МІСТО №35.pdf

2 | МІСТО
ЯСЛА-САДОК «ПЕРВІСТОК» -
ЩАСЛИВІ ДІТИ,ЗАДОВОЛЕНІ БАТЬКИ!

МІСТО | 3
За допомогою найсучасніших програм тут виховують успішних дітей. Малюки
гармонійно розвиваються і непомітно навчаються, адже все відбувається у формі гри.
Діток на високому рівні готують до вступу до Нової української школи.
м. Івано-Франківськ, вул. Національної Гвардії, 3б, тел.: (050) 780 09 29
www.pervistok.com.ua

4 | МІСТО
Щиро дякуємо за довіру і співпрацю
КОНСАЛТИНГОВА
КОМПАНІЯ «УСПІХ»
НАМ 5 РОКІВ!

МІСТО | 5
м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 49,
тел.: (096) 099 13 26, (0342) 742 610, (066) 800 25 57
uspihif@gmail.com

6 | МІСТО
+380 730 733 133; +380 672 990 708
+48 605 824 918
mgroupdev@gmail.com

8 | МІСТО
8 | МІСТО
матеріали, позначені цим символом, друкуються на правах реклами.
Суспільно-політичний журнал
Засновник: Редюк Віталій Миколайович
Погляди авторів не завжди збігаються із позицією редакції. Передрук матеріалів допускається за
погодженням з редакцією.
За достовірність реклами несе відповідальність рекламодавець.
Юридичний супровід – юридична компанія «MORIS GROUP».
Івано-Франківськ
Продюсери проєкту:
Оксана Мельник
Володимир Калин
Головний редактор:
Тетяна Соболик
Журналісти:
Наталя Мостова
Євгенія Ступ'як
Наталя Джулай
Вікторія Пасайлюк
Літредактор –
Мар’яна Бодак
Дизайн та верстка:
Олександра Афанасьєва
Комерційний директор
Анна Угорчак
тел.: (066) 389 93 19
Відділ реклами
Ольга Мельник
тел.: (050) 433 04 37; (097) 240 51 55
Мар’яна Шевчук
тел.: (099) 090 80 89; (098) 803 52 88
Лідія Когут
тел.: (066) 642 65 58; (096) 744 31 51
Людмила Небола
тел.: (050) 202 70 52
Віталія Вікуловська
тел.: (099) 242 77 94
Свідоцтво про державну реєстрацію:
ІФ№263Р від 31. 10. 2016
Друк:
Друкарня «Wolf»:
м. Львів, вул. Городоцька, 4/17
тел.: (0342) 290 10 12
Загальний наклад:
10 000 примірників
Редакційна пошта: mistomagazine@gmail.com
Телефон редакції: (068) 753 44 04
(з 9:00 до 21:00)

10 | МІСТО
ВЛАДА | ЩО РОБЛЯТЬ?
Оксана Пілянська
ККД
прикарпатських
нардепів
В українському парламенті сім прикарпатських депутатів-мажоритарників.
П’ятеро з них балотувалися й пройшли від політичної партії «Слуга Народу».
Шестеро депутатів-мажоритарників уперше стали народними депутатами
на позачергових виборах до Верховної Ради у липні 2019 року. Андрій Іванчук
– єдиний, у кого за плечима уже трикратний нардепський досвід. У листопаді
2020 року Зіновій Андрійович склав повноваження народного депутата, адже
на місцевих виборах-2020 став головою Надвірнянської громади. Наприкінці
грудня на Надвірнянщині відбулися довибори до Верховної Ради, тож лави
прикарпатських мажоритарників поповняться новим колегою.

МІСТО | 11
Найбільш дисциплінованим депутатом є
Володимир Тимофійчук, який відвідав 98% засідань
ВР, а найменша відвідуваність в Ігоря Фріса (80%
засідань). При цьому Тимофійчук є найменш
публічним депутатом, принаймні якщо судити з
того, що з серпня 2019 року він тільки раз виступав
у парламенті, причому – з місця. А от Ігор Фріс,
навпаки, з усіх прикарпатських мажоритарників є
найбільш публічним: він виступав у ВР майже пів
сотні разів, більшість виступів була з місця.
Найбільше депутатських запитів створила Оксана
Савчук – 73, з них приблизно сьома частина
стосувалася виділення фінансування будівництва
моста через річку Бистриця Солотвинська та
транспортної розв’язки в районі вулиць Хіміків
– Надрічна в місті Івано-Франківськ. А от Андрій
Іванчук не подав жодного запиту.
Найбільше законопроєктів і проєктів постанов
на рахунку у нардепа Ігоря Фріса – понад сотня.
Однак за кількістю індивідуальних (де автором є
сам народний депутат) законопроєктів і проєктів
постанов лідирує Оксана Савчук – 18. Едуард
Прощук та Володимир Тимофійчук не подали
жодного індивідуального законопроєкту чи проєкту
постанови, уся їхня законотворча діяльність є
колективною.
З серпня 2019 року 6 депутатів-мажоритарників
від Прикарпаття отримали сукупно 1,8 млн
гривень компенсації для оренди житла або
винайму готельного номера. Андрій Іванчук таку
компенсацію не отримує.
Зіновій Андрійович
Зіновій Андрійович склав повноваження народного
депутата 17 листопада 2020 року через те, що
став головою Надвірнянської ОТГ на місцевих
виборах торік (цікаво, що у народні депутати у
2019 році Зіновій Андрійович балотувався з посади
міського голови Надвірної). Відтак ми не можемо
повноцінно порівняти його діяльність як народного
депутата з діяльністю інших нардепів, адже для
порівняння беремо різні терміни. Але оскільки
Зіновій Андрійович був нардепом більше ніж рік, а
нового народного депутата округ ще не має, то варто
розглянути, наскільки ефективним був Андрійович у
статусі народного обранця.
Зіновій Андрійович пройшов до Верховної Ради
від 87 виборчого округу (Яремче, Надвірнянський
район, частина Богородчанського і Коломийського
районів) від політичної партії «Слуга Народу». Це
був дебют Зіновія Андрійовича у великій політиці.
Проте не в місцевій, бо до того його тричі обирали
міським головою Надвірної (з 2006 року).
Зіновій Андрійович набрав майже втричі більше
голосів виборців, ніж його найближчий конкурент
Михайло Іваночко від політичної партії «Свобода».
Нардеп відвідав 85% сесійних засідань, за даними
електронної системи реєстрації. У нього не дуже
багато виступів – 13, однак левова частка з них – це
виступи з трибуни.
За трохи більше ніж рік часу Зіновій Андрійович
подав 52 депутатські запити. Найбільше – 28 – до
керівників міністерств і відомств України, і ще 21 –
до Кабінету Міністрів України.
Багато запитів Андрійовича стосуються
фінансування різних об’єктів. Зокрема, виділення
коштів на відновлення зруйнованих під час стихії у
2020 році дамб, зруйнованого моста у селі Красна на
Надвірнянщині, для забезпечення якісною питною
водою мешканців Надвірної та прилеглих сіл,
фінансування фестивалю мистецтв «Карпатський
простір», завершення будівництва басейну у
Надвірній, дитячого садка – у с. Білі Ослави,
школи – у с. Битків, фінансування санаторного
лікування дітей з активними формами туберкульозу,
газифікації сіл на Надвірнянщині тощо.
Зіновій Андрійович став автором та співавтором
понад двох десятків законопроєктів та постанов. З
них четверта частина подана за авторства самого
народного депутата. Решта – колективні. З усіх
законопроєктів та проєктів постанов, де в авторстві
чи співавторстві значиться Зіновій Андрійович,
третя частина набула чинності. З них жодного – за
авторства самого Андрійовича.
За даними руху «Чесно», торік Зіновій Андрійович
підтримував урядові кадрові призначення. Він
голосував за відставку уряду Гончарука та
призначення уряду Шмигаля, призначення
Генпрокурором Венедіктової, звільнення голови
НБУ Смолія. Андрійович утримався при голосуванні
за недовіру Генпрокурору Рябошапці. На інших
кадрових голосуваннях він був відсутнім. Також
Андрійович пообіцяв
захистити бюджет розвитку
Солотвинської школи, проте
відстояти це питання йому
не вдалося. Також обіцяв
особисто внести і не вніс
законопроєкт про заборону
облаштування в Україні
сміттєвих полігонів без
обов’язкової переробки сміття

