1. Особлива думка
для угорців с.6
Оксана
Козунь:
Тому що
люблю с.2
«Самсон»
не забуває
про дітей с.5
Ільниця
мріє с.3
Ковель:
для молодих і
сімейних с.4
Історія
церкви с.10
Жива
віра с.7
Газета Західної конференції
Церкви адвентистів сьомого дня

2. 2 №113 лютий 2014Надії
Голос
Ще зовсім недавно Оксана співала на великих
сценах України та Європи. Брала участь у всеукраїн-
ських і міжнародних конкурсах та фестивалях. Окса-
на співала для перших людей країни: президентів,
міністрів, генералів. Маючи престижну роботу, ви-
знання та можливість професійного росту в шоу-біз-
несі молода співачка, раптово для всіх, кардинально
змінила своє життя. Будучи щирою православною
вірянкою, Оксана щодня читала Біблію та щонеділі
ходила до церкви. Була вірною Божим принципам,
наскільки їх розуміла, як у особистому житті, так і
на роботі. Але познайомившись з адвентистами сьо-
мого дня і почувши істину, Оксана Козунь вирішила
своїм талантом прославляти Бога.
3 січня на вечірньому богослужінні в с. Руське
Поле Оксана розповіла історію нелегкого життя у
період прийняття істини та запропонувала до уваги
присутніх чудовий спів на славу Господа. Наступно-
го дня в с. Кричево в молитовному будинку відбув-
ся її сольний концерт присвячений любові, в якому
приймали участь концертмейстер Олександр Само-
йленко та ведуча Людмила Калдарє. Свої авторські
пісні та відомі світові твори співачка передавала з
особливим натхненням. Пісні про кохання, про ма-
теринську любов допомогли глядачам зрозуміти,
що всі хороші почуття людям дав Сам Господь, але
любов людей ніколи не зрівняється з Його любов’ю.
Повний зал глядачів мав змогу після програми по-
чути з уст співачки про те, чим їй довелось пожерт-
вувати заради істини. Але більше всього їх вразила
простота та щирість Оксани.
Оксана Козунь завершила свій приїзд на Закар-
паття благодійним концертом в будинку культури
м. Тячів. Завдяки щедрості близько п’ятисот гляда-
чів, було зібрано 6500 грн. на потреби Тячівської ра-
йонної лікарні. Також організатори концерту, Церк-
ва адвентистів сьомого дня, приготували гостям
подарунки — диски про місіонерську роботу в Аф-
риці, книги «Велика боротьба», «Дорога до Христа»
та інші. «Мені дуже сподобалась краса Карпат, але
більше — гостинність та щирість людей. Надіюсь, що
це не остання моя поїздка на Закарпаття», — саме
такі враження співачка отримала від перебування
на Тячівщині.
Людмила Калдарє
Християнська співачка Оксана Козунь
відвідала Тячівщину, що на Закарпатті
з однойменним сольним концертом.

3. 3№113 лютий 2014Надії
Голос
Данiела Саксон
У Ільниці молоді люди
говорили про мрії
Понад 200 молодих людей вирішили стати
по-справжньому щасливими, здійснюючи
свої мрії разом з Богом.
11 січня в приміщенні церкви АСД с. Ільниця відбу-
лася обласна молодіжна зустріч під загальною назвою
«Мрії». На цю зустріч з’їхалося понад 200 молодих лю-
дей з різних куточків Закарпаття, а також порадували
своєю присутністю 45 гостей з Ковеля та Рівного. По-
чалася зустріч з діалогу ведучих, а впродовж всього
служіння виконувалися чудові музичні твори. Панува-
ла приємна атмосфера. З настановами із Слова Божого
звернувся до присутніх Віктор Власюк.
Найбільш цікавою частиною молодіжного вечора
була дискусія. Її проводили запрошені гості — Віктор
Власюк та Артем Щербанюк. Вони змогли створити ат-
мосферу довіри, тому активну участь у дискусії брали
всі присутні. У кожного був свій погляд і своя думка на
питання, поставлені ведучими: «Що ж таке мрія?», «Чи
потрібно мріяти?», «Які мрії повинні бути у християни-
на?».
Після конкурсів і знайомств у організованих групах,
крок за кроком ведучі звертали увагу юнаків і дівчат на
обговорення головних питань.
Бог — Творець Всесвіту, вклав у нас Свою здатність
творити, перетворювати світ за допомогою уяви, фан-
тазії, мрії. Господь вкладає в нас мрію для того, щоб
допомогти нам зрозуміти, для чого ми народилися на
цій землі і яке призначення нашого життя. Тому ми по-
винні зрозуміти, що ми ніколи не зможемо стати по-
справжньому щасливими, поки не почнемо здійсню-
вати свої мрії разом з Богом.
Здійснюючи свою мрію, ми починаємо більше
розуміти і любити Його, вірити і бачити Його силу, за-
кладену в нас, усвідомлювати кінцевий результат здій-
снення Божої і нашої мрії, прихованої в любові до Бога,
ближнього і всіх людей, оточуючих нас. У нашої мрії за-
вжди є задум Бога — прославити Його, бо ми створені
Ним і для Нього. Завжди пам’ятайте, що мрії збувають-
ся, коли йдеш назустріч Богові.
Після цієї захоплюючої програми, всю молодь за-
просили до малої зали на святковий обід і для кращого
знайомства одне з одним.
Валерій Левицький
Слідопитські
місіонерські подорожі дорогами
апостола Павла
Канікулярні слідопитські школи навчали
підлітків використовувати усі можливості для
виконання доручення Ісуса Христа, а також
допомагали здобути практичні навики, які
знадобляться їм у житті.
