1
Серія «12-річна школа»
Заснованау 2006 році
Харків
Видавнича група «Основа»
2010
Книга скачана с сайта http://e-kniga.in.ua
Издательская группа «Основа» —
«Электронные книги»
3
Зміст
Урок 1 Вступ ............................................................................ 5
Тема 1. Світ на початку ХХ ст.
Уроки Особливості державного устрою, політичного життя та
2–3 соціально-економічного розвитку провідних країн світу
(США, Велика Британія, Німеччина, Франція, Росія та
Австро-Угорщина) на початку ХХ ст. ................................13
Урок 4 Національні рухи в Індії та Китаї. Особливості
модернізаційних процесів у Японії ...................................30
Урок 5 Загальна характеристика процесів у країнах Латинської
Америки.......................................................................40
Тема 2. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА 1914–1918 рр.
Урок 6 Початок Першої світової війни.........................................47
Уроки Військові кампанії та основні битви
7–8 1915–1918 рр. ...............................................................59
Урок 9 Узагальнення знань за темами «Світ на початку ХХ ст.»
і «Перша світова війна 1914—1918 рр.».............................73
Урок 10 Резервний......................................................................79
Тема 3. Повоєнне облаштування світу
Уроки Паризька мирна конференція
11–12 та створення Версальської системи ...................................80
Урок 13 Нові незалежні держави. Плани Дауеса і Юнга ..................93
Тема 4. Період повоєнної кризи та революцій (1919–1923 рр.)
Урок 14 Тоталітаризм ............................................................... 103
Уроки Причини, хід та наслідки революції 1917 р.
15–16 та громадянської війни в Росії.
Прихід до влади більшовиків. «Воєнний комунізм».
Діяльність Комінтерну ................................................. 115
Уроки Революції в Німеччині та Угорщині.
17–18 Прихід до влади Б. Муссоліні ........................................ 129
Урок 19 Революція в Туреччині. М. Кемаль.
Національні рухи в Китаї, Індії та Африці ....................... 138
Урок 20 Узагальнення знань за темами
«Повоєнне облаштування світу»
та «Період повоєнної кризи та революцій
(1919–1923 рр.)» ..............................................................148
Урок 21 Резервний.................................................................... 154
4.
4 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
Тема 4. Період стабілізації в Європі
та Північній Америці (1924–1929 рр.)
Урок 22 Доба «процвітання» у США ........................................... 155
Урок 23 Німеччина в період Веймарської республіки .................... 161
Урок 24 Велика Британія в 20-ті рр. ХХ ст. ................................. 169
Урок 25 Франція в 20-ті рр. XX ст. ............................................. 179
Урок 26 Створення корпоративної системи в Італії ....................... 188
Уроки Утворення СРСР.
27–28 Неп............................................................................. 195
Урок 29 Польща, Чехословаччина,
Угорщина у 20-х рр. ХХ ст. ........................................... 208
Урок 30 Румунія, Югославія та Болгарія
після Першої світової війни........................................... 222
Уроки Розвиток освіти, науки, культури
31–32 у 10–20-х рр. ХХ ст....................................................... 233
Урок 33 Узагальнення знань за темою
«Період стабілізації в Європі та Північній Америці
(1924–1929 рр.)».......................................................... 248
Урок 34 Підсумкове узагальнення.............................................. 253
Урок 35 Резервний.................................................................... 255
5.
5
Урок 1
Вступ
Очікувані результати
Післяцього уроку учні зможуть:
• характеризувати основні цінності та здобутки людства на по-
чатку XX ст.;
• описувати становище у світі на початку ХХ ст.;
• складати «демографічний портрет» людства.
Тип уроку: засвоєння нового навчального матеріалу.
Основні поняття: «індустріальна цивілізація», «тоталітаризм»,
«монополії», «картель», «трест», «синдикат», «концерн».
Хід уроку
І. Організаційна частина уроку
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
Учитель коротко характеризує становище світу на початку ХХ ст.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
Демографічна ситуація
У ч и т е л ь. Протягом XX ст. населення країн Америки й Аф-
рики зростало швидкими темпами. На кінець XIX ст. населення
нашої планети становило близько 1 млрд 300 млн чоловік. Най-
більш населеною була Азія — понад мільярд жителів (на початку
XX ст. — 1 млрд 600 млн чоловік). Найбільш населеною країною
був Китай. Там проживало 467 млн осіб. У Європі нараховувалось
близько 325 млн осіб, в Америці — 178 млн (у Північній Америці
(США та Канада) — 81 млн), Африці — 135 млн і в Австралії та Но-
вій Зеландії майже 5 млн. У пошуках кращого життя в США та ін-
ші країни Америки переїхало чимало емігрантів з Європи та Азії.
Колонії переселенців розширилися в Австралії та Латинській Аме-
риці. Території, зручні для землеробства, становили трохи більше
чверті суші. На них проживало до 9/10 населення світу, яке займа-
лося в переважній більшості сільським господарством. У 1900 р.
