Recomendados
Recomendados
Mais conteúdo relacionado
Semelhante a UA energy.pdf
Semelhante a UA energy.pdf (20)
Mais de UIFuture
Mais de UIFuture (20)
Último
Último (14)
UA energy.pdf
- 3. ЗМІСТ ВІЗІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕНЕРГЕТИКИ МАЙБУТНЬОГО ЧИННИКИ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ПРОГНОЗУВАННЯ МАЙБУТНЬОГО УКРАЇНСЬКОЇ ЕНЕРГЕТИКИ ЧИННИКИ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ПРОГНОЗУВАННЯ МАЙБУТНЬОГО УКРАЇНСЬКОЇ ЕНЕРГЕТИКИ ПОМИЛКИ МИНУЛОГО, ЯКИХ НЕОБХІДНО УНИКНУТИ В ЕНЕРГЕТИЧНІЙ ТА ЕКОНОМІЧНІЙ ПОЛІТИЦІ ПІСЛЯВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ СЕКТОР ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ ГАЗОВИЙ СЕКТОР ЦІНОВА ТА ТАРИФНА ПОЛІТИКА ТРАНСПОРТ ТА ПАЛИВНИЙ СЕКТОР 04 / 06 / 07 / 08 / 10 / 14 / 15 / 16 /
- 4. 2 ЯКОЮ БУТИ УКРАЇНСЬКІЙ ЕНЕРГЕТИЦІ
- 5. 3 Енергетика України, а перш за все електроенергетичний сектор, стали однією із ключових цілей для ворожих атак в часі війни, зазнавши глибоких втрат. При цьому, не виключеними є нові руйнівні атаки й на інші сектори у найближчому майбутньому. Слід мати на увазі, що більшість енергетичних активів в Україні були морально застарілими та фізично зношеними ще до повномасштабного вторгнення, а українська економіка була серед найбільш енергоємних та енергоефективних. Брак ринкових підходів до управління енерго- сектором, половинчастість реформ та популізм, непрозорість та непрогнозованість енерге- тичної політики, непривабливість бізнес-середовища загалом створювали бар’єри для інвес- тування у сектор та, відповідно, його модернізацію. Рівень і кількість проблем в енергетиці були вражаючими до війни. А воєнне руйнування інф- раструктури лише їх посилили зводячи модернізацію енергосектору в ранг імперативу: без повноцінного енергозабезпечення неможливе функціонування та відновлення економіки, що своєю, чергою є передумовою повернення біженців (хоча, має місце і зворотній зв'язок – на- явність трудових ресурсів, є критичним чинником для формування внутрішнього попиту та розвитку економіки). Сьогодні в Україні відкривається вікно можливостей: перспектива побудувати нову сучасну, ефективну, низьковуглецеву енергетику, інтегровану в енергетичні ринки Європи, яка стала би однією з основ економічного розвитку країни.
- 6. 4 ЯКОЮ БУТИ УКРАЇНСЬКІЙ ЕНЕРГЕТИЦІ ВІЗІЯ КРЇНСЬКОЇ ЕНЕРГЕТИКИ МЙБУТНЬОГО До 2050 року українська енергетика фактично буде декарбонізованою: ті незначні обсяги викидів діоксиду вуглецю, зумовлені використанням паливних енергоресурсів, компенсува- тимуться його депонуванням зеленими насадженнями (зокрема й енергетичної біомаси) або ж промисловим уловлюванням вуглецю. Післявоєнне відновлення економіки та енергетики орієнтувалось на самозабезпеченість країни енергоресурсами, а в окремому випадку на їх експорт. Суттєвою мірою, декарбонізація досягнута за рахунок електрифікації енергоспоживання – суттєвого зростання частки електроенергії в кінцевому енергоспоживанні, отримується з низьковуглецевих джерел (транспорт, житлове господарство, промисловість). Частка елек- троенергії у кінцевому енерго-споживанні зростає з 20% довоєнного період до 70-80% (з урахування водню, як проміжного акумулятора електроенергії) На період 2040-2050 років частка атомної енергетики складає 30-50%, а решта отримується із відновлюваних джерел (сонце та вітер). Проте відбулася суттєва зміна в структурі потуж- ностей ВДЕ: промислові сонячні електростанції вже не розвиваються, а натомість мав місце активний розвиток домашніх сонячних електростанцій (та, відповідно, помітна роль просью- мерів в роботі енерго-системи), а також промисловий розвиток вітропарків. Загалом, потуж- ність вітро-парків дещо вища ніж усієї сонячної генерації (промислових та домашніх СЕС). Газова генерація все ще є але не використовується повсякденно, а зберігається для резерву- вання системи. Відбулась кардинальна зміна підходів до споживання енергії, культури енергоспоживання за- галом – енергоощадність та регулювання графіку електроспоживання. Регулювання забезпе- чується наскрізними розумними системами управління та обліку енергоспоживання. Водень загалом відіграє ключову роль в електроенергетичному, газовому та транспортному секторах. В електроенергетиці – водень ключовий інструмент акумуляції. Джерела виробни- цтва водню інтегровані в єдину енергосистему (немає автономної генерації для виробництва водню). Окрема роль водню з атомної електроенергії, який передусім використовується на внутрішньому ринку, тим часом як частина зеленого водню експортується.
