Випуск №3. Економічні умови розвитку держави у баченні кандидатів на пост президента України під час виборів 2010 року.

Електронний бюлетень "Твій вибір – 2010"

Економічні умови розвитку держави у
баченні кандидатів на пост президента
України під час виборів 2010 року1
Випуск № 3

Автори: Світлана Конончук, Ігор Немчинов

Зміст

І. Вступ .........................................................................................................................................................2

ІІ. Економічні умови розвитку держави у баченні кандидатів
на пост Президента України під час виборів 2010 року ............................................................4

А. Економічна стратегія ......................................................................................................................4

Б. Право власності (приватизація та реприватизація)................................................................8

В. Свобода підприємницької діяльності (діловий клімат) .......................................................10

Г. Оподаткування та регуляторна політика .................................................................................12

© УНЦПД, 2009

1
Видання підготовлено в рамках проекту УНЦПД "Аналіз та оцінка політичних позицій кандидатів у президенти
України на виборах 2010 року" за сприяння Національного фонду демократії (США)

Економічні умови розвитку держави у баченні кандидатів на пост президента України під час виборів 2010 року

І. Вступ
Економічні процеси відбуваються в Україні впродовж кількох останніх років на тлі істотних
викривлень в інституційних засадах економіки, структурних перекосів у галузевому та
регіональному розвитку та соціальних суперечностей, які мають тенденцію до періодичного
загострення. Чергові президентські вибори залишаються настільки травматичною подією у житті
нашого суспільства саме через те, що за роки, які минули з часу Помаранчевої революції,
суттєвого покращення ситуації не відбулося.

Скажімо, у 2005 році зростання ВВП становило 2,6%, а у 2008 році – 2,1% завдяки гарним
показникам перших двох "докризових" кварталів. У прогнозі на 2009 рік йдеться про темпи
падіння ВВП (за прогнозом Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР) – на 14%,
Світового банку (СБ) – на 15%). За попередніми даними, ВВП України за ІIІ квартал 2009 року
порівняно з аналогічним кварталом минулого року знизився на 15,9%.

Рівень інфляції у 2005 році становив 10,3%, а у 2008 році – 22,3%. За підсумками 2009 року СБ
прогнозує інфляцію в Україні на рівні 13,8%.

На кінець грудня 2005 року в країні було 881,5 тисяч безробітних, котрі перебували на обліку
служби зайнятості. На 1 листопада 2009 року кількість офіційно зареєстрованих безробітних
становила 534 тисяч. Однак, за даними Мінпраці, на умовах неповної зайнятості наразі працюють
близько 1 млн і перебувають в адміністративних відпустках близько 340 тисяч працівників.

У 2005 році (коли були продані "Криворіжсталь" та банк "Аваль") приріст прямих іноземних
інвестицій (ПІІ) становив 7,328 млрд доларів. У 2008 році приріст сукупного обсягу іноземного
капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці (-3,9 млрд
доларів) дорівнював 6,18 млрд доларів. За січень–вересень поточного року в Україну надійшло
3,95 млрд доларів, що становить 46,3% від минулорічного показника за цей період. Більш ніж у
два рази зріс відтік капіталів, тоді як капітал нерезидентів зменшився на 845,4 млн доларів. На 1
жовтня 2009 року в розрахунку на одну особу обсяг ПІІ становить 837,5 доларів.

Нарешті, у 2005 році, за даними уряду, реальні доходи населення, визначені з урахуванням
цінового фактора, зросли на 20,1%. За підсумками 2008 року реальна зарплата громадян за рік
цілком офіційно знизилася на 3% (у доларовому еквіваленті (за офіційним курсом Нацбанку)
розмір середньої заробітної плати в Україні зменшився за рік на 21,66% – з 331,7 до 259,8 доларів).

Упродовж 2005-2009 років нинішні претенденти на пост глави держави обіймали високі посади.
Так, В. Ющенко весь цей час був президентом України, Ю. Тимошенко та В. Янукович керували
урядом, А. Яценюк та В. Литвин – Верховною Радою. Серед інших – народні депутати України,
лідери політичних партій, колишні міністри тощо.

Ми не ставимо перед собою завдання висвітлити позиції кожного з них. Нас цікавить передусім
палітра пропозицій, представлених у нинішній виборчій кампанії. Погляди того чи іншого
кандидата мають ілюструвати соціально значущі пропозиції, а не просто висловлюватися. Тоді
можливе дослідження відповідності програми тій чи іншій ідеології, а також результатам
практичної діяльності кандидата. Це, на нашу думку, дозволить ідентифікувати кандидата з
певним стратегічним курсом, на реалізацію якого від нього очікують не тільки політичні та
фінансово-промислові сили зі своїми сталими інтересами, що стоять за ним, але й виборці, на
підтримку яких розраховує претендент на пост Президента України.

УНЦПД 2


Тож наше дослідження є спробою аналізу передвиборних програм та практичних дій політиків, які
представляють основні політичні сили України і є кандидатами на найвищий державний пост на
виборах 17 січня 2010 року.

Українська громада зацікавлена у передвиборній дискусії, яка торкається вирішення ключових
проблем країни. Особливо це стосується економіки – сфери, де проблема стратегії розвитку
країни, гарантування права власності, свободи підприємницької діяльності, реформи
системи оподаткування та регуляторної політики набувають надзвичайно важливого характеру
для становлення країни.

Аналіз програм кандидатів на пост Президента України, проведений нами, засвідчує, що по-
перше, між програмними пунктами та практичною діяльністю кандидата немає усталеного
зв’язку. По-друге, невиконання того чи іншого пункту власної програми не загрожує кандидату
втратою прихильників і дозволяє йому й надалі звертатися до виборців з тими самим гаслами та
обіцянками. Нарешті, по-третє, всередині програми одного й того ж кандидата цілком мирно
уживаються ідеологічно несумісні підходи, що є наслідком його великого бажання розширити
своє електоральне поле й часто не дозволяє прогнозувати його дії у разі перемоги на виборах.

Економічна стратегія. Розмаїття програмних положень кандидатів щодо бачення майбутнього
української економіки у стратегічній перспективі слід звести до трьох головних напрямів.
Представниками першого, де переважають елементи лібералізму, є В. Ющенко та С. Тігіпко, які
виступають за мінімізацію втручання держави в економіку. Проте в їхніх програмах поняття
"лібералізму" навіть не згадується, а апелювання до соціальної справедливості вказує на
використання цими кандидатами патерналістських очікувань значних верств населення.

