Вірусні гепатити. СНІД. Лікувальна справа

1. ОКУ «ПМФК ім.В.О.Жуковського»
АКУШЕРСЬКО – ПЕДІАТРИЧНА
ЦИКЛОВА КОМІСІЯ

3. План лекції
• Вірусні гепатити
• СНІД
• ФАП

4. Вірусні
гепатити
• група антропонозних вірусних
захворювань, об’єднаних
переважно гепатотропністю
збудників та провідними
клінічними проявами —
гепатомегалією,
спленомегалією, жовтяницею,
інтоксикацією .

5. Фекально-оральний:
 Вірус гепатиту А
(HAV)
Вірус гепатиту Е
(HЕV)
Вірус гепатиту F
(HFV)
Парентеральний:
Вірус гепатиту B (HBV)
Вірус гепатиту D (HDV)
Вірус гепатиту C (HCV)
Вірус гепатиту G (HGV)
Вірус гепатиту SEN
Вірус гепатиту TTV
Механізм передачі

6. • Загальна характеристика вірусних
гепатитів
• Вірусні гепатити — антропонози.
• Всі збудники— гепатотропні віруси,
стійкі в навколишньому середовищі.
• У типічних випадках - циклічний
перебіг захворювання.
• Періоди захворювання: інкубаційний,
переджовтяничний, жовтяничний,
реконвалесценції, залишкових явищ.
• Провідні клінічні симптоми схожі.
• Після захворювання - стійкий
типоспецифічний імунітет, перехресний
імунітет відсутній.

7. • Класифікація вірусних гепатитів
• За тривалістю процесу:
• Гострий (до 3 міс)
• Затяжний (до 6 міс)
• Хронічний (більше 6 міс)
• За особливостями перебігу:
• Циклічний
• Ациклічний
• За характером переважаючого клініко-біохімічного синдрому:
• Цитолітичний
• Холестатичний

8. • Классификация вирусных гепатитов
• За тяжкістю перебігу:
• Легкий
• Середнього ступеня тяжкості
• Тяжкий
• Фульмінантний
• За виразністю клінічних проявів
• Безсимптомні форми
• -вірусоносійство
• -субклінічна
• Маніфестні форми
• -безжовтянична
• -жовтянична

9. Найбільш типічною є
жовтянична циклічна
форма.
Основні періоди
захворювання:
Інкубаційний (7-60 днів
для ВГА і ВГЕ та 2-6 місяців
при ВГВ, ВГС, ВГ В+D);
Переджовтяничний
(грипоподібний (при ВГА и
ВГЕ), диспепсичний,
астеновегетативний,
артралгічний (переважно
для ВГВ);, змішаний)
Жовтяничний; Реконвалесценції.

10. ПЕРЕДЖОВТЯНИЧНИЙ ПЕРІОД
Тривалість від 2 до 14
днів
Астено – вегетативний
варіант:
загальне нездужання,
слабкість;
підвищена
втомлюваність,
зниження
працездатності.
Грипоподібний
(псевдогрипозний)
варіант:
загальноінтоксикаційний
синдром;
катаральний синдром. Диспептичний варіант:
тяжкість в епігастральній
ділянці та правому
підребер'ї;
затримка або
послаблення стулу.
Артралгічний варіант
- летючі болі у великих
суглобах, наявність
висипу навколо них
Змішаний
З наявністю уртикарних
елементів висипу

11. ЖОВТЯНИЧНИЙ
ПЕРІОД
 У середньому тривалість до 2 тижнів.
 Жовтяниця (розвивається швидко, як
правило, досягає максимуму за 3–5 днів).
 Холурія
 Ахолія
 Гепатомегалія
 Спленомегалія

12. ЖОВТЯНИЧНИЙ ПЕРІОД
Виразна
гіперферментемія з
переважним
підвищенням активності
АЛаТ у порівнянні з АСаТ;
Гіпербілірубінемія
здебільшого за рахунок
прямого білірубіну
Підвищення показника
тимолової проби
У гемограмі нормоцитоз
або лейкопенія,
відносний лімфоцитоз;
ШОЕ в нормі.
У сечі наявні жовчні
пігменти (білірубін)

13. РЕКОНВАЛЕСЦЕНЦІЯ
Залишкові явища диспептичного синдрому (неприємні відчуття, важкість у животі після їжі, іноді зберігається
незначне збільшення печінки).
Ознаки астено-вегетативного синдрому (втомлюваність після фізичного навантаження, слабкість).
Зникнення клінічних і біохімічних ознак захворювання.
Тривалість до 3 місяців.

14. Вірусний
гепатит А
• це гостре інфекційне
захворювання, що
характеризується незначними
проявами інтоксикації,
порушеннями функції печінки,
що швидко минають та
доброякісним прогнозом.

15. • ГЕПАТИТ А
• Збудник належить до роду Enterovirus родини
Picomaviridae;
• основной фактор передачі – вода, рідше їжа і побутовий;
• Літньо-осіння сезонність.
• Стійкість HAV в зовнішньому середовищі:
• при -20-70 ° С - протягом декількох років
• при -4 ° С - протягом декількох місяців
• при кип'ятінні - через 5 хв
• інактивується при концентрації хлору 1 мг / л

16. Вірусний гепатит А
ДІАГНОСТИЧНІ КЛІНІЧНІ
КРИТЕРІЇ:
- епіданамнез - контакт з
хворим, який має жовтяницю,
протягом останніх 15 - 45 днів
до захворювання; сезонність
(літо-осінь), можливість
групових спалахів.
- гострий початок
захворювання;
короткий (3-7 днів)
переджовтяничний період
найчастіше за грипоподібним
та диспепсичним варіантом;
темна сеча; знебарвлений кал;
поліпшення самопочуття
хворих з моменту появи
жовтяниці;
збільшення та болючість при
пальпації печінки;

17. Вірусний
гепатит В
• гостре або хронічне
захворювання, що нерідко дає
дуже тяжкі та злоякісні форми,
характеризується повільним
розвитком, тривалим
перебігом та можливим
переходом у хронічний гепатит,
цироз печінки.

