Дані методичні поради дозволять в більш широких аспектах розглянути про особливості створення друкованої бібліотечної продукції. Більш детально розкрита тема про види бібліографічних посібників: універсальні, комплексні переважно малих форми. Також розкриті можливості друкованої реклами.

1. Відділ культури і туризму
Черкаської райдержадміністрації
КЗ „Районний організаційно-методичний центр
бібліотечної та краєзнавчої роботи”
відділ організаційно-методичної роботи
(МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ)
Черкаси – 2014
1

2. Бібліографічні видання публічної бібліотеки: різновиди та методика створення:
Методичні поради /КЗ „РОМЦ БКР”; автор – укладач Л.В.Гріщенко – Черкаси: [б. в.],
2014. – 28 с.
Дані методичні поради дозволять в більш широких аспектах розглянути про
особливості створення друкованої бібліотечної продукції. Більш детально розкрита
тема про види бібліографічних посібників: універсальні, комплексні переважно
малих форми. Також розкриті можливості друкованої реклами.
Видання насамперед рекомендоване бібліотечним працівникам масових та
шкільних бібліотек, а також тим, які причетні до створення друкованої продукції .
Автор – укладач: Л.В.Гріщенко
Редактор: О.В. Шульга
Відповідальна за випуск: В.М.Канюка
Комп’ютерний набір: Л.В.Гріщенко
©Комунальний заклад „Черкаський районний організаційно-методичний
центр бібліотечної та краєзнавчої роботи”.
© Гріщенко Л.В., 2014
ВСТУП
2

3. Сьогодні бібліотеки як інформаційні центри покликані створювати
необхідні умови для реалізації конституційного права громадян на вільне
отримання інформації із загальнодоступних джерел. Успішне вирішення цих
завдань пов’язане з активним впровадженням і використанням у публічних
бібліотеках комп’ютерної технології, що дозволяє в більш широких
масштабах організувати забезпечення інформаційних потреб різних верств
населення.
Слід сказати, що не всі бібліографічні посібники, що видаються
публічними бібліотеками, мають необхідну якість. Деяким з них притаманні
недоліки, а саме:
- невідповідність їх внутрішньої форми жанру, вказаному на обкладинці
посібника;
- відсутність визначення цільового і читацького призначення;
- відсутність якісних анотацій;
- дублювання (бібліографічні посібники на однакову тематику
видаються одночасно в кількох бібліотеках);
- не завжди зазначається на основі яких джерел укладено посібник:
власних, чи з використанням записів електронних каталогів бібліотек
України;
- неякісне оформлення.
ДОСТ 7.0-99 дата введення 2000-07-01 (замість ДОСТ 7.0-84) визначає
також близько 100 підвидів бібліографічних видань за різними ознаками.
Традиційно, публічні бібліотеки створюють універсальні, тематичні,
краєзнавчі, персональні, поточні, анотовані, алфавітні, систематичні,
хронологічні посібники переважно малих форм. Як правило, вони носять
рекомендаційний характер.
В теорії бібліографії стосовно до бібліографічних посібників
використовуються наступні основні класифікаційні категорії: форма, тип,
жанр, вид.
Розрізняють наступні основні форми бібліографічних посібників:
бібліографічні видання – неперіодичні, періодичні і такі, що продовжуються;
несамостійні видавничі форми (внутрішньокнижкові, внутрішньожурнальні,
внутрішньогазетні, прикнижні, пристатейні бібліографічні матеріали); -
карткові форми (картотеки); - механізовані і автоматизовані бібліографічні
(документографічні) та інші.
Особливими типами бібліографічних матеріалів є покажчики до
видань та допоміжні покажчики до бібліографічних посібників.
Покажчики до видань – важлива складова частина науково-
довідкового апарату видання. Покажчики до видань представляють собою
3

4. бібліографічний пошуковий апарат, побудований на базі документального
масиву, в якості якого виступає склад та інформаційний зміст документів в
певному виданні. Покажчики до видань – не замінні засіб поглибленої
бібліографічної орієнтації в зміст документів, вміщених у тому виданні, в
якому ці покажчики складені.
Допоміжні покажчики в цілому аналогічні за характером вказівниками
до видань, але складаються вони до джерел бібліографічної інформації.
Допоміжні покажчики забезпечують багатоаспектну орієнтацію в
документах, відображених у бібліографічному посібнику, повідомляючи про
них різні змістовні і формальні відомості в інших розрізах, ніж це зроблено в
основному тексті посібника. При цьому допоміжні покажчики звичайно не
містять власних бібліографічних описів документів, а відсилають до
відповідних бібліографічних записів основної частини допомоги.
Основні типи бібліографічних посібників і методика їх складання.
Отже, по суті, будь-яка бібліографічна інформація, зафіксована в
деякій закінченій документальній формі, є бібліографічним посібником.
Існують різні класифікації даних посібників, які розподіляються за
видами і у свою чергу виділяються за різними ознаками:
за змістом – універсальні, галузеві, тематичні, краєзнавчі,
персональні
з часу видання – поточні, ретроспективні, перспективні, кумулятивні
(об'єднуючі матеріали, що вийшли раніше випусків)
за повнотою відбору – реєстраційні, вибіркові, сигнальні, анотовані
за способом угрупування матеріалу – алфавітні, предметні,
словникові, систематичні, хронологічні.
За формами:
- рукописна (машинописна)
- несамостійно видавнича (внутрішньокнижкові,
внутрішньожурнальні, внутрішньогазетні, прикнижкові, пристатейні
посібники)
- карткова (каталоги і картотеки)
- машиночитаючі (електронні бази і банки даних)
- бібліографічні видання (посібники, видані друкарським способом)
Бібліографічним посібникам властива велика жанрова різноманітність.
Із врахуванням специфіки роботи публічних бібліотек слід орієнтуватись на
визначення видів бібліографічних посібників за ознаками внутрішньої
форми. Такі види бібліографічних посібників прийнято називати жанрами,
тому що поняття “жанр” найбільш відповідає поділу за ознаками
внутрішньої форми (до яких належать: масштаб охоплення об’єкта
4

