2. Вуглеводгні
органічні речовини,
аліфатичні, аліциклічні та
ароматичні сполуки, до складу
молекул яких входять лише
атоми вуглецю і водню.
Насичені:
•Алкани
•Циклоалкани;
Ненасичені:
•Алкени
•Алкадієни
•Алкіни
3. Україна - багата земля
Гімн шахтарям
Родина славних шахтарів! –
Забой, копри, вугілля, лава…
І, наче зорі, - ліхтарі.
Це все – твоя шахтарська слава!
І, - як би важко не було,
На долю нам – не нарікати.
Хай буде світло і тепло.
Ми – шахтарі! І так тримати!
Тверда підземна висота,
Що справно кріпить міць держави
І чорний порох на вустах…
Це все – твоя шахтарська слава!
Андрій Бабич
4. Кам'яне вугілля
Антрацит –
найбільшякісний сорт
вугілля
Кам'яне вугілля -
тверда горюча
корисна копалина,
один з видів вугілля
викопного,
проміжний між
бурим вугіллям і
антрацитом.
5. ВВууггіілллляя вв УУккррааїїнніі
• Запаси вугілля на території України зосереджені в основному в трьох
басейнах: Донецькому, Львівсько-Волинському та Дніпровському
(табл. 6) У загальних запасах вугілля в Україні (+117100000000 т)
висока питома вага належить Донецькому дл ейну - 87,0% (101 900
000 000 т), Львівсько-Волинському та Дніпровському - відповідно
2,0% (2,3 млрд т) і 3,5% (4,1 млрд ТРД. т).
• Крім того, запаси вугілля є на території Харківської та Полтавської
областей - 8,7 млрд т та Закарпатської вугленосної площі - 0,2 млрд т
Із загальних запасів 42500000000 т віднесені до прогнозних ресурсами
РКІрсів.
• Запаси вугілля в Україні цілком достатньо для задоволення власних
потреб і забезпечення експортних поставок Проте складні гірничо-
геологічні та технологічні умови розробки вугільних родовищ
України, в в першу чергу Донбасу, суттєво впливають на економічну
ефективність виробництва у вугільній промисловості.
7. Пам'ятник ппеерршшіійй шшааххттіі уу
ДДооннббаассіі ((ЛЛууггааннссььккаа ообблл..))
Родовища кам'яного вугілля
були відкриті в Україні у 1721
р. російським рудознавцем
Г.Капустіним поблизу
Лисичанська. Тут була у 1795
р. споруджена перша в Україні
кам'яновугільна шахта. Нині
Донбас дає 98% видобутку
кам'яного вугілля України.
8. ,
Розташований в межах Львівської та
Волинської областей. Його площа-10
тис. кв. км. Видобуток вугілля
почалася в 1950-х рр.. Якість вугілля
гірше, переважають високо зольні
вугілля, що містять велику кількість
вологи, сірки і азоту.
9. Шахта “Нововолинська” у
Львівсько-Волинському
басейні
Львівсько-Волинський басейн. Нині він дає 2% кам'яного вугілля
України. Тут вугілля видобувають шахтним способом. Глибина
залягання вугленосних шарів в середньому – 300-700 м. Їх
товщина 60 см – 2,8 м.
10. Буре
вугілля
Лігніт – низькоякісне буре
вугілля
Буре вугілля менш якісне,
ніж кам'яне.
При спалюванні воно
дає вдвічі менше
тепла, оскільки
утворилося значно
пізніше, ніж кам'яне:
у палеогеновий період
кайнозойської ери.
16. Природні і супутні нафтові гази
• Природні і супутні нафтові гази, нафта і кам’яне вугілля – основні джерела вуглеводнів. До
недавнього часу ці горючі матеріали використовувалися головним чином як енергоносії.
