ву

1. Тема: Розвиток правильної постави у молодших школярів.
Мета: поглибити знання студентів про періоди розвитку постави у дітей; сприяти
розвитку самостійності при роботі з літературними джерелами.
Література:
- Антонік В.І., Антонік І.П., Андріанов в.Є. Анатомія, фізіологія дітей з основами
гігієни та фізичної культури. Навчальний посібник. – К.: Професіонал, Центр
учбової літератури, 2009, с. 132-134.
- Кабанов А.Н., Чабовская А.П. Анатомия, физиология и гигиена детей
дошкольного возраста. – М.: Просвещение, 1975, ст. 37
- Ж. Фізичне виховання в школі. № 4 ,1998, ст. 15
- Качашкин В.М. Физическое воспитание в начальной школе: Пособие для
учителей. – 3-е издание, переработ. и дополнено. – М.: Просвещение, 1993, ст.
48, 89.
Інструкція:
Опрацюйте основну і додаткову літературу, дайте відповіді на питання:
1. Назвіть ознаки правильної постави.
2. Як змінюється з віком скелет людини?
3. Як впливають фізичні вправи на розвиток рухового апарату дітей?
4. Назвіть ознаки неправильної постави.
5. Причини виникнення порушення постави.
6. Сформулюйте основні заходи профілактики порушень постави.
7. Складіть комплекс вправ для формування правильної постави.
Форма перевірки:
- Перевірка комплексу вправ.
- Усне опитування.

2. Інформаційний матеріал
Хребетний стовп людини складається з 33—34 хребців, між якими лежать хрящові прокладки
— міжхребцеві диски, які надають хребтові гнучкості.
Кожен міжхребцевий диск складається з драглистого ядра і фіброзного кільця, утвореного
волокнистим хрящем.
З віком висота дисків змінюється. У хребетному стовпі розрізняють 7 шийних, 12 грудних, 5
поперекових, 5 крижових і 4—5 куприкових хребців. У дорослої людини крижові хребці зростаються
в одну кістку — крижі, а куприкові — у куприк. Хребетний стовп займає приблизно 40 % довжини
тіла і є основним стрижнем, опорою. Хребетні отвори всіх хребців утворюють хребетний канал, у
якому міститься спинний мозок.
Хребець складається із циліндричного тіла, дуги і семи відростків. Непарний задній відросток
остистий, пара поперечних відростків є місцями прикріплення зв’язок і м’язів. Дві пари суглобових
відростків — верхніх і нижніх — слугують для рухомого сполучення (суглоби) з такими
відростками хребців, розташованих вище і нижче. Між тілом і дугою хребця е хребетний отвір.
Перший шийний хребець — атлант — складається з передньої і задньої дуг з невеличкими
горбиками посередині. Другий шийний хребець — епістрофей — має над своїм тілом звернений
угору зубоподібний відросток, по якому повертається вправо і вліво атлант разом із черепом. Решта
шийних хребців мають відносно невелике тіло, великий хребцевий отвір, роздвоєний на кінці, й
отвори на поперечних відростках. Грудні хребці мають типову будову, а поперекові відрізняються
дуже масивними тілами, їх короткі й товсті остисті відростки відходять від дуги майже
горизонтально.
Процес окостеніння хребетного стовпа починається у внутрішньоутробному періоді. До 14
років окостенілими є тільки середні частини тіл хребців. Повне окостеніння окремих хребців
закінчується до 21 —23 років.
До 1,5 року хребетний стовп росте нерівномірно; від 1,5 до 3 років відносно уповільнюється
ріст шийних і верхніх, хребців, а в 10 років енергійно ростуть поперекові та нижні грудні хребці.
У новонародженої дитини стовп майже прямий, характерні для дорослої людини вигини тільки
окреслюються і розвиваються поступово.
Першим з’являється шийний лордоз (вигин, спрямований опуклістю вперед), у 6—7 тижнів,
коли дитина починає тримати голівку. До 6 місяців, коли дитина починає сидіти, утворюється
грудний кіфоз (вигин, спрямований опуклістю назад). Коли дитина починає стояти і ходити,
утворюється поперековий лордоз, з утворенням якого центр ваги переміщується назад,
перешкоджаючи падінню тіла у вертикальному положенні. До року є всі вигини хребта.
Викривлення хребетного стовпа вбік — сколіоз (нерідко розвивається у дітей зі слабким
фізичним розвитком у результаті тривалого сидіння, при неправильній поставі, при невідповідності
розмірівмеблів пропорціям тіла школярів).
При швидкому окостенінні скелета після 10-12 років викривлення хребта можуть залишитися
на все життя, що негативно вплине на розвиток грудної клітки і на роботу органів дихання,
загальний фізичний розвиток ї дитини, її здоров’я.
Постава – це здатність людини без особливого напруження утримувати своє тіло, зберігаючи
правильно позу в різних положеннях: сидячи, стоячи, під час ходьби, ігор, розваг тощо. Вона
залежить від положення голови, плечового поясу, грудної клітки, форми хребетного стовпа, живота,
таза, нижніх кінцівок і стану нервової системи. При правильній поставі голова і тулуб знаходяться на
одній вертикальній лінії, плечі розгорнуті, злегка опущені і обидва знаходяться на одному рівні,
лопатки притиснуті, груди трошки випуклі, живіт втягнутий, вигини хребта виражені нормально,
ноги випрямлені в колінах і кульшових суглобах. Знаходячись в такому положенні, створюються

