презентація

1. В українському письменстві, культурі Середньовіччя почергово
розвинулися два напрямки – монументалізм і орнаменталізм.
Монументалівзм – ІХ-ХІІ ст
Для мистецтва цього напрямку характерні:
1. Масштабність, величавість, суворість.
2. Незначна кількість формальних прикрас: паралелізм сусідніх речень,
думок, алітерації, порівняння.
3. чіткість, простота композиції.
4. Християнський оптимізм.
5. Державницька ідеологія.
6. Зосередження уваги на змісті.

2. Серед визначних творів монументально напрямку:
- «Повість минулих літ»
- «Повчання дітям» Володимира Мономаха
- Проповіді Феодосія Печерського
- «Житіє Феодосія Печерського»
- «Слово про закон благодать» Митрополита Іларіона
- «Житіє Бориса і Гліба»

3. Орнаменталізм – ХІІ-ХІІІ ст
На зміну монументалізму прийшов новий напрям –
орнаменталізм. Основні риси:
1. Мозаїчність та багатотематичність творів.
2. Погляд на світ як на систему символів.
3. Багата тропіка: гіперболи, фольклорні постійні епітети.
4. Складна, заплутана синтаксична побудова тексту.
5. На зміну оптимізмові приходить песимізм.

4. Зразки цього напряму:
Героїчна поема «Слово про похід Ігорів», проповіді
Кирила Туріського та Серапіона, Києво-Печерський
патерик, Київський літопис, Галицько-Волинський
літопис.

5. У ХІV–ХV ст. українські землі були спустошені
турецькими й татарськими ордами, унаслідок чого
ослаблена країна була поділена сусідами: Галичину
захопили поляки, Закарпаття — угорці. Для захисту
своїх земель наш народ створив збройні сили —
козацтво, яке прославилося на всю Європу, адже
захистило від турків і татар слов’янські землі.

6. Братства
 Наприкінці ХVІ ст. в Україні виникають численні громадсько-політичні й
освітні організації, відомі як братства.
 Братські товариства засновувалися, як правило, при православних церквах. Отже,
до певної міри вони були й релігійними організаціями,хоча їхня діяльність
уважалася здебільшого світською.
 До братств належали переважно купці, ремісники й простолюд. Ці організації
мали свій суд, скарбницю, вони засновували школи й друкарні, а деякі опікувалися
хворими й нужденними, будували лікарні й притулки для бідних.
 В Україні найстарішим є Львівське Успенське братство, яке в 1585 р.
організувало школу, де навчалися й викладали відомі діячі культури (Памво
Беринда, Йов Борецький, Кирило Транквіліон-Ставровецький).
 Важливу роль у громадському житті відігравали братства, що виникли в
Дрогобичі, Києві, Луцьку, Перемишлі.


7. Київська академія
 Серед усіх братських
шкіл найбільше значення
мала Київська, заснована
в 1632 р. в статусі колегії.
Нею опікувався
митрополит Петро Могила,
після смерті якого заклад
було перейменовано на
його честь.

8. Циркульний (Ковніровський)
корпус Києво-Могилянської
академії споруджено у три
етапи: в 1899 році збудовано
перший поверх, у 1904 —
добудовано другий, а в 1953
споруда стала триповерховою
і набула сучасного вигляду.

9. 1. Саме Києво-Могилянська академія, перша вища школа
східних слов’ян, дала світові філософа й письменника
 Григорія Сковороду
 Григорій Сковорода
 (1722 — 1794)
 1738 р. —вступає
 до Києво-Могилянської
 Академії.

10.  ученого Михайла Ломоносова
Миха́
йло Васи́
льович
Ломоно́
сов
(8 (19) листопада 1711 — 4 (15)
квітня 1765) — росiйський
вчений-натураліст, геохімік,
поет, реформатор російської
мови.

11.  Композиторів:
 Максима Березовського
 Дмитра Бортнянського

12.  архітектора Івана Григоровича-Барського
За проектами архітектора в Києві були
побудовані: Покровська Церва – 1766р
Церва Миколи Набережного

13. державних і військових діячів: Івана Мазепу та Семена
Палія
Народився визначний український
воєнначальник у Борзні (тепер
Чернігівська область) в козацькій
родині. Вчився у Києво-
Могилянській Колегії
Мазепа Іван Степанович — гетьман
України (1687—1709 рр.); видатний
державно-політичний і культурний діяч
кінця XVII — поч. XVIII ст.
Народився 20 березня 1639 р. у с. Мазепинці
(нині Білоцерківський район Київської
області).

