2. Національний природний парк «Олешківські піски» (46 250 га).
Основою парку будуть дві ділянки:
1) Козачелагерська – (31604,7 тис. га) на Козачелагерській арені;
2) Буркутська - (14645 га) на Чалбаській арені).
3.
4. Флора
На території парку зростає близько 500
видів судинних рослин. Характерними
особливостями флори є:
• значна участь бореальних видів;
• високий рівень ендемізму флори;
• велике представництво раритетних
видів.
5. Бореальні рослини
Бореальні види характерні більш північним територіям.
До них відносяться:
• деревні рослини (дуб звичайний, осика, вільха
клейка, ясен звичайний);
• травянисті рослини (конвалія травнева, куничник
сивий, купена запашна, ситник розлогий тощо);
• Папоротеподібні (вужачка звичайна, щитник
шартрський);
• плавун (лікоподієлла заплавна);
• сфагнові та інші мохи (сфагнум відстобурчений, с.
оманливий, с. галузистий, зозулин льон звичайний).
7. Ендеміз флори
• У флорі Нижньодніпровських пісків
налічується 108 ендемічних (в
широкому розумінні, включаючи
субендеміки) видів, що складає 13,2 %
видового складу флори). Низка
ендемічних видів зростає лише на
нижньодніпровських пісках: волошка
короткоголова, чебрець дніпровський,
юринея пухка тощо.
9. Раритетне фіторізноманіття
В цілому на території парку
зареєстровано 30 видів (Козачелагерська
– 14 видів, Виноградівська арена – 30)
судинних рослин, що підлягають охороні,
в тому числі (56 позицій в різних списках):
• Світовий Червоний список;
• Європейський Червоний список;
• Червона книга України;
• Конвенція про охорону дикої флори та фауни та при-
родних середовищ існування в Європі (Бернська);
• Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни
і флори що знаходяться під загрозою зникнення
(CITES);
• Оселищна директива Європейського союзу;
• Червоний список Херсонської області.
12. Маточник болотний (Ostericum palustre, Angelica palustris, Imperatoria palustris)
На території парку зустрічається лише в одному місцезнаходженні – урочищі «Буркутські плавні».
Більша частина цього оселища не увійшла в склад парку.
Раритетне фіторізноманіття
(Оселищна директива Європейського союзу, Бернська конвенція)
34. Природні типи оселищ Європейського значення,
збереження яких потребує створення територій особливої охорони
1. 1310 Salicornia та інші однорічники, які колонізують ділянки, де накопичуються мул і пісок;
2. 1340 Континентальні засолені луки;
3. 2330 Континентальні дюни з незімкненими угрупованнями з Corynephorus та Agrostis;
4. 3140 Оліготрофні до мезотрофних непроточні (лентичні) водойми з рослинністю Litorelletea uniflorae та/або
Isoeto-Nanojuncetea;
5. 3150 Природні евтрофні озера з рослинністю типу Magnopotamion або Hydrocharition;
6. 40С0 * Понтично-сарматські листопадні чагарникові зарості чи 91N0 * Паннонські чагарники на континентальних
піщаних дюнах (Junipero-Populetum albae);
7. 6260 * Паннонські піщані степи;
8. 62C0 * Понтично-сарматські степи;
9. 6430 Гідрофільні прибережні зарості високотравних угруповань рівнин і від монтанного до альпійського висотних
поясів;
10. 6510 Низинні викошувані луки;
11. 7120 Деградовані верхові оліготрофні болота;
12. 7230 Лужні низинні болота;
13. 91E0 * Заплавні ліси з Alnus glutinosa та Fraxinus excelsior (Alno-Padion, Alnion incanae, Salicion albae);
14. 91I0 * Євро-сибірські степові ліси Quercus spp.