2. Педагогічна діяльність особлива за своєю
складністю. Її ефективність залежить від рівня розвитку
психологічної компетентності, оскільки компетентний у
цій галузі педагог може скористатися всім арсеналом
психологічних ресурсів, необхідних у конкретній ситуації,
він володіє достатнім запасом психологічним знань, що
дозволяють приймати компетентні рішення, може
правильно організувати взаємодію з вихованцями, щоб
уникнути професійних деформацій, розчарування в собі і
своїй діяльності.
3. Тобто рівень психологічної компетентності педагога
визначає рівень його професійності.
Психологічна компетентність – це одна із підструктур
професійних якостей особистості, без якої неможлива
реалізація нових сучасних підходів в освіті. Сформованість
психологічному компоненту професійної компетентності
гарантує забезпечення взаєморозуміння і співробітництва в
підсистемах «вчитель-дитина», «вчитель-батьки», «батьки-
дитина», «дитина-дитина».
4. Незважаючи на очевидну значимість проблеми на
сьогодні немає єдиного підходу до розуміння поняття
«психологічна компетентність». Так, психологічна
компетентність визначається як сума необхідних
психологічних знань (О. Д. Алферов) і психологічних
навичок (І. С. Якиманська), ступінь відповідності знань,
умінь та навичок вирішенню проблем на психологічному
рівні (М. Є. Бершадський), інтегрований особистісний
ресурс у формі психологічних функцій (С. М. Чаткіна).
5. Як складову професійної підготовки вчителя, сукупність
знань, умінь і навичок з психології; чіткість позиції щодо її ролі
в професійній діяльності педагога; уміння використовувати
психологічні знання в роботі; уміння бачити за поведінкою
дитини її стан, рівень розвитку пізнавальних процесів,
емоційно-вольової сфери, рис характеру; здібність оцінювати
ситуацію у взаєминах з дитиною, колективом дітей і обирати
раціональний спосіб спілкування, розкриває психологічну
компетентність О. Д. Алферов.
6. Своєрідність погляду на дану дефініцію має Казаннікова О.В., яка
підкреслює, що психологічна компетентність педагога позначає
можливості людини, яка займається педагогічною діяльністю. Це
комплексний термін, і він не зводиться ні до педагогічних здібностей, ні
до освіченості учителя в сфері педагогіки та психології, ні до комплексу
особистісних рис. Психологічна компетентність розглядається як
максимально адекватна, пропорційна сукупність професійних,
комунікативних та особистісних якостей педагога, які забезпечують не
тільки загально професійну підготовленість, а й високий рівень
професійної самосвідомості, уміння керувати своїм психічним станом.
7. У структурі психологічної компетентності
Н. В. Андронова виділяє два основних блоки:
інтелектуальний (когнітивний) –
психологічні знання і психологічне
мислення;
практичний (дієвий) – психологічні уміння
та навички.
8. • ціннісно-мотиваційний ( мотивація досягнень ,
мотивація до оволодіння психологічними знаннями,
ціннісні орієнтації педагога);
• рефлексивний (усвідомлення сприйняття себе
суб’єктами освітнього процесу з метою вибору стилю
взаємодії, управління, тактики спілкування);
організаторський (передбачає організацію
професійної діяльності з метою підвищення її
ефективності);
управлінський (передбачає прийняття рішень у
повсякденних і екстремальних умовах професійної
діяльності, аналіз та врахування альтернатив,
контроль за перебігом діяльності, оцінка діяльності
учасників педагогічного процесу);
Психологічна компетентність це
багатопараметрична система, компонентами якої є:
9. • емоційно-вольовий ( комплекс знань про
афективну сферу суб’єктів педагогічного процесу,
вміння застосовувати ці знання у своїй діяльності,
вміння керувати своїми власними емоційно-
вольовими станами, емпатійність);
• самоактуалізуючий (включає самоконтроль,
саморегуляцію та самовдосконалення
особистості педагога).
Психологічна компетентність це
багатопараметрична система, компонентами якої є:
10. М. І. Лук’янова в якості основних складових психологічної компетентності
виділяє три блоки:
1. Психолого-педагогічна грамотність – знання, які називають загально
професійними.
2. Психолого-педагогічні уміння – здатність учителя використовувати свої
знання в педагогічній діяльності, в організації взаємодії.
3. Професійно важливі особистісні якості, які відображаються в професійній
діяльності і впливають на вихованців, а також забезпечують своєрідність
зовнішньої реалізації знань і умінь.
Виділені структурні компоненти дозволяють назвати основні критерії
психологічної компетентності – спрямованість на учня як провідну цінність своєї
праці, потребу в самопізнанні та самозмінах, пошук засобів удосконалення своєї
діяльності
11. Основою психологічної компетентності педагога є активне
знання закономірностей особистісного розвитку людини на різних
вікових етапах.
