формуюче оцынювання

1. ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ
В Україні проголошено курс на
компетентнісну освіту, але питання
ефективної моделі реалізації
компетентнісного навчання потребує
свого практичного втілення. Однією з
таких проблем є підвищення
ефективності системи контролю та
оцінювання учнів.

2. ФОРМУЮЧЕ ОЦІНЮВАННЯ. ІНСТРУМЕНТИ
ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗВОРОТНОГО ЗВ’ЯЗКУ

3. ОЦІНЮВАННЯ
Оцінювання – дає вчителю
інформацію про те, чому навчились
учні та в якій мірі реалізовані
поставлені навчальні цілі. Але на
повну силу можливості оцінювання
реалізуються лише, якщо воно
використовується для того, щоб дати
зворотній зв’язок учням.
Оцінювання – це навігатор. Учні дізнаються, якого рівня вони
досягли та який рід знань є найціннішим. Таким чином оцінювання
слугує для них орієнтиром.

4. ДВА ПІДХОДИ ДО ВИКОРИСТАННЯ ОЦІНЮВАННЯ
Формуюче оцінювання
formativ
Підсумкове оцінювання
Summativ
Оцінка застосовується для отримання
даних щодо поточного стану для
визначення найближчих кроків в
напрямку покращення
Оцінка застосовується для визначення
кількості вивченого матеріалу за
пройдений період
Встановлює зворотній зв’язок між
учнем та ступенем успішності
досягнення їм цілей навчання.
(Результати учня у порівнянні з його
попередніми результатами)
пов'язана з виставленням оцінок
передбачає винесення заключного
судження про те, що зумів досягти
учень під час навчання на основі
єдиних вимог (у порівнянні з
еталоном)
Обидві форми оцінки взаємопов'язані. Часто формуючу
оцінку ігнорують, хоча вона має першорядну важливість для
забезпечення ефективності процесу навчання.

5. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Формуюче оцінювання Підсумкове оцінювання
Під час процесу навчання
Як правило в кінці вивчення
теми, розділу
Дає зворотній зв’язок Дає заключне судження
Допомагає учням скорегувати
своє навчання
Надає можливість учням,
показати чому вони
навчилися
Допомагає учителю
планувати свою роботу

6. ПРО ФОРМУЮЧЕ ОЦІНЮВАННЯ АБО «ОЦІНЮВАННЯ ЩО
ДОПОМАГАЄ ВЧИТИСЯ»
Задачі:
- сприяння виникненню учбової мотивації;
- індивідуалізація навчального процесу;
- підвищення навчальної самостійності;
- це оцінювання для підвищення ефективності навчання.
Мета - корегування діяльності вчителя та учнів у процесі
навчання.
Ключові слова: свобода і мотивація

7. СУТНІСТЬ ФОРМУЮЧОГО ОЦІНЮВАННЯ
«Якщо уявити учнів в образі рослини, то підсумкове оцінювання
рослин є процес простого вимірювання їх зростання. Результати
вимірювань можуть бути цікаві для порівняння та аналізу, але самі по
собі вони не впливають на ріст рослини. Формуюче оцінювання,
навпаки, це те саме, що підживлення та полив рослини, являючи
собою те, що безпосередньо впливає на їх зростання».
Фішман І.С., Голуб Г.Б.

8. ПІДХОДИ ДО ФОРМУЮЧОГО ОЦІНЮВАННЯ
▪ Перший – з точки зору прийомів та
методів використання ФО - Елементи
формуючого оцінювання
▪ Другий – з точки зору ідеї для чого
використовуємо ФО - Стратегії
формуючого оцінювання

9. ЕЛЕМЕНТИ ФОРМУЮЧОГО ОЦІНЮВАННЯ
Використовує
ефективний
зворотній
зв’язок
Встановлює
разом з
учнями
критерії
оцінювання
Визначає цілі
уроку та
формулює їх
зрозумілою
для учня
мовою
Розрізняє
функції
підсумкової
та формуючої
оцінки
Створює
навчальну
атмосферу,
працюючи з
учнями та
батьками
Може
формулювати
ключові
запитання
Може
ставити
питання, які
залучають
учня до уроку
Впроваджує
самооцінку та
дружню
оцінку
Учитель, який використовує формуюче оцінювання

10. 5 СТРАТЕГІЙ ФОРМУЮЧОГО ОЦІНЮВАННЯ
Окреслення та
пояснення учням цілей
навчання і критеріїв
успіху
Організація в класі
Дискусії, постановка
питань і завдань, які
дають інформацію,
чи учні навчаються
та як навчаються
Надання учням
такого зворотного
зв’язку, який буде
сприяти їх
видимому прогресу
Створення учням
можливостей для
взаємного
використання своїх
знань та вмінь
Допомога учням у
тому, щоб вони
стали авторами
процесу свого
навчання
Ціль Діалог Зворотній зв’язок Відповідальність Обмін

11. ПРИНЦИПИ ФОРМУЮЧОГО ОЦІНЮВАННЯ
1. Оцінка роботи учня, а не його особистості.
2. Пропонування чіткого алгоритму виведення оцінки, за
яким учень може сам визначити свій рівень досягнень й
визначити свою оцінку.
3. Акцент уваги на навчальних успіхах, на персональному
прогресі учнів, а не на оцінці.
4. Оцінювання лише того, чому навчають, тому критерії
оцінювання співвідносяться з конкретним вираженням
навчальних цілей.