5. відображення, особливості внутрішньої структури бібліографічного
посібника, особливості викладення матеріалу в бібліографічному посібнику,
тощо). Поняття “жанр” взагалі не має точного визначення, його тлумачення
може бути різним. Пропонується взяти за головний такий підхід до жанрів,
який використовують, наприклад, у поділі художньої літератури на жанри:
роман, повість, оповідання, поема, вірш, тощо.
Посібник певного типу (покажчик, список, огляд) може бути виконано
в різних жанрах залежно від специфіки його змісту і призначення. З цієї
точки зору виділяються: - бібліографічні монографії, тобто великі
бібліографічні посібники науково-допоміжного призначення, створені на
основі ретельного виявлення та поглибленого вивчення великого масиву
документів, що містять, як правило, нові або уточнені відомості про
бібліографування матеріалів; - путівники по літературі, які поєднують в собі
відомості про первинні документи і джерела бібліографічної інформації з
теми путівника з різного роду методичних порад і рекомендацій; -
бібліографічні словники, що поєднують бібліографічні відомості по
відображення у словнику осіб з бібліографічною інформацією про їхні твори
та літературу про них; - плани читання, чітко регламентують склад і
послідовність читання з обраного питання; - розповіді про книжки та ін..
Дуже важливим є поняття "вид" бібліографічного посібника. Види
посібників можуть виділятися за самими різними ознаками.
Ознак, за якими класифікуються бібліографічні посібники, дуже багато.
Одна і та ж допомогу може одночасно відноситися до декількох видів,
виділеним по різними ознаками. В залежності від цілей класифікації можна
обмежитися певним набором ознак (або навіть однією ознакою), не беручи
до увагу інші.
Видова класифікація бібліографічних посібників має велике наукове,
навчально-пізнавальне і конкретно-методичне значення. Вона дозволяє
науково обґрунтовано систематизувати величезну різноманітність
бібліографічної продукції, правильно в ньому орієнтуватися.
Найбільш загальні розподіли класифікації, в якості яких взяті: 1)
суспільне призначення бібліографічних посібників; 2) особливості змісту,
форми і цільового призначення документів як об'єктів бібліографування; 3)
специфічні аспекти методів бібліографування (методичні ознаки); 4) власна
форма допомоги як основа їх видових підрозділів.
Виділені конкретні ознаки видових відмінностей (всього їх 23), а за
кожною ознакою існують основні види бібліографічних посібників (їх понад
130).
5

6. Види бібліографічних посібників виділяють за різними ознаками:
внутрішньої форми, суспільного призначення, особливостей об’єкта обліку,
особливостей методів бібліографування, за зовнішньою формою.
СТВОРЕННЯ БІБЛІОГРАФІЧНИХ ПОСІБНИКІВ
Однією з найважливіших функцій бібліотек є бібліографічна, тобто
створення різних бібліографічних посібників.
Бібліографічний посібник - це основний вид бібліографічної
продукції, результат бібліографування, засіб бібліографічного
обслуговування і використання бібліографічної інформації. В ньому найбільш
повно реалізуються функції бібліографічної продукції.
Він може містити від одного бібліографічного запису
(бібліографічний плакат) до декількох мільйонів (каталоги найбільших
бібліотек).
Згідно ГОСТу 7.0-99 Бібліографічний посібник - це впорядкована
чисельність бібліографічних записів.
Їх підготовка базується на загальній технології бібліографування, але
має при цьому свої особливості.
Робота зі складання бібліографічних посібників поділяється на кілька
етапів, які виконуються в певній послідовності. Зазначимо, що створення
різного роду бібліографічних посібників є невід'ємною частиною
бібліотечного обслуговування.
ХАРАКТЕРИСТИКА ЖАНРІВ БІБЛІОГРАФІЧНИХ ПОСІБНИКІВ
До основних жанрів бібліографічних посібників відносяться покажчик,
список, огляд документів. З'явилися нові за тематикою, наповненню і
способам розкриття змісту розкритих матеріалів бібліографічні посібники:
путівник, бібліографічний довідник (словник), бібліографічна енциклопедія,
бібліографічна антологія, бібліографічна хрестоматія, бібліографічний нарис
та ін.
Основні типи бібліографічних посібників (всього їх шість:
бібліографічний покажчик, бібліографічний список, бібліографічний огляд,
бібліографічний каталог, бібліографічна картотека і бібліографічна база
даних).
Найважливішим з них є бібліографічний покажчик.
Раніше терміном “покажчик” (літератури) нерідко означав будь-який
бібліографічний посібник.
1. Бібліографічний покажчик – бібліографічний посібник значного
обсягу зі складною структурою і науково-довідковим апаратом (згідно
ГОСТу 7.0-99).
6

7. Бібліографічний покажчик складається з основної частини та
науково-довідкового апарату. Він відображає документи та інші матеріали,
які розкривають або вузьку, конкретну тему, або широку, багатоаспектну, а в
ряді випадків - галузь знань або область діяльності. Це і обумовлює
складність його структури (наявність розділів, підрозділів), впливає на
угрупування бібліографічних записів і порядок їх розташування всередині
кожного поділу.
Бібліографічний покажчик містить, як правило, десятки, а то й сотні
бібліографічних записів. Угрупування записів найчастіше буває тематичним,
систематичним, алфавітним або хронологічним.
Обов'язковою частиною науково-довідкового апарату є допоміжні
покажчики. Вибір того або іншого допоміжного покажчика у кожному
конкретному покажчику визначається його виглядом, цільовим
призначенням, видами відображаючих документів і угрупуванням запису в
основній частині.
Найчастіше створюються такі допоміжні покажчики: іменний,
предметний, персоналій, географічних назв та ін.
Чим більше в покажчику різних допоміжних покажчиків, тим ширше
пошукові можливості.
До складу науково-довідкового апарату входять також: передмова,
вступна стаття і додатки, але докладніше про них трохи далі.
Бібліографічні покажчики складаються за наступними напрямками:
- на допомогу навчальній та науково-дослідницькій діяльності;
- персоналій вчених, письменників;
- різним економічним аспектам;
- питань, пов’язаними з великими політичними кампаніями,
ювілейними і пам'ятними датами, подіями внутрішнього та міжнародного
життя;
- з регіональної тематики, краєзнавства.
2. Бібліографічний список – бібліографічний посібник з простою
структурою. До цього жанру відносять бібліографічні посібники, що
складаються з обмеженої кількості бібліографічних записів і мають просту
структуру, без допоміжного апарату. Як синонім використовується термін
“список літератури”.
Така допомога включає бібліографічні записи на матеріали по вузькій
темі або питання, він невеликий за обсягом і нескладний по структурі, тому
не має довідково-методичного апарату. У старих підручниках говорилося,
що обсяг списку не повинен перевищувати 20 назв, але зазвичай, у
7