міські жителі складали лише 10 % населення, тільки в 360 містах
воно перевищувало 110 тисяч.
6.
6 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
Робота з картою
Показати на карті:
1. У Європі: Францію, Велику Британію, Німеччину, Австро-
Угорщину, Росію.
2. У Північній Америці: США, Мексику.
3. У Латинській Америці: Бразилію, Чілі, Перу, Арґентину.
4. В Азії: Індію, Китай, Японію, Афганістан, Іран.
5. Австралію.
Цивілізації
У ч и т е л ь. У XX ст. продовжувався бурхливий розвиток інду-
стріальної цивілізації. Привласнююче господарство і відтворююча
економіка служили головними засадами суспільного прогресу
і кардинально змінили обличчя світу. Ринок став головним регуля-
тором товарного виробництва. Індустріальна цивілізація, при
йшовши на зміну аграрній, зумовила панування машинного вироб-
ництва й істотне поглиблення поділу праці. Вона вивела Європу
в лідери світового розвитку, а згодом високо піднесла роль США.
Під впливом економічних досягнень, загальної інтелектуаліза-
ції суспільства зароджувалось прагнення до демократизації держа-
ви, національної самоідентифікації й духовного розкріпачення.
Проте в рамках індустріальної цивілізації перехід до правової дер-
жави й громадянського суспільства здійснювався поступово, через
революції та реформи, які охопили світ від початку століття і три-
вають до сьогодні. Феноменом XX ст. став тоталітаризм.
На відміну від Європи, на Азійському й Африканському конти-
нентах народи зберігали традиційну цивілізацію. Повторення жит-
тя предків вважалось вищим смислом життя. З покоління в поко-
ління передавались традиції, звичаї, система духовних цінностей,
мало зрозумілих представникам інших народів. Взаємодія цивілі-
зацій протягом попередніх століть виявилась насправді вторгнен-
ням у традиційне суспільство і його руйнуванням, нав’язуванням
власної моделі існування.
Характерні ознаки індустріального суспільства
У ч и т е л ь. Найбільш прикметною ознакою економічного жит-
тя провідних країн (Німеччина, Велика Британія, Франція, Росія,
США та Японія) на початку століття стало завершення формуван-
ня індустріального суспільства. Насамперед це означало створення
індустріальної структури господарства:
• значно прискорились процеси урбанізації, пролетаризації та
соціального розшарування суспільства;
7.
7
• часткапромисловоговиробництваперевищилачасткувиробниц
тва сільськогосподарськоїпродукції. Світове промислове ви-
робництво з 1871 до 1913 р. зросло майже й 5 разів, а обсяг тор-
гівлі — майже в чотири рази.
Ширше використовується наймана праця — тепер вона охоп
лює не лише виробництво, а й будівництво, транспорт, сферу по-
слуг, сільське господарство тощо. У 1914 р. чисельність світового
пролетаріату становила 30 млн чоловік. Зросла продуктивність
праці (в 1900–1913 рр. вона виросла в промисловості в середньому
на 40 %).
Швидкими темпами відбувалася концентрація капіталу й ви-
робництва, створювалися монополії різного типу:
• картель — об’єднання кількох підприємств однієї галузі; його
учасники укладають угоду щодо розподілу ринків збуту та цін,
зберігаючи власність над засобами виробництва і продукцією та
комерційну самостійність;
• синдикат — об’єднання підприємств, що виробляють однорід-
ну продукцію; за учасниками синдикату зберігається власність
на засоби виробництва і виробнича самостійність, але вони втра-
чають комерційну самостійність; вироблена продукція реалізу-
ється як власність синдикату через спеціальну контору;
• трест — підприємства, що входять до цієї організації, позбав-
лені виробничої й комерційної самостійності; їх власники пере-
дають тресту засоби виробництва і натомість отримують акції
відповідно до внесеної ними суми паю;
• концерн — об’єднання ряду підприємств різних галузей госпо-
дарства (торговельних фірм, банків, транспортних компаній),
що перебувають під єдиним фінансовим контролем).
(Учні в зошитах записують визначення типів монополій.)
У Німеччині переважали картелі і синдикати, у США — трести
і концерни.
У цей час банки перетворюються на монополістів: вони розпо-
ряджаються майже усім грошовим капіталом, а також значною
частиною засобів виробництва і джерел сировини у своїй країні
і ряді інших держав. Контроль за господарським життям країни
потрапляє до рук всесильної фінансової олігархії. Переважна маса
цінностей зосереджується в руках незначної кількості магнатів ка-
піталу. Фінансова олігархія підпорядковує собі увесь державний
апарат, спрямовує внутрішню, зовнішню політику урядів.
8.
8 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
У період, коли країни вступили в індустріальне суспільство, де
панують монополії, типовим стає вивезення капіталу. Лише про-
тягом перших 13 років XX ст. капіталовкладення провідних дер-
жав зросли удвічі.
