мотивація навч. діяльності необхідна складова пед. впливу на розв. компетентностей особистості.педрада 2018
1. Мотивація навчальної діяльності -
необхідна складова педагогічного впливу
на розвиток компетентностей
особистості
Спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №8
з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів
м. Бердичева Житомирської області
Педагогічна рада
Січень 2018 р.
1
2. «Усі наші задуми, усі пошуки і
побудови перетворюються
на порох, якщо
немає в учнів бажання
вчитися»
В.Сухомлинський
3. «Роль педагога полягає в
тому, щоб відкривати двері, а
не в тому, щоб
проштовхувати в них учня»
Артур Шнабель (1882—1951,
австрійський педагог,
піаніст і композитор)
4.
5.
6. • Мотивація – це система мотивів.
• Мотив навчання – внутрішня спонукальна
сила, яка забезпечує залучення особистості
до пізнавальної діяльності, стимулює
розумову активність.
• Мотив навчально-пізнавальної діяльності
– це потреба учня досягти високого
результату в навчанні.
7.
8.
9. За ставленням до навчальної
діяльності мотиваційні явища
(мотиви) можна поділити на дві
групи: зовнішні та внутрішні.
10. Мотиви
Зовнішні
• позитивне ставлення
дитини до школи;
• допитливість;
• довіра до вчителя;
• прагнення бути
дорослим;
• прагнення мати
шкільні речі тощо.
Внутрішні
• пов’язані безпосередньо із
самим процесом учіння,
його результатами.
• нестійкі, інтерес виявляється
переважно до результату.
• Вольові зусилля до
подолання інтелектуальних
труднощів, наполегливість у
досягненні навчальної мети
молодші учні виявляють
залежно від ситуації: цікаве
завдання, змагальність,
підтримка дорослих,
товариша тощо.
10
11.
12.
13. Рівні навчальної мотивації
Високий
рівень
Добра
мотивація
Позитивне
ставлення
до школи
Низька
мотивація
Негативне
ставлення
до школи
У дітей є пізнавальний мотив,прагнення найбільш успішно
виконувати всі шкільні вимоги. Учні чітко слідують вказівкам
учителя, відповідальні, переживають, у разі отримання
незадовільної оцінки
Учні успішно справляються з навчальною діяльністю.
Школа приваблює поза навчальною діяльністю. Їм
подобається бути учнями, мати гарний портфель, ручки і т.д.
Відвідують школу неохоче, можуть пропускати уроки. На
уроках займаються зайвими справами, іграми. Мають
труднощі в навчальній діяльності.
Мають серйозні труднощі у навчанні: не справляються з
навчальною діяльністю; мають труднощі у спілкуванні з
однокласниками, у взаємовідносинах з учителями.
14.
15. •Збагачувати зміст особистісно-орієнтованими завданнями;
•Утверджувати гуманне ставлення до всіх учнів, бачити
в дитині особистість;
•Збагачувати мислення інтелектуальними почуттями;
•Формувати допитливість і пізнавальний інтерес;
•Формувати адекватну самооцінку
своїх можливостей;
•Утверджувати прагнення до
саморозвитку, самовдосконалення;
•Використовувати різні способи
педагогічної підтримки,
прогнозувати ситуації,
коли вона особливо потрібна дітям;
•Виховувати відповідальне ставлення до навчальної праці,
зміцнювати почуття обов’язку
Дидактичні умови формування мотивації
16. Причини зниження мотивації
Ставлення учня до вчителя
Ставлення вчителя до учня
Особиста значущість предмета
Розумовий розвиток учня
Продуктивність навчальної діяльності
Нерозуміння мети навчання
17. «Дати дітям радість праці, радість успіху
у навчанні,збудити в їхніх серцях почуття
гордості, власної гідності — це перша
заповідь виховання. У наших школах не
повинно бути нещасливих дітей, душу яких
гнітить думка, що вони ні на що не здібні.
Успіх у навчанні — єдине
джерело внутрішніх сил дитини, які
породжують енергію для переборення
труднощів, бажання вчитися»
(В. О. Сухомлинський)
18. Три кити навчальної мотивації:
це відчуття
самостійності в
процесі пошуку
знань
відчуття
свободи вибору
відчуття успішності
(компетентності)
20. Пізнавальні методи мотивації:
-опора на життєвий досвід;
-пізнавальний інтерес;
-створення проблемної ситуації;
-спонукання до пошуку алгоритмів рішень;
-виконання творчих завдань;
-використання інтерактивних технологій;
-розвивальна кооперація.
