222

1. Зміст
Вступ
РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ
1.1. Поняття здібностей в освітньому процесі
1.2. Поняття творчості в освітньому процесі
РОЗДІЛ ІІ. ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ
ШКОЛЯРІВ
2.1. Навчання та формування творчих здібностей школярів на початковому
етапі
2.2. Методи та завдання для розвитку творчих здібностей школярів
2.3. Самостійна робота учнів як важливий елемент у формуванні та
розвитку творчих здібностей
2.4. Розвиток та формування творчих здібностей школярів засобами
української мови та літератури
2.5. Формування та розвиток творчих здібностей школярів у позашкільних
навчальних закладах - гуртках
Висновок
Список використаної літератури
Додатки

2. Вступ
На сучасному етапі розвитку суспільства одним із пріоритетних завдань, що
визначені Національною доктриною розвитку освіти в Україні, є створення
передумов для виховання особистості, здатної творчо мислити, самостійно
приймати нестандартні рішення, гнучко реагувати на зміни в умовах докорінної
перебудови всіх сфер життєдіяльності. У зв’язку з цим нині відбувається
модернізація національної системи освіти та вироблення новітніх концепцій
виховання людини, де стратегічним завданням є формування творчої особистості,
реалізація її природних нахилів і здібностей в освітньому процесі.
Актуальність дослідження проблеми творчого розвитку учнів
загальноосвітніх навчальних закладів зумовлена потребою у зростанні творчих
ресурсів дитини в умовах глобалізації суспільства, необхідністю покращення
творчої активності в усіх сферах конструктивної діяльності у зв’язку з
прискоренням розвитку всіх сфер духовного і матеріального виробництва в
суспільстві та у провідній ролі творчості як суб’єктивного й об’єктивного
факторів розвитку культури самої особистості учня.
До проблеми розвитку творчих здібностей особистості, організаційно-
методичного супроводу процесу його впровадження у своїх працях зверталися
відомі вчені, педагоги та науковці нашої країни та країн зарубіжжя: В. Барко,
І.Матюша, С. Соловейчик, П. Тронько, А. Тютюнников, В. Чорноус та ін. Питання
формування творчої особистості та принципи творчої активності учнів
досліджували: П. Авачов, В. Андреєв, Д. 3ербін, Т. Ільїна, М. Данилов,
В.Дружинін, В. Колітов, Г. Костюк, О. Матюшкін, В. Моляко, Г. Полякова,
В.Рибалка, О. Савченко, С. Сисоєва та ін. Великого значення в організації роботи
з розвитку творчих здібностей учнів середньої школи, у яких розглядаються
питання теорії і практики навчання, виховання і розвитку дітей мають праці: Ш.
Амонашвілі, Ю. Бабанського, Г. Ващенка, В. Сухомлинського. Особливості
формування творчих якостей учнів під час проведення занять у гуртках
розкривають: Г. Александровська, Н. Литвинова, І. Прус, Я. Треф’як, Т. Цвірова
та ін.
2

3. На передній план виходить проблема виховання у школярів виробничої
культури, розвитку творчої ініціативи, що є однією з основних передумов
розвитку творчої особистості.
3

4. РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ В ОСВІТНЬОМУ
ПРОЦЕСІ
1.1. Поняття здібностей в освітньому процесі
Здібності - індивідуально-психологічні особливості, які є умовою успішного
здійснення певної діяльності.
Здібності не можуть бути зведені до знань, умінь і навичок, що є у людини,
але здібності забезпечують їх швидке надбання, фіксацію й ефективне практичне
застосування. Стосовно знань, умінь і навичок здібності являють собою певну
можливість. Як кинуте в землю зерно ще не є колоском, а тільки має можливість
розвитку залежно від складу, вологості ґрунту, погоди тощо, так і здібності
людини є лише можливістю для опанування знань, умінь, навичок. А те, чи
перетворяться ці можливості на здібності, залежатиме від багатьох чинників -
форм і методів навчання та виховання, мікроклімату в родині тощо.
Психологія, заперечуючи тотожність здібностей та важливих компонентів
діяльності - знань, умінь і навичок, наголошує на їх єдності. Тільки після
спеціального навчання можна встановити, чи має людина здібності до певної
діяльності. Помилкою педагога є віднесення до нездібних тих учнів, у яких немає
знань. Ігнорування відмінностей між здібностями та знаннями в певний момент
навчання часто призводило до помилок в оцінюванні можливостей.
Задатки - це вроджені анатомо-фізіологічні особливості кожного окремого
індивіда, які є передумовами розвитку здібностей Задатки являють собою лише
можливості та передумови розвитку здібностей, але ще не гарантують, не
зумовлюють появу і розвиток тих чи інших здібностей. Вони багатозначні, тобто,
в залежності від діяльності та відповідних умов, на їх основі можуть розвиватися
різні здібності.
Не всі вроджені задатки людини обов'язково перетворюються на здібності.
Задатки, коли бракує відповідних умов для переростання їх у здібності, так і
залишаються нерозвиненими.
4

5. Хоча здібності залежать від природніх задатків, але самі вони є продуктом
людської історії.
В якості задатків слід розглядати рівень розвитку та співвідношення першої
чи другої сигнальної системи. Відносна перевага першої сигнальної системи в
психічній діяльності людини характеризує художній тип, відносна перевага другої
сигнальної системи - мислительний тип, певна їх рівновага - середній тип людей
(І.П. Павлов). Ці відмінності в сучасній науці пов'язують із функціями лівої
(словесно-логічний тип) і правої (образний тип) півкуль головного мозку.
Художньому типові властива яскравість образів, вразливість, емоційність.
Такі люди мають схильність до діяльності художника, скульптора, музиканта,
актора тощо.
Людина "мислительного" типу виявляє вміння оперувати абстрактними
поняттями, математичними залежностями.
Проте слід зазначити, що наявність поділу людей на "художній" та
"мислительний" типи не означає невисокий рівень інтелектуальної діяльності в
"художнього" або, навпаки, слабкості конкретних вражень у "мислительного"
типу. Ідеться про відносне переважання.
Загальні здібності - це ті з них, які впливають на успішність людини в різних
видах діяльності. До них, наприклад, відносяться розумові здібності, тонкість та
точність ручних рухів, розвинена пам’ять, досконала мова тощо.
Спеціальні здібності - визначають успішність людини в специфічних видах
діяльності, для яких потрібні особливі задатки і їх розвиток. Це, математичні,
лінгвістичні, літературні, художні, спортивні здібності. Часто загальні та
спеціальні здібності взаємодоповнюються та взаємозбагачуються.
Теоретичні здібності - визначають успішність людини в абстрактно-
теоретичних міркуваннях,
Практичні здібності - у конкретних, практичних діях. Такі здібності, на
відміну від загальних та спеціальних, дуже рідко доповнюють один одного.
Навчальні здібності - визначають успішність людини в навчанні та
вихованні, засвоєнні нею знань, вмінь, навичок, формуванні якостей особистості.
5