Другий напрям ґрунтується на ідеях більшого втручання держави в економічні питання: від
пропозиції варіанта "державного капіталізму" (А. Яценюк) до "командно-адміністративної
системи" (П. Симоненко).

Представники третього напряму намагаються уникати чітких відповідей на питання про участь
держави в економічних процесах (це властиво В. Януковичу та Ю. Тимошенко). Проте практична
діяльність урядів, очолюваних цими кандидатами упродовж 2002-2009 років, свідчить про їхнє
намагання "замкнути на себе" якомога більше економічних питань. Ю. Тимошенко надає перевагу
вирішуванню економічних проблем у "ручному режимі", за якого створюються сприятливі умови
для корупційних дій. Робота урядів В. Януковича була більш системною, хоча також не
обходилася з без використання корупційних схем.

Аналіз програм свідчить, що не варто очікувати від кандидатів реалізації довгострокової
економічної стратегії. Найвірогідніше, що переможець виборів і надалі діятиме "за ситуацією".
Принаймні рік-другий він матиме можливість посилатися на світову кризу, яка вимагає
ситуативних рішень.

Право власності. В Україні власність залишається залежною від політичної кон’юнктури, а
ризики, пов’язані з її втратою, є досить високими.

Маємо дві пропозиції щодо права власності кандидатів на пост Президента України. Перша
передбачає можливість націоналізації чи "реприватизації" або "відновлення законності" як її
пом’якшених варіантів (Ю. Тимошенко, П. Симоненко, А. Яценюк, В. Литвин). Друга не пропонує
широкомасштабного перерозподілу власності, що можна розглядати як намір гарантувати право
власності (В. Ющенко та В. Янукович). Втім, поодиноких інцидентів з перерозподілом
підприємств виключати не можна навіть за умови перемоги В. Ющенка чи В. Януковича.

УНЦПД 3


За нинішнього стану судової системи та практики політичної та корупційної мотивації ухвалення
рішень держава сьогодні не може гарантувати власникам надійного захисту від втрати майна.

Власникові доводиться вибирати між лояльністю до політичного керівництва країни,
безпосередньою належністю до груп ухвалення рішень на різних рівнях влади або шукати захисту
в міжнародних судових інстанціях.

Свобода підприємницької діяльності. З огляду на програми кандидатів та принципи їхньої
діяльності можна припустити, що вище керівництво держави й надалі буде орієнтоване на
підтримку великих підприємств.

У програмах кандидатів відсутня чітка стратегія розвитку інфраструктури ведення
підприємницької діяльності, передусім середнім та малим бізнесом. Претенденти на вищий
державний пост визнають необхідність спрощення дозвільних процедур на місцевому рівні і
декларують державну підтримку експорту продукції. Проте вони не надають громадськості
відповіді на питання, яким чином держава збирається створити прості й зрозумілі всім "правила
гри".

Головною перешкодою розвитку вільного конкурентного бізнес-середовища є корупція.
Програмні положення кандидатів щодо подолання цього явища мають декларативний характер, а
жодних пропозицій про механізми боротьби з корупцією не надано.

Оподаткування та регуляторна політика. Усі кандидати згодні з тим, що податкове
навантаження треба знижувати. Проте в їхніх програмах відсутні пропозиції щодо напрямів
покращення адміністрування податків та лібералізації податкової системи як такої.

В умовах перманентного дефіциту бюджету та схильності політичних сил до популістських кроків
реформування фіскальної системи залишається малоймовірним. Насторожує також той факт, що
поступово ця тема "випадає" з актуального порядку денного. Це свідчить про те, що у найближчій
перспективі позитивних зрушень очікувати не варто.

ІІ. Економічні умови розвитку держави у баченні
кандидатів на пост Президента України
під час виборів 2010 року

А. Економічна стратегія

Українська економіка потребує серйозного реформування, зокрема, покращення інституційного
середовища, зміцнення фінансових ринків, підвищення ефективності товарних ринків. Пропозиції
з цих пунктів могли б стати "дорожньою картою" дискусії кандидатів на найвищу державну
посаду. Проте висвітлення у програмах питання економічної стратегії зазвичай є декларативними.

Так, В. Янукович у своїй програмі "Україна – для людей!" зазначає, що "стрижневим питанням
динамічних перетворень стане застосування вже апробованої нами дієвої інвестиційно-
інноваційної моделі розвитку".2 "Апробована" має означати, що така модель впроваджувалася у
життя упродовж тих двох термінів, коли В. Янукович був прем’єр-міністром. Дії урядів під
головуванням кандидата не призвели до вирішення стратегічних проблем української економіки.

2
Передвиборна програма кандидата на пост Президента України Януковича В. Ф. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http://www.yanukovych.com.ua/news-10697.html.

УНЦПД 4


Крім того, в його пропозиції відсутнє пояснення того, яким саме чином відбудуться "модернізація
національного виробництва, впровадження енергозбереження, зростання продуктивності праці,
зміцнення конкурентних позицій вітчизняного виробника на зовнішніх товарних ринках".3 Цьому
мала б бути приділена увага, адже світова криза красномовно засвідчила, що модернізація
вітчизняних підприємств не відбулася. Практична політика Партії Регіонів та самого В. Януковича
ґрунтується на ідеологемі "дружба з Росією", яка поставлятиме нам "дешевий газ". Але якщо наша
економіка має базуватися на дешевому газі, то як це корелює з важливістю заощадження енергії та
модернізації виробництва? Обіцянка зміцнення конкурентних позицій вітчизняного виробника на
зовнішніх товарних ринках виглядає також непереконливо, хоча б тому, що всі експортні успіхи
українських підприємств пов’язані не з плідною роботою українських урядовців, а майже
виключно зі сприятливою світовою кон’юнктурою.

