Неокласична модель росту

1. Неокласична модель росту.
Модель Харрода-Домара
Виконала: студентка 1 курсу магістратури
Гр. ОМ-21 ФМФ
Лунюшкіна Олександра

2. Історія
 Перша робота Роя Харрода «Нарис теорії динаміки» по економічній динаміці вийшла в 1939
році, після війни в 1948 році були опубліковані лекції Харрода, прочитані в 1946—1947 роках
в Лондонському університеті, в роботі «До теорії економічної динаміки». У 1973 році
Харрод, опублікувавши книгу «Теорія економічної динаміки», що містила цілісний виклад
його теорії економічної динаміки.
 Овсій Домар в 1941—1942 роках на основі схеми в книзі Елвіна Хансена «Бюджетна політика
і ділові цикли» (Fiscal Policy and Business Cycles, 1941), яка демонструвала вплив постійного
потоку інвестицій на національний доход, дійшов висновку, що подібний потік приводить до
зростаючого доходу, і результатом стала стаття «Борговий тягар і національний дохід» (The
Burden of the Debt and the National Income, 1944), яка, у свою чергу, привела до інших
статей, у тому числі «розширення капіталу, темп зростання і зайнятість» (Capital Expansion,
Rate of Growth and Employment, 1946). В цих статтях Домар використав темп зростання як
аналітичний інструмент в дослідженні специфічних економічних проблем, передрукувавши
їх в «нарис по теорії економічного зростання» в 1957 ріці, формуючи модель Домара.
 У 1956 році Роберт Солоу одним з перших об'єднав ці дві моделі (два підходи) в одну,
назвавши її моделлю Харрода — Домара, у своїй статті «Вклад в теорію зростання» (A
Contribution to the Theory of Economic Growth). Сама модель є затребувана і в наші дні у
ряді досліджень міжнародних організацій.

3. Неокласична модель росту.
Модель Харрода-Домара
 Проблемі економічного зростання завжди приділялась
значна увага вчених різних наукових шкіл. За останні 50-60
років можна виділити три основні етапи його вивчення,
кожний з яких виникав як наслідок прорахунків і протиріч
робіт попередників, які ставали очевидними на певній стадії
розвитку теоретичних основ і нагромадження досвіду.
Перший з них був пов’язаний з роботами Кейнса, Харрода і
Домара, другий — з розвитком неокласичного підходу до
теорії зростання у працях Солоу і Удзави. Саме цей підхід
визначив вершину актуальності тематики економічного
зростання. Третій етап відродження інтересу до цієї
проблеми з кінця 80-х років базується на роботах “нового
неокласичного напрямку”.

4. Неокласична модель росту.
Модель Харрода-Домара
 Основні ідеї щодо взаємодії чинників, що зумовлюють
розвиток економічних процесів, були обґрунтовані Харродом
і Домаром, які перейшли від розгляду статичного розподілу
доходу до аналізу динамічності економічного зростання,
запропонувавши наступну схему: домашні господарства
споживають товари і нагромаджують заощадження, які,
перетворюючись в інвестиції, забезпечують приріст капіталу,
а той, у свою чергу, при русі вздовж траєкторії оптимального
за Харродом зростання збільшує національний продукт. При
цьому таке економічне зростання є виправданим, тому що
воно визначається схильністю до збереження і
технологічними обмеженнями, які, за Харродом,
характеризуються середньою капіталоємністю.

5. Неокласична модель росту.
Модель Харрода-Домара
 При русі вздовж цієї траєкторії темп зростання
національного продукту 𝑌дорівнює темпу зростання
основного капіталу 𝐾, який визначається відношенням
норми збереження 𝑠 до середньої капіталоємності 𝑘,
тобто виконується співвідношення:

𝑌′
𝑌
=
𝐾′
𝐾
=
𝑠
𝑘

6. Неокласична модель росту.
Модель Харрода-Домара
 Модель має ряд передумов:
 1. Капіталоємність (співвідношення капіталу до продукту) постійна.
 2. Темп розширення пропозиції праці і темп підвищення продуктивності праці
екзогенні і постійні.
 3. Схильність до збереження постійна, тобто при збільшенні доходу ВВП на
об'єм заощаджень пропорційно збільшиться і буде рівний .
 4. Інвестиції дорівнюють заощадженням , тобто зростання заощаджень у
зв'язку із зростанням доходу призводить до збільшення інвестицій, збільшуючи
капітал, ВВП, що використовується для виробництва.
 5. Додатковий капітал додає доход ВВП на коефіцієнт продуктивності капіталу
, а потім приріст ВВП знову збільшує об'єм заощаджень і т. д.
 6. Випуск залежить від одного ресурсу – капіталу .
 7. Інвестиційний лаг рівний.

