2. This article has multiple issues. Please help improve it or discuss these issues on the talk
page.
It needs additional citations for verification. Tagged since January 2011.
It may contain original research. Tagged since January 2011.
Jane Eyre
Title page of the first Jane Eyre edition
Author(s) Charlotte Brontë
Country England
Language English
Gothic horror, social
Genre(s)
criticism, Bildungsroman
Publisher Smith, Elder & Co., Cornhill
Publication date 16 October 1847
Media type Print
Jane Eyre /ˈ ər/ is a novel by English writerCharlotte Brontë. It was published in London,
ɛ
England, in 1847 by Smith, Elder & Co. with the title Jane Eyre. An Autobiography under the pen
name "Currer Bell." The first American edition was released the following year by Harper &
Brothers of New York. The Penguin edition describes it as an "influential feminist text" because of
its in-depth exploration of a strong female character's feelings.
The novel merges elements of three distinct genres. It has the form of a Bildungsroman, a story
about a child's maturation, focusing on the emotions and experiences that accompany growth to

3. adulthood. The novel also contains much social criticism, with a strong sense of morality at its core,
and finally has the brooding and moody quality and Byronic character typical of Gothic fiction.[1]
It is a novel often considered ahead of its time due to its portrayal of the development of a thinking
and passionate young woman who is both individualistic, desiring for a full life, while also highly
moral. Jane evolves from her beginnings as a poor and plain woman without captivating charm to
her mature stage as a compassionate and confident whole woman. As she matures, she comments
much on the complexities of the human condition. Jane also has a deeply pious personal trust in
God, but is also highly self-reliant. Although Jane suffers much, she is never portrayed as a damsel
in distress who needs rescuing. For this reason, it is sometimes regarded as an important early
feminist (or proto-feminist) novel.[2]
Contents
[hide]
1 Plot introduction
2 Plot summary
3 Characters
4 Themes
o 4.1 Morality
o 4.2 God and Religion
o 4.3 Social class
o 4.4 Gender relations
o 4.5 Love and Passion
o 4.6 Feminism
o 4.7 Atonement and Forgiveness
o 4.8 Search for Home and Family
5 Context
6 Literary motifs and allusions
7 Adaptations
o 7.1 Motion picture versions (1910–1926)
o 7.2 Motion picture versions (1934–2011)
o 7.3 Musical versions
o 7.4 Radio show versions
o 7.5 Television versions
o 7.6 Graphic novel
o 7.7 Literature inspired by the novel
o 7.8 References in culture
8 References
9 External links
o 9.1 The novel online
[edit] Plot introduction
Jane Eyre is a first-person narrative of the title character. The novel goes through five distinct
stages: Jane's childhood at Gateshead, where she is emotionally and physically abused by her aunt
and cousins; her education at Lowood School, where she acquires friends and role models but also
suffers privations and oppression; her time as the governess of Thornfield Hall, where she falls in
love with her Byronic employer, Edward Rochester; her time with the Rivers family during which
her earnest but cold clergyman-cousin St John Rivers proposes to her; and the finale with her
reunion with and marriage to her beloved Rochester.

4. Jane Eyre is divided into 38 chapters and most editions are at least 400 pages long (although the
preface and introduction on certain copies are liable to take up another 100 or so). The original was
published in three volumes, comprising chapters 1 to 15, 16 to 26, and 27 to 38; this was a common
publishing format during the 19th century, see Three-volume novel.
Brontë dedicated the novel's second edition to William Makepeace Thackeray.
[edit] Plot summary
Young Jane argues with her guardian Mrs. Reed of Gateshead. Illustration by F. H. Townsend.
The novel begins with a ten-year-old orphan named Jane Eyre who is living with her uncle's family,
the Reeds, as her uncle's dying wish. Jane's parents died of typhus. Jane’s aunt Sarah Reed does not
like her and treats her like a servant. She and her three children are abusive to Jane, physically and
emotionally. One day Jane gets locked in the red room, where her uncle died, and panics after
seeing visions of him. She is finally rescued when she is allowed to attend Lowood School for
Girls.
Jane arrives at Lowood Institution, a charity school, with the accusation that she is deceitful. During
an inspection, Jane accidentally breaks her slate, and Mr. Brocklehurst, the self-righteous clergyman
who runs the school, brands her as a liar and shames her before the entire assembly. Jane is
comforted by her friend, Helen Burns. Miss Temple, a caring teacher, facilitates Jane's self-defense
and writes to Mr. Lloyd, whose reply agrees with Jane's. Ultimately, Jane is publicly cleared of Mr.
Brocklehurst's accusations.
The eighty pupils at Lowood are subjected to cold rooms, poor meals, and thin clothing. Many
students fall ill when a typhus epidemic strikes. Jane's friend Helen dies of consumption in her
arms. When Mr. Brocklehurst's neglect and dishonesty are discovered, several benefactors erect a
new building and conditions at the school improve dramatically.
After six years as a student and two years as a teacher, Jane decides to leave Lowood, like her
friend and confidante Miss Temple. She advertises her services as a governess, and receives one
reply. It is from Alice Fairfax, who is a keeper of Thornfield Hall. She takes the position, teaching
Adele Varens, a young French girl. While Jane is walking one night to a nearby town, a horseman
passes her. The horse slips on ice and throws the rider. She helps him to the horse. Later, back at the
mansion she learns that this man is Edward Rochester, master of the house. He wonders whether

5. she bewitched his horse to make him fall. Adele is his ward, left in Mr. Rochester's care when her
mother died. Mr. Rochester and Jane enjoy each other's company and spend many hours together.
Odd things start to happen at the house, such as a strange laugh, a mysterious fire in Mr. Rochester's
room, on which Jane throws water, and an attack on Rochester's house guest, Mr. Mason. Jane hears
that her aunt was calling for her, after being in much grief because her son has died. She returns to
Gateshead and remains there for a month caring for her dying aunt. Mrs. Reed gives Jane a letter
from Jane's uncle, asking for her to live with him. Mrs. Reed admits to telling her uncle that Jane
had died of fever at Lowood. Soon after, Jane's aunt dies, and she returns to Thornfield.
St. John Rivers admits Jane to Moor House.
After returning to Thornfield, Jane broods over Mr. Rochester's impending marriage to Blanche
Ingram. But on a midsummer evening, he proclaims his love for Jane and proposes. As she prepares
for her wedding, Jane's forebodings arise when a strange, savage-looking woman sneaks into her
room one night and rips her wedding veil in two. As with the previous mysterious events, Mr.
Rochester attributes the incident to drunkenness on the part of Grace Poole, one of his servants.
During the wedding ceremony, Mr. Mason and a lawyer declare that Mr. Rochester cannot marry
because he is still married to Mr. Mason’s sister Bertha. Mr. Rochester admits this is true, but
explains that his father tricked him into the marriage for her money. Once they were united, he
discovered that she was rapidly descending into madness and eventually locked her away in
Thornfield, hiring Grace Poole as a nurse to look after her. When Grace gets drunk, his wife
escapes, and causes the strange happenings at Thornfield. Mr. Rochester asks Jane to go with him to
the south of France, and live as husband and wife, even though they cannot be married. Refusing to
go against her principles, and despite her love for him, Jane leaves Thornfield in the middle of the
night.
Jane travels through England using the little money she had saved. She leaves her bundle of her
possessions on the coach and has to sleep on the moor, trying to trade her scarf and gloves for food.
Exhausted, she makes her way to the home of Diana and Mary Rivers, but is turned away by the
housekeeper. She faints on the doorstep, preparing for her death. St. John Rivers, Diana and Mary's
brother, saves her. After she regains her health, St. John finds her a teaching position at a nearby
charity school. Jane becomes good friends with the sisters, but St. John is too reserved.
The sisters leave for governess jobs and St. John becomes closer with Jane. St. John discovers
Jane's true identity, and astounds her by showing her a letter stating that her uncle John has died and
left her his entire fortune of £20,000 (equivalent to over £45.5 million in 2009, calculated using the

