Стратегія України 2030Е.

1. УКРАЇНА 2030
Київ, квітень 2019

2. 6.9. Україна – Learning Nation ...............................................................................................................................3
6.9.1 Сучасний стан системи освіти України ...............................................................................................3
Освіта України в цифрах....................................................................................................................................3
Проблеми системи освіти України...............................................................................................................5
6.9.2. Візія української системи освіти 2030Е .......................................................................................... 12
Концепція нової української школи (НУШ) 2030 року................................................................... 12
Роль університетів у суспільстві 2030 року......................................................................................... 14
Україна — це Learning Nation....................................................................................................................... 17
6.9.3. Формування нової системи середньої та вищої освіти в Україні 2030Е........................ 18
KPI системи освіти та інструменти досягнення ................................................................................ 18
Державне фінансування освіти до 2030Е.............................................................................................. 21
6.9.4. Цифровізація системи освіти та цифрові компетентності ................................................... 24
Цифровізація вищої освіти............................................................................................................................ 25
Цифрові компетентності................................................................................................................................ 27
6.9.5. Освіта та компетентності майбутнього.......................................................................................... 32
Навички та компетентності майбутнього............................................................................................ 32
Матриця компетентностей людини на старті кар’єри у 2030Е................................................. 33
ЗМІСТ

3. 3
6.9. Україна – Learning Nation
6.9.1 Сучасний стан системи освіти України
Освіта України в цифрах
Основні показники системи освіти України, станом на 01.01.2018
Базові показники
Дошкільна
освіта
Середня
освіта
Професійно-
технічна
Вища
Загалом
I-II III-IV
Кількість закладів освіти, од. 14 907 16 180 756 372 289 32 504
Кількість
вихователів/учителів/викладачів,
тис. осіб
140,2 439,7 37,5 26,6 129,4 773,4
Кількість
вихованців/учнів/студентів, тис. осіб
1 304 3 921 269 209 1 330 7 033
Кількість здобувачів освіти на 1
педагога
9 9 7 8 10 9
Обсяг державного фінансування,
млрд. грн.
28,2 84,4 8,3 38,7 159,5
Обсяг державного фінансування,
%ВВП
0,9 2,8 0,3 1,3 5,3
Обсяг приватного фінансування, млрд.
грн.
н/д 1,7 0,9 15,9 18,4
Обсяг приватного фінансування,
%ВВП
н/д 0,2 0,0 0,7 0,9
Джерело: Державна служба статистики України, Міністерство освіти і науки України
За Індексом людського розвитку ООН Україна – держава з високим
рівнем розвитку завдяки масовості та доступності освіти. Однак у
глобальних рейтингах університетів ми поступаємося позиціями. До
таких рейтингів із 289 закладів вищої освіти потрапили лише чотири
університети.
Позиції українських університетів у глобальних освітніх
рейтингах
Джерело: Times Higher Education Ranking, Shanghai Jiao Tong University Ranking, QS Rankings, Best Global
Universities Rankings
Заклади вищої освіти
Times Higher
Education Ranking
(2019)
QS Rankings
(2019)
Best Global
Universities Rankings
(2018)
Київський національний університет
ім. Т.Г.Шевченка
1001 531 1029
Львівський національний університет
І. Франка
1001 - -
Національний технічний університет
України «Київський політехнічний
інститут імені І. Сікорського»
- 601 -
Сумський державний університет - 751 -

4. 4
2018 року на фінансування дошкільної, шкільної, професійно-
технічної освіти припадає 4% ВВП, а видатки на вищу - 1,3% ВВП
(1,5 млрд дол.).
Розподіл державних витрат на освіту, % ВВП
Джерело: Державна служба статистики України
Приватні витрати за останні 10 років зростали щорічно в середньому
на 6%, однак їх частка в останні 5 років не перевищує 1% ВВП.
Дві третини приватних витрат на освіту – фінансування вищої школи.
Приватні витрати на освіту, % ВВП
Джерело: Державна служба статистики України
0
1
2
3
4
5
6
7
8
2000
2005
2010
2015
2016
2017
2018
%
Інші витрати на освіту
Вища освіта
Професійно-технічна освіта
Загальна середня освіта
0,00% 0,20% 0,40% 0,60% 0,80% 1,00% 1,20% 1,40%
2007
2008
2009
2010
2011
2012
2013
2014
2015
2016
Вища освіта
Середня освіта
Професійно-технічна освіта

5. 5
Проблеми системи освіти України
Дошкільна освіта
На початок 2018 року в Україні налічувалося 14 907 закладів
дошкільної освіти, з них приватних лише 1,3%. За даними Укрстату,
бюджетні витрати на дошкільну освіту коливаються в межах 0,8-
0,9% ВВП (2015 -2017 рр.)
Дошкільна освіта в Україні є недофінансованою. За розрахунком UIF
на основі даних Укрстату, у 2018 році витрати на одну дитину
складали 800 дол. Для порівняння в країнах ОЕСР - 4,3 тис. дол.
Витрати на одного працівника дошкільної освіти - 3,3 тис. дол. (в
середньому в країнах ОЕСР – 37,3 тис. дол.).
Завантаженість дитсадків складає 114% (на 1,14 млн місць
приходиться 1,30 млн вихованців). При чому завантаженість у містах
– 124%, а у селах – 87%. Це свідчить про необхідність близько 3000
додаткових закладів дошкільної освіти. Притому планування
державного фінансування повинно включати витрати на заміну
зношеної інфраструктури.
34% дітей у містах та 59% у сільській місцевості виховують батьки. За
більшого охоплення дошкільнят дитсадками значна частка батьків
ставатимуть економічно активними і робитимуть свій внесок
у зростання виробництва та економіки.
Соціальний статус вихователя є низьким, середній посадовий оклад
складає близько 3400 грн на місяць (у країнах ОЕСР — 3,1 тис. дол.).
Недофінансовані, невмотивовані, соціально незахищені, а тому
нещасливі люди не можуть виховати щасливих дітей і закласти
в них базові цінності в найсприятливішому віці.
Нерівним є гендерний розподіл педагогічних працівників у закладах
дошкільної освіти. 98,7% педагогічних працівників в Україні —
жінки. Серед 11 304 завідувачів — лише 7 чоловіків, серед 4746
вихователів-методистів — 3. Притому в закладах дошкільної освіти
співвідношення дівчат до хлопчиків складає 9 до 10, тобто 52%
вихованців — хлопчики.
Відсутність чоловічих рольових моделей на ранньому етапі розвитку
дитини може призвести до дисбалансу в вихованні і мати тривалі
наслідки для формування майбутньої гендерної ідентичності.
Мова виховання в закладах дошкільної освіти також потребує уваги.
В середньому в Україні 94% закладів використовують виключно
українську мову, але в Закарпатській області — 80% (решта —
угорська), Чернівецькій — 83% (румунська), Луганській — 69%,
Одеській — 71%, Харківській — 81% (усі три — російська).
За умови перевантаження закладів дошкільної освіти вихованцями
та відсутності стратегії будівництва нових закладів батьки віддають
дітей туди, де є місця, незважаючи на мову виховання. Це створює
додаткові проблеми для дітей у подальшому навчанні та загрозу
державним інтересам у вихованні патріотично налаштованої молоді.