Вивезення капіталу відбувалося нерівномірно. Провідне місце
тут належало Великій Британії. На 1900 р. її зарубіжні інвестиції
становили 20 млрд доларів, Франції — 10 млрд, Німеччини —
3 млрд, а США — тільки 0,5 млрд доларів. Вивезення товарів та
капіталу зв’язало більшість регіонів з європейськими центрами
промисловості й банками. Була сформована система світового гос-
подарства.
Ще однією характерною ознакою нового індустріального сус-
пільства стала поява міжнародних монополій і транснаціональних
корпорацій, котрі розподілили між собою як світові ринки збуту,
так і виробництво товарів. Цей переділ відбувався у гострій бороть-
бі й не завжди відповідав тому територіальному переділові світу
між провідними державами, який уже завершився. У 1907 р. було
укладено угоду про поділ світового ринку і співробітництво між мо-
нополіями — «Загальною електричною компанією» (США) та «За-
гальним товариством електрики» (Німеччина). Фінансові групи —
Дж. Рокфеллера і Ротшільдів — поділили між собою «гасовий
ринок світу».
Величезний вплив на розвиток суспільства в кінці XIX — по-
чатку XX ст. мали науково-технічні досягнення, особливо в галузі
фундаментальних наук.
Наприкінці XIX ст. — на початку XX ст. завершився процес
формування індустріального капіталістичного суспільства в Захід-
ній і Центральній Європі та в Північній Америці. Це була зона при-
скореного розвитку — «перший ешелон».
Південно-Східна та Східна Європа, включаючи Росію, а в Азії —
Японія лише стали на шлях реформ. Вони представляли зону «на-
здоганяючого розвитку». Схід, окрім Японії, ще не дозрів до
розв’язання буржуазно-демократичних завдань.
У більшості країн Західної Європи та Північної Америки у цей
час існували політичні свободи, діяли парламенти, визнавався
принцип розподілу влади. Більшою чи меншою мірою їх держав-
ний устрій відповідав доктрині народного суверенітету: верховна
влада належить народові, який здійснює її, обираючи своїх пред-
ставників у центральні та місцеві органи влади.
У республіках та конституційних монархіях (наприклад, у Ве-
ликій Британії) існував парламентський режим. Парламенти мали
9.
9
законодавчу владу, видавализакони, визначали бюджет. Виконав-
чу владу здійснював уряд (кабінет або рада міністрів). Уряд очолю-
вав президент або прем’єр-міністр.
Окрім законодавчої та виконавчої влади, в країнах з парламент-
ським режимом діяла незалежна судова влада — система централь-
них і місцевих судів, а також Верховний суд. Згідно з доктриною
розподілу влади всі три гілки влади — законодавча, виконавча су-
дова — мали залишатися незалежними і взаємно врівноважувати
одна одну, щоб не допустити концентрації влади, що могло привес-
ти до встановлення деспотичного режиму.
Таким чином, характерними ознаками індустріального суспіль
стві є:
1) створення індустріальної системи господарства;
2) прискорення процесів урбанізації, пролетаризації, соціального
розшарування суспільства:
3) концентрація виробництва і капіталу, створення монополій;
4) злиття банківського капіталу з промисловим, виникнення фі-
нансової олігархії;
5) вивезення капіталу;
6) утворення міжнародних монополістичних союзів;
7) широке використання досягнень науково-технічного прогресу;
8) зростання ролі держави в регулюванні економічних, соціаль-
них і політичних процесів, поява методів державно-монополіс
тичного регулювання;
9) парламентський устрій, втілення принципу розподілу влад;
10) зміна психології людини і світоглядних цінностей в дусі під-
приємництва.
Політична карта
У ч и т е л ь. На початку XX ст. політична карта світу зазнала
значних змін. Невелика група економічно найбільш розвинених
країн завершила колоніальний поділ світу. У 1900 р. їх володіння
становили близько 54,9 % усіх територій, на яких проживало по-
над 35 % населення. Найбільшою метрополією була Велика Брита-
нія — її влада поширювалась на третину суші Землі, в яких прожи-
вало близько 70 % населення колоній. Другою за величиною
колоніальною імперією була Франція. У французьких колоніях
проживали 9,5 % населення колоніальних країн. На початку XX
ст. у них з’явились серйозні конкуренти — США й Німеччина. У ні-
мецьких колоніях проживало 2,3 % населення.
До того ж переважна більшість формально самостійних країн
Азії та Латинської Америки була тією чи іншою мірою залежними
10.
10 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
від держав Європи та США. Єдиною країною Азії, яка на кінець
XIX ст. звільнилася від такої залежності і стала на шлях коло
ніальних пограбувань, була Японія.
