051

1. 3
ЗМІСТ
ВСТУП.………………….………………….………………….………………
……..
4
1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ ЯКОСТІ
ПРО ПРОДУК продукції наПРОДУКЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВАХ………………………………….. 6
1.1. Дослідження проблеми оцінки якості продукції на підприємстві
вітчизняними та закордоннимивченими………………………………. 6
1.2. Понятійно-категоріальний апарат процесу організації оцінювання
якостіпродукції …………………………………………………………. 11
1.3. Відділ контролю якості продукції на підприємстві.
Універсальна схема управління якістю продукції. 17
1.4. Основні методиоцінки якості продукції……………………………… 24
2. ОЦІНКА ТА АНАЛІЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ………...
………...
…ПІДПРИЄ
ПІДПРИЄМСТВАХ підприємства «Roshen»
27
2.1. Загальна характеристика підприємства «Roshen»…………………….. 27
2.2. Організація управління якістю підприємства «Roshen»………………. 30
2.3. SWOT-аналіз корпорації «Roshen»…………………………………….. 36
3. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ
нНАпідприємстві корпораці«Roshen»НА ПІДПРИЄМСТВІ «Roshen»………………………………………… 44
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….
..…...
50
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………. 52
ДОДАТОК А…………………………………………………………………… 54

2. 4
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Існуюче законодавство України надало
економічним суб’єктам господарювання більше прав та свобод. Разом з тим,
багато підприємств не змогли ефективно використати наявні у них кошти і
налагодити прибуткову для себе діяльність через відсутність якісної продукції
та відсутність стратегічного маркетингу. Це питання є сьогодні одним з
найскладніших. Досвід останніх років засвідчив, що не всі вітчизняні
підприємства придатні до ведення ефективної конкурентної боротьби. Навіть
наявність якісної продукції не дозволяє багатьом з них реалізовувати ці
переваги внаслідок відсутності практики використання всього комплексу
заходів. Слід вказати і на дестабілізуючі зовнішні фактори, що оточують
українськихтоваровиробників: неефективна податкова система, несприятливий
інвестиційний клімат, недосконалість законодавства та ін.
В такій ситуації для кожного виробника стає необхідним аналіз якості і
розробка дієвих засобів щодо її підвищення. У зв’язку з цим дану роботу,
присвячену розробці та реалізації стратегії підвищення рівня якості продукції
підприємства у стратегії маркетингу, можна вважати актуальною на
сьогоднішній день.
Об’єктом дослідження є якість продукції підприємства.
Предметом дослідження є економіко-організаційні фактори оцінювання
якості продукції на підприємстві.
Суб’єктом дослідження даної курсової роботи є підприємство «Roshen»,
предметом діяльності якого є виготовлення кондитерських виробів.
Метою курсової роботи є обґрунтування концептуальних засад
забезпечення якості потенціалу підприємства та проведення SWOT – аналізу,
спрямованого на досягнення сталих конкурентних позицій підприємства в
умовах непередбачуваного зовнішнього середовища.
Для досягнення зазначеної мети нами було поставлено і вирішено
наступні завдання:

3. 5
- визначено сутність поняття «якість», дослідили проблеми оцінки якості
продукції на підприємстві, визначено якими методами досягається певний
рівень якості продукції;
- проведено аналіз системи управління якістю підприємства із
зазначенням переваг та недоліків основних методів, щодо оцінки якості
продукції;
- проведено SWOT – аналіз;
- запропоновананизкапрактичних рекомендацій щодо покращення якості
продукції на підприємстві.
Проблема визначення якості завжди характеризувалась актуальністю і
посідала помітне місце серед напрямків економічних та маркетингових
досліджень. Методологія аналізу фінансової стабільності підприємства
створена і розкрита у роботах Ігор Ансофф, Філіп Котлер, Малколм Мак-
Дональд, Жан Жак Ламбен, а також у працях вітчизняних авторів Куденко Н.В.,
Калити Ю.І., Бичківського Р.В, Шаповала М.І., Крисанова Д.Ф., Басовського
Л.Е., Московської Н., Саранчі Г.А., Тарнавської Т.І. Старостиної А.О.,
Решетнікової І.Л. та інших фахівців. [1,с.11-16]

4. 6
1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ ЯКОСТІ
ПРОДУКЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВАХ
1.1. Дослідження проблеми оцінки якості продукції на підприємстві
вітчизняними та закордонними вченими
Якість, як економічна категорія відбиває сукупність властивостей
продукції, що зумовлюють ступінь її придатності задовольняти потреби
споживачів.
Дослідження наукового тлумачення терміна «якість» показало, що у
сучасній економічній літературі відсутні єдині підходи до визначення його
сутності і змісту [1,2,3-6,7,8,9,10], однак кожен із зазначених вчених
виокремлює характерні аспекти, які в сукупності повинні забезпечити
досягнення стратегічної мети організації чи підприємства:
- якість системи та структури управління;
- якість процесу створення науково-технічної продукції;
- якість результату дослідження;
Дж. Ван Ентінгер і Дж. Стінг, Філіп Котлер, Г.А. Саранча вважали, що
якість - величина вимірювана і, як наслідок, невідповідність продукту
висунутим до нього вимогам може бути виражена через якусь постійну міру,
якою зазвичай є гроші [1,5].
На противагу їм Стапенко Г.В. та Корсак К.В. пропонують вирізняти
«якість задуму» та «якість відповідності» , а щодо якості освіти розрізняють: 1)
якість з педагогічної точки зору: такі проблеми, як ефективність навчання та
викладання, гнучкість у навчанні. Якість освіти розглядається, як оптимізація
процесу навчання та викладання; 2) якість з (макро-) економічної точки зору:
питання повернення інвестицій у навчання та підготовку, ефект та ціна розміру
класу[13,14].

5. 7
Дж. Джуран вважав, що під якістю слід розуміти два підходи:
- придатність до використання, тобто відповідність призначенню;
- ступінь задоволення споживача [18].
Автори праць [11,12,13,14,15,16-20,21,22,23,24,25] аналіз управління
якістю передбачає оцінку її ефективності, що змушує з'ясувати семантичне
наповнення термінів «якість»та «ефективність».
Згідно з цим, узагальнене тлумачення терміна «якість» буде таке:
наявність суттєвих ознак, властивостей, що відрізняє зазначений предмет, або
явище від інших, а терміну «ефективність» - співвідношення між результатом
та витратами. Екстраполюючи зміст цих термінів, варто зазначити, що якість –
система найважливіших,необхідних властивостей продукції, або послуг, що
відносяться до здатності задовольняти встановлені та припустимі потреби, як
підприємства в цілому, так і зовнішнє середовище (споживачі, постачальники,
суспільство), а ефективність може визначатися лише за наявності кінцевого
результату роботи.
А.І. Субетто розглядає якість, як багатоаспектну категорію з позиції
внутрішньої визначеності та діалектики взаємодії методів, принципів, аспектів
усередині самої категорії:
- якість структурна є ієрархічною системою властивостей, або якостей
об'єкта, процесу;
- якість динамічна;
- якість зумовлює одиничність об'єкта процесу, його специфічність,
цілісність, упорядкованість, визначеність, стійкість;
- якість створених суспільством об'єктів і процесів коштовна [11].
Поняття якостіне одноразовообговорювалося науковим співтовариством
та практиками. Велику роль у формування сучасного уявлення про якість
відіграла Російська Академія проблем якості [12].

