(до десятиліття української мови в Україні)

1. (до десятиліття української мови в Україні)
Київ-2019
Міністерство культури України
Національна бібліотека України для дітей
Барви рідного слова в мовному
намисті України

2. 16 липня 2019 року набув чинності закон «Про
забезпечення функціонування української мови як
державної». 278 депутатів проголосували «за» у сесійній
залі. Верховна Рада України ухвалила закон про державну
українську мову 25 квітня, а 15 травня його підписав
колишній Президент України. Новий закон передбачає
гарантії використання української мови в публічному
просторі й не поширюється на мову приватного
спілкування і мову релігійних обрядів. Норми закону
встановлюють обов’язкове використання української
мови в державному і комунальному секторах, в
транспорті і в закладах харчування, маркуванні товарів і
послуг, в медичній, освітній і мистецькій сферах, а також
у засобах масової інформації. Закон, що зміцнює позиції
державної мови в Україні, називають «історичним
рішенням» і депутати, й посадовці, які підтримали його, і
прості українці у соцмережах.

3. Кабінет Міністрів України призначив Тараса Дмитровича
Креміня – переможця відкритого конкурсу на посаду
уповноваженого із захисту державної мови – омбудсменом.
Раніше омбудсмена із захисту української мови в Україні не
було. Нині виникла така необхідність, адже українська мова
– це найдорожчий скарб незалежної України та її
багатовікове надбання.
В умовах національного відродження українська мова набула особливої ваги, вона є вирішальним
чинником самобутності талановитого народу, виразником інтелектуального і духовного життя.
Забезпечення її всебічного розвитку та повсюдного функціонування є найважливішим завданням
омбудсмена і гарантією розвитку української нації, її традицій і культури. Бо, за словами геніальної
Ліни Костенко, «нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову». Саме Тарас Кремінь
– відомий український політик і науковець, виконуватиме не легку, але почесну місію з недопущення
деукраїнізації України, стане на рідній землі полум’яним захисником солов’їної мови прадідів-
козаків від русифікації. Його самовіддана діяльність із захисту рідної мови сприятиме її
процвітанню і престижності.

4. Стратегія популяризації української мови до 2030 року
«Сильна мова – успішна держава»
Стратегія популяризації державної мови на період до 2030
року «Сильна мова – успішна держава» визначає мету,
стратегічні цілі та основні завдання, на виконання яких
спрямована реалізація державної мовної політики, та охоплює
практично усі сфери суспільного життя. Це сприятиме
підвищенню престижу та авторитетності державної мови,
формуванню комфортного та функціонального україномовного
середовища на всій території України та для всього її населення,
а також створить умови для задоволення мовних потреб
українців, які проживають за кордоном.
З метою забезпечення єднання українського суспільства та зміцнення його
української ідентичності, утвердження української мови на всій території України
Уряд схвалив Стратегію популяризації української мови до 2030 року «Сильна мова –
успішна держава». Відповідне рішення було прийнято на засіданні Кабінету
Міністрів України 17 липня 2019 року.

5. Дехто вважає мову лише засобом порозуміння між людьми. Насправді ж цим не
вичерпується її значення. У мові нація закодовує всю свою історію, багатовіковий
досвід, здобутки культури, духовну самобутність.
Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди
і завжди. Без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Як великим
нещастям обертається нищення природи, так і боляче б’є по народові зречення рідної
мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері.
Українська мова своєю красою і багатством давно привертала увагу вчених. Коли
йдеться про походження української мови, переважна більшість зацікавлених
сприймає цю проблему як походження сучасної української мови, тобто тієї, яку вони
чують щодня по радіо й телебаченню і використовують у щоденному спілкуванні між
собою, яку вивчали в школі, якою читають книжки, газети й часописи. Проте слід
пам’ятати, що національна мова складається з двох самостійних гілок: спільної для
всієї нації літературної мови, відшліфованої майстрами художнього слова, і мови
народної, яка суттєво відрізняється у різних діалектних ареалах.

6. За кількістю носіїв українська мова посідає 26 місце у світі (40–45
мільйонів осіб).
Українська народна пісня «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» є
найдавнішою.
До середини XIX ст. українську мову найчастіше називали «руська мова».
Перша згадка українських слів датована 448 роком.
Найбільше спільної лексики з українською має білоруська мова.
256 тисяч слів має сучасна українська мова.
За межами Європи українська мова має напівофіційний статус у США.
Українська мова є другою за поширеністю з-поміж мов слов’янського
походження.
Для 36 мільйонів осіб українська мова є рідною.

7. На мовному конкурсі в Парижі 1934 року українську мову визнано
третьою найкрасивішою мовою, також вона посідає друге місце у світі за
мелодійністю після італійської мови.
147 мовами народів світу перекладена поезія Т. Шевченка «Заповіт», у
місті Переяслав-Хмельницькому відкрито музей «Заповіту» Т. Шевченка.
Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувальну форму має
навіть слово «вороги» – «воріженьки».
В українській мові безліч синонімів. Найбільше синонімів має слово «бити»
– аж 45! Наприклад, слово «горизонт» має 12 синонімів: обрій, небозвід,
небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо,
виднокрай, небокрай, овид.
Для розмови на побутовому рівні звичайній людині вистачить дві-три
тисячі слів. Лексика всього спадку Т. Шевченка налічує понад 20 тисяч
слів.

8. В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру «П»,
найменш уживаною літерою українського алфавіту є «Ф». Найдовше слово
в українській мові складається із 30 літер! Спробуйте вимовити
«дихлордифенілтрихлорметилметан» (це хімікат для боротьби зі
шкідниками).
Народна пісня «Щедрик» заслужено здобула всесвітню славу. Безліч разів
вона звучала у популярних кінофільмах, але далеко не всі знають, що Carol
of the bells – це англомовна версія української різдвяної пісні «Щедрик».
У нашій мові є особливі слова — паліндроми. Це так звані «дзеркальні»
фрази або слова: їх можна читати як зліва направо, так і справа наліво.
Ось приміром «Я несу гусеня» або ж «ротатор». А ви можете згадати
паліндроми?

