Як Україна фінансує оборонну промисловість. Ризики та рекомендації.

1.
Фонд Вільна Україна
_______________________________________________________________________________________
ФОНД ВІЛЬНА УКРАЇНА (http://ukrfreedomfund.org/ua)
Як Україна фінансує оборонну
промисловість.
Ризики та рекомендації.

2. _______________________________________________________________________________________
ФОНД ВІЛЬНА УКРАЇНА (http://ukrfreedomfund.org/ua) 2
ЗМІСТ
I. ВСТУП .................................................................................................................................. 3
II. АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ МІНЕКОНОМРОЗВИТКУ ФУНКЦІЇ ПО ФІНАНСУВАННЮ
ПІДПРИЄМСТВ ОПК ...................................................................................................................... 4
2.1. КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ ...................................................................................................... 4
2.2. ВІДСУТНІСТЬ НЕОБХІДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА РЕСУРСІВ ........................................ 4
2.3. ЗАЙВИЙ РОЗПОДІЛ КОНТРАКТІВ ................................................................................. 6
2.4. ФІНАНСУВАННЯ БЕЗ НАБУТТЯ ВЛАСНОСТІ НА ПРОДУКЦІЮ ............................ 6
III. ІСНУЮЧІ МОДЕЛІ ФІНАНСУВАННЯ ОПК В УКРАЇНІ .............................................. 8
IV. СВІТОВА ПРАКТИКА ........................................................................................................ 9
V. РЕКОМЕНДАЦІЇ ................................................................................................................ 10
VI. НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ ................................................................................... 11

3. _______________________________________________________________________________________
ФОНД ВІЛЬНА УКРАЇНА (http://ukrfreedomfund.org/ua) 3
I. ВСТУП
Мета даної аналітичної роботи – аналіз виконання Міністерством економічного розвитку і
торгівлі України функції по розширенню та створенню нових виробничих потужностей для
підприємств ОПК України, виявлення можливої неефективності та ризиків при виконанні цієї функції,
та надання відповідних рекомендацій.
Указом Президента України №92/2016 від 14 березня 2016 року введено в дію рішення Ради
національної безпеки і оборони України від 4 березня 2016 року "Про Концепцію розвитку сектору
безпеки і оборони України". Основною метою реформування та розвитку сектору безпеки і оборони
визначено формування та підтримання спроможностей, що дасть змогу гарантовано забезпечити
адекватне і гнучке реагування на весь спектр загроз національній безпеці України, раціонально
використовуючи наявні у держави можливості і ресурси.
Одним із важливих напрямів розвитку складових сектору безпеки і оборони є розвиток
оборонно-промислового комплексу, а саме створення умов для виведення оборонно-промислового
комплексу України на якісно новий рівень виробництва озброєння і військової техніки для
забезпечення потреб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України
військових формувань та правоохоронних органів, який дасть змогу створити цілісну систему, здатну
до відтворення та функціонування на принципі збалансованості.
В цьому контексті пріоритетним напрямком для України має бути створення нових та
оновлення існуючих виробничих потужностей для виробництва новітніх зразків озброєння та
військової техніки (ОВТ), переозброєння армії та розширення експорту озброєнь. Державне оборонне
замовлення (ДОЗ), план закупівель з гарантованим державним фінансуванням під грифом «цілком
таємно», поряд з видатками на 1) науково-дослідні та конструкторські роботи, 2) закупівлю вже
прийнятого на озброєння ОВТ та інші послуги оборонного призначення, 3) ремонт ОВТ, включає у
себе також 4) розширення або створення нових виробничих потужностей для виробництва
озброєння та техніки (підготовка виробництва).
Відповідно до вимог Закону України “Про державне оборонне замовлення” актами Кабінету
Міністрів України Мінекономрозвитку визначено державним замовником з оборонного замовлення
(науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи або їх окремі етапи із розроблення
спеціальних технологій та матеріалів; створення нових та нарощення існуючих виробничих
потужностей для виготовлення продукції оборонного призначення).
Довідково:
Підпунктом 5 статті 1 Закону України “Про державне оборонне замовлення” зазначається,
що державні замовники з оборонного замовлення - визначені Кабінетом Міністрів України центральні
органи виконавчої влади, інші державні органи - головні розпорядники бюджетних коштів.
Підпунктом 10 цієї ж статті до робіт оборонного призначення, зокрема, віднесено:
науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи або їх окремі етапи із розроблення
спеціальних технологій та матеріалів;
створення нових та нарощення існуючих виробничих потужностей для виготовлення продукції
оборонного призначення.

