9. Фекально-оральний:
Вірус гепатиту А
(HAV)
Вірус гепатиту Е
(HЕV)
Вірус гепатиту F
(HFV)
Парентеральний:
Вірус гепатиту B (HBV)
Вірус гепатиту D (HDV)
Вірус гепатиту C (HCV)
Вірус гепатиту G (HGV)
Вірус гепатиту SEN
Вірус гепатиту TTV
Механізм передачі
13. Класифікація вірусних гепатитів
За тривалістю процесу:
Гострий (до 3 міс)
Затяжний (до 6 міс)
Хронічний (більше 6 міс)
За особливостями перебігу:
Циклічний
Ациклічний
14. Класифікація вірусних гепатитів
За тяжкістю перебігу:
Легкий
Середнього ступеня тяжкості
Тяжкий
Фульмінантний
За виразністю клінічних проявів
•Безсимптомні форми
-вірусоносійство
-субклінічна
•Маніфестні форми
-безжовтянична
-жовтянична
15. Найбільш типовою є
жовтянична циклічна форма.
Основні періоди захворювання:
Інкубаційний (7-60 днів для ВГА і ВГЕ та 2-6 місяців при ВГВ, ВГС,
ВГ В+D);
Переджовтяничний (грипоподібний (при ВГА и ВГЕ), диспепсичний,
астеновегетативний, артралгічний (переважно для ВГВ);, змішаний)
Жовтяничний;
Реконвалесценції.
18. ЖОВТЯНИЧНИЙ ПЕРІОД
Виразна гіперферментемія з переважним
підвищенням активності АЛаТ у порівнянні з АСаТ;
Гіпербілірубінемія здебільшого за рахунок
прямого білірубіну
Підвищення показника тимолової проби
У гемограмі нормоцитоз або лейкопенія,
відносний лімфоцитоз; ШОЕ в нормі.
У сечі наявні жовчні пігменти (білірубін)
19. прогресуюче зменшення розмірів печінки (симптом
"порожнього підребер'я" - зникнення зони печінкової
тупості), консистенція печінки стає в'ялою, перестає
прощупуватися нижній край;
печінковий запах з рота (виникає у зв'язку з посиленим
розпадом білків і утворенням патологічних метаболітів);
спонтанний біль в правому підребер'ї при пальпації
(обумовлений активним аутолітичним процесом);
Ознаки розвитку фульмінантної форми
температурна реакція (38-39°С );
20. РЕКОНВАЛЕСЦЕНЦІЯ
Залишкові явища диспептичного синдрому (неприємні відчуття, важкість у
животі після їжі, іноді зберігається незначне збільшення печінки).
Ознаки астено-вегетативного синдрому (втомлюваність після фізичного
навантаження, слабкість).
Зникнення клінічних і біохімічних ознак захворювання.
Тривалість до 3 місяців.
22. Дискінезія жовчовивідних шляхів Хронічний холецистохолангіт Хронічний гепатит
1. Больовий синдром 1. Синдром хронічної інтоксикації
-гіперкінетична форма-
нападоподібний, колючий біль у
правому підребер’ї
-гіпокінетична форма-постійний
ниючий, тупий біль
- біль після фізичного навантаження,
стресу, погрішностей у харчуванні
- загальна слабість, головні болі,
втомлюваність, субфебрилітет
2.Диспептичний синдром
-зниження апетиту, нудота, гіркота в
роті, нестійкий характер калу
-вперта нудота, відрижка, -зниження
апетиту, нестійкий характер калу
-зниження апетиту, метеоризм,
нестійкий характер калу
3.Синдром хронічної інтоксикації 3. Больовий синдром
- загальна слабість, головні болі, втомлюваність, субфебрилітет
тяжкість у правому підребер’ї при
фізичному навантаженні
Провідні синдроми при гепатобіліарній патології
23. НЕОБХІДНІ
ОБСТЕЖЕННЯ У
ВИПАДКУ
ХРОНІЧНОГО
ГЕПАТИТУ
- загальний аналіз крові
- загальний аналіз сечі
- біохімія: білок, білкові фракції, АсТ,АлТ, білірубін, протромбін,
холінестераза, тимолова проба, лужна фосфатаза
- імунограма
- визначення маркерів вірусних гепатитів (ІФА, ПЛР)
- УЗД внутрішніх органів
- пункційна біопсія
29. ГЕПАТИТ А
Збудник належить до роду Enterovirus родини
Picomaviridae;
основной фактор передачі – вода, рідше їжа і
побутовий;
Літньо-осіння сезонність.