6. share of GDP).[3] When Jane questions him further, St. John reveals that John is also his and his
sisters' uncle. They had once hoped for a share of the inheritance, but have since resigned
themselves to nothing. Jane, overjoyed by finding her family, insists on sharing the money equally
with her cousins, and Diana and Mary come to Moor House to stay.
Thinking she will make a suitable missionary's wife, St. John asks Jane to marry him and to go with
him to India, not out of love, but out of duty. Jane initially accepts going to India, but rejects the
marriage proposal. Jane's resolve begins to weaken when she mysteriously hears Mr. Rochester's
voice calling her name. Jane returns to Thornfield to find only blackened ruins. She learns that Mr.
Rochester's wife set the house on fire and committed suicide by jumping from the roof. In his
rescue attempts, Mr. Rochester lost a hand and his eyesight. Jane reunites with him, but he fears that
she will be repulsed by his condition. When Jane assures him of her love and tells him that she will
never leave him, Mr. Rochester again proposes and they are married. He eventually recovers
enough sight to see their first-born son.
[edit] Characters
Jane Eyre: The protagonist of the novel and the title character. Orphaned as a baby, she
struggles through her nearly loveless childhood and becomes governess at Thornfield Hall.
Although she falls in love with her wealthy employer, Edward Rochester, her strong sense
of conscience does not permit her to become his mistress, and she does not return to him
until his insane wife dies and she herself has come into an inheritance.
Mr. Reed: Jane's maternal uncle, who adopts Jane when her parents die. Before his own
death, he makes his wife promise to care for Jane.
Mrs. Sarah Reed: Jane's aunt by marriage, who adopts Jane but abuses and neglects her.
Her dislike of Jane continues until her death.
John Reed: Jane's cousin, who bullies Jane constantly, sometimes in his mother's presence.
He ruins himself as an adult and is thought to have died by suicide.
Eliza Reed: Jane's cousin. Bitter because she is not as attractive as her sister, she devotes
herself self-righteously to religion. She leaves for a nunnery near Lisle after her mother's
death.
Georgiana Reed: Jane's cousin. Though spiteful and insolent, she is also beautiful and
indulged. Her sister Eliza foils her marriage to a wealthy Lord. She also becomes a friend of
Jane's towards the end of the novel and eventually marries a wealthy man.[4]
Bessie Lee: The plain-spoken nursemaid at Gateshead. She sometimes treats Jane kindly,
telling her stories and singing her songs. Later she marries Robert Leaven.
Robert Leaven: The coachman at Gateshead, who brings Jane the news of John Reed's
death, which brought on Mrs. Reed's stroke.
Mr. Lloyd: A compassionate apothecary who recommends that Jane be sent to school.
Later, he writes a letter to Miss Temple confirming Jane's account of her childhood and
thereby clearing Jane of Mrs. Reed's charge of lying.
Mr. Brocklehurst: The clergyman headmaster and treasurer of Lowood School, whose
maltreatment of the students is eventually exposed. He is likened frequently to "a black
pillar." A religious traditionalist, he advocates for his charges the most stoic and ascetic
possible lifestyle—but not, hypocritically, for himself or for his family.
Miss Maria Temple: The kind superintendent of Lowood School, who treats Jane and
Helen (and others) with respect and compassion. She helps clear Jane of Mr. Brocklehurst's
false accusation of deceit.
Miss Scatcherd: A sour and vicious teacher at Lowood.
Helen Burns: A fellow-student and best friend of Jane's at Lowood School. She refuses to
hate those who abuse her, trusting in God and turning the other cheek. She dies of
consumption in Jane's arms. Elizabeth Gaskell, in her biography of the Brontë sisters, wrote
that Helen Burns was 'an exact transcript' of Maria Brontë, who died of typhoid at age 11.[5]

7. Edward Fairfax Rochester: The master of Thornfield Manor. A Byronic hero, he is tricked
into making an unfortunate first marriage before he meets Jane, with whom he falls madly in
love.
Bertha Antoinetta Mason: The violently insane first wife of Edward Rochester. Her life is
also accounted in Jean Rhy's novel Wide Sargasso Sea, which states that her original name
was Antoinette.
Adèle Varens: An excitable French child to whom Jane is governess at Thornfield. She has
been Mr. Rochester's ward since the death of her mother.
Mrs. Alice Fairfax: An elderly widow and housekeeper of Thornfield Manor who treats
Jane respectfully.
Leah: The young, pretty and kind housemaid at Thornfield, with an occasional excitable
nature.
Blanche Ingram: A socialite whom Mr. Rochester appears to court in order to make Jane
jealous. She is described as having great beauty, but displays callous behaviour and
avaricious intent.
Richard Mason: An Englishman from the West Indies, whose sister is Mr. Rochester's first
wife. His appearance at Thornfield heralds the eventual revelation of Bertha Mason. He is
spineless and is disliked by Mr. Rochester.
Grace Poole: Bertha Mason's keeper. Jane is told that it is Grace Poole who causes the
mysterious things to happen at Thornfield Hall. She has a weakness for drink that
occasionally allows Bertha to escape.
St. John Eyre Rivers: A clergyman who befriends Jane and turns out to be her cousin. He
is Jane Eyre's cousin on her father's side. He is a devout Christian of Calvinistic leanings. By
nature he is very reserved and single-minded.
Diana and Mary Rivers: St. John's sisters and (as it turns out) Jane's cousins.
Rosamond Oliver: A beautiful, wealthy, young woman who patronizes the village school
where Jane teaches, and who is attracted to the Rev. St. John.
Alice Wood: Jane's maid when she is mistress of the girls' charity school in Morton.
John Eyre: Jane's paternal uncle, who leaves her his vast fortune. He never appears as a
character.
Mr. Oliver: Rosamond Oliver's father.
[edit] Themes
This section may contain original research. Please improve it by verifying the claims made
and adding references. Statements consisting only of original research may be removed.
More details may be available on the talk page. (November 2008)
[edit] Morality
Jane refuses to become Mr. Rochester's paramour because of her "impassioned self-respect and
moral conviction." She rejects St. John Rivers' Puritanism as much as the libertine aspects of Mr.
Rochester's character. Instead, she works out a morality expressed in love, independence, and
forgiveness.
[edit] God and Religion
Throughout the novel, Jane endeavours to attain an equilibrium between moral duty and earthly
happiness. She despises the hypocritical puritanism of Mr. Brocklehurst, and sees the deficiencies in
St. John Rivers' detached devotion to his Christian duty. As a child she partly admires Helen Burns'
turning the other cheek, which helps her to forgive Aunt Reed and the Reed cousins. Although she
does not seem to subscribe to any of the standard forms of popular Christianity, she honours
traditional morality – in particular in not marrying Rochester until he is widowed. The last sentence

8. of the novel (which is also the next to last line of the New Testament) is a prayer on behalf of St.
John Rivers. Religion acts to moderate her behaviour but she never represses her true self.
In her preface to the second edition of Jane Eyre, Brontë made clear her belief that "conventionality
is not morality" and "self-righteousness is not religion." She declared that "narrow human doctrines,
that only tend to elate and magnify a few, should not be substituted for the world-redeeming creed
of Christ." Throughout the novel, Brontë presents contrasts between characters who believe in and
practice what she considers a true Christianity, and those who pervert religion to further their own
ends. Mr. Brocklehurst, who oversees Lowood Institution, is a hypocritical Christian. He professes
charity but uses religion as a justification for punishment. For example, he cites the Biblical passage
"man shall not live by bread alone" to rebuke Miss Temple for having fed the girls an extra meal to
compensate for their inedible breakfast of burnt porridge. He tells Miss Temple that she "may
indeed feed their vile bodies, but you little think how you starve their immortal souls!" Helen Burns
is a complete contrast to Brocklehurst; she follows the Christian creed of turning the other cheek
and loving those who hate her. On her deathbed, Helen tells Jane that she is "going home to God,
who loves her."
Jane herself cannot quite profess Helen's absolute, selfless faith. Jane does not seem to follow a
particular doctrine, but she is sincerely religious in a non-doctrinaire way. (It is Jane, after all, who
places the stone with the word "Resurgam" (Latin for 'I will rise again') on Helen's grave, some
fifteen years after her friend's death). Jane frequently prays and calls on God to assist her,
particularly in her trouble with Mr. Rochester. She prays too that Mr. Rochester is safe. When the
Rivers' housekeeper, Hannah, tries to turn the begging Jane away, Jane tells her that "if you are a
Christian, you ought not consider poverty a crime." The young evangelical clergyman St. John
Rivers is a more conventionally religious figure. However, Brontë portrays his religious aspect
ambiguously. Jane calls him "a very good man," yet she finds him cold and forbidding. In his
determination to do good deeds (in the form of missionary work in India), St. John courts
martyrdom. Moreover, he is unable to see Jane as a whole person, but views her only as a helpmate
in his proposed missionary work. Mr. Rochester is far less a perfect Christian. He is, indeed, a
sinner: he attempts to enter into a bigamous marriage with Jane and, when that fails, tries to
persuade her to become his mistress. He also confesses that he has had three previous mistresses. In
the end, however, he repents his sinfulness, thanks God for returning Jane to him, and begs God to
give him the strength to lead a purer life.
[edit] Social class
Jane's ambiguous social position — a penniless yet moderately educated orphan from a good family
— leads her to criticize discrimination based on class. Although she is educated, well-mannered,
and relatively sophisticated, she is still a governess, a paid servant of low social standing, and
therefore powerless. Nevertheless, Brontë possesses certain class prejudices herself, as is made
clear when Jane has to remind herself that her unsophisticated village pupils at Morton "are of flesh
and blood as good as the scions of gentlest genealogy."
[edit] Gender relations
A particularly important theme in the novel is the depiction of a patriarchal society. Jane attempts to
assert her own identity within male-dominated society. Three of the main male characters, Mr.
Brocklehurst, Mr. Rochester and St. John Rivers, try to keep Jane in a subordinate position and
prevent her from expressing her own thoughts and feelings. Jane escapes Mr. Brocklehurst and
rejects St. John, and she only marries Mr. Rochester once she is sure that their marriage is one
between equals. Through Jane, Brontë opposes Victorian stereotypes about women, articulating her
own feminist philosophy:

9. Women are supposed to be very calm generally: but women feel just as men feel; they need
exercise for their faculties, and a field for their efforts as much as their brothers do; they suffer from
too rigid a restraint, too absolute a stagnation, precisely as men would suffer; and it is narrow-
minded in their more privileged fellow-creatures to say that they ought to confine themselves to
making puddings and knitting stockings, to playing on the piano and embroidering bags. It is
thoughtless to condemn them, or laugh at them, if they seek to do more or learn more than custom
has pronounced necessary for their sex. (Chapter XII)
[edit] Love and Passion
A central theme in Jane Eyre is that of the clash between conscience and passion- which one is to
adhere to, and how to find a middle ground between the two. Jane, extremely passionate yet also
dedicated to a close personal relationship with God, struggles between either extreme for much of
the novel. An instance of her leaning towards conscience over passion can be seen after it has been
revealed that Mr. Rochester already has a wife, when Jane is begged to run away with Mr.
Rochester and become his mistress. Up until that moment, Jane had been riding on a wave of
emotion, forgetting all thoughts of reason and logic, replacing God with Mr. Rochester in her eyes,
and allowing herself to be swept away in the moment. However, once the harsh reality of the
situation sets in, Jane does everything in her power to refuse Mr. Rochester, despite almost every
part of her rejecting the idea and urging her to just give into Mr. Rochester's appeal. In the moment
Jane experiences an epiphany in regards to conscience, realizing that ―laws and principles are not
for times when there is no temptation: they are for such moments as this.‖ Jane finally comes to
understand that all passion, as she had been living her life up until then, and all conscience, as she
had leaned towards during her time at Lowood, is neither good nor preferable. In this case, Jane had
allowed herself to lean too far in the direction of passion, and she is in danger of giving up all logic
and reason in favour of temptation. However, Jane finally asserts that in times of true moral trial,
such as the one she is in with Mr. Rochester at the moment, to forgo one's principles, to violate the
―law given by God,‖ would be too easy- and not something she is willing to do. Jane's struggles to
find a middle ground between her passionate and conscience driven sides frequently go back and
forth throughout the novel, but in this case, she has drawn the line as to where passion is taking too
great a role in her life, and where she will not allow herself to forgo her moral and religious
principles.
[edit] Feminism
The role and standing of women in the Victorian Era is constantly debated by Brontë throughout
Jane Eyre, specifically in regards to Jane's independence and ability to make decisions for herself.
As a young woman, small and of relatively low social standing, Jane encounters men during her
journey, of good, bad, and morally debatable character. However, virtually all of them, no matter
their ultimate intentions, attempt to establish some form of power and control over Jane. One
example can be seen in Mr. Rochester, a man who ardently loves Jane, but who without so much as
an afterthought constantly commands and orders Jane about. As a self assured and established man,
Mr. Rochester naturally assumes the position of the master in their relationship. He tends to demand
rather than question Jane, manipulate and assess her feelings towards him however he wishes, and
enjoy propping up Jane through excessive gifts and luxuries that only he would have been able to
provide. Jane, however, believes in the importance of women's independence, and strives to
maintain a position in life devoid of any debts to others. Her initial lack of money and social status
unnerves her, as she realizes that without the means to be an independent woman, she is bound to
either struggle through life trying to make a living or marry and become dependent on a man. Even
after Jane agrees to marry Mr. Rochester, and is swept up in the passion of the moment, the feminist
elements of her personality still shine through. She is uncomfortable with the showering of lavish
gifts, as she resents that they will make her further reliant on and in debt to Mr. Rochester, and thus
tries to resist them. Furthermore, Jane asserts that even after she is married to Mr. Rochester, she
will continue to be Adéle's governess and earn her keep. This plan, which was entirely radical and

10. unheard of for the time, further illustrates Jane's drive to remain an independent woman, with no
true obligation or economic reliance on a man, even if he were her husband. While the significant
men present in Jane's life throughout the novel all try to, in some form or another, establish
themselves as dominant over Jane, she in most cases remains resistant at least to a certain degree,
refusing to fully submit or lose all of her independence. This final adherence to her strong
convictions on the independence of women point out Brontë's similar views on the patriarchal
Victorian society of the time.
[edit] Atonement and Forgiveness
Much of the religious concern in Jane Eyre has to do with atonement and forgiveness. Mr.
Rochester is tormented by his awareness of his past sins and misdeeds. He frequently confesses that
he has led a life of vice, and many of his actions in the course of the novel are less than
commendable. Readers may accuse him of behaving sadistically in deceiving Jane about the nature
of his relationship (or rather, non-relationship) with Blanche Ingram in order to provoke Jane's
jealousy. His confinement of Bertha may bespeak mixed motives. He is certainly aware that in the
eyes of both religious and civil authorities, his marriage to Jane before Bertha's death would be
bigamous. Yet, at the same time, Mr. Rochester makes genuine efforts to atone for his behaviour.
For example, although he does not believe that he is Adele's natural father, he adopts her as his
ward and sees that she is well cared for. This adoption may well be an act of atonement for the sins
he has committed. He expresses his self-disgust at having tried to console himself by having three
different mistresses during his travels in Europe and begs Jane to forgive him for these past
transgressions. However, Mr. Rochester can only atone completely — and be forgiven completely
— after Jane has refused to be his mistress and left him. The destruction of Thornfield by fire
finally removes the stain of his past sins; the loss of his left hand and of his eyesight is the price he
must pay to atone completely for his sins. Only after this purgation can he be redeemed by Jane's
love.
[edit] Search for Home and Family
Without any living family that she is aware of (until well into the story), throughout the course of
the novel Jane searches for a place that she can call home. Significantly, houses play a prominent
part in the story. (In keeping with a long English tradition, all the houses in the book have names).
The novel's opening finds Jane living at Gateshead Hall, but this is hardly a home. Mrs. Reed and
her children refuse to acknowledge her as a relation, treating her instead as an unwanted intruder
and an inferior.
Shunted off to Lowood Institution, a boarding school for orphans and destitute children, Jane finds
a home of sorts, although her place here is ambiguous and temporary. The school's manager, Mr.
Brocklehurst, treats it more as a business than as school in loco parentis (in place of the parent). His
emphasis on discipline and on spartan conditions at the expense of the girls' health make it the
antithesis of the ideal home.
Jane subsequently believes she has found a home at Thornfield Hall. Anticipating the worst when
she arrives, she is relieved when she is made to feel welcome by Mrs. Fairfax. She feels genuine
affection for Adèle (who in a way is also an orphan) and is happy to serve as her governess. As her
love for Mr. Rochester grows, she believes that she has found her ideal husband in spite of his
eccentric manner and that they will make a home together at Thornfield. The revelation — as they
are on the verge of marriage — that he is already legally married — brings her dream of home
crashing down. Fleeing Thornfield, she literally becomes homeless and is reduced to begging for
food and shelter. The opportunity of having a home presents itself when she enters Moor House,
where the Rivers sisters and their brother, the Reverend St. John Rivers, are mourning the death of
their father. She soon speaks of Diana and Mary Rivers as her own sisters, and is overjoyed when
she learns that they are indeed her cousins. She tells St. John Rivers that learning that she has living

11. relations is far more important than inheriting twenty thousand pounds. (She mourns the uncle she
never knew. Earlier she was disheartened on learning that Mrs. Reed told her uncle that Jane had
died and sent him away.) However, St. John Rivers' offer of marriage cannot sever her emotional
attachment to Rochester. In an almost visionary episode, she hears Mr. Rochester's voice calling her
to return to him. The last chapter begins with the famous simple declarative sentence, "Reader, I
married him," and after a long series of travails Jane's search for home and family ends in a union
with her ideal mate.
[edit] Context
The Salutation pub in Hulme, Manchester. This is where Charlotte Brontë began to write Jane Eyre
when the pub was a lodge as she accompanied her father to Manchester for an eye operation to rid
cataracts in the 1840s.[6][7]
The early sequences, in which Jane is sent to Lowood, a harsh boarding school, are derived from the
author's own experiences. Helen Burns's death from tuberculosis (referred to as consumption)
recalls the deaths of Charlotte Brontë's sisters Elizabeth and Maria, who died of the disease in
childhood as a result of the conditions at their school, the Clergy Daughters School at Cowan
Bridge, near Tunstall, Lancashire. Mr. Brocklehurst is based on Rev. William Carus Wilson (1791–
1859), the Evangelical minister who ran the school, and Helen Burns is probably modelled on
Charlotte's sister Maria. Additionally, John Reed's decline into alcoholism and dissolution recalls
the life of Charlotte's brother Branwell, who became an opium and alcohol addict in the years
preceding his death. Finally, like Jane, Charlotte becomes a governess. These facts were revealed to
the public in The Life of Charlotte Brontë (1857) by Charlotte's friend and fellow novelist Elizabeth
Gaskell.[8]
The Gothic manor of Thornfield was probably inspired by North Lees Hall, near Hathersage in the
Peak District. This was visited by Charlotte Brontë and her friend Ellen Nussey in the summer of
1845 and is described by the latter in a letter dated 22 July 1845. It was the residence of the Eyre
family, and its first owner, Agnes Ashurst, was reputedly confined as a lunatic in a padded second
floor room.[8]
It has been suggested that Wycoller Hall in Lancashire provided the setting for Ferndean Manor to
which Mr Rochester retreats after the fire at Thornfield. Parallels have also been drawn between the
owner of Ferndean, Mr Rochester's father, and Henry Cunliffe who inherited Wycoller in the 1770s
and lived there until his death in 1818. Also of note is that one of Henry Cunliffe's relatives was
named Elizabeth Eyre (nee Cunliffe). Since Haworth is only a short distance across the moors from
Wycoller and Elizabeth Eyre would have lived there at the time, it seems likely that she and the
Brontes would have met. Wycoller Hall was even used to illustrate the cover of the 1898 edition of
Jane Eyre.
[edit] Literary motifs and allusions

