SlideShare uma empresa Scribd logo
1 de 57
Лектор – Ходоровська Алла Анатоліївна
кандидат медичних наук, доцент
кафедри гістології, цитології та ембріології
Кров та лімфа
Кров та лімфа це тканини, що формують внутрішнє
середовище організму разом із сполучною тканиною та з усіма її
різновидами.
Вони мають спільне походження з мезенхіми та всі клітини
крові розвиваються із загальної полипотентной стовбурової
клітини крові (СКК) в ембріогенезі і після народження.
Ці тканини взаємопов’язані, в них відбувається постійний
обмін клітинами крові, а також речовинами, що знаходяться в
плазмі.
Кров – це рідка тканина організму, яка циркулює в системі
замкнутих трубочок – судин.
судина
Кров та лімфа
55–60%
40–45%
Кров – це рідка тканина організму, яка циркулює в системі
замкнутих трубочок – судин.
Становить: 6–8% маси тіла людини або 5 – 5,5 літрів.
Складається з двох основних компонентів:
клітин (формені елементи крові) - 40–45%
міжклітинної речовини (плазма) - 55–60% об’єму крові
Співвідношення формених елементів до плазми крові називається
гематокритом.
 Гематокрит у чоловіка : 0,40-0,48*
у жінки: 0,36-0,46
у новонароджених: на 20% вище
у дітей: на 10% нижче у дорослих
* (400-480 млн. клітин в 1 л крові)
Медичне значення
Основні причини порушення гематокриту
Високий гематокрит:
Еритроцитоз
Дегідратация
Лейкози
Зменшення об'єма циркулюючої крові
Низький гематокрит:
Анемії
Гіпергідратация
Збільшення об'єма циркулюючої крові
Гематокрит
Норма Високий
Основними функціями крові є:
транспортна (дихальна) – кров, що
циркулює по судинах, переносить O2 з
легень до всіх органів та CO2 із органів до
легень;
трофічна – кров постачає до органів
поживні речовини, гормони, вітаміни, іони,
лікарські речовини та токсини.
захисна – забезпечує гуморальний та
клітинний імунітет;
гомеостатична – підтримує сталість
внутрішнього середовища організму,
регулює t◦ тіла, осмотичну рівновагу,
кислотно-лужний баланс;
гемокоагуляційна – тромбоцити беруть
участь у процесах згортання крові.
Ця функція проявляється при порушенні
цілісності судинної стінки.
Кров
Плазма – це колоїдний розчин, який містить від 90 -93% води і 10 %
сухого залишку (7 % білків та 3 % органічних і 0,9% мінеральних речовин:
натрій, калій, кальцій, магній, хлор, фосфор, йод, цинк)
У плазмі також містяться кінцеві продукти обміну:
сечовина
сечова кислота
креатинін
Білки плазми діляться на:
альбуміни (35-50 г/л),
глобуліни (α1 – 1-4 г/л, α2 – 4-8 г/л, β – 6-12 г/л, γ – 8-16 г/л)
фібриноген (2-4 г/л)
протромбін
Плазма крові
Плазма крові
Лейкоцити
тромбоцити
еритроцити
потрапляють у кров з тканин із течією крові
транспортуються до нирок і частково – до шкіри.
Альбуміни на 80 % забезпечують колоїдно-осмотичний тиск крові.
Утворюються в печінці. За добу в умовах нормального харчування виробляється 17 г
та період піврозпаду альбумінів складає 10-15 днів.
Глобуліни – це група білків, які електрофоретично розділяють на:α1 ,α2 ,β, γ
До γ-глобулінів належать аглютиніни крові (α і β).
Утворюються в печінці, кістковому мозку, селезінці, лімфатичних вузлах. За
добу синтезується майже 5 г період їх піврозпаду – 5 днів.
Фібриноген займає особливе місце серед білків крові, він є розчинним
попередником фібрину. Утворюється у печінці.
З його переходом у фібрин відбувається зсідання крові і перетворення його в щільний
згусток.
Плазма крові, яка не містить фібриногену називається
сироваткою
Плазма крові
Плазма крові
Лейкоцити
тромбоцити
еритроцити
РН плазми крові ≈ 7,36
Формені елементи крові
еритроцити
тромбоцити
лейкоцити
постклітинні структури, які в
процесі свого розвитку втратили
ядро і всі органели
лейкоцити
тромбоцити
еритроцити
Кровоносний капіляр
Еритроцити
Це червоні кров’яні тільця –
найбільш численні формені елементи
крові, які є нерухомими та високо
диференційованими клітинами.
Функції еритроцитів
здійснюються в судинному руслі:
дихальна функція – транспорт О2
та СО2, яку забезпечує дихальний
пігмент – гемоглобін;
транспортна функція – еритроцити
адсорбують на поверхні плазмолеми
біологічно активні речовини:
Утворюються в червоному кістковому
мозку( період життя 100-120 діб)
Знищуються макрофагами селезінки і
печінки
амінокислоти
Ig (імуноглобуліни)
 імунні комплекси
деякі ліки
Еритроцити
частина
Загальна кількість еритроцитів у крові:
 у чоловіків 3,9 – 5,5 х 1012/л
 у жінок 3,7 – 4,9х 1012/л
кількості еритроцитів в одиниці об’єму – еритроцитоз або
поліцитемія (у людей, які живуть в горах є зниження О2 в умовах висот)
кількості еритроцитів – еритропенія або анемія
Еритроцити
В нормі форма еритроцита у вигляді двояковигнутого диску –
дискоцити
Але зустрічаються еритроцити нетипові (пойкілоцити):
 сферичної форми - сфероцити
 з плоскою поверхнею - планоцити
 старіючі клітини з шипами – ехіноцити
 куполоподібні - стоматоцити
Якщо в периферичній крові зустрічається до 20 % різноманітних форм
еритроцитів - фізіологічний пойкілоцитоз
Якщо кількість різноманітних форм еритроцитів 20% – то
патологічний пойкілоцитоз
пойкілоцитоз
ехіноцитипланоцити стоматоцити серповидна форма
(80 %)
Рух крові при серповидноклітинній анемії
Еритроцити
В нормі середній діаметр еритроцита складає 7,1-7,8 ≈ 7,5 мкм,
товщина по краю 2–2,6 мкм, по центру до 1 мкм.
Це визначає світліше забарвлення їх центральної частини, порівняно з
периферійною.
Але в результаті старіння розміри еритроцитів дещо зменшуються.
Еритроцити діаметр яких (мікроцити)- 12,5%
Еритроцити діаметр яких (макроцити) – 12,5%
Якщо кількість макроцитів 12,5 % і мікроцитів 12,5 %
не перевищує 25%, це явище має назву
фізіологічного анізоцитозу
Якщо кількість макроцитів 12,5 % і мікроцитів 12,5 %
перевищує 25 %, це явище має назву
патологічного анізоцитозу
нормоцитів 75 %
Плазмолема еритроцита
До складу плазмолеми цитоскелету
еритроцита входить ряд периферійних та
трансмембранних білків біля 15, серед
яких розрізняють 60%:
•Глікофорин - трансмембранний
білок виконує рецепторну функцію
•Білки смужки 3 -
трансмембранний білок виконує
транспорт О2 та СО2
•Спектрин - 2 поліпептидних
ланцюжка (α,β)
•Анкірин – звязує спектрин з білком
смужки 3
•Білки смужки 4.1- вузловий
комплекс
глікофорин
Цитоскелетеритроцита
10 мкм
3 мкм
7,5 мкм
Капіляр
На поверхні еритроцитів є олігосахариди, що мають аглютиногени (А і В)
Вони розпізнаються антитілами сироватки крові (α-, β-аглютинінами), це
призводить до аглютинації (склеюванню) еритроцитів з подальшим їх
гемолізом.
У людини 4 групи крові:
0 (І) - це в плазмі крові немає аглютиногенів А і В, але є α,β-аглютиніни
А (ІІ)- це є аглютиноген А і β-аглютинін
В (ІІІ) – це є аглютиноген В і α –аглютинін
АВ (ІV)- це є аглютиногени А і В і немає α,β-аглютинінів
Плазмолема еритроцита
У 86% людей він є це резус-позитивний
У 14% людей його немає це резус-негативний
0 (І)А (ІІ) В (ІІІ) АВ (ІV)
На поверхні мембрани еритроцитів є також резус-фактор (Rh-фактор)- аглютиноген
Для нормальної свіжої крові характерна властивість
аглютинації або склеювання еритроцитів при цьому
утворюються так звані “монетні стовпчики”
Це пов'язано з втратою заряду на плазмолемі.
Швидкість зсідання (аглютинації) еритроцитів ШОЕ в 1 годину
у здорової людини:
Плазмолема еритроцита
ШОЕ у жінок: 7-10 мм
ШОЕ у чоловіків: – 4-8 мм
аглютинація
аглютинація
У крові можна зустріти молоді форми
еритроцитів – ретикулоцити (0,2-1%)
від загальної кількості
Вони не повністю насичені гемоглобіном і у
цитоплазмі містять невелику кількість
рибосом та їм властива поліхроматофілія
Цитоплазма еритроцита за хімічним складом місить
60% води і 40% сухого залишку.
95% залишку становить гемоглобін, який надає крові червоного
кольору. Це складний білок, який побудований з білкової частини –
глобіну та небілкової частини – гему, що містить залізо.
 При руйнуванні старих еритроцитів (гемоліз), гемоглобін розпадається, а
залізо, яке звільняється з гема, використовується для утворення нових
еритроцитів.
У людини розрізняють 2 типи гемоглобіну: Hb F (2%), Hb A (98%). При
народженні у немовлят навпаки переважає Hb F (фетальний гемоглобін).
Загальна кількість гемоглобіну в крові:
у чоловіків – 130-160 г/л
у жінок 120-140 г/л
Особливість забарвлення ретикулоцитів полягає в тому, що вони
сприймають барвник тільки в момент, поки клітина, виведена з
кровеносного русла, ще жива
Внаслідок чого можна виявити нитчасто-сітчасту структуру,
забарвлюючи її
Медичне значення
Кількість ретикулоцитів потрапляючих
у кровотік дорівнює кількості
пошкоджених еритроцитів, які
знищуються у селезінці, печінці та
кістковому мозку.
кількості ретикулоцитів є
діагностичною ознакою посиленого
кровотворення, що пов'язано з
недостатністю транспорту O2 та
еритроцитів після крововтрати
!
Гемоглобін зв’язує 4 молекули О2 у легенях, при цьому утворюється
оксигемоглобін, який транспортується до всіх органів і тканин.
СО2, який виділяється
тканинами, поступає в
еритроцити і з’єднується з
гемоглобіном, утворює