Стійкість HAV в зовнішньому середовищі:
при -20-70 ° С - протягом декількох років
при -4 ° С - протягом декількох місяців
при кип'ятінні - через 5 хв
інактивується при концентрації хлору 1 мг / л
30.
31. І етап медсестринського процесу
Медсестринське
обстеження
Скарги матері
- субфебрільна
температура;
-загальна слабкість;
-блювання;
-біль в животі;
-зниження апетиту
Анамнестичні
данні
-контакт з хворою
дитиною;
-недотримання правил
особистої гігієни
Об’єктивно
- гіпертермія;
-сеча кольору
темного пива;
- ахолічний кал;
-жовтяниця шкіри;
-іктеричність склер
36. ВІРУСНИЙ ГЕПАТИТ А
Інкубаційний період 7 – 50 діб
Хворий може заражати інших за
10 - 12 днів до появи симптомів
Заразність утримується до 21
дня жовтяничного періоду
47. Концентрація ВГВ у різних біологічних
рідинах організму
Висока Помірна Низька
Кров Сперма Сеча
Сироватка Вагінальні виділення Фекалії
Ексудати з ран Слина Піт, сльози
Грудне молоко
61. У випадку фіброзних та циротичних змін
печінки внаслідок портальної гіпертензії
можливе утворення на шкірі так
званих «печінкових
зірочок» (зіркоподібних
телеангіектазій).
70. ГЕПАТИТ Е
Збудник належить до роду Hepevirus
родини Hepeviridae;
основной фактор передачі – вода.
Стійкість HЕV в зовнішньому середовищі:
при -20 і нижче зберігається дуже довго
тривало зберігається в прісній воді
швидко інактивується під дією дезінфектантів
71.
72.
73.
74.
75. Основні
маркери
вірусних
гепатитів
Гепатит А
Ig M anti-HAV –антитіла класу М до ВГА, вказує на гостру
інфекцію.
Ig G anti-HAV –антитіла класу G до ВГА, свідчить про
перенесену інфекцію, або ВГА –постінфекцію, зберігаються
в крові пожиттєво.
Гепатит Е
Ig M anti-HЕV –антитіла класу М до ВГЕ, вказує на гостру
інфекцію.
Ig G anti-HЕV –антитіла класу G до ВГЕ, свідчить про
перенесену інфекцію, або ВГА –постінфекцію.
76. Основні
маркери
вірусних
гепатитів
Гепатит В
HbsAg – поверхневий антиген ВГВ, свідчить про
інфікованість ВГВ.
HbеAg – ядерний «е» антиген ВГВ. Вказує на реплікацію в
гепатоцитах, високу інфікованість крові і високий ризик
перинатальної передачі вірусу.
HbсAg –ядерний «сare» антиген
Anti-HbcorAg total–ретроспективна діагностика
IgM anti-Hbc –антитіла класу М, вказує на активність процесу
в печінці
Anti-Hbe – вказує на початок реконвалесценції
77. Основні
маркери
вірусних
гепатитів
HDV-RNA – РНК ВГД. Свідчить про наявність і
реплікацію ВГД в організмі.
HDAg – антиген ВГД. Свідчить про наявність ВГД в
організмі.
IgG anti-HDV –антитіла класу G до ВГД. Свідчить про
можливу інфікованість або перенесену інфекцію
IgM anti-HDV –антитіла класу М до ВГД. Вказує на
репликацію ВГД в організмі.
Гепатит D
78. Основні
маркери
вірусних
гепатитів
Гепатит С
Anti – HCV IgG – антитіла класу G до
ВГС, свідчить про можливу інфікованість
або перенесену інфекцію.