18. • ГЕПАТИТ В
• Збудник належить до
родини Hepadnaviridae;
• основной фактор
передачі – кров, рідше
статевий.

21. Вірусний гепатит В
ДІАГНОСТИЧНІ КЛІНІЧНІ КРИТЕРІЇ:
епіданамнез - наявність парентеральних маніпуляцій протягом останніх 2-6 місяців, переливання препаратів крові,
відвідування стоматолога з екстракцією зубів, тощо; можливість трансплацентарної передачі вірусу, або під час пологів;
частіше поступовий розвиток хвороби, але можливий гострий;
тривалий переджовтяничний період (від 5-7 днів до 3 тижнів) частіше за артралгічним, астено-вегетативним, або змішаним
варіантом;
темна сеча;
знебарвлений кал;
жовтяниця з наростанням симптомів інтоксикації;
збільшення та болючість при пальпації печінки.

28. Вірусний гепатит С
• гостре інфекційне
захворювання, пов’язане з
вірусом, який передається
парентеральним шляхом,
клінічно нагадує вірусний
гепатит В.

29. Вірусний
гепатит С
ДІАГНОСТИЧНІ КЛІНІЧНІ КРИТЕРІЇ:
епіданамнез - наявність даних про переливання препаратів крові,
трансплантацію органів, проведення сеансів гемодіалізу;
поступовий розвиток хвороби;
незначні прояви інтоксикаційного синдрому;
незначно виражена жовтяниця;
часто відсутня жовтяниця;
збільшенням розмірів печінки.

31. Вірусний гепатит Е
• гостре інфекційне захворювання
пов’язане з вірусом, який
передається водним шляхом,
характеризується епідемічним
поширенням, нерідко тяжким
перебігом.

32. • ГЕПАТИТ Е
• Збудник належить до роду Hepevirus родини Hepeviridae;
• основной фактор передачі – вода.
• Стійкість HЕV в зовнішньому середовищі:
• при -20 і нижче зберігається дуже довго
• тривало зберігається в прісній воді
• швидко інактивується під дією дезінфектантів

33. Вірусний гепатит Д
(дельта – інфекція)
• гостре або хронічне
ураження печінки,
пов’язане з дефектним
вірусом без оболонки, що
містить РНК і який для свого
існування потребує вірус
гепатиту В.

34. Вірусний гепатит А
• Збудником захворювання є вірус
гепатиту А, РНК – вміщуючий вірус,
який належить до групи
ентеровірусів.

35. ПАТОГЕНЕЗ ВГА
Вірус гепатиту А потрапляє в
кишечник, де частково
інактивується ферментами.
Гематогенним шляхом
доставляється в гепатоцити,
проникає в клітини.
Унаслідок взаємодії вірусу з
біологічними
макромолекулами виникає
порушення метаболічних
процесів у мембрані та інших
компонентах гепатоцитів.
Це призводить до розладу
структури мембран, виходу
ферментів із гепатоцитів.
Виникає синдром цитолізу з
некрозом гепатоцитів.
Гепатоцити розпадаються ,
звільнюються білкові
комплекси, які стають
аутоантигенами.
Стимулюється Т- і В- система
імунітету, продукуються
антивірусні антитіла

36. КЛІНІКА
• Інкубаційний період триває 10 – 45 днів, клінічні
прояви відсутні.
• Продромальний ( переджовтяничний) період :
захворювання починається гостро, температура тіла
підвищується до 38 – 39 *С, з’являються симптоми
інтоксикації, відмічається біль в животі, тяжкість у
правому підребер’ї, незначні катаральні явища, можливі
диспепсичні розлади. Симптоми інтоксикації зникають
через 1 – 2 дні, зберігаються анорексія, нудота.
Наприкінці переджовтяничного періоду з’являється
потемніння сечі та знебарвлення калу (ахолія), а також
жовтяниця склер, слизових оболонок ротової
порожнини. За наявності клінічних ознак можна
виділити диспепсичний, астено – вегетативний,
катаральний та змішаний варіанти продромального
періоду. Загальна тривалість переджовтяничного
періоду 3 - 5 днів.

37. Клініка
• Синдроми
• Катаральний
• Диспепсичний
• Астеновегетативний
• Артралгічний

38. КЛІНІКА
• Жовтяничний період – світло – жовтий чи інтенсивно – жовтий колір шкіри виникає на 3 – 5
день клінічних проявів хвороби, при цьому загальний стан значно поліпшується, інтоксикація
зникає. Швидко настає жовтяниця шкіри обличчя, тулуба, кінцівок. Жовтяниця наростає 2 – 3
дні і триває 10 – 12 днів, частіше виражена помірно. У цей час печінка максимально
збільшується (на 1 – 2 – 5 см виступає з – під реберного краю), край її щільний, гладенький,
больові відчуття незначні (виникають унаслідок розтягнення глісонової капсули). Кал
ахолічний, сеча темна. Виявляють також порушення функції серцево – судинної системи
(брадикардія, зниження АТ, ослаблення тонів серця, систолічний шум, короткочасні
екстрасистолії). Перші 7 – 10 днів клінічні симптоми наростають до максимального рівня з
подальшим поступовим їх зниженням: поліпшується апетит, збільшується діурез, шкіра
світлішає, зменшується печінка. Період спаду клінічних проявів триває 7 – 10 днів. Загальна
тривалість періоду розпалу хвороби 2 – 4 тижні (в середньому 21 день), може скорочуватися
до 7 днів, іноді продовжуватися до 40 днів і більше.

39. КЛІНІКА

40. Клініка

41. КЛІНІКА
• Третій період захворювання (період реконвалесценції, репаративний, після
жовтяничний) – скарг у дітей немає, самопочуття добре, іноді зберігається
збільшення печінки, поступово відновлюється її функціональний стан.
Можуть зберігатися швидка втомлюваність, зниження пам’яті, астено –
вегетативні порушення. Тривалість періоду реконвалесценції 2 – 3 міс.