6. 8
У результаті роботи Академії проблем якості сформувалося
концептуальне бачення якості як однієї з фундаментальних категорій, що
визначають спосіб життя, соціальну та економічну основу для успішного
розвиткулюдини та суспільства. Таке бачення якості є більш повним та чіткіше
визначає вагомість підвищення якості.
Зараз весь світ працює над проблемою забезпечення якості.
Методичною її основою є так звана "петля якості" [13], яка в класичному
варіанті має такий вигляд (рис. 1.1).
Рис. 1.1 - "Петля якості", або етапи, на яких забезпечується якість
Зважаючи на актуальність активізації діяльності з запровадження систем
управління якістю на промислових підприємствах України, слід відзначити
зростання кількості наукових досліджень в даній галузі знань. На сьогодні
наукове забезпечення управління якістю представлене в працях провідних
всесвітньовідомих науковців: А. Фейгенбаума [14], В.Демінга [15], К. Ісаківи
[16],
Кабушкін Н. І. [17], Ф. Кросбі [18] та інших. Національна наукова школа
якості сформувалася на початку 90-х і знайшла відображення в наукових
працях Ю.І. Калити [19], Р.В Бичківського [20] , М.І Шаповала [21] ,
Збут (продаж) і сфера
обслуговування
Утилізація
Технічна допомога
і обслуговування
Монтаж і наладка
Виробництво
Придбання матеріалів
і комплектуючих
Вивчення ринку
(попит і перспективи
його розвитку)
Науково-дослідна
робота і проектування
Планування і розробка
технологічних процесів
Якість
Пакування
і зберігання
Контроль,
випробування і аналіз

7. 9
В.Ю Огвоздіним [22], С.К Фоміченим [23] та інших науковців. На жаль, підхід
до розгляду систем якості базується переважно на висвітленні практичних
проблем їх запровадження, організаційних та технологічних процесів його
забезпечення. В меншій мірі розкриті питання методології такого управління.
Стратегія покращення якості, побудованої за принципами концепції
TQM, яка справляє суттєвий вплив на діяльність з управління якістю з 50-х рр.
ХХ ст. по теперішній час. Так, згідно погляду основоположника теорії TQM
А. Фейгенбаума, головним у питаннях якості постають людські
взаємовідносини.
В свою чергу Е. Демінг наголошує на важливості запровадження
лідерства та розвитку кадрів. Дж. Джуран підкреслює необхідність залучення
до процесу покращення всього персоналу підприємства. Певною мірою
підтримавши своїхпопередників К. Меллер висловив припущення, що основою
усіх інших видів якості є якість особистості. Відрізняється своєю позицією
щодо якості та обґрунтовує її з економічної точки зору К.Ісаків. Він говорить
про якість, як про властивість, котра реально задовольняє споживачів.
Дж. Джуран розглядає поняття якості, акцентуючи увагу саме на
конструктивному аспекті, який включає наступні параметри якості:
- оптимальність між ланками та рівнями управління;
- автономність, як здатність елементів організаційної структури
управління діяти самостійно [18] ;
- ланковість відповідної організаційної структури управління.
У більшості праць Ю.І. Калити використовується функціональний аспект
якості, який розкривається через такі елементи якості:
- цілеспрямованість на досягнення мети організації;
- регламентація праці;
- трудомісткість виконання певної задачі [19].
Р.В Бичківський у дослідженні питання якості віддає перевагу
організаційному аспекті, до складу якого входять наступні параметри:

8. 10
- гнучкість, тобто здатність адаптуватися до змін середовища
функціонування;
- стабільність функціонування організаційної структури;
- стійкість основних систем управління та їх елементів [20].
М.І Шаповал зробив крок вперед стосовно якості , і на відміну від свого
попередника обрав за основу результативність в даного поняття, яке
представляє собою такі методи:
- оперативність прийняття рішень;
- економічність, через мінімальні витрати на персонал;
- ефективність, що являє собою співвідношення між результатом та
витратами[21] .
В.Ю Огвоздін у своїй книзі «Управление качеством» велику увагу
приділив проблемам менеджменту якості. На його думку досягнення високих
показників якості не можливе без постійного підвищення якості результатів
роботи працівників та організації в цілому [22].
Підтримав та доповнив його думку С.К Фомічен, у своїй роботі «Основы
управления качеством», в якій він стверджує, що в системі управління
науковою діяльністю велику роль відіграє система мотивації персоналу через
надбавку до зарплати, премії, просування по службі, додаткові відпустки. Всі ці
умови сприятимуть злагодженій роботі персоналу, а отже і підвищенню якості
її виконання [23] .
Слід також зауважити, що розуміння якості знаходиться в області
суб'єктивних оцінок кожної зацікавленої сторони і має тенденцію до постійних
змін. Отже, якість - є динамічною характеристикою, що відображає ступінь
задоволення вимог конкретного споживача в умовах конкретної компанії на
визначеному ринку.
Із наведених вище тверджень авторів зрозуміло, що кожен науковець
розглядаєпоняття якостіпід різним кутом зору, що свідчить про її складність та
багатогранність.

9. 11
У цьому контексті актуального значення набуває організація управління
знаннями – створення таких умов, за яких накопичені знання і досвід
ефективно використовуються для виконання важливих для організації завдань
[24].
Для досягнення успіху у сучасних умовах будь-яка компанія повинна
бути організацією, яка постійно навчається, що передбачає досконале
володіння п’ятьма дисциплінами у галузі знань: системним мисленням,
особистою майстерністю кожного члену організації, умінням працювати з
„ментальними моделями”, побудовою спільного мислення та здатністю
навчатися у команді [25].
Проаналізовані концепції, заслуговують на увагу, оскільки вони
відтворюють наукову думку про можливості зміцнення конкурентних переваг
якості. Кожна з них має своє раціональне зерно, яке за певних умов може бути
використане в практиці господарювання. На погляд авторів, найважливіший
методологічний підхід до визначення суті, поняття і процесу його оформлення
полягає у системності. Тому задля досягнення максимальної реалізації
потенціалу підприємства у встановленні якості потрібно більше приділити
уваги, тому що саме якість забезпечить підприємству довгострокове існування.
1.2. Понятійно-категоріальний апарат процесу організації оцінювання
якості продукції
Ступінь задоволення ринку визначають не розмірами виробленої, а
обсягами фактично реалізованої (проданої) продукції за умови її якості і
конкурентоспроможності. Плановий (очікуваний) показник реалізованої
продукції визначають з обсягутоварної продукції на певний рік, з урахуванням
зміни залишків, не реалізованих на його початок і кінець.
Якість - це економічна категорія, яка відображає сукупність властивостей
продукції (технічних, технологічних, економічних, екологічних тощо), що
зумовлюють ступінь її здатності задовольняти потреби споживачів відповідно