Anti – HCV care IgM – антитіла класу М
до ядерних білків ВГС , вказує на
поточну інфекцію.
Anti – HCV care IgG - антитіла класу G
до ядерних білків ВГС, свідчать про
інфікованість ВГС.
79. Алгоритм визначення тяжкості стану
Порушення свідомості (ступені коматозного стану), геморагічний
синдром (мелена, криваве блювання), асцит, скорочення розмірів
печінки (нижній край не пальпується )
Дуже тяжкий
Різко виражена жовтушність шкіри та склер, м'язова слабкість, сонливість,
нудота , блювання, відраза до їжі
Тяжкий
Виражена жовтушність шкіри та склер, слабкість, млявість, відсутність
апетиту, нудота, блювання, збільшення розмірів печінки
Середньотяжкий
Незначна жовтушність шкіри та склер, незначна слабкість, зниження
апетиту, збільшення розмірів печінки
Задовільний
80. В гострий період ВГ противірусна терапія
показана гострим
гепатитом С
ЛІКУВАННЯ ВІРУСНИХ ГЕПАТІТИВ
(етіотропна терапія)
87. ЛІКУВАННЯ ВІРУСНИХ ГЕПАТІТИВ
(патогенетична терапія)
для попередження кишкової
аутоінтоксикації – препарати
на основі лактулози (25 мл 3
рази на день)
при середньотяжкому і
тяжкому ступенях
дезінтоксикаційна
терапія
(5% р-н глюкози, 0,9% р-н
натрію хлориду, р-н Рінгера,
реосорбілакт)
93. Схема патогенетичної терапії
Клінічна форма
Легка Середня Тяжка
Режим
Дієтотерапія
ЛФК
Вітамінотерапія
Велика кількість пиття Додатково:
Гіпербарична оксигенація
Дезінтоксикаційна терапія Додатково:
Виключення з їжі м'ясних продуктів
ГКС
Полііонні розчини
Сифонні клізми
Інтенсивна терапія
94.
95. У період реконвалесценції гепатопротектори
природні або напівсинтетичні флавоноїди
розторопші: гепабене, легалон, карсил, сілібор;
Органопрепарати тваринного походження: сирепар,
гепатосан;
Ті, що містять есенціальні фосфоліпіди: есенціале,
фосфоглів;
Препарати різних груп:
адеметионін (гептрал, гепадиф), кислота ліпоєва,
амінокислоти (гепамерц, глутаргін), тіотриазолін.
98. ЛІКУВАННЯ ВІРУСНИХ ГЕПАТИТІВ
(патогенетична терапія)
За наявності холестатичного
синдрому–
препарати УДХК 10-15
мг/кг/добу
УРСОФАЛЬК, УРСОСАН,
УКРЛИВ;
За умов затяжного перебігу–
ІМУНОМОДУЛЯТОРИ
99. Диспансеризація
Гострий вірусний гепатит А
На протязі 6 місяців (з оглядом та
дослідженням печінкових проб через
1, 3, 6 місяців).
Гострий вірусний гепатит В и С
На протязі 12 місяців (обстеження
через 1, 3, 6, 9 и 12 місяців). Діти
звільняються від вакцинації на 1 рік.
101. спеціфічна та
неспеціфічна
Необхідно застерегти молодь від
вживання ін'єкційних наркотиків, раннього
статетвого життя і частої зміни партнерів,
незахищеного сексу. Також з великою
обережністю потрібно ставитися до таких
маніпуляцій як манікюр, педікюр, пірсінг і
тату у салонах краси.
102. Неспецифічна.
Зводиться до раннього виявлення та
ізоляції хворих, заключної
дезинфекції в осередку інфекції.
Так, особи, які контактували з
хворими, підлягають медичному
обстеженню протягом 35 днів на
предмет виявлення ранніх
симптомів хвороби. У дитячих
закладах установлюють карантин
на 35 днів, протягом 2-х місяців
після останнього випадку
захворювання на гепатит А не
проводять планових щеплень.