12. Jane Eyre uses many motifs from Gothic fiction, such as the Gothic manor (Thornfield), the
Byronic hero (Mr. Rochester) and The Madwoman in the Attic (Bertha), whom Jane perceives as
resembling "the foul German spectre—the Vampyre" (Chapter XXV) and who attacks her own
brother in a distinctly vampiric way: "She sucked the blood: she said she'd drain my heart" (Chapter
XX). The mystery of Thornfield manor with its dark secrets creates a typically Gothic atmosphere
of suspense. When resolved, we then get the theme of madness, also common in Gothic fiction, as
is the motif of two characters, John Reed and Bertha Mason, who commit suicide. Although the
novel contains no overt supernatural occurrences, hints of apparently supernatural happenings are
frequently mentioned such as Jane's prophetic dreams, her sense of the ghost of her uncle, or the
lightning striking the chestnut tree on the night she agrees to marry Mr. Rochester.
Jane Eyre also combines Gothicism with romanticism to create a distinctive Victorian novel. Jane
and Rochester are attracted to each other, but there are impediments to their love. The conflicting
personalities of the two lead characters and the norms of society are an obstacle to their love, as
often occurs in romance novels, but so also is Rochester's secret marriage to Bertha, the main
Gothic element of the story.
Literary allusions from the Bible, fairy tales, The Pilgrim's Progress, Paradise Lost, and the novels
and poetry of Sir Walter Scott are also much in evidence.[8] John Reed is compared to Caligula.
Jane is compared to Guy Fawkes. Both Biblical figures like Samson and figures from Greek myths
such as Apollo are referred to at various times.
[edit] Adaptations
Mr. Reed torments young Jane Eyre in Suffolk Youth Theatre's 2008 production of Jane Eyre.
There have been numerous adaptations and related works inspired by Jane Eyre .
A 2009 Washington Post article (reviewing a novel about Charlotte Brontë's writing of this novel)
credited Orson Welles, Timothy Dalton, and William Hurt as having the most memorable
performances of Mr. Rochester.[9] This refers to the two best-known of the three English-language
theatrical films and the 1983 television mini-series which is the longest adaptation at 5 and 1/2
hours.
Television adaptations easily available on home video include the 1970 version with George C.
Scott (released as a movie in Europe), the 1973 and 1983 BBC mini-series, and recent adaptations
with Samantha Morton (1997) and the four-hour 2006 BBC mini-series.
[edit] Motion picture versions (1910–1926)

13. Several silent film adaptations entitled Jane Eyre were released; one in 1910, two in 1914, plus:
1915: Jane Eyre starring Louise Vale.[10]
1915: A version was released called The Castle of Thornfield.
1918: A version was released called Woman and Wife, directed by Edward José, adapted by
Paul West, starring Alice Brady as Jane.
1921: Jane Eyre starring Mabel Ballin and directed by Hugo Ballin.[10]
1926: A youth version was made in Germany called Orphan of Lowood.
[edit] Motion picture versions (1934–2011)
1934: Jane Eyre, starring Colin Clive and Virginia Bruce.[11]
1943: I Walked with a Zombie is a horror movie loosely based upon Jane Eyre.
1943: Jane Eyre, with a screenplay by John Houseman and Aldous Huxley. It features
Orson Welles as Mr. Rochester, Joan Fontaine as Jane, Agnes Moorehead as Mrs. Reed,
Margaret O'Brien as Adele and Elizabeth Taylor as Helen Burns.
Joan Fontaine had earlier starred in Rebecca, directed by Alfred Hitchcock and based upon
the novel of the same name which was influenced by Jane Eyre.[12]
1952: Sangdil, a Hindi version, also known as Jane Eyre starring Madhubala.
1956: A version was made in Hong Kong called The Orphan Girl.
1963: A version was released in Mexico called El Secreto (English: "The Secret")
1970: Jane Eyre, starring George C. Scott as Mr. Rochester and Susannah York as Jane.
(Released in theatres in Europe but television in the United States. Also listed below.)
1972: An Indian adaptation in Telugu, Shanti Nilayam, directed by C. Vaikuntarama Sastry,
starring Anjali Devi.
1978: A version was released in Mexico called Ardiente Secreto (English: "Ardent Secret").
1996: Jane Eyre, directed by Franco Zeffirelli and starring William Hurt as Mr. Rochester,
Charlotte Gainsbourg as Jane, Elle Macpherson as Blanche Ingram, Joan Plowright as Mrs.
Fairfax, Anna Paquin as the young Jane, Fiona Shaw as Mrs. Reed and Geraldine Chaplin as
Miss Scatcherd.
2011: Jane Eyre, directed by Cary Fukunaga, starring Mia Wasikowska as Jane Eyre and
Michael Fassbender as Rochester.
[edit] Musical versions
A two-act ballet of Jane Eyre was created for the first time by the London Children's Ballet
in 1994, with an original score by composer Julia Gomelskaya and choreography by
Polyanna Buckingham. The run was a sell-out success.
A musical version with music by Michael Malthaner, lyrics by Charles Corritore, and book
by David Matthews, was written and produced in 1998, originally premièring at the Erie
Playhouse in Erie, Pennsylvania.
A musical version with a book by John Caird and music and lyrics by Paul Gordon, with
Marla Schaffel as Jane and James Stacy Barbour as Mr. Rochester, opened at the Brooks
Atkinson Theatre on 10 December 2000. It closed on 10 June 2001.
Jane Eyre, opera in three acts, Op. 134 was composed by John Joubert in 1987–1997 to a
libretto by Kenneth Birkin after the novel.
An opera based on the novel was written in 2000 by English composer Michael Berkeley,
with a libretto by David Malouf. It was given its première by Music Theatre Wales at the
Cheltenham Festival.
Jane Eyre was played for the first time in Europe in Beveren, Belgium. It was given its
première at the cultural centre.
The ballet "Jane," based on the book was created in 2007, a Bullard/Tye production with
music by Max Reger. Its world première was scheduled at the Civic Auditorium,

14. Kalamazoo, Michigan, June 29 and 30, performed by the Kalamazoo Ballet Company,
Therese Bullard, Director.
A musical production directed by Debby Race, book by Jana Smith and Wayne R. Scott,
with a musical score by Jana Smith and Brad Roseborough, premièred in 2008 at the
Lifehouse Theatre in Redlands, California[13]
A symphony (7th) by Michel Bosc premiered in Bandol (France), 11 October 2009.
[edit] Radio show versions
1943: Extremely loose adaptation (primarily chapters 11–26) on The Weird Circle,
premièring on 11 November.
2009: A Radio production of Jane Eyre was aired on the British radio in August, 2009
[edit] Television versions
1952: This was a live television production presented by "Westinghouse Studio One
(Summer Theatre)".[14]
Adaptations appeared on British and American television in 1956 and 1961.
1963: Jane Eyre. It was produced by the BBC and starred Richard Leech as Mr. Rochester
and Ann Bell as Jane.[15]
1970: Jane Eyre, starring George C. Scott as Mr. Rochester and Susannah York as Jane.
(Released in theatres in Europe but television in the United States. Also listed above.)
1972: Jana Eyrová. It was produced by Czechoslovak television and starred Marta
Vančurová as Jane, Jan Kačer as Mr. Rochester.[16]
1973: Jane Eyre. It was produced by the BBC and starred Sorcha Cusack as Jane, Michael
Jayston as Mr. Rochester, Juliet Waley as the child Jane, and Tina Heath as Helen Burns.
1978: TelenovelaEl Ardiente Secreto (English The impassioned secret) was an adaptation of
this novel.
1982: BBC Classics Presents: Jane Eyrehead. A parody movie by SCTV starred Andrea
Martin as Jane Eyrehead, Joe Flaherty as Mr. Rochester, also starting John Candy, Eugene
Levy, and Martin Short in supporting roles.[17]
1983: Jane Eyre. It was produced by the BBC and starred Zelah Clarke as Jane, Timothy
Dalton as Mr. Rochester, Sian Pattenden as the child Jane, and Colette Barker as Helen
Burns.
1997: Jane Eyre. It was produced by the A&E Network and starred Ciarán Hinds as Mr.
Rochester and Samantha Morton as Jane.
2006: Jane Eyre. It was produced by the BBC and starred Toby Stephens as Mr. Rochester,
Ruth Wilson as Jane, and Georgie Henley as Young Jane.
[edit] Graphic novel
2003: Jane Eyre. The Graphic Novel. Script Adaptation: Amy Corzine; Artwork: John M.
Burns; Lettering: Terry Wiley; Classical Comics Ltd.
[edit] Literature inspired by the novel
Sequels
1997: Mrs. Rochester: A Sequel to Jane Eyre by Hilary Bailey
The novelist Angela Carter was working on a sequel to Jane Eyre at the time of her death in
1992. This was to have been the story of Jane's stepdaughter Adèle Varens and her mother
Céline. Only a synopsis survives.[18]
2000: Jane Rochester by Kimberly A. Bennett, content explores the first years of the
Rochesters' marriage with gothic and explicit content.