- 7. 5 Газові та електричні мережі фактично інтегровані: power-to-gas і gas-to-power. Але, природно, що електричні мережі відіграють ключову роль. До 2050 року припиняється видобуток та споживання природного газу; його заміщує біометан, газоводневі суміші, а також синтезовані відновлювані вуглеводні. При цьому, до 2040 року природний газ відігравав все ще суттєву роль, а в роки післявоєнного відновлення видобуток було нарощено до 40-45 млрд кубоме- трів на рік. В подальшому, поступово використання газу заміщувалось біометаном, воднем та електрифікацією. Загалом, говорячи про водень та відновлювану енергію, розвинутий новий сектор – виробни- цтво синтетичних вуглеводнів (е-вуглеводи) та полімерів з водню (електроліз води з викорис- танням відновлюваної електроенергії) та уловленого CO2. Поява такої галузі фактично пере- творює двооксид вуглецю на цінний ресурс. А відтак, розвиватиметься інфраструктура для уловлювання, транспортування, зберігання та використання CO2. Скорочення споживання газу та електрифікація безпосередньо пов’язане із зміною концепту- альних підходів до організації теплозабезпечення. В багатоквартирних будівлях стандартом стали централізовані комбіновані електричні системи опалення та кондиціонування, з вико- ристанням акумуляторів теплоносіїв (для забезпечення більшої гнучкості графіку електроспо- живання), а в окремих випадках з тепловими насосами. В окремих випадках відбувся перехід до використання котелень малого радіусу дії (на відміну від моделі централізації теплопостачання), що працюють на скидному теплі, електроенергії або відновлюваних газах. В транспортному секторі основним є водневий транспорт, і суттєво меншу частку займає аку- муляторний електротранспорт (менше 20% в автомобільному транспорті, проте суттєво біль- ше в залізничному), а використання нафти й нафтопродуктів вже припинено. Проте в період післявоєнної відбудови, в країні була відновлена нафтопереробка та нарощено видобуток на- фти, так як автомобільний транспорт з двигунами внутрішнього згорання ще тривалий час – до 2040 року відігравав значну роль в країні.
- 8. 6 ЯКОЮ БУТИ УКРАЇНСЬКІЙ ЕНЕРГЕТИЦІ ЧИННИКИ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ПРОГНОЗВННЯ МЙБТНЬОГО КРЇНСЬКОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В часі війни, коли кожного тижня відбуваються руйнування енергетичної інфраструктури, а остаточні втрати енергосектору не відомі до моменту її завершення, неможливо достеменно визначати сценарії розвитку енергосектору України, так само як і визначати конкретні проек- ти модернізації енергосектору. Крім цього, внаслідок руйнування промисловості та міграції населення, незрозумілими залишаються і важливі детермінанти розвитку енергосектору. Тож, майбутнє української енергетики наразі достеменно не є зрозумілим та є складно про- гнозованим з причини недетермінованості низки важливих чинників. Реальні втрати енергосектору. Невідомими є майбутні втрати усіх секторів енергетики до моменту завершення війни, а відтак можливості та потреба модернізації та відбудови. Розміри та структури економіки, чисельність населення, як детермінанти енергоспо- живання. Щонайменше до закінчення війни (а в реальності і протягом перших років від- новлення) не зрозумілою залишатиметься післявоєнний розмір та структура майбутньої економіки України, які є визначальними чинниками обсягів і структури енергоспоживан- ня (аналогічно як і чисельність населення, яка безпосередньо пов’язана з розвитком еко- номіки і теж визначає обсяги та структуру енергоспоживання), потенціал відновлення та зростання економіки; якою буде роль нової (чи ж навпаки, не нової, а ґрунтованої на копіювання довоєнної моделі) післявоєнної економіки України у європейську та світову. Як саме післявоєнний енергосектор України буде інтегрований у європейську енер- гетику. При цьому навіть в часі війни (коли глибина втрат є цілковито незрозумілою), можна і потріб- но здійснювати розробку альтернативної візії та стратегії розвитку майбутньої української енергетики та економіки (як детермінанти обсягів та структури енергоспоживання). А вже ви- бір конкретного варіанта стратегії та розробка відповідних програм і проектів повинна здійс- нюватися з початком післявоєнної відбудови. Без розуміння яку саме економіку будуватиме Україна, не може бути розуміння про візію енергетики майбутнього. 02 03 01