8. бібліографічному списку може бути від 2 до 50 записів. Головне, щоб була
проста структура, зрозуміла читачеві.
При великій кількості записів, включених в бібліографічний список,
можливе їх групування за розділами. Слід відзначити, що найактивніше
серед інших жанрів бібліографічної продукції публічні бібліотеки видають
рекомендаційні бібліографічні списки
Варіантами бібліографічних списків є пам'ятки читачеві, книжкові
закладки та інші малі форми допомоги.
3. Бібліографічний огляд – бібліографічний посібник, в письмовій
або усній формі представляє собою зв’язне оповідання.
Розрізняються за призначенням (інформаційні, рекомендаційні) і за
змістом (універсальні, галузеві, тематичні, персональні).
В бібліографічних оглядах характеристика творів доповнюється
необхідними поясненнями і фактичними даними. Цільове і читацьке
призначення, зміст теми та інші особливості визначають кількість творів, про
яких дається інформація в огляді. Зазвичай документи в огляді групуються за
принципом “від загального до приватного“, “від простого до складного”.
Така побудова дозволяє отримати читачеві певний обсяг знань. Іноді
документи в огляді групуються по окремих аспектах теми, по значущості
документів або за жанрами. В огляді історичної літератури зазвичай
застосовується історико - хронологічне угрупування.
Обов’язковими елементами бібліографічного огляду є вступна
(вступна частина, аналітична частина і висновки (заключна частина).
У вступі обґрунтовується тема, зазначається її специфіка, вказується
цільове і читацьке призначення огляду.
Основна частина - це розповідь про документи. Характеристика
кожного документа містить відомості про автора, назва документу, відомості
про розглянуті питання. Обов’язково складаються короткі тексти, які
об’єднують всі частини огляду в цілісне оповідання. У текстах - “зв’язках”
можна підкреслити схожість творів або, навпаки, відмінності між ними (за
масштабами відображаються події, по глибині розкриття теми, за жанром і
т.д.). Можна відзначити популярність автора, ступінь документальності і
художнього вимислу. Іноді з’єднувальним текстом служить анотація. Можна
використовувати і тексти самих документів, підібрати уривки, які
підтверджують висловлену думку і одночасно допомагають перейти до
характеристики іншого документа.
У заключній частині огляду підводяться підсумки, даються
рекомендації, вказується додаткова література по даній темі. Іноді читачам
8

9. повідомляються відомості про критичні статті і рецензії, про бібліографічні
видання по темі огляду.
Після укладення наводиться список літератури. У цьому списку
даються повні бібліографічні описи всіх згаданих в огляді документів.
4. Бібліографічний каталог - сукупність розміщених за певними
правилами бібліографічних записів на документи, що розкривають склад і
зміст фонду бібліотеки або інформаційного центру. Бібліотечний каталог
функціонує у картковій або машиночитній формі (електронний каталог), на
мікроносіях, а також у формі книжкового видання. Каталоги складаються з
карток, що містять відомості про книги, журнали й інші друковані матеріали.
Залежно від способу групування карток каталоги бувають: абетковий,
систематичний, предметний. У раціонально організованій системі кожний з
каталогів розкриває фонд у певному аспекті. Каталоги не дублюють один
одного, а доповнюють. Всі каталоги становлять єдине ціле. Створенню
каталогів передує бібліографічний опис джерела.
5. Бібліографічна картотека – бібліографічний посібник,
реалізований в картковій формі, що містить бібліографічну інформацію.
Розрізняють алфавітні, систематичні, краєзнавчі, предметні та інші
картотеки. На відміну від бібліотечного каталогу картотека може включати
відомості про документи, що відсутні у фондах бібліотеки. Бібліографічна
картотека не пов'язана з визначеним фондом документів сукупністю
розташованих за певними правилами бібліографічних записів на документи.
6. Бібліографічна база даних – відсильна документальна база даних,
що містить бібліографічні записи.
Інші: Бібліографічний словник. Сам жанр бібліографічного посібника
визначає принцип його побудови. Як правило, складається з статей, в кінці
яких приводиться бібліографія. Статті в бібліографічному словнику
подаються в алфавіті чи то предметів, об’єднаних темою посібника, чи то
прізвищ видатних особистостей.
Кожна стаття містить важливу інформацію про значення і
проблематику предмета або основні факти біографії особи і його творчості.
Називаються і аналізуються найзначніші твори автора і дати їх перших
публікацій.
Якщо бібліографічний словник присвячується творчості одного
письменника, то принцип подачі його творів може бути відсортований за
алфавітом назв, при відсутності заголовка - за алфавітом першого рядка
поезій.
У жанрі бібліографічного словника доцільно готувати бібліографічні
посібники, присвячені видатним діячам певної галузі науки, історії, культури.
9

10. На жаль, цей досить цікавий жанр бібліографічного посібника
незаслужено ігнорується нашими бібліографами.
Бібліографічна бесіда (бесіда про книги). Доволі часто цей жанр
бібліографічного посібника називають бібліографічним оглядом, не
розрізняючи його з попереднім. Проте за формою представлення
бібліографічної інформації бесіда відрізняється від огляду тим, що
характеристика документів в ній подається послідовно, з логічним
переходом від одного документа до іншого.
Дуже часто бібліографічні бесіди готуються до проведення у
бібліотеці масових заходів.
Бібліографічна довідка. Такий особливий вид бібліографічних
посібників як бібліографічна довідка не знайшов відображення в ДОСТ 7.0-
99. Вона включена в інший розділ - “Бібліографічне обслуговування”. І
йдеться тут лише про частину подібних бібліографічних посібників:
тематична, адресна, уточнююча, усна і письмова довідка. Проте, по суті
своїй, бібліографічна довідка може мати характер будь-якого
бібліографічного посібника.
В практиці роботи публічних бібліотек такий жанр бібліографічного
посібника стає все більше популярним. Як, правило, такі посібники готуються
напередодні очікуваного багатократного запиту на ту чи іншу інформацію,
що пов’язана із подіями у суспільному чи політичному житті країни, світу.
Часто бібліографічна довідка є узагальненням пошукової,
дослідницької краєзнавчої роботи бібліографа, в результаті якої по крихті
збирається рідкісна інформація (із розповідей старожилів також).
Прикладом такої бібліографічної довідки можна назвати бібліографічні
посібники “Історія однієї вулиці: вулиця Пальохи”.
Жанри, які рідко використовується в практиці роботи публічних
бібліотек:
Бібліографічний журнал. Бібліографічний журнал, як правило, вміщує
бібліографічні повідомлення різноманітних жанрів: рецензії, анотації,
бібліографічні огляди і списки, критико-бібліографічні статті та інші
публікації.
Бібліографічний відділ у періодичному виданні. Це частина видання
(журналу або газети), яка регулярно інформує про нові видання. Так само, як
і бібліографічний журнал, вона може складатися з різних жанрів: окремих
бібліографічних повідомлень, списків або оглядів.
Останніми роками публічні бібліотеки створюють нові жанри
бібліографічних посібників малих форм: біобібліографічні нариси, есе,
бібліографічні антології, рекламні списки, дайджести і ін.
10