карбгемоглобін
Гемоглобін також легко утворює
сполуку з чадним газом (CO), в
300 разів швидше утворюючи
карбоксигемоглобін
Кисень
Гемоглобін надає крові червоного кольору та здатний легко приєднувати
Мазок крові людини:
Натуральний колір еритроцитів жовто-зелений.
Під світловим мікроскопом у мазках крові, забарвлених за методом
за методом Романовського-Гімзи, еритроцити забарвлюються оксифільно і
мають вигляд безструктурних округлих дисків.
Це кров’яні пластинки постклітинні структури, які утворилися
внаслідок фрагментації цитоплазми гігантських клітин кісткового мозку –
мегакаріоцитів
кількості тромбоцитів в одиниці об’єму - тромбоцитоз
кількості тромбоцитів в одиниці об’єму – тромбоцитопенія
Тромбоцити
мегакаріоцитмегакаріобластСКК промегакаріоцит тромбоцит
Загальна кількість тромбоцитів: 180 – 320 х 109/л
Період життя тромбоцитів складає 5-8 діб
Розміри тромбоцита найменші 2–4 мкм
Це найменші формені елементи крові, які виконують функції як
всередині судинного русла, так і поза ним.
Вони беруть участь:
 у процесі згортання крові
утворюють тромб, який закриває просвіт пошкодженої судини
виділяють речовини, які звужують судини при їх пошкодженні
Тромбоцити
тромб
тромбоцити
утворюють тромб, який закриває просвіт
пошкодженої судини
Тромбоцит оточений плазмолемою і складається з двох частин:
гіаломера
грануломера
Гіаломер є основою пластинки і представлений мікрофіламентами (актинові
та міозинові) циркулярно розміщеними пучками мікротрубочок, завдяки яким
підтримується форма клітини та містить 2 системи канальців:
І. Система канальців зв'язаних з поверхнею (відкрита система канальців),
яка представлена гладкими анастомозуючими трубочками, які відкриваються в
інвагінації утворені плазмолемою. Функція полягає у виведенні речовин вмістних
гранул тромбоцитів
ІІ. Система щільних трубочок, яка утворюється комплексом Гольджі
мегакаріоцитів. Вона представлена вузькими мембранними трубочками в середині
яких міститься щільний зернистий вміст, функція якого полягає у накопиченні ти
виведенні іонів Са²+ Система канальців
Система щільних трубочок
Тромбоцити
•лізосом
Грануломер має вигляд базофільних гранул серед яких
розрізняють гранули 3 типів:
α-гранули набільші з щільним матриксом, які містять:
•фібриноген
•фібронектин
•тромбоспондін
•тромбоглобулін
•тромбоцитарний фактор росту
δ-гранули це щільні гранули або тільця з щільним матриксом
розташованим ексцентрично, який містить:
• АДФ, АТФ, пирофосфат, гістамін, серотонін
λ-гранули найменші гранули, які містять гідролітичні ферменти,
функція яких розглядається як видозмінених
Плазмолема тромбоцита
утворює випинання “вусики”
різних розмірів які як
відростки зчіплюються
утворюючи каркас, що
відбувається при зсіданні
крові.
При порушенні процесу
зсідання крові “вусиків” у
пластинках не знаходять
вусиків
Тромбоцити
!
Медичне значення
Порушення гемокоагуляційної функції
(при цьому тромбоцити беруть участь у
процесах згортання крові) – називається
гемофілією
У людей з цим захворюванням навіть
при невеликих травмах та порізах
виникають великі крововтрати, а при
важких травмах крововтрата
завершується смертельно
!
Це білі кров’яні тільця морфологічно та функціонально різноманітних
формених елементів, що циркулюють у крові.
Всі лейкоцити є:
 ядерними клітинами сферичної форми, в яких добре розвинуті всі
органели загального призначення
 мають здатність активно рухатися, що відбувається за допомогою
псевдоподій (виростів цитоплазми), при цьому їх форма може змінюватись
вони проникають через стінку судин у сполучну тканину органів, де
виконують важливу роль у захисті організму від мікроорганізмів і
чужорідних тіл, що проникають у тканини
Лейкоцити
якщо чужорідне тіло малих розмірів,
то лейкоцити фагоцитують і
розщеплюють ферментами
крім того, лейкоцити беруть участь в
утворенні імунних тіл
Загальна кількість лейкоцитів у крові – 4,0 – 9,0 х 109/л.
 кількості лейкоцитів в одиниці об’єму визначається терміном
лейкоцитоз
 кількості лейкоцитів в одиниці об’єму визначається терміном
лейкопенія
Лейкоцити
Лейкоцити залежно від присутності або відсутності в їх
цитоплазмі специфічної зернистості поділяються на:
Гранулоцити
Неспецифічна (забарвлюється азуром) – це видозмінені лізосоми, що
містять гідролази та білки з бактерицидними властивостями
Наявність в їх цитоплазмі специфічної зернистості має різне
забарвлення і це дозволяє виділяти:
нейтрофільні
еозинофільні
базофільні
Еозинофільні лейкоцити – клітини, в яких гранули
забарвлюються еозином (кислим) у червоний колір
Базофільні лейкоцити – клітини, в яких специфічна
зернистість забарвлюється азуром (основним) у синій колір
Нейтрофільні лейкоцити – клітини, в яких гранули
специфічної зернистості сприймають, як еозин, так і азур
базофіл
нейтрофіл
Гранулоцити характеризуються наявністю в цитоплазмі 2 типів
зернистості:
неспецифічної або азурофільної - (первинна зернистить)
специфічної - (вторинна зернистить)
гранулоцити
еозинофіл
Нейтрофільні гранулоцити
Становлять 48 – 78% від
загальної кількості
лейкоцитів.
Вони потрапляють у
кров із червоного
кісткового мозку,
циркулюють у ній
6-10 год, потім мігрують
у тканини,
де функціонують
протягом 1-2 діб.
Функції :
полягають у знищенні
мікроорганізмів, їх
фагоцитозі та
перетравленні
здатні активно рухатись
і мігрувати у вогнище
запалення.
Тому І.І.Мечніков назвав ці клітини мікрофагами.
Нейтрофіли
Цитоплазма містить слабкорозвинені загальні органели. Гранули
нейтрофілів поділяються на:
 первинні або неспецифічні (азурофільні) 20% - це лізосоми містять:
гідролази, мієлопероксидазу, а також білки з бактерицидними
властивостями, зокрема лізоцим.
 вторинні або специфічні - це так звана дрібна специфічна зернистість, її
вміст 80-90% від усієї зернистості у зрілих нейтрофілах характерна
наявність: лужної фосфатази, білок лактоферин, лізоцим (муромідаза).
нейтрофіл
Лактоферин звязує іони
заліза, що сприяє склеюванню
бактерій
(бактеріальна мультиплікація)
тут відсутні лізосомальні
ферменти і пероксидаза.
Основна функція нейтрофілів це фагоцитоз мікроорганізмів
В процесі фагоцитозу бактерій (0,5-1 хвилина) утворюється фагосома, яка
зливається з специфічними гранулами ферменти якої знищують бактерію після
чого лізосомальні ферменти перетравлюють ці мікроорганізми.
В зоні запалення вбиті бактерії та зруйновані нейтрофіли утворюють гній
нейтрофіл
Нейтрофіли
При забарвленні за методом Романовського вони набувають
рожево-фіолетового кольору.
Кількість специфічних гранул збільшується в міру
дозрівання клітини.
Гранули неспецифічної
зернистості більші за розмір
ніж гранули специфічної
зернистості.
У цитоплазмі
спостерігаються включення
глікогену та ліпідів.
неспецифічна та специфічна зернистисть нейтрофіла
В результаті дозрівання нейтрофільних гранулоцитів
змінюється ядро в клітинах. Розрізняють таки
нейтрофіли:
Юнні нейтрофіли мають бобоподібне ядро –
метамієлоцити (0-0,5%)
Паличкоядерні нейтрофіли ядра мають вигляд
зігнутої палички або букви S (1-6%)
Сегментоядерні нейтрофіли це зрілі нейтрофіли
ядра складаються з 2-5 сегментів, що зв’язані
перетинкою (47-72%)
Нейтрофіли Юнні
Паличкоядерні
Сегментоядерні
У нейтрофілах жінок від
одного із сегментів ядра може
відходити невеликий виріст,
що має форму барабанної
палички – це тільце статевого
хроматину (тільце Барра).
тільце Барра
Медичне значення
Лейкоцитарна формула – відсоткове співвідношення всіх форм лейкоцитів у
мазку периферичної крові людини
Зміни показників гемограми та лейкоцитарної формули використовують у
медицині для діагностики різноманітних захворювань.
 кількості незрілих молодих форм лейкоцитів називається зсувом лейкоцитарної
формули вліво (при інфекційних захворюваннях та при запальних процесах)
 кількості зрілих форм лейкоцитів називається зсувом лейкоцитарної формули
вправо.Зсув вліво Зсув вправо
Нейтрофіли
Еозинофіли
Еозинофільні
гранулоцити містяться в
крові у невеликій
кількості, становлять
0,5-5% від загальної
кількості лейкоцитів.
Вони утворюються у
червоному кістковому
мозку, звідки потрапляють
у кров і циркулюють у ній
3-8 год
Після цього покидають
кровоносне русло і
розміщуються в тканинах:
 переважно в шкірі,
слизових оболонках
дихального ,травного і
статевого трактів,
де і функціонують.
первинна або неспецифічна зернистіть - це видозмінені лізосоми
вторинна - специфічна зернистість, великих розмірів 0,7-1,5мкм, її
добре видно оксифілія гранул зумовлена наявністю 50% основного
білка, багатого на аргінін.
У специфічних гранулах характерні кристалоїдні структури
пластинчастої будови, які занурені у дрібнозернистий аморфний
матрикс “кавові зерна“ також є гідролази та пероксидази, тому ці
гранули вважають різновидом лізосом або пероксисом містять
фермент гістаміназу, а лізоцим і фагоцитин у них відсутні.
Еозинофіли в цитоплазмі містять:
Беруть участь:
 у захисних реакціях організму на
чужорідний білок