Розвинені держави поділили світ на сфери впливу. Апогею до-
сягла колоніальна політика. У колоніях та напівколоніях прожи-
вало 1367 млн чол., або 79 % населення Землі. Британська, Фран-
цузька, Російська, Оттоманська, Австро-Угорська, Німецька,
Портуґальська імперії набули класичних ознак, які їх об’єднували,
і водночас призводили до загострення нездоланних суперечностей.
Виняток становили Швейцарія, Швеція, Норвегія, деякі латино
американські країни, де знаходила притулок трудова й політична
еміграція поневолених народів.
Політичне життя
У ч и т е л ь. У політичному устрої простежувались дві тенден-
ції — розвиток держав унітарного й федеративного типу. При-
кладом унітарних держав на початку століття були Велика
Британія, Франція, Італія. Влада у них зосереджувалася в цент
ральних органах, місцеві органи могли самостійно вирішувати
лише другорядні питання. З одного боку, це сприяло національ-
ній консолідації, а з іншого — спричиняло невдоволення через
недостатнє урахування особливостей регіонів. За федеративного
устрою влада поділяється між центральним і регіональним уря-
дами. Засади федералізму найбільш послідовно втілювалися
в Сполучених Штатах Америки.
Абсолютних монархій на європейському континенті на зламі
століть майже не залишилось. Парламентський режим встановив-
ся і в республіках, і в конституційних монархіях. Республіки, за-
лежно від того, кому належала вся повнота влади в країні, були
президентськими або парламентськими.
У провідних країнах відбулась структуризація суспільства. Ма-
сові політичні партії консерваторів і лібералів здобули досвід і ви-
робили гнучку тактику й стратегію боротьби за вплив на суспіль-
ство. Перехопити владу намагалися Лейбористська партія (Англія)
та соціал-демократичні партії (Росія, Австрія, Угорщина, Бельгія,
Польща, Голландія та ін.).
Соціально-економічний розвиток
У ч и т е л ь. За своїм соціально-економічним розвитком країни,
в яких на початку XX ст. відбувався процес індустріалізації, умов-
но можна поділити на три групи («ешелони»). Першу групу очолю-
11.
11
вали Англія, Франція,США; далі йшли країни Центральної і Пів
денно-Східної Європи, Іспанія, Росія; останніми були держави
Латинської Америки, Азії й Африки. Такі країни, як Німеччина,
Італія, Японія, випереджали країни «другого ешелону», але і в пер-
шому їх не визнавали за рівних. Вони відверто вимагали собі «міс-
це під сонцем».
У 1900–1903 pp. сталася світова економічна криза. Вона дала
поштовх модернізації капіталізму, прискоренню процесів впрова-
дження нової техніки і технологій, концентрації виробництва. На
передові позиції впевнено вийшла машинобудівна промисловість.
Значно зросли обсяги виплавки сталі; тут першість належала США.
Дедалі більшого поширення набували нові джерела енергії — елект
рика й нафта. За допомогою транспорту і зв’язку світ поступово
об’єднувався, хоча до цілковитої гармонії було ще дуже далеко.
Індустріальний розвиток змінив соціальну структуру суспіль-
ства, посилив економічну диференціацію держав. За внутрішнім
прогресом приховувались складні політичні, соціальні й економіч-
ні процеси, які створювали об’єктивні й суб’єктивні передумови
визрівання міждержавних конфліктів і воєн.
Соціальна й політична атмосфера на початку XX ст. була напру-
женою. Великі держави почали утворення союзів: у 1882 р. був під-
писаний таємний союзницький договір між Німеччиною, Австро-
Угорщиною й Італією (Троїстий союз), їм протистояв альянс Англії,
Франції і Росії, так звана Антанта (1907 p.).
Ми з вами будемо вчити історію України у 10 класі за такими
темами:
• Тема 1. СВІТ НА ПОЧАТКУ ХХ ст.
• Тема 2. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА 1914–1918 рр.
• Тема 3. ПОВОЄННЕ ОБЛАШТУВАННЯ СВІТУ
• Тема 4. ПЕРІОД ПОВОЄННОЇ КРИЗИ ТА РЕВОЛЮЦІЙ (1919–
1923 рр.)
• Тема 5. ПЕРІОД СТАБІЛІЗАЦІЇ В ЄВРОПІ ТА В ПІВНІЧНІЙ
АМЕРИЦІ (1924–1929 рр.)
Звертаємось до рубрик підручника. Виділяємо головні їх особ
ливості на прикладі одного параграфа.
Учні виписують основні рубрики підручника в зошит.
Знайомимо учнів з додатковою навчальною літературою, істо-
ричними атласами та, робочими зошитами, пропонуємо приклади
форми роботи з ними.
12.
12 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
Для характеристики учнівської діяльності на уроках знайоми-
мо учнів з видами робіт:
• відповідь на усні запитання;
• письмова відповідь на завдання і запитання;
• виконання домашніх завдань (є обов’язковим).
