Найцікавіші міста Полтавщини : (краєзнавчо-пізнавальна тревелог-екскурсія для учнів 5-9 класів)

1. (краєзнавчо-пізнавальна тревелог-екскурсія для учнів 5-9 класів)
Найцікавіші міста
Полтавщини

2. Умовні позначки:
– читай
Юний друже!
– дивись відео – дивись фото – 3D-екскурсія
Місто Гадяч Місто Миргород
Місто Кременчук
Місто Полтава Місто Пирятин
– аерозйомка
Краєзнавчий
ігроленд
Краєзнавча
читальня
Цікавинки
Полтавщини
Наша рідна Україна славиться безліччю дивовижних скарбів – природних об’єктів, пам’яток культури
та визначних місць. Ми пропонуємо тобі долучитися до нового цікавого інтерактивного проєкту від
Національної бібліотеки України для дітей «Подорож містами України», у якому ти відкриєш для себе
найкращі краєзнавчі перлини Батьківщини. П’ята зупинка присвячена Полтавщині – одній із
найкрасивіших та екологічно чистих областей України, що славиться гончарством, багатим
культурним спадком і великою кількістю цікавих місць, пронизаних духом історії. Пропонуємо
допитливим мандрівникам відкрити для себе гостинний полтавський край, насолодитися його
неймовірно мальовничою природною красою, колоритними народними традиціями, унікальними
архітектурними шедеврами. Впевнені, що знайомство з цим регіоном подарує тобі захоплюючі
емоції та незабутні враження.

3. Полтава
Прапор міста
Герб міста
Полтава посідає особливе місце в історії української нації та
держави, це унікальний осередок духовного життя, одне із
найдавніших міст України, якому вже понад 1100 років. Перша
писемна згадка про Полтаву зустрічається в Іпатіївському літописі
1174 р. У численних війнах місто зазнавало неодноразових
руйнувань, але постійно відроджувалося. У 1709 році під Полтавою
відбулася вирішальна битва Північної війни, яка визначила на два
століття подальшу долю України. Визвольна війна проти Польщі
перетворила Полтаву на військово-адміністративний центр
Полтавського полку в складі Гетьманської України.
Полтава – це українська душа. Тут зароджувалися таланти, ідеї, події,
реалізація яких вплинула на розвиток української історії та культури
XIX-XX ст. Саме тут завдяки безсмертній «Енеїді» Івана Котляревського
сформувалася літературна українська мова, саме тут збереглися магія
та ідилія українського села, які неодноразово у своїх творах описував
Микола Гоголь, саме тут народилася основа української філософської
думки – вчення Григорія Сковороди.
Полтава сьогодні – це адміністративний осередок Полтавської області,
один з найбільших промислових і культурних центрів Лівобережного
Придніпров'я з розвиненою туристичною інфраструктурою.

4. Полтава – духовна столиця України
Біла альтанка
Хрестовоздвиженський
монастир
Полтавський краєзнавчий
музей ім. Василя Кричевського
Державний
історико-культурний заповідник
«Поле Полтавської битви»
Кругла площа
Полтавський музей
авіації та космонавтики
Музей-садиба
Івана Котляревського
Будівля Дворянського
і Селянського банку

5. Біла альтанка
Біла альтанка – оригінальна архітектурна пам’ятка. Споруджена
підковоподібна колонада у 1909 році на честь 200-річчя Полтавської битви
на залишках земляних валів Полтавської фортеці. Місце для неї вибрано не
випадково: під час облоги фортеці шведами у цьому місці розташовувався
Подільський бастіон і укріплена сторожова вежа, звідки відбивалися атаки
шведів. Під час Другої світової війни Альтанку було зруйновано, а на її місці
облаштовано німецький зенітно-артилерійський пункт. Відтворити
Альтанку у формах, наближених до історичних, але більшу за розмірами
вдалося у 1954 році.
Вдале розташування Альтанки на горі дає можливість
милуватися річкою Ворсклою, Інститутською та Монастирськими
гірками. З 2008 року споруда підсвічується різними кольорами, а
в вечірній час під нею щогодини відбувається світлозвукова
вистава, розроблена в Франції. Біла Альтанка – це один із
найвідоміших полтавських символів, вона на другому місці у
списку «Семи чудес Полтави».
1937 рік

6. Хрестовоздвиженський монастир
Хрестовоздвиженський монастир є найвизначнішою цінною
пам’яткою історії та архітектури міста. Храм вважається
одним із кращих зразків українського бароко. Заснований
як чоловічий монастир у 1650 р. Розташований в північно-
східній околиці Полтави на мальовничій, порослій віковими
деревами горі. Очолював будівництво ігумен Лубенського
Мгарського монастиря Калістрат.
Упродовж другої половини ХVІІІ ст. Полтавський монастир став значним
просвітницьким центром Лівобережної України. Храм мав найбільшу в регіоні
книгозбірню, до якої входили навіть видання Острозької друкарні. Під егідою
монастиря в Полтаві діяла духовна семінарія. У ХІХ ст. при монастирі
відкривається іконописна школа. Але після громадянської війни у 1923 р. храм
було закрито. У роки Другої світової війни громада черниць оселилася в
напівзруйнованій обителі, відтоді (1942 р.) монастир відновлює своє існування
вже як жіночий. Вдруге монастир було закрито 1960 р. І лише у 1991 р., на
Воздвиження, у монастирі була відправлена перша Божественна Літургія.
Нині монастирський комплекс є одним із найпопулярніших туристсько-
екскурсійних об’єктів міста.

7. Полтавський краєзнавчий музей ім. Василя Кричевського
Полтавський краєзнавчий музей розташований у будинку Полтавського
губернського земства, що збудований в 1903-1908 р. за проєктом В.
Кричевського. Споруда нині є пам’яткою архітектури національного
значення. За словами історика українського мистецтва В. Січинського,
«Палацова споруда в Полтаві настільки оригінальна й своєрідна, наскільки
оригінальна українська пісня, музика, література». Музей було засновано
1891 р. Спочатку у залах верхнього поверху споруди розташовувався
Природничо-історичний музей Полтавського губернського земства.
Експозиція складалася із зразків грунту і рослин, зібраних вченим В.
Докучаєвим та з дарчих експонатів меценатки К. Скаржинської. У роки
Другої Світової війни будинок зазнав значних руйнувань. У полум’ї згоріли
всі поверхи, а експонати були розграбовані та знищені. У 1954-1961 роках
споруду відбудували. 23 вересня 1964 року заклад було відкрито для
відвідування вже як Полтавський історико-краєзнавчий музей.
2005 рік став знаковим для музею. Він став дипломантом Першого
Всеукраїнського фестивалю «Музей третього тисячоліття». Заклад
володіє найбільшим зібранням пам'яток історії, археології,
природознавства, етнографії і культури в місті й області. Проводить
наукові дослідження з історії Полтавщини. Справжня гордість музею –
козацькі старожитності. Зараз краєзнавчий музей містить 40 музейних
залів, де представлено близько 300 тисяч експонатів. Це археологічні
знахідки, обладунки, зброя, одяг, керамічні вироби, килими, предмети
нумізматики, побуту та культури Полтавського краю.

8. Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви»
Державний історико-культурний заповідник
«Поле Полтавської битви» – це єдиний заповідник
України, який входить до Міжнародної асоціації
військово-історичних музеїв світу, що діють під
егідою ЮНЕСКО. Він включений до всесвітнього
туристичного маршруту. Заповідник засновано
1981 р. Загальна площа музейного містечка понад
700 гектарів. Музейний комплекс складається з 8
експозиційних залів та окремо діючої тематичної
зали «Козацька держава».
Фондова колекція Музею становить понад 8 тис. експонатів.
Це унікальні, безцінні історичні реліквії: бойові прапори,
холодна і вогнепальна зброя, медалі, монети, військова
амуніція, живописні полотна, ікони, побутові речі,
стародруки, карти, грамоти та інші історичні документи. В
окремій кімнаті знаходиться діорама, де зображені події
битви під Полтавою. З 2009 р. комплекс «Поле Полтавської
битви» оголошено пам’яткою історії національного значення.
Тут щорічно проходить фестиваль «Полтавська битва».

9. Кругла площа
Кругла площа – архітектурна пам’ятка національного
значення, найпривабливіший туристично-екскурсійний
символ міста, що входить до семи чудес Полтави.
Знаходиться в центральній частині міста, на перетині його
головних магістралей. Діаметр Круглої площі складає 375 м,
а усього пам'ятка займає близько 10 гектарів. Кругла площа
раніше називалася Олександрівською. 1811 року у центрі
площі відкрили монумент Слави висотою 16,6 метрів, до
якого по колу сходилися вісім радіальних вулиць.
У 1820-тих роках, щоб урівноважити висоту забудови та розмір майдану, у
центрі облаштували палісадники з клумбами, висадили екзотичні дерева. Так
з’явився Олександрівський сад, що є основним туристичним об'єктом. У роки
Другої світової війни майдан зруйнували, а у 1945–1963 рр. він був
відреставрований. Зовні будинки відновили у первісному вигляді. Це
найбільший класицистичний містобудівний ансамбль в Україні і єдиний у світі.

10. Полтавський музей авіації та космонавтики
Полтавський музей авіації і космонавтики – унікальний
музей авіаційної та ракетно-космічної тематики. Будівлю
Музею авіації та космонавтики внесено до Списку пам'яток
архітектури національного значення. Створення музейної
установи започатковано в 1987–1988 роках з ініціативи
творця ракетних двигунів, академіка В. П. Глушка.
Пошукова робота зі збору експонатів тривала до 2001 року,
коли й було офіційно відкрито музей.
Експозиційні виставки містяться у шістьох залах. Тут
зібрано унікальні матеріали, присвячені найвидатнішим
подіям в аерокосмічній науці й техніці з XVIII ст. до
сьогодення в Україні, на Полтавщині і у світі. Усього
майже 5 тис. експонатів та науковий архів з понад 12 тис.
одиниць збереження, куди входить бібліотека,
відеофільми, диски тощо. Широко висвітлено наукову
спадщину Ю. Кондратюка, участь України у міжнародних
космічних проєктах.

11. Музей-садиба Івана Котляревського
Будинок І. Котляревського – типове українське помешкання
XVIII-початку XIX ст. Будівля містить п’ять невеличких
кімнат: робочий кабінет письменника, вітальню,
опочивальню, світлицю та кухню. У музеї зберігаються
рукописний архів, чисельна бібліотека прижиттєвих і
пізніших видань, нагороди письменника, твори
образотворчого мистецтва, його особисті речі: комод,
дзеркало, ломбардний столик, а також предмети
дворянського побуту початку XIX століття.
У 1969 році, проголошеному за рішенням ЮНЕСКО Роком
Івана Котляревського, було відновлено музей-садибу
письменника, яка є філією Полтавського літературно-
меморіального музею І. П. Котляревського. Відтворення його
здійснювали за акварельним ескізом Т. Г. Шевченка, який був
тут у 1845 р. Затишний меморіальний комплекс складається з
батьківської хати, повітки, комори та колодязя-журавля. При
вході до будинку – погруддя І. П. Котляревського роботи
народної художниці України Г. Кальченко.

12. Будівля Дворянського і Селянського банку
За своє життя будівля зазнавала архітектурних втрат. Зокрема у
період Німецько-радянської війни вона була дещо понівечена, але у
1948 році її було відновлено та відреставровано. З 1937 року
використовується як адміністративний будинок. Сьогодні у будівлі
розташовано Управління СБУ в Полтавській області. Дворянський і
Селянський банк – це головна архітектурна перлина полтавської
землі, одне з семи чудес міста Полтави.
Будівля Дворянського і Селянського банку відноситься до рідкісних
зразків архітектури модерну та є історичною пам’яткою національного
значення. Будинок був зведений у 1906-1909 роках полтавським
інженером С. Носовим за проєктом київського архітектора О.
Кобелєва. Виконаний Селянський банк з червоної цегли та
прикрашений багатобарвної мозаїкою. Будівля кам’яна, двоповерхова,
Г-подібна у плані. В оздобленні фасадів банку використані мозаїчні
панно, різнокольорові керамічні вставки, оригінальна скульптура та
художній метал.

13. Пирятин
Прапор міста
Герб міста
Пирятин – одне з найстаріших містечок Полтавської області, що
розташоване на правому березі річки Удай. Вперше Пирятин
згадується як місто-фортеця у Лаврентіївському літописі 1154 року.
Упродовж багатовікового розвитку в Пирятині та приєднаних селах
накопичено багато історико-культурних та природних пам’яток,
цікавих для любителів активного відпочинку. В Пирятині згідно з
переписом 2011 року мешкає близько 17 тисяч жителів. Площа міста
складає 7228 гектарів. Географічно місто розташовано у
лісостеповій зоні. Природа тут надзвичайно красива та мальовнича.
Пирятин прославився завдяки фільму «Королева бензоколонки».
Саме тут проводили частину зйомок легендарної радянської
кінокомедії. Сьогодні місто Пирятин – сучасне, молодіжне,
європейське місто. Це потужний аграрний осередок регіону, а ще
його називають сирною столицею Полтавщини. З-поміж
визначних діячів вітчизняної науки, техніки, культури є імена і
славетних пирятинців. Це мистецтвознавець Василь Григорович,
геолог Петро Лебедєв, живописець і педагог Аполлон
Мокрицький, вчений селекціонер Василь Ремесло, географ
Віктор Шишацький тощо.