Нині значна частина горючих газів, продукти переробки нафти і кам’яного вугілля
використовуються як цінна сировина в хімічній промисловості і насамперед в органічному
синтезі для виробництва необхідних у народному господарстві речовин і матеріалів, з
використанням яких ми частково ознайомилися при вивченні вуглеводнів. У природному
газі містяться вуглеводні з низькою молекулярною масою. Основною складовою частиною
його є метан: у середньому його міститься за об’ємом 80-98%. Крім метану, у природному
газі є 2-3% його гомологів – етану, пропану, бутану і невелика кількість домішок –
сірководню, азоту, благородних газів, оксиду вуглецю (IV) і водяної пари. Природний газ –
цінне паливо, за своєю теплотворною здатністю він перевищує всі відомі види палива (при
спалюванні 1 м3 газу виділяється 54400 кДж теплоти). Важливою особливістю
газоподібного палива порівняно з рідким є менше забруднення навколишнього
середовища продуктами горіння. Тому природний газ – один з кращих видів палива для
промислових і побутових потреб. Його використовують у заводських котельних установках,
промислових печах (доменних, скловарних тощо), побуті.
17. Природні і супутні нафтові гази
• Природний газ є також цінною хімічною сировиною: з нього добувають сажу, водень, ацетилен,
хлорпохідні, синтез-газ. До природного газу належать і супутні гази, які розчинені у нафті, містяться
над нею і виділяються під час її добування. На поверхню нафта поступає під тиском цих газів і
фонтанує. Супутній нафтовий газ відрізняється за складом від природного: у ньому містить менше
метану (30-59% за об’ємом), але більше етану, пропану, бутану, пентану (7-20% за об’ємом) і вищих
вуглеводнів, ніж у природному газі. Раніше супутній газ не знаходив застосування і під час
добування нафти його спалювали факельним способом. При переробці супутнього нафтового газу
спочатку відокремлюють рідкі легко киплячі вуглеводні – пентан, гексан та ін. Вони разом
утворюють так званий газовий бензин (газолін), який використовується як добавка до звичайних
бензинів для кращого їх займання під час запуску двигунів. Потім відокремлюється пропан-бутанова
суміш, якою заповнюють балони під тиском. Зріджений газ використовується як газоподібне паливо,
що залишається після відокремлення газового бензину і бутан-пропанової суміші, складається
переважно з метану і використовується як паливо. Для хімічної переробки з супутнього газу
відокремлюють індивідуальні вуглеводні: етап, пропан, н-бутан тощо. Оскільки насичені вуглеводні
відносно хімічно інертні і мало придатні як сировина для хімічного синтезу, їх перетворюють за
допомогою реакцій.
18. Розташування України на основних шляхах транспортування природного газу від
таких регіонів з найбільшими у світі запасами газу, як Росія (ресурси 53 трлн
кубометрів) і Близький Схід (ресурси 33 трлн кубометрів) до великих споживачів
цього газу - країн Центральної та Західної Європи - дуже вдале. Наша держава може
стати гарантом надійного газозабезпечення споживачів. Це підсилить її позиції на
ринку природного газу, сприятиме створенню умов для її подальшого економічного
розвитку. У 1960-х роках Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область стає
найбільшою в Україні, на неї припадає 93,8 % видобутку газу країни.
Родовища газу розташовані в основному В Харківській області, серед яких
найвідоміше Шебелинське, яке містить 80% усіх запасів газу в Україні.
Також, виявляють нові родовища в Луганській області, в
Причорноморсько-Кримській нафтогазоносній області відкрито й
експлуатується 17 газових родовищ із загальними запасами 14,3 млрд м3
(Голицинське, Глібівське, Оленівське та інші). З морського дна сьогодні
видобувається близько 650 млрд кубометрів газу на рік. Одночасно із
збільшенням видобутку палива розпочалося інтенсивне будівництво
газотранспортної системи, але з часом воно занепадає. Тож, незважаючи на
певні труднощі, сьогодні нафто- і газотранспортні мережі України не
тільки підтримуються в належному стані, а й продовжується нове
будівництво. У 1978 р. введено в експлуатацію газопровід “Союз”, а у
1984 р. — потужний газопровід Уренгой — Помари — Ужгород.