в алергічних та анафілактичних
реакціях
у знешкодженні паразитів
 (гельмінти і найпростіші)
Еозинофіли
юний
паличкоядерний
сегментоядерний
сегментоядерний
сегментояде
рний
Еозинофіли у червоному кістковому мозку проходять ті ж
стадії розвитку, що й нейтрофіли, тобто існують:
юні
паличкоядерні
сегментоядерні
Але оскільки вміст цих клітин 0,5-5% у крові
невеликий, юні і паличкоядерні форми
еозинофілів трапляються дуже рідко і під час
підрахунків не враховуються.
Ядро в сегментоядерних еозинофілах
найчастіше складається з 2-3 сегментів.
 Цитоплазма еозинофілів містить слабко розвинені
органели, включення глікогену
Специфічна зернистість великих розмірів, округлої
форми, забарвлюється в яскраво - рожевий колір
Медичне значення
еозинофілів може бути при алергічних реакціях, інвазіях гельмінтів або
паразитів
Глюкокортикоїди (гормони надниркових залоз) знижують кількість
еозинофілів.
Еозинофіли
Базофіли
Базофільні
гранулоцити –
найменш численні
серед лейкоцитів і
становлять 0,3 – 1%
Вони потрапляють у
кров з червоного
кісткового мозку,
циркулюють у ній від
6 год до 1 доби, після
чого мігрують у
тканини.
Базофіли містять:
Функції базофілів:
У разі дегрануляції беруть участь в алергійних реакціях
Регуляція процесів зсіданню крові та розширення судин
Беруть участь в анафілактичних реакціях
Неспецифічну зернистість (первинна) у порівнянні з нейтрофільними
гранулоцитами – малочисельна
Специфічна зернистість велика 0,5-1,2 мкм, забарвлюється
метахроматично у темний пурпурово-фіолетовий колір це явище носить
назву метахромазія гранул (наявність кислого глікозаміноглікану та гепарину)
Гепарин перешкоджає зсіданню крові. Крім того на поверхні базофілів є
специфічні рецептори, до яких приєднуються γ-глобуліни. У результаті
утворення такого імунного комплексу з гранул базофілів виділяється
гістамін, який викликає розширення судин, спазм бронхів, свербіння,
почервоніння шкіри. В гранулах ще містяться:
серотонін,
пероксидаза
кисла фосфатаза
фермент синтезу гістаміну - гістидиндекарбоксилаза
Базофіл
Базофіли юний
палочкоядерний
сегментоядерний
сегментоя
дерний
 Ядро базофілів проходить ті ж стадії розвитку,
що й всі гранулоцити, тобто існує
(бобоподібне, S-подібне та сегментоване) але
оскільки вміст цих клітин 0,3 - 1% у крові ще
менше то враховуються тільки сегментоядерні
базофіли
Ядро нерідко важко розрізнити, оскільки
маскується яскраво забарвленими
цитоплазматичними гранулами специфічної
зернистості.
Гранули є метахроматичними тому що містять
гепарин та гістамін.
Метахромазія властивість, яка проявляється
при поєднанні основних та кислих барвників
Медичне значення
Базофіли при дерматологічних захворюваннях відомого,
як “гіперчутливість шкірних базофілів”
Базофіли
Цитоплазма моноцитів займає велику частину клітини,
забарвлюється слабко базофільно в димчасто-сірий колір. У
цитоплазмі видно багато дрібних гранул неспецифічної
зернистості – лізосом.
Ядро моноцита досить велике, розташоване ексцентрично,
підковоподібної форми, світле, з одним або двома дрібними
ядерцями.
Агранулоцити не містять у цитоплазмі специфічної зернистості, лише
окремі клітини мають неспецифічні (азурофільні) гранули. Їх ядро
несегментоване, має звичайно округлу або бобоподібну форму.
До агранулоцитів належать моноцити і лімфоцити
Це – найбільші за розмірами
серед лейкоцитів клітини,
становлять 3 – 11%
Вони утворюються у
червоному кістковому мозку,
звідки потрапляють у кров,
де знаходяться від 36 год до
3-4 діб і є ще незрілими
клітинами.
У тканинах під впливом
мікрооточення та
стимулювальних факторів
моноцити перетворюються у
різноманітні види
макрофагів і належать до
макрофагічної системи
організму.
Моноцити
Функції моноцитів значною мірою пов’язані з їх перетворенням у макрофаги
після міграції із судин у тканини, хоча частково вони можуть реалізуватися і
самими моноцитами ще до цього перетворення.
До них належать:
внутрішньоклітинне перетравлення різних загиблих клітин, в
тому числі формених елементів крові, а також їх фрагментів;
забезпечення реакцій неспецифічного захисту організму проти
мікроорганізмів, пухлинних і заражених вірусами клітин;
участь у специфічних (імунних) захисних реакціях.
Моноцити
Лімфоцити
Середні лімфоцити складають близько 10%
усіх лімфоцитів. Морфологічно вони подібні до
малих лімфоцитів, проте їх ядро світліше
(містить менше гетерохроматину), цитоплазма
займає відносно більший об’єм у клітині.
Великі лімфоцити у значній кількості
зустрічаються лише у лімфоїдній тканині і в
крові відсутні.
Становлять 19 – 38% від загальної кількості лейкоцитів їх за
морфологічними ознаками поділяють на 3 групи:
Малі лімфоцити складають найчисельнішу групу. Їх вважають зрілими
клітинами. Вони містять округле ядро, яке займає до 90 % площі клітини і
розташовується в центрі клітини або ексцентрично. Цитоплазма, що оточує
ядро у вигляді вузького обідка або півмісяця, забарвлюється базофільно.
Вона містить слабкорозвинені органели: рибосоми, грЕПС, мітохондрії.
Малі світлі -70-75% (мають небагато рибосоми, грЕПС)
Малі темні -12-13%(мають багато рибосоми, грЕПС)
лімфоцит
Залежно від походження та виду імунних реакцій розрізняють
Т-лімфоцити та В-лімфоцити
Т-лімфоцити (CD3) становлять 80% від загальної кількості лімфоцитів,
є тимус-залежними і утворюються в тимусі, забезпечують реакції
клітинного та регуляцію гуморального імунітетів, вони є “довгожителями”
(живуть від декількох місяців до десятків років).
В–лімфоцити (CD20) становлять 20% від загальної кількості
лімфоцитів, є бурса-залежними і утворюються в червоному кістковому мозку,
забезпечують реакції гуморального імунітету, вони живуть недовго
(від декількох тижнів до місяців).
Лімфоцити
В–лімфоцити здатні
перетворюватися у ефекторні
клітини плазмоцити, які
продукують антитіла або білки -
імуноглобуліни
Т-кілери (CD16) – забезпечують протипухлинний та трансплантаційний
імунітет;
Т-хелпери (CD4) – розпізнають антиген і посилюють утворення антитіл В-
лімфоцитами;
Т-супресори (CD8) – пригнічують можливість В-лімфоцитів продукувати
антитіла;
Т-клітини пам’яті лімфоцити, які довгий час зберігають інформацію про
антиген.
 Т-кілери здатні вступати в реакцію і знищувати чужорідні білки-антигени. В
якості них можуть виступати власні мутанти або збудники патологій. "Клітини-
вбивці" відрізняються здатністю без додаткової імунізації, власними силами, без
підключення захисного плазмового комплементу і антитіл виконувати лізис -
знищення за допомогою розчинення клітинних мембран - "мішеней".
 Вони забезпечують протипухлинний і противірусний бар'єр та трансплантаційний
імунітет.
Т-кілери
Серед популяції Т-лімфоцитів розрізняють такі субпопуляції:
Т-супресори та Т-хелпери здійснюють клітинний захист з допомогою
регуляції функціонування Т-лімфоцитів у структурі гуморального імунітету.
"Помічники" (хелпери) при появі антигенів в організмі, сприяють активному
розмноженню ефекторних елементів - виконавців.
Т-супресори та Т-хелпери
Т-хелпери поділяються на два
типи:
Т-хелпери І типу виділяють
специфічні ІЛ2 інтерлейкіни
(гормоноподібні молекули), та
гамма-інтерферон.
Т-хелпери ІІ типу виділяють
ІЛ4-ІЛ5. Вони взаємодіють з
Т-клітинами переважно
гуморального імунітету.
Т- супресори мають здатність до
регулювання активності
Т - і В-лімфоцитів щодо
антигенів.
Гематокрит: 45:55;
Кількість еритроцитів:
у чоловіків – 4,0 – 5,0 х 1012/л,
у жінок - 3,9 – 4,7 х 1012/л
Кількість гемоглобіну:
у чоловіків 130 – 160 г/л,
у жінок 120 – 140 г/л
Кольоровий показник: 0,85 – 1,0;
Швидкість осідання еритроцитів: 6-12 мм/год
Кількість ретикулоцитів: 0,2 – 1%;
Кількість лейкоцитів: 4,0 – 9,0 х 109/л;
Кількість тромбоцитів: 180 – 320 х 109/л
Гемограма (формула крові) – кількісне співвідношення формених
елементів крові. Вона включає в себе ряд показників:
Лімфа – це жовтуватого кольору рідина, що протікає по лімфатичних капілярах і
судинах і складається з%
 лімфоплазми
формених елементів
За хімічним складом лімфоплазма близька до плазми крові, але містить менше білка.
Серед фракцій білка альбуміни переважають над глобулінами
Лімфоплазма містить також нейтральні жири, прості цукри і розчини мінеральних
солей NaCl, Na2CO3 та різні сполуки, до складу яких входить кальцій, магній, залізо.
До формених елементів лімфи належать лімфоцити (98 %), моноцити та незначна
кількість інших видів лейкоцитів. Еритроцити зустрічаються зрідка.
Лімфа
Лімфа утворюється в лімфатичних капілярах тканин і органів шляхом
всмоктування тканинної рідини в лімфатичні капіляри.
За добу в людини виробляється близько 1,5 л лімфи. Із капілярів лімфа тече у
периферійні лімфатичні судини, далі – у лімфатичні вузли, потім у великі лімфатичні
судини і вливається у кров.
Лімфа
Розрізняють:
 периферійну лімфу (до лімфатичних вузлів)
проміжну (після проходження через лімфатичні вузли)
центральну (лімфа грудної та правої лімфатичної проток).
Дякую за увагу!

