубочка‖. Висунути широкий язик.
Бокові краї язика завернути угору.
Подмухати в отриману трубочку.
Виконувати в повільному темпі
10-15 разів.
7. „Годинник‖. Висунути вузький язик.
Тягнутися язиком поперемінно праворуч –
ліворуч. Рухати язиком з куточка рота
в повільному темпі під лічбу.
Виконати 10-15 разів.

3. 8. „Конячка‖. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути
язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати
під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.
9. „ Грибок‖. Відкрити рот. Присмоктати язик до
піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння сильно
відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10-15 разів. На
відміну від вправи „Конячка‖ язик не повинен
відриватися від піднебіння.
10. „Гойдалка‖. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком
почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при
цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10-15
разів.
11. „Смачне варення‖. Висунути широкий язик, облизати
верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 10-
15 разів.
12. „Змійка‖. Рот широко відкрити. Язик сильно висунути
уперед, напружити, зробити вузьким. Вузький язик
максимально висунути вперед та заховати у глиб рота.
Рухати язиком в повільному темпі 10-15 разів.
13. „Маляр‖. Висунути язик, рот трохи відкрити.
Облизувати спочатку верхню, а потім нижню
губу по колу. Виконати 10-15 разів,
змінюючи напрям.

4. ІГРИ З ПАЛЬЧИКАМИ
Мовленнєві механізми малят розвиваються дуже
рано, ще тоді, коли вони активно не говорять, а лише
чують слова, не розуміючи їхнього змісту.
Спеціальними дослідженнями доведена залежність
розвитку активного мовлення малюнків від розвитку
дрібних м'язів пальців рук.
Усі вчені, які вивчали діяльність дитячого мозку,
становлення мовлення, психіку дітей, визначили
значний стимулюючий вплив функцій рук. Тобто пальці
допомагають дитині скоріше навчитися говорити.
Найбільш ефективні прийоми:
1) катання кульки (беруть участь усі пальці і потрібні
значні зусилля);
2) розривання паперу на дрібні шматочки (беруть
участь всі пальці)
3) перебирання великого дерев'яного намиста;
4) перебирання речовин в мішечках чи саморобних
іграшках (насіння, камінчики, крупа, тощо);
5) складання пірамідок, втулок
( краще дерев'яних) ;
6) шнурування;
7) застібання.
Тому в роботі з дітьми слід
використовувати різноманітні вправи
для пальчиків: « пальчики - робітники»,
«пальчики - музиканти» тощо.
Не слід забувати і про
пальчиковий театр. Його
використання збагачує мову,
викликає радість, емоції.

5. У пальчиковому театрі розігруються потішки й
казки, а також коротенькі дійства. Вони супроводжуються
показом міні-персонажів, зодягнених на пальці руки, та
музикою.
Дітям третього року життя можна пропонувати
пограти в народні ігри з пальчиками і діалогом - «Печу -
печу хлібчик», «Оцей пальчик» тощо. Народні пальчикові
ігри дають змогу інсценувати невеликі фольклорні твори
без використання спеціального дидактичного наочного
матеріалу. Доречно використовувати ігри з дидактичним
сенсорним матеріалом, розробленим М. Мантессорі, у
дітей розвивається дрібна моторика м'язів рук; перебирання
дрібних предметів за допомогою пальців ( гороху.
Намистинок, квасолі тощо) штрихування, обведення
контурних зображень. Разом із тим це впливає на розвиток
зору, мовлення, мислення, формує зосередженість, увагу.
Можна використовувати вправи та ігри для розвитку
дрібних м'язів рук зі спеціальним наочним матеріалом:
Шнурувати і застібати ґудзики на площинних і
об'ємних предметах.
За командою швидко затулити пальчиком предмет на
сюжетній картинці.
Робота з панно, на якому елементи
прикріплені до основи різними способами:
ґудзики, кнопки, шнурки, стрічки тощо.
Отже, розвиваючі дрібні м'язи рук
малюків, і тим самим їхнє активне
мовлення слід пам'ятати слова видатного
педагога к.Д.Ушинського «Мовлення – це
зброя думки... Розвивати
мовлення окремо від думки
неможливо , але розвивати
її перед думкою - небезпечно».