12 | МІСТО
нардепа не було при голосуванні за ринок землі
та за зміни до виборчого законодавства. Але він
підтримав укрупнення районів.
За даними сайту «Слово і Діло», з 37 обіцянок,
які озвучив Зіновій Андрійович, п’ятнадцять він не
виконав, а десять – виконав. Усі невиконані обіцянки
– з передвиборчої програми народного депутата.
Наприклад, він пообіцяв захистити бюджет розвитку
Солотвинської школи, проте відстояти це питання
йому не вдалося. Також Зіновій Андрійович пообіцяв
особисто внести і не вніс законопроєкт про заборону
облаштування в Україні сміттєвих полігонів без
обов’язкової переробки сміття.
З виконаного – обіцянка скласти мандат народного
депутата ВРУ задля того, аби очолити Надвірнянську
ОТГ, голосувати особисто та не використовувати
картку для голосування колег, домагатися
децентралізації, збільшення коштів місцевих
бюджетів, зменшення вартості ліків та продуктів
шляхом ліквідації корупційних націнок тощо.
Зіновій Андрійович отримав більше ніж 250 тисяч
гривень компенсації для оренди житла або винайму
готельного номера.
Андрій Іванчук
Андрій Іванчук пройшов до Верховної Ради від 88
виборчого округу (місто Коломия, Городенківський
район, частина Коломийського району) як
самовисуванець. На час балотування він був чинним
народним депутатом і випередив найближчого
конкурента Андрія Шевченка від партії «Слуга
Народу» майже на 20%.
Андрій Іванчук – єдиний із теперішніх
мажоритарників від Франківщини, для якого
депутатство – не вперше. Він був обраний народним
депутатом у 2014 році за списком партії «Народний
Фронт», а в 2012 – за списком ВО «Батьківщина».
Іванчук відомий на Коломийщині як меценат,
засновник Благодійного фонду «Покуття». Рух
«Чесно» зазначає, що Іванчук є кнопкодавом
та «гречкосієм». А також – фігурантом
антикорупційних розслідувань щодо податкових
зловживань та рейдерства.
У теперішньому парламенті Андрій Іванчук є
членом депутатської групи «Довіра», головою
підкомітету з питань банківської діяльності,
монетарної стабільності, взаємодії з Національним
банком України та захисту прав споживачів
фінансових послуг Комітету ВРУ з питань фінансів,
податкової та митної політики.
Нардеп відвідав майже 87% сесійних засідань, за
даними електронної системи реєстрації.
Андрій Іванчук у ВР нинішнього скликання
виступав лише тричі. Усі рази – з місця. І не подав
жодного депутатського запиту.
За півтора року Андрій Іванчук став автором та
співавтором 16 законопроєктів та постанов. Один
з них поданий за авторства самого народного
депутата. З усіх законопроєктів та постанов чинним
актом став один.
За даними руху «Чесно», торік Андрій Іванчук
підтримав усі урядові кадрові призначення, про
які було зазначено вище. А також усі маркерні
закони, крім закону про укрупнення районів, під час
голосування за який нардеп був відсутній.
За даними сайту «Слово і Діло», з 36 обіцянок, які
озвучив Андрій Іванчук, він виконав тринадцять.
І ще 6 – не виконав. Однак сайт «рахує» все, що
наобіцяв нардеп ще за попереднього скликання.
Тому і невиконані обіцянки у Андрія Іванчука – ще
за попереднього скликання ВР. І виконані – теж.
В Андрія Іванчука два помічники працюють за
трудовим договором на постійній основі і жодного
– на громадських засадах. Обоє помічників нардепа
мають попередній досвід роботи на таких посадах.
Юрій Матруновський був помічником Андрія
Іванчука у його попередніх скликаннях, а в 6-му
скликанні був помічником Арсенія Яценюка
(прем’єр-міністр України у 2012–2014 роках, голова
політради партії «Народний Фронт»).
Відповідно до Закону України «Про статус
народного депутата України» нардеп може мати до
31 помічника-консультанта. Ними можуть бути лише
громадяни України, які здобули середню спеціальну
чи вищу освіту. Щомісячний фонд оплати праці
помічників становить 25 прожиткових мінімумів для
працездатних осіб на 1 січня календарного року.
У 2021 році – це 56 750 гривень. Ці кошти нардеп
розподіляє між помічниками на власний розсуд.
Андрій Іванчук не отримує компенсації для
оренди житла або винайму готельного номера. Він
вважається мультимільйонером, а в його декларації
за 2019 рік значиться, що нардеп орендує квартиру
у Києві площею 174 кв. метри.
Олександр Матусевич
Олександр Матусевич пройшов до Верховної Ради
від 86 виборчого округу (місто Болехів, Долинський,
Рожнятівський райони та частина Богородчанського
району) від політичної партії «Слуга Народу».
Матусевич буквально вирвав перемогу у тоді
чинного народного депутата Анатолія Диріва:
різниця у голосах – 1%.
До парламентських виборів Олександр Матусевич
уже спробував себе як політик: у 2015 році він став
депутатом Івано-Франківської облради від партії
«УКРОП». Був заступником голови комісії облради
з питань екології; членом виконкому Вигодської
селищної ради.
У Верховній Раді Матусевича зараховують
до «групи Коломойського» всередині фракції
парламенту «Слуга Народу». Є членом
Комітету ВРУ з питань екологічної політики та
природокористування.
даними електронної системи реєстрації. Олександр
Матусевич у ВР є практично не публічним. З серпня
2019 року у нього тільки три виступи: один – з
трибуни, два – з місця.
Олександр Матусевич обіцяв
домагатися припинення
свавілля податківців та
правоохоронців щодо бізнесу.
Однак не проголосував за
відповідні законопроєкти, бо
був відсутній у залі