15. 2009: Adele, Grace, and Celine: The Other Women of Jane Eyre by Claire Moise. This both
retells the story from the point of view of three other women and explains their fate after the
main events of the story.
2008: Jane Eyre's Daughter by Elizabeth Newark. A fully grown daughter of Jane Eyre
must choose between two men.
2011: Jane Eyre's Husband - The Life of Edward Rochester by Tara Bradley. Rochester's
entire life; completely faithful to Brontë's original.
Re-workings
1938: Rebecca by Daphne du Maurier was partially inspired by Jane Eyre.[12][19]
1958: Nine Coaches Waiting by Mary Stewart makes implicit and explicit reference to Jane
Eyre. The novel is a gothic romance set in a remote French château in the 1950s. The
heroine, Linda, is, like Jane, an orphan who takes on the role of governess, this time to a
young boy. She compares her situation to that of Jane Eyre on several occasions. Motifs
from Eyre also appear in Stewart's The Ivy Tree (1961) but without explicit references to the
novel.
2002: Jenna Starborn by Sharon Shinn, a science fiction novel based upon Jane Eyre
2010: Jane Slayre by Sherri Browning Erwin/Charlotte Brontë. Part of the popular series
begun by Pride and Prejudice and Zombies, this has Jane Eyre battling vampires while also
working through the events of the original story.
2010 Sloane Hall by Libby Sternberg, a retelling set in 1929 Hollywood as films shifted
from silent to sound.
Re-tellings
2007: Thornfield Hall: Jane Eyre's Hidden Story by Emma Tennant. This is another version
of Jane Eyre.
2010: I am Jane Eyre by Teana Rowland. This is a version of Jane Eyre which delves in to
some of the unexplained aspects of the novel.
2010: Jane by April Lindner. Set in the 20th century with Mr. Rochester as Nico Rathburn,
a world-famous rockstar.
Prequels
1966: Wide Sargasso Sea by Jean Rhys. The character Bertha Mason serves as the main
protagonist for this novel which acts as a "prequel" to Jane Eyre. It describes the meeting
and marriage of Antoinette (later renamed Bertha by Mr. Rochester) and Mr. Rochester. In
its reshaping of events related to Jane Eyre, the novel suggests that Bertha's madness not
congenital, but rather the result of terrible childhood experiences, and Mr. Rochester's
uncaring treatment of her. It was also adapted into film twice.
Spin-offs
2001: The novel The Eyre Affair by Jasper Fforde revolves around the plot of Jane Eyre. It
portrays the book as originally largely free of literary contrivance: Jane and Mr. Rochester's
first meeting is a simple conversation without the dramatic horse accident, and Jane does not
hear his voice calling for her and ends up starting a new life in India. The protagonist's
efforts mostly accidentally change it to the real version.
2009: Becoming Jane Eyre by Sheila Kohler. A novel about Charlotte Brontë writing the
story.
2009: Jane Airhead by Kay Woodward. A novel about a present-day teenage girl obsessed
with Jane Eyre.

16. Re-tellings from Another Character's Point of View
2000: Adele: Jane Eyre's Hidden Story by Emma Tennant
2006: The French Dancer's Bastard: The Story of Adele From Jane Eyre by Emma Tennant.
This is a slightly modified version of Tennant's 2000 novel.
2010: Rochester: A Novel Inspired by Jane Eyre by J.L. Niemann. Jane Eyre told from the
first person-perspective of Edward Rochester.
2011: Jane Eyre's Rival: The Real Mrs Rochester by Clair Holland. Told from the
perspective of Bertha Antoinetta Mason, Mr Rochester's first wife, by Lisa Mason,
Antoinetta's modern day descendant.
[edit] References in culture
The 2010 Australian film Jucy centers around the production of a theatre adaptation of Jane
Eyre.
[edit] References
1. ^ Harold Bloom declared Eyre a "classic of Gothic and Victorian literature." Bloom, Harold
(July 2007). "Charlotte Bronte’s ―Jane Eyre‖". Midwest Book Review (Chelsea House
Publishers): 245.
2. ^ A classic feminist discussion of Jane Eyre is the book The Madwoman in the Attic by
Sandra Gilbert and Susan Gubar (Yale University Press, 1979) See also Martin, Robert B.
Charlotte Brontë's Novels: The Accents of Persuasion. NY: Norton, 1966
3. ^"Five Ways to Compute the Relative Value of a UK Pound Amount, 1830 to Present".
MeasuringWorth. Retrieved 14 August 2011.
4. ^ Brontë, Charlotte. 1847. Jane Eyre. London. Smith, Elder & Co.
5. ^ Gaskell, Elizabeth (1857). The Life of Charlotte Brontë. 1. Smith, Elder & Co.. p. 73.
6. ^"Jane Eyre: a Mancunian?". BBC. 10 October 2006.
7. ^"Salutation pub in Hulme thrown a lifeline as historic building is bought by MMU".
Manchester Evening News. 2 September 2011. Retrieved 2011-09-06.
8. ^ abcStevie Davies, Introduction and Notes to Jane Eyre. Penguin Classics ed., 2006.
9. ^"'Becoming Jane Eyre' by Sheila Kohler reviewed by Ron Charles". The Washington Post.
2009-12-23.
10. ^ ab"Jane Eyre | Movie Synopsis Available, Read the Plot of the Film Online". VH1.com.
Retrieved 2010-03-30.
11. ^"Jane Eyre Movie Reviews, Trailers". Rotten Tomatoes. Retrieved 2010-03-30.
12. ^ ab Yardley, Jonathan (2004-03-16). "Du Maurier's 'Rebecca,' A Worthy 'Eyre' Apparent".
washingtonpost.com. Retrieved 2010-03-30.
13. ^Lifehouse Theatre presents Jane Eyre - accessed May 10, 2008
14. ^"Westinghouse Studio One Summer Theatre - "Jane Eyre" Movie Reviews, Pictures".
Rotten Tomatoes. Retrieved 2010-03-30.
15. ^"Drama - Jane Eyre - The History of Jane Eyre On-Screen". BBC. Retrieved 2010-03-30.
16. ^"Jana Eyrová - Česká televize". Česká televize. Retrieved 2011-07-31.
17. ^"SCTV Guide - Episodes - Series 5 Cycle 4". Sctvguide.ca. Retrieved 2010-03-30.
18. ^ Susannah Clapp (2006-01-29). "Theatre: Nights at the Circus | Stage | The Observer".
London: Guardian. Retrieved 2010-03-30.
19. ^Findarticles.com
[edit] External links

17. Wikmedia Commons has media related to: Jane Eyre
Wikiquote has a collection of quotations related to: Jane Eyre
Jane Eyre at The Victorian Web
Jane Eyre at the Brontë Parsonage Museum Website
The Brontë Society website
[edit] The novel online
Full text of Jane Eyre at Project Gutenberg
Jane Eyre free ebook to read, search and study at texts.crossref-it.info
Jane Eyre free downloads in PDF, PDB and LIT formats
Джейн Ейр /ɛ ər/ є роман англійського письменникаШарлотта Бронте . Вона була
опублікована в Лондоні , Англія, в 1847 році Сміт, провідник & Ко з назвою Джейн
Ейр.Автобіографія під псевдонімом "Currer Белл". Перший американський видання було
випущено в наступному році Харпер і брати Нью-Йорка. Пінгвін видання описує це як
"впливового феміністського тексту" через його поглиблене вивчення почуттів сильних
жіночих персонажів.
Роман зливає елементи трьох різних жанрів. Вона має форму Bildungsroman , розповідь про
дозрівання дитини, орієнтуючись на емоції і переживання, які супроводжують зростання до
дорослого життя. Роман також містить багато соціальної критики , з сильним почуттям
моралі в її ядрі, і нарешті задумливий і похмурий якості та байронічного характеру,
властивого готичної фантастики . [1]
Це роман часто вважається випередив свій час через його зображенні розвиток мислення і
пристрасна молода жінка, яка є як індивідуалістичне, бажаючи для повноцінного життя, а
також високо моральним. Джейн еволюціонує від її початку, як бідні і просто жінка без
захоплюючої чарівність її зрілої стадії, як співчуття і впевнений, всі жінки. Коли вона
дозріває, вона коментує багато на складність людського стану. Джейн також має глибоко
благочестивою особистої віри в Бога, але також досить самостійними. Хоча Джейн сильно
страждає, вона ніколи не зображується як дівиці в біді , хто потребує порятунку. З цієї
причини його іноді розглядається в якості важливого раннього феміністського (або прото-
феміністських) роман. [2]
Зміст
[hide]