4. _______________________________________________________________________________________
ФОНД ВІЛЬНА УКРАЇНА (http://ukrfreedomfund.org/ua) 4
II. АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ МІНЕКОНОМРОЗВИТКУ ФУНКЦІЇ ПО
ФІНАНСУВАННЮ ПІДПРИЄМСТВ ОПК
2.1. КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ
Мінекономрозвитку є одним з головних розпорядником бюджетних коштів в рамках ДОЗ, що
сьогодні використовуються для розвитку ОПК; одержувачами цих бюджетних коштів є оборонні
підприємства, що визначаються як виконавці державного оборонного замовлення. У 2017 р. відповідно
до затвердженого бюджету (Додаток №3) за бюджетною програмою КПКВК 1201520 “Виконання
державних цільових програм реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу,
розроблення, освоєння і впровадження нових технологій, нарощування наявних виробничих
потужностей для виготовлення продукції оборонного призначення” для Мінекономрозвитку
передбачено 785,18 млн гривень. Єдиною доступною для громадськості інформацією є інформація, що
міститься у державному бюджеті, де вказана лише загальна сума на потреби ОПК, без детального
розпису. Але основні обсяги державного фінансування закладені в Державній цільовій програмі
реформування та розвитку ОПК до 2021 року, яка є цілком таємною.
На підставі вимог пункту 1 статті 3 Закону України “Про державне оборонне замовлення”
пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 № 464 “Питання державного
оборонного замовлення” Мінекономрозвитку визначено одночасно 1) уповноваженим центральним
органом виконавчої влади щодо координації діяльності з реалізації державного оборонного
замовлення, а також 2) державним замовником з оборонного замовлення. Зазначені функції внесені до
Положення про Мінекономрозвитку постановами Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 № 4 та від
02.03.2016 № 146 відповідно.
Отже, міністерство відповідно до закону є координатором ДОЗ для всіх державних замовників
озброєння та військової техніки, яким виділяються державне фінансування на оборонні потреби:
Мінекономрозвитку подає на затвердження Кабінету Міністрів цей таємний план закупівель на три
роки, при необхідності вносить в нього зміни на протязі відповідного бюджетного періоду, контролює
дотримання всіма замовниками законодавства у сфері ДОЗ, отримує від замовників регулярні звіти про
витрачені кошти та укладені контракти - тобто слугує незалежним контролером виконання
оборонного замовлення всіма державними замовниками.
Але з 2016 року Мінекономрозвитку також став таким замовником – поєднавши в собі функції
«беззастережного координатора» ДОЗ та замовника з власним фінансуванням. Мінекономрозвитку в
такій ситуації повинен себе контролювати та звітувати перед самим собою, що створює конфлікт
інтересів.
2.2. ВІДСУТНІСТЬ НЕОБХІДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА РЕСУРСІВ
Покладання на Мінекономрозвитку функції державного замовника сталося внаслідок
скасування Мінпромполітики та передачі його функцій до Мінекономрозвитку. При цьому
підприємства, організації та установи оборонно-промислового комплексу до сфери управління
Мінекономрозвитку не входять - на сьогоднішній день управління переважною їх кількістю (крім
недержавної форми власності) здійснює Державний концерн “Укроборонпром”. При цьому, не
здійснюючи управління підприємствами ОПК та таким чином будучи відірваним від процесу
виробництва, Мінекономрозвитку цілком логічно може мати брак фінансової та будь якої операційної
інформації про підприємства ДК «Укроборонпром»
Довідково:
Законом України “Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-
промисловому комплексі” визначено:

5. _______________________________________________________________________________________
ФОНД ВІЛЬНА УКРАЇНА (http://ukrfreedomfund.org/ua) 5
статтею 2 - до об’єктів управління державною власністю в оборонно-промисловому
комплексі належать:
майно державних підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенних
підприємств, які входять до складу Державного концерну “Укроборонпром”;
майно, передане в установленому порядку Державному концерну “Укроборонпром”;
пакети акцій, що належать державі в статутних капіталах акціонерних товариств, що
провадять діяльність в оборонно-промисловому комплексі, та передані в установленому порядку в
управління Державного концерну “Укроборонпром”.
статтею 3 - суб’єктами управління об’єктами державної власності в оборонно-
промисловому комплексі є Кабінет Міністрів України та Державний концерн “Укроборонпром”.
статтею 4:
1.Державний концерн “Укроборонпром” (далі - Концерн) є уповноваженим суб’єктом
господарювання з управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.
2.До складу Концерну входять державні підприємства оборонно-промислового комплексу, в
тому числі казенні підприємства (далі - учасники Концерну), на основі фінансової залежності від
одного або групи учасників Концерну, який виконує функції із забезпечення науково-технічного і
виробничого розвитку, а також провадить інвестиційну, фінансову, зовнішньоекономічну та інші
види діяльності.
3.Учасники Концерну не перебувають в управлінні органів виконавчої влади.
З огляду на завдання, покладені законодавством на державних замовників з оборонного
замовлення (відповідно до Ст. 4 Закону України “Про державне оборонне замовлення”), слід
зауважити, що передача Мінекономрозвитку функції державного замовника відбулася без урахування
вимог чинного законодавства, внесення відповідних змін до деяких нормативно-правових актів та
проведення в повній мірі достатніх організаційно-штатних та структурно-функціональних
перетворень у міністерстві.
Довідково:
Статтею 4 Закону України “Про державне оборонне замовлення” зазначається, що
державний замовник:
здійснює планування оборонного замовлення;
готує і подає уповноваженому органу у визначений ним строк пропозиції до проекту основних
показників оборонного замовлення на відповідний бюджетний період;
укладає державні контракти з виконавцями;
організовує та здійснює процедури закупівлі;
забезпечує фінансування відповідно до умов державних контрактів;
здійснює контроль за цільовим використанням бюджетних коштів, виділених на виконання
оборонного замовлення відповідно до умов державних контрактів;
здійснює контроль за ходом виконання робіт (на окремих етапах та в цілому) згідно з
оборонним замовленням;
організовує та бере участь у проведенні державних та інших випробувань зразків продукції
оборонного призначення;
надає виконавцеві технічне завдання та погоджує з ним програму (техніко-економічні
показники) або тематику робіт;
приймає поставлену (виготовлену) продукцію, виконані роботи (у тому числі конструкторську
документацію) і надані послуги;
звітує перед уповноваженим органом та спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади в галузі статистики про укладення державних контрактів, результати їх виконання
і використання бюджетних коштів;
планує та контролює роботу з формування страхового фонду документації;
визначає спільно з виконавцями порядок залучення до виконання оборонного замовлення
співвиконавців.