МІСТО | 13
За півтора року Олександр Матусевич подав 9
депутатських запитів, майже порівну – до керівників
міністерств і відомств України та до Кабінету
Міністрів України.
Третина запитів стосувалася критичної ситуації
з виплати заробітної плати медичним працівникам
Надвірнянського та Богородчанського районів
і капремонту трьох доріг у Надвірнянському та
Долинському районах. Також один запит нардепа
стосувався скасування абонентської плати за
транспортування природного газу для побутових
споживачів.
За півтора року Олександр Матусевич став
автором та співавтором понад трьох десятків
законопроєктів і постанов. Два з них подані за
авторства самого народного депутата. З усіх
законопроєктів та проєктів постанов, де в авторстві
чи співавторстві значиться Олександр Матусевич,
шоста частина набула чинності. З них жодного –
за авторства самого Олександра Матусевича. До
речі, нардеп двічі подавав законопроєкт про ринок
деревини. Він має досвід у цій сфері, адже працював
директором «Вигодського лісового господарства».
У березні 2016 року невідомі підірвали автомобіль
Олександра Матусевича, коли він із дружиною
та товаришем від’їжджав від ресторану у Долині.
Рада Асоціації деревообробних та лісозаготівельних
підприємств Західної України тоді заявила, що
на життя Матусевича нібито замахнулися через
урядові реформи. У грудні 2016 року активісти
руху «Під контролем» звинуватили Матусевича
у корупції. За їхніми даними, у значній частині
тендерів «Вигодського лісгоспу» перемагало ТОВ
«Слобідка», яким керує брат дружини Матусевича,
пише «КУРС».
За даними руху «Чесно», торік Олександр
Матусевич підтримав усі урядові кадрові
призначення, крім призначення Максима Степанова
міністром охорони здоров’я. На цьому голосуванні
Олександр Матусевич просто був відсутнім.
Нардеп голосував за бюджет 2021 року, за
укрупнення районів та за зміни до виборчого
законодавства. А під час голосування за ринок землі
був відсутнім у залі ВР.
які озвучив Олександр Матусевич, він виконав
чотири. І ще три – не виконав. З невиконаного
– пообіцяв домагатися припинення свавілля
податківців та правоохоронців щодо бізнесу. Однак
не проголосував за відповідні законопроєкти, бо
був відсутній у залі. Як і Ігор Фріс, Олександр
Матусевич зобов’язався, відповідно до меморандуму
партії, бути на всіх пленарних засіданнях ВРУ, однак
потрапив до списку тих, хто не отримав виплати
через пропуск пленарних засідань.
Виконані обіцянки стосуються передвиборчої
програми Олександра Матусевича. Він пообіцяв
домагатися запровадження незалежного аудиту
якості автомобільних доріг, впровадження
обов’язкової конфіскації майна корупціонерів,
притягнення чиновників до відповідальності за
незаконне збагачення, встановлення видатків на
оборону у розмірі не менше як 5% ВВП. Нардеп
голосував за всі законопроєкти.
В Олександра Матусевича три помічники
працюють за трудовим договором на постійній
основі, ще п’ять – на громадських засадах. Лише
один з восьми помічників народного депутата має
попередній досвід такої роботи. Це помічниця
на платній основі Євгенія Дзекунова. У ВРУ 5-го
і 6-го скликань вона була помічницею регіонала
Олександра Савчука, а в 4-му – нардепа Сергія
Терещука від блоку «За єдину Україну», до якого
входила й Партія регіонів.
Олександр Матусевич отримав більше ніж 300
тисяч гривень компенсації для оренди житла або
винайму готельного номера.
Едуард Прощук
Едуард Прощук пройшов до Верховної Ради від
85 виборчого округу (місто Калуш, Калуський,
Рогатинський райони, частина Галицького району)
від політичної партії «Слуга Народу» і вперше став
народним депутатом у 2019 році. Різниця між ним і
чинним на той час нардепом Віктором Шевченком
становила всього приблизно 2% голосів виборців.
А ексміністра енергетики Ігоря Насалика Едуард
Прощук обігнав приблизно на 7%.
Вибори до ВР 2019 року стали політичним
дебютом для Едуарда Прощука, і він одразу отримав
«золотий квиток». До цього Прощук не вів публічної
діяльності. До того, як стати нардепом, він займався
підприємницькою діяльністю. Крім цього, Едуард
Прощук – майстер спорту з вільної боротьби,
президент Федерації вільної боротьби Івано-
Франківської області, з 2018-го – віцепрезидент
Асоціації спортивної боротьби України.
У ВР Едуард Прощук є головою підкомітету з
питань охорони і раціонального використання
водних ресурсів та державного моніторингу
навколишнього середовища Комітету ВРУ з питань
екологічної політики.
За даними електронної системи реєстрації, нардеп
відвідав майже 85% сесійних засідань.
Едуард Прощук у ВР є практично не публічним. З
серпня 2019 року у нього – тільки три виступи: один
– з місця, два – з трибуни.
За півтора року Едуард Прощук подав сім
депутатських запитів, більшу частину –до Кабінету
Міністрів України.
Три запити стосувалися критичної ситуації з
виплати заробітної плати медичним працівникам
Надвірнянського та Богородчанського районів.
Ще один – скасування абонентської плати за
транспортування природного газу для побутових
споживачів.
За півтора року Едуард Прощук став співавтором
понад шести десятків законопроєктів та постанов.
З них жодного – за авторства самого народного
депутата. Приблизно шоста частина законопроєктів
та постанов стала чинними актами.