42. ФОРМИ ПЕРЕБІГУ
ЗАХВОРЮВАННЯ
Легка форма – загальна інтоксикація незначна, жовтяниця не інтенсивна, печінка
може збільшуватися до 3 см, стає щільною.
Середньотяжка форма – інтоксикація виражена помірно, температура підвищується
до 38 – 39 * С, з появою жовтяниці зберігається млявість, анорексія, іноді нудота.
Жовтяниця достатньо інтенсивна, триває 2 – 6 тижнів, печінка збільшується до 4 – 5
см, селезінка також збільшена.
Тяжка форма ВГА зустрічається рідко. Інтоксикація значна з ураженням ЦНС :
підвищена температура, млявість, анорексія, повторне блювання, загальмованість,
адинамія, іноді збудження, порушення сну, головний біль. На шкірі висип
алергічного характеру або геморагічний. Симптоми швидко наростають: жовтяниця
надзвичайно інтенсивна, кал ахолічний, сеча темна, олігурія. Печінка значно
збільшена, щільна. Наростання жовтяниці дає посилення інтоксикації:
запаморочення, повторне блювання, носові кровотечі, брадикардія.

43. Ознаки
розвитку
фульмінантної
форми
спонтанний біль в правому
підребер'ї при пальпації
(обумовлений активним
аутолітичним процесом);
прогресуюче зменшення розмірів печінки
(симптом "порожнього підребер'я" - зникнення
зони печінкової тупості), консистенція печінки
стає в'ялою, перестає прощупуватися нижній
край;
печінковий запах з рота
(виникає у зв'язку з
посиленим розпадом білків і
утворенням патологічних
метаболітів);
температурна реакція (38-39°С );

44. Діагностика
• Зміни гемограми
• Помірна лейкопенія
• лімфо- і моноцитоз
• ШОЕ нормальна або знижена
• В сироватці крові збільшується
вміст білірубіну за рахунок
прямої фракції
• підвищення активності АлАТ,
АсАТ
• Збільшені показники тимолової
проби

45. Ускладнення
вірусних
гепатитів
Постгепатитна гепатомегалія
Постгепатитна маніфестація с-му Жильбера
Дискінезія жвивідних протоків і міхура (гіпотонічна, гіпертонічна,
змішана форми)
Хронічний гепатит
Хронічний активний гепатит
Вірусний цироз печінки.

46. Наслідки вірусних гепатитів
Видужання
Залишкові явища
(астеновегетативний
синдром,
постгепатитна
гепатомегалія)
Затяжна
реконвалесценція
Постгепатитна
гіпербілірубінемія
Безсимптомне
вірусоносійство
Хронічний гепатит
Цироз печінки
Первинний рак
печінки

47. Основні маркери
вірусних гепатитів
Гепатит А
Ig M anti-HAV –антитіла
класу М до ВГА, вказує на
гостру інфекцію.
Ig G anti-HAV –антитіла
класу G до ВГА, свідчить
про перенесену інфекцію,
або ВГА –постінфекцію,
зберігаються в крові
пожиттєво.
Гепатит Е
Ig M anti-HЕV –антитіла
класу М до ВГЕ, вказує на
гостру інфекцію.
Ig G anti-HЕV –антитіла
класу G до ВГЕ, свідчить
про перенесену інфекцію,
або ВГА –постінфекцію.

48. Основні маркери вірусних гепатитів
Гепатит В
HbsAg – поверхневий антиген ВГВ, свідчить про інфікованість ВГВ.
HbеAg – ядерний «е» антиген ВГВ. Вказує на реплікацію в гепатоцитах, високу
інфікованість крові і високий ризик перинатальної передачі вірусу.
HbсAg –ядерний «сare» антиген
Anti-HbcorAg total–ретроспективна діагностика
IgM anti-Hbc –антитіла класу М, вказує на активність процесу в печінці
Anti-Hbe – вказує на початок реконвалесценції

49. Основні маркери вірусних гепатитів
Гепатит D
IgM anti-HDV –антитіла класу М до ВГД. Вказує на
репликацію ВГД в організмі.
IgG anti-HDV –антитіла класу G до ВГД. Свідчить про
можливу інфікованість або перенесену інфекцію
HDAg – антиген ВГД. Свідчить про наявність ВГД в
організмі.
HDV-RNA – РНК ВГД. Свідчить про наявність і
реплікацію ВГД в організмі.

50. Основні маркери вірусних гепатитів
Гепатит С
Anti – HCV IgG – антитіла класу G до ВГС, свідчить про
можливу інфікованість або перенесену інфекцію.
Anti – HCV care IgM – антитіла класу М до ядерних
білків ВГС , вказує на поточну інфекцію.
Anti – HCV care IgG - антитіла класу G до ядерних
білків ВГС, свідчать про інфікованість ВГС.

51. Лікування

52. Лікування

53. Лікування
ВГА
Легка форма
Базисна терапія:
Режим – ліжковий до зникнення симтомів інтоксикації,
напівліжковий – до нормалізації самопочуття, зникнення
жовтяниці та нормалізації лабораторних показників;
Дієтотерапія - стіл 5-5а за Певзнером.

54. Дієтотерапія
Виключаються овочі і фрукти жовтогарячого кольору : морквяний і томатний соки, апельсини,
мандарини, гарбуз (каша) – містять багато каротину, який в ураженій печінці не може
перетворюватися на ретинол, а надлишок каротину в крові може посилювати жовтяницю і
шкодить організмові.
Дієтотерапія – чим тяжче форма, тим більше обмежень. Щоденно сир + мед – припиняє жирову
інфільтрацію печінки.
Водні удари – необхідно спостерігати, щоб хворий випивав достатню кількість рідини (1 – 1,5 – 2 л
на добу), лужні мінеральні води, чай , відвар шипшини.
Годувати дітей необхідно частіше (4 – 6 разів на добу), невеликими порціями. Ніякі препарати не
діють на вірус гепатита.
Терапія киснем – кисень вводиться зранку натще через зонд до шлунка з розрахунку 100 мл на рік
життя

55. Лікування

56. Лікування
ВГА
Середньотяжка форма:
Базисна терапія.
Пероральна дезінтоксикаційна терапія в об'ємі 40-50 мл/кг
(5% розчин глюкози, столова негазована мінеральна вода) з
обов'язковим контролем водного балансу.
Ентеросорбенти – 1-2 тижні (при холестатичному варіанті).
У періоді реконвалесценції - жовчогінні препарати (холосас,
оксафенамид та ін.).