14. Місто Пирятин – зелена перлина Полтавщини
Острів Масальський Національний природний
парк «Пирятинський»
Пирятинський краєзнавчий музей
Собор Різдва Богородиці Водонапірна вежа

15. Острів Масальський — ландшафтний заказник місцевого
значення в Україні, лісопарк. Розташований біля східної
околиці міста Пирятина. Зусибіч оточений болотами та річкою
Удай. Площа складає 47 гектарів. Острів має
природоохоронне та водоохоронне значення. Рослинність
острова різноманітна і представлена водними, прибережно-
водними та лісовими угрупованнями рослин, серед яких
зафіксовано низку рідкісних та мало поширених для регіону
видів, занесених до Червоної книги України. Значну ботанічну
цінність має ділянка листяного лісу із віковими (понад 60-100
років) дубами, соснами та вільхами.
Острів Масальський — улюблене унікальне місце відпочинку
пирятинців, особливо влітку. Сюди приходять цілими
родинами, з друзями. Тут облаштовано невеличку територію
для занять фізичними вправами, концертний і дитячий
майданчики. Також є пляжі з білим піском. Перехід на острів
здійснюється лише по земляній дамбі, насипаній через болото,
а потім через понтонний міст.
Острів Масальський

16. Національний природний парк «Пирятинський»
є об’єктом природно-заповідного фонду
загальнодержавного значення і окрасою
Полтавщини. Розташований у північно-західній
частині Полтавської області на живописних
околицях м. Пирятина та сільської місцевості
Пирятинського району, у зоні помірного
зволоження, вздовж долин річок Удай,
Перевод та Руда. Створений 11 грудня 2009
року згідно з Указом Президента України з
метою збереження унікальних, цінних
природно-ландшафтних та історико-культурних
комплексів і територій регіону.
Національний природний парк «Пирятинський»
Загальна площа парку становить 12 тисяч гектарів. Нині у його межах знаходиться 20 водойм,
13 рекреаційних об'єктів, діють 6 екотуристичних маршрутів, активно розвивається сільський
зелений туризм. Флора парку нараховує понад 700 видів рослин, з яких 34 рідкісних. Високим
ступенем різноманітності визначається і фауна. Тут водиться 28 видів тварин, що занесені до
Червоної книги України.

17. Пирятинський краєзнавчий музей був створений 1967 року ентузіастами-
краєзнавцями на чолі з учителем історії А. А. Святогором. Сьогодні у п’яти
залах музею, загальною площею 160 квадратних метрів, до огляду
пропонується майже 4000 експонатів.
Вони знайомлять з історією Пирятинського краю, починаючи з
доісторичних часів і закінчуючи сьогоденням. Тут можна побачити особисті
речі знаменитих земляків, знаряддя праці, вироби з каменю та металу,
античні знахідки, предмети побутового вжитку, шкільне приладдя,
старовинні підручники, учнівські відзнаки, прикраси, культові речі, зброю,
монети, меблі, світлини різних часів. Найбільш повно і яскраво в музейній
експозиції показано побут та обряди сільських громад Пирятинщини в
ХVІІІ-ХІХ ст.
Пирятинський краєзнавчий музей
Приваблюють відвідувачів також
оригінальні експонати та документи
про уродженців Пирятинської землі –
відомих діячів культури та науки,
серед яких особливе місце посідають
мистецтвознавець В. Григорович,
академік живопису А. Мокрицький,
письменник Є. Гребінка.

18. Пирятинський собор Різдва Богородиці — діючий православний храм,
взірець українського бароко XVIII-XIX століть; найцінніша історико-
архітектурна і релігійна пам'ятка міста національного значення. Це унікальна
культова споруда, яка не має аналогів на території Лівобережної України.
Різдво-Богородицький храм був зведений у 1781 році. Нині собор являє
собою муровану одноярусну, прямокутну, тридільну будівлю, що тісно
пов'язана з дерев'яною монументальною архітектурою. Після реставрації у
70-х роках XX ст. йому повернули первісний автентичний вигляд.
Відомо, що в цьому храмі відвідував богослужіння Тарас Шевченко, Опанас
Маркович із дружиною Марко Вовчок, академік живопису Аполлон
Мокрицький, письменник Євген Гребінка.
Собор Різдва Богородиці
1963 рік

19. Водонапірна вежа — архітектурна споруда, пам’ятка історії й візитівка
міста Пирятина, яка розташована поруч із автозаправною станцією.
Вона знайома усім, хто дивився культову комедію СРСР 1960-х років
«Королева бензоколонки» за сценарієм письменника-гумориста з
Полтавщини П. Лубенського. Кажуть, що саме водонапірна вежа
оригінального дизайну й схилила режисера фільму до рішення
проводити зйомки саме в цьому містечку. Пирятинська водонапірна
вежа з’являлася в кадрі не менше, ніж головна героїня кінострічки,
через що стала впізнаваним символом і цікавою туристичною
принадою міста.
Водонапірна вежа
Зводити вежу розпочали в 1950, а завершили 1952.
Башта цегляна, обкладена плиткою, із орнаментною
окантовкою у верхній частині, висота близько 30
метрів. Як водонапірну споруду її в даний час не
використовують за призначенням. На місці старої
АЗС тепер знаходиться сучасний заправний
комплекс. Поруч, у приміщенні пирятинської
автостанції, біля старої заправки, розміщено кафе-
музей «Королева бензоколонки», де проходили
зйомки епізодів в буфеті.