11. У кожного типу посібників є свої нюанси складання, але є і загальне,
що їх об'єднує.
ВИМОГИ ДО СТВОРЕННЯ БІБЛІОГРАФІЧНИХ ПОСІБНИКІВ
Загальна методика підготовки бібліографічних посібників.
По-перше, перш ніж приступати до його складання, потрібно
визначитися з типом і видом посібника.
Укладання бібліографічного посібника складається з наступних
етапів: підготовчого, основного та заключного.
Підготовчий етап складання бібліографічного посібника включає в
себе вибір та вивчення теми, розробку плану-проспекту, виявлення
документів по темі посібника.
- вибір і вивчення теми
Тема вивчається в різних аспектах: з точки зору новизни,
актуальності, інтересу до неї читачів, забезпеченості літературою,
відповідності профілю і можливостям бібліотеки.
Тема має бути:
- актуальною і суспільно значимою, відповідати
можливостям бібліотеки, економічному і культурному
профілю району обслуговування, бібліографічним запитам
користувачів;
- бібліографічно незабезпеченою. Важливо знати, що вже
видано з даної теми, що передбачає видати бібліотека.
- розробка плану-проспекту
Це основний документ, який визначає напрями подальшої роботи
над бібліографічним посібником. У ньому визначається: цільове та читацьке
призначення посібника, хронологічні рамки посібника (виходячи із середніх
термінів старіння інформації, це повинна бути література останніх років
видання), види видань, визначається структура бібліографічного запису (чи
вона буде складатися тільки з бібліографічного опису або повинна
супроводжуватися анотацією; які передбачаються анотації - довідкові або
рекомендаційні), визначається структура посібника (спосіб групування
матеріалів: алфавітна, хронологічна, систематична або тематична) і дати
перелік якщо не всіх, то найважливіших розділів, рубрик і підрубрик,
визначається склад довідково-методичного апарату посібника - передмова,
допоміжні покажчики, додатки, вступної статті.
- обґрунтування цільового і читацького призначення
Цільова адреса має бути вказана максимально точно і конкретно: чи
то на допомогу професійно-виробничій діяльності, освіті, самоосвіті,
11

12. агітаційно-пропагандистській чи масовій роботі, підвищенню кваліфікації,
для початкового знайомства з темою, інше.
Щодо читацького призначення, то в деяких випадках вона
безпосередньо виходить із цільового призначення. А в тому випадку, коли
документи однієї тематики і одного цільового призначення пропонуються
різним за ступенем підготовки або за професійними інтересами
споживачам, слід уточнити читацьке призначення посібника, особливо,
рекомендаційного.
- виявлення літератури по темі посібника.
Виявлення - пошук документів з метою їх подальшої бібліографічної
обробки.
Роботу з виявлення документів для бібліографічного посібника слід
починати з виявлення кола джерел: основних і додаткових.
Основними джерелами для відбору документів є, передусім,
каталоги і картотеки бібліотеки в традиційному і електронному варіантах,
додатковими – електронні каталоги інших бібліотек, видання галузевої і
сигнальної інформації, реферативні журнали. Це джерела інформації, що
найповніше розкривають світовий документальний потік.
Особливу увагу слід приділити і прикнижковій бібліографії, що
допоможе не тільки доповнити посібник літературою (і причому, найбільш
значимою), але й краще орієнтуватись у її проблематиці, цим же
полегшуючи кінцевий відбір.
Доцільно звернутись і до інших, первинних по своїй суті, видань –
журналів, тематичних збірників, хрестоматій, антологій, зібрань творів і т. і.
Опрацювання документів. Укладання посібника.
На даному етапі передусім необхідно звірити бібліографічні описи
документів з оригіналом, оскільки описи багатьох документів запозичено з
основних і додаткових бібліографічних джерел. Жодне найавторитетніше
джерело не гарантує від неточностей. До того ж, бібліографічні записи, взяті
зі старих джерел не відповідають сучасним вимогам бібліографічного опису.
На наступному етапі слід попрацювати над структурою, або
композицією посібника, і стилем (способом) викладення матеріалу.
Визначається місце і співвідношення всіх частин посібника: вступу чи
передмови, основних розділів, допоміжного матеріалу, ілюстрацій,
довідкового апарату, розташування всіх частин.
Групування бібліографічних описів документів всередині розділів
може здійснюватись в алфавітному або хронологічному порядку. Вибір
порядку розміщення бібліографічних описів залежить від мети висвітлення
документів.
12

13. Особливу увагу слід приділити мові: треба чутливо ставитися до
авторської мови при викладі матеріалу, зберегти її індивідуальність.
Довідковий апарат бібліографічного посібника.
До складу довідкового апарату входять:
- передмова,
- вступна (ввідна) стаття,
- допоміжні покажчики,
- додатки,
- зміст,
- методичні поради.
На Основному етапі здійснюється бібліографічний відбір і
бібліографічне угрупування записів
Він поділяється на аналітичний і синтетичний етапи.
Аналітичний етап. Мета цього етапу: підготувати бібліографічні
записи про документи у відповідності з певною в плані-проспекті структурою
і методичних вимог посібника. Аналітичний етап передбачає роботу з
кожним документом.
На цьому етапі здійснюється бібліографічний відбір, тобто відбираєте
найбільш цінну літературу по вашій тематиці, підхожий за цільовим і
читацьким призначенням
- відомості про кожний твір друку записуються на картки
(так зручніше)
- розтягуєте літературу по рубриках
- по можливості, всі документи переглянути, тому що назви деколи
бувають сліпі, перевірити бібліографічний опис документів. Якщо книга
багатоаспектна, її розумніше помістити в загальний розділ, а в інших зробити
посилання
- анотування документів
Характеризуючи анотації, слід показати їх роль в ознайомленні
читачів з документами, назвати види анотацій, що використовуються в
даному посібнику. Недостатньо просто перерахувати наявні допоміжні
покажчики, треба звернути увагу читача на особливості їх побудови і
можливості практичного використовування. У передмові обов’язково
вказується верхня хронологічна межа відбору матеріалу (рік, місяць, число).
Згідно з призначенням розрізняються довідкові та рекомендаційні
анотації.
Довідкова анотація уточнює назву твору і повідомляє додаткові
(переважно фактичні) відомості про автора, про форми, жанри, призначення
і інші особливості документа, які відсутні в бібліографічному описі,
13

14. найчастіше складаються для наукових, навчальних і довідкових видань.
Повинна бути дуже короткою.
У рекомендаційній анотації дається ваша оцінка книги, статті.
Головне завдання - зацікавити читача. Обсяг рекомендаційних анотацій
зазвичай значно перевищує обсяг довідкових, хоча вимоги стислості й
точності і тут залишаються в силі.
Як правило, публічні бібліотеки готують посібники популярно-
просвітницького, самоосвітнього призначення. Отже, анотації мають бути
рекомендаційними.
По другій ознаці - способу характеристики документів - анотації
поділяються на загальні (характеризує твір у цілому), аналітичні (якщо у
виданні звертається увага на один розділ або частина), групові (об’єднує
кілька близьких за змістом документів).
Кодекс вимог до анотацій, створений у Бібліотеці Академії наук СРСР
включає наступні положення:
1. Анотація має бути лаконічною (довгі анотації не завжди
дочитуються до кінця), але в той же час достатньо конкретною, з
посиланням, у разі потреби, на факти, імена, дати і т. д., цілком зрозумілою
без перечитування. В анотаціях слід уникати складних додаткових речень,
важких синтаксичних зворотів, довгих визначень. Треба уникати в анотації
зайвих слів. Не слід починати анотації зі слова “про”.
2. Анотація не повинна повторювати відомостей, що містяться в
заголовку, і перефразовувати їх.
3. Бажано для кожного бібліографічного запису складати анотації
приблизно однакового об'єму і витримувати логічний порядок відомостей,
що приводяться, незалежно від того, як вони подані в документі, що
анотується.
4. Наукова термінологія, що приводиться в анотації, має бути
загальноприйнятою, відповідати сучасному рівню знань. Маловідомі і
застарілі терміни, що приводяться в бібліографічному описі, або, терміни,
що використовуються тільки даним автором, слід пояснювати.
5. Необхідно стежити за тим, щоб не було суперечностей або
невідповідності анотацій систематизації. Анотація повинна доводити і
підтверджувати віднесення роботи до певного розділу посібника.
У тексті анотації, особливо довідкової, словам має бути тісно, а
думкам — просторо.
Синтетичний етап. На цьому етапі узагальнюється вся робота.
Перевіряється структура посібника, угрупування - дивимося, може деякі
14