6. Творчі здібності - визначають можливість відкриттів і винаходів, створення
нових предметів матеріальної і духовної культури.
1.2. Поняття творчості в освітньому процесі
Творчість характеризується як вища форма діяльності людини, що вимагає
тривалої підготовки, ерудиції та інтелектуальних здібностей, є основою
людського життя, джерелом усіх матеріальних і духовних благ. Поняття
«творчість» в українському педагогічному словнику трактується, як «продуктивна
людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріальні та духовні
цінності суспільного значення». Творчість завжди передбачає діяльність,
одержання результату, що володіє певною новизною та унікальністю.
Сутність поняття «творчість» розглядають вчені, дослідники, педагоги і
психологи нашої країни та країн зарубіжжя. Відомий педагог В. Сухомлинский
визначав, що творчість — це особлива сфера духовного життя, самоствердження,
коли розгортається оригінальність та особливість усякої дитини. Психолог Л.
Виготський зазначав, що творчою зветься кожна діяльність, яка створює щось
нове... Він також стверджував, що творчість є необхідною умовою існування, і все
навколо зобов’язане своїм походженням творчому процесу людини. На думку С.
Рубінштейна: «Творчість — діяльність людини, яка створює нові матеріальні і
духовні цінності, які, в свою чергу, мають суспільну значущість». Безумовно,
продукти творчої діяльності школярів відзначаються певними елементами
новизни і носять скоріше за все суб’єктивний характер. Звичайно, елементи
новизни, які школяр вносить у свою діяльність, мають досить відносний характер,
проте вони є передумовою динамічності тих знань, якими володіє дитина. З
розширенням цих знань з’являється можливість більш високого рівня прояву
новизни та оригінальності. Отже, перед школою та позашкільними закладами XXI
століття стоїть завдання — виховання всебічної, гармонійної та творчої
особистості. І є дуже важливим правильно організувати цей процес.
6

7. У спільній структурі творчої діяльності, що розглядається, як система, можна
виділити декілька основних підсистем. Це — процес творчої діяльності, продукт
творчої діяльності, особа творця, середовище і умови, у яких протікає творчість.
У свою чергу в кожній з названих підсистем можна виділити їх складові:
формування задуму та його реалізація. Особа творця характеризується
здібностями розуму, темпераментом, віком та характером. Середовище і умови є
фізичним оточенням, колективом, стимуляторами і бар'єрами в творчій
діяльності.
Дослідження літературних джерел та публікацій у педагогічній періодичній
пресі говорять про те, що творчість — це досить складний і своєрідний процес,
якому можна навчитися. Для цього необхідно виявити його закономірності, на
основі яких можна створити певні методи або прийоми.
Аналіз літературних джерел доводить зацікавленість багатьох вчених,
педагогів, дослідників щодо поняття «творчі здібності». На думку Б. Теплова
творчі здібності є стійкими властивостями людини, що виявляються у її
навчальній, виробничій та іншій діяльностях і становлять необхідну умову її
творчого розвитку.
У своєму дослідженні В. Андреєв виділяє: мотиваційні, інтелектуально-
логічні, інтелектуально-евристичні, моральні, естетичні, комунікативно-творчі,
самоорганізаційні та індивідуальні здібності, які є компонентами творчих
здібностей і повно розкривають структурну модель творчих здібностей
особистості до навчально-творчої діяльності.
Г. Александровська визначає, що саме в шкільному віці в учнів починають
формуватись творчі здібності, необхідні для подальшого естетичного розвитку,
формування духовної культури, вироблення єдності в розумінні красивого,
доброго, правильного, та цілісного сприйняття змісту і форми світу. Адже для
дитини більш важливим є процес творчості, аніж її результат. Тому, розвивати
творчі здібності дитини треба з урахуванням вікових психофізіологічних
особливостей, що потребує глибокого знання педагогом індивідуальних рис
вихованця, уважного й тактовного ставлення до неповторності його особистості.
7

8. В. Чорноус у своїй публікації «Творчі здібності особистості: визначення,
сутність, структура», щодо проблеми формування творчих здібностей констатує,
що творчі здібності розвиваються у процесі креативної діяльності та є сукупністю
властивостей і особистісних якостей людини, які відзначаються відповідністю до
вимог певного виду творчої діяльності, що зумовлюють їхню результативність.
Дослідник також зазначає, що для розвитку творчих здібностей особистість
повинна мати внутрішню мотивацію.
8

9. РОЗДІЛ ІІ. ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ
ШКОЛЯРІВ
2.1. Навчання та формування творчих здібностей школярів на
початковому етапі
Основою успішного навчання та формування творчої особистості є наявність
трьох складових інтелектуальної діяльності, спрямованої на засвоєння чогось
принципово нового:
1) високого рівня сформованості елементарних пізнавальних процесів;
2) високого рівня активного мислення;
3) високого рівня організованості і цілеспрямованості пізнавальних процесів.
Цього можна досягти за допомогою внутрішнього плану дій: планування,
аналізу, рефлексії.
Учитель, вихователь повинні спрямовувати розвиток дитини за напрямками:
а) дитина пізнає, сприймає та засвоює довкілля;
б) дитина впливає на довкілля;
в) дитина набуває здатності до орієнтації та саморегуляції, в неї формується
особистий підхід до явищ, середовища, вчинків. А знання стають практично
спрямованими. При цьому вчитель повинен виховувати культ знання,
застосовуючи широку інформованість, тому що розвиток особистості породжує
незалежність, свободу мислення.
Вчитель повинен сам оволодіти моделлю продуктивного пізнання і
впроваджувати її в своїй діяльності, пізніше її може бути покладено в основу
розвитку творчого потенціалу учнів.
При цьому педагог повинен усвідомити зміст та значення кожної ланки
моделі, бо за цим алгоритмом повинно відбуватися пізнання:
а) пізнання - знайомство з ідеєю, проблемою;
б) сприйняття - зіставлення нового зі своїм досвідом, переробка інформації;
9

10. в) засвоєння - зіставлення власного досвіду з досвідом довкілля,
встановлення причинно-наслідкових зв’язків, перегляд нагромадженого. Наявних
засобів, методів, бажання вдосконалити те, що вже існує;
г) вплив - вибір засобів, методів нової дії, реалізація, порівняння результатів
особистісного впливу.
Важливим для вчителя є опанування вміннями ставити учня в такі умови,
коли він самостійно прийматиме рішення.
У центрі уваги педагогів повинен перебувати не середній учень, а кожен
школяр як особистість у своїй унікальності. Навчання повинно орієнтуватися на
учня, який свідомо ставиться до різноманітних засобів пізнання.
Розвиток творчого потенціалу молодших школярів потребує впровадження
нових дидактико-методичних засобів, що допомагають моделювати навчально-
виховний процес, виходячи із поставленої мети.
Початкова освіта є найпершою ланкою в системі загальноосвітньої
підготовки. Вона забезпечує розвиток дитини, вміння читати, писати, знання
основ математики, первинні навички користування книжкою, іншими джерелами
інформації, формування загальних уявлень про світ, засвоєння норм
загальнолюдської моралі, основ гігієни, вироблення перших трудових умінь. Саме
у початковій школі формується навчальний потенціал особистості, закладаються
духовні та емоційно-вольові якості дитини.
Якщо педагог не забезпечує кожному учневі можливостей максимального
розвитку пізнавальних здібностей, глибокого і міцного оволодіння навчальним
процесом, виникають глибокі деформації в розвитку і становленні особистості.
Тому необхідно використати всі можливі резерви кожної дитини для забезпечення
гармонійного розвитку.
Саме в період початкового навчання дитині необхідна найпильніша увага,
піклування та любов учителя. Якщо вчитель задовольнить цю потребу, то
пробудить потяг до знань, повагу до себе. Тому уроки і позаурочну роботу в
початкових класах треба будувати так, щоб діти відчували себе дослідниками,
мали змогу зіставляти, порівнювати, шукати і знаходити істину. Отже, мета
сучасної початкової школи - забезпечити подальше становлення особистості
10