20. Гадяч
Прапор міста
Герб міста
Місто Гадяч розташоване на північному сході Полтавської області на межі
етнокультурних регіонів Слобожанщини та Наддніпрянщини на правому березі
річки Псел та її притоки Грунь. Засноване у 1533 році. За однією з версій свою назву
місто отримало від слов’янського «годяче», що означало зручне для життя і
оборони місце. Гадяч був одним із гетьманських центрів України, столицею
Лівобережної Гетьманщини, резиденцією Івана Виговського, Івана
Брюховецького, Богдана Хмельницького. Тут підписували доленосні для України
державні акти. Саме біля Гадяча у вересні 1658 року з ініціативи гетьмана Івана
Виговського був підписаний так званий Гадяцький договір.
Місто Гадяч увійшло до п’яти найкращих
туристичних місць Полтавщини. На Гадяцькій землі
народилися письменниця Олена Пчілка і відомий
український історик Михайло Драгоманов, тут
писала свої безсмертні твори Леся Українка, а у
центрі міста є будинок, де працював колись
драматург Панас Мирний. Сюди із задоволенням
приїжджають відпочивати жителі з різних куточків
України і світу, щоб насолодитися первозданною
красою місцевої природи, затишком міських вулиць і
загальною атмосферою дружелюбності та
гостинності.

21. Гадяч – місто козацької слави
Гадяцький регіональний
ландшафтний парк
Літературний музей
родини Драгоманових
Гадяцький історико-краєзнавчий музей Свято-Успенський собор
Урочище Зелений Гай

22. Гадяцький регіональний ландшафтний парк – унікальна природна
перлина і окраса Полтавцини. Площа парку складає близько 23
тисяч га. Завдяки відсутності на території парку великих
промислових центрів його рослинний і тваринний світ багатий
своїм різноманіттям. У цьому парку розташована єдина в
Лівобережному лісостепу ділянка ялівцевого лісу. Вік деяких
екземплярів досягає 100 років. Велику цінність представляє ділянка
змішаних лісів у районі села Вельбівка. Тут зростає близько сотні
рослин, які внесені у Червону книгу України. На луках ростуть
найкращі представники української флори: орхідеї, гладіолуси і біле
латаття. Сюди з’їжджаються подихати кристально чистим повітрям
і помилуватися на широкі простори української природи.
Гадяцький регіональний ландшафтний парк

23. Літературний музей родини Драгоманових було засновано у 1991 році.
Експозиція музею відтворює історію роду Драгоманових-Косачів.
Музейний фонд налічує понад 170 експонатів, які глибоко розкривають
Гадяцький період життя та творчої і громадської діяльності талановитої
родини. Серед найцікавіших предметів тут знаходиться статуетка
«Єгиптянка» – особиста річ Лесі Українки, яку вона привезла в Гадяч після
своєї подорожі до Єгипту; фрагмент вишивки чоловічої сорочки,
зробленої руками Лесі Українки; скіфська амфора III-II ст. до н.е. та
меблевий гарнітур ручної роботи кінця XVIII-початку XIX ст. з вітальні
будинку Драгоманових у Гадячі.
Літературний музей родини Драгоманових
Тут же зібрано сувеніри, привезені членами сім’ї з різних
країн, різні предмети побуту тих років. У музеї регулярно
проводяться екскурсії, уроки-лекції, тематичні вечори та
зустрічі з творчими людьми. Тут часто буває онука відомого
педагога Михайла Драгоманова – Наталя Драгоманова-
Бартал, яка нині мешкає в Угорщині.

24. Гадяцький історико-краєзнавчий музей створено з метою
вивчення та збереження історико-культурної спадщини
Гадяччини. Музей знаходиться в окремому приміщенні в
центрі міста Гадяча. Це простора двоповерхова будівля
стала ще однією визначною пам’яткою міста. Музей налічує
близько 2 тисяч експонатів, кількість яких постійно зростає.
Тут зібрано дуже багато експозицій, що розповідають про
народні українські традиції, розвиток Гадяцького краю,
творчість сім’ї Драгоманових та інших відомих видатних
людей, чиє життя було пов’язане із цим містом.
Гадяцький історико-краєзнавчий музей
До музею належать також Гадяцькі підземелля
часів Гетьманщини. Підземелля включають
розширені ділянки – зали, а також підземні
ходи. В одному з підвалів знаходиться
зображення знатної людини з булавою,
імовірно це Б. Хмельницький. Нині дослідження
з вивчення таємниць підземної історії Гадяча
тривають.

25. Свято-Успенський собор – головний храм міста, який став духовним
осередком і окрасою Гадяча. Перша церква, ще дерев'яна, існувала
в Гадячі вже у 1634 році. Але з часом дерев'яна споруда зносилася.
На її місці 1831 року був побудований кам'яний мурований храм на
особисті кошти купця І. К. Марулево. Ця церква простояла понад 100
років. У 1934 році храм було закрито, а згодом розібрано. І лише на
початку 1990-х роках на цьому місці побудували сучасний собор у
традиції української церковної архітектури.
Свято-Успенський собор
Будівля храму має багате зовнішнє і внутрішнє оздоблення.
Над головним фасадом підноситься триярусна дзвіниця,
поєднана із собором. У 1997 році на склі церковної ікони
проявилося відображення образу Святителя Миколая
Чудотворця. Віруючі стверджують, що відбиток на склі має
також сильну енергетику, як і сама ікона. Сьогодні собор
здійснює просвітницьку й місіонерську роботу. Бібліотека
релігійної літератури, що працює при храмі, має близько
500 томів.

26. Урочище Зелений Гай
Урочище Зелений Гай — мальовниче місце, частина туристичного
маршруту Гадячем. Тут у дачному будинку над річкою Псел у
1893-1906 роках жила та творила відома письменниця, поетеса,
перекладачка Леся Українка. Садибу мати Лесі Українки Олена
Пчілка одержала в спадщину від своєї матері, де і мешкала вся
родина Драгоманових. Потім купила дев’ять десятин землі з
лісом — урочище Голубівщину і побудувала 1898 року дім,
назвавши його «Хутір Зелений Гай». Тут гостювали відомі
українські письменники, діячі культури, зокрема письменниця
Ольга Кобилянська, Михайло Коцюбинський. У буремні роки
другого десятиліття ХХ ст. Зелений Гай було знищено.
Нині на території урочища знаходяться пам’ятні стели
Лесі Українки, Михайла Драгоманова, Олени Пчілки,
збудовано альтанку та амфітеатр. Щороку в Зеленому
гаю проводиться обласне літературно-мистецьке
свято «Дивоцвіт Лесиного гаю». Це улюблене місце
відпочинку мешканців Гадяча і гостей міста.