Mais conteúdo relacionado

Mais procurados

Орган слуху та рівноваги
Орган слуху та рівновагиОрган слуху та рівноваги
Орган слуху та рівновагиAlla Khodorovska
 
Нервова тканина
Нервова тканинаНервова тканина
Нервова тканинаTatiana Semeniuk
 
Загальна будова клітин прокаріот і еукаріот
 Загальна  будова клітин   прокаріот і еукаріот Загальна  будова клітин   прокаріот і еукаріот
Загальна будова клітин прокаріот і еукаріотVera Chepizhak
 
лекція 19
лекція 19лекція 19
лекція 19cit-cit
 
лекція 17
лекція 17лекція 17
лекція 17cit-cit
 
Будова та функції сечовидільної системи
Будова та функції сечовидільної системиБудова та функції сечовидільної системи
Будова та функції сечовидільної системиlabinskiir-33
 
Нервова система
Нервова системаНервова система
Нервова системаTatiana Semeniuk
 
Урок 5. Лейкоцити
Урок 5. ЛейкоцитиУрок 5. Лейкоцити
Урок 5. ЛейкоцитиYulia Novichenko
 
лекція 18
лекція 18лекція 18
лекція 18cit-cit
 
Тема лекції "Мокротиння"
Тема лекції "Мокротиння"Тема лекції "Мокротиння"
Тема лекції "Мокротиння"fktirf27
 
Ушкодження клітини.
Ушкодження клітини.Ушкодження клітини.
Ушкодження клітини.patology210
 
спинний мозок і спинномозкові нерви
спинний мозок і спинномозкові нервиспинний мозок і спинномозкові нерви
спинний мозок і спинномозкові нервиJoey Badass
 
Лекція 10. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи.pdf
Лекція 10. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи.pdfЛекція 10. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи.pdf
Лекція 10. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи.pdfssuser798f45
 
імунітет 2 ч.
імунітет 2 ч.імунітет 2 ч.
імунітет 2 ч.olgazelik
 

Mais procurados (20)

Орган слуху та рівноваги
Орган слуху та рівновагиОрган слуху та рівноваги
Орган слуху та рівноваги
 
Нервова тканина
Нервова тканинаНервова тканина
Нервова тканина
 
Загальна будова клітин прокаріот і еукаріот
 Загальна  будова клітин   прокаріот і еукаріот Загальна  будова клітин   прокаріот і еукаріот
Загальна будова клітин прокаріот і еукаріот
 
лекція 19
лекція 19лекція 19
лекція 19
 
Лекція "Анемії" (№2)
Лекція "Анемії" (№2)Лекція "Анемії" (№2)
Лекція "Анемії" (№2)
 
лекція 17
лекція 17лекція 17
лекція 17
 
Cytology 2016
Cytology 2016Cytology 2016
Cytology 2016
 
Будова та функції сечовидільної системи
Будова та функції сечовидільної системиБудова та функції сечовидільної системи
Будова та функції сечовидільної системи
 
Нервова система
Нервова системаНервова система
Нервова система
 
Урок 5. Лейкоцити
Урок 5. ЛейкоцитиУрок 5. Лейкоцити
Урок 5. Лейкоцити
 
немембранні органели
немембранні органелинемембранні органели
немембранні органели
 
лекція 18
лекція 18лекція 18
лекція 18
 
9 клас урок № 21 лейкоцити
9 клас  урок № 21 лейкоцити9 клас  урок № 21 лейкоцити
9 клас урок № 21 лейкоцити
 
Лекція 6
Лекція 6Лекція 6
Лекція 6
 
анемії
анеміїанемії
анемії
 
Тема лекції "Мокротиння"
Тема лекції "Мокротиння"Тема лекції "Мокротиння"
Тема лекції "Мокротиння"
 
Ушкодження клітини.
Ушкодження клітини.Ушкодження клітини.
Ушкодження клітини.
 
спинний мозок і спинномозкові нерви
спинний мозок і спинномозкові нервиспинний мозок і спинномозкові нерви
спинний мозок і спинномозкові нерви
 
Лекція 10. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи.pdf
Лекція 10. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи.pdfЛекція 10. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи.pdf
Лекція 10. Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи.pdf
 
імунітет 2 ч.
імунітет 2 ч.імунітет 2 ч.
імунітет 2 ч.
 

Semelhante a Histology of the Blood

Garbuzova_Fiziologiya krovi (1).doc
Garbuzova_Fiziologiya krovi (1).docGarbuzova_Fiziologiya krovi (1).doc
Garbuzova_Fiziologiya krovi (1).docssuserc5cd191
 
еритроцити. переливання крові (2)
еритроцити. переливання крові (2)еритроцити. переливання крові (2)
еритроцити. переливання крові (2)Романчук Марія
 
Аналізи НОРМА.doc
Аналізи НОРМА.docАналізи НОРМА.doc
Аналізи НОРМА.docAnastasiaKazidub
 
еритроцити. переливання крові
еритроцити. переливання кровіеритроцити. переливання крові
еритроцити. переливання кровіРоманчук Марія
 
лд заболеваний крови
лд заболеваний кровилд заболеваний крови
лд заболеваний кровиfktirf27
 
Білки плазми крові
Білки плазми кровіБілки плазми крові
Білки плазми кровіgannafilozof
 
біохімія крові частина 2
біохімія крові частина 2біохімія крові частина 2
біохімія крові частина 2ssuser210384
 
Тема: "Внутрішне середовище"
Тема: "Внутрішне середовище"Тема: "Внутрішне середовище"
Тема: "Внутрішне середовище"Касян Наталія
 
Анемії в результаті порушення кровотворення
Анемії в результаті порушення кровотворенняАнемії в результаті порушення кровотворення
Анемії в результаті порушення кровотворенняssusercd216a
 
prezentaciya_perelivannya_krovi.pptx
prezentaciya_perelivannya_krovi.pptxprezentaciya_perelivannya_krovi.pptx
prezentaciya_perelivannya_krovi.pptxssuserc5cd191
 
prezentaciya_perelivannya_krovi.pptx
prezentaciya_perelivannya_krovi.pptxprezentaciya_perelivannya_krovi.pptx
prezentaciya_perelivannya_krovi.pptxssuserc5cd191
 
органічні речовини клітини
органічні речовини  клітиниорганічні речовини  клітини
органічні речовини клітиниOlga Mospan
 
урок 5.обмін речовин та перетворення енергії в організмі людини
урок 5.обмін речовин та перетворення енергії в організмі людиниурок 5.обмін речовин та перетворення енергії в організмі людини
урок 5.обмін речовин та перетворення енергії в організмі людиниOlga Ostapishina
 
IНАН інфекційна анемія коней
IНАН інфекційна анемія конейIНАН інфекційна анемія коней
IНАН інфекційна анемія конейLidia Moskalenko
 

Semelhante a Histology of the Blood (20)

кров
кровкров
кров
 
фізіологія крові
фізіологія кровіфізіологія крові
фізіологія крові
 
Garbuzova_Fiziologiya krovi (1).doc
Garbuzova_Fiziologiya krovi (1).docGarbuzova_Fiziologiya krovi (1).doc
Garbuzova_Fiziologiya krovi (1).doc
 
Урок 2.
Урок 2.Урок 2.
Урок 2.
 
Blood function
Blood functionBlood function
Blood function
 
еритроцити. переливання крові (2)
еритроцити. переливання крові (2)еритроцити. переливання крові (2)
еритроцити. переливання крові (2)
 
Аналізи НОРМА.doc
Аналізи НОРМА.docАналізи НОРМА.doc
Аналізи НОРМА.doc
 
еритроцити. переливання крові
еритроцити. переливання кровіеритроцити. переливання крові
еритроцити. переливання крові
 
лд заболеваний крови
лд заболеваний кровилд заболеваний крови
лд заболеваний крови
 
Урок 1.
Урок 1.Урок 1.
Урок 1.
 