18. 1 Графік введення
2 Зведення графіка
3-х символів
4 теми
o 4,1 Моральність
o 4,2 Бог і релігія
o 4,3 Соціальний клас
o 4,4 гендерні відносини
o 4,5 Любові та Пристрасті
o 4,6 Фемінізм
o 4,7 Спокута і прощення
o 4,8 Пошук для дому та сім'ї
5 Контекст
6 Літературні мотиви і алюзії
7 Адаптація
o 7,1 кінофільмів версій (1910-1926)
o 7,2 кінофільмів версій (1934-2011)
o 7,3 Музичний версії
o 7,4 версії радіо-шоу
o 7,5 версій телебачення
o 7,6 Графічний роман
o 7,7 література натхненний роман
o 7,8 Посилання в культурі
8 Посилання
9 Зовнішні посилання
o 9,1 роман онлайн
[ редагувати ] Сюжет введення
Джейн Ейр є першої особи головного персонажа. Роман проходить п'ять різних етапів:
Джейн дитинства в Гейтсхеді, де вона емоційно і фізичному насильству з боку її тітки і
двоюрідних братів, її освіта в Ловуде школи, де вона здобуває друзів і зразками для
наслідування, але і страждає поневірянь і гноблення; її перебування гувернантка з Торнфілд
зал, де вона закохується в неї байронічного роботодавця, Едвард Рочестер, її час з сім'єю
річок під час якої її серйозно, але холодно-двоюрідний брат священик Іоанн річок робить їй
пропозицію, і фінал з її возз'єднання з і шлюб улюбленого Рочестера.
Джейн Ейр розділена на 38 розділів, і більшість видань не менше 400 сторінок (хоча
передмову і введення на деяких копії підлягають зайняти ще 100 або близько того). Оригінал
був опублікований у трьох томах, що включає глави з 1 по 15, 16 до 26, і 27 до 38, це був
загальний формат публікації в 19 столітті, див тритомний роман .
Бронте присвячена другого видання роману, щоб Вільям Теккерей .
[ редагувати ] Підсумок графіка

19. Молоді Джейн сперечається з її опікуном місіс Рід Гейтсхед. Ілюстрація FH Таунсенд .
Роман починається з десяти-річного сироту на ім'я Джейн Ейр який живе з родиною свого
дядька, очерет, як її дядька передсмертне бажання. Батьки Джейн померла від тифу. Джейн
тітка Сара Рід не любить її, і ставиться до неї як до прислуги. Вона та її трьох дітей є
образливими для Джейн, фізично і емоційно. Одного разу Джейн отримує замкнули в
червоній кімнаті, де її дядько помер, і паніки, побачивши бачення його. Вона, нарешті,
врятовані, коли вона має право бути присутнім Лощоод школа для дівчаток.
Джейн прибуває в Ловуде установа, благодійна школа, зі звинуваченням, що вона оманлива.
Під час інспекції, Джейн випадково перерви її сланець, і пана Броклхерст, самовдоволені
священик, який керує школою, бренди ній, як брехун і ганьбить її перед всієї збірки. Джейн
втішає подругу, Хелен Бернс. Міс Темпл, турбота вчителя, сприяє Джейн самооборони і
пише пан Ллойд, чиї відповідь узгоджується з Джейн. Зрештою, Джейн публічно очищена
від звинувачень пана Броклхерст в.
Вісімдесят учнів у Ловуде піддаються холодильних камер, погане харчування, і тонкі одягу.
Багато студентів хворіють, коли тиф удари епідемії. Джейн друга Олена помирає від
споживання на руках. Коли пан Броклехерст зневагу і несумлінність виявленні кількох
благодійників звести нову будівлю і умови в школі значно покращиться.
Після шести років у якості студента і двох років в якості вчителя, Джейн вирішує залишити
Лощоод, як і її друг і довірена міс Темпл. Вона рекламує свої послуги в якості гувернантки і
отримує одна відповідь. Саме з Еліс Ферфакс, який є зберігачем Торнфілд зал. Вона
виходить з того, викладання Адель Варанс, молода французька дівчинка. Хоча Джейн йде
одну ніч в сусіднє місто, вершник проходить її. Кінь ковзає по льоду і кидає вершника. Вона
допомагає йому коня. Пізніше, ще в особняку вона дізнається, що ця людина Едварда
Рочестера, господар будинку. Він сумнівається, що вона зачарувала його коні, щоб змусити
його впасти. Адель свого підопічного, ліворуч у догляді містера Рочестера, коли її мати
померла. Містера Рочестера і Джейн насолоджуватися товариством один одного і проводять
багато годин разом.
Дивні речі починають відбуватися в будинку, наприклад, дивний сміх, таємничий пожежа в
кімнаті містера Рочестера, Джейн, на якій вихлюпує воду, і напад на гостьовий будинок
Рочестера, пан Мейсон. Джейн дізнається, що її тітка була викликом для неї, після того, як в
багато горя, бо її син помер. Вона повертається в Гейтсхеді і залишається там протягом
місяця доглядав за нею вмираючої тітки. Місіс Рід дає Джейн лист від дядька Джейн,

20. просячи її жити з ним. Місіс Рід визнає, каже її дядько, що Джейн померла від лихоманки в
Ловуде. Незабаром після цього, тітка Джейн вмирає, і вона повертається в Торнфілд.
Св. Іоанн Річки визнає, Джейн Мур-Хаус.
Після повернення в Торнфілд, Джейн виводків за майбутній шлюб містера Рочестера Бланш
Інгрем. Але на середині літа ввечері, він проголошує свою любов до Джейн і пропонує. Поки
вона готується до весілля, передчуття Джейн виникають тоді, коли дивні, дикі види жінка
пробирається до її кімнати одну ніч і ріпи її весільна фата на дві частини. Як і в
попередньому таємничих подій, містер Рочестер атрибути інциденту до пияцтва з боку Грейс
Пул, один з його слуг. Під час весільної церемонії, містер Мейсон і юрист заявляю, що
містер Рочестер не може одружитися, тому що він все ще одружений на містера Мейсона
сестра Берта. Містера Рочестера визнає, це дійсно так, але пояснює, що його батько обдурив
його в шлюб для неї гроші. Як тільки вони були об'єднані, він виявив, що вона швидко
занурюється в божевілля і в кінцевому підсумку фіксував її геть в Торнфілд, найму Грейс
Пул, як медсестри доглядати за нею. Коли Грейс напивається, його дружина збігає, і
викликає дивні події в Торнфілд. Містер Рочестер запитує Джейн піти з ним на півдні
Франції, і жити як чоловік і дружина, хоча вони і не можуть бути заміжньою. Відмовляючись
іти проти своїх принципів, і, незважаючи на свою любов до нього, Джейн листя Торнфілд в
середині ночі.
Джейн подорожує по Англії використанням трохи грошей, вона врятована. Вона залишає
свій вузлик з її володінь на тренера і спати на болоті, намагаючись торгівля шарф і
рукавички для їжі. Змучена, вона робить її шлях до будинку Діани і Мері Ріверс, але
відвернувся від економки. Вона непритомніє на порозі, готуючись до її смерті. Св. Іоанн
Річки, Діана і брат Марії, рятує її. Після того як вона відновлює своє здоров'я, Сент-Джон
знаходить її викладання в сусідньої школи благодійність. Джейн стає хорошими друзями з
сестрами, але Іван занадто захищені.
Сестри залишити на гувернантка робочих місць і Іоанна стає ближче з Джейн. Св. Іоанн
виявляє справжню особистість Джейн, і вражає її, показавши їй листа, де говорилося, що її
дядько Джон помер і залишив їй весь свій статок на £ 20 000 (еквівалентно більш £ 45500000
в 2009 році розраховується з використанням частки від ВВП). [3] Коли Джейн питання його
подальшого, Сент-Джон виявляє, що Джон і його дядьком і його сестер. Вони колись
сподівався на частку спадщини, але з тих пір змирилися ні до чого. Джейн, у нестямі від
радості, знайшовши її родина, наполягає на обміні грошей нарівні з її двоюрідних братів, і
Діана і Марія прийшли до Мур-Хаус, щоб залишитися.