57. Лікування

58. Лікування
ВГА
Тяжка форма (без ознак гепатодистрофії):
Базисна терапія.
Дезінтоксікаційна терапія - внутрішньовенне крапельне введення розчинів
в кількості 50-100 мл/кг на добу, альбумін - 5мл/кг, 5% розчин глюкози,
розчин Рингеру, Рингеру-лактату, 0,9 % розчин хлориду натрію;
Ентеросорбенти - 2-3 тижні;
Препарати лактулози - у віковій дозі 10-14 днів;
При наявності ознак холестазу – дезоксихолієва кислота 10 г/кг;
Преднізолон призначається при загрозі розвитку фульмінантної форми та у
дітей до 1 року життя з несприятливим преморбідним фоном: у добовій
дозі 1-3 мг/кг 4 рази на добу продовж 7-10 днів

59. Фульмінантна
форма
Режим - суворий ліжковий;
Дієта - №5а з обмеженням білків до 40% на добу;
Преднізолон 10-15 мг/кг на добу через 4 години рівними дозами без нічної перерви в/в;
Дезінтоксикаційна терапія: альбумін, 5% розчин глюкози, розчин Рингеру, 0,9 % розчин хлориду натрію - із розрахунку 50-100
мл/кг на добу під контролем діурезу;
Екстракорпоральні методи детоксикації при неефективності терапії: плазмаферез в об'ємі 2-3 ОЦК 1-2 рази на добу до
виходу з коми;
Гіпербарична оксигенація;
При набряково-асцитичному синдромі – корекція водно-електролітного балансу та білкового складу крові;
Калій-зберігаючі сечогінні засоби (верошпірон, тріамкур, спіронолактон).
Свіжезаморожена плазма 10 мл/кг як джерело факторів згортання крові;
Гепарин 100-300 ОД/кг при загрозі ДВЗ-синдрому;
Інгібітори протеолізу (трасилол, контрикал, гордокс) у вікових дозах при розвитку ДВЗ-синдрому;
Антибактеріальна терапія парентерально з метою попередження інфекційних ускладнень. Антибіотик підбирається з
урахуванням гепатотоксичності;
Промивання шлунка та висока очисна клізма;
Препарати лактулози

60. ЛІКУВАННЯ
ВІРУСНИХ
ГЕПАТІТИВ
(етіотропна
терапія)

61. ЛІКУВАННЯ ВІРУСНИХ ГЕПАТІТИВ
(патогенетична терапія)
Дієта № 5;
ентеросорбенти
(креон, пангрол, мезим) –
1таб 3 рази на день під час
їжі протягом 10 днів;

62. для
попередження
кишкової
аутоінтоксикації –
препарати на
основі лактулози
(25 мл 3 рази на
день)
при середньо тяжкому і
тяжкому ступенях
дезінтоксикаційна
терапія
(5% р-н глюкози, 0,9% р-н
натрію хлориду, р-н
Рінгера, реосорбілакт)
ЛІКУВАННЯ ВІРУСНИХ ГЕПАТІТИВ
(патогенетична терапія)

63. Інгібітори протеолізу
(гордокс, контрикал,
контривен)
За тяжкого перебігу та
неефективності
інфузійної терапії –
глюкокортикоїди;
ЛІКУВАННЯ
ВІРУСНИХ
ГЕПАТІТИВ
(патогенетична
терапія)

64. У період
реконвалесценції
гепатопротектори
природні або напівсинтетичні
флавоноїди розторопші: гепабене,
легалон, карсил, сілібор;
Органопрепарати тваринного
походження: сирепар, гепатосан;
Ті, що містять есенціальні
фосфоліпіди: есенціале, фосфоглів;
Препарати різних груп:
адеметионін (гептрал, гепадиф),
кислота ліпоєва, амінокислоти
(гепамерц, глутаргін), тіотриазолін.

65. За наявності
холестатичного синдрому–
препарати УДХК 10-15
мг/кг/добу
УРСФАЛЬК, УРСОСАН,
УКРЛИВ;
За умов
затяжного
перебігу–
ІМУНОМО
ДУЛЯТОРИ
ЛІКУВАННЯ
ВІРУСНИХ
ГЕПАТИТІВ
(патогенетична
терапія)

66. Лікування

67. Критерії
виписки
• Хворих на вірусний гепатит А
виписують із стаціонару на 21 – й
день від початку жовтяниці за
відсутності симптомів
інтоксикації, в разі зникнення
жовтяниці, зменшення печінки,
нормального рівня білірубіну в
сироватці, значного зниження
активності ферментів

68. Гострий
гепатит В
Вірус гепатиту В спочатку мав назву ”австралійський” антиген,
пізніше стала відома його частка – „частка Дейна”. HbsAg. Вірус
вміщує ДНК, характеризується великою стійкістю.
Джерелом інфекції є хворі на гострий та хронічний гепатит, а також
так звані здорові носії антигену вірусу гепатиту В. Вірус гепатиту В
з’являється в крові хворого задовго до появи клінічних симптомів та
виявляється протягом усього гострого періоду захворювання та
реконвалесценції. Вірус міститься також у слині, сечі, у фекаліях він
не виявляється. Шлях передачі вірусу –парентеральний,
трансплацентарний. Після ВГВ формується стійкий імунітет.
Зараження виникає внаслідок переливання плазми, крові,
фібриногену, еритромаси, маніпуляцій

69. Патогенез
Збудник потрапляє в
організм парентерально і з
течією крові заноситься в
печінку.
У гепатоцитах вірусна ДНК
звільнюється, проникає в
ядро гепатоцита і
вбудовується в геном
клітини.
Вірусні антигени
кодуються і починається їх
репродукція у великій
кількості з формуванням
частки Дейна.
Велика кількість часток
Дейна уражує нові
гепатоцити, деякі
блокуються на мембрані
гепатоцитів, що сприяє
формуванню клонів
імунокомпетентних
лімфоцитів і
супроводиться появою
антивірусних антитіл та
зростанням
функціональної активності
субпопуляцій Т –
лімфоцитів (природних
кілерів) .
Сенсибілізовані кілери
атакують інфіковані
гепатоцити та викликають
їх цитоліз. Таким чином,
імунна реакція звільнює
гепатоцити від збудника,
але клітини при цьому
гинуть.