14.  У ХVІІ ст. подібні заклади виникають у
Переяславі, Чернігові, Харкові, 1661 р. у
Львові відкривається університет. Про
високий рівень освіти в Україні залишив
спогад сирійський мандрівник Павло
Алепський, приємно здивований чудовою
рисою українців: «Усі вони, за винятком
небагатьох, навіть більшість їхніх жінок і
дочок, уміють читати… У землі козаків усі
діти вміють читати, навіть сироти».


15. Книгодрукування
 У ХV ст. в Україні розквітає
книгодрукування. Засновником
українського друкарства став
Святополк Фіоль, який у 1491 р.
видав дві книжки слов’янською
мовою для потреб українців (ці
книжки — Октоїх і Часослов —
були опубліковані в Кракові). У
другій половині ХVІ ст. друкарні
виникають по всіх українських
землях — у Львові, Острозі,
Перемишлі, Луцьку, Житомирі,
Чернігові, Почаєві та інших
містах.

16. Сторінки «Октоїха» Фіоля (1491)

17. «Часослов» Святополка Фіоля

18.  Найбільшою українською книговидавничою
установою в той час була друкарня Києво-
Печерської лаври, яка за перші п’ятнадцять років
свого існування надрукувала сорок книжок, з-поміж
яких значну частину становили монументальні
видання на п’ятсот–тисячу п’ятсот сторінок.
Розвиткові нашого книговидавництва сприяв
славетний Іван Федоров, який у 1574 р. надрукував у
Львові «Буквар» і «Апостол», а ще через сім років в
Острозі — Біблію.

19.  Будинок колишньої друкарні Києво-печерської
лаври.
 ЗАРАЗ ТУТ — МУЗЕЙ КНИГИ ТА ДРУКАРСТВА

20. Іван Федорович (Іван Феодорович, Іван Федоров) (1510 - 1530) — діяч
східнослов'янської культури, один із перших (після Швайпольта Фіоля та Франциска
Скорини) східнослов'янських типографів, а також гравер, інженер, ливарник.

21. Автограф Федоровича з 23 липня 1583

22. Ренесанс і бароко
 У ХІV–ХV ст. у Європі починається Ренесанс (від латин.
renascor — відроджуюсь) — епоха Відродження
західноєвропейського мистецтва й літератури, що прийшла
на зміну епосі Середньовіччя. Основною рисою Ренесансу
є повернення в мистецтві до античних зразків, проникнення
науки в закони світобудови. У цей час у літературі панує
латинська мова, повертається античний ідеал краси,
особлива увага звертається на цінність
людської особистості, звільнення її від середньовічних догм.

23.  Ренесанс спочатку виник в Італії, значно пізніше
поширився в інших європейських країнах. До України
Ренесанс дійшов із запізненням. У нашій культурі він не
охопив усіх видів мистецтва, а існував у ХVІ ст. як
окрема естетична течія, яка в першій половині ХVІІ ст.
злилася з українським бароко. Найскладніша проблема
для кожного періоду — вироблення власного
літературного стилю — так і не була розв’язана.
Найвідомішим представником українського
літературного ренесансу є Павло Русин, який писав
латиною (відома його поетична збірка «Пісні Павла
Русина з Кросна», яка побачила світ 1509 р. у Відні).

24.  Каплиця Боїмів у Львові
(1609—1615) — пам'ятка
пізнього ренесансу в
Україні
У мистецтві Ренесанс — назва стилю,
що прийшов на зміну готиці. В Україні
на початку 16 — пол. 17 ст. за доби
розвитку міст і зростання міщанського
стану. Пам'ятки Ренесансу
характеристичні насамперед для
західної області України, зокрема для
Львова, до якого приїздили
кваліфіковані майстри з мистецьких
центрів Італії і Німеччини

25.  Назву доби Ренесанс пишуть з великої літери, а
назву стилю — з малої (пор.: доба Ренесансу, епоха
Відродження; твір, написаний у стилі ренесансу,
ренесансна архітектура).