10. 12
до свого призначення.
Рівень якості - це кількісна характеристика міри придатності того чи
іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї у порівнянні
з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. Оцінка
якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного,
перспективного й оптимального її рівня. Абсолютний рівень визначають з
допомогою обчислення показників без їх порівняння з відповідними
показниками аналогічних виробів. Відносний рівень визначають, порівнюючи
показники якостіз кращими аналогами вітчизняних та зарубіжних зразків. НТП
вимагає враховувати тенденцію підвищення якості, тобто оцінку її
перспективного рівня - перспективних і пріоритетних напрямків та темпів
розвитку науки і техніки. За новими видами продукції доцільно визначати
оптимальний рівень якості, тобто такий, за якого загальна величина суспільних
витрат, витрат на виробництво і використання (експлуатацію) повинна бути
достатньою і мінімальною в певних умовах попиту [3].
Щоб визначити рівень якості, застосовують показники якості продукції
(рис. 1.2):
Рис. 1.2 - Показники якості
Важливе значення для оцінки рівня якості мають одиничні показники, які

11. 13
умовно можна об'єднати у:
̶ показники призначення (техніко-економічні), які характеризують
корисну роботу (виконувану функцію). Сюди належать потужність,
продуктивність, міцність, вміст корисних речовин, калорійність;
̶ показники надійності, довговічності і безпеки, які відокремлюють
ступінь забезпечення довготривалості використання і безпечних умов праці та
життєдіяльності людини: безвідмовність роботи, можливий термін
використання, технічний ресурс, термін безаварійної роботи, граничний термін
зберігання. Надійність - це властивість виробу виконувати свої функції.
Безвідмовність - це властивість виробузберігати здатність до роботи на протязі
певного терміну використання. Ремонтна здатність виробу - це здатність до
відновлення експлуатаційних властивостей. Довговічність - це властивість
виробу довго (з можливими перервами на ремонт) зберігати здатність до
роботи;
̶ показники технологічності характеризують властивість виробу
щодо ефективності конструктивно-технологічних рішень: трудоємкість,
матеріаломісткість, енергоємність. Тобто ці показники характеризують
розподіл матеріалів, засобів праці і витрат часу на технологічну підготовку
виготовлення і експлуатації продукції;
̶ показники стандартизації і уніфікації характеризують насиченість
продукції стандартними, уніфікованими і запозиченими елементами;
̶ екологічні показники характеризують ступінь шкідливого впливу на
здоров'я людини і навколишнє середовище: токсичність виробів, вміст
шкідливих речовин, обсяг шкідливих викидів у довкілля за одиницю часу.
̶ економічні показники відображають ступінь економічної вигоди
виробництваі придбання споживачем:ціна одиницівиробу, прибуток з одиниці
виробу, рівень експлуатаційних витрат;
̶ ергономічні показники окреслюють відповідність техніко-
експлуатаційних параметрів виробу антропометричним, фізіологічним
і психологічним вимогам працівника (споживача): ступінь легкості керування,

12. 14
можливість одночасного охоплення контрольованих експлуатаційних
показників, величина шуму, вібрації;
̶ естетичні показники визначають естетичні властивості (дизайн)
виробу: виразність і оригінальність форми, кольорове оформлення, ступінь
естетичності тари (упаковки);
̶ патентно-правові показники відображають ступінь використання
винаходів при проектуванні виробів: коефіцієнт патентного захисту, коефіцієнт
патентної чистоти [4].
Для визначення загального рівня якості усієї сукупності
продукції підприємства застосовують системузагальних показників, основними
є:
1. Частка принципово нових (прогресивних) виробів у загальному їх
обсязі.
2. Коефіцієнт оновлення асортименту продукції.
3. Частка продукції, що виготовляється, на яку одержано сертифікати.
4. Частка продукції для експорту в загальному їх обсязі на
підприємстві.
5. Частка виробничого браку.
6. Відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими
цінами.
7. Кількість одержаних рекламацій на продукцію за відповідний
проміжок часу [5].
Для визначення рівня якості нових виробів використовується ряд методів:
вимірювальний (об'єктивний), органолептичний, диференційований,
комплексний. Об'єктивний метод означає оцінку рівня якості продукції за
допомогою стендових випробувань та вимірювань з використанням приладів,
лабораторного аналізу. Цей метод застосовується для вимірювання
абсолютного рівня якості засобів виробництва та деяких властивостей
споживчих товарів. Органолептичний метод ґрунтується на сприйманні якості
продукції органами чуттів людини без застосування технічних вимірювальних

13. 15
та реєстраційних засобів. При цьомуметоді залучають експертів і застосовують
бальну систему оцінки показників якості. Диференційований метод передбачає
порівняння одиничних виробів з відповідними показниками виробів-еталонів
або з базовими показниками стандартів (технічних умов). Комплексний метод
полягає у визначенні узагальнюючого показника рівня якості оцінюваного
виробу. Переважно це інтегральний показник, який обчислюється шляхом
зіставлення корисного ефекту від споживання (експлуатації) певного виробу і
загальної величини витрат на його створення і використання. Часто
застосовують середньозважену арифметичну оцінку.
Підвищення якості продукції позитивно впливає на результати діяльності
підприємства.
Сучасні умови господарювання вимагають від кожного підприємства
запровадження і дотримання належного комплексного механізму управління
якістю продукції. Визначальними елементами цього специфічного
менеджменту, що справляє найбільш істотний вплив на процес виробництва і
постачання на ринок конкурентоспроможної продукції, є:
- стандартизація і сертифікація виробів;
- стандартизація і сертифікація внутрішніх систем якості;
- державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та
відповідальності за їх порушення;
- внутрішньовиробничий технічний контроль якості.
Під стандартизацією розуміють визначення і застосування єдиних правил
з метою упорядкування діяльності у певній галузі. Результати стандартизації
відображаються у спеціальній нормативно-технічній документації. Основними
її видами є стандарти і технічні умови-документи, що містять обов'язкові для
виробників норми якості виробу і засоби їх досягнення (набір показників
якості, рівень кожного з них, методи і засоби вимірювання, засоби
випробувань, маркування, упаковки, транспортування і зберігання продукції).
Існують певні категорії стандартів, які відрізняються об'єктом
розповсюдження вимог[6, с.15-25]:

14. 16
1. Міжнародні стандарти ІSО серії 9000.
2. Державні стандарти України.
3. Галузеві стандарти.
4. Стандарти науково-технічних та інженерних товариств.
5. Технічні умови.
6. Стандарти підприємств.
Міжнародні стандарти, які розробляються Міжнародною організацією
стандартизації - ISO, являють собою настанови з управління якістю та загальні
вимоги щодо забезпечення якості, вибору і побудови елементів систем якості,
Державні стандарти України встановлюються на:
1. Вироби загальномашинобудівного застосування.
2. Продукцію міжгалузевого призначення.
3. Продукцію для населення і народного господарства.
4. Організаційно-методичні та загально-технічні об'єкти.
5. Елементи народногосподарських об'єктів державного значення.
6. Методи випробувань.
Вони містять обов'язкові і рекомендовані вимоги.
Галузеві стандарти розробляють на ту продукцію, на яку відсутні
державні стандарти України, або у випадку необхідності установлення вимог,
що доповнюють чи перевищують останні в державних стандартах.
Стандарти науково-технічних та інженерних товариств розробляють на
випадок потреби розповсюдження результатів фундаментальних і прикладних
досліджень, одержаних в окремих галузях чи сферах професійних інтересів.
Технічні умови містять вимоги, що регулюють відносини між
постачальником і споживачем. Вони регламентують норми і вимоги щодо
якості тих видів продукції, для яких державні або галузеві стандарти не
розробляються та які виготовляються на замовлення окремих підприємств, а
також нових видів виробів на період їх освоєння виробництвом.
Стандарти підприємств розробляються підприємствами за власною
ініціативою з метою конкретизації вимог до продукції і самою виробництва, що

15. 17
містяться в інших видах нормативно-технічної документації[6,с.40-55].
В умовах розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств
найважливішим результатом виробничого менеджменту і системи управління
якістю є сертифікація продукції. Вона забезпечується видачею сертифіката –
документу, який забезпечує високий рівень якості і відповідність вимогам
міжнародних стандартів ISO серії 9000. Без сертифікат продукція оцінюється на
світовому ринку у 3-4 рази дешевше, ніж сертифікована тієї ж якості.
Розрізняють обов'язкову і добровільну сертифікацію. Обов'язкова
сертифікація здійснюється виключно в межах державної системи управління
господарюючими суб'єктами, охоплює у всіх випадках перевірку і
випробування продукції з метою визначення її характеристик та подальший
державний технічний нагляд за сертифікованими виробами. Добровільна
сертифікація може проводитись на відповідність продукції вимогам, котрі не є
обов'язковими в межах держави.
Державний нагляд за якістю здійснює Державний комітет України зі
стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України)[6,с.59-65].
1.3. Відділ контролю якості продукції на підприємстві. Універсальна
схема управління якістю продукції
При визначенні органів управління якістю продукції потрібно виходити з
того, що управління якістю – органічна складова частина загального управління
виробництвом, одна з його галузей, одна з його функцій. У силу цього вони не
може протистояти один одному. Тому, як правило, управління якістю
розвивається і виконується в рамках діючого апарата управління і полягає в
більш чіткій і добре організованій діяльності по виявленню потреб, створенню,
виготовленню й обслуговуванню продукції.
На рівні підприємства чи об'єднання управління якістю організується
одним із двох способів. Перший полягає в чіткому розподілі функцій і задач
управління якістю продукції між існуючими підрозділами і працівниками,

16. 18
періодичному перегляді як самих функцій і задач, так і їхнього розподілу
заради поліпшення діяльності. При цьому не створюється спеціалізований
орган – відділ управління якістю.
Другий припускає на додачу до першого варіанта виділення загальної
функції координації і створення спеціального органа – відділу управління
якістю. На цей відділ і покладається багато спеціальних функцій управління
якістю продукції.
Кожний з цих двох варіантів має свої переваги і свої недоліки.
Зокрема, переваги першого варіанта полягають в тому, що всі учасники
виробничого процесу несуть відповідальність за якість. Не виникає почуття
того, що хтось за них несе цю відповідальність і повинний вирішувати всі
питання, пов'язані з якістю. Недолік полягає в тому, що ряд координуючих
функцій ніхто не виконує, ніхто не веде організаційних і методичних питань
загального характеру.
Другий варіант позбавлений зазначеного недоліку, проте в працівників
підприємства нерідко виникає почуття, що є спеціально виділені люди на
підприємстві, які відповідають за якість, отже, вони і повинні вирішувати всі
проблеми, пов'язані з якістю.
У будь-якому варіанті загальне керівництво системою управління якістю
повинен очолювати керівник підприємства, відповідальний за всю діяльність
підприємства і за економічні результати, які в умовах ринкової економіки не
можуть бути високими при поганій якості продукції.
Як відомо, застосування основних принципів теорії управління можливо
до будь-якого предмета за деяких початкових умов. Такими основними
умовами є:
1) наявність програм поведінки керованого об'єкта або заданий,
запланований рівень параметрів його стану;
2) нестійкість об'єкта відносно програми і заданих параметрів, тобто
об'єкт може ухилятися від заданої програми або планових значень параметра;
3) наявність способів і засобів для виявлення і вимірювання відхилення

17. 19
об'єкта від заданої програми або значень параметрів;
4) наявність можливостівпливати на керований об'єкт із метою усунення
виникаючих відхилень[7,с.12-20].
Механізм управління, відповідно до загальної теорії управління, виглядає
так, як він представлений на рис. 1.3.
Програми, параметри
стану об’єкта
Об’єкт
управління
Засоби впливу на
об’єкт
Блок
управління
Прямий зв’язок Зворотний зв’язок
Рис. 1.3 - Типова блок-схема механізму управління
Розглядаючи початкові умови можливого застосування основних
принципів загальної теорії управління і схему механізму управління до
організації робіт з якості, можна з великою відповідальністю за об'єктивність
скласти схему механізму управління якістю продукції. Але спочатку кілька
попередніх міркувань про характер якості продукції як про об'єкт управління. [
Програми якості з установленням значень показників можуть входити
складовою частиною в усі можливі плани і програми проектно-
конструкторських організацій, виробничих об'єднань підприємств, договірні
зобов'язання. Показники якості обумовлюються в угодах на товарних біржах і
при інших формах руху товарів[7,с.30-42].
Вимоги до якості встановлюються і фіксуються в нормативних і
нормативно-технічних документах: державних, галузевих, фірмових
стандартах, технічних умовах на продукцію, у технічних завданнях на
проектування або модернізацію виробів, у кресленнях, технологічних картах і
технологічних регламентах, у картах контролю якості тощо.
Зі сказаного стає очевидним, що перша умова по теорії управління у