11. дитини, цілеспрямовано виявляти і розвивати здібності, формувати вміння і
бажання вчитися, тож дуже важливо відчути її індивідуальність, відшукати ті
методичні форми, що сприятимуть збагаченню і розвитку творчого потенціалу,
розкриттю здібностей дитини, бажанню і вмінню вчитися, відчувати радість
пізнання.
Таким чином, урок являє собою дослідницький майданчик, де вчитель і
учень стають свідками великої педагогічної таємниці: народжується творчість
дитини. Розвиток творчого мислення, різних видів пам’яті, уяви та фантазії,
комунікативно-творчих здібностей - завдання, які намагаються розв’язувати
творчі педагоги на кожному уроці. Адже потенціал творчості дитини неосяжний і
безмежний, треба тільки допомогти їй розкрити в собі ці джерела творчості,
спрямувати їх.
Розвиток творчих здібностей учнів насамперед передбачає впровадження в
навчальну практику гуманістичного принципу організації освіти, коли в центрі
навчально-виховного процесу знаходиться особистість учня з її потребами,
інтересами і можливостями, а вчитель з набором педагогічних форм, методів і
засобів виконує таку функцію, яка не допустить згубної дії зовнішніх чинників на
розвиток творчих здібностей учнів, і певною мірою стимулює останні. Проте,
визнання пріоритету освітніх інтересів учнів саме собою не забезпечує створення
комплексу необхідних умов для ефективного розвитку у них творчих здібностей.
Перш за все, потрібно погодитись з тим, що кожній дитині властиві тільки їй
притаманні освітні запити. Більше того, учні відрізняються не тільки освітніми
інтересами, а й можливостями: рівнем і темпом засвоєння знань і опанування
уміннями. Тому будь-яке усереднення в навчанні як на змістовому, так і на
процесуальному рівні є насильство над психікою дитини, гальмом у розвитку її
творчих здібностей.
Науковці та педагоги-практики погоджуються, що сучасний навчальний
процес має будуватись не на протиставленні інформаційної і творчої функції
навчання, а на засадах глибокого й ефективного їх поєднання. Педагогічна теорія і
практика свідчать, що знання, отримані механічно, фактично, не можна
використати з метою продукування нових знань, тобто, в творчій діяльності. У
11

12. зв’язку з цим тільки дослід, уміле спостереження, дослідження об’єктів у їх
взаємозв’язку сприяє засвоєнню реальних фактів і розвиває здібність до
самостійної думки.
Загальний педагогічний прогноз розвитку пізнавальної діяльності учнів
повинен точно розраховувати її перехід від репродуктивного рівня до
репродуктивно-творчого, а від репродуктивно-творчого до творчого. Такий
перехід виявиться цілком можливим за умови, коли учні матимуть відповідний
обсяг знань, умінь і навичок, зокрема репродуктивні і творчі, а також умітимуть
самостійно одержувати їх. Підготовленість учнів повинна виражатись в уміннях
розпізнавати, глибоко розуміти і осмислювати інформацію; систематизувати,
відбирати найістотніше, головне і запам’ятовувати його; відтворювати і
застосовувати одержані знання на практиці; переносити ці знання на пізнання
інших явищ і процесів. Важливо при цьому відзначити, що процес навчання в цих
умовах будують так, щоб перцептивні (зорові, слухові, тактильні та інші) й
словесно-логічні (порівняння, аналіз, синтез, абстрагування) операції спонукали
учнів до активної пізнавальної діяльності, щоб у процесі цієї діяльності народжені
в учнів нові ідеї, думки, судження проривалися з підсвідомості і ставали
результатами їхньої самостійної пошукової роботи. Для цього на уроці створюють
невимушену, але діяльну обстановку, атмосферу творчої взаємодії вчителя й
учнів.
В основі творчої діяльності людини лежить здатність переносити способи
розв’язання тих чи інших завдань на умови проблемної ситуації, що постала перед
нею. Тому в інтересах розвитку творчих здібностей особистості її навчання має
будуватися таким чином, щоб засвоювалась не форма, а зміст. Таким чином,
розвитку творчості сприяє реалізація принципу радості напруження. Учитель не
передає учням «готові» знання, не пропонує стандартних рішень, не підкреслює
окремих авторитетних поглядів, а створює атмосферу бачення конфліктних
ситуацій, логічних суперечностей, заохочує оригінальні судження. Учитель будує
навчальний процес так, щоб учні активно заглиблювалися в пошук, втручалися в
розгляд проблеми, усвідомлено приймали багатоваріантні розв’язки і на основі
порівняння й зіставлення обирали оптимальні. В кінцевому підсумку з’являється
12

13. варіант розв’язання, що є продуктом колективної творчості. У процесі такого
навчання вчитель озброює учнів механізмом мислительного процесу, навчає
послідовно виконувати мислительні операції, разом з ними намічає основні етапи,
стадії пізнавального пошуку, активізує діяльність думки й почуттів. Учитель
допомагає учням не підказками всього ходу розв’язку, а вказує лише орієнтири,
спрямовує хід думки так, щоб основну частину пошукового процесу вони
виконали самі. В цьому разі вчитель навчає способів розуміння суті поставленого
завдання і, спираючись на це, розгортає на уроці такі діалоги, під час яких
формується уже колективне творче мислення. Звичайно, атмосферу колективного
творчого пошуку на уроці може створити вчитель, який вільно володіє психолого-
педагогічним механізмом пізнання, наділений дидактичним чуттям, глибиною й
багатством почуттів і переживань.
Свого часу вважалося, що будь-яка проблемна ситуація є неодмінною
умовою, за якої мислення індивідуума набуває властивості продуктивності.
Звідси, педагогічними засобами розвитку творчих здібностей передбачалась
постановка перед учнями проблем в послідовності з наростаючою складністю.
Згодом стало очевидним, що проблемна ситуація, внесена в учнівський колектив
ззовні, не завжди достатньою мірою активізує творче мислення школярів. Для
цього є декілька причин. Справа в тому, що те, котре видається проблемним для
вчителя, може бути не проблемним для конкретного учня. У зв’язку з цим
потрібно прагнути, щоб учні самостійно знаходили власні проблеми. Останнє
легше дається, якщо проблеми беруться з реального життя, мають суспільне
значення. З іншого боку, серйозний підхід до учнівських творчих робіт формує у
них усвідомлення значущості розв’язуваних проблем. Для міцного засвоєння
знань потрібно декілька разів повторити факти, що вивчаються. Разом з тим,
кожне чергове повторення сприяє виробленню звички до механічної дії, а отже,
гальмує розвиток творчих здібностей учнів. Для того щоб вийти з даної
суперечності необхідно, щоб кожне чергове повторення фактів, що вивчаються,
дещо відрізнялося від їх попереднього представлення, але не надто, бо в такому
разі ускладнюється процес перенесення.
13