70. Клініка
• Інкубаційний період триває 6 – 26 тижнів. Захворювання розвивається поступово. Нерідко симптоми
проявляються слабко, і початок хвороби характеризується темною сечею та жовтяницею.
• У дітей 1 – го року продромальний період скорочується до 5 – 7 днів. З появою жовтяниці симптоми
інтоксикації не зменшуються : нудота, блювання, підвищення температури тіла, важкість та біль в
епігастральній ділянці та правому підребер’ї. Жовтяниця наростає поступово протягом 5 – 7 днів від світло –
жовтого до канаркового та інтенсивно – жовтого кольору. Інтенсивність жовтяниці може не відповідати
тяжкості хвороби, особливо в дітей 1 – го року, коли жовтяниця буває менш інтенсивною, ніж у дітей
старшого віку при однаковому рівню білірубіну. Нерідко відмічається свербіння шкіри (холестатичний
варіант хвороби), на ній з’являються дрібні висипи (уртикарні, папульозні). Одночасно з розвитком
жовтяниці збільшується печінка, виступаючи на 1 – 2 чи 7 – 8 см над реберним краєм, її край гладенький,
щільний на дотик. Збільшення селезінки спостерігається в 40 – 50 %. У період розпалу хвороби відмічається
також пригнічення нервової системи , брадикардія, зниження АТ, порушення на ЕКГ. Кал знебарвлений,
вміст стеркобіліну зменшується. Найвищим ступенем тяжкості у дітей 1 – го року життя є злоякісна форма –
гепатодистрофія, яка виникає за умови розвитку дифузного масивного некрозу печінки.

71. Лікування легкої форми
Базисна терапія проводиться в тому ж об’ємі, що і при вірусному гепатиту
А.
Ентеросорбенти,
очисні клізми,
лактулоза при необхідності

72. Основні напрямки лікування в
гострий період ВГ:
Ліжковий, палатний режим. Дієта (стіл №5, 5а).
Дезінтоксикаційна терапія (5-10%
розчин глюкози, ізотонічний розчин
хлориду натрію, альбумін,
ентеросорбенти).
Препарати, що поліпшують обмін
речовин у печінкових клітинах
(пангамат Са, аскорбінова кислота,
кокарбоксилаза, ліпоєва кислота).
Ферментні препарати (фестал,
панзинорм).
Гепатопротектори (карсил, легалон,
силібор, есенціале, вітамін Е).
Жовчогінні (у період
реконвалесценції (алахол, холензим,
оксафенамід, відвар плодів
шипшини).
Глюкокортикоїдні препарати –
преднізолон, дексаметазон (за
показаннями).
Дієта – стіл №5, 5а за Певзнером.
Дієта повноцінна, калорійна (до 3000
калорій для дорослих), щадна.
Необхідно виключити смажені,
копчені, мариновані страви, пряні і
екстрактивні компоненти і
абсолютно заборонити алкоголь.
При достатній кількості вуглеводів
бажано не обмежувати тваринний
білок (не менше 100 гр для дорослих
на добу) і обовязково треба давати
30-40 г сливочного масла в день.
Вітаміни за рахунок натуральних
харчових продуктів.
Пити до 2-3 літрів рідини на добу.
Необхідно добиватися щоденного
опорожнення кишечника.

73. Лікування ОГВ
середньої
важкості
• 5 – 10 % розчин глюкози,
альбумін, реополіглюкін,
лазикс.
• Урсофальк ( при симптомах
внутрішньопечінкового
холестазу).

74. ОГВ тяжкої
форми
Преднізолон 3 мг/кг протягом 2 – 3 днів з поступовою відміною протягом
7 – 10 днів.
Фульмінантна форма ОГВ (хворий знаходиться в реанімаційному
відділенні):
Преднізолон до 10 – 15 мг/кг внутрішньовенно рівними дозами протягом
доби 4 рази.
5 – 10 % розчин глюкози, альбумін, реополіглюкін, внутрішньовенно
краплинно в об’ємі 50 – 80 мл/кг з лазиксом 1 – 2 мг/кг, манітол 1,5 г/кг
(загальна кількість рідини, включно з питвом, годуванням, інфузійних
препаратів не повинно перевищувати 150 – 200 мл/кг за добу).
Інгібітори протеоліза (контрикал, гордокс).

75. Лікування

76. Лікування
ОГВ
Обов’язкова специфічна терапія
Кожному хворому, незалежно від ступені тяжкості при
гострому ГВ призначаються препарати інтерферона
(лаферон, виферон, інтрон А) в вікових дозуваннях.
Тактика лікування (доза, схема, тривалість курсу)
вирішується лікарем.
Дітям старше 7 років можуть бути запропоновані :
аміксін, циклоферон, урсофальк в комбінації з
препаратами інтерферону.

77. Лікування

78. Вірусний
гепатит С

79. Лікування
ВГС

80. Вірусний гепатит Е

81. Вірусний
гепатит Д

82. Диспансериза
ція
Гострий вірусний гепатит А
На протязі 6 місяців (з оглядом та
дослідженням печінкових проб через 1, 3, 6
місяців).
Гострий вірусний гепатит В и С
На протязі 12 місяців (обстеження через 1, 3,
6, 9 и 12 місяців). Діти звільняються від
вакцинації на 1 рік.