21. Думаючи, що вона зробить відповідну дружину місіонера, Сент-Джон запитує Джейн вийти
за нього заміж і поїхати з ним до Індії, не з любові, але з почуття обов'язку. Джейн спочатку
приймає до Індії, але відкидає пропозицію руки і серця. Рішення Джейн починає слабшати,
коли вона таємничо чує голос містера Рочестера, назвавши її ім'ям. Джейн повертається в
Торнфілд, щоб знайти тільки почорнілі руїни. Вона дізнається, що дружина містера
Рочестера привели будинок у вогні, і покінчив життя самогубством, стрибнувши з даху. У
своїх спробах порятунку, містер Рочестер втратив руку і зір. Джейн возз'єднується з ним, але
він боїться, що вона буде відбита його стану. Коли Джейн гарантує йому про свою любов і
говорить йому, що вона ніколи не залишить його, містер Рочестер знову пропонує і вони
перебувають у шлюбі. Зрештою він відновлюється досить зір, щоб бачити їх первістка.
[ редагувати ] Персонажі
Джейн Ейр : Головний герой роману і головного персонажа. Сироти, як дитина, вона
з усіх сил через неї майже без любові, дитинство і стає гувернанткою в Торнфілд зал.
Хоча вона закохується в свого багатого роботодавця, Едвард Рочестер, її сильне
почуття совісті не дозволяє їй стати його коханкою, і вона не повернеться до них до
його божевільна дружина помирає, а сама вона вступила в спадщину.
Г-н Рід: дядько по матері Джейн, хто приймає Джейн, коли її батьки помирають.
Перед своєю смертю, він примушує свою дружину обіцянку піклуватися про Джейн.
Г-жа Сара Рід: тітка Джейн шлюбом, який приймає Джейн, але зловживання і нехтує
її. Її неприязнь Джейн триває до її смерті.
Джон Рід: двоюрідна сестра Джейн, яка хуліганів Джейн постійно, іноді в
присутності його матері. Він руїни себе як дорослий і, як вважають, помер в
результаті самогубства.
Еліза Рід: двоюрідний брат Джейн. Горький, тому що вона не такі привабливі, як і її
сестра, вона присвячує себе самовпевнено до релігії. Вона їде в монастир поблизу
Lisle після смерті її матері.
Джорджіана Рід: двоюрідний брат Джейн. Хоча злісним і нахабним, вона також
красива і віддавалися. Її сестра Еліза фольги її шлюб з багатим Господа. Крім того,
вона стає другом Джейн в кінці роману і врешті-решт одружується багатою людиною.
[4]
Бессі Лі: просто говорили няня в Гейтсхеді. Іноді вона лікує Джейн люб'язно,
розповідаючи свої історії і співав її пісні. Пізніше вона виходить заміж за Роберта
заквасці.
Роберт заквасці: кучер в Гейтсхеді, який приносить Джейн звістка про смерть Джона
Ріда, який приніс на хід місіс Рід.
Г-н Ллойд: жалісливим аптекаря який рекомендує, що Джейн бути відправлені до
школи. Пізніше, він пише листа міс Темпл підтверджують рахунок Джейн свого
дитинства, і тим самим очищення Джейн заряду місіс Рід у брехні.
Г-н Броклхерст: директор священик і казначей Лощоод школа, якій жорстоке
поводження студентів, зрештою піддається. Він порівняв часто, щоб "чорний стовп".
Релігійні традиціоналістські, він виступає за його звинувачення найбільш стоїк і
аскетичний спосіб життя можливо, але не лицемірно, для себе або для своєї сім'ї.
Міс Марія храму: вид начальника Лощоод школи, який відноситься до Джейн і
Хелен (та інші) з повагою і співчуттям. Вона допомагає очистити Джейн неправдивих
звинувачень пана Броклхерст про обмані.
Міс Скетчерд: кислі і порочне вчитель у Ловуде.
Хелен Бернс: хлопець-студент і краща подруга Джейн в Ловуде школи. Вона
відмовляється, щоб ненавидіти тих, хто зловживає її, сподіваючись на Бога і
підставляти іншу щоку. Вона вмирає від споживання по зброї Джейн. Елізабет
Гаскелл , в її біографії сестри Бронте, писав, що Хелен Бернс був "точне стенограму"
від Марії Бронте , який помер від черевного у віці 11 років. [5]

22. Едвард Ферфакс Рочестер: майстер Торнфілд Manor. Байронівського героя , він
обдурив у створення нещасного першого шлюбу, перш ніж він зустрічає Джейн, з
якою він шалено закохується.
Берта Антуанетта Мейсон: люто божевільні першої дружини Едварда Рочестера. Її
життя теж доводиться в романі Жан Rhy в Широке Саргасове море , в якому
говориться, що її початкова назва було Антуанетти.
Адель Варанс: збудливий французького дитини, якій Джейн гувернанткою в
Торнфілд. Вона була палату містера Рочестера після смерті її матері.
Г-жа Еліс Ферфакс: літня вдова і економка Торнфілд садиби, який лікує Джейн з
повагою.
Лія: молода, красива і добра покоївка в Торнфілд, з рідкими збудливий характер.
Бланш Інгрем: світська яких містера Рочестера з'являється до суду для того, щоб
Джейн ревнувати. Вона описується як має велику красу, але відображає черстве
поведінку і скупий наміри.
Річард Мейсон: англієць з Вест-Індії, на сестрі якого є перша дружина містера
Рочестера. Його поява на Торнфілд віщує можливе одкровення Берта Мейсон. Він
безхребетний і любили містера Рочестера.
Грейс Пул: хранитель Берта Мейсона. Джейн сказала, що Грейс Пул, який викликає
таємничі речі відбуваються в залі Торнфілд. У неї є схильність до напій, який іноді
дозволяє Берта до втечі.
Св. Іоанн Ейр Річки: священик, який дружить з Джейн і, виявляється, її двоюрідний
брат. Він двоюрідний брат Джейн Ейр на боці батька. Він побожний християнин
кальвіністської орієнтації. За своєю природою він дуже стриманий і цілеспрямованою.
Діана і Мері Річки: Санкт- Джон сестри і (як з'ясовується) двоюрідних братів Джейн.
Розамонд Олівер: гарний, багатий, молодій жінці, яка протегує сільській школі, де
викладає Джейн, і хто залучається до преподобного Іоанна.
Аліса Дерево: служниця Джейн, коли вона є господинею дівчаток добродійній школі
в Мортон.
Джон Ейр: дядько по батькові Джейн, який залишає їй своє величезне багатство. Він
ніколи не виступає в якості символу.
Г-н Олівер: батько Розамонд Олівера.
[ редагувати ] Теми
Даний розділ може містити оригінальне дослідження . Будь ласка, поліпшити її по
перевірці тверджень і додавання посилань . Заяви, що складаються тільки з
оригінальних досліджень можуть бути видалені. Більш детальна інформація може бути
доступна на сторінці обговорення . (листопад 2008)
[ редагувати ] Моральність
Джейн відмовляється стати коханкою містера Рочестера через її "пристрасний почуття
власної гідності і моральних переконань." Вона відкидає пуританства Іоанна Ріверса стільки,
скільки розпусник аспекти характеру містера Рочестера. Замість цього вона виробляє мораль
виявляється у любові, незалежності, і прощення.
[ редагувати ] Бог і релігія
Протягом усього роману, Джейн намагається досягти рівноваги між моральним обов'язком і
земного щастя. Вона зневажає лицемірною пуританізму пана Броклхерст, і бачить недоліки в
Сент-Джонсі Ріверса окремі відданість своїм християнським обов'язком. У дитинстві вона
частково захоплюється Хелен Бернс "підставляти іншу щоку, який допомагає їй пробачити
тітка Рід і Рід двоюрідних братів. Хоча вона, здається, не підписатися на будь-який з

23. стандартних форм народне християнство, вона відзнакою традиційної моралі - зокрема, в
Рочестері не одружуватися, поки він не овдовів. Остання фраза роману (який також поряд з
останнього рядка Нового Заповіту) є молитва від імені Санкт-ріки Іоанна. Релігія діє до
помірних її поведінку, але вона ніколи не пригнічує її справжню сутність.
В її передмові до другого видання Джейн Ейр, Бронте ясно її переконання, що "умовність не
моралі» і «самовдоволення це не релігія". Вона заявила, що "вузьким людини доктрин, що
тільки, як правило, піднімати настрій і збільшувати небагатьох, не повинні бути замінені на
світових погашення віри Христової". Протягом усього роману, Бронте представляє контраст
між персонажами, які вірять і практикувати те, що вона вважає істинним християнством, і
тих, хто перекручує релігію для досягнення своїх власних цілей. Г-н Броклхерст, який
курирує Лощоод установу, є лицемірним християнином. Він сповідує благодійність, але
використовує релігію як виправдання для покарання. Наприклад, він цитує біблійний уривок
"людина не хлібом єдиним живе людина" докоряти міс Темпл за те, що годували дівчаток
додатковий прийом їжі, щоб компенсувати свої неїстівні сніданок горілої каші. Він каже міс
Темпл, що вона "може дійсно годують своїх мерзенних органів, але ви трохи подумайте, як
ви голодуєте їх безсмертні душі!" Хелен Бернс є повною протилежністю Броклхерст, вона
слідує за християнське віровчення підставляти іншу щоку і люблячий тих, хто ненавидить її.
На смертному одрі, Хелен говорить Джейн, що вона "йде додому до Бога, який любить її."
Джейн сама може не зовсім сповідує абсолютну, Хелен самовідданою вірою. Джейн,
здається, не слід особливо доктрини, але вона щиро релігійні, не доктринерський. (Це
Джейн, зрештою, хто місцях камінь з написом "Resurgam" (на латині означає «я воскресну")
на могилі Олени, п'ятнадцять років після смерті своєї подруги). Джейн часто молиться і
закликає Бога, щоб допомогти їй, особливо в її проблеми з містера Рочестера. Вона молиться
теж, що містер Рочестер є безпечним. Коли Ріверса економка, Ханна, намагається
перетворити жебрацтво Джейн геть, Джейн говорить їй, що "якщо ви християнин, ви не
повинні вважати бідність злочин". Молодий священик євангельського Іоанна річок є більш
традиційно релігійним діячем. Тим не менш, Бронте зображує його релігійний аспект
неоднозначно. Джейн називає його "дуже хорошою людиною", але вона знаходить його
холодним і відразливим. У свою рішучість робити добрі справи (у формі місіонерської
діяльності в Індії), Сент-Джон суди мучеництва. Більше того, він не в змозі побачити Джейн
як цілісної особистості, але подання її лише як помічника у запропонованій ним місіонерську
роботу. Містера Рочестера набагато менш досконалий християнином. Він, дійсно, грішник:
він намагається увійти в двошлюбність з Джейн, і, коли це не вдається, намагається умовити
її стати його коханкою. Він також визнає, що в нього було три попередніх коханок. Зрештою,
однак, він розкаюється у своїй гріховності, дякуючи Богові за повернення Джейн до нього, і
молить Бога дати йому сили вести чисте життя.
[ редагувати ] Соціальний клас
Неоднозначне суспільне становище Джейн - без гроша ще помірно освіченим сирота з
хорошої сім'ї, - наводить її до критики дискримінацію за ознакою класу. Хоча вона є
освіченою, добре вихованою, і щодо складні, вона все ще гувернантка, заплатив слуга
низького соціального положення, і, отже, безсила. Тим не менш, Бронте володіє певними
забобонами класу собі, як це ясно, коли Джейн, щоб нагадати собі, що її недосвідчених учнів
села в Мортон "мають плоть і кров так добре, як нащадків ніжний генеалогії".
[ редагувати ] гендерні відносини
Особливо важливою темою в романі є зображення патріархального суспільства. Джейн
спробах встановити свою ідентичність в чоловічих суспільства. Три з головних чоловічих
персонажів, містер Броклхерст, містера Рочестера і Сент-Джон Ріверс, намагайтеся тримати
Джейн в підлегле становище і перешкодити їй висловити свої думки і почуття. Джейн втечу