118. Епідемічна ситуація в Україні
• В Україні найбільш високий показник ВІЛ-
інфікованих в Європі – 1,4 %.
• 10 % від всіх інфікованих– діти;
• 60 % інфікованих – особи до 30 років;
• В Україні зростає частота
гетеросексуального шляху передачі ВІЛ;
в Україні :
більше 95000 ВІЛ-інфікованих,
з них більше 11000 – хворі СНІДом
119.
120. Поширеність ВІЛ-інфекції по регіонах України
(за даними офіційної реєстрації)
[на 100 тисяч населення]
{дані на 01.07.08 р.}
Показник більше 200
Показник більше 100
Показник від 51 до 100
Показник до 50
Київ - 213 Севастополь – 320,7
Луцьк
Рівне
Житомир
Київ
Чернігів
Суми
Полтава
Харків
Луганськ
Донецьк
Запоріжжя
Херсон
АР Крим
Кіровоград
Миколаїв
Одеса
Черкаси
Вінница
Льввв
Терно-
піль
Хмель-
ницький
Ів.-Фран.
Ужгород
Чернівці Дніпропетровськ
На 2011 рік в Україні 360 тисяч ВІЛ-інфікованих старших за 15 років
130. Природні (гемоконтактні)
шляхи передачі ВІЛ-інфекції
• найвищий ризик при
гомосексуальних
контактах (травматичність,
наявність на хромофіних
клітинах прямої кишки
рецепторів CD4+).
• гетеросексуальні
контакти (ризик
зараження жінок від
чоловіків вище).
статевий
• трансплацентарний
• перинатальний
• грудне
вигодовування –
(горизонтальний)
ризик народження ВІЛ-
інфікованої дитини ВІЛ-
інфікованої матері
становить 50 %
вертикальний
131.
132.
133.
134.
135.
136.
137.
138.
139. АРТИФІЦІАЛЬНІ (гемоконтактні)
шляхи передачі ВІЛ-інфекції
•переливання крові та
препаратів крові;
•операції, ендоскопічні
маніпуляції;
• ризик
професіонального
інфікування
медпрацівників при
контакті з кров`ю 3%
медичні
•в/в вживання
наркотиків (ризик
зараження дуже високий);
немедичні
140.
141.
142.
143.
144. Інкубаційний період
від 2 тижнів до 1 року.
Класифікація ВОЗ виділяє клінічні стадії:
Стадія первинної ВІЛ-інфекції
145. Класифікація ВОЗ виділяє клінічні стадії :
Клінічна стадія 1
• Безсимптомний перебіг
• Генералізована персистуюча лімфоаденопатія
збільшення 2 груп
лімфатичних вузлів (за
виключенням пахових) більше
1 см протягом більше
3-х місяців
Тривалість данної стадії
напряму залежить від
абсолютної кількості СD4+
лімфоцитів.
146.
147. Класифікація ВОЗ виділяє клінічні стадії :
Клінічна стадія 2
• Немотивоване зниження ваги тіла < 10 %
• Рецидивуючі інфекційні ураження дихальних шляхів (ГРЗ, синусити,
фарінгіти та інше.)
• Herpes zoster
• Рецидивуючі виразкові ураження порожнини роту
• Ангулярний хейліт
• Папульозний чи уртикарний висип із свербінням
• Себорейний дерматит
• Грибкові ураження пальців
148.
149. Класифікація ВОЗ виділяє клінічні стадії :
Клінічна стадія 3
• Значна втрата ваги тіла> 10 %, пітливість
• Діарея, яка продовжується більше 1 місяця
• Постійна чи ремітуюча лихоманка більше 1 міс
• Кандидоз порожнини рота.
• Волосиста лейкоплакія язику
• Легеневий туберкульоз, підтверджений в останні 2 роки
• Тяжкі бактеріальні інфекції (пневмонія, емпієма, кісткова чи поєднана з
нею інфекція, менінгіт)
• Гострий некротичний виразковий стоматит, гінгівіт
• Нез`ясованого генезу анемія(Hb <8 г/дл), нейтропенія (<500 клітин/мкл),
тромбоцитопенія (<50000 клітин/мкл) впродовж 1 міс.