З 5 по 7 січня 2014 року в с. Дроздні Ковельсько-
го району, в домівці керівника ковельських слідопитів
Віталія Климчука, та на базі першої луцької громади
проходили канікулярні слідопитські табори. Протягом
трьох днів 65 дітей і дорослих з Ковеля, Володимира–
Волинського, Любешова, Костополя, Луцька, Рівного,
Підгайців та Привітного подорожували місіонерськи-
ми дорогами апостола Павла.
Подорож вдалась дуже насиченою. Кожен день
розпочинався ранковим сторожем. А опісля звичні
заняття: біблійний урок (капелан табору Валерій Ле-
вицький та Андрій Савін), орієнтування на місцевості

4. 4 №113 лютий 2014Надії
Голос
по карті, яку розробив головний топограф волинських
слідопитів дядя Жора (Григорій Антонюк). Також по-
трібно було визначити погоду за прикметами, і навчи-
тися будувати укриття підручними засобами (Віталій
Климчук та Павло Швайковський). Кожен учасник міг
випробувати себе в ролі парашутиста, повиснувши в
парашутних обладунках на високій яблуні, ну і звичай-
но було вогнище.
Учасники одного із таборів відправились в соціаль-
но-місіонерську подорож: розбившись на групи розда-
вали газети по домівках і одночасно прибирали сміття
на вулицях. А інші займались прибиранням молитов-
ного будинку Луцьк–1, ремонтуючи замки та миючи
усе, що можна помити. Кухонними питаннями подо-
рожі займалися Неля Левицька, Таня Климчук та члени
луцької громади.
Метою цих канікулярних таборів було показати ді-
тям палке бажання Павла виконувати доручення Ісуса
Христа і те, як він використовував всі можливості для
цього. На цьому канікулярному таборі діти поглибили
свої біблійні знання, а також навчилися багатьох ко-
рисних справ, які їм знадобляться у житті. Ну і звичай-
но нові знайомства, нові друзі, і велике бажання нової
зустрічі.
Олена Оніщук
Слідопити відвідали
дитячий притулок
Новорічна програма для дітей із притулку була
наповнена і приємним, і корисним.
В неділю, 29 грудня 2013 року, клуб слідопитів пер-
шої луцької громади, відвідав Рожищенський дитячий
притулок. Діткам-підліткам сподобалась історія про
Йосипа та його нелегке життя.
Один хлопчик сказав, що як Йосип був у в’язниці і
дуже хотів повернутися додому, так і вони хочуть за-
лишити це місце, і швидше повернутися додому. До-
шкільняткам розповіли про творіння і виготовили ра-
зом з ними новорічні листівки.
Слідопити співали з ними християнські пісні, а та-
кож провели майстер-клас по плетінню «браслета ви-
живання». Найбільше дітлахам, звичайно, сподоба-
лися солодощі, а також кожен з них отримав цікавий
дитячий християнський журнал.
Геннадій Савчук
У Ковелі молодь підводила
підсумки і «задавала тон»
Перша субота Нового року стала насиченою
подіями для молоді ковельської громади.
Тут зустрічали гостей і проводили урочисті
богослужіння.
4 січня до Ковеля завітала Лідія Нейкурс, сімейний
консультант та експерт по роботі з молоддю. За учас-
тю Лідії Дмитрівни в суботу ввечері молодь провела
програму під гаслом «Дорожче, ніж золото». У віршах,
піснях, сценках була розкрита тема християнських цін-
ностей.
По завершенню служіння молодь мала особливий
час спілкування. В теплій сімейній атмосфері, в друж-
ньому колі, за вечерею обговорювали хвилюючі пи-
тання, що стосуються відносин та поведінки молодих
людей.
Присутні отримали вичерпні відповіді фахівця, ко-
жен зміг почерпнути для себе повчальну інформацію.
Подібні зустрічі приносять багато приємних вра-
жень, об’єднують, навчають, підбадьорюють та зали-
шають приємні спогади. Було радісно стати частиною
такогогарноговечораспілкування.
Людмила Шевчук
У Ковелі відбувся вечір зустрічі
сімейних пар
З метою єднання, відчуття єдиної родини та
теплого сімейного кола у період новорічних
свят до ковельської громади запросили
подружні пари, членів неповних сімей, а також
сім’ї приятелів та знайомих.
Сімейний відділ першої ковельської громади про-
вів 5 січня свято «Сім’я любові».
Спеціально запрошена лектор із Києва, Лідія Не-
йкурс – сімейний консультант УУК виголосила пропові-
ді на теми: «Складові частини досконалої віри», «Божа
програма майбутніх надій», «Чому нам потрібен Святий
Дух». Всі проповіді звучали просто, доступно і зрозуміло.

5. 5№113 лютий 2014Надії
Голос
На сімейному вечорі Лідія Нейкурс розкрила тему:
«Що таке сім’я? Як вирішувати сімейний конфлікт».
Відповідала на запитання, надавала індивідуальні
консультації.
Атмосфера свята була наповнена християнським
теплом, радістю, любов’ю. Гості, які вперше завітали
до церкви відчули, що Новий Рік можна зустрічати ці-
каво і весело в дружньому колі, порушуючи традицій-
ну уяву про домашнє застольне святкування.
Звичайно, приготували і святковий стіл. Головним
блюдом вечора був вегетаріанський плов, який готу-
вався за унікальним узбецьким рецептом. Кожна сім’я
отримала в подарунок квітку, виготовлену із кульок,
та цукерки із побажаннями. Протягом програми у залі
звучали духовні пісні-караоке.
Олександр Коропець
«Самсон» не забуває про дітей
9 січня представники спортивного клубу
«Самсон» і вокально-інструментальний
гурт Адвентистської церкви відвідали
діток в Головенській спецшколі-інтернат,
що на Волині.
Музика, і дружнє спілкування, це найбільше з того,
що можна подарувати від серця. А також ми привезли
цим дітям іграшки, комп’ютер, одяг та взуття.