14. Розвитку творчих здібностей учнів сприяє також упровадження відкритих
методів навчання, що передбачають дискусії, оригінальні експерименти, учнівські
проекти тощо. Дбаючи про розвиток творчих здібностей учнів, маємо вчити їх не
тільки тому, як розв’язувати ті чи інші проблеми, а й тому, де можна знайти
відповідь на поставлені запитання. Уже в молодшому шкільному віці учні мають
вміти користуватися довідковою літературою, знати, кому яке запитання можна
поставити.
Завдання розвитку творчих здібностей учнів висувають певні вимоги до
запитань вчителя. Встановлено, що на розвиток творчих здібностей школярів
позитивно позначаються відкриті запитання, які мають декілька варіантів
відповіді. У системі творчого навчання по-іншому оцінюють значення помилки,
допущеної учнем. Значна увага має приділятися дидактичній функції сумніву в
процесі творчого пошуку. Сумнів має розглядатися, як пересторога від помилки.
Одним із важливіших положень творчого навчання є теза про те, що
оригінальну ідею не можна отримати шляхом дедуктивних умовиводів, за
допомогою чітких алгоритмів. Отже, вчитель, запропонувавши учням творчу
задачу, не має права залишити їх сам на сам з нею. Тим часом, втручання вчителя
у творчий пошук учнів має бути ледь помітним, обережним, зваженим, таким,
щоб наштовхнути їх на власні розв’язки, а не насаджувати свій. На жаль, на
практиці завжди набагато легше сказати учневі, що робити, як думати, ніж
віднайти ефективні засоби, які б спонукали його до цього.
Першою сходинкою на шляху створення творчої атмосфери є розвиток
почуття психологічного захисту в дітей: до думок, які висловлюються учнями,
потрібно ставитися з повагою. Школяр має впевнитися у власних силах
продукувати оригінальні і правильні ідеї. Без такої впевненості дитяча думка
завжди буде скутою, а отже, втрачатиме оригінальність. Педагог має так
спланувати навчальний процес, щоб учні могли висловлювати власні думки про
прочитане, почуте, зроблене тощо. А це може бути лише за умови, коли вчитель
не нав’язує учням свою думку чи думку автора прочитаного тексту, розглянутої
картини, прослуханої мелодії тощо.
14

15. Творча атмосфера в класі певною мірою забезпечується наданням учням
широких можливостей; це особистий приклад вчителя у творчому підході до
розв’язання тих чи інших класних проблем, це не імперативний, а інструктивний
стиль спілкування з учнями; це результат глибокого знання вчителем структури і
розуміння психологічної сутності творчого процесу. Таким чином, в основі
творчого процесу лежать як алгоритмічний (логічний), так і евристичний
(інтуїтивний) компоненти.
Особливістю творчих завдань є відсутність у них вказівок на ті структурні
елементи знань, якими учень має скористатися у ході розв’язання.
Методологія виконання таких завдань ґрунтується на певній системі
категорій творчої діяльності. Першою з них є поняття «здогадка». Коли суб’єкт
розв’язує проблему, то першим кроком є інтуїтивна здогадка про можливість
розв’язання цієї проблеми. Інтуїтивна здогадка - необхідний елемент у розв’язанні
творчої задачі. Вона полягає в тому, що учень повинен зрозуміти, побачити, які
елементи знань використати. Такий підбір здійснюється відповідно до
закономірностей логічного мислення, але, як правило, механізм цього вибору не
розгортається в усвідомленому логічному вигляді, а з’являється відразу як щось
інтуїтивно очевидне. Тільки після цього учень на основі відображеної в
інтуїтивній здогадці закономірності розпочинає розв’язання.
Технологія створення психологічних умов підготовки школярів до творчої
діяльності тісно переплітається з іншими технологіями, проте можна визначити
такий алгоритм дій:
- діяльність учня не повинна регламентуватись, а її процес повинен бути
організований так, щоб у ньому були елементи творчості, які передбачають
комбінування, аналогізування, універсалізацію, випадкові видозміни;
- потрібно викликати інтереси, крізь які проходять усі зовнішні впливи,
породжуючи внутрішні стимули, що й є збудниками активної особистості.
Поряд з цим інтереси виступають важливою умовою творчої діяльності.
У дитини з’являється захопленість, потяг проникнути у сутність того, що
пізнається. Воля, уважність, почуття індивіда пошук зливаються воєдино, а
15

16. творча діяльність стає потребою особистості. Важливу роль у стимуляції в учнів
початкових класів інтересу до праці відіграють завдання:
- підбір вчителем завдань, що потребують творчої переробки, узагальнення,
систематизації, вмінь та навичок порівнювати й аналізувати вже відоме,
експериментування, пошуку;
- створення умов для розвитку ситуативного інтересу, який відіграє роль
стартового механізму в здійсненні діяльності;
- використання ігрових моментів, що стимулюють прояви самостійності
учнів, їх творчих можливостей;
- розв’язання творчих завдань.
Проте слід зауважити, що одне й те саме завдання може стимулювати
розвиток творчих можливостей одних учнів і гальмувати - інших. Тобто для
одних це завдання - творче, а для інших - навчальне. Це залежить від розвитку
школярів. Майстерність педагога і полягає в тому, щоб усіх учнів залучити до
розв’язання різноманітних творчих завдань.
2.2. Методи та завдання для розвитку творчих здібностей школярів
Виховання творчих здібностей дітей буде ефективним лише в тому випадку,
якщо воно буде являти собою цілеспрямований процес, у ході якого вирішується
ряд приватних педагогічних завдань, спрямованих на досягнення кінцевої мети. І
в цій роботі ми, на основі вивчення літератури з даної теми, спробували
визначити основні напрями та педагогічні завдання з розвитку творчих здібностей
молодших школярів. Для розвитку творчого мислення та творчої уяви учнів
початкових класів необхідно пропонувати такі завдання:
- класифікувати об'єкти, ситуації, явища за різними підставами;
- встановлювати причинно-наслідкові зв'язки;
- бачити взаємозв'язки та виявляти нові зв'язки між системами;
- розглядати систему у розвитку;
- робити припущення прогнозного характеру;
16