6. Рекомендації батькам
1. Зразок мовлення батьків:
- чистота та темп мовлення;
- насичення фольклорними висловлюваннями;
2. Вчасні консультування в спеціалістів.
3. Розвиток дрібної та загальної моторики:
- зарядка вранці;
- ходьба по бровках;
- перебирання круп;
- ліплення з тіста;
- виготовлення аплікацій, сувенірів, іграшок своїми руками;
4. Розвиток лексики, граматики, фонематичного слуху:
- ―Спіймай спільний звук‖;
- ―Визнач перший (останній) звук‖;
- ―Я знаю п’ять назв...;
-―Нескінченний ланцюжок‖ (око-
-Оля-якір-риба...);
- ―Спіймай слово‖ (м,а,к-мак; с,к,а,т-скат);
-―Вгадай що це‖ (малий, зручний,
-шкільний, необхідний, наповнений
-ручками та олівцями – пенал);
-―Доповни ряд‖ (са, са, са – у
- діда сиві ...
-вуса; ка, ка, ка –
-дорога ой яка ... далека);

7. -―Склади слово з перших
-(других) звуків‖ (молоко,
-антилопа, капуста – мак);
-―Порівняй‖ (дерева,
-машини, будинки, людей) тощо;
5. Читання та переказування казок, розширення знань
дитини про довкілля.
6. Опис малюнків та оточення за зразком та
самостійно.
7. Надання обгрунтованих відповідей на запитання
дитини.
8. Не допускати перевантаження мовного розвитку
дитини.
9. Організація наочної агітації:
- стенди;
- куточки для батьків;
- папки-пересувки.
10. Проведення ―круглих столів‖.
11. Відвідування занять з розвитку
мовлення з метою спостереження за
прийомами навчання вихователя.

8. «За законами граматики»
Оволодіти граматичною будовою мовлення означає
навчитися правильно вживати відмінкові закінчення
слів, дієслівні форми та їх
видозміни, суфікси, префікси, узгоджувати іменники з
іншими частинами мови в роді, числі та відмінку, правильно
будувaти речення, додержуючи відповідного порядку слів у
ньому, вживати прийменники, сполучники, будувати
складнопідрядні і складносурядні речення.
З раннього віку дитина має засвоїти граматичні значення
слів рідної мови, без цього вона не може розуміти мовлення.
Щоб дитина засвоїла граматично-правильне мовлення —
дорослі мають правильно говорити.
Найтиповіші помилки у мовленні дітей такі:
- граматичні помилки словотворення;
- граматичні помилки у словозміні;
Граматичні помилки у дитячому мовленні — не закономірне
явище в процесі засвоєння мови, і причинами їх є вплив
неправильного мовлення оточення, педагогічна занедбаність
мовлення.
Граматичні помилки у мовленні дітей потрібно одразу
виправляти.
Поради батькам:
-постійно стежте за правильністю мовлення
дітей;
- своєчасно виправляйте граматичні помилки;
-не втручайтесь у дитячі розповіді, спочатку
вислухайте дитину, а потім виправляйте
помилку;
-у двомовних сім'ях завади звертайте
увагу на те, якою мовою говорить ваша дитина,
виправляйте помилки двомовності.