150.
151. Класифікація ВОЗ виділяє клінічні стадії :
Клінічна стадія 4
• Пневмоцистна пневмонія
• ВІЛ-кахексія
• Саркома Капоші
• Хронічний Herpes simplex (оролабіальний, генітальний, аноректальний)
впродовж більше 1 місяця
• Вісцеральні ураження Herpes simplex
• Кандидоз стравоходу, трахеї, бронхів, легень
• Інші дисеменовані мікози(гістоплазмоз та інше.)
• Позалегеневий криптококкоз, включаючи менінгіт
• Позалегеневий туберкульоз
• Токсоплазмоз ЦНС
• ЦМВ-інфекція (ретиніт, ураження внутрішніх органів)
• ВІЛ-енцефалопатія
• Криптоспоридіоз
• Лімфома мозку
152.
153.
154.
155.
156.
157.
158.
159.
160.
161.
162.
163.
164. ВІЛ-енцефалопатія
/ СНІД - дементний
комплекс (первинне
ураження мозку-
підгострий
енцефаліт)
На 1 вражений лімфоцит припадає 10000 неуражених,
на 1 вражену нервову клітину - від 10 до 100 неуражених
I стадія – професійні навички та самообслуговування збережено, незначні
порушення походки. При спеціальному психіатричному обстеженні –
незначне порущення когнітивних функцій.
II стадія - основні навички самообслуговування збережено, самостійне
пересування з використанням опори. Вирішення складних побутових задач
та професійна діяльність ускладнена.
III стадія - тяжке порушеня когнітивних функцій: хворий не може слідкувати
за новинами, не запам`ятовує події, які торкаються його особисто, не може
підтримувати розмову, загальованність, порушення координації,
неможливість пересування без сторонної допомоги.
IV стадія – стан близький до вегетативного, повна втрата інтелектуальних
можливостей, мовний контакт неможливий, парези, паралічі, тазові розлади.
183. Профілактика передачі ВІЛ від матері
до дитини
• Антенатальна охорона плода
• До тестове та після тестове консультування
• Обстеження вагітних на ВІЛ
• Антиретровірусна профілактика та лікування
вагітної , роділлі, породіллі та новонародженого
• Безпечні пологи, обстеження новонароджених на
ВІЛ
• Безпечне вигодовування
184. І етап медсестринського процесу
Медсестринське
обстеження
Скарги матері
- озноб , гарячка;
-апатія, втомлюваність;
-підвищена пітливість;
-зниження апетиту
Анамнестичні
данні
-захворюваність на
СНІД матері;
-проведення
гемотрансфузій
Об’єктивно
- гіпертермія;
-збільшення л/в;
- висип на шкірі;
-гепатоспленомегалія
190. Високоактивна антиретровірусна терапія
призначення відразу 3-х препаратів, два з яких відносяться
до класу інгібіторів зворотньої транскриптази
I Інгібітори зворотньої транскриптази:
Нуклеозидні:
ЗИДОВУДИН, АЗИДОТИМИДИН – по 600 мг/добу;
СТАВУДИН – по 60-80 мг/добу;
ДИДАНОЗИН – по 250-400 мг/добу (вага х-го менше та більше 60
кг);
ЛАМИВУДИН – по 300 мг/добу;
АБАКАВИР – по 600 мг/добу.
Ненуклеозидні:
НЕВИРАПИН – по 400 мг/добу;
ДЕЛАВИРДИН – по 1200 мг/добу.
II Інгібітори протеази:
САКВИНАВИР – по 1,6-3,6 гр/добу;
ИНДИНАВИР – по 2,4 гр/добу;
РИТОНАВИР – по 1,2 гр/добу.
191. Критерії оцінки ефективності ВААРТ:
- зменшення вірусного навантаження
- збільшення кількості CD4-лімфоцитів
- ослаблення клінічних проявів
Змінити схему терапії потрібно при:
192.
