Презентація лекції

1. Сутність і особливості управлінської
праці. Керівництво та лідерство.
ПЛАН
1. Поняття управлінського впливу, лідерство та
влада.
2. Природа та особливості управлінської праці.
3. Класифікація управлінського персоналу.
4. Зміст роботи керівника з управління організацією.
5. Стилі керівництва.

2. Рекомендована література
1. Карнеги Д. Как завоевать друзей и оказывать
влияние на людей. Пер. с англ. – Минск, 1996. –
640с.
2. Друкер П. Задачи менеджмента в ХХІ веке:
Учебн. пособие. Пер. с англ. – М., 2000 – 272с.
3. Паркинсон С., Рустомджи М. Искусство
управления. – М., 1997- 270с.

3. Поняття впливу, влади та лідерства
Вплив – це така поведінка однієї особи, яка
змінює поведінку іншої особи.
Влада – це можливість або офіційне право одних
осіб впливати на поведінку інших або давати
накази підлеглим, а також стимулювати чи
карати їх при виконанні різних завдань.
Лідерство – це здатність людини чинити вплив на
окремих осіб або групи, направляючи їх зусилля
на досягнення цілей організації.

4. Сила влади залежить не стільки від
рівня ієрархії в організації, скільки від
ступеня залежності однієї особи від
іншої.
Для того, щоб керувати, необхідно
мати “корені”, основу влади, тобто
щось важливе для виконавця, що
змушує його робити так, як бажає
керівник.

5. Форми управлінського впливу.
“Корінь” влади – це потреби.
Піраміда потреб А.Маслоу

7. Форми впливу
Навіювання – це вплив на особу не критикою, а
особистим прикладом поведінки, авторитетом,
словом тощо.
Переконання – це вплив на особу через логічне
слово, емоції, дискусію, наведення прикладів з
досвіду та історії.
Прохання – це вплив на особу через слово при
добрих стосунках.

8. Форми впливу
Погроза – це вплив на особу через залякування,
обіцянки спричинити підлеглому зло тощо.

Підкуп – це вплив на особу через схиляння її на
свій бік будь-якими засобами (гроші, вільний час
та ін.).

Наказ – це офіційне розпорядження органів, що
мають владу. Його не обговорюють, а виконують

10. Форми влади
Влада з примусу – на покаранні
Влада винагороди – на задоволенні
Експертна влада – на унікальних знаннях або
вміннях
Еталонна влада – на харизму, якщо підлеглий
сприймає керівника як приклад для себе
Законна ( легітимна) влада – на існуючій системі
законодавства

11. Форми легітимної влади
Раціональна влада – грунтується на законі та
компетенції, особистих здібностях людей, які
посідають керівне становище
Традиційна влада - грунтується на святих
традиціях, загальновизнаних принципах та ідеях
( влада батьків, королівська влада)
Харизматична влада – грунтується на визнанні
людьми святості, мужності, благородній поведінці
особистості

12. Керівництво і лідерство
Розумовий та фізичний процес,
за допомогою якого підлеглі
виконують завдання
Процес впливу особистості на
групу, незалежно від посади
Це посада, свідома дія формальної
організації
Це статус у громаді, незалежний
від формальної влади
Дії визначаються покладеними
повноваженнями
Дії лідерів не обмежуються
повноваженнями посад і структур
Не завжди залежить від
особистих якостей, здібностей,
поведінки
Завжди залежить від особистих
якостей, здібностей, поведінки

13. Риси сучасного перетворюючого
лідера - керівника
Віра і довіра до людей
Безкорисливість
Прихильність, відданість організації, справі
Творчі здібності. Постійний пошук нового
Твердість духу, висока вимогливість. При потребі –
єдиноначальство
Уміння спілкуватися
Уміння ризикувати
Уміння знаходити елегантні та прості рішення
складних проблем
Врівноваженість, вміння зберігати спокій у кризових
ситуаціях

14. Опитування 1500 менеджерів
європейських компаній
Лідерські якості - це
 Спроможність формувати ефективну команду -
96%
 Вміння прислухатись до думки колег - 93 %
 Вміння приймати самостійні рішення - 87%
 Вміння залучати інших до виконання рішень,
делегувати повноваження - 86%

15. БАЛАНС ВЛАДИ

16. БАЛАНС ВЛАДИ
Існує пряма залежність підлеглих від керівника в
підвищенні заробітної плати, службовому
підвищенні розширенні повноважень, задоволенні
соціальних потреб тощо.
Залежність керівника від підлеглих – у необхідній
інформації для прийняття рішень, здатності
підлеглих виконати завдання тощо.