14 | МІСТО
За даними руху «Чесно», торік
Едуард Прощук підтримував
урядові кадрові призначення.
Він голосував за відставку уряду
Гончарука та призначення
уряду Шмигаля, призначення
Шкарлета очільником Міносвіти,
Венедіктової – Генпрокурором,
звільнення голови НБУ Смолія,
призначення голови НБУ
Шевченка. На інших кадрових
голосуваннях Едуард Прощук був
відсутній. Нардеп голосував за
бюджет 2021 року, був відсутній
при голосуванні за відкриття
ринку землі, голосував за
укрупнення районів та за зміни до
виборчого законодавства.
За даними сайту «Слово і
Діло», з 30 обіцянок, які озвучив
Едуард Прощук, сім він виконав.
Решта – у процесі. Усі виконані
обіцянки – із передвиборчої
програми нардепа. Едуард
Прощук обіцяв домагатися
скасування недоторканності
депутатів, спрощення процедури
імпічменту президента,
запровадження незалежного
аудиту якості автомобільних
доріг, впровадження обов’язкової
конфіскації майна корупціонерів,
притягнення чиновників до
відповідальності за незаконне
збагачення, припинення
свавілля правоохоронних органів
та податківців щодо бізнесу.
Нардеп виконав свої обіцянки
через голосування за відповідні
законопроєкти.
В Едуарда Прощука один
помічник працює за трудовим
договором на постійній основі і
один – за сумісництвом. Ще шість
помічників – на громадських
засадах. Більше половини
помічників народного депутата не
мають попереднього досвіду такої
роботи.
Едуард Прощук отримав більше
ніж 300 тис. гривень компенсації
для оренди житла або винайму
Оксана Савчук
Оксана Савчук пройшла до
Верховної Ради від 83 виборчого
округу (Івано-Франківськ) від
ВО «Свобода» і вперше стала
народною депутаткою у 2019
році. Вона отримала вдвічі
більше голосів виборців, ніж
найближчий її конкурент – Андрій
Сторожук від «Слуги Народу».
На перемогу Оксани Савчук
потужно працювала команда
на чолі із міським головою
Івано-Франківська Русланом
Марцінківим. Івано-Франківськ –
один із двох округів Прикарпаття,
де перемогу отримала висуваниця
не від пропрезидентської
політичної сили (у Коломиї
переміг самовисуванець).
До того часу Оксана Савчук
двічі обиралася до міської ради
Івано-Франківська (з 2010 до
2019 року). А до парламенту
стартувала із посади секретаря
міської ради Івано-Франківська.
На сьогодні Оксана Савчук
не входить до жодної фракції
політичної партії в українському
парламенті. Є головою
підкомітету з питань безпеки
дорожнього руху та безпеки на
транспорті Комітету ВРУ з питань
транспорту та інфраструктури;
членом Тимчасової спеціальної
комісії з питань правового статусу
ветеранів війни.
Нардепка є досить
дисциплінованою (відвідала
майже 87% сесійних засідань,
за даними електронної системи
реєстрації) і публічною, адже
з серпня 2019 року приблизно
третина її виступів є з трибуни.
За півтора року Оксана Савчук
подала 73 депутатські запити.
Найбільше – понад половину –
до Кабінету Міністрів України;
приблизно четверта частина
запитів – до керівників міністерств
і відомств України.
Якщо говорити про суть
запитів, то приблизно сьома
частина запитів Оксани
Савчук стосувалася виділення
фінансування будівництва
моста через річку Бистриця
Солотвинська та транспортної
розв’язки в районі вулиць
Хіміків – Надрічна в місті Івано-
Франківськ. Також нардепка
просила фінансування на
будівництво дитячого садка у
мікрорайоні «Каскад»; закупівлю
медичного обладнання для міської
клінічної лікарні №1; будівництво
комплексного спортивного
майданчика з полями для ігрових
видів спорту в районі вулиць
Симоненка, 3-В – Вовчинецька,
202; фінансування V ювілейного
Міжнародного фестивалю
мистецтв «Карпатський простір»
у 2020 році; співфінансування
будівництва басейну; капітального
ремонту дороги С000917 Гвізд
– Молодків та дороги О0901103
Росільна – Надвірна.
На рахунку Оксани Савчук понад
дев’ять десятків законопроєктів
та постанов. З них п’ята частина
– за авторства самої народної
депутатки. Решта – колективні. З
усіх законопроєктів та проєктів
постанов, де в авторстві чи
співавторстві значиться Оксана
Савчук, дев’ята частина набула
чинності. Два із них – за
авторства самої Оксани Савчук.
Чинними актами стали проєкт
Постанови про направлення
депутатських запитів Президенту
щодо присвоєння звання Герой
України Михайлу Мулику та щодо
звільнення політв’язня Олега
Приходька.
За даними руху «Чесно»,
торік Оксана Савчук проявила
себе найбільш опозиційно
при голосуванні за кадрові
призначення: вона утрималась під
час голосувань за призначення
уряду Шмигаля, генпрокурора
Венедіктової, голови НБУ
Шевченка та призначення
Степанова. Проте підтримала 154
із 236 законодавчих ініціатив у
другому читанні. Нардепка не
підтримала бюджет на 2021 рік,
бо була відсутня на сесії ради;
голосувала проти відкриття
ринку землі; утрималася при

МІСТО | 15
голосуванні за законопроєкти про укрупнення
районів та про зміни до виборчого законодавства.
які озвучила Оксана Савчук, вона виконала дві і не
виконала одну. Решта – в процесі. З невиконаного
– програмна обіцянка нардепки забезпечити
підтримку запровадження відкритих виборчих
списків. Так, 19 грудня 2019 року Верховна Рада
ухвалила новий Виборчий кодекс, який передбачає
пропорційну виборчу систему з відкритими
регіональними списками. Згідно з документом
виборці голосують не тільки за партію, а за
конкретного кандидата в списку партії. Народний
депутат не підтримала цей законопроєкт.
Щодо виконаних обіцянок, то торік у липні
Оксана Савчук пообіцяла подарувати планшети
випускникам, які здадуть ЗНО з мови та літератури
на 199 і більше балів. Через місяць нардепка вручила
планшети випускникам, з придбанням допомогли
підприємці. Крім того, Оксана Савчук обіцяла не
голосувати за ринок землі – і виконала цю обіцянку.
В Оксани Савчук п’ять помічників працюють за
трудовим договором на постійній основі і вісім – на
громадських засадах. 40% помічників нардепки не
мають відповідного попереднього досвіду. Серед
помічників, які працюють за трудовим договором,
– Юлія Висоцька та Уляна Павликівська, які
раніше були частиною команди Оксани Савчук в
Івано-Франківській міськраді. Уляна Павликівська
була помічницею Савчук як депутатки Івано-
Франківської міської ради. Юлія Висоцька
працювала в секретаріаті Івано-Франківської
міськради. З франківчан помічником нардепки
на громадських засадах працює ще заступник
директора Департаменту освіти міськради Віталій
Крушельницький.
Оксана Савчук отримує компенсацію для оренди
житла або винайму готельного номера. За час
повноважень – загалом майже 340 тис. гривень.
За даними руху «Чесно», Оксана Савчук фігурує у
чотирьох антикорупційних розслідуваннях. Зокрема,
у справі про використання влади чи службового
становища всупереч інтересам служби; підкуп
виборців; махінації на безтендерних держзакупівлях
та податкові зловживання.
У кнопкодавстві Оксана Савчук не була поміченою.
Володимир Тимофійчук
Володимир Тимофійчук пройшов до Верховної Ради
від 89 виборчого округу (Верховинський, Косівський,
Снятинський райони) від політичної партії «Слуга
Народу». Різниця між ним і самовисуванцем
Дмитром Сіреджуком становила менше як 1%
голосів виборців. Дмитра Сіреджука підтримував
тоді народний депутат Олександр Шевченко.
Вибори стали політичним дебютом Володимира
Тимофійчука: до того часу він не світився ні в
політиці, ні в громадському житті. Був підприємцем.
У Верховній Раді є членом Комітету з питань
аграрної та земельної політики.
Нардеп відвідав 98% сесійних засідань, за даними
електронної системи реєстрації. І за увесь час тільки
один раз виступав з місця.
За півтора року Володимир Тимофійчук подав
24 депутатські запити, найбільше – до Кабінету
Міністрів України. Його запити були про виділення
коштів на придбання штучного покриття для
спортивного майданчика у селі Тулова на
Снятинщині, придбання твердопаливного котла
для Верховинського НВК, забезпечення медичних
закладів засобами індивідуального захисту та
медобладнанням, виділення коштів для ліквідації
наслідків стихії, завершення фінансування
капремонту Красноїльської школи, щодо критичної
ситуації з виплати зарплати медпрацівникам
Надвірнянського та Богородчанського районів.
За півтора року Володимир Тимофійчук став
співавтором понад шести десятків законопроєктів
та постанов. З них жодного – індивідуального. З
усіх законопроєктів та проєктів постанов, де в
співавторстві значиться Володимир Тимофійчук,
сьома частина набула чинності.
За даними руху «Чесно», торік Володимир
Тимофійчук підтримав усі зазначені вище кадрові
призначення. І також голосував за усі маркерні
закони.
які озвучив Володимир Тимофійчук, невиконаних у
нього нема. А вже виконані – три. Зокрема, пообіцяв
і проголосував за скасування недоторканності
народних депутатів та за впровадження обов’язкової
конфіскації майна корупціонерів.
У Володимира Тимофійчука чотири помічники
працюють за трудовим договором на постійній
основі, ще два – на громадських засадах. Жоден із
помічників не має такого досвіду роботи.
Володимир Тимофійчук отримав більше ніж 250
тис. гривень компенсації для оренди житла або
винайму готельного номера.
Ігор Фріс
Ігор Фріс пройшов до Верховної Ради від 84
виборчого округу (місто Бурштин, приміські села
Івано-Франківська, Тисменицький, Тлумацький
райони і частина Галицького району) від політичної
партії «Слуга Народу» і вперше став народним
депутатом у 2019 році. Він отримав у півтора раза
більше голосів виборців, ніж найближчий його
конкурент – Андрій Іваськів від «Батьківщини».
У 2015 році Ігор Фріс балотувався до Івано-
Франківської міської ради від партії «УКРОП», але
не пройшов. Упродовж 20 років Ігор Фріс працював
приватним нотаріусом. З 2014 року був помічником
народного депутата Олександра Шевченка на
громадських засадах. А на виборах до Верховної
Ради Олександр Шевченко публічно підтримував
Ігоря Фріса.
Ігор Фріс входить до фракції політичної партії
«Слуга Народу» у Верховній Раді, є головою
підкомітету з питань діяльності органів юстиції,
органів виконання покарань та пробації Комітету
Верховної Ради України з питань правової політики.
За півтора року Володимир
Тимофійчук став
співавтором понад шести
десятків законопроєктів та
постанов. З них жодного –
індивідуального