9. «Монолог чи діалог?»:
Чи вміє ваша дитина відповідати на запитання, звертатися
із запитанням?
Чи вміє логічно і послідовно розповісти про свою
діяльність, бачене, почуте, пережите?
А як розвинена у неї фантазія?
Чи складає сама розповіді, казки?
Усі ці мовленнєві навички дуже потрібні будуть вашій дитині в
школі.
Усне мовлення людини існує у двох формах: діалогічній і
монологічній. Змалку дитині варто спілкуватися з
людьми, ділитися своїми думками враженнями і переживаннями.
У сім'ї цю потребу можна задовольнити через індивідуальні
розмови та бесіди з малюком.
Розмова дорослих з дитиною має особливе значення, вона
впливає на розвиток мовлення і загальний розумовий розвиток.
Діти, з якими батьки багато і вдумливо говорять, розвиваються
швидше і мають правильне мовлення.
Поради батькам:
- використовуйте кожну вільну хвилину для розмови з дитиною;
-пам’ятайте, що головними і провідними
співрозмовниками в родині
є мати, батько, дідусь чи бабуся;
-запропонуйте дитині змагання: «Чия казка краща?»,
«Чия розповідь краща?» з участю всіх членів сім’ї;
-не забудьте записати у зошит чи на
магнітофон розповіді і казки вашої дитини.

10. «Мовлення дорослих – взірець для
наслідування»
Мовлення дорослих — приклад для дітей.
Успіх мовленнєвого розвитку дитини насамперед
залежить від мовлення дорослих і, зокрема, батьків. Маля
навчається говорити завдяки слуху і здібності до
наслідування.
Відомо, що дитина дошкільного віку легко наслідує
неправильну вимову дорослих, переймає місцеву
говірку, діалектизми, вульгаризми.
Дитина швидше навчиться правильно, якщо чутиме
навколо себе правильну літературну мову дорослих. У
розвитку мовлення дітей надзвичайно важливу роль
відіграє добрий слух. Батьки мають берегти слух
дитини, стежити за станом слухового органа.
Поради батькам:
- стежте за мовленням дітей, своєчасно виправляйте
недоліки;
-пам’ятайте, що ваше мовлення є
взірцем для наслідування, тому воно
має бути завжди правильним.
-правильне мовлення – запорука
успішного навчання у школі.

11. Поради батькам, коли дитина заїкається:
1. Якщо ваша дитина почала заїкатися, перш за все встановіть
чіткий і правильний режим дня. Необхідно одразу ж
обмежити неорганізоване мовлення дитини.
2. Дозвілля заїкуватої дитини треба організувати так, щоб
вона якомога менше займалася гучними і рухливими іграми.
3. Впродовж усього дня розмовляйте з дитиною спокійно, не
поспішаючи.
4. У мовленнєвих іграх (лото, дитяче доміно), під час вивченні
віршів намагайтеся досягти, щоб мовлення дитини було
спокійне плавне, неквапливе, але достатньо виразне і
природне.
5. Якщо дитина говорить із затримками, то м'яко, спокійно
зупиніть її і попросіть те саме повторити без
поспіху, спокійно.
6. Якщо дитині важко починати говорити, допоможіть їй, ви
мовляючи разом з нею початок фрази.
7. При спілкуванні з дитиною будьте
витриманими, не йдіть на поводу у дитини,
а вимогливість не доводьте до різкості.
8. Привчайте дитину до самостійності,
виховуйте її волю.
9. У випадку помітного погіршення
мовлення звертайтеся за консультацією
до логопеда.

12. Ігри для розвитку мовлення дітей 3-5 років
Виразність і чіткість мовлення залежать від розвитку
м'язів язика, щелепи, стану зубів, носоглотки. Тому якщо ви
хочете, щоб ваша дитина гарно й правильно
говорила, стежте за здоров'ям зубів, станом прикусу й до
кінця лікуйте захворювання.
Найактивнішу участь в утворенні слів бере язик. Від
його положення, від того, яку форму він приймає
(розпластаний і утворює жолоб, кінчик язика звужений і
торкається верхніх різців і т. п.), залежить правильна вимова
більшості звуків української мови.
Правильне мовне дихання забезпечує найкраще
звучання голосу. Своєрідний вдих і наступний плавний
видих створюють умови для безперервного й плавного
звучання мови, для вільного ковзання голосу за висотою, для
переходу від тихої мови до голосної і навпаки.
Наступним важливим моментом у розвитку мовлення є
розвинений фонематичний слух, тобто вміння відрізняти
мовні звуки (фонеми) від інших. Це дає можливість
розрізняти близькі за звучанням слова: лук — люк, рак —
лак.
Щоб виробити гарну дикцію в дитини,
забезпечити чітку й благозвучну вимову, ми
пропонуємо вам приділити увагу іграм для
розвитку мовного подиху й фонематичного слуху.
Граючи з дитиною, треба чітко й правильно
вимовляти звуки в слові, звертаючи увагу
малюка на правильну вимову.