15. розділи покажчика мало наповнені, їх прибираємо чи доповнюємо,
перевіряємо порядок їх слідування один за одним.
Приступаємо до нумерації, нумерація необхідна.
Перевіряємо, щоб кожен документ зайняв своє місце в потрібному
розділі, рубриці і т.д., тобто займаємося бібліографічним угрупуванням.
Вона допоможе читачам краще орієнтуватися в посібнику, швидко
знаходити потрібні матеріали.
Заключний етап підготовки бібліографічного посібника включає в
себе:
- підготовку довідково-методичного апарату;
- редагування;
- оформлення бібліографічного посібника.
До складу довідково-методичного апарату входять:
Передмова (або звернення до читача), яким має відкриватися будь-
який, навіть порівняно невеликий посібник.
Тут обов'язково наводяться відомості про призначення посібника;
дається характеристика відображених у посібнику документів; пояснюється
спосіб розміщення матеріалу (а не просто перераховуються назви розділів і
підрозділів, для такої мети служить зміст); називаються види анотацій
(довідкові, рекомендаційні), які використовуються в даному посібнику;
перераховуються наявні допоміжні покажчики (треба звернути увагу читача
на особливості їх побудови та можливості практичного використання);
вказується хронологічна межа відбору матеріалу (рік, місяць, число).
Вступна стаття потрібна не до всіх посібників. Пишеться в
основному до великих посібників спеціальної ретроспективної бібліографії
або персональним покажчикам. Характеризує тему покажчика і основну
літературу по ній. Зазвичай до написання залучають фахівців у цій галузі
знань.
Допоміжні покажчики. Допомагають розкрити зміст посібника щодо
інших аспектів. Найпоширеніші допоміжні покажчики:
- покажчик авторів і назв (найпростіший в алфавіті авт. і загол.);
- іменний покажчик. Він включає прізвища всіх персоналій: і авторів, і
перекладачів, і ілюстраторів, і художників і осіб про яких написано у
виданнях - в цьому випадку номери документів про них беруться в дужки.
Може складатися самостійний персональний допоміжний покажчик;
- географічний покажчик - відображаються географічні назви, про
яких йдеться в тексті документа;
15

16. - предметний покажчик - перелік предметів, зазначених у
документах, навіть якщо їх немає в назві або анотації, тобто приховані теж
потрібно виносити, це дуже трудомістка робота.
Становлять також тематичні, систематичні, хронологічні допоміжні
покажчики.
Додатки. До складу додатків до бібліографічних посібників входять
списки переглянутих джерел (каталоги, картотеки, прикнижні і пристатейні
списки літератури, бібліографічні посібники і т. д.- наводяться всі джерела,
які були переглянуті укладачем), списки умовних скорочень, списки
документів, що вийшли після закінчення роботи над посібником.
Робота над посібником завершується його редагуванням і зовнішнім
оформленням бібліографічних посібників.
В процесі редагування перевіряється правильність бібліографічного
опису, виправляються стилістичні помилки та неточності, повтори, невдалі
вираження і т.д.
Як і будь-яке видання, бібліографічний посібник відкривається
титульним листом. На ньому або на обороті слід указувати прізвище
(прізвища) укладача і його ініціали. На титульному листі приводиться також
заголовок покажчика, підзаголовок (відомості про жанр посібника,
перевидання, редактора і ін.), вихідні дані, а в надзаголовкові —
найменування установи, що підготувала роботу (бібліотеки). В необхідних
випадках використовуються контртитули (найменування серії і переклад
титулу на інші мови), шмуцтитули (для позначення назв розділів і
підрозділів), колонтитули (для рубрик і підрубрик на кожній сторінці
основного тексту).
Посібники, що відображають велику кількість аналітичних описів
статей з журналів і видань, що продовжуються, слід забезпечувати списками
умовних скорочень. При цьому в бібліографічних описах посилання на
джерело дається в скороченій формі (наприклад, ДАН — Доповіді Академії
наук, БТІ — Бюро технічної інформації і т.п.), а в списку скорочень
приводяться повні найменування видань.
Для набору різних структурних частин посібника (передмови,
вступної статті, основного тексту, допоміжних покажчиків і т. д.)
застосовуються шрифти різних кеглів. Так, анотації зазвичай набираються
дрібнішим шрифтом, ніж бібліографічні описи. Порядкові номери записів
повинні бути виділені напівжирним шрифтом, анотації - відділятися від
описів пропуском і починатися з червоного (нового) рядка. Різні шрифти
використовуються для заголовків розділів, підрозділів, рубрик і підрубрик.
16

17. Суттєве значення, (що не завжди враховується на практиці), має
правильне оформлення змісту (зміст): при наборі назв розділів, підрозділів,
рубрик і т.д. повинні застосовуватися вставки (вставка - відступ в
друкарському наборі з однієї або обох сторін для виділення частин тексту),
щоб добре було видно їх взаємозв’язок і внутрішню підпорядкованість.
Різні шрифти використовуються також для назви розділів,
підрозділів, рубрик і підрубрик.
Художнє оформлення бібліографічних посібників передбачає широке
застосування різних ілюстративних матеріалів: фотокопій обкладинок або
титульних листів найцікавіших і найзначніших видань, портретів діячів науки,
культури, мистецтва (в персональних покажчиках і бібліографічних
словниках), карт (в країнознавчих і краєзнавчих посібниках). Важливо при
цьому, щоб картографічні додатки були не тільки доповненням до
покажчика, але і за допомогою географічних “ключів” зв’язувалися з
основним текстом посібника.
Яскрава виразна обкладинка, особливо в рекомендаційних
посібниках, прикрашає видання і привертає до нього увагу користувачів.
Елементи зовнішнього оформлення повинні розкривати основний зміст
посібника, а якщо воно серійне, то необхідно витримувати єдині принципи
художнього оформлення в усіх випусках серії.
Приватна методика підготовки бібліографічних посібників.
Найчастіше в бібліотеках складають рекомендаційні посібники.
Поряд з традиційними жанрами рекомендаційних бібліографічних
посібників (рекомендаційні списки, покажчики, бесіди про книги, закладки і
т.д.) виникли нові типи видань бібліографічні антології, нариси, путівники, в
яких важливе значення належить тексту: анотація, вступний текст до
розділів, сполучних текстів. У деяких посібниках фактографічні дані
виконують не меншу роль, ніж бібліографічні. Фактографічні відомості часто
оформляються у вигляді вступних довідок до розділів посібника.
Фактографічні фрагменти текстів пишуться популярним стилем, що
забезпечує їх доступність, готує читача до сприйняття бібліографічного
матеріалу. Деякі особливості підготовки окремих типів і видів
бібліографічних посібників.
Бібліографічна антологія. Характеризуючи ознаки бібліографічної
антології варто згадати, що слово “антологія” в перекладі з грецької в античні
часи означало “квітослів”, початкова назва збірника вибраних видань
давньогрецької поезії, вибраних статей, висловів чи афоризмів. Антоло́гія —
збірник найхарактерніших творів кількох письменників певного жанру чи
літературного періоду.
17