- 9. 7 ЧИННИКИ, ЩО БЕЗМОВНО МТИМУТЬ ВПЛИВ Н МЙБУТНЄ КРЇНСЬКОЇ ЕНЕРГЕТИКИ Незважаючи на високий рівень невизначеності у майбутньому енергетики України, навіть і зараз зрозумілими є чинники, які об’єктивно визначатимуть вектор розвитку, окрім високого рівня зношеності та руйнувань енергетичних активів та високого потенціалу до розвитку окремих секторів енергетики. Об’єктивна необхідність інтеграції України до європейської економіки та наміри полі- тичної інтеграції України до ЄС. Сьогодні Україна знаходиться на лінії своєрідного цін- нісного розлому: ЄС та Захід з одного боку, та агресивна Росія, яка незабаром перетво- риться на енергетичний придаток Китаю із його політикою повзучого експансіонізму (як у пошуку нових ринків та і дешевих ресурсів) з прагненням домінування. І зі зрозумілих причин, другий варіант є недоцільним для України. Своєю чергою, намір інтеграції України до ЄС (чисто економічно чи цілком), вимагають запровадження для енергосектору європейських правил і регулювань Серед іншого, це означатиме і необхідність імплементації парадигми енергетичного переходу. Енергетичний перехід. Тенденції декарбонізації та розвитку відновлюваної енергетики, децентралізація та розподілена генерації. Перехід до біологічно відновлюваних палив і газів, а в перспективі до синтетичних е-вуглеводнів е-палив. Крім цього, слід розуміти, що енергетичний перехід стане вагомим чинником міжнародної конкуренції (через ін- струменти типу СВАМ) країн і галузей, а також геополітичної боротьби. Розвиток енергетичного сектору, може відбуватися лише на засадах окупності та дохідності, як і у випадку будь-якого сектору економіки, та вимагає належного рівня прозорості, прогнозованості державної політики. Своєю чергою, основою для фінан- сування модернізації та відбудови енергосектору мають стати інвестиції, а не надмір- на надія на міжнародну допомогу чи репарації в умовах непривабливості інвестування. Інвестиції, які можна залучати лише в умовах сприятливого бізнес-середовища, несуть значно вищий потенціал створення робочих місць та сталого потенціалу економічного зростання. 02 03 01
- 10. 8 ЯКОЮ БУТИ УКРАЇНСЬКІЙ ЕНЕРГЕТИЦІ Загалом, потрібно відзначити, що Україна не зможе інтегруватись до ЄС лише економічно чи цілковито (політично) без запровадження глибинних, а не бутафорських реформ та впровадження європейського енергетичного регулювання. Своєю чергою, серед іншого, зазначені реформи передбачають прозорість та прогнозованість державної політики (а не ручне управління та кон’юнктурне регулювання) у сфері енергетики, які є серед визна- чальних чинників для формування привабливого середовища для інвестування у енерго- сектор. А без інвестицій, повноцінне відновлення та кардинальна модернізація енерге- тичного сектору будуть неможливими. ПОМИЛКИ МИНЛОГО, ЯКИХ НЕОБХІДНО НИКНУТИ В ЕНЕРГЕТИЧНІЙ ТА ЕКОНОМІЧНІЙ ПОЛІТИЦІ ПІСЛЯВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ Розмірковуючи про перспективи та можливості післявоєнного відновлення енергосектору та його модернізації, необхідно пам’ятати про ключові проблеми, що мали місце, та помилки, які були допущені у минулому, і зумовили стагнацію енергетики України протягом років не- залежності, задля їх уникнення у майбутньому. Патерналізм і популізм – ключові вороги розвитку енергетики України у минулому і дотепер. Обидві взаємопов’язані проблеми (у відповідь на патерналізм рівень популіз- му лише посилювався, все більше розпалюючи патерналістські очікування громадян) створювали бар’єри впровадженню економічно обґрунтованих цін на послуги енерго- забезпечення, суттєво обмежуючи залучення інвестицій та модернізацію енергетичних активів. В минулому, фактично склався консенсус, коли громадяни вимагають від влади низьких тарифів (завжди вважаючи їх завищеними, а відтак ніколи не довіряючи владі), а влада використовувала тарифну тему для політичної боротьби. 01
- 11. 9 При цьому, занижені ціни жодним чином не сприяли ощадливості енергоспоживання, а приховане субсидування лише відкривало можливості для корумпованих вигодонабу- вачів, не говорячи вже про «міжнародну» корупцію, наприклад, «газові схеми», що в кін- цевому рахунку посилювали залежність від РФ. В умовах високої залежності від імпорту енергоресурсів, це створювало суттєві загрози для національної безпеки, які зрештою і перейшли в реальну площину. Непрозоре вигодонабування вузьким колом гравців. Непрозорі схеми, та корумпова- ність (зокрема й олігархія), стали можливими за рахунок непрозорості на фоні сприят- ливого підґрунтя, створеного популістською енергетичною політикою. Гіпертрофована роль держави, яка з одного боку була спадком радянщини, а з іншо- го лише підігрівалась популістичними гаслами про тарифи (і, відповідно, необхідністю прихованого субсидування тарифів з одного боку, та прагненням до тіньових схем з іншого) та толерувалась внаслідок патерналістських очікувань споживачів. Цей чинник в кінцевому рахунку вилився у критично високу частку держави як власника енергетич- них активів, а іншого у надмірне втручанні в енергетичні ринки. Роль держави у власності енергетичних активів та роль у регулюванні повинна бути чіт- ко встановленою (ще на етапі візії майбутнього енергетики), та прогнозованою, але во- чевидь обмеженою. Роль держави як власника в українському енергосекторі в усі роки була вкрай високою з тенденціями до