18. 20
випадку з якістю задовольняється.
Звернемося до другої умови. Тут потрібно розглянути кілька ситуацій.
Насамперед, варто вказати на те, що відхилення якості продукції від заданих
параметрів відбувається, як правило, у гіршу сторону і має загальні і конкретні
прояви.
До числа загальних відноситься моральний знос, фізичне і моральне
старіння продукції, тобто втрата первісних властивостей при експлуатації і
збереженні.
Нестійкість, мінливість якості продукції виявляється не тільки в двох
загальних тенденціях фізичного і морального старіння. Мають місце так звані
приватні відхилення якості від встановлених вимог. Вони надзвичайно
різноманітні й обумовлені вже не економічною і технічною природою, а
умовами зовнішнього характеру: порушеннями правил і умов експлуатації,
помилками розробників і виробників, порушеннями виробничої дисципліни,
дефектами устаткування, за допомогою якого виготовляється і
використовується продукція тощо.
Нестійкість якості, обумовлена випадковими відхиленнями від заданих
параметрів, має, відповідно, випадковий характер. Час їхньої появи можна
очікувати тільки з певним ступенем імовірності.
Існує ще один фактор, який впливає на нестійкість оцінок якості – це
нестійкість і мінливість потреб. Параметри продукції можуть суворо
відповідати нормативній і технічній документації, але змінюються вимоги
споживачів і якість при незмінних параметрах погіршується або втрачається
зовсім.
Можна констатувати, що якість продукції знаходиться в постійному русі.
Отже, якість визначає собою хронічно нестійкий об'єкт. Це об'єктивна
реальність, з якою приходиться мати справу. Таким чином, якість задовольняє і
другій умові загальної теорії управління.
У практичній діяльності люди відслідковують процес втрати
властивостей якості, вимірюють і оцінюють ці зміни. Для того, щоб

19. 21
сповільнити процес фізичного старіння, встановлюються сприятливі
експлуатаційні режими й умови збереження, використовуються різні
профілактичні заходи для технічного обслуговування і поточного ремонту.
[Якщо погіршення якостіпереходить за межі допустимихзначень, проводиться
капітальний ремонт. Отже, третій і четвертій умовам загальної теорії
управління якість також задовольняє[8,с.17-29].
При організації раціональної й ефективної роботи з якості, незалежно від
її масштабів, форм і методів здійснення, завжди діють приблизно за такою
схемою:
1) Визначення потреби і формулювання вимог до якості продукції (план,
програма якості);
2) Надання початковому матеріалу необхідних властивостей (виконання
плану, програми якості);
3) Перевірка відповідності отриманої якості пред'явленим вимогам
(виявлення відхилень) або констатація відповідностей;
4) Вплив для усунення відхилень отриманої якості від заданого
(зворотний зв'язок).
При такому погляді на послідовність дій по якості можна виявити явище,
яке має велике значення для усієї філософії робіт з якості. Це наявність єдності
й органічного сполучення прямих і зворотних зв'язків у всіх діях людей,
пов'язаних зі створенням і використанням (споживанням) продукції[9,с.34-46].
Варіантів схеми управління якістю продукції може бути декілька.
Опишемо універсальну схему (рис. 1.4).

20. 22
Фактори, що
впливають на
якість
Фактична
якість
Планзякості
Прямий зв’язок Зворотний зв’язок
Умови
забезпечення якості
продукції
Блок засобів
впливу
Інформація про
фактичну
якість
Блок
порівняння і
прийняття
рішень
Рис. 1.4 - Управління якістю продукції
Вона складається з шести блоків. До числа факторів, що впливають на
якість, відносяться:
̶ верстати, машини, інше виробниче устаткування;
̶ професійна майстерність, знання, навички, психофізичне здоров'я
працівників.
Умови забезпечення якості, які обрамляють прямокутник факторів, більш
численні. Сюди відносяться:
1) характер виробничого процесу, його інтенсивність, ритмічність,
тривалість;
2) кліматичний стан навколишнього середовища і виробничих
приміщень;
3) інтер'єр і виробничий дизайн;
4) характер матеріальних і моральних стимулів;
5) морально-психологічний клімат у виробничому колективі;
6) форми організації інформаційного обслуговування і рівень
оснащеності робочих місць;
7) стан соціальний матеріального середовища працюючих[10,с.79-92].
Чому необхідний розподіл на фактори й умови? Що це нам дає?
Засоби виробництва і праця реально змінюють властивості сировини і

21. 23
початкових матеріалів до заданого рівня якості. На їхніх можливостях
позначаються умови, у яких вони взаємодіють. Практика показує, що такий
розподіл, такий підхід дозволяє не тільки більш чітко організувати роботи з
якості, але й більш цілеспрямовано й ефективно визначати заходи для
забезпечення потрібної якості.
При виникненні відхилення від заданих параметрів якості, що
виявляються в блоці порівняння і приймання рішення, блок засобів впливу для
усунення цих відхилень направляє зусилля або на фактори, або на умови, або
одночасно на те й інше. Заходи впливу і їхнє сполучення залежать від
характеру і величини відхилень якості і від ефективності тих або інших
можливих варіантів усунення відхилень.
За універсальною схемою працюють усі, але найбільш часто робітники,
майстри, контролери ВТК. Для них план по якості закладений у кресленнях,
технологічних операційних і контрольних картах. Вони самі безпосередньо
здійснюють порівняння фактичних і заданих у технологічній документації
параметрів якості, самі, як правило, приймають рішення про те, яким способом,
прийомом ліквідувати відхилення. Тут механізм управління якістю знаходиться
в руках працівника, і діяльність його залежить від професійних навичок і знань.
Він, так би мовити, закладений у самому працівнику і тих умовах, у яких йому
приходиться трудитися.
У даному випадку універсальна схема управління якістю виступає як
первинна схему, первинна ланка всієї складної, різноманітної роботи з якості.
Однак, чим вище рівень концентрації виробництва, його спеціалізації і
кооперування, тим вище рівень системи якості, а, отже, складніше механізм, що
забезпечує її функціонування.

22. 24
1.4. Основні методи оцінки якості продукції
Якість, як економічна категорія відбиває сукупність властивостей
продукції, то зумовлюють ступінь її придатностізадовольняти потреби людини
відповідно до свого призначення.
Об'єктивна необхідність забезпечення належної якості у процесі
проектування, виготовлення і використання нових виробів ініціює застосування
у виробничо-господарській діяльності підприємств певної системи показників,
що дозволяє визначати і контролювати рівень якості усіх видів продукції.
Рівень якості — це кількісна характеристика міри придатності того або
іншого виду продукції для задоволені конкретного попиту на неї у порівнянні з
відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. Оцінка
якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного,
перспективного і оптимального рівня [11,с.19].
Абсолютний рівень якості того чи іншого виробу – знаходять шляхом
обчислення вибраних для його вимірювання показників без їх порівняння з
відповідними показниками аналогічних виробів. Визначення абсолютного рівня
якостіє недостатнім, оскільки самі по собіабсолютні бачення вимірників якості
не відображають ступінь його відповідності сучасним вимогам. Тому поряд з
цим визначають відносний рівень якості окремих видів вироблюваної
(проектованої) продукції, порівнюючи її показники з абсолютними
показниками якості кращих аналогічних вітчизняних та зарубіжних зразків
виробів. Проте рівень якості продукції під впливом науково-технічного
прогресуі вимог споживачів повинен мати тенденцію до підвищення. У зв'язку
з цим виникає необхідність оцінки якостівиробів, виходячиз ц перспективного
рівня, що враховує пріоритетні напрямки і темпи розвитку науки і техніки. По
нових видах продукції і перш за все знарядь праці доцільно визначати також
оптимальний рівень якості, тобто такий рівень, за якого загальна величина
суспільних витрат на виробництво і використання (експлуатацію) продукції у
певних умовах її споживання була б мінімальною[11,с.21-28].