24. містер Броклхерст і відкидає Св. Іоанна, і вона тільки виходить заміж за містера Рочестера,
як тільки вона впевнена, що їх шлюб є одним рівних. Через Джейн Бронте виступає проти
вікторіанської стереотипів по відношенню до жінок, формулювання своєї феміністської
філософії:
Жінки повинні бути дуже спокійним в цілому: але жінки відчувають себе так само, як
чоловіки відчувають, їм необхідно здійснювати для своїх факультетів, а поле за їх зусилля,
як і їх брати робити, вони страждають від занадто жорстких обмежень, теж абсолютний
застій, саме так, як люди будуть страждати, і це обмежений в своїх більш привілейованому
ближніх сказати, що вони повинні обмежувати себе, щоб зробити пудинги і в'язання
панчоху, щоб грати на піаніно і вишивати мішках. Це безглуздо засуджувати їх або сміятися
над ними, якщо вони прагнуть зробити більше або дізнатися більше, ніж звичай вираженим,
необхідні для їхньої статі. (Глава XII)
[ редагувати ] Любов і пристрасть
Центральною темою в Джейн Ейр в тому, що зіткнення між совістю і пристрасті, яка з них
дотримуватися, і як знайти золоту середину між ними. Джейн, дуже пристрасна але також
присвячений тісні особисті відносини з Богом, боротьба між крайності протягом більшої
частини роману. Примірник її схиляється до совісті за пристрасть можна побачити після
того, як з'ясувалося, що містера Рочестера вже є дружина, коли Джейн просив бігти з містера
Рочестера і стати його коханкою. До цього моменту, Джейн була верхи на хвилі емоцій,
забуваючи усі думки розуму і логіки, замінюючи Бога містера Рочестера в її очах, і
дозволяючи собі бути зметені в даний момент. Однак, як тільки сувора реальність ситуації
безлічі, Джейн робить все від неї залежне, щоб відмовитися містер Рочестер, незважаючи на
майже кожну частину її відмову від ідеї і закликав її просто дати в обіг містера Рочестера. У
момент Джейн досвіду прозріння щодо совісті, розуміючи, що "закони та принципи не є для
часів, коли немає спокуси: вони призначені для таких моментів, як цей." Джейн, нарешті,
приходить до розуміння, що всі пристрасті, як вона була живе своїм життям до тих пір, і по
совісті, як вона нахилилася до під час її перебування в Ловуде, не є ні хорошим, ні краще. У
цьому випадку, Джейн дозволила собі схилятися дуже далеко в сторону пристрасть, і вона
знаходиться під загрозою відмови від будь-якої логіки і розуму на користь спокуси. Проте,
зрештою Джейн стверджує, що за часів істинні моральні суду, такі як, кого вона знаходиться
в с містера Рочестера в даний час, відмовитися від своїх принципів, порушити "закон, даний
Богом," було б занадто легко, і не те, що вона готова зробити. Боротьба Джейн, щоб знайти
золоту середину між її пристрасного і совість ініціативою сторін часто туди і назад протягом
усього роману, але в цьому випадку, вона привернула рядок про те, де пристрасть займає
дуже велику роль в її житті, і де вона не дозволимо собі відмовитися від її моральних і
релігійних принципів.
[ редагувати ] Фемінізм
Роль і становище жінок у вікторіанську епоху постійно обговорюється Бронте Джейн Ейр з
усього, зокрема, щодо незалежності Джейн та її здатність приймати рішення за себе. Як
молода жінка, малих і відносно низького соціального становища, Джейн зустрічей чоловіків
під час своєї подорожі, хорошого, поганого і морально дискусійний характер. Тим не менше,
практично всі вони, незалежно від їх істинних намірів, спроба встановити деякі форми влади
і контролю над Джейн. Одним із прикладів можна побачити в містера Рочестера, людина, яка
палко любить Джейн, але не так багато, як запізніла думка постійно команд і розпоряджень
про Джейн. Як самовпевнений і створила людина, містер Рочестер, природно, передбачає
положення господаря в їх відносинах. Він має тенденцію попиту, а не питання Джейн,
маніпулювати та оцінити її почуття до нього, однак він хоче, і насолоджуйтеся підпираючи
Джейн в результаті надмірної подарунки та предмети розкоші, що тільки він був би в змозі
забезпечити. Джейн, проте, вірить у важливість незалежності жінок, а також прагне зберегти

25. становище в житті позбавлені будь-яких боргів іншим. Її початкове відсутність грошей і
соціального статусу unnerves неї, як вона розуміє, що без коштів, щоб бути незалежною
жінкою, вона пов'язана з боротьбою або через життя, намагаючись заробити на життя або
вийти заміж і стають залежними від людини. Навіть після того, Джейн погоджується вийти
заміж за містера Рочестера, а також помітний в пристрасті момент, феміністські елементи її
особистість досі просвічувати. Вона відчуває дискомфорт душа дорогих подарунків, тому що
вона обурюється, що вони зроблять її подальше залежить від і в боргу у містера Рочестера, і
таким чином намагається їм протистояти. Крім того, Джейн стверджує, що навіть після того,
вона заміжня за містера Рочестера, вона буде як і раніше гувернантки Аделі і зробіть її
зберегти. Цей план, який був повністю радикальних і нечувано для того часу, ілюструє диск
Джейн залишатися незалежної жінки, без справжнього зобов'язання або економічна
залежність від людини, навіть якщо б він був її чоловіком. У той час як значне чоловіки
присутня в житті Джейн протягом усього роману всі намагаються в тій чи іншій формі,
утвердитися в якості домінуючої над Джейн, вона в більшості випадків залишається стійким
принаймні до певної міри, відмовивши в повній мірі уявити або втратити всі її незалежність.
Цей заключний дотримання її сильні переконання з питання про незалежність жінок
відзначають, Бронте схожі погляди на патріархальні вікторіанського суспільства того часу.
[ редагувати ] спокутування і прощення
Велика частина релігійних заклопотаність у Джейн Ейр має справу з спокутування і
прощення. Містера Рочестера мучить його поінформованість про його минулі гріхи і
провини. Він часто зізнається, що він привів життя пороку, і багато з його дій в ході роману
менше, ніж похвали. Читачі можуть звинуватити його в себе садистськи обдурити Джейн про
характер його відносин (чи, радше, не-зв'язок) з Бланш Інгрем, щоб спровокувати ревнощі
Джейн. Його утримання Берта може показувати змішані мотиви. Він, звичайно, відомо, що в
очах як релігійного, так і цивільними властями, її шлюб з Джейн до смерті Берта була б
бігамним. Тим не менш, у той же час, містер Рочестер робить реальні зусилля, щоб
спокутувати свою поведінку. Наприклад, хоча він не вірить, що він є біологічним батьком
Адель, він приймає її як свою палату і бачить, що вона добре піклуються. Це твердження
цілком може бути актом спокутування за гріхи він вчинив. Він висловлює свою самостійної
огиду спробувавши заспокоїти себе, маючи три різні коханок під час своєї подорожі по
Європі і благає Джейн пробачити його за ці минулі гріхи. Проте, містер Рочестер може
спокутувати повністю - і отримати прощення повністю - після того, Джейн відмовилася
стати його коханкою і пішла від нього. Руйнування Торнфілд вогнем, нарешті, видаляє
плями його минулі гріхи; втрати лівої руки і зір є ціна, яку він повинен заплатити, щоб
спокутувати повністю за свої гріхи. Тільки після цього очищення він може бути викуплений
любов Джейн.
[ редагувати ] Пошук Дім і сім'я
Без будь-яких сім'ю, яка живе, що вона знає (до добре в історії), протягом усього роману
Джейн пошуків за місце, що вона може зателефонувати додому. Примітно, що вдома грати
видну роль в історії. (Відповідно до давно англійської традиції, всі будинки в книзі є імена).
Відкриття роману Джейн знаходить живий в Гейтсхеді залі, але це навряд чи додому. Місіс
Рід і її діти відмовляються визнати її як відносини, розглядаючи її, а не як небажані
вторгнення і гірше.
Шунтується геть до Лощоод установа, школа-інтернат для дітей-сиріт та знедолених дітей,
Джейн знаходить будинок в дусі, хоча її місце тут неоднозначна і тимчасові. Менеджер
школи, г-Броклхерст, ставиться до нього швидше як бізнес, ніж, як школи, які їх замінюють
(замість батьків). Його акцент на дисципліні і на спартанські умови на шкоду здоров'ю
дівчаток зробити його антитезу ідеального будинку.