83. Профілактика
раннє виявлення та ізоляція хворих
екстренне повідомлення в Центр контролю та профілактики хвороб
За контактними з ВГА спостерігають 35 днів з дня роз'єднання.
Наглядають не рідше 1 р/тиж.: огляд, скарги, Т° тіла, печінка,
селезінка, через 15-20 днів - АСТ, АЛТ в крові, жпігменти в сечі
За контактними з ВГВ спостерігають 6 міс з моменту роз'єднання.
Обстеження ті ж самі + НВsАГ
В епід, осередку ВГА дітям і вагітним в перші 7-10 днів - донорський
Іg або мефенамінову к-ту, амізон
Проти ВГВ проводять вакцинацію дітям
В осередках поточна і заключна дезінфекція.

84. ВІЛ-інфекція
Антропонозне прогресуюче захворювання, яке виникає
у випадку зараження вірусом імунодефіциту людини
та вражає імунну систему з подальшим розвитком
імунодефіциту
Синдром набутого імунодефіциту
Це кінцева стадія ВІЛ-інфекції, яка характеризується
глибоким імунодефіцитом, приєднанням тяжких
опортуністичних захворювань, які неминуче
призводять до смерті хворого.

85. СНІД
• Синдром
• Набутого
• Імунодефіциту

86. СНІД

87. Етіологія ВІЛ-
інфекції

88. Епідемічна
ситуація в
Україні
• В Україні найбільш високий показник ВІЛ-
інфікованних в Європі – 1,4 %.
• 10 % від всіх інфікованих– діти;
• 60 % інфікованих – особи до 30 років;
• В Україні зростає частота
гетеросексуального шляху передачі ВІЛ;
• в Україні :
• більше 95000 ВІЛ-інфікованих,
• з них більше 11000 – хворі СНІДом

89. Поширеність ВІЛ-інфекції по регіонах України
(за даними офіційної реєстрації)
[на 100 тисяч населення]
{дані на 01.07.08 р.}
Показник більше 200
Показник більше 100
Показник від 51 до 100
Показник до 50
Київ - 213 Севастополь – 320,7
Луцьк
Рівне
Житомир
Київ
Чернігів
Суми
Полтава
Харків
Луганськ
Донецьк
Запоріжжя
Херсон
АР Крим
Кіровоград
Миколаїв
Одеса
Черкаси
Вінница
Льввв
Терно-
піль
Хмель-
ницький
Ів.-Фран.
Ужгород
Чернівці Дніпропетровськ
На 2011 рік в Україні 360 тисяч ВІЛ-інфікованих старших за 15 років

90. Керівні
документи з
ВІЛ/СНІДу
• https://www.phc.org.ua/kontrol-
zakhvoryuvan/vilsnid/kerivni-
dokumenti-z-vilsnidu

92. Епідеміологія • Вірус виділяється з
біосубстратів: крові,
слини, сперми, слизу
піхви, грудного
молока, сльозової
рідини, секрету
потових залоз,
спинномозкової
рідини. Найбільшу
епідеміологічну
загрозу становлять
кров, сперма та слиз із
піхви.
Механізми передачі
інфекції
- Парентеральний
- Статевий
- Вертикальний (від
матері до плода)
- Горизонтальний
(через грудне молоко)
- Інтранатальний
(трансплацентарний).

93. Природні (гемоконтактні)
шляхи передачі ВІЛ-інфекції
• найвищий ризик при
гомосексуальних
контактах (травматичність,
наявність на хромофіних
клітинах прямої кишки
рецепторів CD4+).
• гетеросексуальні
контакти (ризик
зараження жінок від
чоловіків вище).
статевий
• трансплацентарний
• перинатальний
• грудне
вигодовування
ризик народження ВІЛ-
інфікованої дитини ВІЛ-
інфікованої матері
становить 50 %
вертикальний

94. АРТИФІЦІАЛЬНІ (гемоконтактні)
шляхи передачі ВІЛ-інфекції
•переливання крові та
препаратів крові;
•операції, ендоскопічні
маніпуляції;
• ризик
професіонального
інфікування
медпрацівників при
контакті з кров`ю 3%
медичні
•в/в вживання
наркотиків (ризик
зараження дуже високий);
немедичні

98. • https://www.youtube.com/watch?v=
9RrydDEMGEw

99. Класифікація
I клінічна стадія
Безсимптомний перебіг
Персистуюча генералізована
лімфаденопатія

100. Класифікація
II клінічна стадія
Втрата ваги менше 10 % від
початкової
Мінімальні ураження шкіри та
слизових (себорейний
дерматит, почесуха, грибкові
ураження нігтів, рецидивуючі
виразки слизової оболонки
ротової порожнини,
ангулярний хейліт)
Епізод оперізуючого лишаю
протягом останніх п'яти років
Рецидивуючі інфекції верхніх
дихальних шляхів (наприклад,
бактеріальний
синусит,середній отит ,
тонзиліт, фарингіт – 2 або
більше епізодів протягом 6
місяців )
Папульозне свербляче
висипання

101. Класифікація
III клінічна стадія Втрата ваги більше 10 %
від початкової
Немотивована хронічна
діарея, яка триває більше
1 місяця
Немотивоване
підвищення температури
тіла, яке триває більше 1
місяця (постійно або
періодично)
Кандидоз ротової
порожнини (молочниця)
Волосата лейкоплакія
слизової порожнини рота
Туберкульоз легенів, що
розвинувся впродовж
року, що передував
оглядові
Важкі бактеріальні
інфекції (наприклад,
пневмонія, піоміозит)
Анемія, нейтропенія,
тромбоцитопенія
невідомої етіології

102. Класифікація
IV клінічна стадія
Синдром виснаження (кахексії) на тлі ВІЛ-інфекції
Пневмоцистна пневмонія (збудник Pheumocystis carini)
Церебральний токсоплазмоз
Криптоспоридіоз з діареєю тривалістю більше 1 місяця
Позалегеневий криптококоз
Цитомегаловірусна інфекція з ураженням органів, крім печінки, селезінки, л/в
Інфекція, викликана вірусом простого герпесу з ураженням внутрішніх органів або хронічним ураженням шкіри та слизових оболонок
Прогресуюча множинна лейкоенцефалопатія , ВІЛ-енцефалопатія
Будь-який дисемінований ендемічний мікоз ( гістоплазмоз, кокцидіоідомікоз)
Кандидоз стравоходу, трахеї, бронхів або легенів
Дисемінована інфекція, викликана атиповими видами мікобактерій
Сальмонельозна септицемія (крім збудника черевного тифу)
Позалегеневий туберкульоз
Лімфома , Саркома Капоші