7. Неокласична модель росту.
Модель Харрода-Домара
 Згідно з моделлю Домара - Харрода можна зробити висновок: економічне
зростання можливе в результаті збільшення заощаджень у національному
доході або підвищення ефективності використання капіталу
 𝐼𝑡 = 𝑛
𝑌𝑡−1−𝑌𝑡−2
𝑌𝑡−2
+ 1
𝑠𝑡
1−𝑠𝑡
 Де 𝑌𝑡−1, 𝑌𝑡−2 - національний дохід відповідно в роках t -1, t - 2; 𝑠𝑡 –
гранична схильність до заощадження; 1 − 𝑠𝑡– гранична схильність до
споживання; n – коефіцієнт акселерації; 𝐼𝑡 – автономні інвестиції в році t.
 Це рівняння відображає залежність між національним доходом та
інвестиціями. Якщо інвестиції перевищують заощадження, то економіка
відчуватиме брак коштів для задоволення інвестиційного попиту, а у
протилежному випадку в економіці матиме місце неповне використання
інвестиційних ресурсів. Завдання державного регулювання при цьому має
зводитися до повного використання національного доходу як джерела
ефективного попиту, при цьому повинна витримуватися умова: s + n = 1.

8. Неокласична модель росту.
Модель Харрода-Домара
 Модель пояснює високі темпи зростання регіонів, які спочатку мають незначні
внутрішні заощадження і співвідношення капіталу до випуску, негативний
торговий баланс, за рахунок імпорту капіталу. Однак, можна виділити наступні
недоліки моделі Харрода-Домара:
 · Закрита економіка, тобто модель не пояснює виникнення потоків капіталів і
робочої сили між регіонами при порушенні рівноваги;
 · Модель не демонструє можливість конвергенції-дивергенції між регіонами,
коли регіон є чистим імпортером капіталу або чистими експортерами праці;
 · Нестабільність траєкторії збалансованого зростання, економіка не володіє
стабілізаторами, які дозволяють гасити зовнішні впливи;
 · Не реалістичність допущення про відсутність взаємозамінності між працею і
капіталом в довгостроковому періоді в зв'язку з можливістю організаційних і
технологічних змін, а також постійної ставки капіталу до випуску для різних
галузей в довгостроковому періоді, сталості ставки схильності заощадження в
довгостроковому періоді при зміні в якості життя;
 · Ігнорується роль уряду, зовнішньої торгівлі, неекономічних чинників.

9. Неокласична модель росту.
Модель Харрода-Домара
Такий підхід призначався для пояснення великої
депресії 1929-1933 років у США, зокрема тим, що рух
уздовж найбільш бажаної чи виправданої (оптимальної)
траєкторії зростання практично неможливий, оскільки є
доволі нестійким. При цьому найменше відхилення від
неї збільшувалось з часом внаслідок неврахування в
моделі зв’язку між працею і капіталом, а також
специфіки мотиваційної поведінки економічних агентів

10. Неокласична модель росту.
Модель Харрода-Домара
 Варто зауважити, що в міркуваннях Харрода і Домара
домінував розгляд попиту, а не обмеження зі сторони
пропозиції, через що і не враховувались можливості
заміщення праці та капіталу, чим і зумовлюється, взагалі
кажучи, неспівпадіння оптимального темпу зростання з
природним, необхідним для підтримання зайнятості на
одному і тому ж рівні, коли безробіття не перевищує деякого
заданого значення. Таким чином, завдання забезпечення
оптимального за Харродом зростання і досягнення повної
зайнятості чи природного його темпу є, загалом, різними.
Цим, в основному, і пояснюється нестійкість руху уздовж
траєкторії виправданого (оптимального) темпу зростання.

11. Приклад
 Гранична схильність до заощадження дорівнює 15% (𝑠′ = 0,15), а коефіцієнт k, що
позначає частку приросту капіталу у прирості продукту, змінився із 3 до 3,45.
 З моделі Харрода-Домара ми маємо, що 𝑠′ =
𝐼
𝑌
, 𝑘 =
𝐼
∆𝑌
 Тоді, використовуючи формулу 𝐺𝑟 =
∆𝑌
𝑌
=
𝐼
𝑘
𝐼
𝑠′
=
𝑠′
𝑘
, ми можемо розрахувати зміну
економічного зростання за цих умов:
 𝐺𝑟1 =
0,15
3
= 0,05 𝐺𝑟2 =
0,15
3,45
= 0,043
 ∆𝐺𝑟 = 𝐺𝑟2- 𝐺𝑟1 = −0,007
 Таким чином, спад темпів економічного зростання становить 0,7%. Сталося це тому, що
оскільки гранична схильність до заощадження не змінилася, не змінилося і
співвідношення
𝐼
𝑌
, а значить і самі інвестиції (оскільки Y – виробництво в минулому
періоді – постійна величина), які фактично є джерелом приросту капіталу, не змінилися.
Тоді для того, щоб відбулася зміна частки приросту капіталу в прирості продукту в
сторону збільшення, має зменшитися темп приросту продукту. А пропорційно зменшиться
і зростання.

12. Список використаної літератури:
 https://studfile.net/preview/2398564/page:2/
 https://ru.osvita.ua/vnz/reports/econom_theory/22026/
 https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D1%8C_
%D0%A5%D0%B0%D1%80%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0_%E2%80%94_%D0%94%D0
%BE%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%B0
 https://www.econa.org.ua/index.php/econa/article/download/2036/656565
7071
 http://pistunovi.inf.ua/MEG.pdf
 http://kimo.univ.kiev.ua/EcCiv/22.htm

13. Дякую за увагу!