6. 6
Тому питання будівництва і відкриття нових сучасно оснащених
закладів дошкільної освіти з українською мовою виховання є
надзвичайно актуальним.
Приватні заклади дошкільної освіти складають лише 1,3%
від загальної кількості. Притому 40% із них припадають на Київ
та Київську область. За необхідності додаткових 3000 дитсадків
і відсутності можливості їх фінансування з державного бюджету
приватна дошкільна освіта може допомогти розв’язати цю проблему
і створить додаткову конкуренцію, що неодмінно сприятиме
підвищенню якості.
Непропорційно низька частка приватних закладів дошкільної освіти
в Україні, попри високий попит на них, є результатом надмірної
зарегульованості їх діяльності та високих бар’єрів щодо входу для
приватних ініціатив.
Середня освіта
На початок 2018 року в Україні діяли 16 180 закладів середньої освіти,
з них приватних – 1,2%. Бюджетні витрати на середню освіту
останніх років коливаються в межах 2,4 – 2,8% ВВП (2015 -2017 рр.).
У моделі теперішньої української школи процедури вищі
за персоналізовані цілі учасників навчального процесу. У цій системі
учні — лише функції для закладу освіти, який прагне досягти
показників успішності відповідно до державних стандартів
та рейтингу за балами зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО).
Фокус уваги зосереджено на предметах, класно-урочній системі,
великому обсязі фактологічних знань, відірваних від практики, на
контролі замість заохочення.
Незважаючи на збільшення фінансування середньої освіти, галузь
залишається суттєво недофінансованою. За розрахунком UIF на
основі даних Укрстату , витрати на одного учня складають 800 дол. на
рік, 7,1 тис. дол. на одного вчителя (в країнах ОЕСР у середньому – 9,7
тис. дол. та 39,2 тис.дол.)
Це порівняно більше, ніж фінансування закладів дошкільної освіти,
але й матеріально-технічна база закладів середньої освіти та її
утримання потребують значно більших видатків.
Матеріально-технічна база закладів середньої освіти є
незадовільною. Зокрема їдальні або буфети з гарячим харчуванням є
тільки в 14 849 школах із 16 180 (91,7%), опалення — у 15 726
(97,1%), водогін — у 14 849 (91,7%), гаряча вода — у 8359 (51,7%).
Забезпечення інформаційними технологіями — на низькому рівні:
 близько 700 закладів (4,3%) взагалі не мають комп’ютерів;
 близько 1700 шкіл не підключені до Інтернету (10,5%);

7. 7
 серед 313 тис. комп’ютерів у школах 108 тис. (34,5%) не
підключені до Інтернету, 37 тис. (12%) — технічно несправні, а
термін використання 191 тис. (61%) — понад п’ять років.
Зменшення кількості шкіл ускладнює доступ до освіти жителям
віддалених населених пунктів. Концепція опорних шкіл та механізми
перевезення учнів за програмою «шкільний автобус» не всюди й не
завжди працюють.
В Україні налічується 325,5 тис. учнів, які живуть на відстані 3 км і
більше від школи, підвезення організовано для 304,5 тис. , а 21 тис.
дітей дістаються до школи пішки. З огляду на подальші плани
скорочення закладів середньої освіти ситуація викликає
занепокоєння.
Престижність професії вчителя залишається низькою. Незважаючи
на підвищення рівня оплати праці, педагоги суттєво обмежені
бюрократичними процедурами. Це знижує їхню мобільність,
самооцінку, мотивацію та негативно вливає на залучення молодих
учителів.
На сьогодні існує дефіцит молодих фахівців для оновлення
педагогічного складу закладів середньої освіти. Середній вік учителів
в Україні – 45 років, як і в країнах ОЕСР.
Державне замовлення на підготовку педагогічних кадрів для
середньої освіти закладами вищої освіти 2018 року передбачало
замовлення близько 18 000 осіб. Якщо всі випускники будуть задіяні
у школах, для повного оновлення педагогічного складу закладів
середньої освіти знадобиться щонайменше 25 років. Тому виникає
ризик дефіциту вчителів.
Перепідготовка вчителів здебільшого виконується формально, тому
питання падіння якості освіти стоїть дуже гостро, що підтверджують
результати ЗНО.
Окрему увагу варто звернути на низький рівень цифрової
грамотності педагогів, відсутність дієвих програм підвищення
кваліфікації та навчання інформаційно-комп’ютерних технологій.
Приватних закладів середньої освіти в Україні налічується лише
199 (1,2% від загальної кількості). Недосконалі будівельні,
протипожежні та санітарні норми, які попри оновлення 2018 року
залишаються застарілими та не відповідають технологіям
ХХІ століття, — це бар’єри, що обмежують входження приватних
закладів на ринок освітніх послуг.
Приватні інвестиції в розвиток середньої освіти дадуть змогу
вивільнити бюджетний ресурс на фінансування державних закладів
освіти. Це підтверджується досвідом Києва, де приватні школи
складають 11% від загальної кількості закладів середньої освіти.
Найбільшим викликом реформування системи освіти є перехід
до партнерської взаємодії учнів та вчителя. Адже значно легше
запровадити цифрові технології, оновити методології чи навіть
забезпечити креативний дизайн навчального середовища і значно

8. 8
складніше — змінити звички людей, вихованих у системі з дуже
низькою чутливістю до прав людини та людської гідності та
несформованою культурою емпатії. Навіть за найкращих
можливостей зміна розтягнеться щонайменше на 5–7 років.
Професійно-технічна освіта
На початок 2018 року в Україні діяли 756 закладів професійно-
технічної освіти, протягом останніх трьох років їх кількість
зменшилася на 42 (5,5%).
Видатки зведеного бюджету на професійно-технічну освіту
протягом 2015–2017 років стабільно складали 0,3%.
Кількість учнів скоротилася з 304 тис. осіб 2015 року до 269 тис. осіб
2017 року, а випуск скоротився з 165 тис. 2015 року до 141 тис. 2017-
го.
За таких темпів скорочення кількості закладів професійно-технічної
освіти та кількості учнів Україна зіткнулася з катастрофічною
нестачею кваліфікованих працівників, зокрема й унаслідок трудової
міграції.
Фінансування професійно-технічної освіти перебуває на стабільно
низькому рівні, незважаючи на потреби закладів в оновленні
матеріально-технічної бази. Передавання закладів професійно-
технічної освіти з державного бюджету на баланс місцевих бюджетів
без дієвих компенсаторних механізмів ще більше погіршило
ситуацію. Притому в Україні немає жодного ліцензованого
приватного закладу професійно-технічної освіти. Залучення
приватних ініціатив для їх створення могло б надати додаткового
імпульсу розвиткові цього освітнього рівня.
Водночас рівень працевлаштування випускників закладів
професійно-технічної освіти — високий і в середньому складає
близько 82%.
Проект концепції дуальної освіти1, схвалений МОН 2018 року,
відкриває перспективи для налагодження партнерства професійно-
технічної освіти та приватного сектору, але бізнес на сьогодні
ставиться до нововведень зі скепсисом і засторогою (через брак
адекватної комунікації). А керівники закладів професійно-технічної
освіти здебільшого не готові до нових форматів.
В Україні наразі немає дієвої системи підготовки та підвищення
кваліфікації викладачів (майстрів) закладів професійно-технічної
освіти й не створено стимулів для оновлення їх складу. Працівники
закладів професійно-технічної освіти соціально незахищені,
недофінансовані, не забезпечені сучасною матеріально-технічною
базою й засобами навчання.
1 Дуальна освіта — це форма освіти, в якій поєднуються навчання в закладі освіти з навчанням на робочих
місцях.