централізації в окремі роки. При цьому, в україн- ських реаліях, державна власність, за рідким винятком, демонструвала неефективність. З іншого боку, не слід вважати цілковиту «приватизацію» панацеєю, адже сам факт приватного власника не завжди означає адекватність та ефективність (і найпростіший приклад, якщо мова йде про олігополію чи монополізацію, приховування дохідності, неконтрольованість витрат природних монополій тощо). Ринкова концентрація несе не- гативний ефект незалежно від того приватний власник чи державний. При цьому, ана- логічно, помірно обмеженим повинно бути втручання держави в регулювання сектору. За великим рахунком, ключова роль – можливість контролювати та запобігати зловжи- ванням, захищати вразливих споживачів та реагувати на шокові стани, за можливості запобігаючи їм, через відповідні механізми. Відсутність примату енергетичної безпеки країни над інтересами окремих гравців. Незважаючи на широкі можливості підвищувати рівень самозабезпеченості та посилю- вати енергетичну незалежність* країни в минулому, непрозорий та інколи неринковий інтерес окремих гравців, або ж свідомо чи несвідомо помилкова енергетична політика країни призводили до посилення імпортної залежності чи створення загроз національ- ній безпеці в угоду окремих гравців. Для прикладу, саме так сталось із забезпеченням нафтопродуктами та потраплянням під залежність від російських та білоруських поста- вок. Проблеми зі стратегічним плануванням. Цілі щодо розвитку енергетики, визначені у стратегічних документах, переважно не виконувались, або виконувались із суттєвими перекосами. В окремих випадках, цілі визначені різними стратегічними документами могли не пов’язуватись між собою. В окремих випадках, мав місце перегляд встановле- них цілей чи термінів їх реалізації з фактичним недосягненням. * В академічному сенсі, під енергетичною незалежністю країни розуміють такий рівень самозабезпе- ченості енергоресурсами та залежності від зовнішніх постачальників, який виключав би чи мінімізував можливості впливу постачальників енергоресурсів на провадження самостійної та суверенної зовніш- ньої і внутрішньої політики імпортозалежної країни. 04 03 02 05
- 12. 10 ЯКОЮ БУТИ УКРАЇНСЬКІЙ ЕНЕРГЕТИЦІ Саме порочне коло патерналізму та популізму є ключовою проблемою, адже виступа- ло першопричиною у створенні перепон модернізації енергетичних активів, відкривало простір для численних непрозорих маніпуляцій та незаконного вигодонабування окре- мими гравцями. За останні десятиліття, можна зробити припущення про часткове посла- блення патерналістських настроїв у суспільстві. Проте, викорінення патерналізму та бо- ротьба з популістськими гаслами політичних сил є неабияким викликом для створення нової післявоєнної енергетики, економічного відновлення країни в цілому. СЕКТОР ЕЛЕКТРО- ЕНЕРГЕТИКИ ЗМІНА МОДЕЛІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ Складно не погодитись із поширеними зараз аргументами, що децентралізована розподіле- на енергосистема суттєво ускладнить виведення її з ладу повітряними атаками, порівняно із тією моделлю, що маємо сьогодні. Зважаючи на критичну важливість ланок системи передачі електроенергії саме вони стали одним із ключових об’єктів атак ворога. Децентралізація тісно пов’язана із розвитком малої генерації, зокрема й відновлюваної енергетики (ВДЕ), розміщених в районах споживання, задля скорочення обсягів передачі електроенергії. Слід відзначити, що в часі активних обстрілів енергетичної інфраструктури протягом жовт- ня-січня, в окремі періоди саме потужності відновлюваної енергетики робили вагомий вклад в енергозабезпечення (як і загалом по країні, коли внаслідок ударів відбулось відімкнення бло- ків АЕС, так і в інші періоди, коли локально саме ВДЕ робили суттєвий вклад в енергозабезпе- чення). Безперечна вигода була би від енергосистеми, яка може розділятися на острови, що окремо диспетчеризуються. Проте архітектура такої енергосистеми є суттєво дорожчою. Слід, щоправда відзначити, побудова моделі розподіленої енергосистеми потребуватиме років та суттєвих капіталовкладень. Окрім цього, зменшення покладання на передачу елек- троенергії вимагатиме наявності додаткових потужностей генерації для резервування по усій країні. Проте, поступовий розвиток відновлюваної енергетики вимагатиме та супроводжува- тиметься зростанням потужності розподільних мереж, задля підключення нових об’єктів ВДЕ. Малі генератори (газові), які Україна вже отримувала в якості міжнародної допомоги можуть вже ставати частиною розподіленої генерації навіть в якості підготовки до наступної зими. З такою ж метою можуть в найближчому часі бути використані агрегати газотранспортні систе- ми України, потужності якої на сьогодні недозавантажені, і рівень їх використання лише ско- рочуватиметься в майбутньому зважаючи на скорочення споживання газу в ЄС та імпорт із РФ.