В. Ющенко зараховує до переліку своїх перемог факт вступу України до СОТ і заявляє про
дотримання ним стратегічного напряму – членство у ЄС. "Криза показала, – пише у своїй програмі
"Вільна, справедлива та сильна Україна", поданій до ЦВК, В. Ющенко, – без глибоких реформ,
збільшення внутрішнього попиту, розбудови розвиненого національного ринку економічна
ситуація в Україні буде нестабільною".4 Ключовою для виходу з кризи можна вважати тезу
кандидата про збільшення внутрішнього попиту. Але виникають питання щодо шляхів цього
збільшення. Якщо світова криза триватиме, то відбуватиметься скорочення притоку іноземного
капіталу до України. Для того, щоб його компенсувати, розвиток внутрішнього ринку має
стимулювати держава. Розвинений та місткий внутрішній ринок здатен запобігти скороченню
виробництва та створити умови для приходу інвесторів.

Є кілька механізмів стимулювання внутрішнього попиту, до яких вдаються розвинені держави.
Один із них – зниження податкового навантаження як на бізнес, так і на населення. Однак,
враховуючи, що, за оцінками експертів, прихований дефіцит держбюджету 2009 року становить до
10% ВВП, уряд лише посилюватиме податковий тиск, аби профінансувати соціальні витрати у
повному обсязі напередодні президентських виборів. Немає підстав стверджувати, що дефіцит
бюджету-2010 буде меншим. У наступному році на нас очікують чергові місцеві вибори та,
ймовірно, позачергові парламентські. А вибори в Україні завжди супроводжуються
популістськими рішеннями зі збільшення соціальних видатків.

Водночас, стимулювання внутрішнього попиту за рахунок збільшення обсягів споживання
домашніх господарств через підвищення зарплат, пенсій, соціальної допомоги тощо може мати
згубні наслідки для економіки. Адже внутрішній ринок наповнений імпортом (нагадаємо, що
від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами та послугами в Україні у 2008 році дорівнювало
13,484 млрд доларів), та й гривня, за прогнозами експертів, девальвуватиме й надалі.

Тож можна констатувати: якщо навіть тоді, коли українська економіка зростала, швидкого
розвитку підприємств, орієнтованих на внутрішній ринок, не відбулося, то за умов кризи на це
сподіватися також не варто.

"Я вірю в "Український прорив". Я вже почала виконувати цей стратегічний план розвитку
країни", – зазначає Ю. Тимошенко у програмі "Україна переможе. Україна – це ти!", поданій до
ЦВК5. Нагадаємо, що програма БЮТ "Український прорив" передбачала "зниження ролі держави

3
4
Передвиборна програма кандидата на пост Президента України Ющенка В. А. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http://www.cvk.gov.ua/vp_2010/kandydaty/programa/programa_yuschenko.pdf.
5
Передвиборна програма кандидата на пост Президента України Тимошенко Ю. В. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http://www.cvk.gov.ua/vp_2010/kandydaty/programa/programa_timoshenko.pdf.

УНЦПД 5


в економіці загалом та впливу чиновництва на ухвалення економічних рішень і їх втручання в
діяльність підприємств"6.

У передвиборній програмі кандидат Ю. Тимошенко про зниження ролі держави в економіці не
згадує. Цікаво, що саме уряди Ю. Тимошенко відзначалися втручанням у ситуацію на ринках.
Свого часу Ю. Тимошенко вже намагалася волюнтаристськими методами долати кризи на
м'ясному, цукровому і бензиновому ринках. Нагадаємо, що у 2005 році урядом Ю. Тимошенко
цінове регулювання на бензиновому та продовольчому ринках здійснювалося через підписання
меморандумів про зниження оптових цін та обмеження торговельних надбавок, що, на думку
фахівців, за своєю сутністю мало відрізняється від централізованого ціноутворення. Хоча ці
заходи лише тимчасово стримували зростання цін, кандидат не відмовилася від наміру керувати
економікою в адміністративний спосіб.

Так, 10 червня 2009 року Кабмін ухвалив постанову "Деякі питання ціноутворення на соціально
значимі продовольчі товари", якою відновив державне цінове регулювання на окремі харчові
продукти з урахуванням сезонності у вигляді декларування цін.

У вересні 2009 року з ініціативи Кабміну з’явився законопроект № 5152, яким Кабінет Міністрів
запропонував прийняти нову редакцію закону "Про ціни і ціноутворення". Проект надає Кабміну
широкі повноваження з регулювання цін на споживчих ринках.

Багато сказано про практику "ручного керування" урядом та економікою взагалі, що здійснює Ю.
Тимошенко. Наведемо один з останніх прикладів. 21 жовтня уряд ухвалює розпорядження 1261-р
"Про перерозподіл бюджетних призначень у 2009 році"7, згідно з яким він власноруч скорочує
одні видатки бюджету і своїм рішенням спрямовує їх на інші статті. Експерти наголошують, що
ст. 37 Закону "Про Державний бюджет України на 2009 рік" наділяє уряд правом перерозподілу
обсягів субвенцій місцевим бюджетам, однак не надає права скасовувати одні видатки, аби
спрямовувати гроші на інші.

Нарешті, на підставі боротьби з поширенням грипу 30 жовтня 2009 року Постановою № 1154 уряд
установив граничні рівні цін на окремі лікарські засоби і вироби медичного призначення. Тим
самим уряд посилив контроль за діяльністю аптек з боку державних органів. На практиці така
ситуація, як правило, негативно позначається на роботі суб’єктів господарювання, адже замість
того, щоб зосереджуватися на своїй діяльності, учасники ринку змушені залучати ресурси до
роботи з державними органами.

"Пріоритетом буде розвиток наукоємних галузей", – заявляє Ю. Тимошенко8. Дійсно, збільшення
державних витрат на високотехнологічні проекти сприяє відновленню економіки. Проте жоден із
уже заявлених проектів ще не втілено у життя. Крім того, такі проекти, як правило, не дають
бажаного тактичного ефекту, а розраховані на стратегічну перспективу. А головне, "державна
підтримка" науки за відсутності грошей зводиться до спроб купити електоральну підтримку. Про
розвиток системи позабюджетних стимулів розвитку науки у програмі кандидата не йдеться.

А. Яценюк у своїй програмі "Новий курс" говорить про "нову індустріалізацію", розшифровуючи
це поняття як "сучасну промислову революцію", пріоритетом якої є, зокрема, "будівництво
заводів, енергетичних комплексів".9

6
Програма "Український прорив" // Голос України. – 2007. – 14 вересня.
7
Урядовий кур’єр. – 2009. – 28 жовтня.
8
9
Передвиборна програма кандидата на пост Президента України Яценюка А. П. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http://arseniy.org/program.php.