27. Миргород
Візитівкою сучасного Миргорода є його цілющі джерела
мінеральної води, до яких постійно приїздять тисячі людей як з
України, так і з-за її меж. Нині місто є одним із найбільш
популярних бальнеологічних курортів України. Генеральна
асамблея Всесвітньої федерації водолікування та
кліматолікування, що проходила в Греції у 2013 році, присвоїла
йому титул «Кращий курорт світу».
Миргород — одне з давніх поселень на Лівобережній Україні.
Дослідники висловлюють припущення, що Миргород було засновано у
ХII-ХIII ст. за часів Київської Русі. Він був зручним місцем для ведення
мирних переговорів між сусідніми народами і племенами. Звідси і є
давня назва – Миргород. Його історія тісно пов'язана зі становленням
українського козацтва. Свого часу його відвідали Богдан Хмельницький,
гетьман Лівобережної України Данило Апостол. З Миргородом
пов'язані імена видатних діячів науки і культури. Місто дуже
подобалося філософу і поету Г. Сковороді, кілька разів приїжджав Т.
Шевченко. Миргород – це батьківщина письменників П. Мирного та І.
Рудченка. Краєвиди міста оспівував у своїх творах М. Гоголь.
Прапор міста
Герб міста

28. Миргород – місто миру
Миргородський краєзнавчий музей
Музей кераміки при Миргородському
художньо-промисловому коледжі
імені М. В. Гоголя
Успенський собор
Ставок «Миргородська калюжа»
Літературно-меморіальний
музей Давида Ґурамішвілі

29. Миргородський краєзнавчий музей
Миргородський краєзнавчий музей – один із найдавніших
музейних закладів Полтавщини. Створений 1920 р. з ініціативи
мистецтвознавця й художника Опанаса Сластіона. Упродовж
багатьох десятиліть заклад збагатився численними колекціями,
матеріалами археологічних розкопок. Його фонди налічують
понад 15 000 експонатів. У музеї знаходяться унікальні речі
козацької доби, предмети побуту різних соціальних верств
минулих віків, колекції нумізматики, народної вишивки, кераміки,
писанок, картин талановитих миргородських художників,
музичних інструментів.
Станом на сьогоднішній день у музеї працює три постійно
діючих експозиційних розділи: «Найдавніший Миргород та
Миргородщина козацької доби початку XVIII-XIX століть»,
«Розвиток кераміки на Миргородщині», «Побут та промисли
Миргородщини минулих століть». Біля будівлі краєзнавчого
музею 2007 р. відкрито сквер козацької слави. Сквер
прикрашають скульптура козака і легендарна гармата, яка
ймовірно слугувала ще за часів існування Миргородської
фортеці.

30. Музей кераміки при Миргородському художньо-промисловому коледжі імені М. В. Гоголя
Миргородський музей кераміки – один із корпусів Миргородського
художньо-промислового коледжу ім. М. В. Гоголя Полтавського
національного технічного університету ім. Ю. Кондратюка. Оригінальна
будівля виконана в стилі французького ренесансу. Експозиція музею
існувала з перших років створення закладу і наразі представляє
найбільш повну колекцію виробів фарфору, фаянсу, майоліки ХІХ ст. Тут
зібрані унікальні цінності: китайські, іранські, італійські, японські та
французькі керамічні вироби, фарфор Веджвуда, Мейсена,
Копенгагена, український фаянс вітчизняних підприємств.
У музеї зберігаються оригінальні витвори викладачів закладу та
його вихованців, починаючи з 1896 року. Сім кімнат музею
заповнені численними роботами студентів. Це декоративні вази,
тарелі, різні ужиткові предмети з кераміки, посуд, декоративні
панно, дрібна пластика, прикраси тощо. Також представлений
унікальний майоліковий іконостас 1902 року зі Свято-Успенського
собору Миргорода. На сьогоднішній день музей належить до
числа найкращих і найцікавіших музейних закладів України.

31. Успенський собор
Успенський собор – головна святиня, найстаріша культова будівля
в Миргороді. Побудована в 1887 році. Історія цієї споруди
нараховує понад 350 років. Перша церква була дерев’яною і
згоріла. На її місці збудовано новий кам’яний храм із красивою
архітектурою в стилі класицизм. Його відрізняли палацовий
розмах, акуратні форми і розкішне декорування. Талановитий
живописець В. Васнецов розписав внутрішній зал собору.
Особливістю храму був унікальний керамічний іконостас,
розроблений майстрами Миргородської школи художнього
промислу. Храм було зруйновано та закрито у 1957 р.
І тільки у 1998 році було проведено масштабну реконструкцію святині, під час якої
відновили екстер’єр, збудували нову дзвіницю, встановили дзвони. Кажуть, що їх
передзвін має лікувальний характер. Тепер інтер'єр храму прикрашають сучасні
розписи В. Ткаченка. Тут розміщена бібліотека з православною літературою, працює
недільна школа, дитячий хор. Сьогодні схожий шедевр є лише у православному храмі в
Буенос-Айресі.
Початок 1900-х років

32. Ставок «Миргородська калюжа»
«Миргородська калюжа» – це невеликий ставок у самому центрі міста,
якому близько 200 років. Вона прославилася в століттях завдяки
письменнику Миколі Гоголю, яку він описав у своїй повісті «Як посварився
Іван Іванович з Іваном Никифоровичем». Зараз це міський парк. Водойма
та вся місцевість навколо неї є ідеальним простором для прогулянок. У
ставку живуть лебеді, качки та інші птахи. Біля нього обладнані пляжі і
човнові станції.
2009 року поруч із водоймою звели пам’ятник М. Гоголю. Він став основою
скульптурного комплексу, присвяченого героям гоголівських творів. Тут можна
помилуватися на самих Івана Івановича та Івана Никифоровича, на коваля Вакулу,
який дарує черевички своїй коханій Оксані, а також на Пузатого Пацюка,
хвалькуватого Хлестакова та хитру Солоху з дяком у мішку.

33. Літературно-меморіальний музей Давида Ґурамішвілі
Літературно-меморіальний музей класика грузинської
літератури Давида Ґурамішвілі відкрили 1969 року. Тоді
ж поруч встановили пам’ятник поету. Музей постійно
підтримує зв’язки із представниками грузинської
діаспори з різних міст України. Тому його ще називають
частиною Грузії в Україні. Адже письменник прожив у
Миргороді останні 32 роки життя.
Експозицію музею побудовано відповідно до трьох найбільших
періодів життя і творчості Д. Ґурамішвілі: його перебування в
Грузії, Україні та Росії. У музеї представлено твори письменника, де
гармонійно поєднано описи українських і грузинських пейзажів із
поезією за мотивами українських пісень. Є експонати грузинської
старовини: меблі та декоративно-прикладне мистецтво, знаряддя
праці, національний одяг, колекція старовинних грузинських
монет, обладунки грузинського воїна й унікальні екземпляри зброї
XVIII століття, етнічні музичні інструменти. Тут регулярно показують
творчі роботи місцевих митців, організовують фестиваль поезії
«Ґурамішвілі запрошує».

