Ярошенко Алла Іванівна, учитель української мови та літератури Костянтинівської спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6 з поглибленим вивченням окремих предметів

1. ЕСТЕТИЧНА ПЕРІОДИЗАЦІЯ
УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Доба
монумен-
тального
стилю
ХІ ст.
Доба
орнамен-
тального
стилю
ХІІ-ХІІІ ст.
Переходова
доба
ХІV-XV ст.
Ренесанс
та
реформація
кін.XVI ст.Бароко
XVII-XVIII ст.
Класицизм
кін.XVIII –
40 рр.ХІХ ст.
Романтика
кін.20-х рр. –
поч.60-х рр.ХІХ ст.
Реалізм
від 60-х рр.
ХІХ ст.
Символізм
поч. ХХ ст.

2. Доба
монументального
стилю
«Остромирове
Євангеліє»
«Слово
про закон
І
благодать»
«Повість
минулих
літ»

3. Доба
орнаментального
стилю
«Повчання
дітям»
«Галицько-
Волинський
літопис»
«Слово
про похід
Ігорів»

4. Переходова
доба
«Лаврентіїв-
ський
звід»
«Літопис
Руський»
«Києво-
Печерський
патерик»

5. Ренесанс
та
реформація
Павло
Русин
Себастьян
Кленович
Станіслав
Оріховський
1470-1517 1545-1602
1513-1566

6. Бароко
Іван
Вишенський
Мелетій
Смотрицький
Дмитро
Туптало
Лазар
Баранович
Григорій
Сковорода
1550-1621 1577-1633
1620-1693 1651-1709
1722-1794

7. Класицизм
Павло
Білецький-
Носенко
Григорій
Квітка-
Основ’яненко
Іван
Котляревський
1774-1856 1778-1843
1769-1838

8. Романтика
Микола
Костомаров
Михайло
Максимович
Пантелеймон
Куліш
Євген
Гребінка
Тарас
Шевченко
1817-1885 1804-1873
1812-1848 1819-1897
1814-1861

9. Реалізм
Іван
Франко
Іван
Нечуй-
Левицький
Тарас
Шевченко
1856-1916 1838-1918
1849-1920
Панас
Мирний
Марко
Вовчок
1833-1907
Степан
Руданський
1834-1873
Михайло
Коцюбинський
1864-1913
Леся
Українка
1871-1913

10. Символізм
Микола
Вороний
1871-1938
Олександр
Олесь
1878-1944
Володимир
Винниченко
1880-1951
Павло
Тичина
1891-1967
Максим
Рильський
1895-1964
Володимир
Сосюра
1898-1965
Євген
Маланюк
1897-1968
Микола
Хвильовий
1893-1933
Остап
Вишня
1889-1956
Олександр
Довженко
1894-1956
Микола
Куліш
1892-1937

11. ОСТРОМИРОВЕ ЄВÁНГЕЛІЄ — одна з
найвидатніших пам’яток старослов’янського
письменства в давньоруській редакції, до
виявлення в 2000 році Новгородського
кодексу вважалася найдавнішою книгою, яка
була створена на Русі. «Остромирове
Євангеліє» містить євангельські читання для
неділі і свят. Переписане 1056—1057 рр. з
староболгарського оригіналу, як гадають, у
Києві дияконом Григорієм для новгородського
посадника Остромира, який в написі книги
названий «близьким» (родичем) князя
Ізяслава Ярославича (по гіпотезі Анжея
Поппе, згадана в написи дружина Остромира
Феофана могла бути донькою Володимира
Святославича та Ганни Візантійської).

12. По́вість мину́лих літ — літописне зведення, складене в Києві на
початку 12 століття, пам'ятка історіографії та літератури
Київської Русі.
Оригінал (першопис) «Повісті минулих літ» до наших днів не зберігся.
Збереглися лише пізніші списки. Під «списком» розуміють
«переписування» («списування») з іншого джерела. Найдавніші з них —
Лаврентіївський, переписаний 1377, що охоплює події до 1110, та
Іпатіївський (Іпатський), переписаний на початку XV ст. з доведенням
розповіді до 1117. Відомі три редакції «Повісті минулих літ»: перша —
складена ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором із
літописних зведень поч. XII ст. з доведенням розповіді до 1113; друга —
ігуменом Видубицького монастиря Сильвестром у 1116; третя
виготовлена у Видубицькому монастирі 1118 для Мстислава — сина
Володимира II Мономаха.
«Повість минулих літ» — перша в Київській Русі пам'ятка, в якій
історія держави показана на широкому тлі світових подій. Висвітлює
історію східних слов'ян та князівської влади, утвердження
християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов'янської
писемності, відбиває настрої різних суспільних верств. Записи
подаються порічно. Використано перекази, оповідання, повісті,
легенди.

13. «Слово про закон і благодать»— визначний твір красномовства
Київської Русі. Написане між 1037–1050, правдоподібно
священиком (пізніше митрополитом) Іларіоном, це «Слово»
стверджує самостійність Руської держави і церкви, заперечує
повноваження Візантії щодо Києва. На думку дослідника руської
писемності Сергія Висоцького: «Головна ідея твору — довести, що
християнство на Русі було прийнято завдяки мудрості та розуму
Володимира Святославича, а не під впливом та тиском іззовні».
Автор «Слова» не тільки представник політичних прямувань
тогочасної Русі, але й талановитий письменник-промовець, що
надав твору стрункої композиції, пишноти стилістичного
оформлення та ритмічності вислову. «Слово» було призначене
для «вибраних» слухачів. Це не перешкодило популярності
«Слова», що його часто переписували і використовували,
наприклад, у хвалі Володимиру Васильковичу, у Волинському
літописі. Ним користався у другій половині XIII ст. сербський
письменник, чернець Доментіян, пишучи про Симеона і Саву
Сербських.

14. Слово о полку —відомий пам'ятник літератури Київської Русі,
героїчна поема кінця XII ст, одна з найвідоміших пам'яток
давньоруської літератури. В основі сюжету - невдалий похід
руських князів на половців , зроблений новгород- сіверського
князя Ігоря Святославича в 1185 році. «Слово» було написано в
кінці XII століття , невдовзі після описуваної події (часто
датується тим же 1185 роком , рідше 1-2 роками пізніше
).Перейнятий мотивами слов'янської народної поезії з
елементами язичницької міфології, за своїм художнім мови
та літературної значущості «Слово» стоїть у ряді
найбільших досягнень середньовічного епосу.

15. Володимир Мономах, який народився 26 травня 1053 та помер 19
травня 1125, був великим князем київський.
Державна мудрість , усвідомлення недоцільності будь-якого
спротиву Провидінню і Промислу Божому, помірність у життєвих
вимогах, активна благодійність, стриманість в емоційно-
вольових проявах , втілення у щоденну практику трьох основних
імперативів — «покаяння», «сліз», «милостині» — це, на
впевненість великого князя київського, умова для здобуття
Царства Небесного,тобто потрапляння у Рай. Тому
найголовнішою його працею,на мою думку, було написання
літопису «Повчання Володимира Мономаха дітям».
У цьому творі великий князь київський висловлює думки
політичного та морального характеру. За допомогою нього
повчає своїх дітей намагатися бути розумними
правителями,захищати будь-які інтереси Київської Русі, щоб
поширювали освіту та самі навчалися ,і найголовніше,як на мене,
своєю власною поведінкою подавати приклад оточуючим!

16. Га́лицько-Воли́нський літо́пис — літопис XIII століття,
присвячений історії Галичини і Волині. Зберігся в
Іпатіївському літописному зведенні. Охоплює події 1201—
1292 років. Вважається головним джерелом з історії
Галицько-Волинського князівства.
Спочатку літопис складався з окремих історичних повістей.
Лише при створенні загального зведення було внесено
хронологію. За змістом і мовно-стилістичними
особливостями Галицько-Волинський літопис поділяється
на дві частини: Галицький літопис (1201—1261), складений у
Галичині, в основу якого покладено літописання часів князя
Данила Романовича Галицького і Волинський літопис (1262—
1291), складений на Волині, який більше відображав
історичні волинські землі за князювання Василька
Романовича та його сина Володимира.