Білки плазми крові
Білки плазми кровіБілки плазми крові
Білки плазми крові
 
біохімія крові частина 2
біохімія крові частина 2біохімія крові частина 2
біохімія крові частина 2
 
30.09
30.0930.09
30.09
 
Тема: "Внутрішне середовище"
Тема: "Внутрішне середовище"Тема: "Внутрішне середовище"
Тема: "Внутрішне середовище"
 
Анемії в результаті порушення кровотворення
Анемії в результаті порушення кровотворенняАнемії в результаті порушення кровотворення
Анемії в результаті порушення кровотворення
 
prezentaciya_perelivannya_krovi.pptx
prezentaciya_perelivannya_krovi.pptxprezentaciya_perelivannya_krovi.pptx
prezentaciya_perelivannya_krovi.pptx
 
prezentaciya_perelivannya_krovi.pptx
prezentaciya_perelivannya_krovi.pptxprezentaciya_perelivannya_krovi.pptx
prezentaciya_perelivannya_krovi.pptx
 
органічні речовини клітини
органічні речовини  клітиниорганічні речовини  клітини
органічні речовини клітини
 
урок 5.обмін речовин та перетворення енергії в організмі людини
урок 5.обмін речовин та перетворення енергії в організмі людиниурок 5.обмін речовин та перетворення енергії в організмі людини
урок 5.обмін речовин та перетворення енергії в організмі людини
 
IНАН інфекційна анемія коней
IНАН інфекційна анемія конейIНАН інфекційна анемія коней
IНАН інфекційна анемія коней
 

Último

Роль українців у перемозі в Другій світовій війні
Роль українців у перемозі в Другій світовій війніРоль українців у перемозі в Другій світовій війні
Роль українців у перемозі в Другій світовій війніestet13
 
Defectolog_presentation_for_website.pptx
Defectolog_presentation_for_website.pptxDefectolog_presentation_for_website.pptx
Defectolog_presentation_for_website.pptxOlgaDidenko6
 
Відкрита лекція на тему: "Сидерати - як спосіб виживання"
Відкрита лекція на тему: "Сидерати - як спосіб виживання"Відкрита лекція на тему: "Сидерати - як спосіб виживання"
Відкрита лекція на тему: "Сидерати - як спосіб виживання"tetiana1958
 
psychologistpresentation-230215175859-50bdd6ed.ppt
psychologistpresentation-230215175859-50bdd6ed.pptpsychologistpresentation-230215175859-50bdd6ed.ppt
psychologistpresentation-230215175859-50bdd6ed.pptOlgaDidenko6
 
атестація 2023-2024 Kewmrbq wtynh GNJ.pdf
атестація 2023-2024 Kewmrbq wtynh GNJ.pdfатестація 2023-2024 Kewmrbq wtynh GNJ.pdf
атестація 2023-2024 Kewmrbq wtynh GNJ.pdfhome
 
Бібліотека – розвиток дитячої творчості та дозвілля для дітейpptx
Бібліотека – розвиток дитячої творчості  та дозвілля для дітейpptxБібліотека – розвиток дитячої творчості  та дозвілля для дітейpptx
Бібліотека – розвиток дитячої творчості та дозвілля для дітейpptxssuserc301ed1
 
Супрун презентація_presentation_for_website.pptx
Супрун презентація_presentation_for_website.pptxСупрун презентація_presentation_for_website.pptx
Супрун презентація_presentation_for_website.pptxOlgaDidenko6
 
Застосування Гайду безбар’єрності в роботі закладів культури громад Одещини.pdf
Застосування Гайду безбар’єрності в роботі закладів культури громад Одещини.pdfЗастосування Гайду безбар’єрності в роботі закладів культури громад Одещини.pdf
Застосування Гайду безбар’єрності в роботі закладів культури громад Одещини.pdfssuser15a891
 
оцінювання дітей з особливими освітніми потребами у ЗЗСО.pptx
оцінювання дітей з особливими освітніми потребами у ЗЗСО.pptxоцінювання дітей з особливими освітніми потребами у ЗЗСО.pptx
оцінювання дітей з особливими освітніми потребами у ЗЗСО.pptxbagniylarisa15
 
Супрун презентація_presentation_for_website.pptx
Супрун презентація_presentation_for_website.pptxСупрун презентація_presentation_for_website.pptx
Супрун презентація_presentation_for_website.pptxOlgaDidenko6
 
Презентациія для сайта Група «Незабудка».pptx
Презентациія для сайта Група «Незабудка».pptxПрезентациія для сайта Група «Незабудка».pptx
Презентациія для сайта Група «Незабудка».pptxOlgaDidenko6
 
Іваніщук Надія Вікторівна атестація .pdf
Іваніщук Надія Вікторівна атестація  .pdfІваніщук Надія Вікторівна атестація  .pdf
Іваніщук Надія Вікторівна атестація .pdfhome
 
Балади про Робіна Гуда. Аналіз образу Робіна Гуда
Балади про Робіна Гуда. Аналіз образу Робіна ГудаБалади про Робіна Гуда. Аналіз образу Робіна Гуда
Балади про Робіна Гуда. Аналіз образу Робіна ГудаAdriana Himinets
 
Горбонос 2024_presentation_for_website.pptx
Горбонос 2024_presentation_for_website.pptxГорбонос 2024_presentation_for_website.pptx
Горбонос 2024_presentation_for_website.pptxOlgaDidenko6
 
Проблеми захисту лісу в Україні та шляхи вирішення
Проблеми захисту лісу в Україні та шляхи вирішенняПроблеми захисту лісу в Україні та шляхи вирішення
Проблеми захисту лісу в Україні та шляхи вирішенняtetiana1958
 
аналептики та антидепресанти.шгшгпшгп.ppt
аналептики та антидепресанти.шгшгпшгп.pptаналептики та антидепресанти.шгшгпшгп.ppt
аналептики та антидепресанти.шгшгпшгп.pptJurgenstiX
 

Último (17)

Роль українців у перемозі в Другій світовій війні
Роль українців у перемозі в Другій світовій війніРоль українців у перемозі в Другій світовій війні
Роль українців у перемозі в Другій світовій війні
 
Defectolog_presentation_for_website.pptx
Defectolog_presentation_for_website.pptxDefectolog_presentation_for_website.pptx
Defectolog_presentation_for_website.pptx
 
Відкрита лекція на тему: "Сидерати - як спосіб виживання"
Відкрита лекція на тему: "Сидерати - як спосіб виживання"Відкрита лекція на тему: "Сидерати - як спосіб виживання"
Відкрита лекція на тему: "Сидерати - як спосіб виживання"
 
psychologistpresentation-230215175859-50bdd6ed.ppt
psychologistpresentation-230215175859-50bdd6ed.pptpsychologistpresentation-230215175859-50bdd6ed.ppt
psychologistpresentation-230215175859-50bdd6ed.ppt
 
атестація 2023-2024 Kewmrbq wtynh GNJ.pdf
атестація 2023-2024 Kewmrbq wtynh GNJ.pdfатестація 2023-2024 Kewmrbq wtynh GNJ.pdf
атестація 2023-2024 Kewmrbq wtynh GNJ.pdf
 
Бібліотека – розвиток дитячої творчості та дозвілля для дітейpptx
Бібліотека – розвиток дитячої творчості  та дозвілля для дітейpptxБібліотека – розвиток дитячої творчості  та дозвілля для дітейpptx
Бібліотека – розвиток дитячої творчості та дозвілля для дітейpptx
 
Супрун презентація_presentation_for_website.pptx
Супрун презентація_presentation_for_website.pptxСупрун презентація_presentation_for_website.pptx
Супрун презентація_presentation_for_website.pptx
 
Застосування Гайду безбар’єрності в роботі закладів культури громад Одещини.pdf
Застосування Гайду безбар’єрності в роботі закладів культури громад Одещини.pdfЗастосування Гайду безбар’єрності в роботі закладів культури громад Одещини.pdf
Застосування Гайду безбар’єрності в роботі закладів культури громад Одещини.pdf
 
оцінювання дітей з особливими освітніми потребами у ЗЗСО.pptx
оцінювання дітей з особливими освітніми потребами у ЗЗСО.pptxоцінювання дітей з особливими освітніми потребами у ЗЗСО.pptx
оцінювання дітей з особливими освітніми потребами у ЗЗСО.pptx
 
Супрун презентація_presentation_for_website.pptx
Супрун презентація_presentation_for_website.pptxСупрун презентація_presentation_for_website.pptx
Супрун презентація_presentation_for_website.pptx
 
Презентациія для сайта Група «Незабудка».pptx
Презентациія для сайта Група «Незабудка».pptxПрезентациія для сайта Група «Незабудка».pptx
Презентациія для сайта Група «Незабудка».pptx
 
Іваніщук Надія Вікторівна атестація .pdf
Іваніщук Надія Вікторівна атестація  .pdfІваніщук Надія Вікторівна атестація  .pdf
Іваніщук Надія Вікторівна атестація .pdf
 
Габон
ГабонГабон
Габон
 
Балади про Робіна Гуда. Аналіз образу Робіна Гуда
Балади про Робіна Гуда. Аналіз образу Робіна ГудаБалади про Робіна Гуда. Аналіз образу Робіна Гуда
Балади про Робіна Гуда. Аналіз образу Робіна Гуда
 
Горбонос 2024_presentation_for_website.pptx
Горбонос 2024_presentation_for_website.pptxГорбонос 2024_presentation_for_website.pptx
Горбонос 2024_presentation_for_website.pptx
 
Проблеми захисту лісу в Україні та шляхи вирішення
Проблеми захисту лісу в Україні та шляхи вирішенняПроблеми захисту лісу в Україні та шляхи вирішення
Проблеми захисту лісу в Україні та шляхи вирішення
 
аналептики та антидепресанти.шгшгпшгп.ppt
аналептики та антидепресанти.шгшгпшгп.pptаналептики та антидепресанти.шгшгпшгп.ppt
аналептики та антидепресанти.шгшгпшгп.ppt
 