9. 9
Не створено стимулів для залучення приватних суб’єктів
господарювання до спільного фінансування закладів професійно-
технічної освіти, розробки спільних навчальних програм та навчання
без відриву від виробництва через відсутність дієвих механізмів
державно-приватного партнерства.
Вища освіта
На початок 2018 року в Україні налічувалися 289 закладів вищої
освіти, з них приватних — 77, або 26,7%. Видатки зведеного бюджету
на вищу освіту протягом 2015–2017 років коливаються в межах 1,3–
1,6% ВВП. У закладах вищої освіти (ЗВО) навчаються 1,33 млн осіб,
працюють 129,4 тис. осіб викладацького складу.
Динаміка кількості державних та приватних закладів вищої
освіти
Джерело: Державна служба статистики України
Проблемою системи вищої освіти є розподіл фінансування серед
212 державних університетів, в яких «розмиваються» 38,7 млрд грн.
Тільки в Києві є 41 державний університет.
Розтрата бюджету на таку кількість університетів призводить до
низького рівня фінансування кожного окремо. Наслідком цього є
зниження якості освітніх послуг. Україна — в останній десятці
глобального рейтингу за якістю університетської освіти. Притому
викликає серйозне занепокоєння зростання кількості державних
університетів за останні три роки на 12 одиниць (4%), водночас
кількість студентів за цей період зменшилася на 110 тис. осіб (7,6%).
За такої кількості університетів державного фінансування вистачає
лише на утримання наявної матеріальної бази, базові зарплати та
комунальні платежі. Додаткових витрат потребують модернізація,
підвищення зарплат викладацькому складу, закупівля сучасного
обладнання і лабораторій, фінансування наукових досліджень.
0
50
100
150
200
250
1990/91
1991/92
1992/93
1993/94
1994/95
1995/96
1996/97
1997/98
1998/99
1999/00
2000/01
2001/02
2002/03
2003/04
2004/05
2005/06
2006/07
2007/08
2008/09
2009/10
2010/11
2011/12
2012/13
2013/14
2014/15
2015/16
2016/17
2017/18
Кількість державних
ЗВО, од.
Кількість приватних
ЗВО, од.

10. 10
Державне замовлення на підготовку фахівців виконує функцію
фінансової підтримки університетів. За державним замовленням
в Україні навчається 46% загальної кількості студентів. При цьому
більша частка цього замовлення йде на фінансування
спеціальностей, які не відповідають сучасним потребам ринку або
яких є надлишок.
На зниження якості вищої освіти впливає заочна форма навчання.
Фактично це є формою фінансової підтримки закладів вищої освіти в
обмін на диплом державного зразка. У цьому контексті
нераціональним є державне замовлення на підготовку фахівців
заочно на рівні 20 тис. осіб (10% загального обсягу) 2018 року.
Статус бюджетних установ для державних і комунальних закладів
вищої освіти істотно обмежує їх потенціал, не сприяє вільній
конкуренції на ринку освітніх послуг. Також бюджетні установи
не можуть упровадити фінансову автономію, без якої малоймовірна
успішна комерціалізація наукових розробок.
Фінансування викладачів державних закладів вищої освіти є
низьким: середній посадовий оклад становить близько 5,8 тис. грн,
або 214 дол. (в країнах ОЕСР — 3,7 тис. дол.). Це не стимулює
залучення молодих фахівців та науковців у вищу школу.
Уся система управління вищою освітою зосереджена в руках МОН.
Незалежне Національне агентство із забезпечення якості вищої
освіти повноцінно не запрацювало.
Cистема акредитації освітніх програм та спеціалізованих учених рад
із захисту дисертацій залишається непрозорою та корупційною. Це
зменшує довіру до вищої освіти, опосередковано впливає
на зниження якості освіти та девальвує значення дипломів про вищу
освіту й наукових ступенів.
Диплом державного зразка — анахронізм, якого потрібно
якнайшвидше позбутися. Він передбачає, що держава гарантує
однакову якість підготовки фахівців незалежно від закладу вищої
освіти, що абсурдно за своєю суттю. Скасування диплома державного
зразка сприятиме конкуренції між закладами вищої освіти, що
зумовить підвищення якості освітніх послуг.
Не розроблено правових механізмів діяльності ендаумент-фондів
(фонди, які поповнюються коштами випускників та роботодавців),
передбачених з 2014 р. Законом України «Про вищу освіту». Це
обмежує можливості університетів залучати додаткові кошти
для фінансування наукових досліджень, модернізації, впровадження
освітніх інновацій тощо.
Ключові проблеми, що не дають системі вищої освіти можливості
розвиватися та підвищувати якість освіти, підривають довіру до
дипломів українських університетів:
 низький рівень фінансування університетів та викладачів
порівняно з країнами ОЕСР;

11. 11
 відсутність незалежної системи оцінювання якості вищої
освіти;
 непрозорість та корумпованість системи акредитації освітніх
програм і спеціалізованих учених рад із захисту дисертацій;
 відсутність правового механізму діяльності ендаумент-фондів.
А це опосередковано спричиняє відтік українських студентів за
кордон, що вже досягло масштабу епідемії.

12. 12
6.9.2. Візія української системи освіти 2030Е
Концепція нової української школи (НУШ) 2030 року
Школа 2030
2030 року випускник школи розуміє себе та власні цілі, вміє вчитися
та здатен виконувати складні завдання, будувати стійкі соціальні
зв’язки і партнерства, брати на себе відповідальність.
Освіта орієнтована на психологічну та професійну підготовку
молодого покоління до технологічних, соціальних, економічних
та інших викликів сучасного світу.
2030 року повна загальна середня освіта в Україні є безкоштовною
(крім приватної) та персоналізованою. Отримати її можна шляхом
стаціонарного, дистанційного, сімейного, спеціалізованого клубного
та комбінованого навчання.
Державні та приватні інституції освіти мають однакові права
та обов’язки. Приватна освіта допомагає формувати потужний ринок
освітніх послуг, що відповідає запитам учнів.
Школа 2030 має на меті досягнення п’яти основних освітніх
цілей:
Економічна. Дати учням змогу стати економічно незалежними
та відповідальними, а отже збалансовувати програми академічної
та професійно-технічної підготовки, налагоджувати партнерство
з місцевими компаніями та громадою для того, щоб учні могли під час
навчання спробувати себе в різних робочих середовищах.
Культурна. Дати учням змогу зрозуміти і скласти свою думку
про себе і про власну культуру, її місце серед інших культур
і поважати та толерувати розмаїття.
Соціальна. Дати учням змогу стати активними й гуманними
громадянами, розуміти свою спільноту, своє місце в ній і глобальному
світі; ефективно взаємодіяти з оточенням і брати на себе
відповідальність.
Особистісна. Дати учням змогу взаємодіяти не тільки з навколишнім,
а й зі своїм внутрішнім світом, розвивати творчість і власні таланти.
Технологічна. Дати учням змогу розуміти й використовувати сучасні
технології, що постійно розвиваються й удосконалюються.
Школа нового покоління — відкрита самоорганізована система, що
виконує роль каталізатора творчого потенціалу людини.
Учителювання 2021 року визнається як творча діяльність. Учителі
вільні у виборі методів навчання, притому поєднують теорію
та практику, пропозиційні (Що) та процедурні (Як) знання,
допомагають учням опанувати якомога ширше коло практичних
навичок та умінь.
Учителі — передусім фахівці з людського розвитку, які володіють
техніками навчання та організації навчального процесу. Вони

