5. Пристрасна любов, яка прагне
цілковитого володіння, постійної
присутності, прагнення до надмірної
опіки над об’єктом обожнення.
6.
7. Я тоді жила тільки тобою. Я
купувала всі твої книги, а коли твоє
ім’я згадували в газеті, для мене
наставало свято. Чи повіриш, що
кожну твою книгу я знаю напам’ять,
– так часто я перечитувала їх. Коли
б мене збудив хто вночі й проказав
який-небудь, навмання вихоплений
рядок, я могла б ще й нині, й нині ще,
по тринадцяти роках, продовжити
його далі крізь сон, кожне твоє слово
було для мене ніби євангеліє чи
молитва.
«ЛИСТ НЕЗНАЙОМОЇ»
8.
9. Почуття, яке не викликає
колишньої пристрасті,
захоплення та захвату, а схоже
скоріше на машинальне
виконання усталеної дії.
10. А Гнат любив свої прокурені ночі.
Він любив свої сигарети, свій
кашель і свої
креслярські знаряддя. Звісно, без
кашлю він міг би обійтися, але без
таких ночей — ніяк! Він любив
свою втому і свої химерні сни. І ще
любив сонне бурмотіння дружини.
Ліда не розуміла ні його
сигарет, ні його кашлю, ні його
снів. І не любила його
втому і його ночі…
«ВІН ЗАВАЖАВ ЇЙ СПАТИ…»
11.
12. Почуття, що означає любов, до якої
спонукує прихильність,
бездоганність, відданість і глибока
прив’язаність. Часто вживається
стосовно Божої любові до людей,
але може стосуватися і любові між
людьми.
13. Я знаю, знаю, моя дитина вчора померла
– тепер у мене лишився тільки ти один у
цілому світі, тільки ти, що нічого не
знаєш про мене і безжурно бавишся
життям і людьми. Тільки ти, який
ніколи не знав мене і якого я завжди
кохала…
«ЛИСТ НЕЗНАЙОМОЇ»
14.
15. Ранні християнські філософи
використовували цей термін для позначення
як особливої любові людини до Бога, так і
Божої любові до людини, а також
жертовної любові, що люди повинні
відчувати один до одного. Така любов також
стосується взаємин між людьми, зокрема
материнська любов, яка не прагне віддачі чи
подяки.
16. На лиці і в позі покора і ляк… Руки брудні й
чорні… Ноги сховались під плащем з драної
ряднини — вони репані… Спина перегнулась;
збився платок: нечесані коси опали на
немовлятко з украденим віком.
Біле, як віск, личко тліє… теребить сухі
брудні груди і усміхається заплющеними
очима. Ручки маленькі, сухенькі давлять
груди… А в матері голод підвів темні смуги під
очі.
По горбатому носі скотилась сльоза і впала на
личко — іскорка загнаної любови крапає з очей.
О! — кап… на голівку…
Сірий день відокремив її сіру на сірі полотнища
грубих панелів. — Мадонно моя на асфальті!
ІВАН БАГРЯНИЙ «МАДОННА»
17.
18. Почуття, яке не прагне близькості, а
натомість пропагує візуальне
споглядання, говорячи метафорично
- любов для душі, для серця…
19. Я бачила тебе і раніше, але не так
прозоро, а тепер я пішла до тебе всею
душею, як сплакана дитина іде в
обійми того, хто її жалує. Се нічого,
що ти не обіймав мене ніколи, се
нічого, що між нами не було і спогаду
про поцілунки, о, я піду до тебе з
найщільніших обіймів, від
найсолодших поцілунків! Тільки з
тобою я не сама, тільки з тобою я не
на чужині. Тільки ти вмієш рятувати
мене від самої себе…
ЛЕСЯ УКРАЇНКА
20.
21. Любов, яка не думає…
Почуття, яке вимагає надмірних затрат
енергії, часу, зусиль. Воно не
облагороджує чи возвеличує, а навпаки
приносить невдоволення собою чи своїми
діями.
22. Я не дався…Я наповнився
відкриттями і віддався
науці…Наповнив себе нею. Не мав
сім’ї; мене б у ній не зрозуміли: по
шістнадцять годин на добу
лабораторія – і творчий пошук.
Вона затьмарила кохання. Я
любив більше не її, ту
жінку…Забував про неї, приходячи
в лабораторію. Не відаю, чи це
була любов…Кажуть, мій злий
геній…Злий до «кохання»…
23.
24. Почуття, що ґрунтується на
дбайливості та піклуванні, воно
передбачає уважність,
старанність, передбачливість.
25. Враз молодий хлопець глянув на Жаннині
черевики і побачив, що вони забризкані росою.
Порушений неспокоєм, він запитав ніжно:
— Чи не змерзли твої любі маленькі ніжки?
І тут раптом пальці у тітки Лізон так
сильно задрижали, що плетиво з них випало
геть…Молодята кинулись до неї.
— Що з тобою, тіточко Лізон? Що таке?
Тоді нещаслива старенька промовила крізь
сльози, діткнута тяжким горем:
— Це… він… він тебе спитав: «Чи не
змерзли… твої любі маленькі ніжки?..» Мені
ніколи… ніколи ніхто такого не говорив…
ніколи…
«ВЕСНЯННОГО ВЕЧОРА»