13. ЖИРАФА Й МИШЕНЯ
Мета: формування мовного подиху й правильної звуковимови.
Хід гри:
Дитина стоїть випрямлено, потім встає на коліна, піднімає руки
вгору, тягнеться й дивиться на руки — вдих («У жирафи зріст
великий...»). Присідає, обхопивши руками коліна й опустивши
голову, — видих із вимовою звука ш-ш-ш («...А малий — у
мишеняти»).
Потім дитина йде й одночасно вимовляє:
Мишеня й жирафа — друзі,
Пішли разом погуляти.
У жирафи зріст великий,
А малий — у мишеняти.
(Повторити 6—8 разів.)
РІЗНОКОЛЬОРОВІ СНІЖИНКИ (вік — 4 роки)
Мета: розвиток координації та дрібної моторики рук, вплив на
центри мовлення, формування акуратності.
Матеріал: фломастери, білий папір, ножиці.
Хід гри:
Ведучий показує, як виготовити сніжинки з аркушів
паперу, прорізуючи їх. Після того як діти зроблять
багато сніжинок, він говорить, що вони вийшли
хоч і різні, але однокольорові. Тут прийшли
друзі-фломастери й подарували сніжинкам
різнокольорові сукні. Ведучий просить дітей
розфарбувати сніжинки. Оскільки сніжинки
виходять ажурними, необхідно, щоб папір б
ув міцним.
Рухи із зафарбовування впливають на
розвиток дрібної моторики рук.

14. ЖАБКИ-КВАКОТУШКИ (вік — 4 роки)
Мета: розвиток координації зорового, слухового й моторного
аналізаторів, формування правильного мовного подиху.
Матеріал: шнур, стільці.
Хід гри:
Посередині майданчика креслять велике коло або кладуть
товстий шнур у формі кола. Усередині кола— «болото». Група
дітей розташовується по колу, інші сідають на
стільці, розставлені по один бік майданчика. Разом із дітьми, що
сидять на стільцях, ведучий декламує:
Розчепіривши зелені лапки,
Доріжкою стрибають жабки.
Ква-ква-ква,
Доріжкою стрибають жабки.
Ква-ква-ква.
Діти, що сидять по колу, підстрибують, зображуючи жаб. По
закінченні вірша діти, що сидять на стільцях, плескають у долоні
(лякають «жаб»). «Жаби» стрибають у «болото»: перестрибують
через межу й сідають навпочіпки, вимовляючи «ква-ква» із
глибоким видихом.
Наприкінці гри ведучий просить дітей
потягнутися, підвести догори руки,
подивитися на них (вдих).

15. ЛИСА-ПАТРИКІЇВНА
Мета: формування правильної артикуляції щелеп і колоротової
мускулатури в спокої.
Матеріал: дошка («місток») або широка стрічка, маленькі сушки
або печиво.
Хід гри:
«Місток»-дошка лежить на підлозі. Дитина йде
містком, відкриває рота, висолоплює язик, на кінчик якого
ведучий кладе крекер. Пройшовши місток, дитина з'їдає печиво.
ПОЧАТОК, СЕРЕДИНА, КІНЕЦЬ
Мета: розвиток фонематичного слуху — навчити дітей
розпізнавати звуки й виділяти їх, визначати місце звука в назві
предмета.
Матеріал: коробка з різними маленькими предметами, у назві
яких чується один зі звуків (наприклад, «м» — і тоді в коробці
лежать замок, гном, марка тощо). Коробка розділена на три
частини (п — початок слова, с — середина, к — кінець). У міру
засвоєння гри предмети замінюються картинками.
Хід гри:
Дитина бере з коробки один із предметів, називає
його вголос і визначає, де вона чує звук «м»:
на початку, у середині або наприкінці слова.
Потім кладе цей предмет до відповідного
відділення коробки. При цьому дитина
може й не знати букв, що символізують звуки.