- 13. 11 Зменшення концентрації потужностей в енергосистемі і зростання ролі мереж нижчого класу напруги зростатимусь з часом зі збільшенням частки малих ВДЕ та інших невеликих потужностей (як-от, малі модульні атомні реактори). Проте прискорення процесу децен- тралізації вимагатиме суттєво більших капіталовкладень, і в тому числі за рахунок будів- ництва додаткових резервних потужностей в енергосистемі. Окрім цього, наявність ве- ликих потужних виробництв з високим споживанням енергії, скоріш за все тривалий час вимагатиме потужних електростанцій. А відтак, повноцінна побудова децентралізованої енергосистеми буде розтягнутим у часі процесом з високими витратами. ЕЛЕКТРИФІКАЦІЯ ТА ІНШІ СТРУКТУРНІ ЗМІНИ В ЕНЕРГОСПОЖИВАННІ Збільшення частки електроенергії в структурі кінцевого енергоспоживання є загальним трен- дом енергетики, частково пов’язаним із розвитком відновлюваної енергетики та скорочен- ням вуглецевого сліду енергозабезпечення. Крім цього, у разі збереження потужного атом- но-промислового комплексу в Україні та розвитку відновлюваної енергетики, електрифікація скорочуватиме залежність від інших ресурсів та сприятиме декарбонізації. Разом із зростанням частки електроенергії в кінцевому споживанні, може стимулюватися енергоспоживання в непікові періоди задля вирівнювання добових та піків і провалів. Зміни ви- мог до проектування та будівництва багатоквартирних будівель в умовах післявоєнного від- новлення може (і, зрештою, повинно) відіграти вагому роль. Зокрема, перехід на електричне опалення (разом із системами акумуляції тепла, а також тепловими насосами, задля підігріву теплоносіїв у певні години доби), масове впровадження централізованих систем кондиціону- вання повітря в багатоквартирних будинках (для збереження попиту на електроенергію не лише в холодний період року, але і в теплі), разом із розвитком систем акумуляції (передусім, водневих) сприятиме росту попиту на електроенергію, скороченню використання паливних енергоресурсів, а за умови грамотного управління скорочуватиме розриви між графіками ви- робництва та споживання електроенергії. ТЕПЛОВА ЕНЕРГЕТИКА Середньотермінове майбутнє теплової енергетики в Україні суттєво залежатиме від воєнних втрат, післявоєнної державної енергетичної політики та внутрішнього фінансового ресурсу економіки. Вугільна. Лише часткове руйнування вугільних теплоелектростанцій з можливістю ре- монту забезпечить їх функціонування протягом 5-10 років періоду післявоєнного від- новлення до моменту повноцінного оновлення енергогенеруючих потужностей. У разі ж, якщо левова частка чи ж усі потужності вугільної генерації будуть зруйнованими, то, виходячи із кліматичної повістки, жодних зовнішніх інвестицій для їх відбудови залучити не вдасться. Окрім цього, життєвий горизонт вугільної енергетики обмежуватиметься вимогами декарбонізації, що, відповідно, скорочуватиме термін повернення відповідних інвестицій. Ці чинники суттєво обмежують можливість і доцільність інвестування в ву- гільну теплову генерацію після війни. Єдиною перевагою вугільних електростанцій в Україні є наявність власних запасів цьо- го енергоресурсу. Українське вугілля – не дуже конкурентоспроможне для експорту, а відтак, миттєва відмова від вугілля створить додатковий тягар у формі необхідності 01
- 14. 12 ЯКОЮ БУТИ УКРАЇНСЬКІЙ ЕНЕРГЕТИЦІ початку радикальної трансформації вугільних регіонів (яка насправді давно перезріла і відкладалась десятиліттями, знову ж таки внаслідок популістської політики), в умовах і без того зруйнованої економіки. І цей аргумент, фактично один із найгостріших для продовження терміну експлуатації вугільної енергетики. Газова. Будівництво газової теплової генерації є дешевшим порівняно із вугільною і вона матиме триваліший термін експлуатації виходячи із обмежень, зумовлених енергетич- ним переходом і декарбонізацією. Перспективи використання низьковуглецевих газів (біогаз та біометан, газо-водневі суміші) розширюватимуть потенціал та перспективи газових