6. _______________________________________________________________________________________
ФОНД ВІЛЬНА УКРАЇНА (http://ukrfreedomfund.org/ua) 6
Пунктом 18 Порядку планування, формування, розміщення та коригування державного
оборонного замовлення, а також здійснення контролю за його виконанням, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 № 464 “Питання державного оборонного
замовлення”, зазначається, що створення нових та нарощення існуючих виробничих
потужностей згідно з оборонним замовленням здійснюється шляхом проведення таких заходів:
виконання дослідно-конструкторської роботи з розроблення спеціальних засобів
технологічного оснащення та технологій;
виготовлення та впровадження спеціальних засобів технологічного оснащення;
технічне переоснащення та реконструкція діючих виробництв.
Пунктом 36 цього ж Порядку визначено, що контроль за якістю продукції оборонного
призначення на всіх стадіях її розроблення, виробництва, модернізації та ремонту, своєчасним
виконанням державних контрактів, цільовим використанням коштів, перевірка та узгодження
документів щодо формування договірних цін здійснюються в установленому порядку державними
замовниками.
Зокрема, з метою забезпечення виконання міністерством функції державного замовника не
було утворено структурного підрозділу з достатньою кількістю працівників, до основних завдань
якого належали б ведення договірної роботи, контроль за виконанням та приймання результатів
виконання державних контрактів, планування та звітність тощо. Також, міністерство не має змоги мати
апарат представництва на оборонних підприємствах (на відміну від інших державних замовників –
Міноборони, Державного космічного агентства).
Мінекономрозвитку не здійснює управління підприємствами ОПК, отже може не володіти
достатньою інформацією для аналізу потреб підприємств оборонної промисловості та виконання
функції по фінансуванню цих підприємств. Поряд з цим Мінекономрозвитку не має достатніх
людських ресурсів з відповідною кваліфікацією для виконання цього завдання.
2.3. ЗАЙВИЙ РОЗПОДІЛ КОНТРАКТІВ
Мінекономрозвитку здійснює практику укладення державних контрактів між міністерством та
співвиконавцями підготовки виробництва по ряду проектів. Зокрема, не зважаючи на вимоги статті 5
Закону України “Про державне оборонне замовлення” в частині залучення виконавцем державного
оборонного замовлення співвиконавців, забезпечення ним авансування і оплати виконання
замовлення, а також положень стандартів, діючих у цій сфері, Мінекономрозвитку укладаються
державні контракти не з головними виконавцями робіт, а з їх співвиконавцями.
В результаті перед Мінекономрозвитку постала проблема прийняття виконаних робіт, а
саме – прийняття продукції, яка функціонально не пов’язана між собою та не об’єднана в єдину
технологічну лінію з виготовлення виробів, передбачених проектами по створенню нових видів
ОВТ.
2.4. ФІНАНСУВАННЯ БЕЗ НАБУТТЯ ВЛАСНОСТІ НА ПРОДУКЦІЮ
Слід також зауважити, що використання Мінекономрозвитку, як державним замовником,
типових державних контрактів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від № 464
“Питання державного оборонного замовлення”, унеможливлюється через вимоги частини 2 статті 9
Закону України “”Про державне оборонне замовлення” в частині набуття власності на продукцію
оборонного призначення. Мінекономрозвитку в цих умовах виступає лише джерелом фінансування та
при прийманні робіт за укладеними контрактами перевіряє лише фінансові документи і наявність
продукції, що придбана. Зазначена діяльність є формальним виконанням передбачених законодавством
функцій замовника взагалі та, зокрема, державного замовника з оборонного замовлення. Право

7. _______________________________________________________________________________________
ФОНД ВІЛЬНА УКРАЇНА (http://ukrfreedomfund.org/ua) 7
власності на новостворені виробничі потужності міністерством не набуваються – устаткування що
закуповується, переходить на баланс підприємств Державного концерну “Укроборонпром”.
Довідково:
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України “Про державне оборонне замовлення”
власником виробничих потужностей, створених за державні кошти в результаті виконання
оборонного замовлення, є держава в особі державних замовників. Володіння, розпорядження та
використання, у тому числі на умовах оренди, об'єктів, продукції та потужностей, створених в
результаті виконання оборонного замовлення, здійснюється в порядку, визначеному законодавством
України, з додержанням зобов’язань щодо охорони прав на створені об’єкти права інтелектуальної
власності.
На сьогодні виконанню Міністерством функцій державного замовника з оборонного
замовлення заважає, зокрема: відсутність відповідного обліку (матеріального та бухгалтерського,
об'єктів прав інтелектуальної власності) продукції, створеної за оборонним замовленням, механізму
приймання продукції (спеціальних технологій, устаткування і обладнання, виробничих ділянок,
верстатів тощо) та введення її в експлуатацію, системи фахової підготовки, відбору та призначення
фахівців відповідного освітнього рівня тощо.
Неврегульованість порушених питань унеможливлює здійснення Міністерством функції
державного замовника з оборонного зпмовлення в межах правового поля та призводить до неякісного
виконання завдань, визначених Президентом України та Кабінетом Міністрів України.
Мінекономрозвитку не набуває власності на обладнання, закупівлю якого фінансує, та
виступає лише джерелом фінансування.