УНЦПД 6


Для досягнення мети кандидат пропонує принцип "мозкового штурму": "Нам треба перейти на
проектний режим управління країною. Необхідно концентрувати всі ресурси для ефективного
досягнення конкретних результатів за максимально короткий термін".10 От тільки з радянських
часів відомо, що самої лише "штурмовщины" для вирішення стратегічних завдань недостатньо.

В інтерв’ю газеті "Коммерсантъ" А. Яценюк розкриває свою стратегію і заявляє, що "приватна
ініціатива не в змозі утримувати газо- і нафтопроводи, електричні мережі та величезні об’єкти
енергогенерації. Крім того, в цьому переліку – дороги, залізниця, аеропорти, великі портові
споруди – все це відповідальність держави. "Нова індустріалізація" – це за великим рахунком
зміна структури управління державою всіма цими активами. Сьогодні в Україні держвласністю не
управляють, її розкрадають. (…) Тому держава повинна зайнятися системою управління
держвласністю, а не позбуватися неї"11. Погоджуючись з тезою про розкрадання держмайна,
навряд чи можна вітати бажання відсікти приватний бізнес від приватизації великих об’єктів.

Ставка на держкорпорації як локомотиви економіки не виправдала себе в Росії. Замість того, щоб
запобігти ризикам, пов’язаним з вільним ринком, вони виявилися неготовими працювати в умовах
кризи й стали прикладом неефективності управлінських структур та корумпованості. Кремль
навіть проявляє готовність відмовитися від моделі державного капіталізму. Отже, можна сказати,
що український кандидат, який входить до трійки лідерів соціологічних опитувань щодо
перспектив обрання на пост президента України, пропонує нашій державі політику вчорашнього
дня.

У цьому контексті не можна не погодитися з С. Тігіпком, який вважає, що "Україні для
економічного ривка потрібні боротьба з корупцією, ліквідація бюрократичних бар’єрів для
приватної ініціативи і демонополізація ринків. Розвиток шляхом створення держкорпорацій не
лише не допоможе в досягненні цих цілей, але й навпаки, поглибить вже наявні проблеми".12

Збільшення впливу держави на економічні процеси, передбачене А. Яценюком, дотичне до
позиції П. Симоненка, який пропонує "зміцнення державного контролю над економікою"13.

ВИСНОВОК. Аналіз запропонованих кандидатами підходів до формування економічної
стратегії країни свідчить, що українська еліта ще не готова до пропозицій з кардинального
покращення інституційного середовища, зміцнення фінансових ринків, підвищення
ефективності товарних ринків.

У програмах кандидатів ми бачимо суміш ліберальних, соціал-демократичних та
патерналістських підходів до економічної стратегії. Це не є ознакою сучасної конвергенції
ідеологій, а, радше, свідченням відсутності певної моделі економічного розвитку та
політичної волі для впровадження непопулярних рішень.

10
11
Коммерсантъ. – 2009. – 2 листопада.
12
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://unian.net/ukr/news/news-342524.html
13
Передвиборна програма кандидата на пост Президента України Симоненка П. М. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http://www.kpu.net.ua/peredviborna-programa-kandidata-v-prezidenti-ukra%d1%97ni-petra-mikolajovicha-
simonenka.

УНЦПД 7


Б. Право власності (приватизація та реприватизація)
Роздержавлення майна у тому вигляді, як воно було здійснене в Україні, призвело до спотворення
ідеї справедливого розподілу державного майна та виокремлення вузької соціальної групи (так
званих "олігархів" та вищого чиновництва).

Саме через руйнацію принципу соціальної справедливості ідея реприватизації як нового
перерозподілу економічних ресурсів залишається привабливою для багатьох виборців. Через
відсутність вільної конкуренції та прозорих приватизаційних процедур від ідеї "приватизаційного
реваншу" не відмовляються і деякі представники великого капіталу, які сподіваються "переграти"
ситуацію на свою користь. Так само, як і страх позбутися всього, адже власність, отримана за
сумнівних обставин, а відтак залежна від політичної кон’юнктури, не може мати міцних правових
гарантій недоторканності й захисту від політично мотивованого перерозподілу. Не може вона
беззаперечно претендувати й на легітимність в очах суспільства.

Право власності в Україні юридично гарантує Конституція та унормовує Цивільний кодекс.
Теоретично зміни статусу власності, набутої в процесі приватизації, можливі за визначених умов.
Так, закон України "Про приватизацію державного майна" дає змогу ставити питання про
анулювання відповідних договорів купівлі-продажу фактично лише у разі несплати грошей за
приватизований об’єкт або невиконання встановлених договором інвестиційних зобов’язань.
Закон не передбачає такої можливості на підставі неналежних господарських результатів
приватизованих компаній або й навіть за недотримання зобов’язань збереження протягом
визначеного періоду профілю діяльності приватизованого об’єкта.

Серед кандидатів на пост Президента України 2010 року немає єдності щодо необхідності нового
перерозподілу майна. Пропозиції можна звести до трьох. Перша – "м'яка реприватизація", суть
якої полягає у збереженні (поверненні до) державної власності стратегічних об’єктів.

Так, А. Яценюк зазначає, що "нова українська держава має реалізувати принципи соціальної
справедливості та високий рівень соціальних гарантій".14 Для цього, на думку кандидата, "держава
повинна повернутися в економічне і господарське життя країни не лише як регулятор. Доходи від
надприбуткових галузей і стратегічних підприємств мають належати державі"15.

Така позиція близька до другої пропозиції – націоналізації, ідею якої у той чи інший спосіб
відстоюють ліві кандидати, зокрема П. Симоненко та В. Литвин. Так, П. Симоненко каже, що в
разі його перемоги буде "націоналізовано базові галузі промисловості та підприємства-банкрути.
Порядок передачі активів у народну власність буде нормативно закріплено"16. В. Литвин у
програмі "Час народу" наполягає на "поверненні державі та передачі у комунальну власність
водоканалів, газомереж, електромереж, теплоцентралей; повернення у державну власність газових
і нафтових родовищ в Україні; (…) публічний аналіз результатів та наслідків приватизації"17.

