Презентація лекції з гістології на тему "Епітеліальна тканина" (автор - доцент кафедри гістології БДМУ Ходоровська А.А.)

1. Вчення про тканини
Епітеліальні тканини
Лектор –Ходоровська Алла Анатоліївна
кандидат медичних наук, доцент кафедри

2. Організм людини і тварин являє собою
цілісну систему, в якій можна виділити ряд
ієрархічних рівнів організації живої матерії:
клітини – тканини – органи – системи органів.
Система органів – це сукупність однорідних
ор-ганів, які подібні за будовою, функцією та
розвит-ком. Прикладом є серцево-судинна
система, статева система, травна система.
Орган є цілісним анатомічним утвором, який
має певні, притаманні лише йому форму, будову,
функції, розвиток та положення в організмі.

3. До складу одного органу, як правило, входить
декілька тканин.
епітеліальна м’язова нервова
сполучна кісткова хрящова кров

4. Тканина – система клітин та їх похідних, які
спеціалізуються на виконані певних функцій.
Диференціюванням називається процес, в резу-
льтаті якого клітина стає спеціалізованою.
В основі диференціації знаходиться процес
детермінації — визначення подальшого напряму в
розвитку клітин на генетичній основі — дії окре-
мих компонентів генома.
Процес, у результаті якого окремі тканини в
ході диференціації набувають характерного для
них вигляду, називають гістогенезом.
Диферон – сукупність клітин, які послідовно
утворюються від одного типу стовбурових клітин
до зрілої спеціалізованої клітини.

5. О.О.Заварзін запропонував поділити
усі тканини на дві групи:
•загальні — епітеліальна тканина і тканини
внутрішнього середовища (кров, лімфа, сполучні
тканини)
•спеціальні — м'язові та нервову тканини
Велике теоретичне узагальнення в галузі
вив-чення розвитку тканин (теорія дивергентного
розвитку) належить М.Г.Хлопіну (1946). Організм
розвивається дивергентно, що було простим і од-
норідним, перетворюється в складне і різновидне.

6. Організм людини містить тканини, які
частіше всього об’єднують за принципами. Існує
два принципи за якими поділяють тканини:
Морфофункціональний принцип
 За цим принципом тканини об’єднують в
групи за східними ознаками будови та функцій.
Гістогенетичний принцип
 Об’єднання тканин за принципом в типи
від-бувається на основі загальних джерел їх
розвитку.

7. Структурно-функціональними елементами
тканини є:
 Клітини – головні елементи всіх тканин, які
визначають їх основні властивості дають початок
ії похідним (синцитій, симпласт).
 Міжклітинна речовина – сукупний продукт
діяльності клітин даної тканини. Її відносний
вміст, склад та фізико-хімічні властивості є харак-
терними ознаками кожної тканини.

8. Епітеліальні тканини – це
сукупність диферонів полярних клітин, які
пластами розміщені на межі із зовнішнім або
внутрішнім середовищем. Вкривають поверхню
тіла, вистеляють порожнини внутрішніх органів,
формують залози і входять до складу органів
чуття.
Розрізняють три види епітеліальних тканин:
•покривні
•залозисті
•сенсорні (виконують рецепторні функції, які
входять до складу органів чуття)

9. •Покривні епітелії
відокремлюють
організм і його органи
від оточуючого
середовища, беруть
участь в обміні
речовин між ними;
створюють умови для
рухливості
внутрішніх органів.

10. •Залозисті епітелії формують залози та
синтезують специфічні продукти – секрети.
•Сенсорні епітелії
входять до складу
органів чуття,
виконуючи рецепторні
функції.