19. Нафта
Нафта - горюча корисна копалина, складна суміш вуглеводнів різних класів з невеликою кількістю органічних кисневих,
сірчистих і азотних сполук, що являє собою густу оліїсту рідину. Забарвлення в неї червоно-коричневе, буває жовто-зелене і
чорне, іноді зустрічається безбарвна нафта. Нафта має характерний запах, легша за воду, у воді нерозчинна. Вважають, що
сучасний термін «нафта» є похідним від слова «нафата», що мовою народів Малої Азії означає «просочуватися».
Слово нафта скоріш за все має перське походження (naft). В українську мову воно потрапило через грецьку (naphta), в
російську через турецьку (neft). У слов'янських мовах поруч із запозиченою формою (нафта) використовувались самобутня
назва «ропа», яка означала не тільки нафту та бітум, але й соляний розчин (походження терміну «ропа» пов'язане з
використанням цих речовин у медицині, зокрема для загоєння ран). Не випадково на Західній Україні в районах нафтових
родовищ спостерігаємо значну кількість топонімів, пов'язаних зі словом «ропа». Галицькі гірники, що видобували нафту,
звалися «ріпниками», що назавжди закарбувалося в яскравих творах І. Франка («Борислав», «Борислав сміється» та ін.).
Термін «ропа» зустрічається в українських писемних джерелах XVI ст. Крім того, на Західній Україні нафту називали
«скельним олієм».
20. Хімічна природа і утворення нафти
За хімічною природою і походженням нафта близька до природних горючих
газів, озокериту, а також асфальту. Іноді в каустобіолітів — горючих
мінералів біогенного походження, які включають також торф, буре і кам'яне
вугілля, антрацит, сланці. Нафта утворюється разом з газоподібними
вуглеводнями на глибині понад 1,2 — 2 км; залягає на глибинах від десятків
метрів до 5 — 6 км. Однак на глибинах понад 4,5 — 5 км переважають газові і
газоконденсатні поклади з незначною кількістю легких фракцій. Максимальне
число покладів нафти розташовується на глибині 1 — 3 км. Поблизу земної
поверхні нафта перетворюється в густу мальту, асфальт і інше наприклад,
бітумінозні піски і бітуми.
Октан — один з вуглеводнів нафти, атоми вуглецю(карбону) позначені
чорними, а водню(гідрогену) — білими сферами.
21. Класифікація нафти
• Класифікація нафт — розподіл нафт на класи, типи, групи і види.
• За складом дистилятної частини нафти ділять на п'ять класів: метанова,
метано-нафтенова, нафтенова, метано-нафтено-ароматична і нафтено-
ароматична.
• За вмістом сірки нафту ділять на малосірчисту (до 0,5%), сірчисту (0,5-2%) і
високосірчисту (понад 2%).
• За вмістом фракцій, що википають при перегонці до температури 350°С, її
ділять на типи: Т1 (понад 45%), Т2 (30-45%), Т3 (менше 30%).
• За вмістом базових мастил нафти ділять на чотири групи: М1 (понад 25%), М2
(20-25%), М3 (15-20%) і М4 (менше 15%).
• За вмістом твердих парафінів її ділять на три види: П1 (менше 1,5%), П2 (1,5-
6%), П3 (понад 6%).
• За вмістом смол і асфальтенів нафту ділять на малосмолисту (до 10%),
смолисту (10-20%) і високосмолисту (понад 20%).
• У практиці вживається умовний поділ нафти на легку, середню і важку
відповідно з густиною до 850, 850–950 і понад 950 кг/м3.
• За видом нетрадиційних колекторів: Tight oil - сланцева нафта, Oil sands -
нафтові піски.
22. Світові запаси нафти
Більша частина нафтових родовищ зосереджена
по семи регіонах світу і приурочена до
внутрішньоматерикових депресій та окраїн
материків:
1) Перська затока — Північна Африка;
2) Мексиканська затока — Карибське море
(включаючи прибережні райони Мексики,
США, Колумбії, Венесуели і о. Тринідад);
3) острови Малайського архіпелагу і Нова
Гвінея;
4) Західний Сибір;
5) Північна Аляска;
6) Північне море (головним чином норвезький і
британський сектори);
7) о. Сахалін з прилеглими ділянками шельфу.