21. Вольові методи мотивації:
-висунення навчальних вимог;
-інформація про результати навчання;
-формування відповідальності;
-пізнавальне ускладнення (самооцінка
діяльності та її корекція);
-прогнозування майбутньої діяльності;
-контрольне оцінювання.
22. Соціальні методи мотивації:
-розвиток бажання бути корисним;
-спонукання наслідувати сильну
особистість;
-створення ситуації взаємодопомоги;
-пошук контактів і співпраці;
-зацікавленість у результатах
колективної праці;
-взаємоперевірка.
23.
24.
25. Бажаю, щоб головним мотивом
до навчання наших школярів
завжди був вчитель з його
неабиякими професійними
здібностями, з його чуйною
душею, добрим серцем, уважним
до запитів та інтересів дітей.
Notas do Editor
Як провідний фактор регуляції активності, її поведінки і діяльності, мотивація становить винятковий інтерес для педагогів і батьків. Власне кажучи, не можна налагодити якусь ефективну взаємодію з дитиною, підлітком, юнаком без урахування особливостей його мотивації.
Мотиваційна сфера особистості – це сукупність стійких мотивів, що мають певну ієрархію і виражають спрямованість особистості.
Мотив – це внутрішнє спонукання особистості до того або іншого виду активності (діяльність, спілкування, поведінка), пов’язане із задоволенням певної потреби.
В якості мотивів можуть виступати ідеали, інтереси,переконання, соціальні установки, цінності. Однак, при цьому за всіма перерахованими причинами все одно стоять потреби особистості у всьому її розмаїтті (від базових, життєвих, біологічних до вищих соціальних).
Виходячи із сучасних психологічних уявлень про мотивації, мотиваційною сферою особистості називають сукупність стійких мотивів, які мають певну ієрархію і виражають спрямованість особистості.
З психологічного погляду мотиви є внутрішніми рушіями навчальної діяльності.
Від рівня сформованості мотивів багато в чому залежить успішність і результативність учіння.
Як провідний фактор регуляції активності, її поведінки і діяльності, мотивація становить винятковий інтерес для педагогів і батьків. Власне кажучи, не можна налагодити якусь ефективну взаємодію з дитиною, підлітком, юнаком без урахування особливостей його мотивації.
Мотиваційна сфера особистості – це сукупність стійких мотивів, що мають певну ієрархію і виражають спрямованість особистості.
Мотив – це внутрішнє спонукання особистості до того або іншого виду активності (діяльність, спілкування, поведінка), пов’язане із задоволенням певної потреби.
В якості мотивів можуть виступати ідеали, інтереси,переконання, соціальні установки, цінності. Однак, при цьому за всіма перерахованими причинами все одно стоять потреби особистості у всьому її розмаїтті (від базових, життєвих, біологічних до вищих соціальних).
Виходячи із сучасних психологічних уявлень про мотивації, мотиваційною сферою особистості називають сукупність стійких мотивів, які мають певну ієрархію і виражають спрямованість особистості.
З психологічного погляду мотиви є внутрішніми рушіями навчальної діяльності.
Від рівня сформованості мотивів багато в чому залежить успішність і результативність учіння.
Як провідний фактор регуляції активності, її поведінки і діяльності, мотивація становить винятковий інтерес для педагогів і батьків. Власне кажучи, не можна налагодити якусь ефективну взаємодію з дитиною, підлітком, юнаком без урахування особливостей його мотивації.
Мотиваційна сфера особистості – це сукупність стійких мотивів, що мають певну ієрархію і виражають спрямованість особистості.
Мотив – це внутрішнє спонукання особистості до того або іншого виду активності (діяльність, спілкування, поведінка), пов’язане із задоволенням певної потреби.
В якості мотивів можуть виступати ідеали, інтереси,переконання, соціальні установки, цінності. Однак, при цьому за всіма перерахованими причинами все одно стоять потреби особистості у всьому її розмаїтті (від базових, життєвих, біологічних до вищих соціальних).
Виходячи із сучасних психологічних уявлень про мотивації, мотиваційною сферою особистості називають сукупність стійких мотивів, які мають певну ієрархію і виражають спрямованість особистості.
З психологічного погляду мотиви є внутрішніми рушіями навчальної діяльності.
Від рівня сформованості мотивів багато в чому залежить успішність і результативність учіння.