9. «Україна» як назва півдня Русі — вперше зустрічається в «Іпатіївському
літописі» понад 800 років тому, а термін «українська мова» зазнав
широкого вжитку лише у ХІХ ст., а на Закарпатті використовують лише
з 20-30-х років ХХ ст.
Українські письменники часто використовували псевдоніми. Так за
різними дослідженнями Олександр Кониський використовував 141, а
Іван Франко 99 псевдонімів.
Вперше українська мова була прирівняна до рівня літературної мови в кінці
XVIII ст. після виходу в 1798 році першого видання «Енеїди» І.
Котляревського. Саме він є засновником нової української літературної
мови.
У 1574 році Іван Федоров видає перший український і перший
друкований у східних слов’ян підручник «Азбука».

10. Репресований більшовицькою владою. Реабілітований у 1989 р. «Правописний словник» у
радянській Україні, звісна річ, заборонили, зате стараннями української діаспори
неодноразово перевидавали за кордоном – у 1952, 1955, 1967 та 1977 роках. Лише після
здобуття державою незалежності почали виходити друком репринтні видання цієї
фундаментальної праці: 1994 року у Львові, у 2007 – у Києві. У жовтні 2017 рішенням
Київської міської ради у столиці з’явилася вулиця Григорія Голоскевича. Він усе-таки
повернувся додому.
Григорій Голоскевич (1884-1935) – один із найвидатніших українських
мовознавців, автор найпершого і найповнішого орфографічного словника
української мови. До того ж він був громадським діячем часів УНР, членом
Української Центральної Ради. А окрім того – активно займався
педагогічною, просвітницькою, видавничою діяльністю. Словом, людиною був
з усіх боків неординарною. Прикро, що достовірних відомостей про його
життя дуже мало. Втім, перефразовуючи вислів одного відомого
кіноперсонажа (теж педагога), йому ще дуже пощастило, бо від багатьох
видатних людей минулого залишилося лише тире між двома датами…

11. * Віками народ витворював цю мову, витворив її, одну з
найбагатших мов слов'янства, триста тисяч пісень склала
Україна цією мовою, в тім числі явивши пісенні шедеври
незрівняної краси, дала світові Україна геніальних поетів, зажило
українське слово шани й визнання серед народів близьких і далеких.
* Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів – скількома
епітетами супроводяться визнання української мови... Той, хто зневажливо ставиться до
рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе.
Олесь Гончар
* Доля нашої мови залежить і від того, як відгукнеться на рідне
слово наша душа, як рідне слово бринітиме в цій душі, як воно
житиме в ній.

12. * Мова – це наша національна ознака, в мові – наша
культура, сутність нашої свідомості.
* Мова – це форма нашого життя, життя культурного й
національного, це форма національного організування.
Іван Огієнко
* Мова – це не просто спосіб спілкування, а щось більш
значуще. Мова – це всі глибинні пласти духовного життя
народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання віків,
мова – це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна
художня, інтелектуальна і мислительська діяльність народу.
Олександр Олесь
* Без усякої іншої науки ще можна обійтися, без знання
рідної мови обійтися не можна.

13. * Мова росте елементарно, разом із душею народу.
Іван Франко
* Мова – далеко не тільки «засіб спілкування», тобто
передачі «вже готових думок», як нас усіх учили в
імперській школі. Куди серйозніша її місія – бути способом
народження тих думок: коли «нема мови», людині просто-
напросто «нема чим думати».
Оксана Забужко

14. * Щоб любити – треба знати, а щоб проникнути в
таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як
мова, треба її любити.
Василь Сухомлинський
* Людина, яка втратила свою мову, – неповноцiнна,
вона другорядна в порiвняннi з носiєм рiдноï мови.
Павло Мовчан
* Коли зникає народна мова – народу нема більше!..
Відберіть у народу все – і він усе може повернути, але
відберіть мову, і він ніколи більше не створить її; нову
Батьківщину навіть може створити народ, але мови
ніколи: вмерла мова в устах народу – вмер і народ.
Костянтин Ушинський

15. Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.
З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.
У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.
Дмитро Павличко
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й
потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія – це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Ліна Костенко

16. Буду я навчатись мови золотої…
У трави-веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця зеленого, що зросте
смерічкою.
Буду я навчатись мови-блискавиці
В клекоті гарячім кованої криці,
В корневищі пружному ниви колоскової
В леготі шовковому пісні колискової.
Щоб людському щастю
дбанок свій надбати;
Щоб раділа з мене
Україна-мати…
Андрій Малишко
Мова кожного народу
неповторна і – своя;
в ній гримлять громи в негоду,
в тиші – трелі солов’я.
На своїй природній мові
і потоки гомонять;
зелен-клени у діброві
по-кленовому шумлять.
Солов’їну, барвінкову,
колосисту – на віки –
українську рідну мову
в дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати
буду всюди й повсякчас,
бо ж єдина – так, як мати,
мова в кожного із нас!
Оксана Забужко

17. Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
Слово до слова – зложиться мова.
Де мало слів, там більше правди.
Красне слово — золотий ключ.
Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові.
Не кидай слова на вітер.
Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.
Слово — вітер, письмо — ґрунт.
Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.
Укладачі: Л. Бацай, Н. Солдатенко.
Літературний редактор В. Зеленська.

18. Національна бібліотека України для дітей
http://chl.kiev.ua
Київ, вул. Януша Корчака, 60