13. 13
виконують чотири головні ролі: зацікавлюють, заохочують,
сподіваються і мотивують, завдяки цим ролям вони розвивають
в учнях натхнення, упевненість та творчість.
Структура шкільної освіти, як закладено в концепції нової
української школи, складається з трьох послідовних рівнів:
Молодша школа – фокус на підтримці природної допитливості
і перетворення її на стійкий інтерес до пізнання світу. Учні
оволодівають базовими інструментами пізнання — математикою,
читанням і письмом, основами програмування і роботою
з інформацією; опановують власне тіло через спортивні і пластично-
мистецькі практики.
Як наслідок учні вміють берегти своє життя, підтримувати здоров’я,
розуміти й артикулювати власні потреби, формулювати та
висловлювати оригінальні думки, обстоювати погляди, домовлятися
й ефективно взаємодіяти з іншими.
Базова школа – фокус на цінностях, цілепокладанні, умінні розуміти
суть того, що відбувається, і розв’язувати проблеми, на базовій
економічній, юридичній і психологічній підготовці до самостійного
життя.
Учні опановують спеціалізовані методики та інструменти досліджень
з арсеналу природничих, математичних, соціальних і гуманітарних
наук, навчаються відстежувати й аналізувати процеси, що
відбуваються на локальному та глобальному рівнях, формулювати
гіпотези, проводити експерименти, використовувати сучасні
технології, опрацьовувати дані, робити складні розрахунки,
моделювати, тестувати, презентувати результати.
У груповій дослідницькій і проектній роботі робиться наголос
на міждисциплінарності та практичному спрямуванні. Усі активності
мають вести до розвитку критичного та креативного мислення,
вміння комунікувати, співпрацювати, брати на себе відповідальність.
Старша школа – фокус на осмисленості, самовизначенні, підготовці
до самостійного життя та виходу на ринок праці (профорієнтація),
формулюванні персонального бренду, взаємодії зі спільнотами
й екосистемами, розвитку практичних навичок і умінь, формуванні
персоналізованих дослідницьких стратегій. Учні залучаються
до проектів та ініціатив, що розв’язують реальні проблеми громади,
міста, індустрії.
Частину навчального процесу складає стажування у місцевих
компаніях, на виробництвах, волонтерство у громадських ініціативах,
практика підприємництва.
Учні, орієнтовані на науково-дослідницьку роботу, отримують змогу
відвідувати університетські лабораторії, знайомитися з організацією
та проведенням досліджень. Кожен учень має дослідницький проект.
Школярі виконують практичні завдання дослідницьких груп,
асистують науковцям та отримують менторів із їх середовища для
власних досліджень.

14. 14
Окрім стажування на виробництвах та дослідницьких проектів, учні
мають власні соціальні ініціативи (проекти).
Так відбуваються практична профорієнтація, соціалізація. Це дає
молодим людям змогу вибрати майбутній фах відповідно до власного
потенціалу й життєвих цілей, а також бути соціально активними.
Простір і всі процеси у школі мотивують до пізнання та формують
в учнів стійку дослідницьку, творчу й винахідницьку поведінку.
Інфраструктура сучасної школи — мультимедійні класи
(трансформуються в навчальні простори), лабораторії, студії,
майстерні для моделювання та прототипування, танцювальні,
музичні та спортивні зали, кімнати відновлення сил.
Фізичний простір школи доповнений цифровим. Навчання має
випереджальний характер і ставить за мету підготувати молоду
людину до життя в умовах динамічного, непередбачуваного,
турбулентного світу та розвинути спроможність вигравати
у глобальній конкурентній боротьбі за увагу, ресурси, ринки.
Оцінювання. Підсумкове оцінювання здійснюється на основі
індивідуальних освітніх профайлів (Educational ID), що є складовою
особистісного профайлу з індикаторами рівня людського капіталу.
Проникнення цифрових технологій дає змогу зробити процес
навчання цікавим, мобільним та індивідуальним. Притому технології
не замінюють учителя, а доповнюють його. Таким урокам властиві
адаптивність, керованість, інтерактивність, поєднання
індивідуальної та групової роботи, часова необмеженість навчання.
Це зумовило формування цифрової культури учасників освітнього
процесу.
Профіль випускника й очікувані результати навчання
Випускник школи — це самостійна особа, яка володіє базовими
знаннями, навичками, здатна самостійно обрати для себе майбутній
шлях (університет, коледж), розпочати трудову діяльність, бізнес
(стартап). Школа випускає зрілих та вмотивованих людей.
Роль університетів у суспільстві 2030 року
Університет 2030 — це екосистема, яка готує студентів до активної
та ефективної реалізації себе в майбутньому, виводить їх на наступні
соціальний та професійний рівні, а також створює базу інновацій та
комерціалізації.
Серцем університетської екосистеми є кампус, навколо якого
створилося фізичне та цифрове середовище для навчання,
досліджень, розвитку, нетворкінгу, професійної та соціальної
реалізації студента, а також отримання доходу студентами.
Університет 2030 — це:
 навчання, особистісне та професійне зростання членів
університетської спільноти;

15. 15
 дослідницький центр та база фундаментальних
та експериментальних знань;
 акселератори, бізнес-інкубатори;
 платформа соціалізації студентів.
Освіта. Університети України 2030 року швидко пристосовуються до
змін. Тому навчальні програми та плани розробляються відповідно
до запитів ринку та трендів Четвертої індустріальної революції.
Стандартизації освітніх програм 2030 року вже не існує. Освітні
програми акредитуються професійними асоціаціями.
Університети продовжують виконувати функцію підготовки
висококваліфікованих фахівців для ринку праці. А поєднання
креативності на перетині дисциплін обумовлює виникнення нових
сенсів.
Українські університети впровадили концепт «навчання протягом
життя» (lifelong learning) через створення короткотермінових курсів
із сучасних технологій разом із професійними асоціаціями
та бізнесом.
Дослідження та розробки стали однією з ключових функцій
інституцій вищої освіти та ключовим пріоритетом вищої освіти. За 11
років більшість університетів перетворилися на дослідницькі.
Університети розпочали масово впроваджувати інновації через
розбудову екосистеми лабораторій, стартапів, бізнес-акселераторів,
креативних просторів навколо кампуса.
Шляхом досліджень і розробок на стику дисциплін українські
університети починають формувати глобальні смисли, які зачіпають
інтереси кожної людини світу.
Українські університети є частиною європейського та глобального
освітнього та наукового просторів.
Соціалізація студентів відбувається у фізичному та цифровому
середовищі університетів.
Розвинулися асоціації випускників як стимулювальний механізм
нетворкінгу, розвитку та адвокації студентів і університетів. Через
таку взаємодію студенти отримали зв’язок із реальним світом,
бачення та розуміння себе після університету.
Окрім асоціації випускників, втілюється партнерство університетів з
професійними галузевими асоціаціями, які часто виступають
замовниками. Такі асоціації здійснюють менторство, допомагаючи
втілювати університетські програмами щодо підготовки фахівців та
змін навчальних планів під власні професійні стандарти. Це
забезпечує взаємопроникнення університетів із галузями економіки.
Університет 2030 — екосистема взаємодії сучасних студентів,
випускників, викладачів, роботодавців та громад.
Фінансування університетів. У системі освіти активно
використовується модель державно-приватного партнерства (ДПП).

