Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії

1. Літературна мова. Мовна норма.
Культура мови. Культура мовлення під
час дискусії

2. Усі національні мови обов'язково мають норми,
тобто історично сформовані і суспільно
усвідомлені стандарти. Ці стандарти усталені на
основі літературної традиції, що регулює
мовленнєву діяльність у її типових функціонально-
комунікативних різновидах.
Мовна норма - сукупність найпридатніших
(правильних, кращих) для обслуговування
суспільства засобів мови, яка виникає як результат
добору мовних елементів із наявних, утворюваних
мовцями тепер чи взятих із запасу минулого

3. Традиційність –
відповідає усталеним
нормам, зразкам,
прийнятим за
традицією
Варіантність –
наявність варіантів,
видозміна норми
Стабільність – сталість,
незмінність, стійкість
норми
Загальномовні норми об'єднують всі одиниці мови і
прийом їх організації, які є в ній у цей час і мають
комунікативне значення для мовців незалежно від
функціонально-стильових різновидів.

4. Літературні норми мови – це ознаки, правила
опрацьованого мовлення, яке є зразком писемної і
усної форм спілкування. Літературні норми у
порівнянні із загальнонародною мовою є
диференційованішими. Вони мають вищий ступінь
загальнообов'язковості і більше обмежень.
Стильові норми – це спосіб добору і організації
мовних засобів у певному типі мовлення, у
функціональному стилі. Вибір стилю і визначає
стильову норму (офіційно-діловий чи художній
стиль, науковий чи розмовний тощо).
Стилістичні норми – це норми, що діють у межах
літературної норми і регламентують не лише
правильність мовлення, а й доцільність та
довершеність його відповідно до умов спілкування.

5. Орфоепічні
Акцентуаційні
Лексичні
Морфологічні
Синтаксичні
Орфографічні
Пунктуаційні
Стилістичні
Правильна вимова звуків
Наголос у словах
Вживання слів у власному їм
значенні та правильне поєднання
Правильне творення і вживання
слів та їх форм
Правильна побудова складних і
простих речень
Правильне написання слів
Правильне вживання розділових
знаків
Вибір слова залежно від мети
висловлювання.

6. Культура мови та культура мовлення
Розрізнення мови та мовлення
Культура мови - галузь мовознавства, що
займається утвердженням норм на всіх
мовних рівнях.
Культура мови невіддільна від практичної
стилістики,яка досліджує і визначає
оптимальність вибору тих чи інших
мовних одиниць залежно від мети і
ситуації мовлення.
Культура мовлення – передбачає
дотримання мовних норм вимови,
наголосу, слововживання і побудови
вислову, точність, ясність,чистоту,логічну
стрункість, багатство і доречність
мовлення, а також дотримання правил
мвленнєвого етикету.

7.  Оформляти і виражати думки треба
адекватно до предметів і явищ, відповідно
до понять.
 Постійно здійснювати самоконтроль за
мовленням,працювати над подоланням
суржику у мовленні.
 Культивувати нормативне мовлення в
усному та писемному різновидах мови.
 Дотримуватися вимог щодо стилю і жанру
текстів, умов середовища і колориту
спілкування.
 Виховувати у себе потребу постійно
користуватися словниками та іншими
довідниковими джерелами.
 Роз'яснювати суть примітивізму і
безкультур'я людини,яка чинить спротив
сповідуванню норм літературного
мовлення.