26. Бароко
 Бароко (від італ. barocco — вибагливий, химерний) —
це стиль у європейському мистецтві (ХVІ ст.), що
прийшов на зміну ренесансу. Бароко притаманні
 урочистість,
 пишність,
 складність,
 динамічність композиції, мінливість.
 Літературі бароко властиве поєднання релігійних і
світських мотивів, образів, тяжіння до різноманітних
контрастів, метафоричності й алегоричності,
прагнення вразити читача. Цей стиль особливо
проявився в літературі й архітектурі нашої країни
(наприкінці ХVІІ–ХVІІІ ст.) і набув назви українське
бароко (а ще козацьке бароко — у красному
письменстві).

27. Найяскравішими представниками літературного бароко
є : Іван Величковський і Лазар Баранович — у поезії,

Іва́
н Величко́
вський (*близько 1630
(?1651) — †1701? (1726)) — український
письменник, поет, священик. Іван
Величковський належить до майже зовсім
невідомих українських письменників
кінця XVII і початку XVIII ст. Перекладач
і автор різних аскетичних творів,
архімандрит Нямецького монастиря в
Молдавії.
Народився в 1620 р. в Україні.
Навчався в школі Київського
Братського Богоявленського
монастиря.
Остаточну освіту отримав у
польських колегіях.

28.  Самійло Величко — у літописанні
Народився у козацькій родині.
Його батько, козак Василь
Величко, належав до першої
сотні Полтавського полку, був
людиною грамотною, мудрою й
шанованою, мав велику
книгарню.

29. Феофан Прокопович — у драматургії
Феофан Прокопович — визначний
український діяч епохи бароко.
Різносторонність обдарувань,
енциклопедичність знань, видатні
досягнення в галузі науки,
політики, без сумніву дозволяють
поставити його в ряд геніїв
людства.

30. Помітні елементи бароко в полемічній творчості Івана Вишенського, про якого
йтиметься згодом.
 Вишенський Іван (між
 1545 та 1550, м. Судова
Вишня, нині Львівська
обл. — після 1620) —
письменник-полеміст.
Представник раннього
українського бароко.
Автор послань
та трактатів, головною
темою яких є полеміка
з католицизмом.
Визначальною в його
творчості була ідея
вічного спасіння.
1545—1620

31. Судова Вишня.
Іван Вишенський.

32.  Потрібно згадати й про архітектуру бароко, адже
вона представлена сьогодні багатьма зразками в Києві,
Львові, Харкові, Новгороді-Сіверському, Глухові,
Лубнах та інших містах і так само цікава, як і
література цього стилю. Архітектурі бароко
притаманні виразність, яскравість, контрастність,
велика увага тут приділяється декоративним
прикрасам, формам заломів стін і вікон. Передусім у
барокові шати вдягалися великі міські храми.

33.  Велике значення надавалося й інтер’єру барокового храму.
 Яскравими зразками барокової архітектури в Україні є брама
Заборовського (колишній головний вхід до будинку
київського митрополита на території Софійського собору в
Києві; архітектор Й..Т. Шедель); будівлі Києво-Печерської
лаври (архітектор С. Ковнір); собор Святого Юра у Львові
(архітектор Б. Меретин); Андріївська церква й Маріїнський
палац у Києві (архітектор В. Растреллі). Усі названі
архітектурні об’єкти є шедеврами світового значення, а
більшість із них перебуває під охороною ЮНЕСКО.


34. Брама Заборовського

35. Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра

36. Андріївська церква
Маріїнський палац

37. Ренесанс
ХІV —
початок
ХVІІ ст.
• повернення до зразків
античного
мистецтва (ідеалом стає краса
форми);
• увага до особистості, її
внутрішнього
світу, до життя простих людей;
• поширення гуманістичних,
волелюбних ідей;
• заперечення середньовічних
традицій
Павло Русин,
Себастіан Кльонович,
Петро Скарга
Бароко
кінець
ХVІІ–
ХVІІІ ст.
• повернення уваги до Бога як до
вер шини досконалості;
• поєднання краси духовної й
фізичної, зовнішньої та
внутрішньої;
• бачення світу через контрасти
й суперечності;
• перенасичення художніми
засобами (метафори, гіперболи,
порівняння, антитези, алегорії
тощо);
• урочистість, мальовничість,
пишна декоративність,
динамічність композиції
Іван Величковський,
Григорій Грабянка,
Григорій Сковорода,
Феофан Прокопович;
елементи бароко у творах Івана
Вишенського