5. Головним завданням територіально-
екологічної оптимізації є:виважене поєднання
виробничих ,природовідновних і соціальних ф-цій
геосистем в інтересах досягнення належних
просторово-екологічних умов життєдіяльності
населення.
9. Ландшафтно-екологічна оптимізація
спирається на :
-запровадження завершених енерговирбничих циклів
-максимальне використання і відродження
традиційних видів природокористування
-оптимізацію структури землекористування
-екологізацію виробничих процесів,господарської
діяльності
10. Для території України пріоритетність
функцій є такою: природоохоронна і
антропоекологічна—агрогосподарська—
мінерально-сировинна—водогосподарська—
рекреаційна—лісогосподарська
11. Оптимізація геосистем-це дії,
спрямовані на переведення
геосистем у стани, в яких вони
здатні максимально ефективно
виконувати задані ф-ції, не
зазнаючи при цьому небажаних
змін протягом довгого часу.
12. Проблема оптимального співвідношення
природних і господарських угідь включає три
важливих завдання:
1) визначення оптимального співвідношення угідь;
2) встановлення мінімально необхідної площі окремої
ділянки з природною рослинністю;
3) планування оптимальної екологобезпечної
територіальної структури угідь.
17. Етапи ландшафтно-екологічної
оптимізації:
1 етап) Необхідно відвести під заліснення і
залуження орні землі з крутизною схилів від 3
градусів до 7.
• 2 етап) Передбачає надання статусу складових
перспективної екомережі полезахисним
лісосмугам,землям під
ярами,водою,пісками,лісами.
3 етап) Передбачаєформування цілісної національної
екомережі із запровадженням певних режимів і
докорінною зміною структури природокористування.
18. Порушення екологічних норм
користування природними ресурсами
Основними факторами антропогенного впливу
на навколишнє середовище є:
Скиди забруднених стічних вод у природні поверхневі
водні обєкти.
Видики шкідливих речовин в атмосферу.
Забруднення грунтів
Тверді відходи промислових підприємств
Notas do Editor
Складається з політичних, юридичних, економічних, технологічних, географічних та інших аспектів. Оптимізація природного середовища передбачає раціональне природокористування, меліо-рацію, формування культурних територій; є одним із засобів охорони природи. Наукова основа оптимізації природного середовища полягає у всебічному дослідженні природно-територіальних комплексів, їх виробничій та екологічній оцінці і географічному прогнозуванні.
Оптимально організована територія має бути високопродуктивною,малоконфліктною, естетично привабливою,екологічно надійною і стабільною.
Цілеспрямовані наукові розробки схем оптимальної організації території розпочалисьв Європі з 60-х років у лоні ландшафтно-екологічних досліджень.
Господарські – характеризують стійко спрямований на отримання прибутку мотив діяльності сільськогосподарського товаровиробника.
Соціальні – відображають стан залежності суспільства від результатів сільськогосподарського виробництва, що реалізується як потреба в продуктах харчування, необхідних для підтримання його нормального функціонування і розвитку.
Екологічні – характеризують усвідомлену необхідність збереження і розумного використання земельних ресурсів шляхом нормування антропогенного (виробничого) навантаження.
Під природними ресурсами розуміють тіла й сили природи, що їх на даному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можна використати для задоволення потреб людського суспільства у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності.
-Першим етапом оптимізації є визначення ландшафтно-екологічних пріоритетів розвитку регіону.
-Пріоритет другого порядку слід визначити за функцією,відповідно до якої геосистема має найвищий природний потенціал.
За однаково сприятливих природних умов для використання декількох функцій пріоритет віддається тій з них,яка повязана з меншим екологічним ризиком або надто важлива з екологічної точки зору.
Оптимізація ландшафтно-екологічної організації території території є наступним кроком оптимізації геосистем.
Геосистему можна оптимізувати в різних напрямах – до максимально ефективного виконання нею деякої виробничої функції (наприклад, аграрної), максимізації її пейзажної привабливості, максимального збереження та відтворення первісного природного стану тощо.