3. найбільш сприятливі умови для функціонування всіх внутрішніх органів, а рухи – найбільш
природні, економні та результативні.
Уявлення про правильну поставу дає положення учня, який стає спиною до ростоміра (стіни),
торкається його потилицею, лопатками, сідницями і п’ятами, при цьому всі лінії правої і лівої
сторони – симетричні.
Правильна постава не виникає сама по собі. Її потрібно формувати, як і будь-яку іншу рухову
навичку з раннього дитинства. Особливо батькам потрібно пам’ятати, що правильна постава
формується, головним чином, до 6-7- річного віку.
Неправильна постава шкідлива для здоров’я, працездатності. Наприклад, сутулість, впалі
груди утруднюють роботу серця та легень, а це в свою чергу викликає недостатнє постачання
організму киснем, втому і дратівливість. Розслабленість, а потім і слабість м’язів живота призводить
до зміщення органів черевної порожнини, застійних явищ у жовчному міхурі та кишечнику.
Порушення постави бувають функціональними і фіксованими. Визначити їх дуже легко: учень
з функціональними порушеннями може самостійно прийняти положення правильної постави, а з
фіксованими порушеннями він зробити цього не може. Якщо ж в учня спостерігаються фіксовані
порушення правильної постави, йому необхідно відвідувати заняття спеціальної медичної групи.
Функціональні зрушення часто виникають внаслідок того, що ще змалечку дитину носили на
одній і тій же руці, водили за одну і ту ж руку, вона користувалася меблями, які не відповідали її
зросту, носила взуття «не по нозі» і т. д., то все це і призвичаїло її до асиметричних положень тіла, в
результаті чого м’язи одної половини тіла стали більш розтягнуті, а другої – скорочені. Пізніше, коли
дитина самостійно починає рухатись (при відсутності старих стимуляторів), вона намагається
прийняти вже звичне для себе положення.
Отже, постава – це рефлекс пози, для утворення якого необхідна спеціальна робота, яка б
навчала приймати позу правильної постави. При цьому учні повинні знати, яке положення тіла
вважається правильним, які існують відхилення від правильної постави і яке значення правильної
постави. Демонструючи ту чи іншу вправу, вчитель повинен наочно переконати дітей в чому превага
правильної постави, в її естетичності і доцільності. В спортивному залі добре мати унаочнення з
ілюстрацією видів постави.
В шкільному віці часто зустрічаються відхилення від правильної постави, які
характеризуються викривленням хребта.
При викривленні хребта в поперековому відділі – лордозі – збільшується кут нахилу таза,
укорочуються м’язи живота, живіт вип’ячується вперед.
При викривленні хребта в грудному відділі – кіфозі – м’язи спини розтягнуті і ослаблені,
голова нахилена вперед, плечі опущені і зведені вперед, грудна клітка ущільнена. Викривлення
хребта в грудному відділі і ущільнення грудної клітки призводить до зменшення амплітуди
дихальних рухів.
Сколіози розвиваються у дітей через неправильне сидіння, ношення предметів в одній руці,
спання на одному боці, звичка стояти на одній нозі і все робити тільки однією рукою. Зовнішньо
сколіози проявляються в нахилі плечового поясу в той або інший бік, при якому одне плече вище за
друге плече.
При занедбаному сколіозі погіршується діяльність органів, які розміщені в грудній клітці, а
іноді і в черевній порожнині.
Постава з плескатою спиною характеризується зменшенням, а іноді і згладжуванням вигинів
хребта в грудному і поперековому відділах. Хребет втрачає свою еластичність, рухи людини стають
жорсткими і обережними, в зв’язку з тим, що швидка ходьба викликає больові відчуття. Розмір
грудної клітки зменшується, що негативно впливає на функцію органів дихання.
Усі зазначені вище дефекти в поставі виникають, як правило, у фізично слабких дітей і у тих,
які мають негативні звички – ходити і стояти недбало, з опущеною головою; сидіти сутулячись;