23. 25
Методи і засобиуправління – способи, за допомогою яких керівні органи
впливають на елементи виробничого процесу, забезпечуючи досягнення і
підтримку планованого стану і рівня якості продукції. Управління якістю
використовує наступні чотири типи методів:
1) економічні методи, що забезпечують створення економічних умов, які
спонукують колективи підприємств, конструкторських, технологічних і інших
організацій вивчати запити споживачів, створювати, виготовляти й
обслуговувати продукцію, що задовольняє ці потреби і запити. До числа
економічних методів відносяться: правила ціноутворення, умови кредитування,
економічні санкції за недотримання вимог стандартів і технічних умов, правила
відшкодування економічного збитку споживачу за реалізацію йому неякісної
продукції;
2) методи матеріального стимулювання, які передбачають, з одного боку,
заохочення працівників за створення і виготовлення високоякісної продукції
(до числа цих методів відносяться: створення систем преміювання за високу
якість, встановлення надбавок до заробітної плати й ін.), а з іншого боку –
стягнення за заподіяний збиток від її неякісності;
3) організаційно-розпорядницькіметоди, які здійснюються за допомогою
обов'язкових для виконання директив, наказів, вказівок керівників. До числа
організаційно-розпорядницьких методів управління якістю продукції
відносяться також вимоги нормативної документації;
4) виховні методи, які спричиняють вплив на свідомість і настрій
учасників виробничого процесу, спонукують їхдо високоякісної праці і чіткого
виконання спеціальних функцій управління якістю продукції. До їхнього числа
відносяться: моральне заохочення за високу якість продукції, виховання
гордості за честь заводської марки й ін.
Вибір методів управління якістю продукції і пошук їх найбільш
ефективного сполучення – один із самих творчих моментів у створенні систем
управління, оскільки вони впливають на людей, що беруть участь у процесі
створення і виготовлення продукції, тобто на мобілізацію людського фактора.

24. 26
Засоби управління включають оргтехніку (у тому числі, комп'ютери),
засобизв'язку, словом,усе те, що використовують органи й особи, які керують
виконанням спеціальних функцій у системах управління якістю. До складу
засобів управління якістю продукції також включаються:
- банк нормативної документації, який регламентує показники якості
продукції й організує виконання спеціальних функцій управління якістю;
- метрологічні засоби, що включають (в залежності від рівня системи)
державні еталони фізичних величин, зразкові і/або робочі засоби вимірювання;
- державна система забезпечення єдності вимірів;
- державна служба стандартних довідкових даних про властивості
речовин і матеріалів[12,с.30-49].
Управлінські відносини, тобто відносинисубординації (підпорядкування)
і координації (співробітництва).
Відносини субординації зазвичай характеризуються вертикальними
зв'язкамивід керівника до підлеглих. Зміст цих відносин визначається ступенем
централізації і децентралізації функцій і задач управління якістю продукції. На
рівні підприємства відносини субординації по управлінню якістю визначаються
виробничоюструктуроюпідприємства і структурою діючої системи управління
якістю. Управлінські відносини базуються на сполученні єдиноначальності,
колегіальності, активності членів трудового колективу, на економічних,
моральних і матеріальних стимулах.
Відносини координації характеризуються горизонтальнимизв'язками між
окремими працівниками й організаціями, що вступають у взаємодію заради
забезпечення певного рівня якості продукції або його поліпшення.

25. 27
2 ОЦІНКА ТА АНАЛІЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ
ПІДПРИЄМСТВА «ROSHEN»
2.1 Загальна характеристика підприємства «Roshen»
Міжнародна Кондитерська Корпорація ROSHEN - лідер національного
ринку кондитерських виробів, заснована в 1996 році.
ДП «Кондитерська корпорація ROSHEN»[26]:
04176, Україна, м. Київ, вул. Електриків, 26/9
Пн.–пт.: с 9.00 до 18.00
тел. (044) 351-71-00,
тел./факс (044) 351-71-10, 351-71-20
Електронна пошта: konditer@roshen.com.ua
Президент корпорації ROSHEN - В’ячеслав Москалевський.
Кількість працівників – 10704 особи.
В своїй діяльності підприємство керується нормативними актами та
законами України, а також внутрішніми документами, які не суперечать
законодавству.
Підприємство є юридичною особою і в своїй діяльності керується
Законами України “Про споживчу кооперацію”, “Про підприємства в Україні”,
іншими законодавчими актами України, нормативними актами Укооспілки,
рішенням з’їздів споживчої кооперації України та статутом.
Розглянемо конкурентів шоколадної фабрики.
Безпосередніми конкурентами ТМ "ROSHEN" є всі фірми, що
виробляють аналогічну продукцію в Україні ("Світоч", "АВК", "Крафт Фудз
Україна", "MILLENNIUM").
Заміщуючими конкурентами ТМ "ROSHEN" є:
̶ фабрики, які виготовляють цукерки, шоколад;
̶ підприємства, що спеціалізуються на кондитерських виробах.

26. 28
Потенційними конкурентами є всі закордонні виробники, які реалізують
свою продукцію в Україні.
Метою діяльності підприємства є задоволення потреб у товарах, роботах,
послугах членів споживчих товариств, інших громадян, підприємсв,
організацій, установ споживчої кооперації України та позасистемних
споживачів на основі раціонального використання виробничих потужностей,
наявних ресурсів та доходів.
До складу Корпорації входять 4-и українські фабрики
( Київська, Вінницька, Маріупольська і Кременчуцька ); дві виробничі
площадки Липецької кондитерської фабрики „Ликонф" (Росія) , Клайпедська
кондитерська фабрика (Литва) , а також масло молочний комбінат «Бершадь
молоко» та «Літинський племзавод», які забезпечують фабрики корпорації
натуральною високоякісною сировиною.
Основною ціллю компанії "ROSHEN" є перетворення продукції
підприємства в продукцію масового споживання для максимізації прибутку та
збільшення обсягів реалізації.
Для досягнення поставленої цілі необхідно вирішити ряд таких
задач [27]:
1. Максимізація прибутку за рахунок впровадження нової рекламної
стратегії;
2. Мінімізація затрат на виробництво;
3. Встановлення цін з урахуванням умов конкуренції та потреб компанії;
Органами управління та контролю кондитерської корпорації
ROSHEN є:
1. Загальні збори акціонерів.
2. Правління.
3. Ревізійна комісія.
Вищим органом управління товариства є загальні збори акціонерів. У
загальних зборах акціонерів мають право приймати участь з правом
вирішального голосу всі його акціонери.