16 | МІСТО
даними електронної системи реєстрації. Приблизно
половина виступів Ігоря Фріса є з трибуни (17 з 31).
За півтора року Ігор Фріс подав 7 депутатських
запитів, більшу частину – до керівників
міністерств і відомств України. Запити стосувалися
критичної ситуації з виплати заробітної плати
медичним працівникам Надвірнянського та
Богородчанського районів та капремонту трьох доріг
у Надвірнянському районі.
За півтора року Ігор Фріс став автором та
співавтором понад сотні законопроєктів та постанов.
З них приблизно шоста частина – за авторства
самого народного депутата. Решта – колективні.
З усіх законопроєктів та проєктів постанов, де в
авторстві чи співавторстві значиться Ігор Фріс,
п’ята частина набула чинності. Два із них – за
авторства самого Ігоря Фріса. Чинними актами
стали проєкти ЗУ про внесення змін до Закону
України «Про нотаріат» та про внесення змін до
деяких законодавчих актів України щодо спрощення
досудового розслідування окремих категорій
кримінальних правопорушень.
За даними руху «Чесно», торік Ігор Фріс
підтримував урядові кадрові призначення. Він
голосував за відставку уряду Гончарука та
призначення уряду Шмигаля, призначення
Шкарлета міністром освіти та недовіру
Генпрокурору Руслану Рябошапці. На всіх інших
кадрових голосуваннях Ігор Фріс був відсутній.
Нардеп голосував за бюджет 2021 року.
При голосуванні за відкриття ринку землі, за
укрупнення районів та за зміни до виборчого
законодавства був відсутній у залі.
які озвучив Ігор Фріс, шість він виконав, а три – ні.
З невиконаного – одна обіцянка з передвиборчої
програми, в якій ще тоді кандидат Ігор Фріс
обіцяв домагатися впровадження обов’язкової
конфіскації майна корупціонерів. Однак при
голосуванні за такий законопроєкт був відсутній
у залі. Крім того, кандидат у народні депутати від
партії «Слуга Народу», відповідно до меморандуму
про відповідальність народного депутата, ще
напередодні виборів до ВР зобов’язався бути на всіх
пленарних засіданнях ВРУ, засіданнях комітетів,
комісій. Однак, відповідно до аналізу щомісячних
звітів регламентного комітету ВРУ, народний
депутат потрапив до списку тих, хто не отримав
виплати через пропуск пленарних засідань.
Щодо виконаних обіцянок, то дві з них стосуються
передвиборчої програми: у ній Ігор Фріс обіцяв
домагатися очищення та перезавантаження
прокуратури та введення незалежного аудиту якості
автомобільних доріг. І нардеп підтримав відповідні
законопроєкти. Також Ігор Фріс обіцяв і підтримав
законопроєкти про продовження дії закону
щодо статусу ОРДЛО; притягнення чиновників
до відповідальності за незаконне збагачення;
правки до законопроєкту №2178-10 щодо обігу
сільськогосподарських земель. Також, як і обіцяв,
він підписав депутатське подання до КСУ щодо
законопроєкту про банки.
В Ігоря Фріса один помічник працює за
трудовим договором на постійній основі і шість –
на громадських засадах. Понад 40% помічників
нардепа не мають відповідного попереднього
досвіду.
Помічниця Ігоря Фріса, яка єдина працює за
трудовим договором, за попереднього скликання ВР
була помічницею Віктора Шевченка (від «УКРОПу»),
брата нардепа Олександра Шевченка. Сам Ігор
Фріс, нагадаємо, у 7-му та 8-му скликаннях був
помічником Олександра Шевченка. Як і Андрій
Сторожук, екскандидат у народні депутати в окрузі
№83 від «Слуги Народу». Олександр Шевченко
саме на його користь зняв свою кандидатуру на
виборах 2019 року до Верховної Ради. Зараз Андрій
Сторожук є помічником Ігоря Фріса на громадських
засадах.
Ігор Фріс отримав більше ніж 300 тис. гривень
компенсації для оренди житла або винайму

МІСТО | 17
Як народні депутати відвідують сесійні засідання ВР?
Публічність нардепів. Як виступали народні депутати у ВР?
Скільки запитів подали народні депутати?
Прямі обов’язки. Скільки законопроєктів і проєктів постанов подали народні депутати?
Скільки помічників у народних депутатів?
НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ
Зіновій Андрійович ....................................................
Андрій Іванчук ............................................................
Олександр Матусевич ............................................
Едуард Прощук ..........................................................
Оксана Савчук ..........................................................
Володимир Тимофійчук ...........................................
Ігор Фріс .....................................................................
ЗАРЕЄСТРОВАНО НЕ ЗАРЕЄСТРОВАНО
114
140
153
138
141
159
126
20
22
9
24
21
3
36
НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ З МІСЦЯ З ТРИБУНИ
Андрій Іванчук ............................................................
Едуард Прощук ..........................................................
Оксана Савчук ..........................................................
Ігор Фріс .....................................................................
4
3
2
1
21
1
31
9
0
1
2
14
0
17
НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ КІЛЬКІСТЬ ЗАПИТІВ
Андрій Іванчук ............................................................
Едуард Прощук ..........................................................
Оксана Савчук ..........................................................
Ігор Фріс .....................................................................
52
0
9
7
73
24
7
НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ КОЛЕКТИВНІ ІНДИВІДУАЛЬНІ
Андрій Іванчук ............................................................
Едуард Прощук ..........................................................
Оксана Савчук ..........................................................
Ігор Фріс .....................................................................
18
15
30
64
75
61
87
6
1
2
0
18
0
16
НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ ЗА ТРУДОВИМ НА ГРОМАДСЬКИХ
Зіновій Андрійович (вибув)
Едуард Прощук ..........................................................
Оксана Савчук ..........................................................
Ігор Фріс .....................................................................
-
2
3
2
5
4
1
-
0
5
6
8
2
6
ДОГОВОРОМ ЗАСАДАХ

18 | МІСТО
ВЛАДА | ДИСКУСІЯ
Наталя Джулай
Людям –
зброю.
Самозахист
чи небезпека?
Закон про зброю в Україні намагаються ухвалити останні кілька років. Він є
досить дискусійним як у Верховній Раді, так і в суспільстві. Головне питання:
чи зможе збройний закон зменшити кількість злочинів?
Політики з рішенням на рівні держави не поспішають, і жоден документ
ще не проходив далі першого читання. Тим часом зброя в країні є – легальна
і нелегальна. Чи на часі в українському суспільстві легалізація зброї та які
наслідки може мати новий закон, з’ясовувало «МІСТО».