Подяка сім’ї Фіалковських з Польщі, льотчикам
Бродівського авіаційного полку, Олені Каменській, мо-
дельному агентству Kamenskaya Kononova за допомогу
в зборі подарунків дітям.
Особливим проектом 2014 року буде залучення
учнів інтернату до занять спортом в клубі «Самсон» з
перспективою продовження спортивної кар’єри. Вже
вирішується питання довозу дітей з с. Головно до м.
Любомль, де проходять заняття.
Ольга Ношин
Супергерої теж зустрічали
Новий Рік
Арт-кафе «Бамбетель» зібрало молодь на
Новорічну зустріч.
Цього разу зустріч Нового Року здивувала усіх
присутніх. Обрана тема — «Супергерої» передбачала
дрес-код. Близько двадцяти молодих людей взяли ак-
тивну участь у новорічній програмі.
Зустріч розпочали з обговорення супергероїв та
самого факту їх появи у коміксах на початку минуло-
го століття. Роздумували про причини, які спонукають
людей шукати для себе героїв. Потім говорили про те,
що біблійні «супергерої» були всього лише людьми,
наділеними надзвичайною силою чи здібностями від
Бога. Поговорили також і про реальних простих людей,
які в критичних ситуаціях робили дивовижні вчинки:
рятували життя абсолютно незнайомим людям, тощо.
На завершення усі згодились, що з Божою допо-
могою кожен із нас може стати «героєм» для когось
із близьких чи, навіть, далеких. Разом багато співали,
грали в ігри. «Супергероїв» частували стравами амери-
канської кухні.

6. 6 №113 лютий 2014Надії
Голос
Берегово — єдине місто Закарпаття, де більше на-
вчальних закладів з викладанням угорською мовою,
ніж українською. У Берегово половина населення —
угорці, а це 12800 жителів. Саме тому ми обрали це
місто, щоби в угорських школах проводити тренінги,
заняття з ефективного спілкування або комунікації.
Перші кроки
Перші такі лекції ми проводили в червні 2013 року
в трьох школах міста Берегово. Тоді вчителі цих шкіл
ще не до кінця розуміли, що саме ми хочемо проводи-
ти, але різноманітні організації та фонди з Угорщини
часто проводять у них медичні та антинаркотичні про-
грами, тому вони погодились і нам надати можливість
для проведення нашого заходу.
Лектором був Жіґа Аттіла, який починаючи з 1998
року проводить подібні лекції в Угорщині. Його досвід-
ченість та духовність стали благословенням в цьому
нашому спільному проекті.
Програма
здобуває популярність
Першого разу протягом 3 днів, ми провели близь-
ко 12 лекцій, на яких були присутні майже 400 дітей
та 35 батьків та вчителів. Програма їм дуже сподоба-
лась. Лекції охоплювали 5 тем про основи надійного
та ефективного спілкування: думки, слова, вчинки,
звички і характер. Вони були складені таким чином,
щоби слухачі зрозуміли, яким повинен бути зв’язок та
спілкування між батьками та дітьми, між вчителями та
дітьми та між вчителями і батьками. І все це, звичайно,
з християнської точки зору.
Вчителям програма настільки сподобалась, що
вони запросили нас продовжити її восени. Після закін-
чення програми ми запросили присутніх дітей в літній
місіонерський табір. В серпні 2013 року його відвідали
понад двадцять дітей зі школи. Дехто після табору по-
чав відвідувати дитячу суботню школу в Берегівській
громаді.
Нові території
В жовтні 2013 року ми знову відвідали вже зна-
йомі нам школи та провели подібну програму у новій
школі. Цього разу ми досягнули близько 600 дітей та
100 батьків та вчителів. І нас знову запросили, щоби
ми продовжили програму, тому ми домовились, що
повернемось до них весною 2014 року. Потім ми пла-
нуємо знову запросити дітей на літній угорський місіо-
нерський табір.
Нові плани,
нові програми
У школі-інтернаті, де ми проводили програму, з
допомогою угорського АДРА та за сприянням нашого
брата з Угорщини Шімон Аттіли ми роздали більше 170
пакунків з продуктами харчування для бідних дітей.
22 грудня 2013-го року з допомогою служителя Бе-
регівської громади Церкви адвентистів сьомого дня
Олександра Зіборова, у місті був організований бла-
годійний концерт. Зібрані кошти були спрямовані для
оновлення опалювальної системи вищезгаданої шко-
ли-інтерната.
Всі ці програми допомагають в тому, щоби Берегів-
ська громада стала таким центром впливу, який про-
будить у місцевих жителів інтерес до Слова Божого.
Переклад — Біро Роберт
Форкош Дьозо, координатор відділу національних меншин в ЗК
Програми ефективного спілкування
в угорських школах Берегова

7. 7№113 лютий 2014Надії
Голос
€0,44
«З 26 грудня 2013 по 5 січня 2014 р. в м. Мукачево
випускники та студенти УГІ організували літературне
служіння. 16 хлопців та дівчат протягом 11 (8 робочих)
днів ходили з літературою з дому в дім. За цей час роз-
повсюдили 360 книг, з них 140 книг по здоров’ю, на
дитячу та сімейну тематику 128, і 92 книги на духовну
тематику. Разом з ними роздали,близько 600 газет «Ві-
чний скарб» та «Світло твого життя», а також буклети
та уроки по вивченню Біблії.
Тільки переваги
Служіння молоді в Церкві ми розглядали з трьох
позицій. По-перше, це допомога їм в духовному житі.