4. читати лежачи на боці; носіння вантажу (портфель, відро з водою і ін.) в одній руці; утримання рук в
кишені і т. д.
Виправлення постави вимагає наполегливої, систематичної, кропіткої роботи як з боку
вчителя, так і самого учня і його батьків, які зобов’язані постійно контролювати поставу дитини
вдома.
За дотриманням правильної постави повинні слідкувати також і вчителі інших предметів.
Постава формується в процесі росту організму дитини у тісній взаємодії з розвитком усіх
рухових функцій. Вона залежить від гармонійної роботи м’язів, правильного положення хребта,
голови, плечового поясу, таза та ніг. У формуванні постави значну роль відіграє не лише сила м’язів,
але й її рівномірний розвиток, розподіл м’язової тяги і гармонійна робота усіх м’язів.
Завдання формування правильної постави повинно вирішуватися в усіх класах. Тому доцільно
систематизувати вправи на поставу за віковими групами, вивчити їх на уроках і періодично
виконувати вдома. Усі вправи на поставу умовно можна поділити на дві групи:
а) вправи, що сприяють формуванню правильної постави (переважна більшість гімнастичних
вправ);
б) вправи, що спеціально спрямовані на формування правильної постави або усунення
недоліків постави на рівні функціональних порушень.
Дітям з функціональними порушеннями постави потрібно більше практикуватись у виконанні
вправ для різнобічної загальної фізичної підготовки, дихання та рівноваги. Значну частину цих вправ
рекомендується проводити в положеннях, які б сприяли розвантаженню хребта – лежачи на спині та
на животі, на четвереньках.
Спеціальні вправи для формування правильної постави поділяються на три основні групи:
а) вправи у вертикальній площині;
б) вправи з утриманням предмета на голові;
в) вправи з рівноваги.
Орієнтовні комплекси спеціальних вправ для формування правильної постави
Комплекси вправ біля вертикальної площини для учнів 1-4 класів
Таблиця
№ Вихідне положення
Рухи руками, ногами, тулубом для учнів:
1-2 класу 3-4 класу
1. Стати біля вертикальної
площини, торкаючись її
потилицею, лопатками,
сідницями, п’ятами
1 крок лівою; 2 – приставити
праву; 3-4 – фіксувати
положення основної стійки; 5
– крок лівою назад;
1-2 – два кроки вперед; 3 –
приставити ліву; 4-6 –
фіксувати положення о. с.; 7-9
– повернутись у вихідне
положення; 10-12 – фіксувати
положення о. с., стоячи біля
вертикальної площини.
Повороти 4-6 разів.
2. Вихідне положення – те
саме
1 – присісти, торкаючись
вертикальної площини
потилицею і тулубом, руками
торкнутись підлоги; 2 –
фіксувати положення; 3 –
стати; 4 – фіксувати в. п.
Повторити 6-8 разів у
середньому темпі.
1 – присісти на носках, руки в
сторони; 2 – фіксувати
положення; 3 – стати; 4 –
фіксувати в. п.; Повторити 6-8
разів у середньому темпі.

5. 3. В. П. – стійка ноги нарізно,
руки на пояс
1 – руки в сторони,
напівприсід; 2 – в. п.
Повторити 4-6 разів у
середньому темпі
1 – нахил вліво; 2 – в. п.; 3-4 –
те саме вправо. Повторити 4-6
разів у кожен бік в
повільному темпі
4. В. П. – стійка, руки на пояс 1 – зігнути праву ногу вперед і
притиснути її руками до
тулуба; 2 – в. п.; 3-4 – те саме
лівою ногою.
1 – ліву ногу вперед, руки в
сторони; 2 – в. п.; 3-4 – те
саме правою ногою.
Повторити 4-6 разів кожною
ногою.
5. В. П. – о. с. 1 – стрибком ноги нарізно,
руки в сторони; 2 – стрибком
прийняти в. п. Повторити 6-8
разів.
1 – стрибком ноги нарізно,
руки в сторони; 2 – стрибком
ноги разом, руки вгору; 3 –
стрибком ноги нарізно, руки в
сторони; 4 – стрибком
прийняти в. п. Повторити 6-8
разів у середньому темпі.
Комплекси вправ з утриманням предмета на голові
Таблиця
№ Вихідне положення
Рухи руками, ногами, тулубом для учнів:
1-2 класів 3-4 класів
1 Вихідне положення – основна
стійка, мішечок з піском на
голові
1-2 – стати навшпиньки, руки
в сторони і за голову; 3-4 – в.
п. Повторити 6-8 разів у
повільному темпі.
Ходьба на місці. Виконати
20-30 кроків.
2. В. п. – те саме. 1-2 – напівприсід. Повторити
8-10 разів у різному темпі.
1-2 напівприсід, руки за
голову; 3-4 стати, руки
вниз. Повторити 8-10
разів у повільному і
середньому темпі.
3. В. п. – те саме. 1 – крок вліво, руки в
сторони; 2 – приставити
праву, руки вниз, напівприсід;
3 – крок вправо, руки в
сторони; 4 – приставити ліву,
руки вниз, напівприсід.
Повторити 6-8 разів у кожен
бік в середньому темпі.
1 – ліву ногу в сторони,
руки в сторони; 2 – в. п.;
3-4 – те саме правою
ногою. Повторити 6-8
разів у повільному темпі.
4. В. п. – сід. 1 – сід ноги нарізно, руки в
сторони; 2 – в. п. Повторити
6-8 разів у середньому темпі.
1 – сід на п’яти; 2 – в. п.
Повторити 6-8 разів у
повільному темпі.
5. В. п. – о. с. Ходьба з мішечком на голові,
переступаючи через великі
м’ячі. Вправу виконувати
протягом 30 с.
Ходьба по лінії з
мішечком на голові
переступаючи через
великі м’ячі.