електроенергетичних потужностей. На твердій біомасі. Наявність ресурсів біомаси визначає доцільність і можливість бу- дівництва потужностей теплової енергетики на твердій біомасі. Проте раціональним є виробництво біогазу, який в тому числі, може стати ресурсом для газової генерації. За неспроможності створити нові потужності теплової енергетики, фактично балансу- вання попиту та енергосистеми необхідно буде здійснювати за рахунок резервування потужностей ВДЕ чи технологій акумуляції. З позиції сьогодення, найдоцільнішим видається варіант якомога повного використан- ня вугільної теплової генерації та розвиток газової, з використанням природного газу та низьковуглецевих відновлюваних газів, а в подальшому поступовий перехід до акумуля- ції на основі водню. АТОМНА ЕНЕРГЕТИКА Глобальне майбутнє атомної енергетики достатньо невизначене – МАГАТЕ дає два прогнози до 2050 року: або ж більше ніж двократне зростання встановлених потужностей, або ріст всього лише на 3,5%. За останні роки спостерігалось суттєве зростання вартості будівниц- тва блоків АЕС за рахунок посилення вимог безпеки, тим часом, як альтернативні технології дешевшали. Ключові чинники розвитку атомної енергетики у світі, безумовно матимуть певний вплив на майбутнє атомної енергетики і в Україні. Окрім цього, вже «звичні» проблеми – зарегульова- ність ринку, прагнення обмеження цін, непрогнозованість державної політики виступатимуть бар’єром до інвестування у сектор в найближчому часі. Однозначно, Україна повинна використати залишковий потенціал існуючих блоків АЕС. Вод- ночас, можливість та доцільність будівництва нових блоків визначатиметься низкою чинників (частина з яких, однозначно залежатиме від економічної політики України). Конкурентоспроможністю атомної енергетики відносно інших технологій: чи вдасться до- вести до рівня мпромислової експлуатація відносно дешеві технології атомної енергетики, що працюватимуть з використанням відпрацьованого ядерного палива та інших доступних матеріалів. Розмір, рівень і темпи розвитку економіки та зростання попиту на енергію в Україні. Наявність попиту на електроенергію, яка може експортуватись з України (наприклад, чи встигне Україна розвинути власні надлишкові потужності до моменту будівництва АЕС у Польщі). 02 03
- 15. 13 Відношення ключових країн, зокрема і ЄС, до атомної енергії. Зміна відношення до атомної енергетики внаслідок прийняття до розрахунку воєнних ризиків і загроз. Темпи електрифікації та можливості підвищення коефіцієнту використання встановленої потужності АЕС, наприклад, за рахунок розвитку систем акумулювання, масового пере- ходу на електричного опалення, нові стандарти будівництва, які передбачатимуть масове впровадження централізованих систем кондиціонування тощо Перспективи виробництва та споживання низьковуглецевого водню в Україні (як засобу акумуляції, так і для безпосереднього використання). Доступність інших технологій акумуляції енергії. Сенс будівництва нових потужностей матиме місце, якщо атомні технології будуть кон- курентоспроможними та існуватимуть безпечні рішення, попит на електроенергію стій- ко незмінно зростатиме (в чому числі і за рахунок електрифікації енергоспоживання, роз- витку технологій акумулювання). ВІДНОВЛЮВАНА ЕНЕРГЕТИКА Україна володіє величезним потенціалом відновлюваних джерел енергії (ВДЕ), що певною мі- рою, зумовлено розміром території країни. Технічно-досяжний потенціал ВДЕ в рази переви- щує поточні обсяги енергоспоживання в Україні. Наявність високого потенціалу ВДЕ і неуникненність тренду енергетичного переходу фактич- но визначають високу роль зеленої енергетики в майбутньому української енергетики. ВДЕ згодом можуть стати основою розвитку галузі відновлюваних синтетичних полімерів (е-полі- мери): синтез вуглеводнів та виробництво полімерів з використанням відновлюваної електро- енергії, води та уловленого вуглецю. При цьому, слід уникати помилок допущених в розвитку сектору ВДЕ у минулому. Просторове планування: вибір місця