17. - виділяти протилежні ознаки об'єкта;
- виявляти і формувати протиріччя;
- розділяти суперечливі властивості об'єктів у просторі і в часі;
- представляти просторові об'єкти.
Творчі завдання диференціюються за такими параметрами, як:
- складність проблемних ситуацій,
- складність розумових операцій, необхідних для їх вирішення;
- форми подання протиріч (явні, приховані).
У зв'язку з цим виділяються три рівні складності змісту системи творчих
завдань:
- Завдання III (початкового) рівня складності пред'являються учням першого
і другого класу. В якості об'єкта на цьому рівні виступає конкретний предмет,
явище або ресурс людини. Творчі завдання цього рівня містять проблемне
питання або проблемну ситуацію, передбачають застосування методу перебору
варіантів або евристичних методів творчості, призначені для розвитку творчої
інтуїції та просторової продуктивної уяви.
- Завдання II рівня складності спрямовані на розвиток основ системного
мислення, продуктивної уяви, переважно алгоритмічних методів творчості.
Під об'єктом у завданнях даного рівня виступає поняття "система", а також
ресурси систем. Вони представлені у вигляді розпливчатої проблемної ситуації
або містять суперечності в явній формі. Мета завдань даного типу - розвиток
основ системного мислення учнів.
- Завдання I (вищого, високого) рівня складності. Це відкриті завдання з
різних областей знання, що містять приховані протиріччя. У ролі об'єкта
розглядаються біосистеми, полісистеми, ресурси будь-яких систем. Завдання
такого типу пропонуються учням третього та четвертого року навчання. Вони
спрямовані на розвиток основ діалектичного мислення, керованої уяви,
усвідомленого застосування алгоритмічних і евристичних методів творчості.
До спеціальних методів, які стимулюють пізнавальний інтерес відносять
дидактичну гру, яка спирається на створення у навчальному процесі ігрових
ситуацій. У них містяться такі елементи діяльності: ігрове завдання, ігрові
17

18. мотиви, навчальне вирішення завдання. На відміну від прямої постановки
проблеми, як це проходить на уроці, у грі вона виникає як ігрова проблема самої
дитини, а способи її вирішення є навчальними. Оскільки однією з актуальних
вікових потреб учнів 1 класу є прагнення до пізнання дійсності і виявлення
власної активності у формі гри, то ми вважали за доцільне посилити увагу до
педагогічної організації ігрової діяльності дітей цієї вікової групи. Гра може
зробити дитяче шкільне життя цікавим, радісним, емоційним, плідним, а
навчально-виховну роботу - творчою, цікавою, ефективною. Тому, на нашу
думку, в 1 класі ігрова діяльність та ігрові ситуації повинні широко
використовуватися у навчально-виховному процесі, забезпечуючи ефективне
формування пізнавальних інтересів, виховання, навчання й розвиток молодших
школярів. Говорячи про проблеми творчих здібностей дітей, нам би хотілося
підкреслити, що їх ефективний розвиток можливий лише при спільних зусиллях
як з боку педагогів, так і з боку родини. На жаль, педагоги скаржаться на
відсутність належної підтримки з боку батьків, тим більше, якщо це стосується
педагогіки творчості. Тому доцільно проводити спеціальні бесіди та лекції для
батьків, на яких би розповідалося про те, чому так важливо розвивати творчі
здібності з дитинства, які умови необхідно створювати в сім'ї для їх успішного
розвитку, які прийоми та ігри можна використовувати для розвитку творчих
здібностей в сім'ї, а також батькам рекомендувалася б спеціальна література з цієї
проблеми.
2.3. Самостійна робота учнів як важливий елемент у формуванні та
розвитку творчих здібностей
Сформована пізнавальна активність учнів є необхідною, але не достатньою
умовою розвитку творчої особистості. Другою важливою умовою ефективності
навчального процесу та розвитку в учнів творчих здібностей є самостійна робота.
На сучасному етапі розвитку освіти відбувається значне підвищення ролі
самостійної роботи учнів. Пов'язано це з відомими причинами: а) великим
18

19. потоком інформації; б) коротким проміжком часу, який дається на опанування
цієї інформації; в) зменшенням кількості навчальних годин з фізики, що
призводить до скорочення навчальних програм. У зв'язку з цим педагогічні
колективи працюють над тим, щоб учні навчились самостійно працювати,
систематично поновлювати свої знання, орієнтуватись в потоці наукової
інформації. Диференціація вивчення наук дає можливість систематично залучати
учнів до самостійної пізнавальної діяльності на різних етапах навчання. Вся
система роботи з вивчення наук спрямовується на формування в учнів уміння
самостійно ставити проблеми, розв'язувати їх, шукати шляхи практичного
застосування здобутих результатів. Сьогодні учні отримують інформацію з різних
джерел. При навчанні необхідно створювати такі умови, щоб у учнів виникала
особиста зацікавленість в отриманні знань, незалежно від того, ким вони стануть
в майбутньому. Важливо не тільки "передати знання", а навчити вчитись. Саме
цьому сприяє організація самостійної роботи учнів в процесі навчання.
Самостійно здобуті знання самі цінні, бо вони сприймаються свідомо з самого
початку, при цьому не має значення, що все це відбувається з прихованою
допомогою вчителя. Кожен вчитель повинен стимулювати учнів самостійно і
наполегливо пізнавати явища та закони, щоб вони змогли в майбутньому
аналізувати світ через призму своїх знань. Самостійна робота має ще одну
важливу навчально-виховну функцію – вона допомагає розвинути в учнів творчі
здібності, інтерес до досліджуваних явищ навколишнього світу. Без самостійної
роботи учнів важко підтримувати інтерес до вивчення предметів. Самостійність,
як характеристика діяльності учнів у певній учбовій ситуації являє собою
здібність досягати мету діяльності без зовнішньої допомоги.
Специфічність такої форми діяльності полягає у зближенні психології
мислення і психології навчання. Організація самостійної роботи учнів має
відповідати таким основним методичним та дидактичним вимогам:
- посильність самостійної роботи для учнів;
- дотримання принципу свідомості при її виконанні;
- організація самостійної роботи за визначеною схемою;
19

20. - підготовка учнів до виконання самостійної роботи: - чітке інструктування
учнів щодо цілей та завдань роботи, - надання учням теоретичної бази, необхідної
для початку самостійної роботи ( для цього застосовується лекційна форма
навчання ), - озброєння їх необхідними навичками для її виконання,- постановка
перед учнями завдань. розв'язання яких потребує розумових зусиль;
- безпосереднє спостереження вчителем за виконанням самостійної роботи,
надання дітям допомоги у разі потреби;
- прищеплення учням навичок самоконтролю під час роботи;
- здійснення індивідуального підходу до учнів у процесі організації
самостійної роботи. Очевидно, що ефективність самостійної роботи залежить від
досвіду вчителя, максимально чіткої організації і контролю, раціонального
планування часу і відповідно матеріально-технічного забезпечення навчального
процесу.
Зрозуміло, що всі навички, які сформуються в учня під час самостійної
роботи, знання, які він здобуде, творчі здібності, які він розвине, допоможуть
йому під час навчання у вузі.
2.4. Розвиток та формування творчих здібностей школярів засобами
української мови та літератури
Інтеграція в сучасне суспільство й пошук свого місця в житті вимагають
дедалі більших зусиль для кожної людини. Сьогодні тільки той може повноцінно
діяти в мінливому світі, хто здатний зробити вибір, ухвалити самостійне рішення.
Сучасна школа має навчити дитину повноцінно діяти в сучасному світі. Як
зазначено в Державному стандарті базової й повної середньої освіти, мета
освітньої галузі «Мова й література» - формування комунікативної й літературної
компетенції, що базується на знаннях, уміннях пізнавального й творчого типу,
соціальних навичках, світоглядних переконаннях.
За концепцією ЮНЕСКО, учень школи має «навчатися пізнавати, навчатися
працювати, навчатися жити разом, навчатися жити». Отже, відповідно до вимог
20