11. Функції епітеліальних тканин:
•Бар`єрна – найголовніша функція епітеліальних тканин. Епітелії
формують бар`єри між внутрішнім середовищем організму і
зовнішнім середовищем (епідерміс шкіри, передній епітелій рогівки
ока) або розмежовують дві області внутрішнього середовища
(мезотелій, ендотелій).
•Захисна – епітелії захищають внутрішнє середовище організму від
впливу токсинів, механічних і фізичних подразнень та інфекції. Це
досягається різними шляхами (формуванням фізично і хімічно
стійкого рогового шару, наявністю в складі епітеліїв пігментних
клітин або макрофагів, секрецією захисного шару слизу або
бактерицидних речовин).
•Транспортна – епітелії забезпечують пасивне і активне перенесення
речовин крізь пласти клітин (здійснюючи функції поглинання і
екскреції), або рух по апікальній поверхні клітин (транспорт слизу
миготливим епітелієм повітроносних шляхів).
•Секреторна - епітеліоцити забезпечують синтез і виведення
високоактивних речовин різної хімічної природи.
•Сенсорна – сенсоепітеліальні клітини, завдяки наявності на
апікальній поверхні відповідних органел спеціального призначення,
здатні сприймати хімічні або механічні сигнали.

12. Морфологічні особливості епітеліальних тканин:
•Просторова організація – епітеліальні клітини розташовуються
пластами, або формують сітку, тяжі, острівці, фолікули, трубочки.
•Пограничне розташування – епітелії відокремлюють тканини
організму від зовнішнього середовища, вторинних порожнин тіла або
розмежовують дві області внутрішнього середовища.
організму

13. Морфологічні особливості епітеліальних тканин:
•Мінімальна кількість міжклітинної речовини –
клітини щільно прилягають одна до одної, з`єднуючись за
допомогою міжклітинних контактів.
•Полярність клітин –
в одношарових епітеліях -
апікальна і базальна частини
клітини розрізняються
структурно і функціонально;
в багатошарових –
спостерігається вертикальна
анізоморфія.

14. Морфологічні особливості епітеліальних тканин:
•Розташування на базальній мембрані, яка
складається з компонентів, що синтезуються клітинами
епітеліальної і сполучної тканин.
•Відсутність кровоносних судин – трофіка
здійснюється шляхом дифузії речовин через базальну
мембрану з судин сполучної тканини.
•Висока регенераційна
здатність - пограничне
розташування епітеліїв
потребує активного
відновлення епітеліоцитів, яке
проходить за рахунок
базальна мембрана
камбіальних елементів.
кровоносні судини

15. Базальна мембрана має товщину 20-100 нм,
відділяє епітелій від підлеглої сполучної тканини.
Епітеліальні клітини прикріплені до базальної
мембрани за допомогою напівдесмосом. Через
базальну мембрану здійснюється живлення
епітелію. Містить колаген ІV типу та ламінин це
посередник між колагеном ІV типу клітинами,
ентактин (зв’язує колаген ІV типу та ламінин) та
протеоглікани.
Базальна мембрана

16. МОРФОЛОГІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ПОКРИВНОГО ЕПІТЕЛІЮ
Вид епітелію Локалізація
Одношарові епітелії
Однорядний
• Плоский:
1.1. Мезотелій Плевра, очеревина, серцева сумка
1.2. Ендотелій Ендокард серця, вистилка судин
1.3. Альвеолярний Альвеоли легень
2. Кубічний Канальці нирки, яєчник
3. Призматичний Шлунок, кишка, нирка, жовчний міхур
Багаторядний
1. Циліндричний Повітроносні шляхи
Багатошарові епітелії
1.1. Багатошаровий плоский незроговілий Рогівка ока, ротова порожнина, глотка,
стравохід, шийка матки
1.2. Багатошаровий кубічний незроговілий Протоки потових і сальних залоз, стінка
великих фолікулів яєчника
1.3. Багатошаровий призматичний Великі вивідні протоки слинних та
незроговілий молочних залоз
2. Багатошаровий плоский зроговілий Епідерміс шкіри
3. Перехідний Сечовий міхур, сечоводи

17. Одношарові епітелії – тканини, в яких усі клітини
контактують з базальною мембраною.
Однорядними називають епітелії, до складу яких
входять клітини однакової форми. Аналогічність будови
клітин обумовлює розташування ядер на однаковій
відстані від базальної мембрани, тобто, в один ряд.
Враховучи відношення висоти клітин до їх товщини,
розрізняють:
•плоский
•кубічний
•циліндричний
Багаторядні призматичні епітелії формуються
клітинами різними за функцією, розмірами, формою,
походженням; відповідно, їх ядра знаходяться на різній
відстані від базальної мембрани.