МІСТО | 19
Засоби самооборони в Україні
дозволені наказом №662
Міністерства внутрішніх справ ще
від 21 серпня 1998 року. Відтоді
з дозволу поліції українці можуть
володіти зброєю з 18 років.
А саме:
• газовим пістолетом,
револьвером і патронами до
них, зарядженими речовинами
сльозогінної та дратівної дії;
• холодною зброєю: ножем,
кастетом тощо;
• вихолощеною зброєю –
пристроями, виготовленими
шляхом спеціального
пристосування конструкції
стрілецької вогнепальної зброї
до стрільби лише холостими
патронами;
• пневматичною зброєю
калібром понад 4,5 міліметри і
швидкістю польоту кулі понад 100
метрів за секунду.
Крім того, з 21 року українці
можуть оформити дозвіл на
вогнепальну гладкоствольну
мисливську зброю, а з 25 років –
вогнепальну мисливську нарізну
(мисливські карабіни, гвинтівки,
комбіновану зброю з нарізними
стволами).
Але чіткого закону про обіг
зброї в Україні немає.
Натомість у Європейському
Союзі діє Директива №91/477/
EC, яка детально визначає умови
доступу людей до зброї, а також
вимоги до обліку та контролю
за її обігом. Разом з тим, вона
утверджує право людей на доступ
до зброї як до засобу самозахисту,
у тому числі короткоствольної.
Як правило, тут мається на
увазі саме стрілецька зброя:
револьвер, пістолет, у тому числі
автоматичний.
Підводні камені
Більшість країн Європейського
Союзу вже привели свої
закони у відповідність до цієї
Директиви. Тому, якщо Україна
хоче наблизитися до стандартів
Євросоюзу, оборот цивільної зброї
повинен бути впорядкований
на законодавчому рівні та
відповідати її вимогам.
Але чи готові українці до
європейського збройного закону?
«Ми живемо у психологічно
нестійкому суспільстві, маємо
непередбачуване законодавство,
наші громадяни, як свідчить
теперішня історія України, здатні
на створення революційних
ситуацій… І якщо до цього
додати ще озброєне населення,
цей революційний потік буде
важко вгамувати, – говорить
лікар-психіатр та практикуючий
психолог Микола Демків. –
Його уже не зупиниш водою та
ґумовими кулями. Зброя – це
насамперед відповідальність,
взаємоповага і безпека. Але якщо
в людини не закриті її базові
потреби, вона часто може винити
не себе, а тих, хто навколо».
В Україні існує так звана
«презумпція психічного
здоров’я», згідно з якою кожна
людина вважається психічно
здоровою, поки не доведено
протилежне.
Однак не кожен, хто видається
психічно здоровим, є таким
насправді. До прикладу, на
момент огляду людина може
бути без ознак психічного
розладу – і їй видають дозвіл на
володіння зброєю. Однак пізніше
можуть виникнути ситуації,
які спровокують загострення
захворювання – і тоді дії можуть
бути непрогнозованими та
небезпечними для інших.
«Якщо ти не був у психіатра,
це ще не означає, що ти
здоровий, – пояснює лікар-
психіатр Микола Демків. – І
захворювання можуть протікати
приховано. Невисловлені емоції
накопичуватися, як рідина у
паперовому стаканчику, якщо
В Україні
існує так звана
«презумпція
психічного
здоров’я», згідно
з якою кожна
людина вважається
психічно здоровою,
поки не доведено
протилежне

20 | МІСТО
вчасно не виливати її із нього
(виражати емоції, діагностувати,
пролікувати), вона розливається,
і в цей момент мені шкода тих
людей, які можуть потрапити під
гарячу руку».
Соціологічна група «Рейтинг»
провела опитування, згідно
з яким надання громадянам
України законодавчого права на
приватне володіння вогнепальною
зброєю підтримують 23%, не
підтримують – 75%.
Після таких результатів
Українська асоціація власників
зброї та PGR Consulting Group
замовили в Info Sapiens більш
розширене дослідження
суспільної думки. Його результат:
61% українців погодилися з
тим, що «Верховна Рада має
ухвалити Закон «Про зброю»,
який визначає, що таке законне
та незаконне володіння зброєю,
описує правила поводження з
нею, а також використання зброї
з метою самозахисту», а 36% – не
погодилися.
Також 65% вважають себе
достатньо відповідальними, щоб
мати у власності короткоствольну
зброю для самозахисту.
Але чи всі сприймають зброю як
самозахист – питання риторичне.
«Перш ніж приймати закон,
варто підготувати населення
до того, що зброя буде засобом
самозахисту, – вважає лікар-
психіатр Микола Демків.
– Починати говорити про це
варто змалечку. Якщо провести
експеримент, запитавши
людей (в пріоритеті дітей без
допомоги дорослих), із чим у них
асоціюється слово «зброя», – який
буде результат? Як думаєте? І
ця думка з великою ймовірністю
буде й тоді, коли вони стануть
повнолітніми. Варто впливати на
асоціативний ряд, який виникає у
людей на слово «зброя».
Мільйони
нелегальної зброї
1 березня ледь не всі українські
ЗМІ заявили про раптове
розформування Дозвільної
служби. Саме вона займалася
контролем за обігом зброї.
Понад пів року працівники
Департаменту внутрішньої
безпеки Нацполіції проводили
перевірки та врешті виявили
шокуючу корупційну схему.
Дозвільна служба видавала
українцям дозволи на придбання,
зберігання та носіння зброї
з грубими порушеннями
закону. Дозволи видавали і
на мисливську вогнепальну
нарізну, на гладкоствольну і так
звані «травмати» – пристрої для
відстрілу ґумових куль.
«Дозволи видавалися з
неприпустимими порушеннями,
інколи навіть без участі
громадянина, на якого
оформлялася зброя, – повідомив
глава Нацполіції Ігор Клименко.
– Оголошення про оформлення
зброї без документів продажні
поліцейські безсоромно
розміщували в групах популярних
месенджерів. У нас є інформація
про більш як 2000 випадків видачі
дозволів на зброю з грубими
порушеннями процедури та
законодавства, з використанням
підроблених документів».
Голова Комітету Верховної Ради
України з питань правоохоронної
діяльності Денис Монастирський
в одному з інтерв’ю заявив,
що кількість нелегальної
вогнепальної зброї в Україні в
рази перевищує зареєстровану.
За його словами, українці
зареєстрували всього 1,2 млн
вогнепальної зброї, а нелегальної,
за різними даними, – від 2 млн
Українці
зареєстрували
всього 1,2 млн
вогнепальної зброї,
а нелегальної, за
різними даними, –
від 2 млн до 6 млн

