Цікава інформація про дітей джунглів!

2. Діти джунглів («Феральні люди,
«Мауглі») — людські діти, які з раннього віку жили
поза контактом з людьми і практично не зазнавали
турботи і любові з боку іншої людини, не мали
досвіду соціальної поведінки і спілкування. Такі
діти, залишені батьками, виховуються тваринами
або живуть в ізоляції.

3. Назва «Мауглі» пішла від імені героя кількох
оповідань Джозефа Редьярда Кіплінга із збірників «Книга
Джунглів» і «Друга Книга Джунглів», який виховувався
тваринами.
Феномен Мауглі був відомий і до Кіплінга. У наших
широтах покинуті діти інколи потрапляють під «опіку»
домашніх тварин, у південних краях нерідкі випадки, коли
дітей, що загубилися в лісі «брали на виховання» мавпи.

4. У світі відомо більше ста подібних випадків. Вони представляють великий інтерес для
дослідників психології та соціології. Виховані тваринами діти проявляють (в межах фізичних
можливостей людини) поведінку, властиве для своїх прийомних батьків — тварин, наприклад, страх
перед людиною.
Психологи відзначають: для «синдрому мауглі» характерне порушення мовлення або повне
невміння говорити, нездатність до прямоходіння, десоціалізацію, відсутність навичок користування
столовими приборами і відсутність гігієнічних звичок, боязнь людей. При цьому у таких дітей часто
набагато стійкіший імунітет, ніж у дітей, які відвідують дитячий садок або школу.
Часто психологи відзначали, що дитинча людини, яке провело серед тварин досить довгий час,
починає себе ідентифікувати з «побратимами»: так вісімнадцятирічна дівчина, яку виховували собаки,
навчившись говорити, наполягала, що вона — собака. Такого роду психічні відхилення у дітей-мауглі
неминучі, — відзначають лікарі.
Шанси стати нормальною людиною у «мауглі» залежать від тривалості перебування поза
соціуму і від віку дитини. Наприклад, якщо дитина потрапляє в звірине співтовариство до того, як у неї
сформується навичка прямоходіння, то пересування рачки стане єдино можливим способом на все
життя — перевчити буде неможливо.
Якщо до ізоляції від суспільства у дітей були деякі навички соціальної поведінки, процес їх
реабілітації відбувається значно простіше. Ті, хто жив у тваринному суспільстві перші 5-6 років життя,
практично не можуть освоїти мову людей, ходити прямо, свідомо спілкуватися з іншими людьми,
незважаючи навіть на роки, проведені в подальшому в суспільстві людей, де вони отримували
достатньо турботи. Це зайвий раз показує, наскільки важливими для розвитку дитини є перші роки
його життя.

5. Феномен «Мауглі» — синдром «дикого хлопчика». Його
типовий представник позбавлений любові, емоцій і сміху.
Позбавлений також змоги розмовляти людською мовою. Гарчить,
фиркає, виє, пересувається рачки. Не здатний жити серед людей,
веде існування, властиве тваринам. Може жити без жодної людської
допомоги.
Феномен Мауглі можна поділити на дві
категорії: «лікантроп» та «дикий хлопчик». До лікантропа ми
відносимо саме хлопчика-вовка, а до «дикого хлопчика» —
хлопчика-мавпу.

6. Дякую за увагу!

7. Дякую за увагу!