Учні знайомляться з критеріями оцінювання навчальних до-
сягнень учнів під час проведення уроків.
ІV. Узагальнення та систематизація знань
Бесіда
1. Назвіть характерні ознаки демографічної ситуації в світі на по-
чатку ХХ ст.
2. Назвіть основні ознаки індустріального суспільства.
V. Домашнє завдання
Опрацювати відповідний матеріал підручника.
13.
13
Тема 1
Світ напочатку ХХ ст.
Уроки 2–3
Особливості державного устрою, політичного життя
та соціально-економічного розвитку провідних країн світу
(США, Велика Британія, Німеччина, Франція, Росія
та Австро-Угорщина) на початку ХХ ст.
Очікувані результати
Після цього уроку учні зможуть:
• показувати на карті провідні країни Європи на початку ХХ ст.;
• визначати особливості соціально-економічного розвитку про-
відних країн світу (США, Великої Британії, Німеччини, Фран-
ції, Росії та Австро-Угорщини) на початку ХХ ст.;
• порівнювати державний устрій та особливості політичного жит-
тя розвинених країн;
• хронологічно зіставляти події та явища теми.
Тип уроку: засвоєння навчального матеріалу.
Основні поняття та терміни: «імперіалізм», «дуалістична мо-
нархія».
Хід уроку
І. Організаційна частина уроку
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
У ч и т е л ь. Визначальними тенденціями світового розвитку
були на початку ХХ ст. економічний, технічний та інтелектуаль-
ний прогрес, національно-визвольні та соціальні рухи, протисто-
яння демократії й тоталітаризму. Провідними країнами у цей пері-
од стають США, Велика Британія, Німеччина, Франція, Росія та
Австро-Угорщина.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
Робота з таблицею
Учні аналізують та порівнюють дані в таблиці «Особливості по-
літичного устрою провідних країн світу».
14.
14 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
Країна Особливості політичного устрою
США 1. Сполучені Штати Америки жили за Конституцією 1787 р.
2. Законодавча влада була делегована Конгресу, який складав-
ся з двох палат: палати представників, що обиралися насе-
ленням штатів, та сенату, членів якого обирали (до 1913 р.)
парламенти штатів. Палата представників і сенат мали рів-
ні права щодо законодавчої ініціативи й прийняття законів.
3. Главою виконавчої влади був президент. Він обирався за-
гальним голосуванням в усіх штатах на 4 роки. За консти-
туцією він був главою держави й уряду. Йому доручалося
верховне командування збройними силами.
4. Для усунення президента конституція вимагала обґрунто-
ваного звинувачення в зраді, хабарництві та інших тяж-
ких злочинах. Це правило застосовувалося також щодо
міністрів уряду.
5. Верховний суд користувався правом пуллірікації (скасу-
вання) будь-якого закону, як федерального, так і штату,
якщо буде доведено, що він суперечить конституції. Та-
кож Верховний суд отримав повноваження видавати нака-
зи, обов’язкові для органів виконавчої влади, включаючи
президента і міністрів
Велика
Брита-
нія
1. Основу британської монархії становив конституційний
акт 1689 р., відомий під назвою «Білль про права». У ньо-
му вказувалося, що тільки парламент має право приймати
або скасовувати закони, встановлювати нові податки та
розподіляти державний бюджет. Із часом «Білль про пра-
ва» доповнювався та удосконалювався.
2. Британський парламент складався з двох палат: вищої —
палати лордів (представники найшановніших родин, ти-
тул лорда є спадковим) та нижньої — палати общин. Ниж-
ня палата обиралася на основі загального голосування.
Правом голосу користувалися всі особи чоловічої статі,
які мали ступінь осілості 12 місяців, помешкання чи на-
ймали житлову площу не менш ніж за 10 фунтів.
3. Домінували дві партії: консерватори (торі) і ліберали
(віги). Від партії, що перемогла на виборах, обирали голо-
ву уряду — прем’єр-міністра, а партія, яка програла, пе-
реходила в опозицію. Прийняття того чи іншого рішення
залежало від парламентської більшості
Франція 1. Із 1875 р. існувала Третя республіка. За ухваленою того
ж року конституцією державу очолював президент, який
обирався Національними зборами (парламентом) на сім
років і міг бути переобраний на будь-який новий строк.
Конституція надавала йому права командування армією
і розпуску парламенту
15.
15Тема 1. Світна початку ХХ ст.
Країна Особливості політичного устрою
2. Парламент складався з двох палат: вищої (сенат) і ниж-
ньої (палата депутатів). До вищої входило 300 сенаторів,
225 з яких призначалися на 9 років, а інші довічно обира-
лися самими сенаторами. Палата депутатів обиралася на
основі загального чоловічого виборчого права.
3. Рада міністрів призначалася президентом, але була під-
звітна парламенту.
4. Місцевого самоврядування практично не існувало. За за-
конами 1876–1882 рр. посади мерів стали виборними.