Пройдуть роки, а вони будуть жити цими досвідами,
які отримали під час літературного служіння. Та друж-
ба яка вникає підчас спільного служіння зміцнює від-
носини та загартовує духовно. Я думаю, протягом сво-
го життя вони не раз згадають цей час проведений у
Мукачево. По друге, їх перебування в Мукачево, по-
жвавило життя Церкви. Вони мали можливість про-
повідувати в трьох громадах, ділитися досвідами літе-
ратурного служіння в місті, і своїм співом та запалом
підіймати дух і підбадьорювати членів громад. По-
третє вони змогли донести літературу до тих людей, до
яких ми ще не дійшли. Їм зустрічались ті, які вже мали
«Велику боротьбу» і були знайомі з нашою Церквою, і
ці зустрічі тільки посилювали позитивний вплив Церк-
ви на цих людей. Тому на їх перебування в Мукачеві я
дивлюсь з цих позицій. Нам би хотілось, щоб досвіди,
які вони отримали почули і ви. Вони записали деякі з
них і ми пропонуємо їх вашій увазі».
Сіячі нетлінного зерна
«Наш досвід розпочався ще до того, як я приїхала в
Мукачево, оскільки Господь направив мене саме туди,
і тепер я розумію, що бажаючи послужити Богу і лю-
дям я особисто отримала ще більше благословень…
Вдячна Богу за чудово проведений час, за приві-
тних жителів Мукачево, за нових друзів, і за ті чудові
досвіди, коли Дух Святий ходив разом з нами від дому
до дому, розкриваючи серця людей для прийняття ду-
ховної літератури.
Я переконана, що наші зустрічі з людьми — це
лише початок для багатьох із них. І ми були свідками
того, як люди робили свій вибір: хтось вирішив кинути
палити, хтось — читати і досліджувати Біблію, і тільки
один Бог знає, скільки рішень було прийнято, а скільки
ще належить…
Це мій другий рік літературного євангелізму. Він
особливий тим, що я бачила миттєві результати. Я
вірю, що тисячі ангелів раділи, коли в церкву прийшла
літня жіночка, після того, як придбала духовні книги у
наших «літературників». Я бачила в її очах іскру щастя
і НАДІЇ…
Я вдячна Богу, що Він дав нам можливість бути сія-
чами нетлінного зерна, тим посудом, який використо-
вував для виконання Своєї Волі.
Дякую організаторам, всім тим, хто підтримує по-
дібні заходи. Ви допомагаєте людям бути ближче до
Бога».
Досвід
Віталіни Павленко
«На літературний євангелізм я поїхала вперше.
Для мене це було щось нове і незвідане. Я очікувала
дізнатися і відкрити щось цікаве і, зізнаюся, так і було.
Мені сподобалося, що ми можемо служити Господу
цим шляхом.
Першого ж дня я дуже боялася. Напередодні вве-
чері ми з дівчатками зібралися в кімнаті і кожна із нас
говорила Господу слова прохання і слова подяки. Я
просила Бога допомогти мені подолати страх і посла-
ти потрібні слова для розмови з людьми. Сила молит-
ви — це велика сила. Вже наступного ранку ми з по-
другою відчули дію молитви: люди відкривали двері
для спілкування.
Я пам’ятаю, як в той день нам відкрив двері один
дідусь. Він запросив нас в будинок і запропонував, щоб
ми показали книги які у нас є. Його зацікавили книги
про здоров’я і він взяв у нас кілька, а також купив кни-
ги та розмальовки своїм онукам. Було дуже приємно
чути його слова підбадьорення для нас.
Іншого дня я ходила продавати книги з Юрою. Ми
вже пройшли приватний сектор і поки Юра відійшов
я сиділа відпочивала на лавці біля багатоповерхово-
го будинку. Бачу, до лавки дуже повільно прямує ді-
Таня Симівська
Літературні євангелісти
в Мукачево

8. 8 №113 лютий 2014Надії
Голос
дусь на милицях. Долаю свій страх і молячись вирі-
шую спробувати запропонувати йому літературу про
здоров’я. Не встигла нічого сказати, як він каже: «А
навіщо мені здоров’я?». Я трохи розгубилася, але тут
же у нас зав’язалася бесіда на цю тему. Раптом підій-
шов ще один дідусь і привітавшись почав розпитувати
мене про книжки. Дещо його дійсно зацікавило і він
купив книгу «Вам ​​слід було б знати». Підійшов Юра і
ми рушили далі дякуючи Богові за ще один вдалий до-
свід.
Вже після Нового року я ходила з Юлею, яку майже
не знала, але була дуже рада можливості у неї повчи-
тися. Зайшовши в один з під’їздів, ми звернулися до
Господа в молитві і почали дзвонити у двері. Відкрила
жінка середніх років і тут же говорить, що вона рефор-
матор і їй нічого не треба. Ми все ж вирішили запро-
понувати їй книгу «Велика боротьба», та вона сказала,
що у неї є повне зібрання книг і про Яна Гуса і про Мар-
тіна Лютера і інші. Переглянувши вона повертає мені
книгу. Я не пам’ятаю, які слова я їй говорила, але вона
все ж купила її. У цей момент я відчувала, як Бог гово-
рить через мене. Мені сподобалося, що Юля вміє так
радіти.
Зайшовши в наступний будинок ми потрапили до
жінки, яку дуже зацікавили книги про здоров’я. Але
вона сказала, що грошей для покупки у неї немає. Ми
заропонували їй книгу «Велика боротьба». Вона ска-
зала, що піде спитає в чоловіка, бо він захоплюється
історією. Коли вона відійшла ми почали з Юлею мо-
литься, і знову відчули, як Бог відповідає на наші мо-
литви. Вона купила у нас цю книгу, а ми були натхнені
на подальший шлях.
Я вдячна моєму братові, що він мені запропонував
поїхати в Мукачево. Незважаючи на те, що були люди
які закривали двері і говорили у слід не найкращі по-
бажання, під час цих канікул я знайшла нових друзів і
багато нових досвідів з Богом. Якщо Господь запрошує
Вас на це служіння — погоджуйтеся з радістю».