18. Мезотелій утворений плоскими клітинами
полігональної форми з нерівними краями. В кожній
клітині міститься одне, а іноді два або три ядра овальної
форми. На вільній поверхні спостерігається наявність
мікроворсинок. Через мезотелій здійснюється виведення і
всмоктування серозної рідини.
Завдяки його гладкій
поверхні внутрішні органи
мають можливість вільно
рухатись. Мезотелій запобігає
утворенню сполучнотканинних
спайок між органами грудної і
черевної порожнин.

19. Ендотелій сформований пластом плоских клітин,
що лежать в один шар на базальній мембрані. В
цитоплазмі спостерігаються численні піноцитозні
везікули, оскільки ендотелій приймає участь в
обміні речовин і газів.
При його пошкодженні
можливі утворення
тромбів і зміни
кровотоку.

20. Респіраторні альвеолоцити займають 95%
поверхні альвеол. Це клітини неправильної
витягнутої форми. На апікальному полюсі є
цитоплазматичні вирости, які збільшують площу
контакту повітря з поверхнею епітелію.
Базальна поверхня
альвеолоцитів контактує з
ендотелієм кровоносних
судин. Завдяки цим
морфологічним особливостям
альвеолоцити входять до
складу аерогематичного
бар`єру.

21. Одношаровий кубічний епітелій на відміну від
клітин плоского епітелію кубічні епітеліоцити
містять в цитоплазмі сферичні ядра і мають
більш розвинуті органели.
Оскільки клітини
забезпечують реабсорбцію або
всмоктування, на їх апікальній
поверхні спостерігаються
численні мікроворсинки, а на
базальній - посмугованість, яка
обумовлена наявністю складок
плазмолеми і розташованими
між ними мітохондріями

22. Одношаровий однорядний призматичний епітелій
утворений клітинами з чітко вираженою полярністю.
Ядра овальної форми локалізовані на базальному полюсі,
а добре розвинуті органели нерівномірно розміщені в
цитоплазмі.
Епітеліальні клітини
зв`язані між собою
десмосомами, щільними
замикаючими конта-
ктами, інтердигіта-
ціями, що запобігає
проникненню в
міжклітинний простір
вмісту порожнини
шлунка, кишечника та
інших порожнистих
органів.

23. Одношаровий багаторядний призматичний миготливий
епітелій вистеляє повітроносні шляхи.
До його складу
входять клітини:
•війчасті
•слизові
•вставні
•ендокринні

24. Війчасті (миготливі) клітини призматичної форми.
Апікальна поверхня вкрита війками, які забезпечують
очищення повітря, що вдихається, виштовхуючи часточки
пилу разом із слизом.
Слизові (келихоподібні) клітини вузькою базальною
частиною контактують з базальною мембраною, а крізь
апікальний полюс виводять на поверхню епітелію
мукоїдний секрет, який захищає слизову оболонку від
інфекційних, механічних та інших факторів.
Війчасті літини
Слизові (келихоподібні)
клітини
Базальна мембрана

25. Вставні клітини широкою основою лежать на базальній
мембрані, а вузькою апікальною не доходять до просвіту.
Ці невеликих розмірів клітини виконують камбіальну
функцію.
Кілька видів ендокриноцитів (ЕС,D,P) здійснюють місцеву
регуляцію м`язової тканини повітроносних шляхів.
Війчасті літини
Слизові (келихоподібні)
клітини
Базальна мембрана