МІСТО | 21
до 6 млн. До речі, злочини та
правопорушення відбуваються,
за статистикою, саме з
використанням незареєстрованої
зброї, акцентував Монастирський.
Найбільша кількість нелегальної
зброї потрапила на територію
країни під час бойових дій на
Донбасі у 2014-2015 роках. Коли
тривали активні бої на сході
країни, перевірки на КПП в АТО
були вибірковими, тому ґрунтовно
проконтролювати десятки тисяч
озброєних людей часто було
неможливо.
Хоча насправді точна кількість
нелегальної зброї невідома
нікому. Це логічно, адже ніхто
не зізнається, що має незаконну
зброю. Та й з придбаною в Україні
не все так просто. Досі немає
єдиного реєстру власників зброї
та розуміння, на якій підставі
вони нею володіють.
До Верховної Ради неодноразово
подавали законопроєкти щодо
обігу зброї, однак жоден з них
не був ухвалений. Останні два,
які обговорювали у Верховній
Раді, викликали чималий
резонанс: законопроєкти
№4335 як основний та №4335-1–
альтернативний.
Обидва розподіляють зброю
за категоріями та вводять вікові
обмеження для володіння, також
запроваджують для цивільних
громадян посвідчення власників
зброї та техпаспорт з інформацією
про власника, який не має
протипоказань та судимостей.
Крім того, законопроєкти
передбачають, що придбати
бойовий пістолет зможуть лише
після навчальних спеціальних
курсів, та й то лише ті, хто має
п’ятирічний стаж володіння
іншою зброєю.
На думку аналітиків, головна
розбіжність у законопроєктах
у тому, що згідно з основним
зброю можна буде зберігати
тільки вдома і використовувати за
необхідності самооборони.
Альтернативний законопроєкт
пропонує замість заборони
виносити зброю з дому
запровадити поняття «зони,
вільні від зброї», які діятимуть у
приміщеннях та на території як
державних, комунальних, так і
приватних підприємств, установ й
організацій.
Пропонують такі категорії
цивільної вогнепальної зброї: А –
автоматична вогнепальна зброя; В
– гладкоствольна короткоствольна
вогнепальна зброя (травматична);
С – короткоствольна вогнепальна
зброя; D – довгоствольна
вогнепальна гладкоствольна
зброя; Е – довгоствольна
вогнепальна нарізна і комбінована
вогнепальна зброя.
Окремим законопроєктом
№4336 пропонують внести зміни
до Кодексу про адміністративні
правопорушення і Кримінального
кодексу.
Але і цього разу парламентарі
не змогли дійти згоди на користь
легалізації зброї: 4 березня
Верховна Рада провалила
голосування за закони про обіг
зброї. Жоден з двох описаних
вище законопроектів навіть не
відправили на доопрацювання.
А коли спікер Ради Дмитро
Разумков оголосив, що закон
відхилено, нардепи зустріли таке
рішення оплесками.
Тим часом депутати сформували
міжфракційне об’єднання «За
зброю самозахисту», куди
увійшли представники різних
партій, а також безпартійні. І
вже створено перший в Україні
Комітет політичного впливу
громадян на публічну політику під
назвою «За зброю самозахисту!»,
що буде боротися за право
на самозахист, в тому числі з
короткоствольною нарізною
зброєю.
Тож далі буде…
До Верховної
Ради неодноразово
подавали
законопроєкти
щодо обігу зброї,
однак жоден з них
не був ухвалений

22 | МІСТО
ВЛАДА | ПРАВИЛА
Марія Лутчин
Парковки
по-франківськи:
платити чи ні?
В одній із франківських автомобільних спільнот у мережі «Фейсбук» водії
зачепили тему парковок. Вона, здавалось би, проговорена вже мільйон разів,
але віз і нині там. Проблема у тому, що парковка є, паркувальник є, а
термінала або паркомата нема. Або якщо є паркомат, то він не приймає
безготівкової оплати. У такому разі платити чи не платити? Адже невідомо,
куди і у чиї кишені йдуть кошти, якщо водій не завжди отримує паркувальний
талон.
Хтось платить, хтось згадує владу і паркувальників «незлим тихим словом» і
без докорів сумління, не заплативши, їде геть, а чиновники розводять руками і
апелюють до порядності водіїв.

МІСТО | 23
Трохи історії
В Івано-Франківську до упоряд-
кування парковок взялися у 2016
році. Тоді місто поділили на зони.
Тобто паркомісця у місті поділили
для операторів паркування – при-
ватних підприємців, котрі орен-
дують територію і відраховують у
міський бюджет збір за місця для
паркування та відсотки з коштів,
зібраних від надання послуг пар-
кування.
На сьогодні, згідно із відповіддю
Управління транспорту і зв’яз-
ку Івано-Франківського МВК на
запит «МІСТА», у нас діє одна
паркувальна зона, яка включає
вулиці Шеремети – Старозамкова
та площу Ринок, а також 50 плат-
них майданчиків, на яких може
розміститися 1016 транспортних
засобів.
Майданчики для платного
паркування поділені між 8 опера-
торами: ФОП Сочавська У. П., ПП
«Ярко-ІФ», ФОП Петришин Д. Я.,
ТОВ «Торговий сервіс», ПП Фірма
«Вотум», ТОВ «Мальва Плюс»,
ФОП Лєвшакова Н. М. та ФОП
Пригода В. Ф.
Встановлено загалом 13 парку-
вальних автоматів.
Запаркувати авто у центрі – у
першій зоні – коштує 30 грн/год.,
на інших платних майданчиках –
10 грн/год.
Першу паркувальну зону сво-
го часу облаштували за кошти
з міського бюджету. Приватний
підприємець Микола Гавриляк,
який у 2016 році виграв лот на
обслуговування цієї території, по-
винен був повернути міській владі
вкладені інвестиції, а це понад
мільйон гривень, а потім щоміся-
ця мав віддавати місту десятину
від заробітку.
«Перша паркувальна зона почи-
налась як цікавий інвестиційний
проєкт. Місто свого часу проінве-
стувало близько 1,1 млн грн у неї,
і я повернув майже половину цієї
суми за рік діяльності. Окрім того,
сплачував земельний податок,
податки за працівників і додатко-
во 10% від обороту йшло в бю-
джет міста», – розповідає Микола
Гавриляк.
Та бізнес у молодого й амбітно-
го франківця був недовгим – вже
у 2018-му на територію зайшов
інший підрядник.
«Чиновники не зуміли за понад
рік нашої співпраці навести лад з
документацією, через що до мене
як підрядника міста, який не вста-
новлював жодних конструкцій,
а тільки зайшов на організова-
ний об’єкт на конкурсній основі,
почали позиватись підприємці,
які працюють на території першої
паркувальної зони», – пояснює
Гавриляк.
Чоловік додає, що перша пар-
кувальна зона за старих тарифів
мала оборотність від 50 до 150
тис. гривень на місяць і видава-
лась цікавим інвестиційним об’єк-
том. Зараз тариф суттєво вищий,
потенціал дохідності – від 150 до
300 тис. грн/міс. На фоні цих цифр
місто, за його словами, отримує
копійки.
«У мене платили всі, що й
спричиняло конфлікти з представ-
никами різноманітних структур,
як політичних, так і владних, які
вважали, що для них повинні бути
особливі умови. Наскільки мені
відомо, після того, як я розірвав
договір, зайшов новий підрядник,
за яким стоять дрібні пристосу-
ванці, які намагаються з усіма
«дружити» замість вести бізнес»,
– каже Гавриляк.
Хто, куди і як
платить?
Згідно з Правилами паркування
транспортних засобів, затвердже-
ними в Україні, відведені майдан-
чики для платного паркування
повинні бути обов’язково облад-
нані паркувальними автоматами з
розрахунку не менш як один авто-
мат на 20 місць для паркування з
обох боків уздовж проїзної части-
ни вулиці, дороги або тротуару.
Там, де немає паркомата, опла-
ту можна здійснити через банків-
ський термінал бо ж спеціальний
мобільний додаток, які прив’язані
до рахунку підприємства, яке
обслуговує ділянку паркуван-
ня. Щоправда, не усі оператори
паркування, які є в Івано-Фран-
ківську, внесені до цих додатків.
Працюють і паркувальники, котрі
фактично наглядають за тим,
аби платили усі, а також «допо-
магають» водіям – беруть готівку
Перша паркувальна
зона за старих
тарифів мала
оборотність від 50 до
150 тис. гривень на
місяць. Зараз тариф
суттєво вищий,
потенціал дохідності
– від 150 до
300 тис. грн/міс. На
фоні цих цифр місто
отримує копійки