21. суспільства зміст освіти доцільно переорієнтувати на набуття життєвих
компетентностей і на створення ефективних механізмів їх запровадження.
Важливою комунікативно-креативною якістю вчителя є вміння мотивувати
творчість учнів, пробуджувати в них бажання діяти оригінально, цікаво. Воно дає
змогу стимулювати учнів до творчого здобуття знань і заперечення стереотипів та
звичних схем діяльності, сприяти становленню самостійної творчості школярів у
різних сферах життя.
У програмі для загальноосвітніх навчальних закладів з української мови
зазначено, що «основна мета навчання рідної мови полягає у формуванню
національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями і
навичками вільно, комунікативно, доцільно користуватися засобами рідної мови,
тобто забезпечує належний рівень комунікативної компетентності».
Практика життя довела, що без сформованості орфографічних навичок
сучасний випускник загальноосвітньої школи відчуває труднощі при проходженні
ЗНО. Отже, на уроках української мови треба вчити дітей не тільки висловлювати
думки, а й виробляти необхідні навички грамотного письма, забезпечуючи цим
самим якість освіти.
Засвоєння орфографії забезпечується вмілим використанням методів
теоретичного вивчення рідної мови. Значну увагу приділяю самостійній роботі.
Коли виникає потреба користуватися зіставленням і порівнянням, ефективним є
метод спостереження й аналізу мовних одиниць.
Проміжною ланкою між знанням правила і правописною навичкою є
орфографічний розбір. Він спрямований на формування вмінь свідомо
використовувати знання для пояснення правописних правил, а на етапі перевірки
допомагає з’ясувати, наскільки свідомо учні застосовують набуті знання на
практиці. Проводжу його в такій послідовності:
- виділяємо слово для розбору;
- називаємо орфограми;
- обґрунтовуємо орфограму умовами орфографічного правила;
- добираємо аналогічні приклади.
21

22. Велику роль у вихованні грамотності відіграє робота з орфографічним
словником. На уроках використовую такі інтерактивні методи: «Мікрофон», «Так
– ні», «Лови помилку», «Незакінчені речення», «Мовне доміно», «Цікава
крамниця», «Склади пропорцію». Окремі з них ми апробуємо сьогодні на нашій
методичній панорамі.
Інтеграція в сучасне суспільство й пошук свого місця в житті вимагають
дедалі більших зусиль для кожної людини. Сьогодні тільки той може повноцінно
діяти в мінливому світі, хто здатний зробити вибір, ухвалити самостійне рішення.
Завдання школи – навчити дитину повноцінно жити в сучасному світі.
Відповідно до вимог суспільства зміст освіти орієнтований на набуття
життєвих компетентностей і на створення ефективних механізмів їх
запровадження.
Важливою комунікативно – креативною якістю вчителя є вміння мотивувати
творчість школярів, пробуджувати в них бажання діяти оригінально, цікаво. Воно
дає змогу стимулювати учнів до творчого здобуття знань і заперечення
стереотипів та звичних схем діяльності, сприяти становленню самостійної
творчості учнів у різних сферах життя.
Систематично підвищую свою педагогічну кваліфікацію з метою збагачення
власної педагогічної стратегії новими досконалими методами і засобами
навчання, удосконалюю навички самоосвітньої діяльності; постійно вивчаю
державні нормативні документи, методичні рекомендації.
Основним педагогічним завданням вважаю формування творчої успішної
особистості, а саме:
- компетентної;
- соціально орієнтованої;
- національно свідомої;
- комунікативної;
- інтелектуально розвиненої.
Ці завдання стали основоположними в моїй роботі над формуванням
соціальних, полікультурних, комунікативних компетентностей та забезпеченням
інтелектуального, вольового, фізичного розвитку й саморозвитку дитини.
22

23. Перебуваю в постійному творчому пошуку сучасних методів організації
навчально-виховного процесу.
За роки роботи в школі виробила свій власний стиль, для якого характерна,
перш за все, щира любов до дітей, турбота про їх всебічний фізичний і духовний
розвиток, творче мислення і високий моральний дух.
Навчальний процес планую з урахуванням психофізичних і вікових
особливостей учнів.
Будую уроки на підставі рівноправного партнерства й спілкування на
творчих засадах із використанням інтерактивних форм і методів навчання. У своїй
педагогічній практиці апробовую спосіб інтеграції окремих елементів таких
сучасних технологій навчання:
- проектне навчання;
- інтерактивна технологія;
- особистісно - зорієнтоване навчання.
Незважаючи на розмаїття нововведень, основною формою організації
навчальної діяльності залишається урок. Сучасний урок – це урок демократичний,
на якому переважає діалог. Для такого уроку характерними ознаками є:
- підготовка гуманних освічених людей;
- навчання не словом, а справою;
- проведення уроку не для учнів, а разом з ними;
- спрямування діяльності не на клас, а на особистість кожного учня;
- забезпечення засвоєння навчального матеріалу на уроці.
На уроках української мови та літератури забезпечую стабільну навчально-
пізнавальну атмосферу в класі, пропоную учням тестові та різнорівневі завдання,
комунікативно-ситуативні вправи, завдання творчого характеру, конструювання
діалогів; формую мовну та літературну компетенцію учнів, мотивую пізнавальну
й самоосвітню діяльність школярів, прищеплюю любов до рідної мови; спонукаю
до розмірковування, порівняння, узагальнення, вчу висловлювати власні думки й
оцінки, презентувати власні асоціації.
23