розміщення об’єктів ВДЕ має ґрунтуватись не лише на величині потенціалу цих ресурсів, але і враховувати просторову структуру та нерівномір- ність попиту на електроенергію та її виробництва. Як приклад, на момент вторгнення РФ, 67% потужностей вітрової генерації знаходились у Запорізькій та Херсонській областях, які значною мірою залишаються окупованими. Сам регіон при цьому до вторгнення був енергопрофіцитним. Керуючись намірами створення розподіленої енергосистеми, слід орієнтуватись перш за все на покриття потреб у місцях розміщення об’єктів ВДЕ. Планування структури нових потужностей. Сліду уникати перекосів у структурі доданих потужностей (у розвитку як окремих видів ВДЕ, так і порівняно із іншими типами генерації), які ускладнюватимуть балансування енергосистеми. За деякими оцінками, оптимальне співвідношення потужностей сонячної фотоелектричної та вітрової енергії для України становить 1,1 до 1. Натомість, в порушення плану розвитку ВДЕ до 2020 року, величина введених сонячних потужностей суттєво перевищувала план, а цілі щодо потужності вітру та біомаси були недосягнуті. Водночас, відповідно до проекту Плану розвитку ВДЕ до 2030 року, знову ж таки надається пріоритет сонячній генерації, чим попередньо закладаються у роботі енергосистеми у майбутньому.
- 16. 14 ЯКОЮ БУТИ УКРАЇНСЬКІЙ ЕНЕРГЕТИЦІ Уникнення фінансових дисбалансів. Моделі підтримки зеленої енергетики мають запобіга- ти утворенню неплатежів та боргів. Щоправда, як зазначено вище, розвиток енергосектору буде неможливим без створення умов, які визначатимуть дохідність енергетичних активів. ГЗОВИЙ СЕКТОР ІНФРАСТРУКТУРА Газова інфраструктура – потужності з розподілу та транспортування газу потребують модер- нізації та редизайну. Реальні обсяги розподілу природного газу в рази менші, ніж встановлена потужність системи. Аналогічна ситуація і з газотранспортною системою, а обсяги транзиту продовжуватимуть падати (і сценарій нульового транзиту із РФ з 2025 року вкрай імовірний), зважаючи на наміри ЄС відмовитись від російського газу (перспективними є лише відносно невеликі обсяги транспортування газу між напрямом Трансбалканського газопроводу та Схід- ної Європи, а також використання газопроводів для зберігання газу в українських сховищах). Окрім надлишкових потужностей, як і більшість енергетичної інфраструктури, ГРМ та ГТС часто використовують морально застаріле та фізично зношене обладнання та комплектуючі. Редизайн газотранспортної та газорозподільних системи повинен бути проведений комплек- сно, розглядаючи їх як єдину систему задля її оптимізації, а не окремо ГТС та ГРМ. При цьому, нова система повинна бути готовою до розподілу відновлюваних і низьковуглецевих газів, з окремою системою для транспортування та зберігання двооксиду вуглецю. ВОДЕНЬ ТА ІНШІ СКЛАДОВІ ГАЗОРЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Водень відіграватиме ключову роль в електроенергетичному, газовому, та транспортному секторах, а також цілковито новій галузі – синтетичні відновлювані вуглеводні та полімери. З позиції сьогодення, водень виступає одним із найперспективніших засобів акумулювання енергії, а особливо на фоні очікуваних тенденцій зростання ролі електроенергії в енергоза- безпеченні. Особлива роль водню буде у газозабезпеченні – часткове змішування водню та природного газу скорочуватиме потребу у другому, а змішування його із біогазом забезпечить вироб- ництво біометану без викидів вуглекислого газу. В нинішніх умовах потенціал виробництва біогазу в Україні складає 8 млрд кубометрів на рік, а у далекій перспектив, виробництво може сягати 20-30 млрд кубометрів (що безумовно, визначатиметься можливостями та структурою економіки). В нинішній парадигмі природний газ – перехідне паливо, а розвиток біометанового сектору є безальтернативним шляхом, зважаючи на природний потенціал. В умовах післявоєнного від- новлення, необхідно наростити його видобуток (щонайменше на 50% від рівня видобутку, що передував повномасштабній війні).