26. Багатошарові епітелії – тканини, в яких лише нижній
шар клітин контактує з базальною мембраною. Клітини
інших шарів втрачають з нею зв`язок і проявляють
анізоморфію. Назву епітелію визначає форма клітин
поверхневого шару.
Клітини
інших
шарів
базальна мембрана

27. Багатошаровий плоский
незроговілий епітелій
складається з трьох шарів:
•Поверхневий
•Остистий
•Базальний

28. Базальний шар утворений розташованими на
базальній мембрані епітеліоцитами призматичної
форми, серед яких є стовбурові клітини.
Остистий шар містить клітини неправильної
полігональної форми, цитоплазма яких заповнена
тонофіламентами і гранулами кератогіаліну.
Поверхневий шар формують плоскі клітини з
редукованими міжклітинними просторами. Вміст
органел менший ніж в клітинах двох перших
шарів. Цитокератинові філаменти за хімічним
складом відрізняються від кератину рогових
лусочок. Шляхом десквамації клітини цього шару
постійно видаляються з поверхні епітелію.

29. Багатошаровий кубічний
незроговілий
вистеляє стінки крупних
фолікулів яєчника. Фолікулярні
клітини секретують в
порожнину ростучого фолікула
фолікулярну рідину, яка містить
стероїдні гормони - естрогени.
Багатошаровий кубічний
епітелій формує також протоки
потових і сальних залоз.
Клітини потових залоз здатні до
реабсорбції компонентів
секрету.
Багатошаровий призматичний незроговілий вистеляє
крупні вивідні протоки слинних та молочних залоз.

30. Багатошаровий плоский зроговілий епітелій вкриває
поверхню шкіри у вигляді епідермісу, в якому здійснюється
процес кератинізації, пов`язаний з диференціацією живих
епітеліальних клітин у міцні та хімічно стійкі рогові
лусочки поверхневого шару. Диференціацію кератиноцитів
обумовлює синтез і накопичення в цитоплазмі специфічних
білків – цитокератинів, філагрину, кератогіаліну. В
епідермісі нараховують п`ять шарів:
•базальний
•остистий
•зернистий
•блискучий
•роговий

31. Базальний шар складається
з камбіальних клітин,
кератиноцитів, меланоцитів, клітин Клітини Лангерганса
Лангерганса і Меркеля. Це
ростковий шар, оскільки тут кераноцити
зустрічаються стовбурові
(камбіальні) клітини, що здатні до
мітотичного поділу і обумовлюють
регенерацію епідермісу. Мітотична
активність цих клітин залежить від
товщі епітеліального пласта і
контролюється гормонами і Клітини Меркеля
факторами росту. Найбільше
значення має епідермальний
фактор росту (EGF), фактор росту
кератиноцитів (FGF7) і речовина Р,
що виділяється з терміналей
чутливих нервових волокон. меланоцити

32. Внаслідок диференціації молодих клітин формуються
кератиноцити призматичної форми, що з`єднуються між
собою десмосомами і зв`язані напівдесмосомами з
базальною мембраною.
В цитоплазмі цих клітин
синтезується кератиновий
білок, що утворює
тонофіламенти, іноді
зустрічається пігмент
меланін, фагоцитований з
меланоцитів. Під впливом
ультрафіолету кератиноцити
приймають участь в синтезі
вітаміну D.

33. Меланоцити це клітини з
розгалуженими відростками.
Вони мають нейральне
походження, оскільки позитивна Клітини Лангерганса
реакція на ДОФА-оксидазу є
специфічною для цих клітин.
Чутливий до ультрафіолетових
променів фермент тирозиназа,
який міститься в комплексі
Гольджі меланоцитів, каталізує
перетворення тирозину в ДОФА,
що під дією ДОФА-оксидази Клітини Меркеля
перетворюється на меланін. Цей
пігмент проявляє антиоксидантні
властивості, його синтез
підвищується також під дією
меланоцити
меланоцитостимулюючого
гормону гіпофіза.