18. Бібліографічна антологія сьогодні – це бібліографічний збірник описів
документів, що висвітлюють погляд на культуру, цивілізацію, людство,
представлене в усьому розмаїтті позицій, переконань, думок професіоналів.
Антологія є масивною бібліографічною працею, що передбачає
якнайповніший екскурс в творче надбання окремої особи, чи охоплює
широку панораму імен, або літературні праці за значний хронологічний
період. Як правило, включає біографічні довідки і бібліографію.
Включає збір віршів, поетичних творів, може присвячуватися
поетичним творам про край. Призначена в першу чергу любителям
художньої літератури. В антології розміщуються вірші, фрагменти творів,
біографії поетів, висловлювання критиків. Прийнято відображати великий
період часу. Бібліографічна інформація поєднується з фактографічною,
фактографічні матеріали розміщуються на початку розділів і глави. Списки
літератури даються в кінці розділів, не анотуються, оскільки по ходу текстів
розділів йдуть посилання на літературу.
Бібліографічний нарис. Це художньо-публіцистичний твір, близький
до оповідання. Присвячується важливого історичного явища, події, долю
конкретної людини. Допомагає повно і всебічно познайомитися з певними
подіями, самостійно їх осмислити. Тема нарису повинна бути цікавою, мати
відношення до сучасного життя або нести нові відомості про минулі події.
Являє собою короткий виклад різних матеріалів: критичних статей, рецензій,
спогадів, літературно-художніх творів і т.д. Кількість джерел залежить від
теми нарису, але для його створення необхідно відібрати найбільш істотні,
бажано 7-10 книг, статей. Кожне джерело вивчається, з нього виділяються
думки, факти, фрагменти, цитати. Потім все поєднується в один ланцюг
переказу.
Наприкінці нарису дається список літератури, на основі якого
готується бібліографічний нарис. Перелік книг вказується в алфавітному
порядку авторів. Анотації не наводяться, оскільки зміст книг розкрито в
тексті нарису.
Бібліографічне есе. Поряд з бібліографічним нарисом есе також є
різновидом бібліографічного огляду. Відмінністю між ними є те, що
“бібліографічні новели, есе ... вільна думка, творчість вільного бібліографа у
межах пошуку”. Тобто, бібліографічному есе мають бути притаманні риси
ліричного роздуму над творами певної тематики, особистих вражень
бібліографа. З французької мови слово “essai” значить “проба, нарис”; в
латинській exagium — “виважування”, exigo — “зважую”.
Бібліографічна пам'ятка (персональна пам’ятка)- жанр рекламно-
бібліографічного рекомендаційного посібника малої форми, присвяченого
18

19. зазвичай певній історичній події або особі, найчастіше з його ювілеєм.
Містить бібліографічну інформацію у вигляді списку або бесіди про книги, а
також фактичні дані по темі.
Мета пам'ятки - познайомити з основними творами певної особи і
допомогти у вивченні його життя і творчості. Для пам’ятки відбирають
найбільш цінні та доступні джерела, невеликі за обсягом: спогади, книги
документального і біографічного характеру, твори художньої літератури
різних жанрів, статті з журналів і газет.
Розділи пам’ятки знаходяться в певному порядку: передмова (або
введення) з короткою біографічною довідкою; короткий огляд
найважливіших творів; короткий список літератури про життя і творчість.
Бібліографічна закладка - різновид рекомендаційного
бібліографічного посібника у формі короткого списку літератури,
призначеного читачам певної книги (групи книг), пов’язаного з нею за
змістом, підготовленого засобами традиційної або електронно-
бібліографічної технології і вкладеного у видання у вигляді книжкової
закладки.
Вона допомагає розширити знання читача про цікаві події, факти,
обличчя та окремі теми. Закладки “Що читати далі”, “Радимо звернути
увагу”, “З чого почати?” вкладаються в книги, які вважаються заголовками та
рекомендує книги по тій же темі, що і назва твору. У закладці „Що читати
далі?” кожен твір повинен поширювати й поглиблювати коло тих знань і
уявлень, які дала читачеві попередня література.
Працюючи над таким списком, укладач повинен добре розібратися в
змісті твору, уявити, які думки і почуття він може викликати у читачів, зуміти
переконливо показати зв’язки, існуючі між головним твором і іншими.
Щоб не перевантажувати книжкову закладку, для заголовку не
рекомендується брати багатоплановий твір, так як неможливо повністю
охопити всі його теми. У закладці рекомендується зазвичай до 10 назв. Крім
творів художньої літератури, в ній пропонуються для читання науково-
популярні книги, нариси, публіцистика.
Біобібліографічні посібники. Особливість сучасного етапу
видавничої діяльності бібліотек – випуск не тільки бібліографічних
посібників у “чистій” жанровій формі, але і видань, що містять унікальну
первинну (фактографічну, повнотекстову) інформацію, уривки з творів
письменників, цитати, висловлювання. Саме за такими ознаками
визначається бібліографічний нарис, який по суті своїй є різновидом
бібліографічного огляду. У жанрі бібліографічного нарису найчастіше
видаються посібники, присвячені певній особі, або, що вміщують
19