Суттєвим компонентом структури психологічної компетентності
вважають психологічні знання, до яких відносять:
- диференціально-психологічні знання – знання про особливості
засвоєння навчального матеріалу суб’єктами навчання у
відповідності з індивідуальними та віковими характеристиками;
- соціально-психологічні знання – знання про особливості
навчально-пізнавальної та комунікативної діяльності групи чи
окремого її члена, про особливості взаємостосунків учителя з
класом, про закономірності спілкування;
- аутопсихологічні знання – знання про позитивні аспекти та
недоліки власної діяльності, особливості своєї особистості та її
характерні якості.
12. Серед професійних умінь в межах психологічної
компетенції найбільш значущими є ті, завдяки яким
педагог створює та підтримує контакт з вихованцями:
1. Уміння використовувати соціально-психологічні
механізми операційних засобів професійного спілкування,
за допомогою яких педагог реалізує сам процес
спілкування і які повинні бути співвіднесені з
особистісними якостями – своїми та учнів.
2. Уміння педагога самостійно розв’язувати
педагогічні проблеми з точки зору того, наскільки обране
рішення сприятиме особистісному розвитку вихованця.
13. Висока психологічна культура дає вчителеві
можливість компетентного вибору ефективних форм,
методів, засобів навчання і виховання, що є запорукою
успішного здійснення педагогічного процесу. В той же
час, саме недостатньою психологічною грамотністю
педагогів пояснюється велика кількість їхніх помилок і
недоліків. Наприклад, наявність стереотипів у
сприйманні та оцінюванні дітей; перебільшення ролі
пам'яті у процесі навчання і, як наслідок, її
перевантаження; незнання вікових можливостей
школярів; недемократичний стиль спілкування, який
часто є причиною різноманітних ускладнень у
взаєминах з учнями тощо.
14. Професійна Деформація особистості - зміна
якостей особистості (стереотипів сприйняття,
ціннісних орієнтацій, характеру, способів
спілкування і поведінки), які наступають під
впливом тривалого виконання професійної
діяльності. Внаслідок нерозривної єдності
свідомості і специфічної діяльності формується
професійний тип особистості.
15. Наприклад, професійна деформація вчителя
полягає в тому, що на уроці він в певний
момент починає штучно, навіть з якоюсь
параноїдальною манією вишукувати
помилки в роботах учнів. «Деформований»
педагог починає оцінювати дії родичів,
часом надто суворо (подумки вимірюючи
все за 5-бальною шкалою), аналізує
прийнятність чи неприйнятність дій
незнайомих людей на вулиці, обурюється
відсутністю культури і т.п.
16. Першим кроком до вирішення проблеми є усвідомлення
вчителями наявності професійних деформацій в розвитку
професіогенезу.
Важливим напрямом попередження професійних деформацій
є професійний відбір майбутніх вчителів.
Для збереження психологічного здоров’я вчителів необхідним
є стимулювання їхнього професійного розвитку.
Збереженню психологічного здоров’я педагогічного
працівника сприяє також формування позитивного ставлення до
себе, задоволення собою й результатом своєї діяльності.
При підготовці вчителів педагогічні заклади освіти мають
сформувати у майбутніх фахівців навички уміння управляти собою
в різних ситуаціях, які виникають в процесі професійної діяльності
17. Крім зазначених форм профілактики не менш важливими
є заходи індивідуальної профілактики. Це:
- дотримання здорового способу життя;
- регулярний контроль за основними показниками стану
здоров’я (артеріальний тиск, температура тіла, частота
серцевих ударів (пульс), частота дихального циклу);
- дотримання гігієнічних вимог і норм;
- вчасне відвідування фахівців в галузі профілактики
здоров’я;
- налагодження режиму дня (праці й відпочинку);
- налагодження культури вживання води й харчування;
18. - самодіагностика рівня емоційного вигорання, інших
деструкцій;
- відокремлення роботи від особистого життя: не
приносити роботу додому, залишати її на робочому місті,
приділяти час сім’ї, дітям;
- обрати додаткові види діяльності (хобі), не пов’язані з
професійною;
- спілкування з позитивними людьми;
- заняття спортом, медитацією;
- влаштування прогулянок, коротких подорожей на 1-2 дні
(для зміни обстановки);
- бути відкритим новим планам;
- знаходити час для себе.
19. Ефективними засобами профілактики професійних деформацій
можуть стати також зміна місця проживання, роботи, перехід на нову
посаду, категорію, оформлення нового проєкту, оновлення навчальної
програми, курсу лекцій тощо.
Професійна деформація – це явище природнє. Тому до неї слід
поставитись як до симптому, який означає, що настав час змінюватись.
Подолати професійні деформації є непростим завданням. Варто
пам’ятати, що легше попередити виникнення професійної деформації,
ніж долати його.
20. Отже, в результаті аналізу викладеного матеріалу можна
зробити висновок:
психологічна компетентність є складовою професійної
компетентності фахівця, зміст психологічної компетентності
особистості пов’язаний з особливостями професійної
діяльності;
психологічна компетентність педагога представляє собою
узгодженість між його знаннями, практичними уміннями і
реальною поведінкою, яку педагог демонструє в процесі
педагогічної взаємодії.