34. Імунологічні функції макрофагів
епідермісу в цьму шарі виконують
клітини Лангерганса. Вони не
зв`язані десмосомами з оточуючими Клітини Лангерганса
кератиноцитами, мають відростки,
містять у цитоплазмі ядро
неправильної форми, добре
розвинуті загальні органели і
гранули Бірбека. У відповідь на
зустріч з антигенами ці клітини
синтезують ІЛ-1, що стимулює Клітини Меркеля
проліферацію Т-лімфоцитів. Крім
того, клітини Лангерганса
регулюють ділення і диференціацію
кератиноцитів, можливо, за
допомогою кейлонів, що містяться у меланоцити
складі гранул.

35. В базальному шарі сенсорних зон
шкіри містяться численні клітини
Меркеля, які контактуючи з Клітини Лангерганса
аферентними нервовими волокнами,
утворюють механорецептори.
Клітини мають округлу або
видовжену форму, у цитоплазмі
знаходиться лапчасте ядро і гранули
з щільною серцевиною, що містять
бомбезин, ВІП, енкефалін та інші Клітини Меркеля
гормоноподібні речовини. Клітини
приймають участь в регуляції
регенерації епідерміса. Це дозволяє
припустити приналежність клітин
Меркеля до APUD-системи. меланоцити

36. Остистий шар утворений 5-10 шарами кератиноцитів
полігональної форми. Вони з`єднуються між собою за
допомогою численних цитоплазматичних місточків, в
центрі яких знаходяться десмосоми.
В цитоплазмі епітеліальних
клітин з тонофіламентів
утворюються тонофібрили і
з`являються кератиносоми –
гранули, що містять ліпіди.
Крім кератиноцитів в цьому
шарі присутні меланоцити,
клітини Лангерганса і
Меркеля.

37. Зернистий шар порівняно тонкий, складається з 3-4 шарів
кератиноцитів овальної форми, в їх цитоплазмі
з`являються базофільні кератогіалінові гранули, до складу
яких входить білок філагрин, який забезпечує агрегацію
кератинових тонофіламентів у макрофібрили, утворюючи
між ними аморфний матрикс, а також білки, амінокислоти,
ліпіди та полісахариди, що з`являються внаслідок розпаду
ядер і органел під дією гідролітичних ферментів.
Збільшується кількість кератиносом.
Шляхом екзоцитозу вміст цих гранул
(холестеринсульфат, цераміди,
гідролітичні ферменти) вивільняється
в міжклітинний простір, де цементує
кератиноцити, створюючи
водостійкий бар`єр, що запобігає
дегідратації шкіри.

38. Блискучий шар виражений тільки в епідермісі товстої
шкіри, що вкриває долоні і стопи. На гістологічних
препаратах він має вигляд тонкої гомогенної смужки. В
плоских клітинах цього шару відсутні ядра і органели. Між
кератиноцитами значно зменшується кількість десмосом,
але збільшується кількість цементуючої речовини.
Кератогіалінові гранули зливаються, заповнюючи клітини
світлозаломлюючою речовиною, яка складається з
кератинових фібрил, та аморфного матриксу до складу
якого входить філагрин.

39. Роговий шар складається з рогових лусочок
(кератиноцитів, які завершили диференціацію). Ці клітини
плоскої багатокутної форми, мають товсту міцну оболонку.
Внутрішній вміст складають товсті пучки кератинових
філаментів, що занурені в щільний матрикс. Філагрин
розщепився на амінокислоти, які увійшли до складу
кератинових фібрил. Під час десквамації рогових лусочок з
поверхні епідерміса відбувається розщеплення
міжклітинної речовини під впливом ліполітичних
ферментів лізосомального апарату клітин Лангерганса.

40. Перехідний епітелій вистеляє сечовивідні шляхи, стінки
яких значно розтягуються під час заповнення рідиною.
Товщина пласта і форма клітин залежить від
функціонального стану органу. Перехідний епітелій
складається з трьох шарів: базального, проміжного і
покривного.