20. бібліографічну інформацію краєзнавчої тематики. Видання
біобібліографічних нарисів дозволяє детально висвітлити життя не тільки
відомих історичних постатей нашої країни: вони повертають багато забутих
імен, а також викреслених з її історії.
Традиційно біобібліографічний посібник, як правило, складається з
наступних розділів: передмова, біографічний нарис (біографічна довідка),
основні дати життя і діяльності, список творів особистості, література про
його життя і діяльність.
В біографічному нарисі основна увага приділяється характеристиці
найважливіших напрямків професійної творчої, державної і громадської
діяльності людини, якому присвячено посібник.
Біографічний нарис повинен бути пов’язаний з основними датами
життя і діяльності людини. Основні дати життя і діяльності після вказівки
року наводиться короткий запис основної події.
Бібліографічні описи в персональних посібниках, як правило, не
анотуються. Якщо біографічні довідки мінімальні, а списки літератури
об’ємні, то необхідно анотувати хоча б найважливіші публікації.
Обов’язковим елементом довідкового апарату біобібліографічного
покажчика є іменний покажчик.
Дайджести. Дайджест в перекладі з латинської мови означає
“коротке викладення”, отже, включає фрагменти текстів документів, або їх
короткий переказ із посиланням на опис документа.
Основна функція - донести до читача тільки головні ідеї і факти, які
містяться в джерелі. У бібліотеках дайджест застосовується в сфері
фактографічного обслуговування. Збірки можуть містити аналітичні огляди,
статистичні дані, фрагменти текстів публікацій, офіційні та нормативні
документи, підібрані по певній темі та ін. Кожен фрагмент, витягнутий з
тексту, супроводжується посиланням на опис документа в цілому.
Відміну дайджестів від покажчиків полягає в тому, що при складанні
покажчиків ми групуємо документи, а при складанні збірок - фрагменти
текстів. Для збірки характерні: вузькість тематики, різниця аспектів розгляду
проблеми, розбіжність точок зору різних авторів і т.д.
Проглядаються при відборі матеріалу як книжкові, періодичні
видання, так і Інтернет - публікації.
Структура дайджесту має наступний вигляд:
- титульний аркуш;
- зміст;
- передмова (від укладача)
- основний текст, зазвичай розділений на параграфи;
20

21. - список використаної літератури
Дайджести створюються як в друкованій, так і в електронній формах.
В електронному варіанті дайджесту для зручності користувачів
передбачаються гіперпосилання.
Деякі дайджести можуть вміщувати додаткову фактографічну чи
адресну інформацію, тести, тощо. До прикладу, у дайджест „Новий час - нові
професії” доцільно включити коротку характеристику професій, інформацію
про учбові заклади, коротке викладення публікацій з періодичних видань і
тести на професійну придатність.
Вебліографічний посібник. З послугами доступу до Інтернет в
бібліотеках зв’язана поява нового жанру бібліографічних видань –
вебліографічних посібників, що значно полегшують пошук в мережі Інтернет
і доповнюють масив отриманої в бібліотеці інформації за визначеною
темою.
Такі вебліографічні посібники можуть видаватись у будь-яких жанрах,
названих вище. Тільки, звичайно, замість традиційних бібліографічних описів
подаються адреси сайтів.
Посібники, що відображають окремі види видань
Бібліографічний бюлетень. Цей бібліографічний посібник
характеризується своєю періодичністю і включає інформацію про нові
документи. При цьому кожен окремий випуск є лише частиною бюлетеня.
Передмова чи допоміжні покажчики можуть бути вміщені в інших випусках
бюлетеня, або взагалі бути відсутніми.
Інформаційні бюлетені нових книг. Матеріал у посібнику
розміщується в систематичному порядку згідно схемі ББК. Бібліографічний
запис складається з бібліографічного опису, на незрозумілі назви дається
довідкова анотація, після бібліографічного опису вказуються сіглами
підрозділи бібліотеки. На полях з лівого боку від бібліографічного запису
вказується шифр зберігання книги в бібліотеці.
Бюлетень забезпечується короткою передмовою, в якому
розкривається мета видання, принципи побудови, правила оформлення
замовлень з єдиного фонду, умовні скорочення.
Одне з найважливіших вимог до бюлетенів - оперативність їх
видання. Оптимальний варіант - щомісячне видання.
Путівник. Особливий жанр бібліографічного посібника, який
відображає бібліографічну продукцію і допомагає користувачеві
орієнтуватися в основних джерелах інформації, тобто простіше кажучи - це
покажчики бібліографічних посібників. Наприклад, ви вирішили створити
21

22. довідник до дня народження В.Симоненка. До нього увійдуть всі раніше які
вийшли бібліографічні покажчики, списки літератури, пристатейні списки,
довідники, електронні ресурси, в т.ч. і сайти Інтернету, тобто всі джерела, де
можна знайти інформацію про Симоненка.
Путівники можуть бути як у друкованій, так і в електронній формі
(віртуальні довідники). Різновидом віртуального путівника є розміщення на
сайтах бібліотек навігатори по електронних інформаційних ресурсах (іноді
рубрика на сайті називається “Корисне посилання” і т.д.).
Це дуже складний тип бібліографічного посібника, тому перш ніж
називати посібник путівником подумайте, чи відповідає він даній формі.
Краєзнавчі бібліографічні посібники. У масових бібліотеках широко
практикують складання списків, пам’яток, планів читання краєзнавчої
тематики. Цій роботі властива своя специфіка. При виборі матеріалів слід
враховувати зв’язок творів з краєм - його минулим і сьогоденням, з життям і
діяльністю людей, що жили і живуть в краї. Тому в першу чергу
переглядають краєзнавчі каталоги, картотеки, бази даних, основні
краєзнавчі бібліографічні посібники. Укладачам краєзнавчих посібників
необхідно здійснювати відбір численних газетних публікацій.
Анотування творів краєзнавчого характеру теж має свої особливості.
Складаються переважно аналітичні анотації, в яких важливо не просто
повідомити факти, імена, географічні назви, згадані в творах, але і привести
відомості, найбільш цікаві з погляду вивчення краю, можна використовувати
також метод цитування, передруку невеликих текстів з рідкісних і не завжди
доступних документних джерел.
До краєзнавчих посібників, як правило, складаються іменні,
географічні, персональні, тематичні та інші допоміжні покажчики. Найбільш
значущими є географічний і персональний допоміжні покажчики.
Найпоширеніші краєзнавчі бібліографічні посібники - це:
універсальні поточні типу “Література про Черкаську область” або “Нова
література про район (область)”. Об’єктами відображення в таких
покажчиках є будь-які носії інформації: книги, фрагменти книг, статті з
місцевої і центрального друку, фотодокументи, картографічні матеріали.
Відмінністю даних покажчиків є широке відображення статей з місцевої
періодичної преси. Використовуються короткі довідкові анотації.
Бібліографічні посібники краєзнавчого змісту. За тематикою це
посібники, присвячені історичним, суспільно-політичним діячам,
представникам мистецтва та інших галузей і сфер.
Відбір документів здійснюється за наступними принципами:
- уродженці краю;
22