Очевидно, що попри апелювання до закону, процес реприватизації чи націоналізації не може
проходити без порушення права власності, а ймовірно, й принципу справедливості. Можливий

14
15
Там само.
16
simonenka.
17
Передвиборна програма кандидата на пост Президента України Литвина В. М. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http://www.lytvyn-v.org.ua/news/index.php?id_art=381.

УНЦПД 8


варіант, коли націоналізація стане вигідним бізнесом для власників неефективних підприємств, які
вони (власники) купували за приватизаційні майнові сертифікати.

Ймовірно, суперечливість питання про власність стала причиною, з якої цієї теми у своїй програмі
не торкаються В. Янукович та Ю. Тимошенко. Проте практична діяльність урядів, які очолювали
(очолюють) ці кандидати, свідчить про їх наміри красномовніше за програми.

Нагадаємо, ще у 2005 році Ю. Тимошенко говорила про 3 тисячі підприємств, щодо яких слід
запровадити механізм повернення до державної власності. Тоді "реприватизація" обмежилася
лише "Криворіжсталлю". Проте за час, упродовж якого кандидат керує урядом, були переглянуті
відносини з Vanco Prykerchenska Ltd. (позов компанії до України розглядається в міжнародному
суді у Стокгольмі), CBM Oil plc, Shelton та Marathon (згортають свою діяльність в Україні),
пролунали заяви про намір відібрати телеканал "Інтер" та повернути до "Нафтогазу" обласні газові
мережі тощо.

Нагадаємо, що саме з ініціативи фракції БЮТ 15 травня 2009 року парламентом було ухвалено
закон "Про заборону грального бізнесу", яким провадження діяльності з організації та проведення
азартних ігор в Україні припинилося. Важливо також, що закон був ухвалений за два дні за
скороченою процедурою і без публічного обговорення.

Щодо В. Януковича, то економічним пріоритетом його другого уряду були подальша
концентрація та централізація капіталу. Преференції отримували великі підприємства, зазвичай
орієнтовані на експорт.

В. Ющенко обіцяє, що "держава створить надійні механізми правових гарантій для бізнесу,
захисту прав власності, запобігання монополізму. Довіра інвесторів до України буде повернута"18.

За роки перебування на посту Президента України В. Ющенку створити такі надійні механізми не
вдалося. Дійсно, чинний президент зупинив "реприватизаційну лихоманку" 2005 року. Своїм
указом від 24 листопада 2005 року № 1648 він увів у дію рішення РНБОУ про заходи покращення
інвестиційного клімату в Україні від 29 червня 2005 року і про заходи встановлення гарантій і
підвищення ефективності гарантій захисту прав власності в Україні від 28 жовтня 2005 року.
Відповідно до Указу одним із пріоритетів державної політики визначено забезпечення
встановлених законодавством гарантій права власності, надійного захисту права всіх форм
власності, в тому числі й державної.

Але у травні 2008 року Президент визнав, що "ми не маємо демократично налагодженої прозорої
публічної роботи відповідних державних органів, які відповідають за чистоту конкуренції на
власному діловому ринку"19.

Події навколо приватизаційного конкурсу з продажу Одеського припортового заводу у 2009 році
зайвий раз це підтвердили й продемонстрували, що інвестиційний імідж країни й надалі
залишатиметься негативним.

ВИСНОВОК. Гарантування права власності в Україні значною мірою залежить від
політичної кон’юнктури. Формально приватна власність визнана, її недоторканність
гарантується на конституційному і законодавчому рівнях. Але практика свідчить, що ризик,
пов’язаний з вилученням власності, причому й у позасудовому порядку, є досить високим.

18
19
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.president.gov.ua/news/9797.html.

УНЦПД 9


При вирішенні проблеми щодо шляху узгодження принципів соціальної справедливості із
правом власності, державі слід було б зробити вибір на користь створення цивілізованих
ринкових умов захисту соціально відповідального бізнесу. Перехід власності від
неефективних власників до ефективних має здійснюватися не через політичні кампанії чи
навіть юридичні процедури, а шляхом забезпечення нормальної ринкової конкуренції, яка є
головним засобом ліквідації негативних наслідків недосконалостей процесу приватизації.

Проте не стільки навіть передвиборні програми головних кандидатів на пост Президента
України, скільки їх практична діяльність на відповідальних посадах упродовж тривалого
часу свідчать про те, що вони не готові до радикальних кроків із забезпечення надійних
гарантій права власності.

Як наслідок: власникам не варто очікувати від переможця гарантій збереження майнових
прав, надійного судового захисту, відшкодування інвестицій тощо. Йтиметься лише про
вищий або нижчий ступінь загрозі праву власності.

В. Свобода підприємницької діяльності (діловий клімат)
В Україні свобода підприємницької діяльності закріплена нормами прямої дії. Так, у ст. 42
Конституції України зазначено: "Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не
заборонена законом"20. У Господарському кодексі про свободу підприємницької діяльності
йдеться у ст. 43 "Свобода підприємницької діяльності": "1. Підприємці мають право без обмежень
самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом"21.

Проте у доповіді СБ "Ведення бізнесу – 2009", в якій представлено рейтинги 181 країни з точки
зору загальних умов здійснення підприємницької діяльності, Україна посідає лише 145-е місце.

В умовах несприятливого ділового клімату найбільш захищеним себе може почувати великий
капітал, інтегрований до політичної та державної управлінської еліти. Уряд та парламент
зацікавлені у збереженні корупційних взаємин з великим бізнесом, за яких той отримує
преференції в обмін на політичну лояльність. Але стабільність, яка є результатом домовленості
бізнесменів і політиків, передбачає збереження статус-кво, а не створює плацдарм для
структурних економічних реформ.

З огляду на програми претендентів на пост Президента України та принципи їх діяльності можна
припустити, що увагу основних кандидатів буде й надалі сконцентровано на проблемах великого
капіталу. Це означатиме підтримку великих підприємств, лобіювання різноманітних пільг та
особливих умов для їх розвитку.

За таких обставин декларування кандидатами наміру удосконалювати систему державної
допомоги середньому та малому бізнесу виглядає спробою завоювати електоральну прихильність
підприємців цього сегмента економіки.