Досвід
Гліба Павленко
«Я навчався в Бучі і буквально з другого курсу ви-
рішив, чисто з цікавості, поїхати просто приємно про-
вести час з друзями, не знаючи що таке літературний
євангелізм взагалі. Я уявляв собі це простим розкидан-
ням газет від «хати до хати». Друзі, мені так все спо-
добалося і служіння з літературою, я навчився простій
комунікації з людьми всього за два тижні, до цього я
був дуже боязкий в цьому плані, придбав нових дру-
зів, нових невіруючих людей які були зацікавлені при-
йти до нас на богослужіння в суботу, і багато іншого.
Ще один бонус який я пригадую — це зустріч Ново-
го Року. Якщо ви одружені — зустрічайте Новий Рік у
колі своєї сім’ї! Але якщо ви ще не визначилися і моло-
дий перспективний ( –на ) — літературний євангелізм
чекає.
Не дарма кажуть: як зустрінеш рік, так і його і про-
ведеш. Зустрічай його з нами в наступному році серед
молодих і перспективних. Але не будемо забувати, що
в житті необхідно навчиться розставляти пріоритети,
якщо ми присвятимо себе на служіння цілком і повніс-
тю — Бог виповнить всі наші потреби і бажання.
Цілий рік ми живемо більшою мірою для себе: у
кого навчання, у кого робота, і знаю по собі — ми як
християни останнього часу просто засинаємо в своєму
адвентизмі. Якщо ви ще думаєте, що служіння, яке ми
здійснюємо для цього світу потрібно людям зі світу,
в більшій мірі ви помиляєтеся. Це служіння потрібно
нам щоб не погас той вогонь у лампі, — це служіння і
є тим маслом, яке таке необхідне сучасним молодим
людям. Саме з цієї причини я і приїжджаю, вже п’ятий
рік, на це служіння, хоча вже давно закінчив Бучу.
Цей рік, а в принципі, як і всі попередні був спо-
внений досвідами. Кожна пара, яка виходила зранку
з книгами, я впевнений, мала почуття страху або не-
впевненості. Але я помічаю, як горять очі тих перемож-
ців, які довіривши себе в руки Божі, ходили з будинку в
будинок, від під’їзду до під’їзду сумлінно шукаючи тих
людей, які були б зацікавлені в наших духовних кни-
гах. Повірте, цей вогонь ви не придбаєте ніде, якщо
не спробуєте рятувати інших. Адже здобуваючи інших
для життя вічного ми рятуємо і себе. Хочу сказати, що
кожні відкриті перед нами двері, обіцяли нам досвід:
чи негативний, коли нас відкидали, чи позитивний,
коли нас приймали.
Ми практикуємо ходити парами, зазвичай, це хло-
пець з дівчиною. Це пом’якшує обстановку коли від-
криваються двері. Для мене благословенним є той
день, коли Бог допомагає продати духовну літературу,
зокрема «Велику Боротьбу». Про це і хочу розповісти.
Спочатку ми помолилися з іншою парою у дворі
багатоповерхового будинку. І результат не змусив себе
чекати. Стукаємо у двері, відкриває молода жінка, зна-
єте, відразу видно коли людина зацікавлена, а коли ні.
Ми запропонували їй багато літератури по здоров’ю,
дитячу і вона охоче взяла, але проблема — не може
знайти свій гаманець, бігаючи по квартирі перерила
все що можна, але не змогла знайти. В результаті діс-
тавши свої заощадження із скриньки розрахувалась за
книги.
Я зрозумів, що це саме та людина яку, можливо,
Бог готував для нас. Найцікавіше — це була наша до-
даткова територія по якій ми не повинні були ходити в
той день... Ми зробили презентацію «Великої Бороть-
би», вона зацікавилась і придбала її. Забравши у нас,
за великим рахунком, півсумки книг.
Я щиро вірю, що посаджене насіння обов’язково
коли-небудь проросте. Адже не дарма літературні
євангелісти говорять про «Велику Боротьбу» наступне:
«це бомба уповільненої дії через яку діє Бог, приводя-
чи заблукалих овець в лоно церкви».

9. 9№113 лютий 2014Надії
Голос
Будемо ж молиться про тих людей, яким засяяло
світло цього року. Щоб воно не згасло, але засяяло з
новою силою наблизивши Царство Небесне».
Дідусь
«Немає нічого кращого, ніж служити Богові. І ново-
річні канікули я присвятила літературному євангеліз-
му, де змогла отримати нові досвіди з Богом, зміцнити
свою віру і просто добре відпочити. Цього року наша
група молоді здійснювала служіння в місті — Мука-
чево. За 10 днів служіння було багато різних цікавих
досвідів. Особливо мені запам’ятався один з них, який
стався на початку нашого служіння.
Ми з напарником молилися, щоб Бог дав нам му-
дрості правильно спілкуватися з людьми. У цей день
ми пройшли вже майже всю призначену територію.
Люди були відкриті і купували книги більше за тема-
тикою здоров’я та сім’ї. Коли ми підійшли до багатопо-
верхівки, яка була останнім будинком на цей день, ми
молилися про те, щоб Господь благословив людей, які
тут живуть і дав нам можливість розповісти про Бога.
Ми постукали в квартиру і звідти почувся голос ста-
рого: «Натискайте на ручку — відкрито». Ми увійшли, і
познайомилися з дідусем, який радо нас прийняв. Він
переглянув нашу літературу і сказав, що точно не буде
нічого купувати, але не дивлячись на це ми мали з ним
розмову про Бога і розповіли йому про книги «Велика
Боротьба» і «Христос — надія світу». Його дуже заціка-
вили ці книги, але в наявності у нас була тільки перша
книга. Дідусь попросив, щоб ми йому її залишили, аби
він переглянув і принесли іншу, і якщо він вважатиме
за потрібне, придбає їх. Ми запитали його чи не хоче
він помолитися і він погодився.