23. - особи, визначені періоди життя яких пройшли в цьому краї;
- особи, які визнають, що цей край вплинув на їхнє життя і діяльність.
Також можуть відображатися діячі, відвідування якими населеного
пункту або регіону помітно вплинуло на його розвиток.
Про основну структуру таких посібників вище вказано.
Календарі знаменних і пам'ятних дат.
Основне завдання даних посібників відобразити фактографічні і
бібліографічні відомості про значні регіональні події, ювілеї, які святкуються
в поточному році.
У структуру календаря входить передмова, список дат, основна
частина, допоміжні покажчики. Основна частина вміщає текстові довідки по
датах, а також фактографічні статистичні, бібліографічні та інші матеріали.
Після кожної текстової довідки надається список літератури - 5-10 назв
найбільш значущих і нових публікацій, а також архівних документів і т.д.
Можуть складатися допоміжні покажчики іменний (персоналій) і
географічний.
Бібліографічна хроніка. Матеріали групуються в хронологічній
послідовності подій. Вибираються події і факти важливі для вивчення даного
регіону (ювілейність дат не має значення). Об’єктом відображення можуть
бути факти і події будь-якого походження, у тому числі і ті, які не
святкуються, але пам’ять про них важлива для місцевої історії.
Для назв використовується дата та назва події або факту. Після назви
розміщується фактографічна довідка або використовується текст - фрагмент з
документів. Особливе значення має цитування спогадів, які передають
неповторне сприйняття подій. Наприкінці довідки наводиться список
літератури.
БІБЛІОТЕЧНА РЕКЛАМА
Особливості друкованої бібліотечної реклами
Реклама бібліотеки – це інформація про бібліотеку, її фонди та
можливості з метою підвищення популярності послуг книгозбірні.
За засобами передачі рекламних повідомлень розрізняють
друковану, електронну, зовнішню рекламу.
Друкована реклама – це дуже поширений та один з
найефективніших у бібліотечній сфері засобів реклами, розрахований
винятково на зорове сприйняття, дає змогу бібліотеці розкрити інформаційні
та інші можливості, підкресливши свою унікальність.
Перераховуючи засоби друкованої реклами, називають листівки,
афіші, буклети, проспекти тощо. А за видами бібліотечну друковану
рекламу поділяють на книжкову, журнальну та газетну.
23

24. Одна з головних переваг друкованих засобів реклами пов’язана з
можливістю одночасно звернутися до широкої аудиторії, в тому числі і до тієї
її частини, яка не відвідує бібліотеку. Інша перевага — відносно
довготривалий характер використання різних типів і жанрів друкованої
реклами. Плакати і листівки про ресурси бібліотеки, особливо буклети,
проспекти, звичайно слугують відвідувачам не один рік. Слід лише
потурбуватися, щоб в ці видання не потрапила “одноденна” інформація.
Детальніше зупинимось на окремих засобах друкованої реклами.
Рекламна листівка — один з найпопулярніших типів друкованої
реклами. Як правило, це одно - або двосторонні малоформатні видання, що
не складаються. Їх перевага — відносна дешевизна. Інший плюс —
можливість використання в різноманітних цілях. Перш за все, їх розсилають
поштою у вигляді запрошень відвідати бібліотеку, скористатися її
традиційними і новітніми послугами. При цьому лаконічно розказують про її
ресурси, вказують адресу, розклад роботи. Аналогічний варіант листівок
вручають тим, хто щойно записався в бібліотеку.
У формі листівки можуть бути зроблені запрошення на конкретні
виставки, вечори або зустрічі з цікавим людьми. Такі запрошення на масові
програми розкладають на столиках у вестибюлі, холах, на кафедрах видачі
літератури у бібліотеці. За свідченням бібліотекарів, листівки-запрошення на
виставку значною мірою забезпечують успіх експозиції.
Плакат – це малюнок з коротким текстом до нього, що закликає до
будь-чого, популяризує, рекламує. Як і листівка, плакат належить до видань,
що не складаються. Він багатобарвний, розрахований на залучення уваги з
відносно великої відстані.
Залежно від цільового призначення, традиційно виділяють три
різновиди плакату:
· рекламуючи книгу або групу книг (журналів, газет);
· бібліотеку і її окремі послуги, форми діяльності;
· такі, що надають допомогу в засвоєнні інформаційних знань, що
рекламують, наприклад, довідково-бібліографічний апарат, електронні
ресурси.
Серед професіоналів рейтинг плакатів, і особливо головного їх жанру
— афіші, надзвичайно високий. Перш за все тому, що, складаючи частину
зовнішньої реклами, добре продумана афіша розрахована на залучення
мимовільної уваги багатьох перехожих або проїжджаючих в транспорті
людей.
На відміну від листівок або оголошень, афіша має в своєму
розпорядженні достатньо великий простір. На ній можна розмістити велику
24

25. ілюстрацію: малюнок, фотографію, зображення символіки бібліотеки тощо.
Крім того, підбираючи кольори та шрифти, можна позначити більш і менш
значущу інформацію. За допомогою вибору певного кольору можна
керувати відношенням споживача до реклами, а створюючи необхідне
колірне середовище - викликати у споживача реклами необхідні емоції. До
того ж, це мобільний жанр: афіші розклеюють не тільки в самій бібліотеці, їх
можна розмістити в навчальних закладах, на підприємствах і фірмах, поряд з
будинками культури, на зупинках транспорту.
Буклетом називають зігнуте в один або кілька разів “гармошкою”,
трикутником, “будиночком” і т.п. багатобарвне, добре ілюстроване видання.
Стосовно бібліотечної специфіки виділяють різні жанри буклета.
Найпоширеніший з них — буклет, присвячений бібліотеці (іноді у зв'язку з
ювілеєм), а також конкретному напрямку роботи.
Особливості буклета, що рекламує бібліотеку і її підрозділи.
Професійні рекламісти вміють відобразити в ньому багато відомостей, що
створюють чудовий образ бібліотеки. Лаконічно висвітлюють історію її
створення. Увага читачів фокусується на етапах розвитку бібліотеки, нових
підрозділах, послугах, на зв’язках з різними організаціями тощо. Дуже часто
готують цілу підбірку – тобто серію буклетів, де текст звичайно дається більш
детально. Наприклад, можна створити буклет “Електронний каталог” або
“Електронні ресурси”. Готуючи буклет, треба продумати читацьке
призначення, шляхи використання.
Обов’язковим змістовним блоком, що включають рекламні буклети
бібліотек, є відомості довідкового характеру: адреси, телефони, розклад
роботи, вказується транспорт, яким можна дістатися до бібліотеки, а іноді і
схема розташування бібліотечної будівлі.
Виконане у формі буклета запрошення звичайно фокусує увагу на
конкретній події: презентації бібліотеки у зв’язку з її ювілеєм, відкриттям
після ремонту; вернісажі картин місцевого художника; зустрічі з цікавим
гостем тощо.
Проспект – це багатосторінкове, зброшуроване, добре ілюстроване
видання. Фінансові витрати на нього звичайно перевищують витрати на інші
різновиди друкованої реклами. Тому, як правило, їх випускають лише великі
універсальні і спеціальні бібліотеки. За змістом і оформленням проспект
мало чим відрізняється від буклета, хоча формою нагадує книжку, і матеріал
в ньому скомпонований в невеликі розділи. До того ж, його лексиці
властивий строгий, іноді урочистий стиль. Проспект надає ширші можливості
реклами роботи бібліотеки. Можна висвітлити найяскравіші з погляду
реклами її сторони. От чому, розробляючи його оригінал-макет, слід
25