Тоді як головне завдання – створення належних умов для економічної самодіяльності кожної
людини – не виконується, пропозиції кандидатів зводяться до впровадження різного роду
спорадичних, несистемних заходів для так званої "підтримки підприємництва". Принаймні жодних
чітких сигналів суспільству та бізнес-середовищу про покращення умов ведення бізнесу в країні у
20
Конституція України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-
bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96%2D%E2%F0.
21
Господарський Кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-
bin/laws/main.cgi?page=2&nreg=436-15.

УНЦПД 10


їхніх програмах не надано, хоча С. Тігіпко закликає "дати свободу підприємцеві"22, А. Гриценко
запевняє, що "запропонує бізнесу: чесні і рівні для всіх правила"23, а В. Литвин виступає за
"сприяння малому та середньому бізнесу"24.

На відміну від "Економічної стратегії" та передвиборної програми Партії регіонів 2007 року, у
нинішній програмі кандидата В. Януковича є згадка про малий та середній бізнес: "забезпечу
пріоритетність стимулювання підприємств малого і середнього бізнесу"25. Проте практична
діяльність кандидата свідчить, що проблеми цього сегмента економіки не є пріоритетними для
його команди.

Невеликі підприємства, орієнтовані на задоволення найнагальніших потреб українців, залишалися
поза увагою урядів, які очолював В. Янукович. Достатньо згадати ліквідацію другим урядом В.
Януковича Ради підприємців при Кабміні.

Ю. Тимошенко виокремлює серед заходів, необхідних для підтримки підприємництва,
"скасування ринкового збору"26. Це єдина конкретна пропозиція, представлена кандидатом. Але,
на думку фахівців, якщо ринковий збір скасують, місцеві бюджети втратять частину коштів і
Верховній Раді доведеться шукати інше джерело наповнення місцевих бюджетів, скажімо,
скасування фіксованого податку і переведення підприємців на єдиний податок, який буде значно
відчутнішим для них.

В. Ющенко наголошує на тому, що "корупція чиновників не зможе перешкоджати малому і
середньому бізнесу. З цією метою буде запроваджений принцип "мовчазної згоди" при реєстрації,
додатково обмежена кількість перевірок, ліцензій, дозволів, сертифікатів"27.

Наведені програмні положення уже представлені у проекті Закону "Про внесення змін до деяких
законів України щодо сприяння здійсненню підприємницької діяльності" № 5235 від 16.10.2009
року, який у першому читанні ухвалений парламентом 4 листопада 2009 року.

Фахівці високо оцінили законопроект № 5235, який спрощує процедуру започаткування бізнесу,
вводить принцип мовчазної згоди і скорочує час на видачу документів дозвільного характеру.

ВИСНОВОК. З огляду на програми кандидатів та принципи їх діяльності можна
припустити, що керівництво держави й надалі буде орієнтоване перш за все на підтримку
великих підприємств. Це може бути надання різноманітних пільг та створення особливих
умов для їх розвитку під гаслом "інвестиційної привабливості" та підтримки "інноваційного
розвитку" (В. Янукович) або заміна пільг системою державних дотацій, які надаватимуться
з використанням корупційних схем (Ю. Тимошенко).

4 листопада цього року в першому читанні Верховна Рада ухвалила Проект Закону "Про
основні засади взаємодії держави з приватними партнерами" № 5239 від 21.10.2009 року.

22
Передвиборна програма кандидата на пост Президента України Тігіпка С. Л. "Україна: Проект розвитку"
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://tigipko.com/Programm.
23
Передвиборна програма кандидата на пост Президента України Гриценка А. С. "Присягаю народу України!"
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.grytsenko.com.ua/prohrama.html
24
доступу : http://www.lytvyn-v.org.ua/news/index.php?id_art=381
25
26
27

УНЦПД 11


Державно-приватне партнерство може стати важливою складовою інноваційної політики, а
також серйозною зброєю у боротьбі з корупцією. Тож ухвалені у першому читанні
напередодні виборів законопроекти є позитивним сигналом бізнес-середовищу. Проте, як
відомо, в Україні влада вибірково підходить до виконання законів. Надто тих, які
обмежують корупційні можливості чиновників та перешкоджають державі у "ручному
режимі" контролювати бізнес.

Г. Оподаткування та регуляторна політика
Хоча податкова система в Україні за своїм складом та структурою подібна до податкових систем
розвинутих європейських країн, вона не тільки не є інструментом підвищення
конкурентоспроможності держави, а й прямо заважає зростанню економічної активності суб’єктів
господарювання.

Наявна система формування державних доходів має переважно фіскальний характер, є складною,
нестабільною та суперечливою. Крім того, витрати на адміністрування податків є занадто
великими, а механізм митно-тарифного регулювання не дає можливості оперативно реагувати на
зміни кон’юнктури світового ринку та структури економіки в Україні.

Світовий банк назвав Україну однією з країн з найскладнішою системою оподаткування, а
українська система адміністрування податків є однією з головних перешкод для розвитку бізнесу,
особливо для малих підприємств та приватних підприємців (дотримання податкового
законодавства коштує малим підприємствам України понад 8% від їх річного доходу, а приватним
підприємцям з найменшими доходами – понад 10%). Це зменшує конкурентоспроможність малого
бізнесу, який програє великим корпораціям як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках.

Відтак, у країні розповсюджене ухилення від оподаткування, бюджетна заборгованість з
відшкодування податку на додану вартість (ПДВ), нерівномірне податкове навантаження.

Основними завданнями податкової реформи в Україні мають бути: реалізація принципу рівності
всіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації,
формування відповідального ставлення платників до виконання своїх податкових зобов’язань;
підвищення ефективності податків за рахунок розширення податкової бази, покращення
адміністрування, зменшення масштабів ухилення від сплати податків; забезпечення більш
рівномірного розподілу податкового тягаря між платниками податків; демократизація податкової
адміністрації.

Питання того, наскільки адекватними є пропозиції головних конкурентів на виборах-2010 щодо
реформування податкової системи, наскільки послідовними вони є у своїх намірах і діях,
залишається відкритим.

Змагаючись за прихильність виборців, кандидати обіцяють оподаткування багатства. Так, П.
Симоненко заявляє, що буде "введено прогресивну шкалу оподатковування доходів, податки на
нерухомість і предмети розкоші"28, В. Литвин обіцяє "введення прогресивної системи
оподаткування та податку на багатство"29, В. Ющенко вважає, що "багаті мають платити в

28
simonenka.
29

УНЦПД 12


бюджет більше за бідних. Спеціальним податком буде обкладатися розкішне майно – таке як
вілли, яхти, лімузини"30.