Наша група протягом декількох днів молилася за
нього. Коли в призначений час ми прийшли до нього,
він узяв книгу і знову попросив переглянути її. У мене
вже були сумніви на рахунок того, чи зацікавить його
ця книга, бо за книгу «Велика боротьба» він не сказав
ні слова. Але наступного разу він запросив нас пройти
в кімнату. На всіх стінах висіли ікони і на всіх полицях
стояли духовні книги. Дідусь сказав, що його дуже за-
цікавила ця книга і він її не просто читає, а досліджує.
Він купив у нас книгу «Христос — надія світу». І ще ми
подарували йому книгу «Велика боротьба».
Через цей досвід Господь показав мені, що дея-
кі люди чекають коли ми принесемо їм духовні кни-
ги, щоб вгамувати їх спрагу. «А хто питиме воду, яку
Я йому дам, прагнути не буде повік ...» (Євангеліє від
Іоанна 4:14 )
Молодь все ще читає!
«Слава Богу, що в нашій Церкві є літературне слу-
жіння завдяки якому кожен охочий може стати вісни-
ком надії для того, щоб принести звістку про Божу лю-
бов до кожної оселі.
Коли літературний євангеліст ходить з дому в дім
він має можливість зустрітися з різними людьми, ко-
жен з яких має свої переживання, проблеми і трудно-
щі. Спілкуючись з цими людьми, ми можемо просто
підтримати їх словом чи ділом, помолитися з ними за
їх потреби і, звичайно ж, якщо є така можливість, за-
лишити у цих людей літературу, яка допомогла б ви-
рішити їх проблеми.
Під час служіння на території міста Мукачево нам
зустрічалися різні жителі цього старовинного міста:
багаті, бідні, молоді, літні та спілкування з кожною лю-
диною це новий досвід у служінні людям. Найчастіше
на контакт йшли люди похилого або середнього віку,
рідко коли у молодих людей знаходився час поспілку-
ватися або придбати котрусь з наших книг. Тому коли
нам вдавалося поспілкуватися з молоддю і залишити
їм щось з нашої літератури, то це запам’ятовується на-
довго.
Коли місіонер стоїть перед дверима і чекає, що
йому відкриють, він молиться, щоб спілкування, з жи-
телями цього будинку було успішним. Коли двері від-
криваються і там стоять два молодих хлопця, то відразу
з’являється думка, що тебе зараз відправлять додому
і навіть не захочуть вислухати. Але цього разу все було
по-іншому. Мешканці цього будинку привітно зустрі-
ли нас і коли цим молодим людям була представле-
на ​​наше література, один з них особливо зацікавився
книгами про здоров’я і придбав «Ліки з Божої аптеки»,
але йти просто так не залишивши щось із духовної лі-
тератури не хотілося. Тому в хід пішла «важка артиле-
рія» — місіонерська книга 2013 «Велика боротьба».
На наш подив, молодий хлопець дуже зацікавився
цією книгою, погортавши і розпитавши про що вона,
він придбав її, пообіцявши, що обов’язково прочитає
цю книгу. З вдячністю Богові ми покинули цей буди-
нок. Слава Богу, що сьогодні ми маємо такі досвіди,
які надихають і підтримують нас. Незважаючи на всю
свою зайнятість і розвиненість сучасних технологій,
молоді люди ще купують духовні книги і читають їх».

10. 10 №113 лютий 2014Надії
Голос
Колпортаж в Церкві Адвентистів сьомого дня у
міжвоєнний період був одним із самих важливих на-
прямків її місіонерської діяльності, націлений на по-
ширення вістки на нових територіях і на придбання
нових душ.
Надто важлива справа
Духовні лідери Церкви у своїх зверненнях до членів
церкви називали колпортерську справу «надто важли-
вою ланкою в проголошенні трьохангельської вістки та
найважливішою галуззю в рятуванні душ»1
, «справою
великих можливостей»2
, «правою рукою нашої сили»3
,
а колпортерів — «лицарями хреста»4
та біблійною «ар-
мією Гедеона»5
. К. Пьонтек писав, що вони працюють з
великим посвяченням, наштовхуючись на різні небез-
пеки зі сторони світу, проте йдуть сміло від дому до
дому, розносячи Слово правди. Як під час спекотних
днів, так і серед сніжної заметілі, в погожий день і про-
мочені дощем, — завжди при праці для Бога6
.
Ставлення населення до мандруючих книгонош
було різним в залежності від території, віровизнання,
культури та духовності людей. Цікаво як самі колпор-
тери оцінювали ситуацію і описували свою працю: «…
пройшли по селу і мали великий успіх в продажу книг»
7
«…люди не добре ставилися, казали залишити місце-
вість з причини того, що мої книжки є фальшивими»8
,
«колпортер зустрічає найрізноманітніших людей по-
чинаючи від невчених і зіпсутих, які не цінують нічого,
що не приносить їм матеріальної користі. Такі люди
будуть часто його ображати, але він ніколи не пови-
нен занепадати духом»9
, «…ці піонери йшли вперед з
великим самозреченням, не звертаючи увагу на жодні
1 Sługa zboru / Miesięcznik poświęcony sprawom ASD w Polsce. –
Warszawa: 1928, № 4. - S.19.
2 Sługa zboru / Miesięcznik poświęcony sprawom ASD w Polsce. –
Warszawa: 1934, №11. - S.12
3 Sługa zboru / Miesięcznik poświęcony sprawom ASD w Polsce. –
Warszawa: 1936, №10. - S.8.
4 Sługa zboru / Miesięcznik poświęcony sprawom ASD w Polsce. –
Warszawa: 1935, №11. - S.2.
5 Sługa zboru / Miesięcznik poświęcony sprawom ASD w Polsce. –
Warszawa: 1933, №11. – S.1.