Реальна влада у департаментах належала префектам, які
призначалися урядом
Німеч
чина
1. Згідно з конституцією 1871 р. до Німецької імперії входи-
ли 22 монархії (серед них Пруссія, Баварія, Саксонія)
і 3 «вільних міста» (Любек, Бремен, Ґамбурґ).
2. На чолі імперії стояв король Пруссії. Він отримував титул
імператора, був головнокомандувачем збройних сил, при-
значав урядовців, включаючи голову уряду — союзного
канцлера, делегатів Пруссії до верхньої палати парла
менту й міг здійснювати безпосереднє керівництво міні-
страми.
3. Вищим законодавчим органом був бундестаґ (парламент),
який складався з двох палат: верхньої — бундесрату та
нижньої — рейхстагу (обирався на 5 років, володів обме-
женою законодавчою ініціативою).
4. Імперський уряд був представлений особою канцлера.
Кабінету міністрів не існувало; міністри, які мали певне
коло обов’язків, були підлеглими канцлера
Росія 1. Російська імперія залишалась осередком абсолютизму.
2. Цар спирався на централізований і підпорядкований лише
йому бюрократичний апарат.
3. Державна рада була дорадчим законодавчим органом, чле-
ни якої призначались довічно з числа вищої знаті. Але
пропозиції, які висловлювалися членами Держради під
час обговорення законопроектів, не обмежували свободу
прийняття рішення російського монарха.
4. Виконавчий орган самодержавства — Рада міністрів —
мав консультативні функції.
5. Сенат, створений за Петра І, здійснював функції Верхов
ного суду. Сенатори, призначені царем довічно, мали зна-
йомити громадськість з новими законами, тлумачити їх,
контролювати їх виконання
16.
16 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
Країна Особливості політичного устрою
6. Державні посади обіймали лише представники дво
рянського стану. Вони також обіймали ключові посади
в органах місцевого самоврядування — генерал-
губернатора (відповідав за збирання податків та охорону
державного майна). В управлінні на місцях дворянство
брало участь через інститут «предводителів дворянства»,
які обирались на місцях самим дворянством і затверджу-
вались царем
Австро-
Угор
щина
1. На чолі Австро-Угорщини стояв австрійський цісар з ди-
настії Габсбургів, який одночасно носив титул короля
Угорщини. Формально його влада була обмежена рейхсра-
том в Австрії та сеймом в Угорщині.
2. Спільними для всієї імперії були три міністерства: закор-
донних справ, військове та морське, фінансів (останні два
передбачались в обох частинах імперії). Усі інші міністер-
ства були самостійними для Австрії та Угорщини.
3. Законодавча влада щодо спільних справ обох частин дер-
жави здійснювалась спеціальними «делегаціями», які
скликалися щорічно по черзі у Відні та Будапешті. До їх
складу входили по 60 делегатів від рейхсрату та сейму.
Видатки на загальноімперські потреби розподілялися про-
порційно для обох частин імперії, згідно зі спеціально
укладеною угодою.
4. За австрійською конституцією 1867 р. утворювався рейх
срат — двопалатний парламент, що складався з палати
панів та палати депутатів. До палати панів, крім спадко-
вих членів, імператор міг призначити пожиттєвих членів.
Палата депутатів формувалася шляхом виборів від окре-
мих провінцій.
5. Виборче право було обмежене майновим і віковим цензом
та куріальною системою. І тільки у 1907 р. в Австро-
Угорщині було запроваджене загальне виборче право і лік-
відована куріальна система виборів
Завдання
• Проаналізуйте дані таблиці та визначте особливості політично-
го устрою в кожній країні, порівнюючи їх між собою.
У ч и т е л ь. Серйозні зміни відбулися у суспільстві та його
структурі. Зріс рівень життя, поліпшилися умови праці та побуту,
збільшилася тривалість життя і загальний добробут. Суспільство
ставало більш однорідним. Зникли станові привілеї. Значну кіль-
кість населення становили нові середні верстви: фермери (у США),
17.
17Тема 1. Світна початку ХХ ст.
селяни-власники (у Франції — до 60 % населення), кваліфіковані
робітники і взагалі робітники (наприклад, інженерно-технічний
персонал), службовці, вчителі, лікарі, працівники сфери об
слуговування — їх часто узагальнено називають середнім класом.
Робота в групах
Клас об’єднується в три групи, кожна з яких отримує завдання
проаналізувати особливості економічного розвитку в провідних
країнах світу.
США
1-а група
У США вартість продукції промислового виробництва перева-
жала вартість сільськогосподарського в 1900 p. у 3 рази.
Після Громадянської війни 1861–1865 pp. склалися сприятливі
політичні умови для економічного зростання країни. Конгрес США
проводив політику підтримки індустріального розвитку. Оточення
слаборозвинених країн, мирні умови існування давали змогу віль-
но розвивати господарство, не витрачаючи значних коштів на воєн-
ні потреби.