17. 2. Природа та особливості управлінської
праці.
Менеджмент – це інтеграційний процес, за
допомогою якого професійно підготовлені
управлінці створюють підприємства і
управляють ними шляхом визначення певної
мети і реалізації способів її досягнення
 Предметом менеджменту є відносини
управління між людьми,управлінська
діяльність та організаційно-економічний
механізм її здійснення на рівні головної ланки
економіки-підприємства.

18. Управління (керівництво) - можливість чинити
вплив на окремих осіб або групи, направляючи
їх зусилля на досягнення цілей організації.
Механізм управління являє собою сукупність
конкретних стосунків між людьми,
підприємствами, органами управління, в основі
яких лежить вплив суб'єкта на об'єкт управління.
Мета керівництва — спонукати людей працювати
ефективно і з бажанням.

19. Управління виробництвом — це складний,
цілеспрямований, безперервний соціально-
економічний і організаційно-технічний процес
впливу суб'єкта управління на конкретний об'єкт
(дільниця, цех, відділ, підприємство),
здійснюваний за певною технологією, за
допомогою системи методів і технічних засобів з
метою досягнення об'єктом (керованою системою)
за-даних параметрів та стану.

20. Особливості управлінської праці.
МЕТА
ПРЕДМЕТ
ЗАСОБИ
ХАРАКТЕР
ПРОДУКТ

21. Класифікація управлінського персоналу
Вид операції,
процедури
Витрати робочого часу до загальних витрат , %
керівників фахівців службовців
Інформаційні
30 60 80
Підготовка та
прийняття
управлінських
рішень
30 25 20
Організаторська
робота 40 15 -

22. Класифікація управлінського персоналу
У теорії та практиці менеджменту розрізняють
 лінійних та функціональних менеджерів
 менеджерів вищої ланки (топ-менеджерів);
 менеджерів середньої ланки
 менеджерів нижчої ланки

23. 3. Зміст роботи керівника з управління
організацією
Ф.Тейлор

24. Ключові аспекти управління
Прийняття рішень
Вирішення проблем
Взаємовідносини між членами колективу
Ефективний обмін інформацією
Ведення переговорів
Соціальна та екологічна компетентність та
відповідальність

25. Функціональні складові управління
Політика компанії, її соціальна місія
Виробництво, основні операції та технологічні
цикли
Закупівля, забезпечення ресурсами
Фінанси
Маркетинг і збут
Кадри. Навчання та підвищення кваліфікації
Організаційні відносини
Обслуговування споживачів
Науково-дослідна та інноваційна діяльність

26. Процес управління ( управлінський цикл)
Визначення мети діяльності;
Розробка стратегії і тактики досягнення цієї мети;
Прогнозування, аналіз можливих наслідків, вибір
альтернатив;
Встановлення конкретних цілей і завдань;
Розробка та вибір ефективних методів управління;
Організація і координація напрямків роботи;
Набір і розстановка кадрів; підготовка кадрів;
Мотивація та стимулювання;
Аналіз і контроль ефективності прийнятих рішень,
роботи персоналу;
Оцінка результатів, оцінювання міри досягнення мети,
встановлення основних тенденцій

27. Діяльність керівника

28. Характерні риси сучасного керівника
Орієнтація на людей
Ставлення до виконання, досягнення результатів
Дух суперництва
Зовнішня перспектива
Орієнтація на системність
Прагматизм, гнучкість, здатність працювати у
невизначених умовах
Орієнтація на майбутнє

29. Форми влади
Влада з примусу – на покаранні
Влада винагороди – на задоволенні
Експертна влада – на унікальних знаннях або
вміннях
Законна ( легітимна) влада – на існуючій системі
законодавства

30. 5. Стилі керівництва.
Стиль керівництва – сукупність найбільш часто
застосовуваних менеджером принципів, методів і
форм управління. Це звична манера поведінки
керівника з підлеглими, котра виражається в тому,
якими способами керівник, виконуючи свої
функції, понукає колектив до ініціативного та
творчого виконання покладених на нього завдань,
контролює діяльність працівників.

31. Стилі керівництва
Стиль і метод керівництва відносяться як форма і
зміст
 Стиль керівництва – явище завжди суто
індивідуальне, що визначається психологічними
особливостями людини.