Histology of the Blood

  • 1. Лектор – Ходоровська Алла Анатоліївна кандидат медичних наук, доцент кафедри гістології, цитології та ембріології
  • 2. Кров та лімфа Кров та лімфа це тканини, що формують внутрішнє середовище організму разом із сполучною тканиною та з усіма її різновидами. Вони мають спільне походження з мезенхіми та всі клітини крові розвиваються із загальної полипотентной стовбурової клітини крові (СКК) в ембріогенезі і після народження. Ці тканини взаємопов’язані, в них відбувається постійний обмін клітинами крові, а також речовинами, що знаходяться в плазмі. Кров – це рідка тканина організму, яка циркулює в системі замкнутих трубочок – судин. судина
  • 3. Кров та лімфа 55–60% 40–45% Кров – це рідка тканина організму, яка циркулює в системі замкнутих трубочок – судин. Становить: 6–8% маси тіла людини або 5 – 5,5 літрів. Складається з двох основних компонентів: клітин (формені елементи крові) - 40–45% міжклітинної речовини (плазма) - 55–60% об’єму крові Співвідношення формених елементів до плазми крові називається гематокритом.  Гематокрит у чоловіка : 0,40-0,48* у жінки: 0,36-0,46 у новонароджених: на 20% вище у дітей: на 10% нижче у дорослих * (400-480 млн. клітин в 1 л крові)
  • 4. Медичне значення Основні причини порушення гематокриту Високий гематокрит: Еритроцитоз Дегідратация Лейкози Зменшення об'єма циркулюючої крові Низький гематокрит: Анемії Гіпергідратация Збільшення об'єма циркулюючої крові Гематокрит Норма Високий
  • 5. Основними функціями крові є: транспортна (дихальна) – кров, що циркулює по судинах, переносить O2 з легень до всіх органів та CO2 із органів до легень; трофічна – кров постачає до органів поживні речовини, гормони, вітаміни, іони, лікарські речовини та токсини. захисна – забезпечує гуморальний та клітинний імунітет; гомеостатична – підтримує сталість внутрішнього середовища організму, регулює t◦ тіла, осмотичну рівновагу, кислотно-лужний баланс; гемокоагуляційна – тромбоцити беруть участь у процесах згортання крові. Ця функція проявляється при порушенні цілісності судинної стінки. Кров
  • 6. Плазма – це колоїдний розчин, який містить від 90 -93% води і 10 % сухого залишку (7 % білків та 3 % органічних і 0,9% мінеральних речовин: натрій, калій, кальцій, магній, хлор, фосфор, йод, цинк) У плазмі також містяться кінцеві продукти обміну: сечовина сечова кислота креатинін Білки плазми діляться на: альбуміни (35-50 г/л), глобуліни (α1 – 1-4 г/л, α2 – 4-8 г/л, β – 6-12 г/л, γ – 8-16 г/л) фібриноген (2-4 г/л) протромбін Плазма крові Плазма крові Лейкоцити тромбоцити еритроцити потрапляють у кров з тканин із течією крові транспортуються до нирок і частково – до шкіри.
  • 7. Альбуміни на 80 % забезпечують колоїдно-осмотичний тиск крові. Утворюються в печінці. За добу в умовах нормального харчування виробляється 17 г та період піврозпаду альбумінів складає 10-15 днів. Глобуліни – це група білків, які електрофоретично розділяють на:α1 ,α2 ,β, γ До γ-глобулінів належать аглютиніни крові (α і β). Утворюються в печінці, кістковому мозку, селезінці, лімфатичних вузлах. За добу синтезується майже 5 г період їх піврозпаду – 5 днів. Фібриноген займає особливе місце серед білків крові, він є розчинним попередником фібрину. Утворюється у печінці. З його переходом у фібрин відбувається зсідання крові і перетворення його в щільний згусток. Плазма крові, яка не містить фібриногену називається сироваткою Плазма крові Плазма крові Лейкоцити тромбоцити еритроцити РН плазми крові ≈ 7,36
  • 8. Формені елементи крові еритроцити тромбоцити лейкоцити постклітинні структури, які в процесі свого розвитку втратили ядро і всі органели лейкоцити тромбоцити еритроцити Кровоносний капіляр
  • 9. Еритроцити Це червоні кров’яні тільця – найбільш численні формені елементи крові, які є нерухомими та високо диференційованими клітинами. Функції еритроцитів здійснюються в судинному руслі: дихальна функція – транспорт О2 та СО2, яку забезпечує дихальний пігмент – гемоглобін; транспортна функція – еритроцити адсорбують на поверхні плазмолеми біологічно активні речовини: Утворюються в червоному кістковому мозку( період життя 100-120 діб) Знищуються макрофагами селезінки і печінки амінокислоти Ig (імуноглобуліни)  імунні комплекси деякі ліки
  • 10. Еритроцити частина Загальна кількість еритроцитів у крові:  у чоловіків 3,9 – 5,5 х 1012/л  у жінок 3,7 – 4,9х 1012/л кількості еритроцитів в одиниці об’єму – еритроцитоз або поліцитемія (у людей, які живуть в горах є зниження О2 в умовах висот) кількості еритроцитів – еритропенія або анемія
  • 11. Еритроцити В нормі форма еритроцита у вигляді двояковигнутого диску – дискоцити Але зустрічаються еритроцити нетипові (пойкілоцити):  сферичної форми - сфероцити  з плоскою поверхнею - планоцити  старіючі клітини з шипами – ехіноцити  куполоподібні - стоматоцити Якщо в периферичній крові зустрічається до 20 % різноманітних форм еритроцитів - фізіологічний пойкілоцитоз Якщо кількість різноманітних форм еритроцитів 20% – то патологічний пойкілоцитоз пойкілоцитоз ехіноцитипланоцити стоматоцити серповидна форма (80 %)
  • 12. Рух крові при серповидноклітинній анемії
  • 13. Еритроцити В нормі середній діаметр еритроцита складає 7,1-7,8 ≈ 7,5 мкм, товщина по краю 2–2,6 мкм, по центру до 1 мкм. Це визначає світліше забарвлення їх центральної частини, порівняно з периферійною. Але в результаті старіння розміри еритроцитів дещо зменшуються. Еритроцити діаметр яких (мікроцити)- 12,5% Еритроцити діаметр яких (макроцити) – 12,5% Якщо кількість макроцитів 12,5 % і мікроцитів 12,5 % не перевищує 25%, це явище має назву фізіологічного анізоцитозу Якщо кількість макроцитів 12,5 % і мікроцитів 12,5 % перевищує 25 %, це явище має назву патологічного анізоцитозу нормоцитів 75 %
  • 14. Плазмолема еритроцита До складу плазмолеми цитоскелету еритроцита входить ряд периферійних та трансмембранних білків біля 15, серед яких розрізняють 60%: •Глікофорин - трансмембранний білок виконує рецепторну функцію •Білки смужки 3 - трансмембранний білок виконує транспорт О2 та СО2 •Спектрин - 2 поліпептидних ланцюжка (α,β) •Анкірин – звязує спектрин з білком смужки 3 •Білки смужки 4.1- вузловий комплекс глікофорин
  • 16. На поверхні еритроцитів є олігосахариди, що мають аглютиногени (А і В) Вони розпізнаються антитілами сироватки крові (α-, β-аглютинінами), це призводить до аглютинації (склеюванню) еритроцитів з подальшим їх гемолізом. У людини 4 групи крові: 0 (І) - це в плазмі крові немає аглютиногенів А і В, але є α,β-аглютиніни А (ІІ)- це є аглютиноген А і β-аглютинін В (ІІІ) – це є аглютиноген В і α –аглютинін АВ (ІV)- це є аглютиногени А і В і немає α,β-аглютинінів Плазмолема еритроцита У 86% людей він є це резус-позитивний У 14% людей його немає це резус-негативний 0 (І)А (ІІ) В (ІІІ) АВ (ІV) На поверхні мембрани еритроцитів є також резус-фактор (Rh-фактор)- аглютиноген
  • 17. Для нормальної свіжої крові характерна властивість аглютинації або склеювання еритроцитів при цьому утворюються так звані “монетні стовпчики” Це пов'язано з втратою заряду на плазмолемі. Швидкість зсідання (аглютинації) еритроцитів ШОЕ в 1 годину у здорової людини: Плазмолема еритроцита ШОЕ у жінок: 7-10 мм ШОЕ у чоловіків: – 4-8 мм аглютинація аглютинація
  • 18. У крові можна зустріти молоді форми еритроцитів – ретикулоцити (0,2-1%) від загальної кількості Вони не повністю насичені гемоглобіном і у цитоплазмі містять невелику кількість рибосом та їм властива поліхроматофілія Цитоплазма еритроцита за хімічним складом місить 60% води і 40% сухого залишку. 95% залишку становить гемоглобін, який надає крові червоного кольору. Це складний білок, який побудований з білкової частини – глобіну та небілкової частини – гему, що містить залізо.  При руйнуванні старих еритроцитів (гемоліз), гемоглобін розпадається, а залізо, яке звільняється з гема, використовується для утворення нових еритроцитів. У людини розрізняють 2 типи гемоглобіну: Hb F (2%), Hb A (98%). При народженні у немовлят навпаки переважає Hb F (фетальний гемоглобін). Загальна кількість гемоглобіну в крові: у чоловіків – 130-160 г/л у жінок 120-140 г/л
  • 19. Особливість забарвлення ретикулоцитів полягає в тому, що вони сприймають барвник тільки в момент, поки клітина, виведена з кровеносного русла, ще жива Внаслідок чого можна виявити нитчасто-сітчасту структуру, забарвлюючи її
  • 20. Медичне значення Кількість ретикулоцитів потрапляючих у кровотік дорівнює кількості пошкоджених еритроцитів, які знищуються у селезінці, печінці та кістковому мозку. кількості ретикулоцитів є діагностичною ознакою посиленого кровотворення, що пов'язано з недостатністю транспорту O2 та еритроцитів після крововтрати !
  • 21. Гемоглобін зв’язує 4 молекули О2 у легенях, при цьому утворюється оксигемоглобін, який транспортується до всіх органів і тканин. СО2, який виділяється тканинами, поступає в еритроцити і з’єднується з гемоглобіном, утворює карбгемоглобін Гемоглобін також легко утворює сполуку з чадним газом (CO), в 300 разів швидше утворюючи карбоксигемоглобін Кисень Гемоглобін надає крові червоного кольору та здатний легко приєднувати