27. 29
Акціонерами підприємства є:
- особи, які є власниками акцій товариства;
- юридичні особи різних форм власності та фізичні особи України та
інших країн, що набули право власності на акції товариства в процесі
приватизації та на вторинному ринку.
Золотим кубком і дипломом «Бренд року» нагороджена кондитерська
корпорація Roshen в 2008 році за свій брендовий продукт – шоколад ROSHEN.
Згідно з даним дослідження Reputation Capital Ukraine 2008 корпорація
ROSHEN отримала «Найбільш високий рівень репутації» серед українського
населення.
В 2008 році кондитерська корпорація ROSHEN стала переможцем
Всеукраїнської рейтингової програми в номінації «Лідер кондитерської
промисловості 2008».
Споживачами Корпорації є всі люди, що споживають кондитерську
продукцію без обмежень за віком та статтю.
Під власним «солодким знаком якості» ROSHEN виробляє до 200 видів
високоякісних кондитерських виробів (шоколадні і желейні цукерки, карамель,
шоколад, печиво, вафлі, бісквітні рулети і торти). Загальний обсяг виробництва
продукції досягає 400 тисяч тон на рік.
Для покращення умов зберігання сировини та готової продукції, для
оптимізації поставок продукції та мінімізації затримок продукції на складі -
Корпорація ввела в експлуатацію власний логістичний центр [28].
Виробничі об’єкти Кондитерської Корпорації ROSHEN сертифіковані
відповідно до вимог міжнародних стандартів якості та безпеки продуктів
харчування ISO 22000:2005. На підприємствах корпорації ROSHEN працює
система управління якістю, яка відповідає вимогам ISO 9001:2000, що
підтверджується наявністю у кожної із фабрик Корпорації «Сертифікатів
відповідності».
Кременчуцька ж кондитерська фабрика додатково сертифікована
відповідно до вимог корпоративного стандарту IFS.

28. 30
Всі кондитерські фабрики корпорації ROSHEN забезпечені обладнанням
для моніторингу контролю якості продукції та відповідних досліджень.
Розробкою технологій та запуском високоякісних кондитерських виробів
займаються спеціалісти, які пройшли атестацію та навчання у спеціалізованих
іноземних центрах.
Для компанії "ROSHEN" постачальниками є:
̶ швейцарська компанія Taloca -какао-боби;
̶ ТМ "NEMIROFF", ТМ "Златогор", ТМ "Французький бульвар Санкт-
Петербурзького комбінату) - харчові добавки (ароматизатори);
̶ "Світ Юніон" (Київ), "Авіс" (Макіївка), "ЗІМ" (Рівне), "Ін-Вайс" і
"Троя" (Дніпропетровськ) - какао-порошок;
̶ Полтавський цукрозавод - цукор;
̶ Австралія - рослинні жири (для начинки);
̶ Польська компанія „Пемпакс” - сухе молоко;
̶ Німецька компанія „Vita+” - емульгатори, ванілін.
Розглянемо конкурентів шоколадної фабрики.
Конкурентами ТМ "ROSHEN" є всі фірми, що виробляють аналогічну
продукцію в Україні ("Світоч", "АВК", "Крафт Фудз Україна",
"MILLENNIUM").
Метод збуту - збут через посередників, а саме екстенсивний (реалізація
через максимальну кількість посередників - роздрібнаі оптоваторгівля).
2.2 Організація управління якістю підприємства "ROSHEN"
Основні вимоги споживачів до технічних показників знаходять
висвітлення в національних і міжнародних стандартах. ТМ "ROSHEN"
притримується цих стандартів, бо за їх невиконання можна отримати суворе
покарання.
При оцінці якості товару насамперед визначається його відповідність
стандартам. Відповідність стандартам - регламентований споживчий параметр,

29. 31
порушення якого зводить конкурентоспроможність та якість товару до нуля. На
підприємстві діють лабораторія, кілька технологів, лаборантів, дегустаторів, які
здійснюють постійний контроль, за якістю виготовлюваної продукції, а також
дотримання її діючим стандартам.
У кожній країні існує своя система стандартизації товарів, що відповідає
ступеню розвитку національної економіки, науки, техніки і технологій. В
Україні діє своя система стандартизації, але вона ще не набула європейських
мірок.
Разом з тим у міру поглиблення інтеграції національної економіки у
світову економіку і розширення зовнішньоекономічного співробітництва
товаровиробників усе більшого значення набувають розвиток міжнародної
стандартизації товарів і досягнення відповідності національних стандартів
міжнародним вимогам якості товарів [16,с.41-44].
Якість товару визначається органолептичним методом (за допомогою
органів почуттів) та лабораторними дослідженнями з використанням приладів,
апаратів, реактивів і інших технічних засобів. Корпорація "ROSHEN"
використовує обидва методи.
I. Комерційні умови. До основних показників, що визначають комерційні
умови конкурентоздатності товарів, відносяться:
̶ цінові показники;
̶ показники, що характеризують умови постачань і платежів за товари,
що поставляються;
̶ показники, що характеризують особливості діючої на ринку
виробників і споживачів податкової і митної системи;
̶ показники, що відбивають ступінь відповідальності продавців за
виконання зобов'язань і гарантій [16,с.41-44].
Рівень ціни виробництва безпосереднім образом визначає цінову
конкурентоспроможність товару. Зрозуміло, що чим нижче цей рівень, тим за
інших рівних умов вище конкурентоспроможності виробленої продукції на
ринку і, виходить, переважніше позиції її виготовлювача в суперництві з

30. 32
іншими виробниками аналогічної продукції. І навпаки, більш високий рівень
ціни знижує цінову конкурентоспроможність товарів, зводячи її нерідко до
нуля. З урахуванням даних умов і формується цінова політика в боротьбі за
підвищення конкурентоспроможності вироблених товарів.
Також прямо впливає на конкурентоспроможності та якості прийняті на
себе виготовлювачем товару гарантії і відповідальність за виконання
зобов'язань з постачання у встановлений термін товарів високої якості і
надійності.
II. Організаційні умови придбання і використання товару споживачами
забезпечують реальне виконання комерційних показників його
конкурентоспроможності та якості. До них відносяться:
1. Забезпечення максимально можливого наближення продавців товару
до покупців, що впливає на зниження витрат обертання і виходить на рівень
його ціни.
2. Доставка товару до місць споживання не тільки великим оптом-
транзитом, але і дрібними партіями через складські підприємства. В основі
економічної доставки товарів лежить уміння грамотно користуватися
транспортними статутами, кодексами, правилами перевезень, транспортними
тарифами й іншими основними документами в цій області.
3. Розширення після продажного сервісу. Організація сервісу повинна
додержуватися основних правил ефективного обслуговування споживачів.
Для цього необхідні:
1) добре підготовлена стратегія, що визначає найбільш оптимальний
рівень сервісу для кожного сегмента ринку;
2) уміле використання реклами, що доносить до покупця всі переваги
сервісу і гарантуючий міцний зв'язок клієнта з покупцем;
3) чітка система постачання товарів;
4) навчання персоналу, зв'язане з доведенням до кожного виконавця
стандартів обслуговування.