24. Такі види діяльності дають позитивні результати, створюють сприятливі
умови для повноцінної діяльності кожної дитини, ситуацію успіху, працюють на
забезпечення якості освіти.
На кожному уроці прагну виховувати в учнів стійку позитивну мотивацію
навчальної діяльності як важливий фактор формування творчої активності
особистості, забезпечую стабільну навчально-пізнавальну атмосферу в класі, бо
саме інтереси та мотивація – основні фактори успішного навчання.
2.5. Формування та розвиток творчих здібностей школярів у
позашкільних навчальних закладах – гуртках
Вивчення науково-педагогічної літератури доводить, що важливого значення
для творчого розвитку особистості набувають заняття у позашкільних навчальних
закладах — гуртках. За своєю сутністю гурток — це специфічна спільність дітей
та учнівської молоді, яка ґрунтується насамперед на добровільності, спільності
інтересів, спрямованості на певний вид навчальної та практичної діяльності;
середовище, де забезпечуються умови інтелектуального, духовного і фізичного
розвитку дітей, реалізація їхнього творчого потенціалу в галузі позашкільної
освіти і виховання та створюються комфортні умови соціальної адаптації до умов
реального життя.
Головною метою гурткової роботи є створення умов для творчого,
інтелектуального, духовного та фізичного розвитку дітей у вільний час й
задоволення їх освітніх потреб.
Педагогічний процес у позашкільному навчальному закладі спрямований на
всебічний розвиток творчої особистості, формування соціального досвіду на
основі власних бажань дитини, урахування її нахилів і задатків. У позашкільному
педагогічному процесі дитина не просто відтворює засвоєне раніше, а й доповнює
та удосконалює те, що засвоїла, чого навчилася. У цьому полягає закон творчої
поведінки й особливість методики позашкільного педагогічного процесу, яка
будується на обов’язковому заохоченні дитини, багатстві вражень, створенні
24

25. оптимальних людських стосунків, які є джерелом продуктивної творчої діяльності
дитячої спільноти. Найголовнішою функцією позашкільних навчальних закладів є
знаходження таких видів діяльності, такої праці, у якій дитина змогла б стати
справжнім творцем, тому що без цього не може бути й мови про розвиток творчої,
всебічно розвиненої особистості.
Питання роботи позашкільних закладів досліджувала велика кількість вчених
та педагогів. Наприклад, С. Шацький у своїх працях наголошував, що завдяки
позашкільному вихованню можна досягти того, що всі діти й підлітки зможуть
розвивати свої творчі здібності та позитивні інтереси. Він зазначав, що діти
допитливі, намагаються до всього доторкнутися, усе спробувати; прагнуть
виявити себе, ділитися своїми враженнями, звідси і розвиток творчої уяви,
фантазії. У своїй практичній діяльності С. Шацький завжди створював
найсприятливіші умови для творчої цікавої роботи, в якій діти могли б «виявити
себе». Пропонуючи відкрити дитячий клуб, він спирався на головну ідею
дитячого клубу — організувати центр, де дитяче життя будуватиметься на основі
вимог, які випливають із природи дитини. На його погляд, клуб — це таке творче
об’єднання вихованців, де створені найсприятливіші умови для різноманітних
зустрічей, цікавого дозвілля, змістовної праці, занять мистецтвом, гри тощо.
Т. Сущенко розглядає позашкільну педагогіку як науку про виховання
творчістю, пріоритетними категоріями якої є поняття: «співтворчість, інтерес,
захоплення, творча діяльність, дослідництво, інтелектуальна незалежність,
саморозвиток, психологічний комфорт, обдарованість, гармонійний і всебічний
розвиток, взаємодія». Найголовнішою функцією позашкільних навчальних
закладів, без якої не може бути й мови про розвиток творчої, всебічно розвиненої
особистості, є знаходження таких видів діяльності, такої праці, де дитина змогла б
стати справжнім творцем.
Розглядаючи питання розвитку творчих здібностей учнів на заняттях у
гуртках, Г. Александровська зазначає, що наявність творчих здібностей у людини
ще не гарантує творчих здобутків. Для їх досягнення необхідний «двигун», що
запустив би в роботу механізм мислення, тобто необхідні мотивація до діяльності
бажання й воля. На її думку: «Гурткова робота в позашкільних навчальних
25

26. закладах, допомагає розв’язувати окреслені питання, зокрема шляхом організації
творчої діяльності».
Позашкільна робота являє собою сукупність різних видів роботи і має широкі
можливості впливу на дитину. Це — різноманітна позашкільна діяльність, що
сприяє більш різнобічному розкриттю індивідуальних здібностей дитини,
розвитку в дітей інтересу до різних видів діяльності та збагачує особистий досвід
дитини, її знання про розмаїття людської діяльності, під час яких дитина набуває
необхідні практичні вміння і навички.
Робота у гуртку несе дитині спілкування з іншими дітьми, радість і
задоволення від виконання роботи та розвиток творчих здібностей. Під час
проведення занять у гуртку потрібно навчити вихованців бачити і творити красу,
яка буде милувати та радувати оточуючих і розвивати уявлення у дитини.
Успіх виховання й навчання багато в чому залежить від того, які методи й
прийоми використає педагог, щоб донести до дітей певний зміст, сформувати в
них знання, уміння, навички, а також розвинути здатності в тій або іншій області
діяльності. Г. Александровська відзначає, що для реалізації передумов розвитку
творчих здібностей вихованців використовуються такі ефективні форми й методи
навчання, як: пояснювально-ілюстративний, розповідь, бесіди, робота з книгою,
демонстрація, вправи, практичні роботи репродуктивного і творчого характеру,
методи мотивації і стимулювання, навчального контролю, взаємоконтролю й
самоконтролю, проблемно-пошуковий, пізнавальна гра.
Дослідження літературних джерел та публікацій педагогів і дослідників
говорять про те, що дуже часто для розвитку творчих здібностей на заняттях у
гуртках вчителі використовувати ігри, які допомагають розвивати у дітей
допитливість, змушувати їх логічно мислити та сприяли б кращому
запам’ятовуванню теоретичного матеріалу. Тому потрібно з вихованцями
проводити творчі та розвиваючі ігри, які при усій своїй розмаїтості об'єднані під
загальною назвою не випадково, вони всі виходять із загальної ідеї та мають
характерні творчі моменти.
26

27. Висновок
Проблема розвитку творчих здібностей дітей сьогодні є дуже актуальною.
Якими б феноменальними від природи не були здібності, самі собою, поза
навчанням та діяльністю вони розвиватися не можуть. Тому, завдання шкільних
та позашкільних закладів — виявити і розвинути їх у доступній і цікавій дітям
творчій діяльності, використовуючи ефективні форми та методи навчання.
Залучення учнів до творчої діяльності розкриває перед ними горизонт
людських можливостей і сприяє правильному визначенню свого місця на
широкому полі власних знань, умінь та здібностей. Саме в творчості людина
реалізує в усій повноті свої знання, уміння та здібності, а отримавши можливість
випробувати себе в різних видах діяльності, точно переконується в наявному
арсеналі знань, умінь та здібностей і тим самим адекватно оцінює свої
можливості. Навчально-виховний процес слід насичувати такою творчою
діяльністю, яка б сприяла повному задоволенню і розвитку пізнавальних
можливостей молодших школярів, надавала їм максимальну свободу для творчого
просування, пробуджувала прагнення цікаво провести дозвілля, тобто він повинен
передбачати органічне поєднання нашої професійної діяльності з творчими
намірами і діями дітей в єдиному пізнавально-творчому процесі. Переживання
успіху, в той же час, викликає позитивне ставлення до творчої діяльності, сприяє
набуттю певного життєвого досвіду, навичок самостійної діяльності і поведінки,
більш чіткого усвідомлення загальної і часткової цілі. Внаслідок цього з'являється
свідоме прагнення до самоосвіти, самовдосконалення, самоаналізу, набуття
відповідних вмінь та навичок щодо творчого розв'язання проблем, не зупинятися
на півдорозі, тобто поступово здійснюється становлення тих властивостей і
якостей, які є складовими творчих здібностей особистості. Тому не перестаю
нагадувати про необхідність використання на своїх заняттях різних вправ і
педагогічних прийомів, що пропонує нам методика А.Гріна «Конструктор
занять», яку педагоги-новатори активно використовують на своїх заняттях.
Важливо допомогти молодшому школяреві пізнати себе, свої здібності,
нахили. І саме впровадження ідей гуманізації в практичну діяльність
позашкільних закладів з орієнтацією на творчу обдарованість дитини – основний
шлях вирішення цього питання. Тому поряд із формуванням національної
27