6 Sługa zboru / Miesięcznik poświęcony sprawom ASD w Polsce. –
Warszawa: 1934, №11. - S.12.
7 Sługa zboru / Miesięcznik poświęcony sprawom ASD w Polsce. –
Warszawa: 1928, №1. - S.11.
8 Sługa zboru / Miesięcznik poświęcony sprawom ASD w Polsce. –
Warszawa: 1928, №2. – S.31.
9 Sługa zboru / Miesięcznik poświęcony sprawom ASD w Polsce. –
Warszawa: 1933, №11. - S.4-5.
перешкоди зі сторони фанатичних визнавців пануючих
церков та інші перешкоди»10
, «два працюючих колпор-
тери у місті приводять до страху ціле місто. Усі журна-
лісти одразу описують, що їм загрожує велика небез-
пека…11
, «на Волині, православний священик дозволив
продавати біля церкви і навіть дав рекомендаційний
лист у сусіднє село до свого помічника, щоб той дозво-
лив йому продавати»12
.
Преса, яка має
розповсюджувачів
Керівник внутрішньої місії та колпортажу Західної
конференції Польського уніону К. Новіцкі (К. Nowicki) в
1933 році досить влучно охарактеризував актуальність
праці через друковане слово, як метод, що відповідав
тому часу. «Сьогодні живемо у паперовому часі. Най-
важливішим чинником на наш час є преса, яка напо-
внила своєю продукцією цілий світ. Книгарні перепо-
внені різного виду літературою, а в містах на кожному
ринку і кожній вулиці продаються різноманітні журна-
ли і брошури. Преса є потужною лише в тому випадку,
коли вона має розповсюджувачів»13
. Не даремно М.
Васідлов, керівник колпортажу на Волині сказав, що
там де сьогодні працює один колпортер повинно пра-
цювати п`ять14
. Керівництво церкви чудово розуміло,
що така кількість книгонош надто мала, щоб охопити
населення Польщі, яке становило на той час 32 міль-
йони. Не безпідставно керівник колпортажу К. Новіцкі
(К. Nowicki) апелює про те, що у цілій Польщі маємо
60 колпортерів. Коли кожному колпортерові дамо по
100 тисяч жителів, то 6 мільйонів громадян за рік бу-
дуть з трудом відвідані, а до інших 26 мільйонів кого
пошлемо?15
Літературна
першість
Адвентисти, у своїй діяльності з поширення літе-
ратури у спосіб праці парами та на віддалених від їх
духовних центрів чи громад територіях, посідали чи
не перше місце серед усіх християнських конфесій.
Цікаво, що про цю діяльність повідомляв один з опо-
нентів адвентистів, констатуючи факт їх активної місі-
онерської діяльності: «Багато людей, які думають, що
10 Sługa zboru / Miesięcznik poświęcony sprawom ASD w Polsce. –
Warszawa: 1936, №10. - S.7-8.
11 Sługa zboru / Miesięcznik poświęcony sprawom ASD w Polsce. –
Warszawa: 1933, №11. - S.1.
12 Sługa zboru / Miesięcznik poświęcony sprawom ASD w Polsce. –
Warszawa: 1931, №8. - S.10.
13 Sługa zboru / Miesięcznik poświęcony sprawom ASD w Polsce. –
Warszawa: 1933, №11. - S.1.
14 Sługa zboru / Miesięcznik poświęcony sprawom ASD w Polsce. –
Warszawa: 1935, №11. - S.2.
15 Sługa zboru / Miesięcznik poświęcony sprawom ASD w Polsce. –
Warszawa: 1933, №11. - S.1.
Колпортаж (фр. Colportage —
продаж, рознос, розповсюдження,
поширення друкованої продукції
по будинках та квартирах.)
Діяльність колпортерів церкви
Адвентистів сьомого дня на теренах
Галичини і Волині у міжвоєнний період
Валентин Шевчук

11. 11№113 лютий 2014Надії
Голос
адвентизм є малозначною справою, якій можна лег-
ко протистояти, знаходяться у великому заблудженні.
Адвентисти закладають фундамент під велику, міцну
справу. Як мені відомо, ніяка релігійна конфесія не до-
кладає так багато старання з огляду на розповсюджен-
ня літератури, як адвентисти. Вони є надто мудрими,
маючи добре організовану систему праці, висилають
із свого середовища велику армію колпортерів і че-
рез них розповсюджується щорічно багато мільйонів
книжок, брошур і журналів, щоб заволодіти думками
людей. Потім висилають інших, щоб зібрати рясний
врожай до своїх громад».
Колпортаж серед адвентистів Волині і Галичини не
був винаходом польських чи українських адвентистів,
а був лише сприйнятий і реалізований, як багаторіч-
ний досвід всесвітньої церкви. В 1849 році адвентисти
в Америці видали свою першу брошуру. В той час вони
не мали жодних типографій, ані організованої справи
колпортажу. Друковані матеріали роздавали безко-
штовно, а видатки на витрати покривали члени громад
із власних заощаджень.
Так було до 1881 року, коли адвентист Єжи Кінг
(Jerzy King) представив керівникам Генеральної Кон-
ференції церкви АСД пропозицію щодо видання книж-
ки, яка б охоплювала основи віри і яку б можна було
продавати як інші книги і, таким чином, розвивати цю
галузь. 1881 рік є початком організованої справи кол-
портажу, і першим колполтером був Єжи Кінг. З того
часу видавнича і колпортерська справа стрімко зроста-
ла і станом на 1932 рік адвентисти у світі мали 58 влас-
них видавництв, 3000 колполтерів, 219 періодичних
видань та друкували книги на 146 мовах16
.
16 Sługa zboru / Miesięcznik poświęcony sprawom ASD w Polsce. –
Warszawa: 1932, №4. - S.2.