31. 33
Сервіс підрозділяється на передпродажний і після продажний, а останній
на гарантійний і післягарантійний.
III. Передпродажний сервіс полягає в усуненні неполадок, викликаних
транспортуванням продукції, вчасна доставка її до потрібного місця,
демонстрації покупцеві виробу в роботі і т.д. У період післягарантійного
сервісу фірма-продавець робить усе можливе, щоб не втратити своїх покупців
(дає консультації по правильному і кращому приготуванню їжі. Задача
післягарантійного сервісу завоювати стійке положення на ринку, домогтися
конкурентоспроможності та якості виробленої продукції [16,с.41-44].
Формування попиту полягає в тому, щоб повідомити потенційному
покупцеві про існування товару, поінформувати його про потреби, що
задовольняються цим товаром, максимально знизити недовіру до товару з боку
покупців і довести до них гарантії захисту інтересів покупців у випадку, якщо
вони не будуть задоволені покупкою. Головна задача організації формування
попиту – введення на ринок нового товару, забезпечення його
конкурентоспроможності та якості і наміченого обсягу продажів. З кожним
роком ТМ "ROSHEN" все більше розширяє свій асортимент.
Задача ж стимулювання збуту – спонукання покупця до наступних
покупок даного товару, до придбання великих партій, регулярним комерційним
зв'язкам. Діяльність по організації стимулювання збуту особливо важлива, коли
на ринку мається багато конкуруючих між собою товарів, що мало
відрізняються по своїх споживчих властивостях, а стимулювання збуту обіцяє
покупцеві відчутну вигоду за рахунок пропонованих знижок за умови покупки
великих партій товару, регулярності покупок визначеного числа виробів
("бонусні" знижки). Велике значення має організація презентацій, дегустацій,
прес-конференцій і інших організаційних заходів для введення нового товару
на ринок і забезпеченню його конкурентоспроможності та якості [17,с.61-67].
IV. Економічні умови споживання. При економічних умовах споживання,
конкурентоспроможностіта якості товару включає велике число показників, до
основних з яких варто віднести:

32. 34
̶ енергоємність і економічність у споживанні сировини на одиницю
продукції, що випускається;
̶ вартість сировини й експлуатаційних матеріалів;
̶ рівень безвідходності використовуваних технологій;
̶ надійність, періодичність і вартість ремонтів:
̶ чисельність обслуговуючого персоналу і його кваліфікація.
У результаті впливу всієї сукупності приведених вище показників
складається повна ціна споживання товару, що впливає на його
конкурентоспроможність та якість.
V. Повна ціна споживання складається з ціни, сплаченої споживачем при
придбанні товару, і витрат споживання. При цьому враховуються виплачувані
покупцем мита, податки і збори, а також виплати по отриманих кредитах.
При оцінці конкурентоспроможностіта якостіекспортованихвітчизняних
товарів необхідно враховувати наявність таких факторів, як недостатність
технічної й економічної інформації, тому що виготовлювачами в основному
використовуються проспекти і каталоги конкурентів, тривалість термінів і часті
збої при виконанні замовлень, відсутність достатньо розвинутих і наближених
до іноземних споживачів мереж збуту товару, відсутність об'єктивної оцінки
рівня витрат споживання у конкурентів і т.д. Вплив цих факторів повинний
бути по можливості зведений до мінімуму.
Підхід до оцінки товару з позиції виробника традиційний і виражає
насамперед стратегію продажів, досягнення їхньої безумовної рентабельності.
При цьому продавці неодмінно повинні використовувати оцінку
конкурентоспроможності та якості їхніх товарів з позиції покупців, як один з
найважливіших орієнтирів у своїй роботі в умовах ринкової
конкуренції [17,с.61-67].
1. По своїй сутності товар є єдиним засобом одержання прибутку і тим
самим основним знаряддям конкурентної боротьби, її матеріальною основою.
Скрізь, де розгортається суперництво за підвищення якості продукції і

33. 35
максимізацію прибутку, зниження витрат виробництва, важливого значення
набуває комплексна оцінка конкурентоспроможності та якості товару.
2. Традиційно високою конкурентоспроможністю та якістю відрізняються
товари, вироблені в США, Японії, Німеччині, Швейцарії, Франції і ряді інших
країн. Головними умовами підвищення конкурентоспроможності та якості
товарів у цих країнах є оцінка глобальної структури як внутрішнього, так і
світового попиту, точний вибір національної спеціалізації, що відповідає
внутрішнім можливостям і тенденціям міжнародного поділу праці, уміння
уникати гострої і безглуздої конкуренції, мобільне й оперативне уміння
переключатися на виготовлення нових товарів і освоєння нових
ринків [18,с.57-59].
Випускаючи високої конкурентоспроможності та якості товари,
корпорація "ROSHEN" забезпечує для себе міцне місце на ринку. У боротьбі за
конкурентоспроможність та якість товарів, що випускаються,
використовуються поряд з ціновими методами і нецінові.
Є поняття і схованої цінової конкуренції, її використовують у випадку,
коли товар продається по такій же ціні, як у конкурентів, але більш високої
якості. До показників схованої цінової конкуренції варто віднести: скорочення
витрат споживання за рахунок підвищення економічності товару в силу
зменшення енергоспоживання, збільшення терміну служби виробу, більш
широкого обсягубезкоштовного після продажного сервісу по доставці, зборці,
налагодженню, обслуговуванню і т.д.
Під впливом науково-технічної революції ринковий успіх нових товарів,
на відміну від традиційних, може досягатися і при порівняно високих цінах, що
мають у цьому випадку менший вплив на попит, ніж споживчі властивості
товарів (якість, новизна, надійність, дизайні т.п.). Це відноситься до зростаючої
концепції ролі нецінових форм конкуренції [19,с.792-798].
Нецінова конкуренція припускає зміну властивостей продукції, додання
їй якісно нових властивостей, створення нових виробів для задоволення тих же
потреб, відновлення властивостей товару, що є символом моди, престижу,