3. Перше квітня всі чекають,
Бо сміятися бажають,
Хоч в порядку слух і зір,
Та нікому ти не вір.
Дуже раді діти
Чарівній жар-птиці,
Що несе на крилах
Сміх і небилиці.
Лише раз у році
Птиця прилітає,
День цей — 1 квітня,
Хто ж його не знає?
В цей день потрібно жартувати,
І людей усіх вітати!
Адже сенс у цьому є,
Хто жартує – той живе!
І тому я всіх вітаю,
Посміхатись заставляю.
Зичу Вам я грошей міх,
В цей день жартів і потіх.
4. Здавна українці вирізнялися дотепним гумором та
жартами.
Багато українських письменників пишуть твори у жанрі
сатири та гумору.
Серед них можна назвати наступні імена:
Грицько Бойко
Степан Олійник
Павло Глазовий
Степан Руданський
5. СМІЄТЬСЯ ДОНЕЧЧИНА
Грицько Бойко
Український
письменник, поет і
перекладач.
Неперевершений
майстер сміху в поезії
для дітей
(1923-1978)
6. Де Іванко?
— Де Іванко? — запитав Теж саме
наш учитель Тому. — Ну, хіба таке годиться?!
— Та він ногу поламав В тебе знову одиниця!
і побіг додому! — А мене сьогодні, мамо,
Запитали знов те ж саме!
Чому Тимко подряпаний
- Чому це ти подряпаний? - ПРОМАХНУВСЯ
Юрко Тимка пита. От діла, так діла! —
Тимко йому відказує: Знов рогатка підвела
- Та я ж купав кота!
Нашого Матвійка.
- А я от не подряпаний,
Хоч теж купав свого. На уроці в мух вціляв,
- Еге, ти ж не викручував А якраз в журнал попав:
І не сушив його! З поведінки — двійка.
7. ОДЕЩИНА ЖАРТУЄ
Степан Олійник
Відомий український
поет-гуморист і сатирик
(1908 -1982 )
8. Десь сюди вона, погана,
САМ СЕБЕ ПЕРЕХИТРИВ Шугонула з чемодана.
Поїзд Київ — Станіслав Вчувши дику новину,
Уночі в Попельні став. Зникли люди — в мить одну!
З напівтемного перону ... З’ївши з салом паляницю,
Втиснувсь дядько до вагону. Виліз дядько на полицю.
«Хоч людей і тьма, та їх Спить він смачно, аж хропе:
Одурю я геть усіх, Сам-один — на всі купе!
Улаштуюсь! — мислить дядько. А в години у ранкові
Я ж не тюхтя-безпорадько». Погукав провідникові:
Хитруватий склавши план, — А чи скоро Станіслав?
Зиркнув дядько в чемодан, Не проїхав, не проспав?.. —
Скрикнув «ой!» та без балачки З ліхтарем в руці з-під лавки
Попід лавку лізе рачки. Провідник дав точні справки:
— Що шукаєте ви там? — — Де там скоро! Спи й не бійсь.
Знявся лемент, шум і гам. Вчора йолоп тут якийсь
— Я ловлю, а не шукаю. Здуру випустив гадюку,
Все одно її спіймаю!.. Відчепили нас на муку.
— Кицьку ловите свою? От і кукаєм «ку-ку!»
— Та не кицьку, а змію! У Попельні в тупику!
9. «У бабусинім буфеті»
У бабусинім буфеті Чи не йде бабуся Женя,
І варення є, і мед… Погляда через плече…
Умостившись на паркеті, А варення із кишені
Іра зиркнула в буфет. В черевики вже тече.
Десь на кухні баба Женя, Баба глип через дверцята!
Тут якраз її нема. І аж кинулась вперед:
І припала до варення Що це тут за поросята –
Тиха Іра крадькома. Поналазили в буфет?!
Набере його у жменб Я залізла недалечко,
І – швиденько, спідтишка – Фартушок Іринка мне, -
Заховає у кишеню А та банка, що скраєчку,
Голубого фартушка! Заваренила мене…
10. СМІЄТЬСЯ МИКОЛАЇВЩИНА
Павло Глазовий
Український поет-гуморист
і сатирик
(1922 - 2004)
11. Саша Татова гордість
Пожалійте, люди, карапуза Сашу: Татко хвалиться синочком: — Хто б мені
Дуже він не любить їсти манну кашу. повірив?
Каже: — Як пожежником стану я колись, Три годочки, а вже знає всіх тварин І
Потушу пожежі, де б не зайнялись. звірів.—
Тільки магазина я тушить не стану, Тітка книгу товстелезну Дістає із шафи.
Де мені купує мама кашу манну. — Що оце? — кива на зебру. —- Це такі
зирафи.
— А оце? — осла підносить.
Важка роль — Це таке лосатко.
Вихваляє синка свого — А оце? — на мавпу тиче.
Мати на всі боки: А оце мій татко!
У студії при театрі
Вчиться вже три роки.
Пряник
Дуже довго муштрували
— У вас зуби є, дідусю? — онучок питає.
Його режисери.
Дід журливо посміхнувся: — Вже давно
Аж оце він дочекався
немає.—
Своєї прем’єри. Це почувши, хлопченятко зраділо без
Роль найважчу доручили краю:
Моєму синочку: Тоді пряник потримайте, а я пострибаю.
Він на сцену в третій дії
Викочує бочку
12. ГУМОР ВІННИЧИНИ
Степан
Руданський
Автор пісень,
приказок, байок,
небилиць.
(1834 -1873)
13. «Сто вовків»
"Чого, брате, так збілів? ОКУЛЯРИ
Що з тобою сталось?" Розходився мужичок
- Ах, за мною Аж гвалт диякувати,
через став Та одна йому біда:
Аж сто вовків гналось! Не вміє читати.
"Бог з тобою... Сто вовків!.. До аз-буки – так куди,
Та б село Не того він хоче.
почуло..." Він гадає чим другим просвітити очі.
- Та вірно пак і не сто, “Не вміє ж так
А п'ятдесят було. Старий дяк стрічки розбирати,
"Та й п'ятдесят Окуляри ж як візьме -
диво в нас... То куди читати!
Отак і я заведу
Де б їх стільки взялось?"
Кондаки й тропарі,
- Ну, Іванцю! нехай так,
Піду тілько та куплю
Але
Такі окуляри”.
десять гналось.
Пішов мужик до крамниці
"Та і десять не було! Різні вибирає…
Знать, один усього?" Що на очі накладе,
- А як один? То все не читає.
аби вовк! Далі соті з носа зняв,
Страшно і одного... Об землю ударив,
"А може, то і не вовк?" Розплатився та й пішов
- А що ж то Сам без окулярів,
ходило? Та й на провади сказав
Таке сиве та мале, Хрещеному люду:
А хвостик, як шило. “Окулярів не купив
То й дяком не буду”.
14. Про почуття гумору в народі говорять
Та нехай люди сміються – аби не плакали
Сміятися не гріх над тим, що видається смішним
Сміх – чудова штука – і мистецтво, і наука
Усміхатися – це завжди трішки показувати зуби
У дім, де сміються, приходить щастя
Веселий сміх – здоров’я
Гумор – велика сила
15. ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ!
Підготувала бібліотекар Дубровицької
бібліотеки для дітей
Ольга Подік