16. 16
Більша частина закладів вищої освіти — або у приватній власності,
або у формі державно-приватного партнерства.
У моделі ДПП держава передає університети інвестору та затверджує
бізнес-план. Інвестор гарантує інвестування та реалізацію проекту.
Як приватні інвестори виступають не тільки резиденти, але
й нерезиденти з усього світу.
Права інтелектуальної власності, що їх створено в межах ДПП, є
спільними для держави й інвестора.
Ще одним механізмом фінансування є ендаумент-фонди, які активно
поповнюються випускниками університету, галузевими
та професійними асоціаціями, приватними інвесторами.
Державне фінансування університетів здійснюється у вигляді
грантів на конкурсній основі для розвитку інноваційної екосистеми.
Для підприємств, які утворилися на базі університету та залучають
студентів у виробничий процес, надаються податкові пільги
(відсутність податків із фонду оплати праці та ПДВ до моменту
комерціалізації).
Фінансування студентів:
 підготовка фахівців для потреб держави: наука та дослідження,
оборона й безпека, державний сервіс. Відбір на конкурсній основі
починається ще в школі, враховуючи Educational ID, у закладах
вищої освіти — підготовка під конкретні робочі місця. Якщо
успішність студента низька — повертаються кошти державі;
 державні гранти на навчання найталановитішим випускникам
шкіл, які не потрапили до держзамовлення (10% випускників). Ці
гранти надаються у вигляді ваучера2, з яким випускник школи
обирає український університет для подальшого навчання. Якщо
успішність студента низька — дія гранту припиняється;
 державні пільгові кредити: перші п’ять років тіло кредиту
не сплачується, а лише пільгові відсотки. Перші п’ять років після
університету випускник повинен відпрацювати в Україні;
 гранти корпорацій: підготовка талановитих випускників шкіл
під замовлення компаній, корпорацій;
 самостійна сплата студентами за навчання, зокрема іноземними;
 гранти міжнародних інституцій.
Цифровізація університетської освіти. Університет 2030 — це не
тільки фізичний простір, але й цифровий. Взаємодія викладача
та студента відбувається на онлайн-платформах, які є одним
з інструментів управління навчальним процесом та контентом.
2 Освітній ваучер» — фінансовий документ, забезпечений коштами державного бюджету, який приймається
закладами вищої освіти (ЗВО) як оплата за освітні послуги; видається 10% випускників із найвищими балами
ЗНО, переможцям всеукраїнських олімпіад, конкурсів, змагань, чемпіонатів, конференцій.

17. 17
Відбирають найкращих викладачів, записую онлайн-курси,
проводять онлайн-лекції з дистанційним доступом для кожного учня
або студента з метою передавання кращих знань.
Завдяки отриманим даним з онлайн-платформ та застосуванню
штучного інтелекту (ШІ) відбувається глибша персоніфікація
освітнього процесу. Штучний інтелект допомагає вирівняти різницю
у сприйнятті та процесах засвоєння інформації серед студентів
шляхом аналізу темпів проходження матеріалів і пропозиції
індивідуальних планів навчання. Крім того, ШІ може адаптувати одну
й ту ж дисципліну під різні спеціальності, що забезпечує отримання
найважливішої та прикладної інформації.
Віртуальна та доповнена реальність стали буденним інструментом
для засвоєння інформації.
Запроваджено додаткові канали доступу до освіти: масові відкриті
онлайн-курси, bootcamp, nanodegree, alternative credentialing,
сертифікати яких визнаються університетами та роботодавцями.
Цифрові технології застосовуються не лише в навчальному процесі,
але й адміністративно-господарському. Оптимізації
адміністративних витрат досягнуто за рахунок Інтернету речей
(наприклад інтелектуальні термостати й системи освітлення).
Україна — це Learning Nation
Навчання впродовж життя стало повсякденною та поширеною
практикою. Сформовано критичну масу індивідів і спільнот,
націлених зайняти нові професійні ніші.
Українське суспільство й нові інститути, що постали внаслідок його
трансформації, характеризуються життєстійкістю (resilience),
адаптивністю, гнучкими (agile) підходами до формування і реалізації
політики, ведення бізнесу, розвитку територіальних громад тощо.
Українці стали Learning Nation — нацією, яка постійно вчиться
та навчає інших завдяки динамічному розвитку системи освіти. Ми
вчимося та змінюємо світ.
Істотну роль у підтриманні екосистеми Learning Nation відіграє
кардинально оновлена система освіти. Вона включає:
 відкриту національну освітню платформу із сервісами
для формування індивідуальних освітніх траєкторій;
 інтеграцію формальної та неформальної системи освіти;
 перетворення господарчих комплексів класичних інституцій
освіти на освітні інноваційні хаби;
 культуру навчання впродовж життя.

18. 18
6.9.3. Формування нової системи середньої та вищої освіти в Україні 2030Е
KPI системи освіти та інструменти досягнення
КРІ середньої освіти
Українська система оцінки випускників визнана в усьому світі.
Український випускник не складає додаткових іспитів при вступі
в іноземний університет або коледж, якщо має високий випускний
бал та володіє іноземною мовою на рівні не нижче В23. Одним
із критеріїв якісної середньої освіти є готовність випускників
до дорослого самостійного життя.
Показниками результативності шкіл є:
 місце в рейтингу шкіл за відсотком талантів4, які увійшли у 10%
випускників — отримувачів державних грантів;
 місце в рейтингу шкіл за рівнем задоволеності випускників;
 місце в рейтингу за інтегральною оцінкою школи
стейкхолдерами (учень, батьки, заклади вищої та професійної
освіти, компанії);
 місце в рейтингу шкіл за часткою випускників, що йдуть
за державним цільовим замовленням до університетів
та коледжів.
П’ять кроків до нової української школи, яка готує учнів
до дорослого та самостійного життя, випускає зрілих
та вмотивованих людей:
1. Удосконалення моделі управління у школах: менеджмент
школи повинен мати насамперед навички управління, він забезпечує
інноваційний розвиток та ефективне управління закладом освіти.
Школи створюють наглядові ради з числа головних бенефіціарів —
учнів старших класів, батьків, інвесторів, засновників, місцевих
громад, університетів та коледжів.
2. Перехід від школи знань до школи компетентностей:
школа — це інституція, яка готує дитину до самостійного дорослого
майбутнього. Поєднання фундаментальних знань та практики
формують компетентності для успішної реалізації випускника школи
в майбутньому (див. Матриця компетентностей людини на старті
кар’єри).
3. Впровадження Educational ID: система профайлів школярів, в
яких оцінюється й відображається рівень набутих під час шкільного
та позашкільного навчання знань, умінь та навичок, досягнення в
усеукраїнських та міжнародних конкурсах, олімпіадах, змаганнях. На
основі Educational ID визначаються претенденти на державне цільове
замовлення та державні гранти для отримання вищої або
професійної освіти.
3 Згідно із Загальноєвропейською рекомендацією з мовної освіти, рекомендованою Радою ЄС (Common
European Framework of Reference)
4 Таланти – переможці та призери всеукраїнських та міжнародних конкурсів, олімпіад, змагань тощо