34. Кременчук
Кременчук відомий світу як місто-фортеця, козацька застава, що стояла на перетині
чумацьких шляхів, а тепер це потужний промисловий центр на мальовничих берегах
Дніпра в серці України. Офіційною датою заснування Кременчука, вважають 1571 рік.
Місто та його околиці займають унікальну в природному відношенні ділянку
Придніпров’я. На лівому і правому берегах Дніпра – забудови Кременчука, а поміж
ними, в долині Дніпра, збереглися до нашого часу типові та рідкісні напівприродні
різноманітні екосистеми – Кременчуцькі плавні та різні за площею острови з лісовими,
лучними та водно-болотними угіддями. Кременчук займає 8-ме місце із 494 територій
України. Тут знаходиться шість об’єктів природно-заповідного фонду України. У різні
часи Кременчук відвідували Тарас Шевченко (1843), Іван Котляревський (1818), Микола
Лисенко, Микола Гоголь (1828), Олександр Пушкін (1820, 1824). У місті народилися
багато відомих та обдарованих людей. Тут навчалися письменник А. Головко,
композитор Г. Майборода, педагог А. Макаренко та інші.
Прапор міста
Герб міста

35. Кременчук — промислове серце Полтавщини
Регіональний ландшафтний парк
«Кременчуцькі плавні»
Кременчуцький краєзнавчий музей
Крюківський міст
Міський сад
Міський парк культури і відпочинку
«Придніпровський»

36. Крюківський міст
Крюківський міст сполучає правобережну частину міста із
лівобережною. Був споруджений у 1870–1872 рр. за проєктом інженера
А. Струве. Довжина моста складає 962 метри. Під час Другої світової
війни міст було знищено. А після війни, 21 грудня 1949 року, було введено
в експлуатацію відновлений залізнично-автомобільний міст через
Дніпро, який з'єднав центральну частину міста Кременчук і Крюків.
Сьогодні мостовий перехід є двоярусною спорудою, у
нижньому ярусі якої здійснюється рух залізничного
транспорту, у верхньому – автомобільного. Для
можливості в’їзду на автопроїжджу частину з обох
боків розташовані залізобетонні естакади. Для
пропуску високогабаритних суден на мосту улаштована
вертикально підйомна прогонова споруда. Нині міст
потребує на частковій реконструкції.

37. Кременчуцький краєзнавчий музей
Кременчуцький краєзнавчий музей було відкрито 1975 року. На сьогодні
музейні експозиції розташовані в 12 залах, два з яких – виставкові. У музеї
налічується три відділи: природа, історія дожовтневого періоду, сучасна
історія. Експозиція висвітлює теми з природничого та історичного
краєзнавства. Екскурсії в залах природи супроводжуються відеофільмами про
червонокнижні та заповідні об’єкти краю, про звички птахів та звірів. За
обсягом експонатів палеонтологічна колекція музею – найбільша в області,
серед них є і дуже рідкісні. Представлено чудову колекцію мінералів та
гірських порід. Археологічна колекція музею нараховує понад 6 тисяч
предметів, що охоплюють часовий діапазон з мустьєрської доби палеоліту до
матеріалів розкопок пізньосередньовічної фортеці Кременчук. Тут є мінерали,
тварини і птахи, які живуть на території міста, найцікавіші археологічні
знахідки та ще багато цікавого і пізнавального.
Проводяться заняття з народознавства, уроки Школи музейної освіти,
Школи естетичного виховання, зустрічі з поетами, художниками,
ветеранами бойових дій та іншими видатними людьми міста. Завданням
музею є всебічне вивчення своєї місцевості: її географії, історії, етнографії,
мистецтва та ін. і накопичення краєзнавчих матеріалів у фондах, а також
використання цього матеріалу в науково-освітній роботі.

38. Регіональний ландшафтний парк «Кременчуцькі плавні»
«Кременчуцькі плавні» – регіональний ландшафтний парк в Україні,
створений у 2001 р. з метою збереження в природному стані типових і
унікальних природних комплексів та об’єктів. Розташований у верхів’ях
Дніпродзержинського водосховища між двома (лівобережною і
правобережною) частинами міста Кременчука. Це унікальна ділянка, де
збереглися недоторкані русло та заплави Дніпра. Територія парку включає
природні комплекси: лісовий, лучний, водний та прибережно-водний і
обіймає площу 5080 га. На території парку зберігається різноманіття
рослинного і тваринного світу, у тому числі рідкісні види (понад 50), які
занесені до Світового Червоного списку, Європейського Червоного списку,
Червоної книги України та Регіонального списку.
З 2001 р. до складу парку входить ландшафтний заказник
загальнодержавного значення «Білецьківські Плавні», який займає
площу 2 980 га, у тому числі на території міста Кременчука — 75 га. До
складу заказника входять острови Зелений, Динька, Фантазія. На
території зростає чимало рідкісних та зникаючих рослин – водяний горіх,
сальвінія плаваюча, вужачка звичайна, плодоріжка болотна. Із ссавців –
ондатра, полівка водяна, видра річкова. Серед птахів – мартин озерний,
крячка світлокрила, крижень, лиска водяна. Трапляється один із
найбільших птахів Європи – орел-сіруватень. Серед рідкісних плазунів
зустрічається мідянка, гадюка степова, черепаха болотна.

39. Міський сад
Комплексна пам’ятка природи місцевого значення «Міський сад» –
розташована на площі 7 га. Один із найстаріших парків міста
Кременчук та один із перших ландшафтних парків в Україні.
Заснований у 1787 р. за ініціативою Григорія Потьомкіна та за
проєктом англійця Вільяма Гульда заміську природну діброву з
озером було перетворено на ландшафтний парк. Завезено з Криму
унікальні троянди, лаврові, цитрусові та інші унікальні рослини й
дерева. На території парку ростуть робінія, тополя біла та
пірамідальна, осика, клен ясенелистий. До наших часів збереглися два
дуби «Quercus robus», віком понад 200 років.
На території парку знаходиться біогідроценоз, представлений
озером, яке колись мало назву «Гарячка». Коли у радянські часи
збудували теплову електростанцію, воду з озера забирали для
охолодження турбін, а потім скидали гарячу — таким був замкнутий
цикл. Тому у народі озеро отримало назву Гарячка. Річка Сухий
Кагамлик робила там петлю, її відсікли і зробили штучне озеро. Парк
має велике оздоровче, рекреаційне, історичне та естетичне значення.