Жоден із кандидатів у президенти не наполягає на збільшенні податків. Так, А. Яценюк пропонує
"радикально знизити податкове і адміністративне навантаження на підприємців і роботодавців"31,
В. Литвин виступає за "скасування ПДВ у розрахунках за комунальні послуги. Зарплати і пенсії
на рівні прожиткового мінімуму не оподатковуються"32, С. Тігіпко обіцяє "спрощення податкової
системи; зменшення податкового навантаження з метою детінізації економіки"33, В. Ющенко
зазначає, що "діри в бюджеті не будуть лататись за рахунок податкового знекровлення економіки.
Практика введення додаткових податків та зборів, стягування податків наперед, подвійного
оподаткування прибутку буде припинена"34.

Зменшення податкового тиску обіцяє В. Янукович: "Доб'юся прийняття нового Податкового
кодексу, зроблю Україну найбільш інвестиційно привабливою у Східній Європі"35. Зокрема
кандидат пропонує "зниження ПДВ до 17% з 2011 року; зниження податку на прибуток до 19% з
2011 року, з наступним щорічним зниженням на 1% до 16%"36.

В. Янукович – єдиний, хто наважився на оприлюднення конкретних цифр. Кандидат і його
команда пропонують зменшити податкове навантаження на корпоративний сектор економіки,
проте зменшення податків та зборів на фонд оплати праці не планується. Це означає, що основний
тягар оподаткування ляже на плечі фізичних осіб. Тобто великий бізнес буде сплачувати менші
податки за рахунок збільшення або збереження податкового тиску на працівників.

Інноваційно-інвестиційна модель економіки, запропонована В. Януковичем, передбачає надання
пільг зі сплати ПДВ та податку на прибуток підприємств, реанімацію вільних економічних зон та
технопарків.

Зокрема, у проекті Податкового кодексу, розробленому другим урядом В. Януковича, були
заплановані пільги, що мають роздаватися урядом шляхом ухвалення відповідних рішень, для
великого бізнесу, які існували до 2005 року: пільги вільним економічним зонам, технологічним
паркам, підприємствам, які запроваджують технології енергозбереження, підприємствам хімічної
галузі, підприємствам, що імпортують технологічне обладнання…

Очевидно, що така система надасть можливість отримувати надприбутки бізнесу, наближеному до
влади, за рахунок держави і, зрештою, за рахунок громадян. Це сприятиме подальшому знищенню
вільної конкуренції, бо лояльні до уряду підприємства завдяки пільгам отримують додаткові
конкурентні переваги і, як наслідок, й надалі знищуватимуть середній бізнес, який не має доступу
до таких пільг. Це живитиме також політичну корупцію, бо влада зажадає від підприємців, які
отримають пільги, "вдячності".

30
31
32
33
Передвиборна програма кандидата на пост Президента України Тігіпка С. Л. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http://tigipko.com/Programm.
34
35
36
Там само.

УНЦПД 13


В. Янукович виступає за зменшення, але збереження ПДВ. Його команда вважає, що замінити
ПДВ на інший податок принципова неможливо і пропонує боротися з криміналом, який, по суті,
контролює цей податок, шляхом ускладнення процедури: введенням обов’язкової електронної
звітності разом із первинними документами, заборони на відшкодування ПДВ деяким категоріям
підприємств, зокрема новоствореним та тим, які працюють тільки на внутрішній ринок, спробою
скасувати банківську таємницю для платників ПДВ тощо.

В. Янукович обіцяє малому бізнесу "податкові канікули на 5 років"37. Нагадаємо, що саме другий
уряд В. Януковича свого часу вирішив, що спрощена система оподаткування та фіксований
сільськогосподарський податок мають бути скасовані. Оскільки під час перманентних виборів це
майже неможливо, команда В. Януковича у проекті Податкового кодексу 2007 року обмежує коло
суб’єктів, яких вони стосуються: на спрощену систему оподаткування забороняється переходити
20 категоріям бізнесменів і бізнесу з річним обігом понад 300 тисяч грн.

В. Ющенко обіцяє, що "податок на додану вартість відшкодовуватиметься вчасно, система
оподаткування доданої вартості буде приведена у відповідність із європейським
законодавством"38. У програмі кандидата не розшифровано, як саме. У 2007 році блок "Наша
Україна – Народна самооборона" у своїй передвиборній програмі обіцяв, що "ліквідує корупційні
схеми відшкодування ПДВ, спростить адміністрування, скасує податкову накладну і знизить
ставку ПДВ до 17%"39. Тепер В. Ющенко про зменшення ПДВ не згадує. Щодо реформи ПДВ, то є
експертні напрацювання, які передбачають запровадження ПДВ односторонньої дії, коли податок
нараховується та сплачується тільки під час операцій між платниками і неплатниками ПДВ, тобто
при кінцевому споживанні. На думку експертів, такий підхід надасть можливість зберегти
позитивні риси податку (його непрямий характер, нейтральність для економіки та орієнтованість
на оподаткування кінцевого споживача), а також разом із зменшенням ставки податку буде
сприятливим як для кінцевого споживача, так і для підприємств-платників податку. У такий спосіб
можна буде ліквідувати податковий кредит та відшкодування ПДВ, тобто джерела корупції,
пов’язаної з ПДВ. Але якщо кандидат пише про вчасне відшкодування ПДВ, він має на увазі
інший механізм покращення ситуації з ПДВ…

Не можна не погодитися з позицією В. Ющенка, за якою "адміністрування податків буде суттєво
вдосконалене, зокрема знижені штрафні санкції до підприємств, продовжені граничні терміни
подання звітності і терміни подання апеляцій. Відбудеться узгодження податкового та
бухгалтерського обліку"40. А от теза про те, що "будуть визначені спеціальні податкові суди, що
спеціалізуватимуться на вирішенні податкових, митних та інших фіскальних спорів"41, дає привід
для занепокоєння. Адже відомо, що формування будь-якої бюрократичної ланки створює
сприятливий ґрунт для корупції й ускладнює процедуру.