32. Класифікація стилів керівництва
авторитарний
демократичний
ліберальний
змішаний

33. Параметри
взаємодії
Адміністрати
вний
Демократич
ний
Ліберальний Змішаний
1. Методи
прийняття
рішень
Одноосібно
вирішує
питання
Перед
прийняттям
рішення
радиться з
колегами
Чекає вказівок
від
керівництва
або рішення
органів
Одноосібно
або
колегіально
(залежно від
ситуації)
2. Спосіб
доведення
рішень
Наказує ,
розпоряджаєть
ся , командує
Пропонує,
просить
Просить,
благає
Пропонує,
наказує,
узгоджує
3. Розподіл
відповідальнос
ті
Бере на себе
або
перекладає на
підлеглих
Розподіляє
відповідаль
ність
Знімає з себе
відповідаль
ність
Найчастіше
розподіляє
4. Ставлення
до ініціативи
Придушує Заохочує ,
використовує
в інтересах
справи
Віддає
ініціативу в
руки підлеглих
Придушує/
заохочує
5. Ставлення
до підбору
кадрів
Боїться
кваліфікован.
працівників
Підбирає
ділових,
грамотних
співробітників
Підбором
кадрів не
займається
Займається
кадрами
ситуативно

34. Параметри
взаємодії
Адміністрати
вний
Демократич
ний
Ліберальний Змішаний
6. Ставлення
до підвищ.
кваліфікації
Усе знає та
вміє
Постійно
працює над
собою
Поповнює
свої знання,
заохочує
підлеглих
Прагне бути в
курсі сучасних
проблем
7. Стиль
спілкування
Тримає
дистанцію,
некомунікабе
льний
Настроєний
по-
дружньому,
любить
спілкуватись
Вступає в
контакт з
підлеглими
лише за їх
ініціативи
Комунікабель
ний
8. Характер
відносин з
підлеглими
Жорсткий,
диктується
настроєм
Рівна манера
поведінки
М'який,
покладистий
Переважно
доброзичли
вий
9. Ставлення
до дисципліни
Прихильник
строгого
розпорядку
Прихильник
розумної
дисципліни
Лояльний до
порушень
Підтримує
формальну
дисципліну
10. Ставлення
до морального
впливу на
Основне -
покарання
Використовує
різні види
заохочень та
Найчастіше
користується
винагородою
Залежно від
ситуації

35. Теорія “X”, “Y”, “Z”.
Автори теорії - Д.Мак-Грегор , У. Оучі (1981)
Суть :
Теорія “Х” – теорія автократичного стилю,
основний стимул – примус
Теорія “У” – теорія демократичного стилю,
звичайні люди люблять і можуть добре
працювати, брати на себе відповідальність
Теорія “Z” – теорія ефективного стилю, колектив –
це єдина сім'я, що прагне досягти визначених
цілей ( японський стиль)

36. Стиль і спрямованість керівника
Дослідження К.Левіна (США) керівників різних
типів та різних організацій встановили основні
дві спрямованості :
на працівників ( на взаємовідносини)
 на завдання, виробництво ( на ініціативу,
результат)

37. Ініціатива
взаємовідносини

38. 5:5

39. Управлінська решітка Р.Блейка та Дж.
Моунтона
Дає розуміння п'яти базових типів керівників
9:1 – диктатор ( авторитарний, директивний
стильуправління, головну увагу приділяє
виробництву, недостатню – окремим людям та
колективу;
1:9 – демократ ( колективістський тип, “свій
хлопець”), головну увагу приділяє людям,
створенню сприятливого клімату в колективі;
1:1 – песиміст ( ліберальний тип, невтручання).
Не приділяє уваги ні людям, ні справі. Він не на
своєму місці;

40. Управлінська решітка Р.Блейка та Дж.
Моунтона
9:9 – організатор ( діловий, компетентний).
Приділяє максимум уваги і людям, і виробництву.
5:5 – маніпулятор ( виважений тип, інтелектуал).
Приблизно порівну приділяє увагу і людям, і
виробництву.
NB! Менеджер, який хоче успішно працювати і
бути ефективним, не може використовувати один
стиль керівництва протягом усієї кар'єри.

41. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ !!!!

42. Поняття ділової кар'єри
Кар'єра – це рух уперед по обраному шляху.
Розрізняють горизонтальну ( професійну кар'єру)
та вертикальну ( внутрішньо організаційну
кар'єру) – просування службовими східцями

43. Основні етапи кар'єри
1. Попередній етап
2. Етап становлення ( до 30 років)
3. Етап просування ( до 45 років)
4. Етап збереження ( до 60 років)
5. Етап завершення
NB! Кар'єрою можна і потрібно управляти!!!

44. Успіх ділової кар'єри
вид діяльності або посада, що відповідає
самооцінці і приносить моральне та матеріальне
задоволення;
посада, що збільшує можливості або розвиває їх;
робота або посада, які мають творчий характер.