2. Біографія
Арістотель народився в місті Стагіра. У 367 до н. е. — 347 до н. е. вчився в
академії Платона в Афінах, у 343 до н. е. — 335 до н. е. був вихователем сина
царя МакедоніїФіліппа II — Александра III. У 335 до н. е. повернувся до Афін, де
заснував свою філософську школу — перипатетиків. Серед його творів —
«Нікомахова етика», перша«Поетика».
Арістотель жив і працював у той час, коли культура вільних грецьких міст-
держав досягла найвищого розквіту і почала поширюватись разом із
завойовницькими війнами Александра Македонського далеко за
межі Балканського півострова. Культура Еллади проникла в Єгипет, Персію,
Межиріччя Тигру і Євфрату, Середню Азію та Індію.
На долю Арістотеля випала місія підвести підсумок досягнень учених і
філософів античної Греції і, узагальнивши їх працю, передати наступним
поколінням. Тільки такий геній був здатним виконати це титанічне завдання.
Він був одним із найвизначніших енциклопедистів, відомих людству. Ним були
закладені основи біології, фізики, етики, Арістотель народився
в Стагірі, грецькій колонії, недалеко від Афонської гори, в 384 році до нашої
ери. Тому отримав прізвисько Стагіріт. Батька Арістотеля звали Нікомахом,
він був лікарем при дворі македонського царя Амінти III. Нікомах походив із
родини лікарів, в якій лікарське мистецтво передавалося з покоління в
покоління. Батько став першим наставником Арістотеля.
У 369 році до н. е. у віці 15 років Арістотель залишився без батьків. Опікуном
став Проксен, родич батька, який також жив у Стагірі і всіляко підтримував жагу
юнака допізнання (згодом Арістотель тепло відзивався про нього, а коли
Проксен помер, усиновив його сина Ніканора і одружив зі своєю дочкою
Піфіадою). Значний спадок, отриманий від батька, дозволив Арістотелю не
тільки не знати нужди, але й купувати книги, які на той час були дорогими. Крім
коштів Арістотель успадкував батькові твори, в яких скрупульозно описувались
спостереження над живою та неживою природою. Тому перед тим, як почати
заняття загальними науками, Арістотель вивчав рослини і тварин, намагаючись
узагальнити досвід Нікомаха, що в майбутньому розвинулося в окрему
роботу «Про виникнення тварин».
3. ТВОРИ АРІСТОТЕЛЯ ОХОПЛЮЮТЬ
МАЙЖЕ ВСЮ ОБЛАСТЬ
ДОСТУПНОГО ТОДІ ЗНАННЯ, ЯКЕ В
ЙОГО ПРАЦЯХ ОТРИМАЛО ГЛИБШЕ
ФІЛОСОФСЬКЕ ОБҐРУНТУВАННЯ.
Арістотель. Енциклопедичний розум
античності ,
4. Від своїх попередників,
зокрема й від Платона,
Арістотель відрізнявся
тим, що зробив риторику
наукою, чітко визначив
загальні закони
красномовства, створив
теоретичне вчення про
принципи досягнення
прекрасного у сфері
мовотворчості.
6. Арістотель вважав, що насолода, яку ми одержуємо від оратора,
повинна виявлятися не в чуттєвому задоволенні від словесної гри, а
в пізнавальному та інтелектуальному збагаченні слухача. Сказане
ритором має бути цікавим, правдивим і правильно
сформульованим. Великий філософ основним у риториці вважав
логічність викладу, пошук доказів, способів переконань.
7. Арістотель скеровував увагу риторів і
ораторів на такі чинники:
• предмет риторики;
• позу оратора;
• очікувані емоції слухачів;
• стиль промови.
9. Арістотель цінував пізнавальний і педагогічний характер
риторики, для нього кращим навчанням були не дидактика й
повчання, а стимулювання роботи розуму.
10. "Холодність" стилю, на думку філософа, виникає з
кількох причин: через складні слова, прикладки, довгі
й несучасні епітети.
11. Висновок
У творах Арістотеля знайшли відображення всі
найважливіші принципи, на яких ґрунтується
доказовість, емоційно-психологічна і стилістична
адекватність публічної мови.
12. Аристотель заклав фундамент
риторичної системи, що одержала
назву класичної, і яка протягом понад
двох із половиною тисячоліть
приймалася як зразок для навчання
мистецтву публічної мови.