Ю. Тимошенко обіцяє, що "буде зменшено податкове навантаження, скасовано окремі
податки"42. Зазначимо, що про ПДВ наразі не йдеться, хоча "Український прорив" передбачав його
ліквідацію43.

37
38
39
Передвиборна програма блоку "Наша Україна – Народна самооборона" [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.razom.org.ua/ua/static/programme.
40
41
Там само.
42
43
Програма "Український прорив" // Голос України. – 2007. – 14 вересня.

УНЦПД 14


Про напрям реформування податкової системи "від Тимошенко" може свідчити оприлюднена
Мінфіном "Стратегія реформування податкової системи"44, на основі якої має бути розроблений
Податковий кодекс.

Ключовими пунктами документа є скасування всіх податкових пільг (пояснюється вимогами СОТ)
і спрощеного режиму оподаткування малого бізнесу (натомість запропоновано інші форми
державної підтримки – звільнення від ведення звітності і спрощену систему бухобліку), а також
стягування податку на прибуток із страхових компаній, торговців цінними паперами і інститутів
спільного інвестування.

Проект передбачає зниження податку на прибуток підприємств за умови "достатнього ресурсного
забезпечення бюджету", але конкретних цифр не названо. У Стратегії також ідеться про поступове
зрівняння податкового навантаження фізичних осіб (податок на прибуток становить 15%) та
юридичних осіб (25%).

Ставка акцизного збору на тютюн та алкоголь дедалі збільшуватиметься (нульова ставка
застосовуватиметься тільки до етилового спирту, який використовується для виробництва ліків,
побутової хімії і біоетанолу). Акцизами обкладатиметься природний газ і електроенергія.
Посилиться і стягування ренти – її платитимуть незалежно від видобутку корисних копалин і
навіть тільки за право користування земельними ділянками.

Побоювання експертів викликає те, що у разі зміни системи державної підтримки великі
підприємства без зусиль пристосуються до нових умов та будуть на повну користуватися
легальними можливостями податкової оптимізації. Досвід, наприклад, субсидування
сільгоспвиробників свідчить, що 7% агрогосподарств одержували 75% усіх дотацій.

Також Мінфін пропонує ввести податок на нерухомість і надати Державній податковій
адміністрації України право нараховувати податки, використовуючи непрямі методи пошуку
прихованих доходів (відповідне право вже закріплене законодавчо, але не використовується через
відсутність належного порядку, що повинен бути закріплений у підзаконному нормативі).

Ю. Тимошенко у своїй програмі зазначає, що "чиновників буде позбавлено права надавати зайві
ліцензії, довідки, дозволи, здійснювати безпідставні перевірки"45. За її словами, "у соціально-
депресивних регіонах буде передбачено спрощений порядок інвестування та десятирічні податкові
канікули"46.

Щодо перевірок бізнесу податківцями, то їх кількість у 2009 році зменшилася. Але це відбулося не
в останню чергу через скорочення кількості підприємств, які працюють, на 40%. Та й крім
податківців, в Україні ще понад 60 органів влади мають функцію контролю.

Щодо депресивних регіонів, то у програмі "Український прорив" БЮТ обіцяв: "Передбачимо у
соціально-депресивних регіонах спрощений порядок інвестування та п'ятирічні податкові канікули
з метою організації масового виробництва товарів на експорт та створення додаткових робочих
місць"47. Проте, як зазначають експерти, ані уряд, ані народні депутати від БЮТ упродовж 2007-

44
Проект Стратегії реформування податкової системи України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://minfin.kmu.gov.ua/control/publish/article/main?art_id=232635&cat_id=134011
45
46
Там само.
47
Програма "Український прорив" // Голос України. – 2007 року. – 14 вересня.

УНЦПД 15


2009 років не вносили відповідних пропозицій до закону України "Про стимулювання розвитку
регіонів".

ВИСНОВОК. Кандидати у своїх програмах не акцентують увагу на стратегії реформування
української податкової системи. Це свідчить про те, що названа тема не належить до
пріоритетних. Те, що всі претенденти на пост Президента України заявляють про
необхідність зниження податків, але не проти запровадження "податків на багатство",
підтверджує їх прагнення викликати симпатії виборців.

Проте у проекті нового Податкового кодексу, розробленому другим урядом В. Януковича, та
у Стратегії реформування податкової системи, запропонованій Мінфіном уряду Ю.
Тимошенко у 2008 році, детально не представлено шляхи радикального покращення системи
адміністрування податків та лібералізації податкової системи.

Кандидати не поспішають позбуватися такого репресивного органу збору податків, як
податкова міліція.

За умов падіння обсягів промислового виробництва, що стали чинниками зменшення
надходжень до бюджету (голова Рахункової палати Валентин Симоненко оцінив недобір
бюджету-2009 у 16-17%, або 30-35 млрд грн)48, вірогідність лібералізації податкової системи
виглядає малоймовірною.

Кандидати у своїх програмах не наважуються говорити про кардинальну дерегуляцію
ринку. Навпаки, практична діяльність урядів В. Януковича і особливо Ю. Тимошенко
свідчить про їх намагання запроваджувати нові механізми регуляції ринку та збільшувати
тиск на бізнес шляхом "мобілізації" податкових надходжень, а також у спосіб збільшення
акцизів на окремі товари.

Оскільки наближаються вибори до місцевих органів влади та можливі позачергові вибори
до Верховної Ради, що призведуть до нових популістських кроків з боку політичних сил,
питання реформування податкової системи та регуляторної політики залишатимуться
предметом політичних спекуляцій.

48
Виступ голови Рахункової палати Валетина Симоненка на пленарному засіданні парламенту 7 жовтня 2009 року
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://portal.rada.gov.ua/rada/control/uk/publish/article/news_left?art_id=171342&cat_id=33449.

УНЦПД 16

Випуск №3. Економічні умови розвитку держави у баченні кандидатів на пост президента України під час виборів 2010 року.

Recomendados

Recomendados

Mais conteúdo relacionado

Mais procurados

Mais procurados (15)

Semelhante a Випуск №3. Економічні умови розвитку держави у баченні кандидатів на пост президента України під час виборів 2010 року.

Semelhante a Випуск №3. Економічні умови розвитку держави у баченні кандидатів на пост президента України під час виборів 2010 року. (20)

Випуск №3. Економічні умови розвитку держави у баченні кандидатів на пост президента України під час виборів 2010 року.