40. Міський парк культури «Придніпровський»
Геологічна пам’ятка природи «Скеля – гранітний реєстр» – унікальна
пам’ятка місцевого значення, розташована поблизу Центральної
набережної, входить до території Придніпровського парку. Представлена
породами Українського кристалічного щита — біотит-плагіоклазовими
середньозернистими смугастими мігматитами, віком до 3 млрд років.
Скеля також є цінною водомірною реліквією, на якій вказано рівень води
під час Дніпровських повеней починаючи з кінця ХVIII ст.
Міський парк культури «Придніпро́вський» — парк-пам'ятка садово-
паркового мистецтва у місті Кременчук. Його площа становить 40,19 га.
Невід'ємною частиною парку є набережна Дніпра. У парку росте понад 70
видів деревних рослин, із них 7 видів хвойних, 31 вид листяних дерев та 10
видів чагарників. Серед них третина – природні види флори (дуби, берези,
тополі), понад 20 видів – екзотів (айлант найвищий, катальпа, платан
східний, софора японська, туя західна, зимостійкі (клен, явір, скумпія і
кизил).

41. ЦІКАВІ ФАКТИ
Дуб черешчатий – ботанічна пам'ятка природи місцевого значення,
що охороняється з 1970 року. Цей величезний гордовитий дуб, віком
до 300 років, є окрасою улюбленого місця відпочинку дорослих та
дітей Пирятина. Це одиноке дерево привертає увагу своєю величчю:
тридцятиметровою висотою та розлогістю гілок, правильною
формою. Пирятинці називають його шевченківським, тому що
вважають, що він є свідком приїзду Т. Г. Шевченка до Пирятина.
Замкова гора – одне із найвеличніших місць, яке таїть у собі
безліч секретів. Знаходиться на території колишнього замку
Гадяцької полкової фортеці, яку збудували на початку XVII ст. За
переказами місцевих краєзнавців та легендами, саме тут
розташовувався замок гетьмана Івана Брюховецького. Зараз
тут знаходиться Гадяцьке аграрне училище, яке колись
називалося школою бджільництва. Тут готують пасічників. Це
унікальний заклад, адже в Україні фах бжоляра можна
отримати лише у Гадячі.
Оглядовий майданчик на Замковій горі

42. ЦІКАВІ ФАКТИ
Музей молотка (м. Гадяч) – єдиний музей такого типу в Україні, де зібрані
оригінальні молотки різних видів, величин і призначення. Ідея створити гігантський
молоток належить директору місцевого підприємства з випуску промислових
вентиляторів. Шестисоткілограмовий постамент досягає 5 метрів заввишки. Копія
більша від оригіналу у 18 разів. Рукоятка має довжину майже 5,5 метра, а металева
частина — понад 2 метри і є точною копією справжнього молота. Зробили цей
масштабний інструмент на місцевому заводі «Горизонт».
Величезний інструмент став найбільшим
експонатом у музеї молотка, який в магазині
будматеріалів облаштував власник. Усього в
колекції понад 200 предметів. Від найдавнішого
– кам’яного молоту до найсучаснішого
молотка. Є молоток стоматологічний, молоток
– кирка, для чеканки, ремонту взуття, обробки
шкіри, слюсарні, кровельні, столярні, кузнечні,
киянки та багато інших.

43. ЦІКАВІ ФАКТИ
Іванова гора – це високий мальовничий пагорб.
Саме тут майже тисячоліття тому було зведено
Полтавську фортецю. Одну з її 15 веж – Подільську
– зовсім нещодавно реставрували і включили до
списку пам'яток комплексу Іванова гора. Це місце
стало улюбленим для туристів і для місцевих
жителів, тому що саме звідси відкривається
неймовірна панорама на місто – долину Ворскли,
Хрестовоздвиженський монастир. Гора носить
таку назву на честь Івана Котляревського.
Так виглядає популярний сучасний пам'ятник, розташований у
Полтаві на Соборній площі. Він символізує сімейний достаток і
затишок, а також зображує традиційну коронну страву
Полтавського регіону. Відкриття монумента відбулося 1 квітня
2006 року, у 197-му річницю від дня народження письменника
Миколи Гоголя, який прославив цю страву на сторінках своїх
творів.
На Івановій горі знаходиться ще
один незаперечний символ міста –
пам'ятник Галушці. Дерев'яна
дощечка, вкрита вишитим
рушником, а на ній – тарілка з 12
апетитними галушками та величезна
ложка.
Пам'ятник щуці «Пливе щука з
Кременчука» – назву пісні зі
збірки Т. Г. Шевченка містяни
вирішили увічнити в бронзі. І так
на набережній з'явився пам'ятник
щуці.

44. ЦІКАВІ ФАКТИ
Пам’ятник Івану Мазепі
у Полтаві було відкрито у
2016 році. Бронзовий
монумент важить 2,5 тони,
заввишки 3,20 м. Автори
пам’ятника – скульптори М.
Білик і місцевий архітектор
В. Шевченко. Унікальність
його у тому, що це перший
пам’ятник гетьмана на
повний зріст не лише в
Україні, а й у світі – до цього
всі монументи Мазепі
встановлювалися у вигляді
погрудь.
У центрі Полтави, в сквері, 2009 року було відкрито
алею Гоголівських героїв. Невеликі скульптури
заввишки в людський зріст з'явилися тут із нагоди
відзначення 200-літнього ювілею з дня Миколи Гоголя.
Фігури, розташовані на алеї, не мають постаментів і
через це, за задумом авторів, повинні сприйматися як
щось близьке і досяжне. Вона включає у себе вісім
фігур: «Коваль Вакула», «Солоха-відьма», «Викрадення
місяця», «Ніс», «Тарас Бульба», «Сорочинський
ярмарок», «Панночка», «Микола Гоголь».

45. ЦІКАВІ ФАКТИ
Перлиною садово-паркової архітектури XVІІІ-першої
половини XІX ст. вважається маєток Закревських
у селі Березова Рудка Пирятинського району.
Палацово-парковий комплекс було зведено 1838
року. Це двоповерховий палац у стилі необароко.
Маєток не один раз відвідував видатний український
поет Тарас Шевченко, саме тут він почав писати
поему «Кавказ», створював портрети гостинних
господарів.
Дендрологічний парк «Криворудський» розміщений у селі
Крива Руда, обіймає площу 12 гектарів і має статус пам’ятки
садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.
Тут можна побачити 190 видів дерев і кущів, альпійські гірки
з водоспадами, розарій (більше 30 видів троянд), чотири
штучні водойми.