  • 22. Мазок крові людини: Натуральний колір еритроцитів жовто-зелений. Під світловим мікроскопом у мазках крові, забарвлених за методом за методом Романовського-Гімзи, еритроцити забарвлюються оксифільно і мають вигляд безструктурних округлих дисків.
  • 23. Це кров’яні пластинки постклітинні структури, які утворилися внаслідок фрагментації цитоплазми гігантських клітин кісткового мозку – мегакаріоцитів кількості тромбоцитів в одиниці об’єму - тромбоцитоз кількості тромбоцитів в одиниці об’єму – тромбоцитопенія Тромбоцити мегакаріоцитмегакаріобластСКК промегакаріоцит тромбоцит Загальна кількість тромбоцитів: 180 – 320 х 109/л Період життя тромбоцитів складає 5-8 діб Розміри тромбоцита найменші 2–4 мкм
  • 24. Це найменші формені елементи крові, які виконують функції як всередині судинного русла, так і поза ним. Вони беруть участь:  у процесі згортання крові утворюють тромб, який закриває просвіт пошкодженої судини виділяють речовини, які звужують судини при їх пошкодженні Тромбоцити тромб тромбоцити утворюють тромб, який закриває просвіт пошкодженої судини
  • 25. Тромбоцит оточений плазмолемою і складається з двох частин: гіаломера грануломера Гіаломер є основою пластинки і представлений мікрофіламентами (актинові та міозинові) циркулярно розміщеними пучками мікротрубочок, завдяки яким підтримується форма клітини та містить 2 системи канальців: І. Система канальців зв'язаних з поверхнею (відкрита система канальців), яка представлена гладкими анастомозуючими трубочками, які відкриваються в інвагінації утворені плазмолемою. Функція полягає у виведенні речовин вмістних гранул тромбоцитів ІІ. Система щільних трубочок, яка утворюється комплексом Гольджі мегакаріоцитів. Вона представлена вузькими мембранними трубочками в середині яких міститься щільний зернистий вміст, функція якого полягає у накопиченні ти виведенні іонів Са²+ Система канальців Система щільних трубочок
  • 26. Тромбоцити •лізосом Грануломер має вигляд базофільних гранул серед яких розрізняють гранули 3 типів: α-гранули набільші з щільним матриксом, які містять: •фібриноген •фібронектин •тромбоспондін •тромбоглобулін •тромбоцитарний фактор росту δ-гранули це щільні гранули або тільця з щільним матриксом розташованим ексцентрично, який містить: • АДФ, АТФ, пирофосфат, гістамін, серотонін λ-гранули найменші гранули, які містять гідролітичні ферменти, функція яких розглядається як видозмінених
  • 27. Плазмолема тромбоцита утворює випинання “вусики” різних розмірів які як відростки зчіплюються утворюючи каркас, що відбувається при зсіданні крові. При порушенні процесу зсідання крові “вусиків” у пластинках не знаходять вусиків Тромбоцити !
  • 28. Медичне значення Порушення гемокоагуляційної функції (при цьому тромбоцити беруть участь у процесах згортання крові) – називається гемофілією У людей з цим захворюванням навіть при невеликих травмах та порізах виникають великі крововтрати, а при важких травмах крововтрата завершується смертельно !
  • 29. Це білі кров’яні тільця морфологічно та функціонально різноманітних формених елементів, що циркулюють у крові. Всі лейкоцити є:  ядерними клітинами сферичної форми, в яких добре розвинуті всі органели загального призначення  мають здатність активно рухатися, що відбувається за допомогою псевдоподій (виростів цитоплазми), при цьому їх форма може змінюватись вони проникають через стінку судин у сполучну тканину органів, де виконують важливу роль у захисті організму від мікроорганізмів і чужорідних тіл, що проникають у тканини Лейкоцити якщо чужорідне тіло малих розмірів, то лейкоцити фагоцитують і розщеплюють ферментами крім того, лейкоцити беруть участь в утворенні імунних тіл
  • 30. Загальна кількість лейкоцитів у крові – 4,0 – 9,0 х 109/л.  кількості лейкоцитів в одиниці об’єму визначається терміном лейкоцитоз  кількості лейкоцитів в одиниці об’єму визначається терміном лейкопенія Лейкоцити
  • 31. Лейкоцити залежно від присутності або відсутності в їх цитоплазмі специфічної зернистості поділяються на:
  • 32. Гранулоцити Неспецифічна (забарвлюється азуром) – це видозмінені лізосоми, що містять гідролази та білки з бактерицидними властивостями Наявність в їх цитоплазмі специфічної зернистості має різне забарвлення і це дозволяє виділяти: нейтрофільні еозинофільні базофільні Еозинофільні лейкоцити – клітини, в яких гранули забарвлюються еозином (кислим) у червоний колір Базофільні лейкоцити – клітини, в яких специфічна зернистість забарвлюється азуром (основним) у синій колір Нейтрофільні лейкоцити – клітини, в яких гранули специфічної зернистості сприймають, як еозин, так і азур базофіл нейтрофіл Гранулоцити характеризуються наявністю в цитоплазмі 2 типів зернистості: неспецифічної або азурофільної - (первинна зернистить) специфічної - (вторинна зернистить) гранулоцити еозинофіл
  • 33. Нейтрофільні гранулоцити Становлять 48 – 78% від загальної кількості лейкоцитів. Вони потрапляють у кров із червоного кісткового мозку, циркулюють у ній 6-10 год, потім мігрують у тканини, де функціонують протягом 1-2 діб. Функції : полягають у знищенні мікроорганізмів, їх фагоцитозі та перетравленні здатні активно рухатись і мігрувати у вогнище запалення. Тому І.І.Мечніков назвав ці клітини мікрофагами.
  • 34. Нейтрофіли Цитоплазма містить слабкорозвинені загальні органели. Гранули нейтрофілів поділяються на:  первинні або неспецифічні (азурофільні) 20% - це лізосоми містять: гідролази, мієлопероксидазу, а також білки з бактерицидними властивостями, зокрема лізоцим.  вторинні або специфічні - це так звана дрібна специфічна зернистість, її вміст 80-90% від усієї зернистості у зрілих нейтрофілах характерна наявність: лужної фосфатази, білок лактоферин, лізоцим (муромідаза). нейтрофіл Лактоферин звязує іони заліза, що сприяє склеюванню бактерій (бактеріальна мультиплікація) тут відсутні лізосомальні ферменти і пероксидаза.
  • 35. Основна функція нейтрофілів це фагоцитоз мікроорганізмів В процесі фагоцитозу бактерій (0,5-1 хвилина) утворюється фагосома, яка зливається з специфічними гранулами ферменти якої знищують бактерію після чого лізосомальні ферменти перетравлюють ці мікроорганізми. В зоні запалення вбиті бактерії та зруйновані нейтрофіли утворюють гній нейтрофіл
  • 36. Нейтрофіли При забарвленні за методом Романовського вони набувають рожево-фіолетового кольору. Кількість специфічних гранул збільшується в міру дозрівання клітини. Гранули неспецифічної зернистості більші за розмір ніж гранули специфічної зернистості. У цитоплазмі спостерігаються включення глікогену та ліпідів. неспецифічна та специфічна зернистисть нейтрофіла
  • 37. В результаті дозрівання нейтрофільних гранулоцитів змінюється ядро в клітинах. Розрізняють таки нейтрофіли: Юнні нейтрофіли мають бобоподібне ядро – метамієлоцити (0-0,5%) Паличкоядерні нейтрофіли ядра мають вигляд зігнутої палички або букви S (1-6%) Сегментоядерні нейтрофіли це зрілі нейтрофіли ядра складаються з 2-5 сегментів, що зв’язані перетинкою (47-72%) Нейтрофіли Юнні Паличкоядерні Сегментоядерні У нейтрофілах жінок від одного із сегментів ядра може відходити невеликий виріст, що має форму барабанної палички – це тільце статевого хроматину (тільце Барра). тільце Барра
  • 38. Медичне значення Лейкоцитарна формула – відсоткове співвідношення всіх форм лейкоцитів у мазку периферичної крові людини Зміни показників гемограми та лейкоцитарної формули використовують у медицині для діагностики різноманітних захворювань.  кількості незрілих молодих форм лейкоцитів називається зсувом лейкоцитарної формули вліво (при інфекційних захворюваннях та при запальних процесах)  кількості зрілих форм лейкоцитів називається зсувом лейкоцитарної формули вправо.Зсув вліво Зсув вправо Нейтрофіли
  • 39. Еозинофіли Еозинофільні гранулоцити містяться в крові у невеликій кількості, становлять 0,5-5% від загальної кількості лейкоцитів. Вони утворюються у червоному кістковому мозку, звідки потрапляють у кров і циркулюють у ній 3-8 год Після цього покидають кровоносне русло і розміщуються в тканинах:  переважно в шкірі, слизових оболонках дихального ,травного і статевого трактів, де і функціонують.
  • 40. первинна або неспецифічна зернистіть - це видозмінені лізосоми вторинна - специфічна зернистість, великих розмірів 0,7-1,5мкм, її добре видно оксифілія гранул зумовлена наявністю 50% основного білка, багатого на аргінін. У специфічних гранулах характерні кристалоїдні структури пластинчастої будови, які занурені у дрібнозернистий аморфний матрикс “кавові зерна“ також є гідролази та пероксидази, тому ці гранули вважають різновидом лізосом або пероксисом містять фермент гістаміназу, а лізоцим і фагоцитин у них відсутні. Еозинофіли в цитоплазмі містять: Беруть участь:  у захисних реакціях організму на чужорідний білок в алергічних та анафілактичних реакціях у знешкодженні паразитів  (гельмінти і найпростіші)