Особлива увага
Про те, що колполтерській справі в церкві приділя-
лась особлива увага свідчить тематика церковного ча-
сопису «Слуга збору» у міжвоєнний період, де у кож-
ному номері розміщалася рубрика «Колпортаж». Тут
подавалися статистичні звіти по конференціях про ді-
яльність колпортерів, в яких вказувалася кількість про-
даних книг та виручена сума від продажу, наводилися
надихаючі досвіди із праці колполтерів, друкувалися
звернення керівництва церкви до молоді з метою при-
святити себе цій справі17
.
Окрім того, починаючи з липня 1929 року почав
виходити щомісячник «Відділ колпортерів» («Organ
kolporterów»), спеціально призначений для книгонош.
Друкований часопис ставив перед собою мету нада-
вати допомогу кожному колпортерові, об’єднати кол-
портера з колпортером, а також з керівництвом.18
Як
спонукання до більш плідної праці, а також для аналізу
діяльності у кожному номері подавався звіт про пра-
цю кожного колпортера, у якому вказувалася загальна
кількість днів і годин праці, кількість проданих книг і
брошур та сума виручених коштів від продажу.
Продовження читайте у наступних номерах.
На фото: Книгоноші в праці, 1937 р. П. М. Колбач.
17 Sługa zboru / Miesięcznik poświęcony sprawom ASD w Polsce. –
Warszawa: 1928, №1. - S.11.
18 Organ kolporterów №1, 1929 s.1
Преса є потужною лише
в тому випадку, коли вона має
розповсюджувачів
...ніяка релігійна конфесія не
докладає так багато старання
з огляду на розповсюдження
літератури, як адвентисти

12. “Голос Надії” — газета Західної конференції Церкви Адвентистів сьомого
дня. Засновник — Церква Адвентистів сьомого дня. Свідоцтво про
реєстрацію — РВ№345 від 4.10.2002 р. Відповідальний за випуск — директор
Відділу інформації ЗК Руслан Бабій babiy-rus@ukr.net Редактор, комп’ютерна
верстка і дизайн — Ольга Ношин. Редакційна колегія: Олександр Антонюк,
Віталій Шевчук, Валентин Шевчук. Газета є некомерційним неприбутковим
виданням, що видається і розповсюджується за пожертви.
Адреса редакції: м. Львів, вул. І. Багряного, 36а, тел.: 237-12-13.
Для листування: 79041 м. Львів а/с 6241.
Друк ФОП Прокопович С.А. Наклад 600 примірників
2.02 Обласна дитяча вікторина по книзі
Йони, 10:00 м. Костопіль, Рівненської
обл.
2–8.02 Тиждень відродження для молоді.
Тема: «Як досягнути успіху в житті з
Богом», ведучий Олександр Мєщеря-
ков. Довідки за тел.: (063) 837 28 38.
8.02 Обласний молодіжний вечір у Волин-
ській області, 18:00, Луцьк–1.
14–23.02 Програма «Дивовижні фак-
ти», ведучий Олександр Анто-
нюк, БВ «Барвінок». Реєстрація за
тел.: (063) 177 30 13 Уляна.
16.02 Арт-кафе «Бамбетель» презентує:
Каріна Дрозда з темою «Шлюб —
це не для мене». 17:00, м. Львів,
вул. Довженка, 4. Довідки за тел.:
(093) 399 75 70 Віктор Власюк.
також сказав їм, що вони пови-
нні приймати участь — труди-
тись разом з Ним і в різні часи
укріпляти Його... Ніхто не буде
заважати їм споглядати все,
що відбувається і вони повинні
приймати діяльну участь в Його
воскресінні» (Духовні дари, т.1,
с.24-25).
105. Коли ангели пере-
стали наражатись на
небезпеку зі сторони
гріха?
«Саме через силу і дієвість Гол-
гофського хреста небесні анге-
ли захищені від відступництва.
Без хреста вони б не мали біль-
шого захисту від гріха, ніж пе-
ред падінням сатани» (Ознаки
часу, 30 грудня 1889).
А ви знаєте, що...
... Під час першого року перебу-
вання в Австралії, вона стражда-
ла на важку форму ревматизму,
проте, недивлячись на постій-
ний біль, вона написала за цей
час 2000 сторінок і надіслала їх
до Америки.
Більша частина її творів була
написана тоді, коли інші члени
її родини спали. Перебуваючи
в Австралії, у віці 72 років вона
помітила один із випадків напи-
сання своїх книг, — вона писала
холодного липневого ранку, —
фактично о другій годині ночі,
накрившись вовняною ковдрою.
Ненакритими залишались лише
пальці рук, щоб можна було
вільно писати.
103. Хто є повелителем
ангелів?
«Яка картина постала перед ан-
гелами! Їх славний Повелитель,
сидячи у рибацькому човні,
який гойдався на неспокійних
хвилях, проголошував благу
вістку спасіння людям, які тіс-
нилися біля самої води. Хрис-
тос, велич Неба, проголошував
істини Свого Царства простим
людям під відкритим небом»
(Христос — надія світу, с.244).
104. У чому повинні
були приймати участь
ангели?
«Вони пропонували свої життя.
Ісус сказав їм, що... життя анге-
ла не може сплатити борг... Ісус
Шановні читачі газети “Голос надії”!
Наша мета не лише інформувати Вас про події в
Західній конференції, але й ділитися знаннями. Тому
ми відкриваємо рубрику “Відповідь пастора”, де ви
може отримати вичерпну відповідь на запитання які
вас турбують. Надсилайте їх за адресою:
babiy-rus@ukr.net
“Біблія — наш найбільший авторитет
і правило віри... Свідоцтва не
применшують значення Слова Божого, але
навпаки підносять Його і приваблюють
свідомість людей до Нього...” Елен Уайт
На обкладинці — Оксана Козунь, співачка, неодноразова
лауреатка пісенних конкурсів. Фото із сайту www.oksanakozun.com