24 | МІСТО
і мали б видавати чек за паркування. Щоправда,
роблять це не завжди, здебільшого на вимогу.
Поява паркоматів у 2016-му повинна була повні-
стю механізувати рух коштів за паркування, тобто
забрати готівку з рук паркувальника. Але такого
нема і досі. Звиклі до дармових стоянок, водії не
поспішали шукати поодинокі паркомати чи заванта-
жувати мобільні додатки.
«Оператори були зобов’язані поставити паркома-
ти. Але багато людей, які паркувалися, не користу-
валися пристроями через різні причини: можливо,
не знали, не вміли, а можливо, і не хотіли. Тому
постало питання, що навіть наявність паркомата не
зобов’яже і не заставить людину заплатити кошти
на майданчику платного паркування. Тому операто-
ри змушені були ставити на місцях ще і своїх пар-
кувальників для того, щоб допомогти чи підказати
водієві», – пояснює начальник Управління транспор-
ту і зв’язку Івано-Франківського МВК Андрій Гіглюк.
«Вам потрібен талон? Я зараз збігаю до паркомата
і принесу», – каже чоловік у жовтій жилетці, забира-
ючи з лобового скла клаптик папірця із зазначеним
часом, коли авто заїхало на парковку. А паркомат
так за метрів 200-300.
Виникає питання: ви будете дійсно чекати? Так,
є ті, хто йде сам до паркомата і бере чек, є ті, хто
принциповий – чекає на паркувальника з талоном,
але здебільшого водій сідає і їде без нічого, зали-
шивши десятку в руках чоловіка у жилетці.
Ось тут і починається ланцюжок необлікованих
коштів. А скільки таких за день, за тиждень, місяць?
То чи отримує міський бюджет реальну суму відра-
хувань, чи місцеві водії платять у кишеню приватни-
ку, котрий відраховує у міську казну стільки, скільки
захоче?
Зрозуміло, що медаль завжди має дві сторони:
з однієї – не завжди відповідальні і чесні водії, які
шукають, де безкоштовно прилаштувати авто, а з
другої – оператори, що, докладаючи мінімум зусиль,
хочуть отримати максимум від своєї роботи.
«Оператор, якого визначають на конкурсній осно-
ві, має обладнати майданчик для паркування. Пови-
нен бути встановлений паркомат, відповідні дорожні
знаки, нанесена дорожня розмітка. Усі паркомати
підв’язані до фіскального органу – ДПС – і відповідно
обліковуються усі оплати», – пояснює Андрій Гіглюк.
Тобто фактично міський бюджет отримує те, що
облікують фіскальні органи через паркомат та мо-
більні додатки.
Далі цифри для розуміння: у 2020 році в бюджет
Івано-Франківська надійшло 910 124,29 грн від збору
за місця для паркування транспортних засобів, а
також 187 902,47 грн – відсотки з коштів, зібраних
від надання послуг паркування.
Без операторів ніяк
«Коли нарешті я в своєму рідному та прекрасному
місті зможу оплачувати паркінг карткою, а кош-
ти будуть йти в місцевий бюджет, а не на якогось
«фопчика», який платить мінімальний податок і
згрібає кеш?.. Я обома руками «за» платні паркінги і
всіляко це підтримую, от тільки б це йшло на ко-
ристь місту. Чому я маю вислуховувати від хлопчика
в жилетці претензію: «А чого ви готівку не носите,
як ви живете взагалі?». Немає термінала – немає
оплати…» – пише у фейсбук-спільноті «Комуналка
ІФ» франківець Тарас Винник.
Чи може місто обійтися без посередників – опера-
торів з надання послуг платного паркування? У мерії
виправдовуються, що мають досвід роботи комуналь-
ного підприємства «Сервіс-Авто», яке було збитко-
вим, а у 2015 році і взагалі збанкрутувало. Відтак,
кажуть, приватники зараз хоч якось упорядкували
діяльність майданчиків та забезпечують дохідність
бюджету.
«Так, згідно із законом, можна створити своє кому-
нальне підприємство, яке займатиметься послугами
з платного паркування, або ж провести конкурс і ви-
значити приватного оператора. До 2015 року у нас
діяло комунальне підприємство «Сервіс-Авто», воно
було збиткове, і відповідно виникла потреба якось
організувати діяльність в інший спосіб, щоб забез-
печувати хоч якусь дохідність до бюджету. Тому і
було питання про проведення конкурсу і визначення
операторів з платного паркування – приватних осіб.
Усі витрати з організації і надання послуг з платно-
го паркування несуть вони і додатково сплачують
податки і збори до міського бюджету», – пояснює
Андрій Гіглюк.
Цікаво, що згідно з КВЕДом не усі вісім операто-
рів паркування, що працюють в Івано-Франківську,
можуть надавати послуги саме з обслуговування
наземного транспорту. Серед них підприємці з доз-
волами і на роздрібну торгівлю, і на оренду майна...
Та у міській раді запевняють, що при визначенні
операторів на конкурсі передусім до уваги брали
час, за який суб’єкт господарювання зможе орга-
нізувати майданчик для паркування, та відсоток
з обороту, який підприємець готовий сплачувати
щомісяця у бюджет.
«Згідно з постановою Кабміну, головна вимога до
учасника конкурсу – обладнати майданчик, забез-
печити контроль і його нормальну роботу. З нашої
сторони було два основні критерії. Перший – відсо-
ток з обороту, який готовий сплачувати оператор з
паркування кожного місяця у бюджет. В кого біль-
Чи може місто обійтися без
посередників – операторів
з надання послуг платного
паркування? У мерії
виправдовуються, що мають
досвід роботи комунального
підприємства «Сервіс-Авто»,
яке було збитковим, а у 2015
році і взагалі збанкрутувало

МІСТО №35.pdf

Recomendados

Recomendados

Mais conteúdo relacionado

Destaque

Destaque (20)

МІСТО №35.pdf