17. Лавре́нтіївський літо́пис — пергаментний рукопис, що містить копію
літописного зведення 1305 року. Складений в 1377 року групою невідомих
переписувачів під керівництвом ченця Нижньогородського Печерського
монастиря Лаврентія за списком початку 14 століття. Вперше повністю
опублікований 1846 року («Полное собрание русских летописей», том 1).
Літопис починається з другої (Сильвестрівської) редакції "Повісті
временних літ" і доводиться до 1305 року. Також містить Суздальський
літопис. В основі лежить великокнязівське володимирське зведення 1305
року. Існує декілька списків літопису: Радзивілівський, Московсько-
Академічний, втрачений Троїцький (зберігся у виписках та коментарях).
У рукописі відсутні відомості за 898—922, 1263—1283, 1288-1294 роки. У
складі літопису до нас дійшло «Повчання» Володимира Мономаха.
До початку XVIII століття Лаврентіївський літопис зберігався в
Рождественському монастирі міста Владимира, а у 1792 році він був
куплений графом Мусіним-Пушкіним. Останній подарував її Олександру I.
Імператор передав літопис в Публічну бібліотеку в Санкт-Петербурзі, де
рукопис і знаходиться до цього дня.

18. Книгу цю писали триста літ. Дванадцять поколінь
передавали з рук до рук вікопомне перо. Передавали, щоб
закарбувати діяння давно минулих днів. Закарбувати
словом у пам’яті тих, що жили. Тих, що живуть. І тих, що
будуть жити.
Книга ця — велетенська історична епопея. Події в ній
розпочинаються з пралегендарного «сотворіння світу» і
закінчуються 6800 (1292) роком, розгортаючись на землі й
на небі, на степових роздолах і на просторах морів, на
всенародних торжищах і в княжих гридницях, в монастирях
і тюрмах, в імператорських палацах і в хижах трударів. Тут
дві тисячі дійових осіб, відомих на ім’я, і безліч безіменних.
Тих, що орали землю, кували залізо, зводили міста, писали
книги, проливали кров свою, боронячи вітчизну, і тих, що
панували над ними, грабували, палили, осліплювали,
вбивали, ненаситні на владу, землі, золото й рабів.
Книга ця — першоджерело відомостей про тисячі й тисячі
подій, історій, людей. В ній усе важливе. Тому так пильно
вивчали і вивчають її ось уже ціле тисячоліття, з пієтетом
вслухаючись у кожне слово, довго роздумуючи над кожною
літерою. Про неї написано безліч праць. І ще безліч буде
написано. Вона невичерпна, бо невичерпне життя, про яке
вона розповідає.

19. «Києво-Печерський патерик» являє собою збірку творів,
написаних різними авторами і в різний час. Дослідники
вважають, що спочатку до його складу входили два твори
єпископа Суздальського та Володимирського Симона (1214-
1226 рр..): «Послання» до києво-Печерському іноку
Полікарпа й «Слово» про створення Успенської церкви в
Києво-Печерському монастирі, доповнені «Посланням
»згаданого Полікарпа до печерського ігумена Акіндіна.
Пізніше в книгу було включено ряд інших творів: «Сказання
про чорноризців печерських» з «Повісті временних літ»
(1074 р.), «Житіє» преподобного Феодосія Печерського і
присвячене йому «Похвальне слово». Саме в такому складі
«Патерик» представлений самій ранній рукописом, яка
була створена в 1406 р. з ініціативи тверського єпископа
Арсенія. Відповідно, списки «Патерика» з аналогічним
набором і порядком текстів прийнято відносити до
«Арсеніевской» редакції. У XV столітті створені були й інші
рукописні редакції «Патерика» - «Феодосіївську» і
«Кассіановская». У XVII столітті з'являється кілька
друкованих версій книги.

20. Павло Русин
(1470-1517)
Один з перших українських поетів-гуманістів, культурно-
освітніх діячів, Павло Русин народився близько1470 р. в м.
Кросно (тепер Польща). Навчався в Грейфсвальдському
університеті (Померанія), отримавши там ступінь
бакалавра. У 1506—1516 рр. — професор Краківського
університету, де викладав римську літературу, був
керівником гуртка краківських гуманістів, що
започаткував польську гуманістичну поезію. Спілкувався з
видатними гуманістами того часу — Ф. Буонаккорсі, К.
Цельтесом, Л. Корвіним, англійським гуманістом Л. Коксом
— професором Краківського університету, був учителем
ла-тиномовних слов'янських поетів Я. Вислицького та Я.
Дантішека. Павло Русин займався видавничою діяльністю.
У 1512 р. видав твори відомого хорватсько-угорського
латиномовного поета Я. Панноня. Добре знав твори
античних мислителів, істориків, видатних державних
діячів та полководців, які були для гуманістів того часу
зразком для наслідування. Особливо виділяв твори Вергілія,
Овідія, Го-рація, Персія, які він коментував студентам
Краківського університету, популяризуючи античну
спадщину. П. Русин видав трагедії Сенеки, вибрані твори
Овідія, залишивши після себе цінну і добре підібрану
бібліотеку античних творів. Помер у 1517 р.

21. Себастьян Кленович
(1545-1602)
Народився близько 1550 року у м. Каліші, походив із
міщан. З юних літ оселився у Львові, згодом переїхав
до Люблина, де служив у міському уряді. Був
люблинським бургомістром. Деякий час вчителював
у Замойській школі. Поету належить чотири твори:
два латинською мовою: «Роксоланія» (1584) та
«Звитяжство богів» (1587), і два польською: «Фліс»
(«Лісосплав») (1598) і «Гаман іудеїв» (1600). За твір
«Перший виступ проти єзуїтів» зазнав гонінь і був
доведений до голодної смерті в 1602 році. У поемі
«Роксоланія» («Roxolania») автор не тільки
заманіфестував свою любов до української землі, а й
умістив своє дерево (клен) у алегоричному образі
Роксоланії — лісі.

22. Станіслав Оріховський
(1513-1566)
Станіслав Оріховський-Роксолан народився 1513 р. в с. Оріховці
Перемишлянської округи воєводства Руського. Початкову освіту
здобув у Перемишлі. Вчився в університетах: Краківському (з
1526р.), Віденському (в 1527 р.), Віттенберзькому (в 1529 р.),
Падуанському (в 1532 р.), Болонському (в 1540 р.), а також
вдосконалював свої знання у Венеції, Римі, Лейпцігу. Після
сімнадцятирічного перебування за кордоном, повернувся
додому, де займався активною гуманістичною діяльністю.
Помер 1566 р.
Найвизначніші його твори латинською мовою — дві промови
«Про турецьку загрозу», видані відомим краківським друкарем
Гієронімом Вієтором (? — 1546) у 1543 і 1544 рр. У них
порушується актуальне на той час питання — згуртування
європейських народів проти турецької експансії. Саме тому ці
твори користувалися великою популярністю в Європі протягом
тривалого часу, про що свідчить значна кількість їх перевидань
у західноєвропейських країнах: «Про целібат» (1547);
«Відступництво Риму»; «Напучення королеві польському
Сигізмунду II Августу» у двох редакціях (1543, 1548); «Хроніки»,
що описують п'ять років історії Польщі; «Промова на похоронах
Сигізмунда ї» (1548). Цікаві й дрібніші його твори — листи,
діалоги, памфлети та промови на різні теми.