46. ЦІКАВІ ФАКТИ
Це ізольований пагорб заввишки 168 метрів, який є
найвищою придніпровською точкою Лівобережної
України. Гора розміщена в Глобинському районі,
біля південної околиці смт Градизьк. У 2008 році ця
екзотична місцевість представляла Полтавщину на
всеукраїнському конкурсі «Сім природних чудес
України». Наразі вона вважається історико-
геологічним заповідником, ландшафтним
заказником та пам’яткою природи. Блакитна та
жовта глина з цієї гори має цілющі властивості.
Національний музей-заповідник М. В. Гоголя входить у
десятку кращих провідних музеїв України. У 2015 році
музей отримав Міжнародну премію імені М. В. Гоголя
в Італії за віддане служіння пам’яті письменника, за
бережне відтворення і збереження його родової
садиби. Знаходиться у селі Гоголеве, Шишацького
району на Полтавщині

47. ЦІКАВІ ФАКТИ
У районі села Більськ Котелевського району
Полтавської області розташоване стародавнє
українське поселення – Більське городище.
Поселення входить до Ворсклинської групи
пам’яток часів скіфів. Археологічною місцевістю,
що охороняється, поселення оголосили 15 лютого
2001 року, і науковці доводять, що Більське
городище є давньою столицею скіфів-гелонів.
Парасоцький ліс як цінний масив широколистяного лісу
відомий в Україні з 1923 року, коли отримав статус
заповідника. У 1963 році Парасоцький ліс став ботанічною
пам’яткою природи загальнодержавного значення. Ця
місцевість входить до складу Регіонального ландшафтного
парку «Диканський». Головною цінністю Парасоцького лісу є
масиви старих дібров із різноманітним видовим складом. Вік
багатьох дерев коливається від 90 до 200 років. Вік деяких
дубів сягає навіть 300 років.

48. Тест

49. Полтавська область
Музей-садиба І. Котляревського
Біла альтанка
Ставок «Миргородська калюжа»
Міський сад
Полтавський краєзнавчий
музей ім. В. Кричевського

50. Шляхами літературознавчої Полтавщини

51. Тест
Полтавщина на історичних паралелях

52. Краєзнавча читальня
Бєліков О. Полтава: місто ключових подій в історії / О. Бєліков //
Перлини України / О. Бєліков. — Харків, 2014. — С. 110-111.
Білоусько О. Полтавщина історична / О. Білоусько, І. Міщенко //
Історія України (Шкільний світ). — 2014. — № 2. — С. 4-5.
Булава Л. Рідний край - Полтавщина / Л. Булава // Краєзнавство.
Географія. Туризм (Шкільний світ). — 2000. — № 37. — С. 4.
Гадяччина : історія краю : [до 90-річчя утворення Гадяцького
району] / авт. кол: Т. П. Пустовіт [та ін.]. — Гадяч : Гадяч, 2013. — 217 c. :
іл.
Костюк В. Гадяч - Гетьманська столиця та незагоєні рани України.
Кн. 3 / В. Костюк ; худож. К. Сачек. — Київ : КВІЦ, 2013. — 149 с. : іл.,
портр.
Кушнір Л. Сучасна Полтава / Л. Кушнір, Л. Кушнір // Краєзнавство.
Географія. Туризм (Шкільний світ). — 2009. — № 3. —
С. 2-5.
Оніщенко Л. Місто-курорт Миргород / Л. Оніщенко,
О. Хардекопф // Географія та економіка в сучасній школі. — 2013. —
№ 10. — С. 45-47.
Полтава. Великі Сорочинці. Лубни. Мгар // Україно, любий мій
краю! / уклад. І. І. Сметана. — Харків, 2011. — С. 74-76.
Полтава – духовна столиця. Музеї Полтави // Україна
туристична = Tourist Ukraine : регіони, райони та міста. Провідні
підприємства. Особистості. Кн. 3 / авт.-упоряд. В. В. Болгов. — Київ,
2008. — С. 192-195.
Дізнайся більше про визначні місця Полтавської області з наступних джерел фонду НБУ для дітей:
Полтавська область // Україна : дит. енцикл. / авт.-упоряд.
В. М. Скляренко, Т. В. Іовлева, В. В. Мирошнікова. — Харків, 2006. —
С. 162-165.
Полтавщина — колиска українських традицій : мандруємо нашою
Батьківщиною : [добірка статей] // Позакласний час. — 2010. — № 9. —
С. 63-74.
Полтавщина : варто почути, побачити, відчути. — Полтава :
[б. в.], 2018. — [36] c. : іл.
Полтавщина : іст. нарис / ред. Г. М. Михайленко ; фото
О. М. Байрак [та ін.]. — Полтава : Дивосвіт, 2005. — 591 с.
Полтавщина = Poltava region : природа, традиції, культура / авт.
тексту, упоряд. О. Білоусько ; фотохудож. А. Славуцький. — Полтава :
Оріяна, 2007. — 104 с. : фотоіл., карти.
Сім чудес міста Полтави = Seven Wonders of Poltava / Управління
культури виконавчого комітету Полтавської міської ради ; Програма
"Полтава туристична" ; авт. колектив: В. Павлов, К. Фесик,
Т. Супрун ; худож. О. Ладін [та ін.]. — Вид. 3-є, допов. — Полтава :
Видавець ФОП Говоров С. В., 2016. — 55 с. : іл., фотоіл.
Степаненко М. Літературні музеї Полтавщини / М. Степаненко. —
Полтава : АСМІ, 2006. — 401 с. : фотоіл.
Третяк А. Полтавська область / А. Третяк // Подорож Україною /
А. Третяк. — Київ, 2018. – С. 138-145.
Шаров І. Гадяч / І. Шаров // 100 визначних місць України /
І. Шаров. — 2-е вид., перероб. — Київ, 2004. — С. 82-85.
Шаров І. Миргород / І. Шаров // 100 визначних місць України /
І. Шаров. — 2-е вид., перероб. — Київ, 2004. — С. 226-230.

53. Краєзнавча читальня
Читай в мережі Інтернет

54. Краєзнавча читальня
Читай в мережі Інтернет

55. Краєзнавча читальня
Читай на сайті Полтавської обласної бібліотеки для дітей імені Панаса Мирного

56. Національна бібліотека України для дітей
http://chl.kiev.ua
Київ, вул. Януша Корчака, 60
Укладачі:
В. Красножон,
Н. Мізерна,
О. Касяненко
І. Чеховська
Л. Мусієнко
Редактор
О. Кадькаленко