23. ННааффттаа вв УУккррааїїнніі
На території України поклади нафти є
у Передкарпатті, у Дніпровсько-
Донецькій областях та на шельфі
Чорного і Азовського морів і (за деякими
даними тут найбільші — 3 трильйони
умовних одиниць газу й нафти, частка
нафти — 25-30%).
Станом на кінець ХХ ст. початкові
потенційні ресурси нафти України
оцінювалися в 1,33 млрд т, а газового
конденсату — 376,2 млн т. Державним
балансом враховано понад 130 родовищ
нафти і понад 151 газовогоконденсату.
Розвіданість початкових потенційних
ресурсів нафти становить 33,0%, газового
конденсату — 37,0%, а ступінь
виробленості відповідно 21,6% та 15,9%.
Україна лише на 10-12% забезпечена
нафтою власного виробництва.
ННааффттаа вв ККааррппааттаахх
Перші спроби видобутку нафти
Нафтопрояви в Українських Карпатах
місцеве населення спостерігало з давніх-
давен, що позначилося на топонімах, які
походять від автохтонної назви нафти —
ропа: Роп’янка, Ріпне, Ропиця та ін. В Україні
нафту вперше почали видобувати на
Прикарпатті в XVI — на початку XVII ст.
(для порівняння — в Російській імперії
промислове видобування нафти розпочато в
60-х роках XIX ст. в районі Баку).
XVI ст.
Ще в XVI ст. Дрогобич отримав привілей на
освітлення вулиць «скельним олієм». Перша
згадка про карпатську нафту зустрічається в
літературі 1617 р. На старовинному промислі
Слобода Рунгунська її добували в 1711 р.
24. • В жовтні 1992 р. на Прикарпатті видобуто
стомільйонну тонну нафти від часу облікування,
тобто з 1886 р. В Бориславському
нафтогазоносному р-ні випомпували з надр 42,8
млн т нафти, 261,1 тис. т конденсату та 18,325 млрд
м3 газу.
• В Долинському р-ні — 46,1 млн т нафти. У
Надвірнянському р-ні — 11,1 млн т. При цьому
фонтанний фонд свердловин становив 2,8%, а
механізований — 97,2%.
• Виробка видобувних запасів нафти по
Бориславському родов. склала 72,6%, по
Східницькому — 99,5%, у решти родовищ виробка
запасів менша. Починаючи з середини 90-х років
XX ст. пошуково-розвідувальні роботи на
Прикарпатті різко скорочені.
27. Пальне
• Пальне́ (нім. Kraftstoff,
Triebstoff, англ. fuel, рос. горючее) — паливо для двигунів; речо
вина, що є джерелом енергії при спалюванні в
двигунах, котельних та інших енергетичних установках.
• Будь-яке пальне є паливом, але не кожне паливо є пальним.
• Пальне (на відміну від решти видів палива) використовують
переважно для засобів пересування
(автомобілів, локомотивів, плавзасобів, літаків, ракет тощо),
отже воно повинно складати достатьньо малу частину об'єму і
ваги засобу пересування, щоби забезпечити його високу
ефективність.
• Іноді вживається термін хімічне пальне щоби підкреслити той
факт, що енергія виділяється в процесі хімічної
реакції окислення (горінні).
28. ВВииддии ппааллььннооггоо
РІДКЕ ПАЛЬНЕ
•До цього виду відносять:
•Бензин
•Гас (Керосин)
•Дизельне пальне
•Метанол
•Біодизель
•Етаноли
•Скраплений газ (наприклад
пропан-бутанова суміш)
•Рослинні олії
•Мазут
•та багато інших рідин,
емульсій та рідких горючих
сумішей
ГАЗОПОДІБНЕ ПАЛЬНЕ
Це переважно стиснені
гази:
Метан
Етан
Природний газ
Водень
Газогенераторний газ
та інші
Тверде пальне[ред. • ред.