28. самосвідомості, оволодінням дітьми засобами рідної мови, історії, культури,
мистецтва, народних традицій і звичаїв у центр уваги педагогічних працівників
позашкільних закладів повинна бути поставлена проблема своєчасного виявлення
обдарованих дітей шляхом ранньої і поетапної діагностики, використання
стимулюючих засобів щодо розвитку їхніх творчих потенційних можливостей.
Розвиток творчої активності дітей старшого шкільного віку переходить у
процеси вищого рівня – пошукової, дослідницької та експериментальної роботи.
Вони будуть ефективним, якщо така робота здійснюється у тісній взаємодії школи
та позашкільних навчальних закладів. Це співробітництво обопільно корисне:
практична творча діяльність, яку здійснює особистість у гуртку, творчому
об'єднанні позашкільного навчального закладу, стимулює її пізнавальну та творчу
активність і вимагає наявності теоретичних знань, здобутих під час навчання у
школі; загальноосвітня школа зацікавлена у найширшому використанні
теоретичних знань у практичній діяльності, на основі якої діти переконуються у їх
істинності, і що сприяє їх інтелектуальним та творчим здобуткам.
Найвище ж досягнення будь-кого з педагогів я би виокремила трьома
пунктами:
- продовження справи вихованцями;
- практичне застосування знань, умінь і навичок, здобутих через позашкільну
освіту, у подальшому навчанні, побуті, одним словом – у самостійному житті;
- пам’ять про проведений на заняттях гуртків час і через багато років.
Отже, повноцінний розвиток творчих здібностей дитини, у певній мірі
залежить від умов та методів організації позашкільної роботи, які передбачають
залучення учнів до наукового пошуку і використання отриманих знань на
практиці при вмілому педагогічному керівництві. Отже, сьогодні одним із
основних завдань діяльності позашкільного навчального закладу залишається
забезпечення атмосфери комфорту, доброзичливості та співпраці й створення
умов для розвитку дитячої творчості.
28

29. Список використаної літератури
1. Закон України «Про позашкільну освіту» // Освіта України. - 2000. - № 31.
- 16 с.
2. Александровська Г. Л. Розвиток творчих здібностей учнів у позашкільних
закладах / Г. Л. Александровська // Освіта впродовж життя: Таврійський вісник
освіти. - 2014. - № 3 (47).
3. Андреев В. И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой
личности: Основы педагогики творчества / В. И. Андреев. - Казань: Изд-во
Казанского университета, 1988. - 288 с.
4. Битюков К.О., Кочетков И.Б. Школа учебы и школа творчества / К.О.
Битюков, И.Б. Кочетков. - Л.: ЛГПИ, 1990. - 111 с.
5. Ващенко Г. Загальні методи навчання / Г. Ващенко. - К.: Українська
Видавнича Спілка, 1997. - 441 с.
6. Вержиховская А.Т., Литвинова Н.И., Ходочок А.В. Психологические
условия подготовки школьников к творческой деятельности / Т.А. Вержиховська,
Н.И. Литвинова, А.В. Ходочок //Психология. Вып. 37. - 1997. - С.20-24.
7. Данюшенков В.С. Теория формирования активности личности
Школьника / В.С. Данюшенков //Наука и школа. - 1999. - №2. - С.39 - 46.
8. Дараган О. Розвитку мислительної активності сприяє психолог /
О.Драган //Рідна школа. - 1997. - №6. - С.37.
9. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: методичний
посібник. – К. – 2002.
10. Когут О.І. Інноваційні технології навчання української мови і літератури.
– Тернопіль: Астон, 2005.
11. Мистецтво життєтворчості особистості. Науково-методичний посібник: У
ІІ-х частинах. – К.: ІЗМН, 1997.
12. Освітні технології: Навч.-метод. посіб. /О.М.Пєхота, А.З.Кіктенко та ін. -
К.: А.С.К., 2004. - 256 с.
29

30. 13. Паламарчук В., Рудаківська С. Від творчої особистості до нових
технологій навчання / В. Паламарчук, С. Рудаківська //Рідна школа. - 1998. - №2.
- С.52-62.
14. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія,
практика, досвід, метод, посібник. – К.: АПН. – 2002.
15. Сиротинко Г.О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. – Х.:
Основа, 2002.
16. Сущенко Т. І. Позашкільна педагогіка: навч. посіб. / Т. І. Сущенко. -К.:
ІСДО, 1996. - 144 с.
17. Український педагогічний словник / Под ред. С. Гончаренко. - К., 1997.
18. Шамова Т.И. Активизация учения школьников / Т.И. Шамова. - М.:
Просвещение, 1989. - 134с.
19. Шулдик В.І. Педагогічний аспект диференційованого підходу до учнів у
навчальному процесі: Навчально-методичний посібник: – К.: ІЗМН, 1997.
30

31. Додатки
Конспект заняття
Тема: Зміст та особливості побудови казки
Мета: Ознайомити учнів з казкою,як жанром усної народної творчості,її
тематикою та особливостями;опрацювати з учнями народну казку «Ох»
;допомогти учням усвідомити уявлення про добро і зло, красиве та
потворне;формувати навички виразного читання казок;розвивати культуру
зв’язного мовлення;виховувати позитивні риси характеру.
Тип уроку: Засвоєння та усвідомлення нового матеріалу.
Обладнання: Збірки українських народних казок, підручник (текст),
ілюстрації до казок.
Хід заняття
- Організаційний момент.
Підготовка робочих місць. Вітання. Повідомлення теми і мети
- Основна частина.
1. Мотивація навчальної діяльності
Вчитель читає вірш.
Десь за горами, за лісами,
Десь на оцій землі…
Казка чарівна проживає,
Що стрінеться тобі й мені.
Світ весь навколо заіскриться,
Станеш щасливим ти.
З казки чарівної, жар-птиця,
Мрії усі здійсни !
Як ви думаєте,про що ми сьогодні будемо з вами говорити? Правильно, ми
сьогодні з вами побуваємо у світі казки.
2. Актуалізація опорних знань.
- Які жанри народної творчості вам відомі?
31