Твір Видренко Аделіни на тему "Я вийду сама проти бурі і стану, - поміряєм силу"

1. Управління освіти міської ради м. Костянтинівки
Костянтинівський міський методичний кабінет
ІІ Всеукраїнський (ХІІІ Всекримський) конкурс
учнівської та студентської творчості
імені Марії Фішер-Слиж
«Змагаймось за нове життя!»,
присвячений Лесі Українці
Номінація «Твір», жанр есе
Я ВИЙДУ САМА ПРОТИ БУРІ І СТАНУ, – ПОМІРЯЄМ СИЛУ!
Видренко Аделіна, учениця 9 класу
Костянтинівської загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів № 5
Костянтинівської міської ради
Донецької області
адреса закладу: вул.Пушкінська,306
м. Костянтинівка Донецької області
тел. 380(6272)4-37-93
е-mail: konstzosh5@gmail.com
учитель Андрієнко Юлія Володимирівна
2017 рік

2. «Я вийду сама проти бурі і стану, - поміряєм силу!»
…А що, коли те світло миттю згасне,
Як метеор, і темрява чорніше,
Страшніше здасться, ніж була раніш?
Леся Українка
Мужнiсть, стiйкiсть, непохитнiсть, характер бійця - риси людини, що
ніколи не залишає своєї мети, не опускає руки. Це риси Великої Вічної Лесі
Українки. «Людина з ліричною душею», вона гідна цього звання. Тендітна й
водночас сильна, здатна перейматися чужим горем і щастям, як своїм
власним, - ось такою постала переді мною поетеса.
…Співало все, сміялось і бриніло,
А я лежала хвора й самотна.
Я думала: «Весна для всіх настала,
Дарунки всім несе вона, ясна,
Для мене тільки дару не придбала,
Мене забула радісна весна…» -
напише Леся, знаючи наперед, що двобій із хворобою буде нерівним. Кожен
рядок її вірша пронизаний неймовірним стражданням, причому не
фізичним, а душевним. Мужня,сильна духом Лариса Петрівна,
стиснувши зуби й перемагаючи нестерпний біль, не перестає писати,
творити. Людина з напрочуд легким серцем, вона виливала на папір
думки, немов на сповіді, ділилася своєю душею з читачем. У
становищі, що було гірше за смерть, поетеса знаходила в собі сили для
того, щоб писати оптимістичні твори з вірою в краще майбутнє, не
допускала жодної думки про те, що її життя марне. Про це Леся
впевнено заявляє у вірші «Contra spem spero!»:

3. Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!
Ви можете уявити життя людини без кохання? Я - ні. У долі Лесі
Українки воно було фатальним. Надзвичайно трагічна й напружена,
найсильніша драма Лариси Петрівни «Одержима» вийшла з-під пера
письменниці в непростий, найболючіший момент її життя, момент, коли
вона, сама хвора, доглядала за своїм коханим Сергієм Мержинським. Два з
половиною місяці Леся не кидала його навіть на хвилину. Джордж Оруелл,
британський письменник, сказав: «Коли любиш когось, ти його любиш, і
якщо нічого більше не можеш йому дати, ти все-таки даєш йому любов». Не
дай Бог нікому поховати кохану людину, яка померла на руках. Що таке
-втратити сенс життя? Як це: тримати цю руку, дивитися в такі рідні очі - й
розуміти, що ти нічого не можеш вдіяти! Чути останні подихи й
усвідомлювати, що втрачаєш цю людину назавжди, втрачаєш найбільший
скарб цього Всесвіту? Дивовижна жінка з бійцівським характером, вона
ніколи не скаржилася - не любила, щоб її жаліли, а стійко витримувала удари
долі. Про своє горе вона розповідала лише чистому аркушу паперу…
Хоча життя поетеси й було складним, та вона ніколи не занепадала
духом, намагалася жити з пристрастю кожного дня. Як це не парадоксально,
але саме хвороба змусила Лесю багато подорожувати. Єгипет, Грузія, Італія,
Німеччина, Австро-Угорщина, Крим - це далеко не повна «географія»
мандрів поетеси. Та тісно було її таланту на землі:
Коли втомлюся я життям щоденним,
Щоденним лихом, що навколо бачу,
Тоді я думку шлю в світи далекі,
Блукає погляд мій в країні мрії.

4. Хвороба навчила Лесю цінувати життя. Як ніхто інший, ця жінка дуже
переконлива у своїх закликах радіти кожному дню, насолоджуватися кожною
миттю. Нам, людям шаленого й жорстокого ХХІ століття, варто частіше
замислюватися над істинними цінностями. Чи ж не для цього пролетіла
яскравою кометою на небосхилі нашої країни Вічна Леся Українка?