23. Іван Вишенський
(1550-1621)
Іван Вишенський (рус. Иоанн Вишенский;
близько 1550–1621) — український релігійний і
літературний діяч раннього нового часу.
Православний монах, письменник-полеміст.
Родом з Львівщини, з містечка Судова Вишня.
У 1570-х роках став ченцем Афонського
монастиря в Греції, де прожив 40 років. У
1604–1606 роках відвідав Україну, був гостем
Львівського братства. Приятель Йова
Княгиницького. Виступав на захист
православ'я, критикував православний клір,
був противником римо-католицької та
греко-католицької церков. Автор близько 16
полемічно-дидактичних творів.

24. Мелетій Смотрицький
(1577-1633)
СМОТРИЦЬКИЙ МЕЛЕТІЙ — поет, український і білоруський письменник —
полеміст, церковний діяч. Син Герасима Смотрицького. Освіту здобув в
Острозькій академії. На початку 1590-х років навчався також у Віденській
єзуїтській академії, яку успішно закінчив. Працював домашнім учителем у
родинах білоруських православних магнатів, князів Огинських і Соломирецьких.
У 1600 р., супроводжуючи своїх вихованців за кордон, вивчає філософію,
теологію та філологічні науки в німецьких протестантських університетах
Вроцлава, Нюрнберга, Лейпцига та Віттенберга. Здобуває ступінь доктора
медицини. В Україну повернувся, ймовірно, 1604 р.
Перші літературні спроби можна датувати роками навчання у Віденській
академії. 10 років після виходу «Треноса» живе в віденському Свято духівському
монастирі. У 1616 — 1617 рр. виконував обов'язки ректора Києво-Братської
школи. 1617 р. повернувся до Вільно й прийняв чернецтво. У 1618 р. у Вільно і в
1619 р. в Єв'є (поблизу Вільно) вийшла його знаменита праця «Грамматіки
словенския правилноє синтагма».
Весною 1620 р. Мелетія Смотрицького висвячено на архієпископа полоцького,
єпископа вітебського і мстиславського. У 1623 р. Йов Борецький і М.
Смотрицький були присутні на Варшавському сеймі, де обговорювалися
питання, пов'язані з православною ієрархією. 1623 і 1624 роки позначені
тяжким кризовим станом М. Смотрицького. А у 1626 році він приймає
пропозицію стати настоятелем Дерманського монастиря на Волині. Ціна цієї
посади — прийняття унії. Церемонія прилучення до унії відбулася 6 липня 1627
р.
Мелетій Смотрицький покладав надії на Львівський собор 1629 р., на якому, як
сподівався, запанує порозуміння між православними та уніатами. Однак собор,
по суті, провалився, і Мелетій опинився в цілковитій ізоляції. Він занурився в
монастирське життя, аскетизм, що одразу ж позначилося на здоров'ї. 9 січня
1634 р. його не стало.

25. Народився 3 грудня 1722 року в селі Чорнухах на Полтавщині в сім’ї
малоземельного козака. У 1738 році батьки віддають Григорія на
навчання до Київської академії. Досить швидко він став виділятися
успіхами серед своїх однолітків. У 1742 році його запрошують до
придворної співацької капели в Петербург. Після двох років
перебування у північній столиці він повертається продовжувати
перерване навчання.
У 1750 році трапляється нагода вирушити у тривалу поїздку за
кордон, з якої Григорій Савич скористався. Він відвідує Австрію,
Словаччину, Польщу, Німеччину. Працює в Переяславському колегіумі,
де запроваджує багато новаторських ідей.
З 1759 по 1769 роки Г.Сковорода працює як викладач поетики і етики
в Харківському колегіумі. З 1753 по 1785 рік Г.Сковорода пише
переважну більшість своїх поетичних творів, що склали збірку «Сад
Божественних пісень». Так, у «трудах праведних», і скінчив свій
життєвий шлях один з найгеніальніших філософів світу Григорій
Савич Сковорода. Помер він 9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівці
(нині — Сковородинівка) на Харківщині. Перед смертю поет i філософ
заповідав поховати себе на підвищенні біля гаю, а на могилі зробити
напис: «Світ ловив мене, та не спіймав». Таким чином Г.Сковорода
ще раз заявив про свою відданість духовному спасенному життю
перед земними суєтністю і марнотою.
Григорій Сковорода
(1722-1794)

26. Дмитро Туптало
(1651-1709)
Народився в родині сотника Київського полку Сави Туптала.
Навчався у Києво-Могилянській академії (тоді колеґіум) (1662–1665).
Після постригу 9 липня 1668 р. Туптало жив у Київському
Кирилівському монастирі.
З 1675 по 1700 р. — ігумен і проповідник різних українських
монастирях (Густинський, Чернігівський, Батуринський, Києво-
Печерській Лаврі) і недовгий час у Вільні та Слуцьку, жив в єпископа
Теодосія Василевича).
1677 року, будучи кафедральним проповідником при Лазарі
Барановичу в Чернігові, написав за велінням останнього «Руно
орошенное» (1680), першу його книгу, що дійшла до нас.
1701 року Петро I призначив Дмитра Туптала митрополитом
Тобольську.
У 1702 р. з уваги на слабке здоров'я він призначається митрополитом
Ростовським та Ярославльським, де розвив широку адміністративну
діяльність. Найголовнішим його починанням було відкриття в 1702 р.
школи для священнослужителів. Навчання було побудовано за
тогочасними українськими принципами. Ростовська школа
проіснувала до 1705 р.
У 1757 р. Дмитро Туптало був канонізований. У Ростовському кремлі
знаходиться портрет митрополита пензля В. Л. Боровиковського,
написаний у 1790 р. для Ростовського Спасо-Яковлівського монастиря,
він списаний, певно, з одного прижиттєвих зображень, що не
збереглися.

27. Лазар Баранович
(1620-1693)
Найпомітнішою постаттю в релігійному, суспільно-
політичному, культурно-освітньому та літературному
житті на Україні в другій половині XVII ст. був Лазар
Баранович. Він виступав непримиренним ворогом польської
агресивної політики, підтримував зв'язки з українськими
гетьманами і митрополитами, письменниками і вченими.
Лазар Баранович народився на межі XVII ст. в заможній
родині. Одні дослідники встановлюють дату народження
— 1593 рік, інші — 1620. Освіту здобував у київській,
віденській, каліській та інших школах. Прийнявши
чернецтво, Баранович у Києво-Могилянській колегії був
викладачем у класах фари, інфіми, граматики, згодом
професором філософії і богослов'я, а з 1650 р. і ректором.
Під його керівництвом навчалися майбутні проповідники І.
Галятовський та А. Радивиловський. Разом з І. Гізелем він
багато зробив для піднесення ролі й авторитету колегії
та вишукував різні засоби для матеріального забезпечення
її.
У березні 1657 р. Баранович стає чернігівським і новгород-
сіверським єпископом, а в 1666 р. на московському соборі
його було висвячено і на архієпископа. Помер Баранович у
1693 р. Похований у Чернігові.

28. Іван Котляревський
(1769-1838)
Із 1780 по 1789 вчився у духовній семінарії. В 1789–1793 працював
канцеляристом, у 1793–1796 — домашнім учителем у сільських
поміщицьких родинах.
У 1796–1808 перебував на військовій службі в Сіверському
карабінерському полку. В 1806–1807 Котляревський в ранзі штабс-
капітана брав участь у російсько-турецькій війні 1806–1812, був
учасником облоги Ізмаїлу. В 1808 вийшов у відставку з орденом
Святої Анни. З 1810 працював наглядачем «Дому для виховання
дітей бідних дворян».
У 1812, під час походу Наполеона I Бонапарта на Росію,
Котляревський, за дозволом генерал-губернатора Я. Лобанова-
Ростовського, сформував у містечку Горошині Хорольського повіту
на Полтавщині 5-ий український козачий полк (за умови, що полк буде
збережено після закінчення війни як постійне козацьке військо), за що
отримав чин майора.
В 1817–1821 — директор Полтавського вільного театру.
В 1818 разом з В. Лукашевичем, В. Тарновським та ін. входив до
складу полтавської масонської ложі «Любов до істини». Член
Вільного товариства любителів російської словесності з 1821 року.
За свідченнями декабриста Муравйова-Апостола Матвія Івановича,
які він дав під час слідства у справі декабристів, член
Малоросійського таємного товариства.
Котляревський сприяв викупові М. Щепкіна з кріпацтва.
У 1827–1835 — попечитель «богоугодних» закладів.
Помер і похований у Полтаві.