Економічніуспіхималигеографічнуоснову.Протяжністьморсько-
го узбережжя, що досягала 18 тис. миль, надавала переваги для роз-
витку мореплавства, рибальства, зовнішньої торгівлі. Озера і річки
з каналами об’єднували різні штати в єдине економічне ціле.
До господарського обігу залучалися великі природні ресурси:
вугілля, залізна руда, нафта, кольорові метали, ліс, камінь, сірка,
глина. Їх запаси забезпечували розвиток важкої промисловості.
Проте бракувало олова, калійних солей.
Швидкими темпами освоювалися землі американського Захо-
ду, де переважав фермерський напрям сільського господарства.
Значних розмірів досягло сільськогосподарське виробництво.
Активно запроваджувались власні та європейські винаходи.
Лише за 1890–1900 pp. було видано 234 956 патентів. Використо-
вувалися переваги нового будівництва. Морально застаріле об
ладнання практично було відсутнє і не гальмувало розвитку про-
мисловості. Активна роль належала спеціалізації робітників і під
приємств, географічному поділу праці. Промисловість була орієн-
тована на масове виробництво, стандартизацію деталей. Значно
зросли продуктивність, інтенсивність праці, зменшилися витрати
виробництва.
Тут існував широкий місткий внутрішній ринок. Конкуренто-
спроможність американських товарів була досить високою на
18.
18 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
зовнішньому ринку. США будували своє господарство під захистом
митних бар’єрів.
Пришвидшували розвиток економіки концентрація виробни-
цтва і капіталу, акціонування й утворення корпорацій. Економіч-
не піднесення спиралося на інвестиції, що постійно зростали. Як-
що в 1859 p. капітал, вкладений у промисловість, становив
1 010 млн дол., то в 1914 p. — 22 791 млн дол. Велике значення ма-
ли європейські капітали. У 1899 p. — 3300 млн дол., в 1914 p. —
близько 5 млрд дол., з них англійських — 755 млн дол.
США розвивали своє господарство, використовуючи робочу си-
лу всього світу. За перші 14 років XX ст. імігрувало 146 млн осіб.
У 1910 p. населення країни становило 92 млн осіб.
США пізно включилися до територіального поділу світу.
У 1867 p. у Росії за 6,7 млн дол. була куплена Аляска, кожний гек-
тар землі якої обійшовся лише в 5 центів. У 1898 p. Конгрес США
узаконив анексію Гавайських островів. Колоніальними володіння-
ми стали Куба, Гуам, Пуерто-Рико, Філіппіни, частина островів
Самоа. Загальна площа колоній США в 1914 p. дорівнювала 0,3 млн
км2 з населенням 9,7 млн осіб. Водночас США стали на шлях еко-
номічної експансії, основною зоною якої була Латинська Америка,
і збільшували інвестиції за кордоном та експорт товарів, будували
філіали своїх підприємств, використовуючи дешеві робочу силу та
сировину.
Промислове піднесення США на початку XX ст. найбільш
яскраво виявилося у будівництві залізниць, їх протяжність за
1870–1913 pp. збільшилася у 8 разів. Вони зв’язали всі штати, а чо-
тири трансконтинентальні лінії поєднали Атлантичне і Тихоокеан-
ське узбережжя. Розмах будівництва залізниць стимулював розви-
ток важкої промисловості, зміцнив економічну єдність країни,
розширив географію промисловості на Південь і Захід.
Отже, в галузевій структурі промисловості США суттєво збільши-
лася частка важкої промисловості. Проте з розвитком сільського гос-
подарства не втратили свого значення галузі переробки сільськогос-
подарської продукції, особливо борошномельна, консервна.
Змінилася географія розташування промисловості. Східні шта-
ти (Пенсільванія, Нью-Йорк, Массачусетс, Нью-Джерсі) зберігали
своє індустріальне значення, особливо в обробній промисловості. Її
центри виникають на Заході, Півдні. Темпи індустріалізації пів-
денних районів випереджали середні показники по країні в 2 рази.
Швидко збільшувалася чисельність робітників. У 1870 p. їх на-
лічувалося 2 млн, а в 1909 p. — 6,6 млн осіб.
19.
19Тема 1. Світна початку ХХ ст.
Німеччина
2-а група
У процесі індустріалізації початку XX ст. Німеччина за обсягом
і темпами промислового виробництва посіла друге місце у світі та
перше в Європі. Передумови такого економічного зростання скла-
лися на початку 70-х років XIX ст. Завершилося об’єднання Німеч-
чини під владою Пруссії. Утворилася так звана друга імперія. Це
призвело до ліквідації внутрішніх митних кордонів, створило дер-
жавну систему фінансів, грошового обігу, мір і ваги, залізничного
і поштового права. Зросли інвестиції в промисловість. Нагрома-
дження капіталів сприяло акціонуванню. Активну роль у будівни-
цтві залізниць брав уряд. Перемога у франко-прусській війні 1870–
1871 pp. дала контрибуцію в 5 млрд франків. Існували переваги
нового будівництва. Для розвитку важкої промисловості були на-
явні значні запаси вугілля, залізної руди, калієвої солі. Економічні
позиції Німеччини зміцнило приєднання Ельзасу і Лотарингії, ба-
гатих на залізну руду високої якості, з розвиненою бавовняною
промисловістю.