19. 19
4. Персоналізація шкільної освіти: освітні послуги надаються
на замовлення споживачів (учень, батьки). Персоналізація будується
на комплексній основі з урахуванням світових трендів, здатності
учня, його інтересів та запитів на навчання.
5. Цифровізація шкіл: Цифрові технології дають змогу зробити
процес навчання мобільним, диференційованим та індивідуальним.
Притому технології не замінюють учителя, а доповнюють його.
Таким урокам властиві адаптивність, керованість, інтерактивність,
поєднання індивідуальної та групової роботи, часова необмеженість
навчання.
КРІ вищої освіти
Показниками результативності університетів є:
 додана вартість освіти — отримані під час навчання
в університеті знання, вміння та навички, що доповнили ті,
з якими людина вступила до закладу вищої освіти;
 працевлаштування випускників за фахом (або за профілем
навичок) — понад 80%;
 топові позиції в рейтингу за рівнем задоволеності випускників
(задоволеність власними результатами у професійній реалізації
через 3–5 років);
 топові позиції в рейтингу за обсягом отриманих коштів
за короткострокові програми lifelong learning;
 мінімум три українських університети входять у топ-30 та 25%
університетів — у топ-500 глобальних освітніх рейтингів;
 мінімум три українських університети входять у топ-30 та 25%
університетів — у топ-500 світових рейтингів роботодавців;
 мінімум три українських університети входять у топ-30 та 25%
університетів — у топ-500 в інноваційному рейтингу
університетів (кількість запроваджених інновацій; кількість
винаходів; кількість цитувань).
Кроки на шляху до створення нової екосистеми вищої освіти:
1. Змінити організаційну модель державних університетів з
форми бюджетної установи на форму неприбуткового або
прибуткового суб’єкта господарювання.
Це вирівняє права та обов’язки державних і приватних ЗВО, дасть
університетам фінансову та управлінську автономію, змогу
повноцінно співпрацювати з корпоративним сектором економіки,
зокрема через механізми державно-приватного партнерства,
залучати інвестиційні ресурси та нові технології і змусить
університети підвищувати ефективність роботи та якість освіти.
2. Скасувати вимогу диплома державного зразка, що значно
посилить конкуренцію серед університетів, змусить університети
підвищувати якість освіти та очистить освітнє поле
від неефективних ЗВО.

20. 20
3. Скасувати заочну форму здобуття вищої освіти як таку, що
не здатна виконувати функцію навчання практичних знань
та навичок. Замість заочної форми потрібно запроваджувати
комбіновану форму освіти, що поєднує очне навчання з отриманням
практичного досвіду на підприємстві, онлайн, дистанційне тощо.
4. Трансформувати державне замовлення на підготовку
фахівців у систему з двома базовими версіями:
А. Підтримка талановитих випускників шкіл. У формі «освітніх
ваучерів» на отримання освіти за рахунок державного бюджету для
талановитих випускників шкіл.
В. Підготовка спеціалістів для фундаментальної науки та
стратегічно важливих для економіки і промисловості фахівців,
висококваліфікованих спеціалістів із стратегічного планування та
державного управління під цільове замовлення органів влади,
державних підприємств на тендерній основі для університетів усіх
форм власності.
5. Стимулювати інвестиції та інновації для розвитку інноваційної
та креативної економіки. Для цього потрібно:
А. Створити дієвий механізм державно-приватного партнерства
у сфері освіти та науки. Це дасть університетам можливість
залучати приватні інвестиції на свій розвиток і модернізацію,
наукові розробки, створювати університетські стартапи на
паритетних із бізнесом умовах, спільно комерціалізувати
результати інноваційної діяльності. Також це стимулюватиме
розвиток системи дуальної форми освіти за рахунок залучення
інвестицій бізнесу в матеріально-технічну базу університетів,
спільної розробки навчальних програм та подальшого
працевлаштування випускників.
В. Розробити та запровадити правові механізми діяльності
ендаумент-фондів. Це дасть університетам можливість
користуватися пасивним доходом від залучених коштів
для фінансування будь-яких цільових програм.
С. Забезпечити податкові пільги для стартапів, де університет є
мажоритарним акціонером: відсутність податків із фонду оплати
праці та ПДВ до моменту комерціалізації. Це дасть змогу залучати
приватні ресурси в інноваційні розробки, комерціалізувати наукові
результати та дасть стимул розвитку університетської науки.
D. Змінити чинне законодавство, що дозволить ЗВО
здійснювати власну підприємницьку діяльність з
використанням об’єктів інтелектуальної власності,
розроблених на кошти державного фінансування (за моделлю
The Bayh-Doyle Act, США). Це дасть змогу університетам
створювати дочірні компанії на базі власних розробок як
незалежно, так і з бізнес-партнерами, поповнюючи фінансову базу
університету, стимулюючи інноваційну діяльність у закладі та

21. 21
покращуючи конкурентоспроможність бізнесу екосистеми
університету.
6. Змінити форму управління університетами за корпоративними
моделями.
Оперативно управляти університетами як суб’єктами
господарювання повинні особи з навичками та досвідом управління,
академічно — вчена рада університету, а контролювати: наглядова
рада з представників засновників та основних стейкхолдерів,
зокрема представників роботодавців та фінансових донорів.
7. Відкрити українські університети світові через стимулювання
їхньої участі у міжнародній конкуренції. Для цього необхідно:
А. Дозволити існування в системі української вищої освіти
університетів, що повністю здійснюють навчальний процес
та дослідження англійською мовою.
В. Фінансово сприяти реалізації в Україні програм спільних
із провідними університетами світу досліджень шляхом цільового
грантового фінансування через створений Національний фонд
досліджень.
С. Ввести вимогу постдокторських досліджень у закордонних
дослідницьких та навчальних установах для всіх пошукачів
докторської хабілітації (другого наукового докторату)
та претендентів на позиції завідувачів кафедр університетів.
D. Ввести вимогу відкритих міжнародних конкурсів на позиції
ректорів, проректорів та провідних професорів/дослідників
в українських університетах, що мають національний
та дослідницький статус, із поступовим приведенням посадових
окладів у відповідність до тих, що існують
у Східноєвропейському/Центральноєвропейському регіоні.
Державне фінансування освіти до 2030Е
Згідно з оцінками американської дослідницької компанії HolonIQ,
2030Е 55% глобальних освітніх витрат припадатимуть саме
на середню шкільну освіту, 25% — на вищу освіту.
Експерти The Economist Intelligence Unit спрогнозували зниження
державних витрат на освіту на 0,5% від світового ВВП до 2030Е.
Скорочення державних витрат на освіту відбуватиметься переважно
в:
 Норвегії (з 7,55% ВВП до 5% ВВП);
 Франції (з 5,46%ВВП до 4,3%ВВП);
 Німеччині (з 4,81%ВВП до 3,6% ВВП);
 США (з 5%ВВП до 4%ВВП);
 Сінгапурі (з 3%ВВП до 2,2%ВВП);
 Ізраїлі (з 5,88%ВВП до 5%ВВП);