103. ВІЛ-енцефалопатія / СНІД-дементний комплекс
(первинне ураження мозку- підгострий енцефаліт)
На 1 вражений лімфоцит припадає
10000 неуражених,
на 1 вражену нервову клітину - від 10
до 100 неуражених
I стадія – професійні навички та
самообслуговування збережено,
незначні порушення походки. При
спеціальному психіатричному
обстеженні – незначне порущення
когнітивних функцій.
II стадія - основні навички
самообслуговування збережено,
самостійне пересування з
використанням опори. Вирішення
складних побутових задач та професійна
діяльність ускладнена.
III стадія - тяжке порушеня когнітивних
функцій: хворий не може слідкувати за
новинами, не запам`ятовує події, які
торкаються його особисто, не може
підтримувати розмову, загальованність,
порушення координації, неможливість
пересування без сторонної допомоги.
IV стадія – стан близький до
вегетативного, повна втрата
інтелектуальних можливостей, мовний
контакт неможливий, парези, паралічі,
тазові розлади.

104. Клініка
Головні клінічні синдроми у дітей :
• природжений дисморфний синдром (порушення розвитку органів і систем),
• клінічні прояви бактеріальних інфекцій, які зустрічаються з високою частотою,
• клінічні прояви опортуністичних інфекцій ( інфекційні захворювання, викликані
організмами, які зазвичай не викликають хворобу в людині із
здоровою імунною системою, але можуть впливати на людей з ослабленою
імунною системою) , які зустрічаються з набагато меншою частотою,
• злоякісні пухлини, що рідко проявляють себе.

112. Діагностика

113. Дослідження,
пов’язані з ВІЛ -
інфекцією
визначення вірусного навантаження ВІЛ у плазмі крові
визначення кількості CD4-лімфоцитів (абсолютна кількість
та відсотковий вміст);
- Дослідження на антитіла до ВІЛ відповідно до діючого
стандарту (якщо не надано відповідної медичної
документації про результати попередньо проведеного
дослідження);

114. Загальноклінічні
та біохімічні
дослідження
Загальноклінічне дослідження крові (з
визначенням гемоглобіну, еритроцитів,
тромбоцитів, лейкоцитарної формули,
абсолютної кількості лейкоцитів);
біохімічне дослідження крові (білірубін та його
фракції, АЛТ, АСТ, лужна фосфатаза, сечовина,
креатинін), і, за показаннями, розрахунок
кліренсу креатиніну;
рівень глюкози крові натщесерце та ліпідні
фракції крові (проводиться у пацієнтів з
підвищеним ризиком серцево-судинних
захворювань, а також в рамках обстеження
перед початком АРТ);
загальноклінічне дослідження сечі .

115. Визначення
абсолютної і
відносної
кількості CD4-
лімфоцитів
Кількість CD4-лімфоцитів є основним
клінічним індикатором імунодефіциту у
інфікованих ВІЛ. Цей показник є
найважливішим критерієм у прийнятті
рішення про початок АРТ, проведення
профілактики ОІ .
Абсолютна кількість CD4-лімфоцитів 200 і
500 клітин/мкл зазвичай відповідають
відносній кількості 14% і 29%, відповідно

116. Визначення
вірусного
навантаження
ВІЛ у плазмі
крові

117. Моніторинг
клінічного
перебігу ВІЛ-
інфекції до
призначення
АРТ
• Безсимптомним пацієнтам з кількістю CD4-
лімфоцитів більше 500 клітин/мкл і невисоким
ВН ВІЛ слід проводити визначення кількості
CD4-лімфоцитів кожні 6 місяців . Якщо рівень
лімфоцитів CD4 менше 500 клітин/мкл, планові
обстеження проводяться 1 раз на 3 місяці,
менше 350 клітин/мкл – один раз на 1-3 місяці.
Визначення кількості CD4-лімфоцитів
проводиться як з метою оцінки наявності
показань до АРТ, так і з метою виявлення
показань до призначення профілактики ОІ .

119. АНТИРЕТРОВІРУСНА ТЕРАПІЯ
Завдання АРТ полягають у пригніченні
реплікації вірусу до рівня, який не
визначається лабораторними
методами дослідження ВН на
максимально тривалий час, та
підвищенні кількості лімфоцитів CD4-
лімфоцитів щонайменше на 50
клітин/мкл на рік до рівня, коли цей
показник перевищує 350 клітин/мкл.
запобігання появі
резистентних до АРВ
препаратів штамів ВІЛ
або затримання
прогресування
резистентності ВІЛ.

120. ПОКАЗАННЯ
ДО
ПОЧАТКУ
АРТ
Основними показаннями до призначення АРТ є наявність в
анамнезі будь-якого СНІД-індикаторного захворювання та/або
зменшення кількості CD4-лімфоцитів менше 350 клітин/мкл.
Незалежно від кількості CD4-лімфоцитів АРТ слід починати у
наступних групах пацієнтів:
вагітні жінки;
пацієнти з ВІЛ-асоційованою нефропатією;
пацієнти з ко-інфекцією ВГВ/ВІЛ за наявності показань до
лікування ВГВ-інфекції

121. Високоактивна
антиретровірусна
терапія
назначення
одразу 3-х
препаратів, два з
яких відносяться
до класу
інгібіторів
зворотьої
транскриптази
I Інгібітори зворотньої транскриптази:
Нуклеозидні:
ЗИДОВУДИН, АЗИДОТИМИДИН – по 600 мг/добу;
СТАВУДИН – по 60-80 мг/добу;
ДИДАНОЗИН – по 250-400 мг/добу (вага х-го менше та більше 60 кг);
ЛАМИВУДИН – по 300 мг/добу;
АБАКАВИР – по 600 мг/добу.
Ненуклеозидні:
НЕВИРАПИН – по 400 мг/добу;
ДЕЛАВИРДИН – по 1200 мг/добу.
II Інгібітори протеази:
САКВИНАВИР – по 1,6-3,6 гр/добу;
ИНДИНАВИР – по 2,4 гр/добу;
РИТОНАВИР – по 1,2 гр/добу.