16. ЗВУКИ ПО КОЛУ
Мета: розвиток фонематичного слуху, розпізнавання звуків у
контексті слова й визначення їхнього місця в назві предмета.
Матеріал: коробка з маленькими предметами або картками із
зображеними на них предметами, які розташовані так, щоб при
називанні в них чувся звук, що відпрацьовується; килимок, 6
коробок: 3 — зелені, З — сині.
Хід гри:
У грі беруть участь кілька дітей. Діти сидять по колу. У центрі
кола на килимі лежить коробка з предметами й 6 коробок (зелені
— для м'яких звуків, сині — для твердих). На коробках наклеєні
букви: п — початок слова, с — середина слова, к — кінець слова.
Діти по черзі входять у коло й вибирають у коробці одну з
іграшок (карток). Потім, на прохання ведучого, кожний із дітей
підводиться, чітко вимовляє назву своєї іграшки (картки із
зображенням предмета) і визначає, де він чує звук, який назвав
ведучий: наприкінці, у середині, на початку слова. Після цього
визначає його м'якість або твердість і кладе іграшку (картку) до
відповідної коробки. Діти схвалюють або коректують
почутий варіант.

17. ВЕСЕЛИЙ ПАПУЖКА
Мета: розвиток звуко-фонематического аналізу, формування
почуття ритму, розвиток здатності звуконаслідування.
Хід гри:
Ведучий промовляє складові ряди з відстукуванням або
відплескуванням кожного складу.
Дитині говорять: «Ти — веселий папужка, а папужки
повторюють кожне слово. Чи зможеш ти повторити за мною
та відстукати ребром долоні кожне слово? Будь уважний».
Дитина й ведучий сидять одне проти одного за столом. За
командою дитина починає відстукувати й повторювати
склади:
а) однакові — ра-ра-ра;
б) зі зміною темпу (повільно — швидко) — ра-ра-ра-ра —
ра-ра-ра-ра — ра-ра-ра — ра-ра-ра; ра-ра-ра-ра;
в) із нарощуванням ряду — па — па-па — па-па-па — па-
па -па-па — па-па-па-па-па.
Необхідно стежити за досягненням координації голосу й
рухів.

18. ВОДИЧКА
Мета: розвиток мовного подиху (проголошення звука на
одному видиху, протяжно), формування правильної вимови
звука «с».
Матеріал: кран із водою, картинка із зображенням дітей, що
вмиваються.
Хід гри:
Дорослий відкриває кран із водою та звертає увагу дитини на
те, як «співає» вода, що тече(с-с-с). Потім показує картинку
із зображенням дітей, що вмиваються, і читає забавку:
Водичко, водичко,
Умий моє личко,
Щоб блищали вічка,
Червоніли щічки,
Щоб сміявся роток,
Щоб кусався зубок!
Дорослий разом із дитиною повторює забавку
три-чотири рази й на закінчення гри пропонує
малюкові «проспівати» пісеньку водички.
Дитина співає «довгу пісеньку», тобто
вимовляє звук «с» протяжно.
.