22. 22
 Росії (з 3,82% ВВП до 2,3%ВВП).
Водночас державні витрати на освіту зростуть у таких країнах, як:
Фінляндія, Південна Корея, Нігерія, ПАР, КНР, Індія, Туреччина.
За нашим трендовим сценарієм, який передбачає інерційне
зростання української економіки і підвищення ВВП України 2030Е до
290 млрд дол, видатки зведеного бюджету на освіту у перспективі 10-
12 років залишаться на рівні 5,8% ВВП до 2030Е (1 014 млрд. грн.).
Структура видатків також буде незмінною.
У цільовому сценарії, у якому ВВП України у 2030Е досягне 1 трлн дол,
витрати на освіту з 2023Е по 2030Е становитимуть 5% ВВП (2 128
млрд. грн.)
Трендовий та цільовий прогноз державних витрат на освіту,
млрд грн
Джерело: оцінки і прогнози Ukrainian Institute for the Future
Також у цільовому прогнозі змінюється структура витрат з 2023Е.
Зростуть витрати на дошкільну, шкільну та професійно-технічну
освіту, а зменшяться — на вищу.
Структура державних витрат на освіту (цільовий сценарій)
Рівень освіти 2018 2030
Дошкільна 15% 20%
Шкільна 48% 60%
Професійно-технічна 5% 10%
Вища 21% 10%
Інше 11% -
Загалом 100% 100%
Джерело: Державна служба статистики України, оцінки і прогнози Ukrainian
Institute for the Future
Такий розподіл державних витрат обумовлений, по-перше,
гарантованою, згідно з Конституцією, безкоштовною дошкільною
та базовою шкільною освітою.
2 128
1 014
0
500
1 000
1 500
2 000
2 500
2019Е
2020Е
2021Е
2022Е
2023Е
2024Е
2025Е
2026Е
2027Е
2028Е
2029Е
2030Е
Цільовий прогноз,
млрд грн
Трендовий прогноз,
млрд грн
x4
x9

23. 23
Хоча дошкільна освіта є необов’язковою, однак із залученням дітей
дошкільного віку в дитсадки зростає економічна активність батьків
шляхом вивільнення часу.
По-друге, професійно-технічна та вища освіта фінансуватимуться
переважно за рахунок приватних джерел. Держава фінансує лише
замовлення державних установ та надає гранти 10% талановитим
випускникам.
Державне та приватне фінансування випускників шкіл
Державне
грантове
фінансування
Замовлення
державних
установ(для
потреб держави)
Кошти фізичних
та юридичних
осіб
Відсоток від
випускників
шкіл, %
10% 20% 70%
Джерело: оцінки і прогнози Ukrainian Institute for the Future
По-третє, у зв’язку з демографічною ситуацією в Україні після 2030Е
скорочуватиметься чисельність випускників. 2028/29Е навчального
року не буде випускників через перехід 2018 року
на дванадцятирічне навчання. А 2032Е кількість випускників шкіл
буде нижчою за позначки 1991 року. Тому попит на вищу освіту
зменшуватиметься з боку громадян України. Але українська освіта
може стати привабливою для іноземців за умови міжнародного
визнання дипломів. Потенційно чисельність іноземних студентів
може зрости вшестеро (з 5% загальної кількості 2018 року до 30% —
у 2030Е).
Прогноз випускників українських шкіл до 2041Е
Джерело: оцінки UIF на основі даних Інституту демографії та соціальних
досліджень імені М. В. Птухи НАН України, Державної служби статистики України
2030Е 60% державних витрат на освіту буде сконцентровано
у шкільній освіті, 20% — у дошкільній та по 10% — у професійно-
технічній та вищій.
0
100
200
300
400
500
600
1990/91
1992/93
1994/95
1996/97
1998/99
2000/01
2002/03
2004/05
2006/07
2008/09
2010/11
2012/13
2014/15
2016/17
2018/19Е
2020/21Е
2022/23Е
2024/25Е
2026/27Е
2028/29Е
2030/31Е
2032/33Е
2034/35Е
2036/37Е
2038/39Е
2040/41Е
у 2028/29 н.p. "провал" через
перехід у 2018 р. на
12-річне навчання

24. 24
6.9.4. Цифровізація системи освіти та цифрові компетентності
Стрімке поширення цифрових технологій робить цифрові навички
(компетентності) громадян ключовими серед інших навичок.
Навчання за принципом «знати все» змінюється на принцип «знати,
як навчатися протягом життя та стати самореалізованим та
конкурентноздатним».
Цифровізація середньої освіти
Українська середня школа потребує кардинальних трансформацій,
адже поки це інституція, котра продовжує існувати майже на тих
самих традиціях та підходах, що і 100 років тому.
В архаїчних системах сучасні діти не хочуть навчатися, вони
втрачають інтерес до предметів, бажання пізнавати та досліджувати,
а відвідини шкільних занять перетворюються на нудну
формальність.
Цифрові технології дозволяють зробити процес навчання цікавим,
мобільним та індивідуальним. При цьому технології не замінюють
вчителя, а доповнюють його. Таким урокам властиві адаптивність,
керованість, інтерактивність, поєднання індивідуальної та групової
роботи, часова необмеженість навчання.
Перші кроки до цифровізації середньої освіти:
 створення універсального пакета цифрових послуг для учнів та
вчителів (зокрема телеком-послуги);
 цикл тренінгів для вчителів із цифрової грамотності, зокрема як
частина обов’язкового підвищення кваліфікації;
 присвоєння кожному учаснику освітнього процесу унікального
цифрового підпису для посвідчення результатів навчання
(зокрема за принципом peer-to-pear (рівний — рівному);
 у частині заохочення батьків та громадськості — впровадження
моделі BYOD (bring your own device, з англ. «використовуй свій
власний пристрій»). Це істотно підніме рівень забезпечення
школярів цифровими засобами у класі, 3G-, 4G-зв’язком.
Оптимальним може стати використання вчителями прикладних
програм ефективного управління класом, в якому в кожного учня
є особистий комп’ютерний пристрій. Однак треба передбачити
технічну підтримку сімей із незахищених верств населення, а
також захист дітей від небажаного контенту.
 у частині стимулювання виробників шкільних цифрових
пристроїв — розробка привабливих та реальних PPP-форматів
(державно-приватне партнерство) із метою залучення
інвестицій міжнародних або локальних компаній задля
створення локальних виробництв спеціалізованих планшетів,
нетбуків тощо. Враховуючи потенціал ринку (1,5–2,0 млн
пристроїв), щорічне оновлення (+300–400 пристроїв), програмне

