Віртуальна виставка до 105-річчя від дня народження Андрія Малишка

2. Андрій Самійлович Малишко народився в селі Обухів на Київщині 14
листопада 1912 року в багатодітній сім’ї шевця. З дитинства виніс любов до
народних мелодій і рідного слова, рідної землі. Закінчивши семирічну школу,
майбутній поет вступив до медичного технікуму, та потяг до пісні й поезії
привів його на літературний факультет Київського інституту народної освіти
(нині Київський національний університет ім. Тараса Шевченка). Він стає
старанним учнем Максима Рильського, який викладав в інституті й вів там
літературну студію. У 1930 р. юнак надрукував перші вірші в журналах
«Молодий більшовик» та «Глобус». Закінчивши у 1932 р. Київський інститут
народної освіти, працював учителем в Овручі. Відслуживши ріку армії, переїхав
до Харкова й працював журналістом. Протягом 1935-1940 рр. А. Малишко
видав збірки: «Батьківщина» (1936 р.), «Лірика», «З книги життя» (1938 р.),
«Народження синів» (1939 р.), «Листи червоноармійця Опанаса Байди»,
«Березень», «Зоревідні», «Жайворонки» (усі — 1940 р.). У цей же період
написав поеми «Трипілля» (надруковано лише уривки), «Ярина», «Кармалюк»,
«Дуліа про козака Данила».
У 1941-1944 рр. поет служив військовим кореспондентом у газетах «Красная
армия». «За Радянську Україну», «За честь Батьківщини», де виступав і як
поет, і як публіцист; видав сім збірок поезій: «До бою вставайте!» (1941 р.),
«Україно моя!» (1942 р., виходила двічі), «Понад пожари» (1942 р.), «Слово о
полку» (1943 р.), «Битва» (1943 р.), «Полонянка» (1944 р.),
«Ярославна» (1946 р.).

3. Героїко-трагічний пафос циклу з п’яти віршів «Україно моя!», написаного
1941 р., передавав щирий особистий біль за рідну землю, віру в її визволення.
«Україно моя!» — одне з найяскравіших поетичних явиш років війни.
У 1944-1947 рр. Малишко працював відповідальним редактором журналу
«Дніпро». У 1950 р. з’явилась збірка «За синім морем», написана після відвідин
поетом Канади та США разом з групою діячів культури. Новий і чи не
найбільш продуктивний етап у творчості поета починається із середини 1950-
х років. У збірці «Що записано мною» (1956 р.) містяться тексти відомих
пісень: «Знову цвітуть каштани», «Пісня про Київ», «Як на дальнім небосхилі»;
у збірці «Серце моєї матері» (1959 р.)-— «Пісня про рушник», «Ми підем, де
трави похилі»; у збірці «Полудень віку» (1960 р.) — «Вчителька» тощо. У їх
озвученні поету допомагали такі відомі композитори, як брати Майбороди, Л.
Ревуцький, П. Козицький, М. Вериківський, А. Штогаренко, С. Козак, О. Білані.
Протягом 1961-1970 рр. вийшли збірки «Листи на світанні» (1961 р.),
«Прозорість» (1962 р.), «Дорога під яворами» (1964 р.), «Рута» (1966 р.),
«Синій літопис» (1968 р.), «Серпень душі моєї» (1970 р.).
17 лютого 1970 р. А. Малишко помер. За своє життя поет видав близько 40
збірок. Але найголовніше те, що в українську літературу він увійшов як поет-
пісняр, бо пісні на його вірші вже давно сприймаються як народні.

5. Гаєвська Н. М. Андрій Малишко і російська радянська
поезія / Н. М. Гаєвська. – Київ : Вища школа, 1985. – 144 с.
Дем’янівська Л. С. Андрій Малишко : життя і творчість
/ Л. С. Дем’янівська. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Київ :
Дніпро, 1985. – 207 с.
Історія української літератури ХХ століття. У 2-х кн.
Кн. 2 : друга половина ХХ ст. : підручник / за ред.
В. Г. Дончика. – Київ : Либідь, 1998. – 456 с.
Історія української літератури ХХ – поч. ХХІ ст. У 3-х т.
Т. 2 : навч. посіб. / за ред. В. І. Кузьменка. – Київ :
Академвидав, 2014. – 534 с. – (Серія «Альма-матер»).

6. Килимник О. Незабутні / О. Килимник. – Київ :
Агропромвидав України, 1998. – 288 с.
Малишко В. Тату, я люблю тебе : пережите / В. Малишко. –
Київ : Просвіта, 2003. – 144 с.
Коцюбинська М. Листи і люди : роздуми про епістолярну
творчість / М. Коцюбинська. – Київ : ДУХ І ЛІТЕРА, 2009. –
584 с.
Костенко А. І. Андрій Малишко : біографічна повість
/ А. І. Костенко. – Київ : Молодь, 1981. – 312 с. – (Серія
біографічних творів «Уславлені імена»).

7. Малишкові дороги : спогади про Андрія Малишка. – Київ :
Дніпро, 1975. – 232 с.
Наєнко М. Художня література України : від міфів до
модерної реальності / М. Наєнко. – 3-тє вид. з доп. й
уточненнями. – Київ : Просвіта, 2012. – 1088 с.
Синівською любов’ю : нариси про чоловіків Обухівщини. –
Київ : Задруга, 2008. – 262 с.

13. Радію я, коли знаходжу слово
Із пахощами й кольором, воно
Із глибини весняної давно
Тебе шукало, дихало й раптово
Із серцем стрілось. Тепле – значить, хліб,
Перга і мед, вогонь вечірній в хаті
У заметілі, зимні і кошлаті,
І сон, і спогад серцю милих діб.
Приске й гаряче – значить, битви жар,
Окопчик спопелілий, давня мука
Твоїх шукань, твоїх ночей розлука,
Змагань людських сяйний волосожар.
У кольорі черленім – днів гроза,
У кольорі бузковім – щира мрія,
У сивому – суворих літ завія,
Кохання хміль – то з рястом бірюза.
Знайду те слово – радий, мов дитя,
І сяє ніч, і рожевіє туча,
І вже ясам, немов бджола летюча,
Обмазаний у кольори життя.
А. Малишко