41. Якщо орган не заповнений сечею, базальний шар містить
камбіальні клітини округлої форми і малих розмірів. У
проміжному шарі розташовуються полігональні клітини.
Покривний шар складається з крупних 2-3 ядерних клітин
куполоподібної форми.
Між цими клітинами є щільні
контакти, що забезпечують
непроникливість перехідного епітелію
для води (гіпертонічна сеча не
розводиться ізотонічною рідиною
кровоносних судин сполучної тканини
власної пластинки слизової оболонки).
Покривний шар перехідного епітелію
розтягненої стінки сечовивідних
органів стає тонким, клітини
приймають більш витягнуту форму.
Клітини проміжного шару
вмонтовуються між базальними
клітинами.

42. ЗАЛОЗИСТИЙ ЕПІТЕЛІЙ
Залозисті епітелії складаються з секреторних
клітин – гландулоцитів.
Вони здійснюють синтез і виведення секретів у
кров і лімфу (ендокринна секреція), або в
порожнини внутрішніх органів, на поверхню
шкіри і слизових оболонок (екзокринна
секреція).
Гландулоцитам властиві всі ознаки клітин з
активно протікаючими синтетичними процесами.

43. Періодичні зміни залозистих клітин отримали назву
секреторного циклу.
Процес секреції умовно можна розділити на п`ять
етапів:
•Фаза поглинання вихідних речовин з крові пов`язана з
плазмолемою базального полюса.
•Фаза синтезу секрету обумовлена процесами
транскрипції і трансляції та посттрансляційними змінами
під дією ферментів (дозріванням).
•Фаза накопичення синтезованого продукту супровод-
жується збільшенням кількості секреторних гранул, які
можуть зливатися одна з одною.
•Фаза виведення секрету відбувається шляхом
екзоцитозу.
•Фаза спокою супроводжується відновленням структур,
які приймали участь в секреторному процесі.

44. Механізм виведення секрету в різних залозах має свої
особливості. Розрізняють три типи секреції:
Мерокриновий – залозисті клітини повністю зберігають
свою структуру (слинні залози).
Апокриновий – секрет відокремлюється разом з
фрагментом апікальної поверхні секреторної клітини
(молочні залози).
Голокриновий – виведення секрету супроводжується
повною руйнацією клітини (сальні залози).

45. Залози – органи, що здійснюють синтез і
виведення секретів. Вони можуть бути
одноклітинними і багатоклітинними.
Їх поділяють на дві групи:
•залози зовнішньої секреції
(екзокринні)
•залози внутрішньої секреції
(ендокринні)

46. Екзокринні залози виділяють секрети на
поверхню шкіри і слизових оболонок, або в
порожнини внутрішніх органів. Багатоклітинні
залози складаються з двох частин: секреторних
відділів і вивідних протоків. Екзокринні залози
надзвичайно різноманітні. Тому в основу
класифікації можна покласти різні ознаки.
Ендокринні залози виробляють високоактивні
речовини (гормони), які виводяться
безпосередньо у кров і лімфу. Гландулоцити цих
залоз формують кінцеві відділи, вивідні протоки
відсутні.

47. КЛАСИФІКАЦІЯ ЕКЗОКРИННИХ ЗАЛОЗ

48. Прості розгалужені та нерозгалужені
Складі розгалужені та нерозгалужені

49. В простих залозах вивідні протоки нерозгалужені, в складних -
розгалужені. В обох випадках у вивідні протоки можуть відкриватися
розгалужені та нерозгалужені кінцеві відділи, трубчастої або
альвеолярної форми. В залозах також знаходяться здатні до
скорочення міоепітеліальні клітини. Вони супроводжують клітини
кінцевих відділів і вивідних протоків, забезпечуючи виведення секрету.
Паренхіму екзокринних залоз оточує сполучнотканинна строма. Ззовні
залози вкриті сполучнотканинною капсулою.
нерозгалужені розгалужені

50. Дякую за увагу !