- 17. 15 ТРНСПОРТ Т ПЛИВНИЙ СЕКТОР Але з часом, за рахунок нарощення виробництва біометану та водню, скорочення попиту на газ за рахунок електрифікації, вдасться відмовитись від використання природного газу. Скорі- ше за все, відмова можлива до 2050 року. Водночас, не слід переоцінювати потенціал експорту чистого водню. Виробництво відновлю- ваного водню вимагає багатократного нарощення потужностей ВДЕ. А перспективи політики ЄС (як одного із ключових драйверів не лише регіональної, але і глобальної енергетично-клі- матичної політики) щодо водню, отримуваного з атомної електроенергії, залишаються туман- ними, хоча й він може бути затребуваний для внутрішніх потреб, особливо на етапі нарощу- вання потужностей ВДЕ. Окрім цього, в Україні існує високий потенціал внутрішнього попиту: використання ресурсу для акумуляції, змішування з природним газом для прямого споживання, змішування з біога- зом для отримання біометану, використання для виробництва е-палив та е-полімерів, викори- стання у транспортному секторі. Так само як непевним є майбутнє атомної енергії, аналогічно і з воднем, отриманим за її вико- ристання. Проте, навіть якщо в довготерміновій перспективі і матиме місце відмова від водню з атомної енергії, то щонайменше протягом двох десятиліть він зможе використовуватись, в першу чергу для потреб внутрішнього ринку, даючи поштовх розвитку водневої економіки. Маючи водень та кисень (отримані електролізом з використанням дешевої низьковуглецевої електроенергії), а також вуглець (уловлений з атмосфери чи викидів промислових виробництв) можна синтезувати різні органічні сполуки з подальшим отриманням полімерів, а також син- тетичні палива. Поява такої галузі фактично перетворює двооксид вуглецю на цінний ресурс. А відтак, розвиватиметься інфраструктура для уловлювання, транспортування, зберігання та використання CO2. Майбутнє транспортного сектору та забезпеченість паливом суттєвою мірою визначатиметь- ся європейськими тенденціями. І однозначно матиме вплив нещодавня заборона продажу но- вих дизельних та бензинових автомобілів з 2035 року (і не виключено, що обмеження стануть ще жорсткішими у майбутньому). З одного боку це стимулюватиме розвиток електричного та водневого транспорту в Україні. Проте з іншого, збільшуватимуться потоки вживаних автомо- білів в Україну, в першу чергу з двигунами внутрішнього згорання. Попит на нафтопродукти, ще тривалий час буде суттєвим в Україні. Порівняно невеликі, проте все ще наявні запаси на- фти, та високий попит на нафтопродукти вимагатимуть якнайскорішого відновлення в країні нафтопереробних потужностей для самозабезпечення паливом. При цьому, електрифікація транспорту, як і економіки в цілому, буде наростаючим трендом. Водночас, скоріше за все, тренд розвитку водневого транспорту обжене електричний, і з часом саме водневі технології складатимуть основу транспортного сектору.
- 18. 16 ЯКОЮ БУТИ УКРАЇНСЬКІЙ ЕНЕРГЕТИЦІ ЦІНОВ ТА ТРИФН ПОЛІТИК Без політики адекватного ціноутворення, яке забезпечуватиме окупність інвестицій, енерго- сектор буде приречений на стагнацію, безпосередньо погіршуючи умови для інший галузей економіки, та безпосередньо впливаючи на економічний розвиток країн та відновлення. Під- ходи до регулювання енергетичних ринків не повинні обмежувати дохідність енергетичних активів в ринкових умовах, інтереси потенційних інвесторів та вже діючих учасників ринку (звісно, реалізуючи політику захистку конкуренції та запобігання змовам). Незважаючи на те, що цей пункт останній за списком, за важливістю він один із ключових. І крім створення адекватних підходів до ціноутворення, необхідно сформувати впевненість зацікавлених сторін у тому, що ця політика залишатиметься прогнозованою та прозорою. Прозора та передбачувана політика економічно обґрунтованих цін на послуги енергопо- стачання, що створить підґрунтя для сталого розвитку енергосектору та прогнозованість для споживачів. Дорожня карта ринкового ціноутворення. Після війни, необхідно розробити чіткий ка- лендарний план переходу до ринкового ціноутворення, який виконуватиметься, а не від- кладатиметься виходячи з міркувань політичної кон’юнктури. Упередження енергетичній бідності. Разом із запровадженням механізму економічно об- ґрунтованих цін для побутових споживачів, необхідно оновити систему субсидування таких споживачів. Ця система повинна супроводжуватись реальною верифікацію доходів домогосподарств для перевірки реальної потреби у субсидіях. Енергосектор не може виступати донором інших секторів економіки. У разі, якщо від- повідно до економічної політки країни, є сенс надання преференцій в цінах на послуги енергопостачання для окремих підприємств чи секторів (що за очікуваннями має зумовити створення більшої доданої вартості, аніж надані преференції), то таке субсидування повин- на здійснювати держава безпосередньо із відповідних джерел.
- 19. 17