19. КАПІТАНИ
Мета: розвиток уміння сполучити проголошення
звуку з початком видиху, чергування тривалого, плавного
й сильного видиху; розвиток уміння довго вимовляти звук
«ф» на одному видиху й багаторазово вимовляти звук «п»
(п-п-п) на одному видиху; активізація м'язів губ.
Матеріал: таз із водою та паперові кораблики.
Хід гри:
На маленькому столі стоїть таз із водою, де плаває
паперовий кораблик. Дитина сидить на стільці та дує на
кораблик, вимовляючи звук «ф» або «п».
Дорослий пропонує дитині покататися на кораблику з
одного міста до іншого, позначивши міста значками на
краях таза.
Дорослий пояснює дитині, що для того щоб кораблик
рухався, потрібно дути на нього не кваплячись, склавши
губи як для проголошення звука «ф». Можна дути просто
— витягаючи губи трубочкою, але не надуваючи щоки.
Кораблик за рівного «вітру» рухається плавно й упевнено
пливе до мети.
«Але ось налітає рвучкий вітер, — говорить дорослий, —
він віє нерівно: п-п-п». Дитина повторює та прагне
пригнати кораблик до певного місця.
Дорослий стежить за тим, щоб під час вимовляння
звука «ф» дитина не надувала щоки; звук «п»
вимовляла на одному видиху два-три рази й теж не
надувала при цьому щоки. Закінчуючи гру, д
итина й дорослий разом співають:
Вітре, вітерцю,
Вітрильце натягни!
Кораблик жени!
До річки Дніпра!

20. СКОРЧИ ПИЧКУ
Мета: формування правильної артикуляції
щелеп, язика й колоротової мускулатури в спокої та
під час мовлення, координація рухів за командою.
Хід гри:
Дитина стоїть навпроти ведучого й за командою
виконує завдання: висунути нижню щелепу вперед;
перемістити назад, убік; підняти язик нагору, висунути
язик, надути щоки.
Виграє той, хто виконав усі команди, не переплутавши
їх.
ВІДБІЙНИЙ МОЛОТОК
Мета: формування навички правильної артикуляції
язика, зубів, м'язів щелепно-лицьової області в стадії
початкового поштовху при ковтанні.
Хід гри:
Ведучий говорить: «Ви, напевно, бачили відбійні
молотки: ними працюють шахтарі, і дорожні
робітники розбивають асфальт. Зараз ми
спробуємо вдати цей молоток. Для цього
потрібно довго вимовляти звук «ддддд»...
Потім діти намагаються виконувати цю
вправу протягом 3—4 хвилин.

21. ГОДИННИЧОК
Мета: формування навички правильної артикуляції
язика, зубів, м'язів щелепно-лицьової області в стадії
початкового поштовху при ковтанні.
Хід гри:
Ведучий говорить: «У годинника є стрілки, які весь час ходять
по колу. При цьому годинникова стрілка рухається дуже
повільно, хвилинна — швидше, а секундна біжить дуже
швидко.
От і наш язичок має навчитися ходити по колу, як стрілки
годинника. Для цього необхідно відкрити рота і язиком по
внутрішніх стінках верхньої й нижньої губи здійснювати
кругові рухи зліва направо та навпаки».
Діти роблять вправи за командою: «Як годинникова стрілка —
повільніше; як хвилинна — швидше; як секундна — ще
швидше».
Ведучому необхідно стежити, щоб рот у дітей постійно був
відкритий, а нижня щелепа залишалася нерухомою.

22. УВАЖНИЙ РАДИСТ
Мета: розвиток почуття ритму, формування мовного подиху.
Хід гри:
Ведучий говорить: «Ти будеш радистом і повинен за моїм
сигналом ребром долоні відстукати (« тук ») і сказати, скільки
я зробив оплесків і в якому ритмі, а я буду плескати».
Ведучий плескає та говорить «плеск». Дитина слухає ритм і
говорить «тук»:
а) із нарощуванням ряду: тук — плеск; тук, тук —
плеск, плеск; тук, тук, тук — плеск, плеск, плеск і т. д.;
б) зі зміною темпу (швидко — повільно);
в) зі зміною гучності (від тихого напівшепоту до гучного
голосу) і рухових зусиль (від легких торкань до інтенсивного
відстукування).