8. _______________________________________________________________________________________
ФОНД ВІЛЬНА УКРАЇНА (http://ukrfreedomfund.org/ua) 8
III. ІСНУЮЧІ МОДЕЛІ ФІНАНСУВАННЯ ОПК В УКРАЇНІ
Державне космічне агентство України (ДКАУ) також задіяне в оновленні/розширенні
виробництва оборонного призначення - але для підприємств, що перебувають в його управлінні.
У 2016 році на виконання КПКВК 6381210 “Виконання державних цільових програм
реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу, розроблення, освоєння і впровадження
нових технологій, нарощування наявних виробничих потужностей на підприємствах космічної галузі
для виготовлення продукції оборонного призначення” із спеціального фонду бюджету передбачено
925,8 млн грн. У 2017 році на виконання КПКВК 6381210 передбачено 941,2 млн грн..
Відмінність механізму використання державного фінансування полягає у тому, що
підприємства які отримують фінансування знаходяться безпосередньо в управлінні ДКАУ.
Відповідно, агентство на відміну від Мінекономрозвитку має більше інструментів для
визначення потреб підприємств, контролю за використанням фінансування та кінцевим
результатом державної підтримки.
Показовим є досвід Міністерства оборони України як замовника з оборонного замовлення.
Для забезпечення виконання цієї функції Міноборони має всі необхідні (“класичні”) елементи, а саме:
підрозділ центрального апарата; науково-дослідну установу в галузі озброєнь; представництва на
оборонних підприємствах. Основу їх діяльності складають акти законодавства та комплекс
нормативних документів (стандартів). Зокрема, підрозділ центрального апарата Міноборони (головне
управління, департамент) історично представлений відділами за напрямами діяльності: економічної,
договірної та претензійної роботи; супроводження контрактів на всіх його етапах виконання до
державних випробувань та прийняття на озброєння; забезпечення функціонування автоматизованої
системи обробки інформації з апаратним комплексом підтримки державного оборонного замовлення;
секретне та несекретне діловодство з архівом контрактів. Паралельно та у взаємодії функціонують
органи стандартизації, каталогізації і кодифікації у військовій сфері.

9. _______________________________________________________________________________________
ФОНД ВІЛЬНА УКРАЇНА (http://ukrfreedomfund.org/ua) 9
IV. СВІТОВА ПРАКТИКА
Окремого осмислення потребує необхідність відокремленого фінансування для 1) закупівлі
ОВТ та 2) створення нових та нарощення існуючих виробничих потужностей для виробництва
цього ОВТ, що зараз здійснюється різними уповноваженими органами.
Світовий досвід свідчить про існування такої практики лише у деяких країнах пострадянського
простору. Погляд в історичні коріння виникнення процесу “створення нових та нарощення існуючих
виробничих потужностей для виготовлення озброєння та військової техніки” дає достатньо зрозумілі
пояснення. У колишньому Радянському Союзі під час нарощування бойової могутності армії і флоту,
необхідності забезпечення перемоги у світових війнах, а також протистояння у гонці озброєнь у період
“холодної війни”, виготовлення озброєння та військової техніки, розроблення нових систем,
комплексів та зразків набувало великих масштабів. Розгортання оборонних виробництв потребувало
значних витрат на створення замкнутих циклів розроблення та виробництва, будівництва нових
підприємств та військових об’єктів для монтажу окремих систем озброєнь. Такі витрати не в змозі були
здійснювати безпосередні замовники ОВТ, тому такі функції виконувались рядом профільних
міністерств, що визначались державними замовниками з цих робіт.
В Україні обсяги продукції оборонного призначення, що замовляється та поставляється за
державним оборонним замовленням, а також завантаженість оборонних підприємств на порядки
менше, ніж у минулому столітті. Обсяги фінансування створення нових та нарощення існуючих
виробничих потужностей складають незначну частину загального фінансування державного
оборонного замовлення. Крім того, саме існування додаткового фінансування тих процесів, що
безпосередньо пов’язані з розробленням та виробництвом озброєнь, має атавістичний характер та
ризик корупції.
В силу відставання України від провідних країн світу, важко наводити якісь подібні закордонні
приклади організаційного та функціонального улаштування підприємств ОПК державної форми
власності. Але навіть в Сполучених Штатах Америки залишились державні обороні підприємства,
що визначається інтересами безпеки країни. При цьому державні підприємства ОПК в США
(наприклад Lima Army Tank Plant) знаходяться в сфері управління Департаменту оборони США; всі
програми розвитку, утримання потужностей фінансуються з бюджету, затвердженого для
Департаменту оборони.
Мінекономрозвитку виконує функції міністерства радянського зразку, функціональна
модель якого є застарілою.