  • 41. Еозинофіли юний паличкоядерний сегментоядерний сегментоядерний сегментояде рний Еозинофіли у червоному кістковому мозку проходять ті ж стадії розвитку, що й нейтрофіли, тобто існують: юні паличкоядерні сегментоядерні Але оскільки вміст цих клітин 0,5-5% у крові невеликий, юні і паличкоядерні форми еозинофілів трапляються дуже рідко і під час підрахунків не враховуються. Ядро в сегментоядерних еозинофілах найчастіше складається з 2-3 сегментів.  Цитоплазма еозинофілів містить слабко розвинені органели, включення глікогену Специфічна зернистість великих розмірів, округлої форми, забарвлюється в яскраво - рожевий колір
  • 42. Медичне значення еозинофілів може бути при алергічних реакціях, інвазіях гельмінтів або паразитів Глюкокортикоїди (гормони надниркових залоз) знижують кількість еозинофілів. Еозинофіли
  • 43. Базофіли Базофільні гранулоцити – найменш численні серед лейкоцитів і становлять 0,3 – 1% Вони потрапляють у кров з червоного кісткового мозку, циркулюють у ній від 6 год до 1 доби, після чого мігрують у тканини.
  • 44. Базофіли містять: Функції базофілів: У разі дегрануляції беруть участь в алергійних реакціях Регуляція процесів зсіданню крові та розширення судин Беруть участь в анафілактичних реакціях Неспецифічну зернистість (первинна) у порівнянні з нейтрофільними гранулоцитами – малочисельна Специфічна зернистість велика 0,5-1,2 мкм, забарвлюється метахроматично у темний пурпурово-фіолетовий колір це явище носить назву метахромазія гранул (наявність кислого глікозаміноглікану та гепарину) Гепарин перешкоджає зсіданню крові. Крім того на поверхні базофілів є специфічні рецептори, до яких приєднуються γ-глобуліни. У результаті утворення такого імунного комплексу з гранул базофілів виділяється гістамін, який викликає розширення судин, спазм бронхів, свербіння, почервоніння шкіри. В гранулах ще містяться: серотонін, пероксидаза кисла фосфатаза фермент синтезу гістаміну - гістидиндекарбоксилаза Базофіл
  • 45. Базофіли юний палочкоядерний сегментоядерний сегментоя дерний  Ядро базофілів проходить ті ж стадії розвитку, що й всі гранулоцити, тобто існує (бобоподібне, S-подібне та сегментоване) але оскільки вміст цих клітин 0,3 - 1% у крові ще менше то враховуються тільки сегментоядерні базофіли Ядро нерідко важко розрізнити, оскільки маскується яскраво забарвленими цитоплазматичними гранулами специфічної зернистості. Гранули є метахроматичними тому що містять гепарин та гістамін. Метахромазія властивість, яка проявляється при поєднанні основних та кислих барвників
  • 46. Медичне значення Базофіли при дерматологічних захворюваннях відомого, як “гіперчутливість шкірних базофілів” Базофіли
  • 47. Цитоплазма моноцитів займає велику частину клітини, забарвлюється слабко базофільно в димчасто-сірий колір. У цитоплазмі видно багато дрібних гранул неспецифічної зернистості – лізосом. Ядро моноцита досить велике, розташоване ексцентрично, підковоподібної форми, світле, з одним або двома дрібними ядерцями. Агранулоцити не містять у цитоплазмі специфічної зернистості, лише окремі клітини мають неспецифічні (азурофільні) гранули. Їх ядро несегментоване, має звичайно округлу або бобоподібну форму. До агранулоцитів належать моноцити і лімфоцити
  • 48. Це – найбільші за розмірами серед лейкоцитів клітини, становлять 3 – 11% Вони утворюються у червоному кістковому мозку, звідки потрапляють у кров, де знаходяться від 36 год до 3-4 діб і є ще незрілими клітинами. У тканинах під впливом мікрооточення та стимулювальних факторів моноцити перетворюються у різноманітні види макрофагів і належать до макрофагічної системи організму. Моноцити
  • 49. Функції моноцитів значною мірою пов’язані з їх перетворенням у макрофаги після міграції із судин у тканини, хоча частково вони можуть реалізуватися і самими моноцитами ще до цього перетворення. До них належать: внутрішньоклітинне перетравлення різних загиблих клітин, в тому числі формених елементів крові, а також їх фрагментів; забезпечення реакцій неспецифічного захисту організму проти мікроорганізмів, пухлинних і заражених вірусами клітин; участь у специфічних (імунних) захисних реакціях. Моноцити
  • 50. Лімфоцити Середні лімфоцити складають близько 10% усіх лімфоцитів. Морфологічно вони подібні до малих лімфоцитів, проте їх ядро світліше (містить менше гетерохроматину), цитоплазма займає відносно більший об’єм у клітині. Великі лімфоцити у значній кількості зустрічаються лише у лімфоїдній тканині і в крові відсутні. Становлять 19 – 38% від загальної кількості лейкоцитів їх за морфологічними ознаками поділяють на 3 групи: Малі лімфоцити складають найчисельнішу групу. Їх вважають зрілими клітинами. Вони містять округле ядро, яке займає до 90 % площі клітини і розташовується в центрі клітини або ексцентрично. Цитоплазма, що оточує ядро у вигляді вузького обідка або півмісяця, забарвлюється базофільно. Вона містить слабкорозвинені органели: рибосоми, грЕПС, мітохондрії. Малі світлі -70-75% (мають небагато рибосоми, грЕПС) Малі темні -12-13%(мають багато рибосоми, грЕПС) лімфоцит
  • 51. Залежно від походження та виду імунних реакцій розрізняють Т-лімфоцити та В-лімфоцити Т-лімфоцити (CD3) становлять 80% від загальної кількості лімфоцитів, є тимус-залежними і утворюються в тимусі, забезпечують реакції клітинного та регуляцію гуморального імунітетів, вони є “довгожителями” (живуть від декількох місяців до десятків років). В–лімфоцити (CD20) становлять 20% від загальної кількості лімфоцитів, є бурса-залежними і утворюються в червоному кістковому мозку, забезпечують реакції гуморального імунітету, вони живуть недовго (від декількох тижнів до місяців). Лімфоцити В–лімфоцити здатні перетворюватися у ефекторні клітини плазмоцити, які продукують антитіла або білки - імуноглобуліни
  • 52. Т-кілери (CD16) – забезпечують протипухлинний та трансплантаційний імунітет; Т-хелпери (CD4) – розпізнають антиген і посилюють утворення антитіл В- лімфоцитами; Т-супресори (CD8) – пригнічують можливість В-лімфоцитів продукувати антитіла; Т-клітини пам’яті лімфоцити, які довгий час зберігають інформацію про антиген.  Т-кілери здатні вступати в реакцію і знищувати чужорідні білки-антигени. В якості них можуть виступати власні мутанти або збудники патологій. "Клітини- вбивці" відрізняються здатністю без додаткової імунізації, власними силами, без підключення захисного плазмового комплементу і антитіл виконувати лізис - знищення за допомогою розчинення клітинних мембран - "мішеней".  Вони забезпечують протипухлинний і противірусний бар'єр та трансплантаційний імунітет. Т-кілери Серед популяції Т-лімфоцитів розрізняють такі субпопуляції:
  • 53. Т-супресори та Т-хелпери здійснюють клітинний захист з допомогою регуляції функціонування Т-лімфоцитів у структурі гуморального імунітету. "Помічники" (хелпери) при появі антигенів в організмі, сприяють активному розмноженню ефекторних елементів - виконавців. Т-супресори та Т-хелпери Т-хелпери поділяються на два типи: Т-хелпери І типу виділяють специфічні ІЛ2 інтерлейкіни (гормоноподібні молекули), та гамма-інтерферон. Т-хелпери ІІ типу виділяють ІЛ4-ІЛ5. Вони взаємодіють з Т-клітинами переважно гуморального імунітету. Т- супресори мають здатність до регулювання активності Т - і В-лімфоцитів щодо антигенів.
  • 54. Гематокрит: 45:55; Кількість еритроцитів: у чоловіків – 4,0 – 5,0 х 1012/л, у жінок - 3,9 – 4,7 х 1012/л Кількість гемоглобіну: у чоловіків 130 – 160 г/л, у жінок 120 – 140 г/л Кольоровий показник: 0,85 – 1,0; Швидкість осідання еритроцитів: 6-12 мм/год Кількість ретикулоцитів: 0,2 – 1%; Кількість лейкоцитів: 4,0 – 9,0 х 109/л; Кількість тромбоцитів: 180 – 320 х 109/л Гемограма (формула крові) – кількісне співвідношення формених елементів крові. Вона включає в себе ряд показників:
  • 55. Лімфа – це жовтуватого кольору рідина, що протікає по лімфатичних капілярах і судинах і складається з%  лімфоплазми формених елементів За хімічним складом лімфоплазма близька до плазми крові, але містить менше білка. Серед фракцій білка альбуміни переважають над глобулінами Лімфоплазма містить також нейтральні жири, прості цукри і розчини мінеральних солей NaCl, Na2CO3 та різні сполуки, до складу яких входить кальцій, магній, залізо. До формених елементів лімфи належать лімфоцити (98 %), моноцити та незначна кількість інших видів лейкоцитів. Еритроцити зустрічаються зрідка. Лімфа
  • 56. Лімфа утворюється в лімфатичних капілярах тканин і органів шляхом всмоктування тканинної рідини в лімфатичні капіляри. За добу в людини виробляється близько 1,5 л лімфи. Із капілярів лімфа тече у периферійні лімфатичні судини, далі – у лімфатичні вузли, потім у великі лімфатичні судини і вливається у кров. Лімфа Розрізняють:  периферійну лімфу (до лімфатичних вузлів) проміжну (після проходження через лімфатичні вузли) центральну (лімфа грудної та правої лімфатичної проток).