29. Григорій Квітка-Основ’яненко
(1778-1843)
Народився у с. Основі (тепер у межах Харкова). Походив з
козацько-старшинського роду. Здобув домашню освіту,
згодом навчався в Курязькій монастирській школі. 15-
тирічним юнаком зарахований вахмістром у лейб-гвардії
кінний полк, числився "не при справах" в департаменті
герольдії, в 1796—1797 числився ротмістром Сіверського
карабінерного та Харківського кірасирського полків. Став
активним діячем громадського і культурного життя
Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському
університеті. Виступив одним із засновників Харківського
професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного
товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812),
Харківської губернської бібліотеки (1838).
Помер Г. Квітка-Основ'яненко 20 серпня 1843 р. після тяжкої
хвороби у м. Харкові.
Квітка-Основ'яненко має почесне ім'я «батька української
прози». Його повісті, сюжети яких розгортаються поза
соціальними конфліктами, з ідеально-побожними героями, є
типовим зразком українського сентименталізму. Творчість
Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший
розвиток української літератури, зокрема так званої
етнографічної школи.

30. Павло Білецький-Носенко
(1774-1856)
Народився 16 (27 серпня) 1774 у місті Прилуках на
Полтавщині в дворянській сім'ї, що походила з давнього
козацько-старшинського роду. За родинною традицією
Павла Павловича готували до військової служби.
П'ятирічним хлопчиком (у 1779 році) його було віддано в
петербурзький Шляхетний сухопутний кадетський корпус.
Через 14 років він блискуче закінчив курс навчання і 1793 року
в чині поручика був направлений у Катеринославський
єгерський корпус.
Восени 1798 року пішов у відставку й повернувся додому в
Прилуки. Жив переважно в своєму маєтку в селі Лапинцях
біля Прилук, а певний час і в маєтку своєї дружини в містечку
Хмелові Роменського повіту.
У 1801 році був обраний підсудком у Прилуцький повітовий
земський суд. Поруч з цим у селі Замості в маєтку І. Величка
навчав групу дворянських дітей.
З 1807 по 1809 роки Павло Білецький-Носенко був помічником
попечителя у Прилуцькій лікарні. У 1810 році став штатним
наглядачем училищ Прилуцького повіту, а з 1812 року —
почесним наглядачем. Всю свою штатну платню він
жертвував на користь училища, і був ним протягом 37
років.
Помер 11 (23 червня) 1856 року. Похований у селі Лапинцях.

31. Євген Гребінка
(1812-1848)
Євген Гребінка народився 2 лютого 1812 року на хуторі Убіжище
Пирятинського повіту на Полтавщині (тепер село Мар'янівка
Гребінківського району) в сім'ї відставного штаб-ротмістра Павла
Івановича Гребінки. Початкову освіту здобув у домашніх умовах. У
1825–1831 роках навчався у Ніжинській гімназії вищих наук. У гімназії
почав писати вірші. 1834 року Гребінка переїхав до Петербурга, де
восени вийшла його збірка байок «Малороссийские приказки», працює у
комісії духовних училищ.
1840 року Гребінка допоміг Шевченкові у виданні «Кобзаря». Того ж
року в журналі «Отечественные записки» вийшла Гребінчина повість
«Записки студента», а в «Утренней заре» — повість «Кулик». 1842
року пише повість «Сеня». 1844 року Гребінка одружився з Марією
Василівною Ростенберг. Того ж року вийшов його роман «Доктор».
1845 року познайомився з П.Кулішем, написав нарис «Петербургская
сторона». У 1847 році відкрив своїм коштом у селі Рудці Лубенського
повіту на Полтавщині парафіяльне училище для селянських дітей.
Того ж року вийшли повість «Заборов» та «Приключения синей
ассигнации». З 1846 року Гребінка почав видавати зібрання своїх
прозових творів. До кінця 1848 року він видав вісім томів. Помер
Гребінка 3 грудня 1848 року від туберкульозу в Петербурзі. Тіло його
перевезли в Убіжище, де й поховали.

32. Микола Костомаров
(1817-1885)
Народився 4(16) травня 1817р. в слободі Юрасовці, тепер Ольховатського р-ну
Вороніжської області в сім'ї російського поміщика, мати — українка з кріпаків.
Закінчив 1837р. історико-філологічний ф-т Харківського університету. Під
впливом українських фольклорних збірників захопився збиранням та
вивченням народної поезії, 1844р. захистив магістерську дисертацію. По
закінченні університету деякий час служив юнкером в уланському полку,
потім викладав історію в гімназіях Харкова, Рівного, Києва, зокрема 1845р. —
ст. учитель Першої київської гімназії, з 1846р. — ад'юнкт-професор кафедри
російської історії Київського університету.
Весною 1847р. Костомарова арештовано. Після річного ув'язнення в казематі
«Третього відділу», а потім у Петропавловській фортеці його вислано до
Саратова. 1856р. Костомарова амністовано.
З 1858р. жив у Петербурзі. В 1859 — 1862 рр. — екстраординарний професор
кафедри російської історії Петербурзького університету. На початку 1862р.
залишає працю в університеті і зосереджується на науковій роботі.
В історію української літератури Костомаров увійшов як письменник-
романтик: віршові збірки «Украинские баллады» (1839), «Вітка» (1840),
історичні п'єси.
Костомаров — автор історичних трагедій «Сава Чалий» (1838) і
«Переяславська ніч» (1841), які відзначаються новизною проблематики.
Романтичні драми «Кремуций Корд» (1849), «Эллины Тавриды» (1883),
«Украинские сцены из 1649 года» (незакін.) позначені тираноборчими
мотивами. Костомаров — один з перших українських літературних критиків.
Помер Микола Костомаров 7(19) квітня 1885 року в Петербурзі.

33. Народився на хуторі Тимківщина (тепер с. Богуславець
Черкаської області) в сімї Олександра Максимовича(1773–
1834) сільского судді. У 1819 закінчив Новгород-Сіверську
гімназію. 1823 р. закінчив Московський університет
(словесний і природничий відділи філософського
факультету, згодом ще й медичний). Залишився при
університеті для науково-академічної праці, викладав
ботаніку. 1833 р. одержав учений ступінь доктора й був
іменований ординарним професором на кафедрі ботаніки
Московського університету. 1834 р. у відкритому тоді
Київському університеті Максимович дістав професуру
російської словесності й був обраний першим ректором
університету (до кінця 1835 р.).
Через поганий стан здоров'я пішов 1845 р. у відставку й
решту життя присвятив винятково науково-
літературній діяльності, яку провадив на своєму хуторі
Михайлова Гора біля с. Прохорівки Золотоніського повіту,
де й помер.
Михайло Максимович
(1804-1873)

34. Пантелеймон Куліш
(1819-1897)
Пантелеймо́н Олекса́ндрович Кулі́ш— український письменник,
фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор,
видавець. Автор першої фонетичної абетки для української мови, яка
лежить в основі сучасного українського правопису.
Народився 7 серпня (26 липня за старим стилем) 1819 року в містечку
Воронежі колишнього Глухівського повіту Чернігівської губернії (тепер
— Шосткинський район Сумської області).
Про свої перші свідомі роки життя і навчання Панько Куліш розкаже в
повістях «История Ульяны Терентьевны» (1852), «Феклуша» (1856) і
«Яков Яковлевич» (1852). Та першим його літературним твором була
оповідка «Циган», яку він витворив із почутої від матері народної
казки.
Іван Франко називав Куліша «перворядною зіркою» в українському
письменстві, «одним із корифеїв нашої літератури». Відомий
найбільше як автор першого україномовного історичного роману
«Чорна рада». Був дуже освіченим. Писав українською та російською.