122. Критерії оцінки
ефективності
ВААРТ:
- зменшення
вірусного
навантаження
- збільшення
кількості CD4-
лімфоцитів
- ослаблення
клінічних проявів Поява змоги назначення нової схеми, яка перевершує по
ефективності поточну терапію.
Токсичність чи непереносимість поточної схеми
неефективності поточної схеми терапії з доказами
прогресування захворювання на основі вірусологічних,
імунологічних та клінічних данних
Змінити схему терапії потрібно при:

123. Лікування
• Препарати 3-х класів:
• нуклеозидні інгібітори зворотньої
транскриптази ВІЛ (НІЗТ); ( Абакавір,
Даданозин, Зальцитабін, Зидовудин ,
Ламідовудин )

124. Лікування
• ненуклеозидні інгібітори зворотньої
транскриптази ВІЛ (ННІЗТ); (Невірапін,
Іфавіренц, Делавірдин )

125. Лікування
• інгібітори протеази ВІЛ (ІП) (Ампренавір, Індинавір ,
Лопінавір/Рітонавір, Нелфінавір, Рітонавір, Саквінавір
)

126. Лікування

127. ФАП чи
амбулаторія?
• ФЕЛЬДШЕРСЬКО –
АКУШЕРСЬКИЙ
• ПУНКТ

129. Кількість ФАПів у громадах зменшується.
В Україні відбувається медична реформа,
згідно з якою заклад охорони здоров’я
укладає договори про медичне
обслуговування населення за програмою
медичних гарантій з Національною
службою здоров’я України. ФАП входить
до структури первинної медико-
соціальної допомоги – центру ПМСД.
амбулаторія практично-сімейної
медицини

130. Про внесення
змін до деяких
законодавчих
актів України
щодо
удосконалення
надання
медичної
допомоги
Закон України
№ 2347–IX від
1.07.2022 р.
"заклад охорони здоров’я - юридична особа будь-якої форми власності та
організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує
медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та
професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з
реабілітації";
"госпітальний округ – територія, у межах якої забезпечено надання якісної,
комплексної, безперервної і орієнтованої на пацієнтів медичної та
реабілітаційної допомоги шляхом організації спроможної мережі закладів
охорони здоров’я";
"загальний заклад охорони здоров’я – багатопрофільний лікарняний заклад,
що надає медичну та реабілітаційну допомогу населенню територіальної
громади або декількох громад та забезпечує базові напрями стаціонарної
медичної допомоги відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів
України, стабілізацію стану пацієнта та його маршрутизацію до кластерних та
надкластерних закладів охорони здоров’я"

131. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення надання медичної допомоги
Закон України
№ 2347–IX від 1.07.2022 р.
"кластерний заклад охорони здоров’я – багатопрофільний лікарняний
заклад, спроможний забезпечити на території госпітального кластера
потребу населення в медичній та реабілітаційній допомозі при найбільш
поширених захворюваннях і станах за напрямами стаціонарної медичної
допомоги відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів
України";
"надкластерний заклад охорони здоров’я – багатопрофільний
лікарняний заклад, у якого наявні ресурси та технології,
орієнтовані на надання медичної допомоги у найбільш
складних та/або рідкісних випадках захворювань населенню
всього госпітального округу за напрямами стаціонарної
медичної допомоги відповідно до переліку, визначеного
Кабінетом Міністрів України";

132. Про внесення змін до
деяких законодавчих
актів України щодо
удосконалення надання
медичної допомоги
Закон України
№ 2347–IX від
1.07.2022 р.

133. • Первинна медична допомога ( ПМД) вид медичної
допомоги, що надається в амбулаторних умовах або
проживання (перебування) пацієнта лікарем
сімейним лікарем (ЛЗП-СЛ) або лікарем-терапевтом
лікарем-педіатром дільничним і передбачає надання
проведення діагностики та лікування найбільш
травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час
здійснення профілактичних заходів; направлення
медичних показань пацієнта, який не потребує
допомоги, для надання йому вторинної
третинної (високоспеціалізованої) медичної
невідкладної медичної допомоги в разі гострого
психічного здоров’я пацієнта, який не потребує
(спеціалізованої) або третинної
допомоги.

134. Амбулаторія — заклад охорони здоров’я (ЗОЗ),
структурний підрозділ Центру первинної медичної
(медико-санітарної) допомоги (ЦПМСД), в якому медичну
допомогу надають лікарі таких спеціальностей: ЛЗП-СЛ,
лікарі-терапевти дільничні, лікарі-педіатри дільничні, а
також інші спеціалісти, які працюють під керівництвом
ЛЗП-СЛ. Амбулаторія обслуговує, як правило, контингент
чисельністю понад 1000 жителів.
Фельдшерсько-акушерський пункт/фельдшерський
пункт ( ФАП/ФП) — структурний підрозділ амбулаторії,
який здійснює початковий (долікарський) етап надання
медичної допомоги. ФАП/ФП може бути
реорганізованим в Амбулаторію у разі обслуговування
контингенту чисельністю понад 1000 жителів.

135. цпмсд
• Центр первинної медико-
санітарної
допомоги (ЦМПСД) — ЗОЗ,
що забезпечує організацію
первинної медичної
санітарної) допомоги
ч. організацію роботи
інших підрозділів ЦПМСД.

136. ІНДИКАТОРИ
якості медичної
допомоги
Наказ МОЗ
України від
02.11.2011 №743
Первинна медична допомога
Інвалідність, що вперше встановлена .
Кількість випадків малюкової смертності.
Виявлення візуальних форм онкозахворювань в
занедбаних стадіях
Виявлення випадків туберкульозу в занедбаних стадіях
Повнота охоплення профілактичними щепленнями
(окремо дифтерія, гепатит В, краснуха)
Повнота охоплення диспансерним наглядом хворих з
окремими захворюваннями

137. Дякую за
увагу!