код]
Специфічний вид пального,
який використовують
здебільшого у
твердопаливних ракетних
двигунах:
Порох
Спеціальні суміші
30. Найбільша компанія
нафтопереробки в Україні
WOG
«WOG» — мережа автозаправних комплексів
в Україні. Управління мережею автозаправних
комплексів WOG здійснює «Континент Нафто
Трейд» / «Золотий екватор». Станом на 2013 рік,
це друга найбільша мережа АЗК після мережі
АЗК Приват та налічувала більше 470 АЗК —
найбільша кількість заправок серед усіх
українських мереж.
31. Екологія
• Діяльність підприємств гірничовидобувного комплексу призвела до значних змін
природних ландшафтів на території Сілецької сільської ради. Спостерігається
просідання поверхні землі в місцях відпрацювання вугільних пластів до 2-4 метрів,
що призводить до затоплення та підтоплення значних ділянок на території
населеного пункту і виходу з ладу інженерних комунікацій. Екологічно
небезпечними є також хвостосховище збагачувальної фабрики, склади вугілля,
ставки-накопичувачі та відстійники шахтних вод.
• За 30 років продукти діяльності збагачувальної фабрики «вилилися» у величезний
терикон висотою понад 6 0 метрів і довжин ою кілька кілометрів . Тут, за
підрахунками самих працівників ЦЗФ, поховано близько 40 млн. тонн відходів,
одержаних від збагачення вугілля. Така собі рукотворна «гора», яка буквально
наповзає на хутір Вільшина . Сам хутір вже перебуває в санітарно-захисній зоні
ЦЗФ, а найближчі хати — за 200 метрів від террикону (тоді як, згідно екологічним
нормам і законам, ця відстань має становити не менше п'ятисот метрів).
32. Забруднення
• Так, калійний рудник № 2 у Стебнику (Львівська обл.) внаслідок прориву
підземних вод затоплено розсолом, на місці калійної шахти утворилося озеро
(див. світлину), а з 2007 р. розчинятимуться цілики, що утримують гірський масив
від обвалення.[1]
• Об'єм відвалів порід і виробничих відходів, що утворилися від спільної діяльності
гірничих підприємств світу, становить понад 2000 км3.
• Для отримання мінеральної сировини і палива людство вимушене
використовувати дедалі глибші шари земної кори (золоторудні шахти ПАР,
наприклад, досягли позначок 3 — 4 км нижче земної поверхні; амплітуда висот
між дном найглибших кар'єрів і поверхнею найвищих відвалів перевищує 1100 м).
Гірничодобувні роботи супроводжуються штучним водозниженням. Тільки при
видобутку вугілля з шахт і розрізів відкачується бл. 15 км3 води на рік. Скидання
стічних вод, що відкачуються, веде до забруднення поверхневих водних об'єктів
різними солями, нафтопродуктами і важкими металами. Зсуви гірських порід на
територіях, що підробляються, осідання поверхні, розсіювання породи з відвалів
негативно впливають на стан земельних ресурсів. Значні надходження
забруднювальних речовин відбуваються в зонах комунікацій і транспортних
вузлів (90 т пилу на 1 км залізничного полотна на рік).
• При експлуатації нафтопроводів та продуктопроводів найбільшої шкоди завдають
аварійні витоки нафти, суспензій тощо.
33. Яким чином можна позбутися шкідливих
забрудників, що утворюються в
результаті використання палива і
пального?
По-перше, можна ощадливо використовувати ці продукти,
тим самим зменшуючи кількість шкідливих викидів.
По-друге, можна вилучати з палива сірку ще до його
використання. По-третє, створювати технологічні умови
повного згоряння вугілля в котельнях, на
теплоелектростанціях та бензину у двигунах
автомобілів. По-четверте, можна уловлювати відходи
після згоряння палива за допомогою фільтрів. По-п’яте,
можна замінити джерела енергії: замість енергії палива
використовувати енергію сонця, вітру, води, ядерну та
геотермальну енергію.