35. Тарас Шевченко
(1814-1861)
Народився Тарас Григорович Шевченко 9 березня 1814 року в селі
Моринцях на Черкащині у сім’ї кріпаків. Коли Тарасові минуло 17
років, він опинився зі своїм паном у Петербурзі. У 24 роки друзі
викупили Тараса з кріпацтва. Серед небагатьох прижиттєвих
видань Тараса Шевченка особливе місце посідає остання його
книжка — «Буквар південноруський», складена із кращих зразків
фольклору та частково з власних творів. Ця книжка для учнів
недільних шкіл була першою дитячою демократичною
читанкою в Україні. Шевченкові поезії «Маленькій Мар’яні»,
«Мені тринадцятий минало», «І золотої й дорогої…», «На
Великдень на соломі», «Дівча любе, чорноброве!», «Тече вода з-
під явора» та десятки інших стали улюбленими творами
багатьох поколінь дітей. Мріяв поет написати й інші
підручники для початкової школи, викладати малювання в
Київському університеті. Однак передчасна смерть не дала
йому здійснити своїх планів. Помер Тарас Шевченко 10 березня
1861 року. Поховали його на Смоленському кладовищі в
Петербурзі. У травні того ж року домовину поета перевезено
в Україну й поховано, як він сам заповідав, на Чернечій горі над
Дніпром біля Канева.

36. Іван Франко
(1856-1916)
Іван Якович Франко народився на Галичині 27 серпня 1856 р. в родині
коваля. Він навчався в Дрогобицькій гімназії. Був дуже здібним учнем, бо
мав надзвичайну пам'ять. Під час навчання в гімназії І. Франко
захопився збиранням книжок. За обсягом його бібліотека нараховувала
їх майже 500.
Іван рано залишився сиротою: батько помер, коли хлопчикові було
одинадцять років, а шістнадцятирічним утратив матір.
Майбутній письменник навчався у Львівському університеті, а потім у
Чернівецькому, де й здобув вищу освіту. Згодом захистив дисертацію у
Віденському університеті (Австрія), діставши науковий ступінь
доктора філософії.
«З вершин і низин» — перша збірка поета. До найвищих поетичних
надбань Каменяра належить і збірка інтимної лірики «Зів'яле листя». А
казки «Абу-Касимові капці», «Лис Микита» — це твори, за якими
навчалося не одне покоління українців.
На початку XX ст. його обирають членом Чеського наукового
товариства; Харківський університет присвоює йому ступінь доктора
словесності, а Російська академія присуджує премію за працю «Студії
над українською народною піснею».
Результатом діяльності Івана Франка як письменника, ученого,
публіциста, критика, перекладача та громадського діяча є понад п'ять
тисяч праць. Випущений у світ п'ятдесятитомник — це лише третина
створеного українським генієм.
Помер письменник у Львові, похований на Личаківському кладовищі. На
могилі встановлено скульптуру Каменяра, який невтомно б'є молотом
скелю...

37. Іван Нечуй-Левицький
(1838-1918)
13 листопада 1838 року у сім’ї парафіяльного священника народився
син Іван. На дев’ятому році життя Івана віддали до бурси: батько
хотів, щоб його син став священником. Протягом шести років
навчався там майбутній письменник. 1852 року Нечуй-Левицький
закінчив Богуславське духовне училище, а наступного року переїхав у
Київ, де поступив навчатися в семінарію.
Левицького ніколи не вабила духовна кар’єра, він прагнув віддати свої
сили на користь народу. Закінчивши 1865 року академію у званні
магістра богослов’я, Іван Семенович рішуче відмовився від попівської
ряси і присвятив себе благородній педагогічній і літературній
діяльності.
Протягом 1865-1866 рр. він викладав російську словесність у
Полтавській семінарії. Там же написав перші свої твори — повість
«Дві московни» й оповідання «Рибалка Панаса Круть», які були
надруковані 1868 року у львівському часописі «Правда».
Після шестирічного перебування в Польщі Іван Семенович почав
клопотатись, щоб його перевели вчителювати в Одесу або в Кишинів.
24 серпня 1873 р. прохання письменника задовольнили: його
призначили викладачем російської мови першої Кишинівської чоловічої
гімназії. Під час вчителювання в Кишиневі вийшли у світ його
найкращі повісті «Микола Джеря» (1878), «Кайдашева сім’я» (1879),
«Бурлачка» (1880).
Невдовзі письменник переїхав до Києва. 2 квітня 1918 року у притулку
для старих одинарів перестало битися щире серце Нечуя-Левицького.
Його поховали 4 квітня на Байковому кладовищі.

38. Панас Мирний
(1849-1920)
Панас Якович Рудченко народився 13 травня 1849 року в родині
бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на
Полтавщині. Після кількох років навчання в Миргородському
парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі
чотирнадцятилітній хлопець йде на роботу. На цей час припадають
його перші спроби літературної творчості та фольклористичної
діяльності. Частину зібраних П. Рудченком фольклорних матеріалів
згодом опублікував його брат Іван Білик у збірниках «Народные
южнорусские сказки» (1869, 1870) та «Чумацкие народные песни»
(1874).
З 1871 року Панас Рудченко живе і працює в Полтаві, займаючи різні
посади в місцевій казенній палаті. Літературна праця стає
справжньою втіхою і відрадою П. Рудченка. Перші його твори (вірш
«Україні» та оповідання «Лихий попутав»), підписані прибраним ім'ям
Панас Мирний, з'явилися за кордоном, у львівському журналі «Правда»
в 1872 році. Попри те, що в 1870 — 1880-х роках письменник продовжує
інтенсивно працювати, його твори, в зв'язку з цензурними
переслідуваннями українського слова в Російській імперії, друкувались
переважно за кордоном і в Наддніпрянській Україні, тому були майже
невідомі широким колам читачів.
Тільки в середині 1880-х років твори Панаса Мирного починають
друкуватися на Наддніпрянщині: на сторінках альманаху «Рада», який
видавав Михайло Старицький.
Після встановлення Радянської влади в Україні Мирний, незважаючи на
свій похилий вік, іде працювати в Полтавський губфінвідділ.
Помер Панас Мирний 28 січня 1920 року. Поховано його в Полтаві.

39. Марко Вовчок
(1833-1907)
Народилася Марко Вовчок (літературний псевдонім Марії Олександрівни
Вілінської) 10 (22) грудня 1833р. в маєтку Єкатерининське Єлецького повіту
Орловської губернії у збіднілій дворянській сім’ї. Виховувалася в приватному
пансіоні в Харкові.
Під час перебування в 1859 — 1867 рр. за кордоном (Німеччина, Швейцарія,
Італія і переважно Франція) Марко Вовчок зустрічається з Д. Менделєєвим,
О. Бородіним, І. Сєченовим.
Збірка перших творів Марка Вовчка, написаних у немирівський період
життя, вийшла в Петербурзі під назвою “Народні оповідання” (1857). У
Немирові написані більшість її перших оповідань російською мовою (збірка
“Рассказы из народного русского быта”, 1859), повість “Інститутка”, що її
письменниця почала 1858р. в Немирові, а завершувала наступного року в
Петербурзі.
У перші роки проживання за кордоном закінчені оповідання “Ледащиця”,
“Пройдисвіт”, написане оповідання “Два сини” (1861).
У 1867 — 1878 рр. найяскравіше виявився талант письменниці як російського
романіста. Нею створено або завершено російські романи “Живая душа”,
“Записки причетника”, “В глуши”, а також повісті “Теплое гнездышко”,
“Сельская идиллия”.
Найвизначніша історична повість-казка Марка Вовчка “Кармелюк” написана
в 1862 — 1863 рр.
З творчістю Марка Вовчка зростає міжнародна роль української
літератури. За свідченням Петка Тодорова, проза письменниці у 60 — 70-х
рр. XIX ст. мала вирішальний вплив на розвиток болгарської белетристики.
Твори Марка Вовчка за її життя, починаючи з 1859р., з’являються в чеських,
болгарських, польських, сербських, словенських перекладах, виходять у
Франції, Англії, Німеччині, Італії та інших європейських країнах.