193.
194.
195.
196.
197.
198.
199.
200.
201.
202. Найпопулярніші міфи про ВІЛ/СНІД
• ВІЛ передається при поцілунку,
кашлі і чханні
МІФ
• Слина, мокротиння, сльози,
піт, сеча, блювотні маси не
можуть стати причиною
зараження ВІЛ. Так само
абсолютно безпечними є
обійми і рукостискання.
ПРАВДА
203. Найпопулярніші міфи про ВІЛ/СНІД
• Можна заразитись вірусом
через побутові предмети -
посуд, одяг, телефон, унітаз і
т.д.
МІФ
Це неможливо так
само, як і зараження
через їжу, яку
приготувала ВІЛ-
інфікована людина.
ПРАВДА
204. Найпопулярніші міфи про ВІЛ/СНІД
• ВІЛ можна підхопити через
укуси комах.
МІФ
Комарі, мухи, клопи,
воші не можуть
переносити вірус
імунодефіциту.
ПРАВДА
205. Найпопулярніші міфи про ВІЛ/СНІД
• ВІЛом можна заразитись
через шерсть кішки, укус
собаки чи контакті з дикою
твариною.
МІФ
Тварини не можуть
переносити вірус
імунодефіциту.
ПРАВДА
206. Найпопулярніші міфи про ВІЛ/СНІД
• Анальний секс не може бути
причиною зараження.
МІФ
Будь-який сексуальний
контакт без
презервативу
(анальний, вагінальний,
оральний) може стати
причиною зараження.
ПРАВДА
207. Найпопулярніші міфи про ВІЛ/СНІД
ВІЛом не можна заразитись
в салонах краси.
МІФ
Будь-які інструменти,
які багаторазово
використовують для
ін’єкцій, пірсингу,
татуювання, можуть
стати причиною
інфікування.
ПРАВДА
225. Серед форм з ураженням нервової системи є
непаралітичний поліомієліт (менінгеальна форма) та
паралітичний поліомієліт (спінальна, бульбарна, понтинна,
енцефалітична форми).
Серед непаралітичних форм
виділяють інапарантну ( без
клінічних проявів, з ростом
титру антитіл), абортивну
(температура, млявість,
головний біль, катаральні
явища, біль у животі, потіння.
Гіперестезія, іноді гіпотонія та
зниження рефлексів у
кінцівках), менінгеальну
(клінічна картина серозного
менінгіту).
230. У клінічній картині паралітичної форми розрізняють кілька періодів:
- препаралітичний,
- паралітичний,
- відновний
- резидуальний.
Захворювання починається гостро, з підвищення температури до 38 – 39*С
та появи симптомів інтоксикації (головний біль, блювання, порушення сну) і
катаральних явищ (кашель, чхання, нежить).
Нерідко буває біль в животі, шлунково – кишкові (пронос або закреп) та
вегетативні розлади: потіння, зниження АТ, прискорення пульсу, червоний
дермографізм.
З’являється біль в руках, ногах, у хребті, особливо в разі бажання сісти.
Хворий набуває вимушеного положення – симптом триніжка (дитина не може
сидіти, не підпираючись руками позаду сідниць), симптом поцілунку колін ( не
може доторкнутися губами до коліна).
231.
232.
233. Об’єктивно:
- Наявність симптомів Брудзинського, Ласега, рефлекси знижені,
м’язові спазми, тонічні або клонічні судоми, рухове порушення.
- Через кілька днів після появи паралічів починається відновний
період поліомієліту.
- Раніше і найшвидше відновлюється діяльність тих м’язів і кінцівок,
які були уражені пізніше.
- В уражених м’язах довго виявляються знижений тонус,
арефлексія, атрофія.
- Уражена кінцівка відстає в рості, зв’язковий апарат суглобів
втрачає свій тонус, суглобові хрящі атрофуються, що сприяє
частковим вивихам.
- У стадії залишкових явищ нерідко спостерігаються кіфоз, лордоз,
сколіоз, грижі черевної стінки, клишоногість .