10. _______________________________________________________________________________________
ФОНД ВІЛЬНА УКРАЇНА (http://ukrfreedomfund.org/ua) 10
V. РЕКОМЕНДАЦІЇ
З огляду на визначену вище неефективність та потенційні корупційні ризики у виконанні
Мінекономрозвитку своїх функцій можна рекомендувати наступне:
По-перше, внести зміни до актів законодавства та скасувати функцію державного замовника
з оборонного замовлення для Мінекономрозвитку для виконання державних цільових програм
реформування та розвитку ОПК, розроблення, освоєння і впровадження нових технологій,
нарощування наявних виробничих потужностей для виготовлення продукції оборонного призначення.
Необхідно створити центральний орган виконавчої влади, відповідальний за формування та
реалізацію державної політики у сфері оборонно-промислового комплексу (відповідно до Концепції
розвитку сектору безпеки та оборони, затвердженою Президентом у березні 2016 року), та перевести
всі державні підприємства оборонної галузі в його управління з подальшою реалізацією всіх програм
розвитку. Це б дало змогу вибудувати функціонально дієву модель управління підприємствами ОПК
та дозволить якісно здійснити системні структурні перетворення оборонно-промислового комплексу,
технічне та технологічне переоснащення виробництва.
Або принаймні передати функцію по фінансуванню ОПК до Міністерства оброни України
(існуюча модель у Сполучених Штатах).
Це усуне конфлікт інтересів в Мінекономрозвитку, та спростить і зробить якісним процес
створення та оновлення/розширення оборонних виробничих потужностей на підприємствах
ОПК.
По-друге, включити вартість створення нових та нарощення існуючих виробничих
потужностей для виготовлення продукції оборонного призначення у вартість самої оборонної
продукції відповідних замовників, в першу чергу МОУ (інфографіка).
Такі кроки дозволять Уряду 1) зменшити неефективність та потенційні корупційні
ризики в процесі реформування та розвитку ОПК України, та 2) об’єднати витрати на
фінансування виробничих потужностей в рамках одного органу - або Міністерства оборони, яке
є фактичним замовником продукції оборонного призначення, АБО майбутнього міністерства,
відповідального за формування та реалізацію державної політики у сфері оборонно-
промислового комплексу.

11. _______________________________________________________________________________________
ФОНД ВІЛЬНА УКРАЇНА (http://ukrfreedomfund.org/ua) 11
VI. НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ
Концепція розвитку сектору безпеки і оборони України
Закон України «Про державне оборонне замовлення»
Закон України «Про Державний бюджет України на 2017 рік»
Постанова КМУ від 27 квітня 2011 р. N 464 «Питання державного оборонного замовлення»
Постанова КМУ від 20 серпня 2014 р. № 459 «Питання Міністерства економічного розвитку і
торгівлі»
Закон України “Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-
промисловому комплексі”

12. _______________________________________________________________________________________
ФОНД ВІЛЬНА УКРАЇНА (http://ukrfreedomfund.org/ua) 12
Фонд Вільна Україна
01033 Київ, Україна, вул. Жилянська, 31
Тел.: +38 044 594 9303
Факс: +38 044 594 9304
office@ukrfreedomfund.org
http://ukrfreedomfund.org
Фонд Вільна Україна – це неурядова організація, що була створена
та зареєстрована в Києві в квітні 2014 року групою українських і
зарубіжних підприємців у відповідь на окупацію Росією Криму та
Донбасу.
Наша місія полягає у сприянні розвитку вільної, незалежної та
демократичної України. Фонд Вільна Україна реалізовує проекти з
метою подолання корупції в уряді, зміцнення верховенства права і
розбудови демократичних інституцій, а також підтримує основні
реформи в Україні.
Діяльність Фонду Вільна Україна офіційно схвалена Діловою
Радою Україна-ЄС, Діловою радою Україна-США, Європейською
Бізнес Асоціацією та багатьма іншими поважними організаціями.
Вся фінансова діяльність Фонду Вільна Україна перевіряється
аудиторською компанією PricewaterhouseCoopers у відповідності з
міжнародними стандартами.
Віктор ПЛАХУТА, Виконавчий Директор
+38 067 234 4157
vplakhuta@ukrfreedomfund.org,
viktor.plakhuta@gmail.com