40. Степан Руданський
(1834-1873)
Народився С. В. Руданський в селі Хомутинцях Вінницького повіту на Поділлі 6
січня 1834р. у родині сільського священника. Після початкової науки в дяка
майбутній поет вчився у Шаргородській бурсі (1842 — 1849) та Подільській
духовній семінарії (1849 — 1855). Ще в роки навчання у семінарії почав
назрівати конфлікт з батьком. Коли 1856р. Руданський приїздить до
Петербурга, то цілком самочинно, проти волі батька, вступає не до духовної
академії, а до медико-хірургічної, відомої вже на той час як осередок передової
науки і культури. Тут у 50 — 60-х роках працювали С. П. Боткін, І. М. Сєченов
та інші молоді передові вчені.
Після закінчення академії Руданський одержав звання повітового лікаря і дозвіл
працювати в Криму, куди він переїхав 1861р. і де сподівався поправити своє
підточене здоров’я.
Помер С. Руданський 3 травня 1873р. і похований в Ялті на Массандрівському
кладовищі.
За життя поета була опублікована лише невелика кількість його творів у
петербурзькому тижневику «Русский мир» (1859), у двох номерах «Основи»
(1862), в «Опыте южнорусского словаря» Шейковського (1861), у львівському
журналі «Правда». Більшість творів поета побачила світ у 80-х — на початку
90-х років уже після його смерті у львівських виданнях «Правда», «Зоря», в
«Киевской старине».
Перше видання «Співомовок» окремою книгою, яке вмістило двадцять вісім
віршів, здійснила в Києві Олена Пчілка 1880р. під псевдонімом «Н-й Г-ь
Волинський» (Невеличкий гурток волинський). Найповніше дореволюційне
видання творів Руданського у семи томах (перше видання — 1895 — 1903,
друге — 1910) вийшло завдяки зусиллям М. Комарова, Василя Лукича (В.
Левицького), А. Кримського та І. Франка. Найбільш повним, прокоментованим і
укладеним з урахуванням авторської роботи над підготовкою рукописів до
видання є тритомник «Степан Руданський. Твори в трьох томах» (К., 1972 —
1973).

41. Михайло Коцюбинський
(1864-1913)
Михайло Михайлович Коцюбинський народився 17 вересня 1864р. в м. Вінниці в
сім'ї дрібного урядовця. Дитинство та юність майбутнього письменника
минули в містечках і селах Поділля, куди переводили батька по службі. Освіту
здобував у Барській початковій школі (1875 — 1876) та Шаргородському
духовному училищі (1876 — 1880).
Друкуватися Коцюбинський почав у 1890р. — львівський дитячий журнал
“Дзвінок” опублікував його вірш “Наша хатка”. За один 1891 рік з-під його пера
виходять оповідання “Харитя”, “Ялинка”, “П'ятизлотник”, повість “На віру”,
віршована казка “Завидющий брат”.
Роки перебування Коцюбинського на урядовій службі в Молдавії і Криму дали
життєвий матеріал для його творів “Для загального добра” (1895), “Пе-
коптьор” (1896), “Посол від чорного царя” (1897), “Відьма” (1898), “В путах
шайтана” (1899), “Дорогою ціною” (1901), “На камені” (1902), “У грішний світ”,
“Під мінаретами” (1904).
Важливим моментом світоглядно-художньої еволюції Коцюбинського було
оповідання “Лялечка” (1901). Дещо окремо в доробку Коцюбинського стоять
твори на теми з минулого українського народу — “На крилах пісні” (1895) і
“Дорогою ціною” (1901).
У п'ятиліття перед революцією 1905 — 1907 рр. Коцюбинський написав і
опублікував оповідання “Fata morgana” (Киевская старина, 1904). Провідним
жанром малої прози Коцюбинського після 1901р. стає соціально-психологічна
новела. У 1906 — 1912 рр. крім другої частини “Fata morgana” М. Коцюбинський
створює новели “Сміх”, “Він іде” (1906), “Невідомий”, “Intermezzo”, “В дорозі”
(1907), “Persona grata”, “Як ми їздили до Криниці” (1908), “Дебют” (1909), “Сон”,
“Лист” (1911), “Подарунок на іменини”, “Коні не винні”, образки-етюди “Хвала
життю!”, “На острові” (1912), а також повість “Тіні забутих предків” (1911).
Художні нариси “Хвала життю!” й “На острові”, написані влітку 1912р., —
останні твори М. Коцюбинського. Пафосом торжества життя над смертю
пройнятий нарис “Хвала життю!”. Лейтмотивом нарису “На острові” також є
ідея безперервності, вічності людського буття.

42. Леся Українка
(1871-1913)
Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871р. у
Новограді-Волинському. Мати її — письменниця Олена Пчілка, і батько —
юрист.
У 1884р. у Львові в журналі “Зоря” було опубліковано два вірші (“Конвалія” і
“Сафо”), під якими вперше з'явилось ім'я — Леся Українка.
З кінця 80-х рр. Леся Українка живе у Києві.
На початку 1893р. у Львові виходить перша збірка поезій Лесі Українки — “На
крилах пісень”.
У 1894 — 1895 рр. Леся Українка перебувала в Болгарії у Драгоманова. У
Болгарії була написана переважна частина циклу політичної лірики
“Невільничі пісні».
З 1893р. вона перебуває під таємним наглядом, підтримує тісні зв'язки з
особами, які були на засланні і багатьма студентами “сумнівної політичної
благонадійності”.
1899р. у Львові виходить друга збірка поезій — “Думи і мрії”.
В 1902р. у Чернівцях з ініціативи студентів університету, які тепло вітали
поетесу, виходить третя збірка її поезій — “Відгуки”.
У 1904р. в Києві вийшло ще одне видання поетичних творів Лесі Українки
(вибране) під заголовком “На крилах пісень”.
1905 рік не був несподіваним для Лесі Українки. Драматичні поеми “Осіння
казка” і “В катакомбах”, датовані 1905р., були безпосереднім відгуком на
революційні події.
Останні роки Леся Українка жила в Грузії та Єгипті. Невблаганно
прогресувала хвороба. Перемагаючи тяжкі страждання, вона знаходила силу
працювати. На Кавказі вона все частіше згадувала волинське дитинство,
перед нею поставали картини задумливої поліської краси. Так виникла
“Лісова пісня”, яка була написана за кілька днів тяжкохворою поетесою.
Леся Українка померла 1 серпня 1913р. в грузинському містечку Сурамі. Тіло її
перевезли до Києва і поховали на Байковому кладовищі.