25. 25
забезпечення, обслуговування та відповідні PPP-стимули, цей
напрямок діяльності є перспективним.
 cтворення власного мультимедійного цифрового контенту,
трансфер і адаптація міжнародних цифрових продуктів, зокрема
із застосуванням моделі державно-приватного партнерства
тощо.
Цифровізація середніх шкіл має реалізовуватися за такими
напрямками:
 Доступ до технологій:
- доступ учнів до технологій (Student Accessibility);
- доступ учителів до технологій (Teacher Accessibility);
- доступ адміністраторів шкіл до технологій (Administration
Accessibility).
 Шкільний Інтернет (моделі Fiber-to-the-Building та Wi-Fi).
 Цифровий мультимедійний контент.
 Цифрові компетентності та грамотність викладачів
(фасилітаторів, коучів) і учнів.
 Кібербезпека та захист даних.
Цифрові технології та запропоновані підходи разом із талановитими
українськими педагогами та енергійним небайдужим суспільством
здатні перетворити українську середню освіту на одну з найкращих у
світі.
Цифровізація вищої освіти
Загальносвітовий тренд задоволення запиту на актуальні практичні
заняття — це розвиток EdTech. Згідно з результатами дослідження
Navitas Ventures, університети, студенти та інноваційні компанії
у сфері освіти погоджуються в одному — у найближчі 10–15 років
традиційна форма передавання знань у вищій освіті зазнає істотних
змін. Уже сьогодні в розвинутих країнах є успішні кейси як
використання цифрових інструментів у традиційному навчальному
процесі, так і появи повністю нових цифрових моделей навчання.
Цифрова трансформація в секторі вищої освіти традиційно
відбувається у трьох напрямках:
- взаємодія з клієнтом (студентом, абітурієнтом);
- оптимізація процесів;
- зміна бізнес-моделі.
Однак трансформація — це лише інструмент досягнення мети. Та
важливо, щоб цілі закладів вищої освіти та цілі студентів тут
збігалися. Важливим інтегральним показником ефективності
закладів вищої освіти в частині навчання повинна стати кількість
працевлаштованих за фахом випускників.

26. 26
Використання цифрових інструментів при взаємодії зі студентами
передбачає створення онлайн-платформ для швидкого та зручного
доступу до оцифрованих матеріалів, спілкування із викладачами,
дистанційної взаємодії учасників проектних груп, віддаленого
доступу до обладнання лабораторій та дослідницьких центрів,
моделювання ситуації, вирішення адміністративних питань,
тестування тощо. Завдання таких платформ — максимально
спростити життя студента, особливо в перші семестри, які є
вирішальними для продовження ним навчання.
Також популярність здобувають цифрові помічники, або чат-боти, які
в режимі реального часу відповідають на запитання про процес
навчання, фінансову допомогу, життя в гуртожитку, проведення
дозвілля, поїздки містом та про багато іншого.
Культурний шок унаслідок переходу від шкільного до студентського
життя може бути серйозним, але наявність надійних відповідей
на поширені та незвичайні запитання може багато в чому допомогти
студентам відчути себе як удома.
Глибша цифровізація вносить зміни в навчальний процес
та оптимізує адміністративні видатки. Володіючи великим обсягом
даних, отриманих, зокрема, через онлайн-платформи,
із застосуванням штучного інтелекту заклади вищої освіти можуть
завчасно виявляти поведінкові відхилення та запобігати зниженню
успішності студента.
Крім того, штучний інтелект дає змогу персоніфікувати навчальний
процес. Від допомагає вирівняти різницю у сприйнятті та процесах
засвоєння інформації серед студентів, аналізуючи темп проходження
матеріалів та пропонуючи індивідуальний план навчання.
Більше того, штучний інтелект може адаптувати один курс під різні
спеціальності. Наприклад, виокремлюючи важливе в макроекономіці
для студентів міжнародної економіки та економіки підприємства. Це
забезпечить отримання кожним студентом інформації, яка
найважливіша для його особистого практичного застосування в
майбутньому і яка адаптується до його стилю та темпу навчання.
Віртуальна та доповнена реальність повинна стати звичайним
інструментом навчання, допомагаючи краще засвоїти інформацію,
імітуючи проведення експериментів та виконання практичних
завдань за різних обставин. Наприклад, студенти медичних
університетів зможуть робити віртуальні ін’єкції та відточувати
майстерність у віртуальних операційних. Архітектори та дизайнери
зможуть використовувати доповнену реальність для візуалізації
та детального вивчення проектів.
Оптимізації адміністративних витрат може бути досягнуто
за рахунок використання Інтернету речей. Наприклад, у сфері
енергоефективності. Так, інтелектуальні термостати та системи
освітлення може бути запрограмовано для оптимальної роботи,
враховуючи час занять, характер навчання, кількість людей
у приміщенні та інші параметри. Коли приміщення звільнено,

27. 27
температура, кондиціонування, освітлення переходять у
заощаджувальний режим. Це допомагає значно економити на
комунальних послугах. Дистанційні датчики можуть збирати дані про
температуру, місцевий рівень ґрунтових вод, рівень шуму,
пішохідний рух, рух транспортних засобів та багато іншого. Це дасть
можливість сприяти покращенню інфраструктури з орієнтацією на
ефективність та екологічність.
Найрадикальнішою цифровою трансформацією, до якої українські
заклади вищої освіти повинні готуватися, є трансформація моделі
навчання, яка поєднає традиційне навчання, елементи дуальної
освіти, онлайн-інструменти та доповнену реальність. Доповненням
можуть бути масові відкриті онлайн-курси, а також участь студентів
у bootcamp. Програми bootcamp побудовано на роботі студентів
у реальних проектах, і здійснюють їх професіонали-практики (це є
елементом дуальної освіти). Успішне завершення bootcamp зазвичай
гарантує працевлаштування.
У цілому сфера вищої освіти вимагає реформування та переходу
на модульну кросплатформову систему, в якій студент може обирати
предмети без прив’язування до закладу освіти та отримувати
максимум послуг та матеріалів онлайн.
Цифрові компетентності
Цифрова компетентність може в широкому сенсі визначатися як
упевнене, критичне та творче використання ІКТ для досягнення
цілей, пов'язаних із роботою, працевлаштуванням, навчанням,
дозвіллям, громадським життям.
Цифрова компетентність унікальна тому, що дає людям змогу
отримувати інші компетентності (наприклад, швидко опановувати
мову, бути соціально активнішими тощо).
Цифрова грамотність (або цифрова компетентність) визнана ЄС
однією з восьми ключових компетентностей для навчання протягом
усього життя. В оновленій рамці цифрової компетентності ЄС Digital
Competence Framework (DigComp 2.0) представлено п’ять основних
блоків компетентностей:
1. Інформаційна грамотність та навички роботи з даними:
1.1. Уміння шукати, фільтрувати дані, інформацію та цифровий
контент.
1.2. Уміння оцінювати дані, інформацію та цифровий контент.
1.3. Уміння використовувати та управляти даними, інформацією
та цифровим контентом.
2. Комунікація та взаємодія:
2.1. Уміння комунікувати з використанням цифрових технологій.
2.2. Уміння ділитися інформацією завдяки використанню
цифрових технологій.