12. 1. Цілепокладання.
2. Розробка критеріїв.
3. Зворотний зв'язок.
4. Само-та взаємооцінювання.
КОМПОНЕНТИ ФОРМУЮЧОГО ОЦІНЮВАННЯ

13. ЦІЛЕПОКЛАДАННЯ
Цілепокладання або постановка цілей допомагає визначати
пріоритети, приймати рішення та реалізовувати те, що планувалось.
Цілепокладання передбачає:
❖ чітке формулювання цілей;
❖ розділення цілей на задачі, які реалізуються;
❖ мотивацію та послідовність в досягненні навчальних задач;
безперервне оцінювання.

14. РОЗРОБКА КРИТЕРІЇВ
Процедура спільної розробки критеріїв:
❖ оголошення учням мети та задачі уроку перед початком
вивчення теми, розділу;
❖ складання кожним учнем одного-двох критеріїв;
❖ запис критеріїв на дошці, які запропонували учні;
❖ аналіз критеріїв;
❖ розташування критеріїв за ступенем важливості;
❖ визначення балів кожного критерію.
Критерії повинні відповідати заявленій миті.
УВАГА! Роботи учнів необхідно оцінювати лише відповідно до
розроблених критеріїв.

15. ЗВОРОТНИЙ ЗВ’ЯЗОК
Зворотний зв'язок – процес взаємодії учасників навчального
процесу. Передбачає обмін коментарями щодо конкретних дій,
ситуацій, спірних питань, які ведуть до досягнення навчальної мети.
Мета:
❖ надання інформації щодо успішності виконання роботи та
рекомендацій з її покращення;
❖ створення мотивації до вдосконалення роботи.
Види: усний та письмовий зворотний зв'язок.
УВАГА! При перевірці проміжних робіт помилки виправляти не
рекомендується.

16. ПРАВИЛА ФОРМУЮЧОГО ОЦІНЮВАННЯ:
забезпечують свободу та мотивацію в процесі навчання
❖ відмова від конкуренції серед учнів, від складання рейтингів, нагород;
❖ пріоритет словесного заохочення;
❖ відмова від різкої критики помилок, яка викликає негативні емоції;
❖ переключення ситуації конкуренції на ігрові види діяльності або
проектну роботу;
❖ принцип ситуативності навчальної діяльності;
❖ надання можливості учням вдосконалити роботу та підвищити
відмітку;
❖ використання самооцінювання та взаємооцінювання;
❖ парно-групові форми роботи.

17. АЛГОРИТМ СТВОРЕННЯ СИСТЕМИ
ФОРМУЮЧОГО ОЦІНЮВАННЯ
• Аналіз знань, умінь конкретного учня
• Постановка цілей на визначений етап
• Процес пізнання
• Контроль отриманих знань. Робота учня порівнюється з еталоном (зразком відмінно виконаної роботи), а не
з роботами інших учнів
• Еталон відомий учням заздалегідь
• Розроблено чіткий алгоритм визначення оцінки, за яким учень може сам визначити свій рівень досягнень і
визначити свою оцінку
• Учитель постійно забезпечує зворотний зв'язок, надаючи учням коментарі, зауваження з приводу їх
діяльності
• Учні беруть активну участь в організації процесу власного навчання, у процесі роботи учень намагається
сам оцінити якість своєї роботи, звіряючись з критеріями та отримуючи коментарі вчителя
• Учень бачить, де конкретно він поки не досяг потрібного результату і коригує свою діяльність, шукаючи
шляхи компенсувати виявлені недоліки

18. Формуюче оцінювання
відображає іншу модель
відносин усередині
процесу навчання, в
основі якої лежать перш
за все особистісні цінності
учня, його цілі, інтереси,
його здатність до
самостійного прийняття
рішень і яка передбачає,
що контроль та оцінка
діяльності пов'язані з
мотивацією до навчання.

19. ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ ЗВОРОТНОГО ЗВ’ЯЗКУ
Виявити очікування
або проблеми
Спостереження за
процесом
розвитку,
просування
Підтримати
розвиток
самостійності

20. ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ ЗВОРОТНОГО ЗВ’ЯЗКУ
Допомога у виконанні
домашнього завдання
Підтримка вміння
взаємодіяти
Перевірити розуміння
матеріалу

21. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