43. Микола Вороний
(1871-1938)
Вороний Микола Кіндратович — український поет,
театрознавець, перекладач. Народився в сім'ї ремісника.
Три роки перебував під наглядом поліції із забороною вступати
до вищих навчальних закладів Росії. Продовжував навчання у
Віденському і Львівському університетах (філософський
факультет).
З 1897 — актор труп М. Кропивницького, П. Саксаганського, О.
Васильєва та інших, 1901 залишив сцену і служив в установах
Єкатеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова. В 1910 році оселився
в Києві, працював у театрі М. Садовського, викладав у
театральній школі. Жовтневої революції Вороний не сприйняв і
в 1920р. емігрував за кордон.
Друкуватися Вороний почав у 1893 (вірш "Не журись,
дівчино").Перша збірка Вороного "Ліричні поезії" вийшла 1911 у
Києві.
Вороному належить ряд мистецтвознавчих ("Пензлем і
пером") і театрознавчих розвідок. Вороний — автор ряду
літературознавчих статей, театральних рецензій. У
спадщині Вороного значне місце посідають переклади й
переспіви з інших літератур. Репресований у 1934 році.
Розстріляний 7 червня 1938р. Архів Вороного зберігається в
Інституті літератури імені Т. Г. Шевченка АН України.

44. Народився 4 грудня 1878 року в м. Білопілля Слобожанщини,
Сумської області в чумацько-селянській сім’ї. Закінчив початкову
школу й двокласне училище, а у віці 15 років (1893) вступив до
хліборобської школи у містечку Деркачі неподалік Харкова.
Брав участь у випуску рукописних журналів «Комета» та
«Первоцвіт», в яких з’являються його перші вірші.
Став вільним слухачем агрономічного відділення Київського
політехнічного інституту, незабаром через матеріальні
нестатки змушений був залишити його. У 1903р. вступив до
Харківського ветеринарного інституту. Опісля працює на
Дарницькій скотобійні.
Визначальним фактом у житті стала поїздка на відкриття
пам’ятника І. П. Котляревському в Полтаві.
Творчість виразно поділяється на два періоди — в Україні (1907–
1918) та в еміграції (1919–1944).
Подорож Гуцульщиною у 1912 р. збагатила поета незабутніми
враженнями. У 1913 р. побував в Італії.
Після більшовицького жовтневого перевороту опиняється за
кордоном (1919). За кордоном оселяється і періодично живе в
Будапешті, Відні, Берліні, Празі, видає ряд збірок, основна тема
яких — туга за Україною. На твори, писані Павлом Тичиною на
замовлення партії, Олександр Олесь відгукнувся віршем-докором «І
ти продався їм, Тичино…».
22 липня 1944 року Олександр Олесь помер у Празі, невдовзі після
того, як одержав повідомлення про загибель сина Олега Ольжича.
Олександр Олесь
(1878-1944)

45. Володимир Винниченко
(1880-1951)
Народився 26 липня 1880 року в місті Єлисаветград у селянській родині. По
закінченні школи віддано до Єлисаветградської гімназії. Готувався до матури
(атестату зрілості) і склав іспит екстерном до Златопільської гімназії.
У 1901 році він вступив на юридичний факультет Київського університету і
того ж року створив таємну студентську революційну організацію, яка
звалась «Студентською громадою». Вступив до Революційної української
партії (РУП),з 1905 року — Українська соціал-демократична робітнича
партія (УСДРП).За проводження пропаганди 1903 року був заарештований,
виключений з університету й ув’язнений до одиночної камери Лук’янівської
в’язниці в Києві, звідки йому згодом вдалося втекти. Незабаром новий
арешт, дисциплінарний батальйон. Але він знову втік і нелегально відбув у
еміграцію.
На початку Першої світової війни Винниченко повернувся до Росії і жив до
1917 р. під чужим ім’ям переважно в Москві, займаючись літературною
діяльністю. Став членом Центральної Ради. Згодом очолив Генеральний
секретаріат і став генеральним секретарем внутрішніх справ. Автор
майже усіх декларацій і законодавчих актів УНР. Проголосив I Універсал та
Декларацію Генерального секретаріату. Під натиском більшовицьких військ
уряд УНР на чолі з новим прем’єром змушений був евакуюватися до
Житомира. Винниченко разом із дружиною, Розалією Лівшиц, поїхав на
південь, до Бердянська.
Наприкінці 1919 року вийшов із УСДРП і організував у Відні Закордонну групу
українських комуністів. Наприкінці травня 1920 р. Винниченко разом із
дружиною прибув до Москви, де дістав пропозицію зайняти пост
заступника голови Раднаркому УСРР. У вересні 1921 В. Винниченко очолив
новостворений комітет допомоги українському студентству в Берліні.
Помер Володимир Винниченко 6 березня 1951р. у французькому місті Мужен.

46. Павло Тичина
(1891-1967)
Павло Григорович Тичина народився 23 січня 1891 року в селі Піски
Koзеленького повіту на Чернігівщині в сім’ї церковнослужителя. Освіту
здобув у початковій духовній школі та в духовній семінарії в Чернігові.
Публікації молодого поета з 1912 року почали з’являтись на сторінках
журналів «Літературно-науковий вісник*, «Рідний край», «Українська хата».
1913 року Тичина переїхав до Києва, де вступив до Комерційного інституту.
На творчості Тичини суттєво позначились події 1917 року, пов’язані з
боротьбою українського народу за незалежність. Поет переймається
загальним піднесенням, емоційно переживає прагнення пригнобленого
народу здобути національну свободу.
Дебютна поетична збірка Тичини «Сонячні кларнети» (1918) стала найбільш
яскравою подією в українській літературі того часу. Вона поставила автора
в ряд найкращих поетів європейського рівня.
Далі був складний шлях через тривоги й сумніви, навіяні кривавими подіями
іромадянської війни. Суперечливі настрої тих часів віддзеркали-лись у збірках
поета «Замість сонетів і октав» (1920), “Плуг” (1920), «Вітер з України»
(1924).
1923 року Тичина переїхав до Харкова, тодішньої столиці Радянської України.
Переїзд збігся в часі з початком творчої кризи поета.
У різний час він входив до таких організацій, як «Гарт» і ВАПЛІТЕ, очевидно,
тоді зазнав виливу українських письменників комуністичного штибу. Коли ж
розпочалися репресії проти української інтелігенції, страх просто
паралізував поета. 1934 року вийшла етапна для нього поетична збірка
«Партія веде». Відтоді поета офіційно проголосили класиком української
радянської літератури. Він видав ше чимало книжок, які, щоправда, не
відзначаються особливою художньою вартістю.
Помер Павло Тичина 16 вересня 1967 року в Києві.

47. Максим Рильський
(1895-1964)
Народився 19 березня 1895р. в м. Києві в родині етнографа
Тадея Рильського. Навчався в приватній гімназії Науменка в
Києві.
1915-1918 — навчався на медичному факультеті Київського
університету Св. Володимира, згодом перевівся на історико-
філологічний факультет Українського народного
університету. 1919-1929 — працював вчителем у селах.
Критикував комуністичну дійсність, за що його арештували
у 1931р. і ув’язнили на 5 місяців. Після тюрми творчість
зазнає змін, у збірці «Знак терезів» поет прославляє
радянську владу.Відтоді творчість розділилася на дві течії –
офіційну та лірично-філософську.
За роки війни талант ожив та забуяв патріотичними
творами.
Влада планувала позбутися поета, але йому пощастило. 24
липня 1964р. помер.

48. Володимир Сосюра
(1898-1965)
Народився на станції Дебальцеве 6 січня 1898р.
У 1909–1911 роках працював на содовому заводі міста Верхнього
в бондарському цеху, телефоністом, чорноробом.
З 1911 до 1918 рік навчався в двокласному міністерському
училищі м. Верхнього, трикласному нижчому
сільськогосподарському училищі на станції Яма Північно-
Донецької залізницi, маркшейдерському бюро Донецького
содового заводу.
Брав участь в Українській революції, спершу в армії УНР, пізніше
в Червоній армії. По закінченні громадянської війни вчився в
Комуністичному університеті в Харкові (1922—23) і на робфаці
при Харківському інституті народної освіти (1923—25).
Належав до літературних організацій «Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ,
ВУСПП.
Вперше одружився в 1922 році на Вірі Каперівні Берзіній. Від
першого шлюбу в нього було двоє синів. Вдруге Сосюра
одружився в 1931 з Даниловою Марією Гаврилівною. В них
народився син Володимир. У 1949 р. Марію Сосюру заарештували
начебто за розголошення державної таємниці і заслали до
Казахстану.
У 1948 Сосюру відзначено найвищою тоді нагородою —
Сталінською премією. В 1951 він знову зазнав обвинувачення у
«буржуазному націоналізмі» за патріотичну поезію «Любіть
Україну».
Помер 8 січня 1965 року.

49. Євген Маланюк
(1897-1968)
Народився 20 січня 1897р. в м. Архангороді на Херсонщині.
Навчався в Єлисаветградській реальній гімназії. 1914 р. —
вступив до Петроградського політехнічного інституту,
але не закінчив, бо був мобілізований до Армії УНР.
1920 р. — з’являється друком перший вірш.
Після поразки УНР назавжди покидає Україну. Потрапивши
у табір у Каліші, зосереджується на поетичній
творчості.Бере участь у виданні журналу «Веселка» та
альманаху «Озимина».
Восени 1923 р. переїздить до Чехословаччини. Стає лідером
«Празької поетичної школи».
1925 р. — видає першу збірку «Стилет і стилос».
В очікуванні арешту, залишивши дружину й сина,
переїздить до Німеччини, а потім до США (входив до
об’єднання українських письменників (ОУП) «Слово»)
Помер 16 лютого 1968р. по дорозі в театр.

50. Микола Хвильовий
(1893-1933)
Народився 19 грудня 1893 р. в с. Тростянці в родині вчителів.
Навчався в Охтирській гімназії, але атестата не одержав за
пропаганду української мови.
1914-1917 р. — на фронті. У 1919 р. став членом КП(б)У.
Працював у журналі та видавництві «Червоний шлях». Стає
співзасновником «Гарту», а потім ВАПЛІТЕ, яку очолив. У 1927 р.
вийшов з ВАПЛІТЕ разом з Яловим і Досвітнім, щоб врятувати
спілку.
13 травня 1933 р. застрелився у відгук на арешт Ялового:
«Арешт Ялового — розстріл цілої генерації. За що? За те, що ми
були найщирішими комуністами? Нічого не розумію, за генерацію
Ялового перш за все відповідаю я. Як я люблю життя — ви й не
уявляєте. Сьогодні 13. Пам’ятаєте, я я був закоханий у це число?
Страшно боляче.
Хай живе комунізм! Хай живе соц. будівництво! Хай живе
компартія!»

51. Остап Вишня
(1889-1956)
Справжнє ім’я - Павло Михайлович Губенко. Народився 13 листопада
1889р. у с. Грунь. Закінчив двокласну Заньковецьку школу і Київську
військово-фельдшерську школу. Працював фельдшером у Київській
залізничній лікарні. У 1917 р. вступив на історико-філологічний
факультет Київського університету.
У 1919р. за підписом Павло Грунський опубліковано перший
сатиричний твір (фейлетон) «Демократичні реформи Денікіна».
Працював у «Селянській правді» та у журналі «Червоний перець».
1921р. — усмішка «Чудака, їй-богу» — вперше під підписом Остап
Вишня. Став основоположником жанру усмішки.
Після розпуску ВАПЛІТЕ стає одним з організаторів «Політфронту».
У 1933р. заарештували і звинуватили тероризмі і
контрреволюційній діяльності. 1933-1943р. — на засланні в Ухто-
Печорському таборі.
1944р. — перший твір після заслання «Зенітка». Працював у журналі
«Перець».
У 1955р. реабілітовано. 28 вересня 1956р. помер.

52. Олександр Довженко
(1894-1956)
Народився 10 вересня 1894р. в с. В’юнище на Чернігівщині у родині
неписьменних селян. Навчався у місцевій початковій та вищій школах. У
1911р. вступив до Глухівського вчительського інституту. Після закінчення
інституту у 1914р. учителював у Житомирі, Києві. У 1917р. вступив до
Київського комерційного інституту на економічний факультет.
Захопившись революцією, служить у петлюрівській армії. За цу у 1919р.
засудили його до ув’язнення в концтаборах. Однак його врятували.
У 1920р. приєднався до КП(б)У, з якої згодо виключений. У 1921р. направили за
кордон на дипломатичну службу(Варшава, Париж, Лондон). У 1922-1923рр.
живе у Берліні, обіймає посаду секретаря генконсульства УСРР у Німеччині.
По поверненні в Україну, влітку 1923 року, оселяється у Харкові. Відвідує
засідання «Гарту», невдовзі стає співзасновником ВАПЛІТЕ. Згодом через
ВАПЛІТЕ зближується з ВУФКУ, але у Харкові у той час єдиним драматичним
мистецтвом був театр, а Довженка театр не цікавив. З 1925 року р.
стажист по агітфільму «Червона Армія». Від’їжджає до Одеси закінчувати
фільм, де влаштовується режисером на кінофабриці. У 1926р. створив за
своїми сценаріями перші фільми «Вася-реформатор» і «Ягідка кохання».
Перший серйозний успіх прийшов у 1929 році після виходу на екрани фільму
«Звенигора». «Звенигора» була сенсацією 1928 року, але водночас це був
початок особистої трагедії Довженка — за цю стрічку, та згодом за фільм
«Земля» його будуть постійно звинувачувати у буржуазному націоналізмі.
У 1930р. одружується з акторкою Юлією Солнцевою. У 1933р. переїздить до
Москви, а потім на Далекий Схід. У 1935р. нагороджують орденом Леніна.
На початку війни потрапляє в Уфу та до Ашхабаду. Іде добровольцем на
війну, як кореспондент газети «Красная армия». У 1943р. завершує
кіноповість «Україна в огні», яку Сталін заборонив.
До останніх днів живе в Москві, працює на «Мосфільмі». 25 листопада
1956р. помер у Москві.

53. Микола Куліш
(1892-1937)
Народився 6 грудня 1892р. у с. Чаплинці у родині батрака-селянина.
Рано втратив батьків. З 1905 році — навчався в Олешківському
міському училищі та в чоловічій гімназії. Закохався у Антоніну Невель
та згодом одружився на ній. 1913р. — написав першу п’єсу «На рыбной
ловле». Навчався у Новоросійському університеті, але був
мобілізований до царської армії. У 1915р. тяжко поранено під
Смоленськом. У 1918р. організував «Просвіту» в Олешках і почав
писати роман «Трохим Леміш». З 1918 р.— голова міськвиконкому
Олешок, голова місцевої ради, організатор «Першого Українського
Дніпровського полку» в Херсоні.
1922-1925 рр.— інспектор Наросвіти (організовував українські школи,
забезпечував їх кадрами, склав український буквар «Первинка»). Стає
відомим завдяки постановці драми «97» Г. Юрою. 1925 р.—
переведений до Харкова як шкільний інспектор Наркомосвіти УРСР.
Поринає у літературну творчість Спочатку член «Гарту», потім стає
президентом ВАПЛІТЕ у 1926 році. Редагує журнали «Червоний шлях» і
«Літературний ярмарок». Член «Політфронту» та очолює УТОДІК
(Українське товариство драматургів і композиторів). У літературній
дискусії поділяє позицію Хвильового.
1929 р.— комедію «Мина Мазайло» було знято з репертуару й невдовзі
охрещено «фашистською». 1933 р.— тяжка утрата — смерть
Миколи Хвильового. Переслідування, цькування, заборона п’єси
«Маклена Граса». 1934р. — зарештований і засуджений до 10 років
ув’язнення на Соловках, хоча і був тяжко хворий туберкульозом.
3 листопада 1937 року — за постановою особливої трійки НКВС
розстріляний в урочищі Сандармох Медвеж’єгорського району, Карелія.