Переваги німецької промисловості забезпечували висока про-
дуктивність праці (за 1850–1914 pp. зросла в 3 рази) і відносно
низька заробітна плата. Машинна індустрія витіснила ремісників
і забезпечила себе кваліфікованими робітниками. Аграрні рефор-
ми знищили залишки феодальних відносин на селі.
У галузевій структурі зросло значення важкої промисловості.
Темпи її розвитку за 1870–1913 pp. випередили легку (800 і 350 %).
Третина капіталів функціонувала у видобувній промисловості.
У металургії, яка за обсягами виробництва поступалася лише США,
виплавка сталі зросла в 100, чавуну — в 13 разів. Значна роль на-
лежала машинобудуванню, зокрема виробництву двигунів вну-
трішнього згоряння. Розвивалися нові галузі: хімічна, електротех-
нічна, виробництво електроенергії. Промисловість забезпечувала
потреби країни й експортувала електродвигуни, трансформатори,
турбіни, анілінові фарби, соду, добрива, сірчану кислоту. Німеччи-
на перебувала на першому місці за обсягом воєнної промисловості.
Продовжувала розвиватися легка промисловість. Так, потуж-
ність бавовняних заводів збільшилася на 40 %. Проте, на відміну
від США, обмеженість власної сировини та необхідність її імпорту
збільшували вартість продукції. Швидкий розвиток промисловості
змінив склад населення. У 1911 p. чисельність робітників станови-
ла 67 %.
20.
20 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
Велика Британія
3-я група
Інтенсивний процес індустріалізації США, Німеччини, Росії,
Японії зумовив виникнення нових центрів промислового виробни-
цтва. Англійська промисловість втратила іноземні ринки для ряду
товарів. Водночас німецькі, американські товари, що були якісні-
шими та дешевшими, потрапляли на внутрішній ринок країни.
Спостерігався застій у техніці. Фабрична індустрія працювала на
застарілому обладнанні. Модернізація техніки відбувалася повіль-
но, оскільки була складною та дорогою справою. Гальмівну роль
відігравала монополія на експлуатацію колоній, що забезпечувала
високі прибутки при застарілій техніці. Продукція нових галузей
становила лише 6,5 % всієї промислової продукції країни. Так,
у світовому електротехнічному виробництві частка Великої Брита-
нії становила 13, а Німеччини — 32 %.
У 1913 p. англійські заводи виготовляли лише 34 тис. автомобі-
лів. Розвиток нових і технічне переобладнання старих галузей ви-
магали значних інвестицій. Проте капітали не вкладались у розви-
ток національної промисловості, а експортувались: досягнувши
у 1913 p. 4 млрд ф. ст., вони давали 5 % річних. Щорічний прибу-
ток англійських рантьє (8 млн осіб) становив 200 млн фунтів ст. За-
гострилася проблема постачання сировини для нових галузей про-
мисловості. Негативну роль відігравала політика протекціонізму
з боку США, Німеччини, Франції. На 10–15 років пізніше почало-
ся акціонування промисловості та утворення корпорацій. Проте
у структурі англійської промисловості відбувалися якісні зміни
так само, як і у США, Німеччині. Але за кількісними показниками
індустріалізація у Великій Британії відбувалася повільно й непо-
слідовно.
Знизилися темпи економічного розвитку. Порівняно високі
темпи характеризували важку промисловість, особливо нові галу-
зі: сталеливарну, електротехнічну, хімічну. У 7 разів збільшився
обсяг залізничних перевезень (1 200 млн т). Зросла роль машинобу-
дування. Із традиційних галузей модернізувалося суднобудування.
За 1870–1913 pp. тоннаж суден подвоївся, чистий дохід судноплав-
ства досяг 94 млн ф. ст., 3/5 нових кораблів світу будувалося у Ве-
ликій Британії. Протягом 1870–1913 pp. порівняно з американ-
ськими та німецькими незначними були темпи видобутку вугілля
(в 2,6 раза), виплавка чавуну (в 1,7 раза), споживання бавовни
(в 1,8 раза). На початку XX ст. за вартістю продукції легка промис-
ловість переважала важку в 1,7 раза.
21.
21Тема 1. Світна початку ХХ ст.
Франція
4-а група
Франція відставала від США, Німеччини та Великої Британії не
лише за темпами розвитку, а й за структурною перебудовою промис-
ловості. Так, за 1884–1909 pp. загальна продукція промисловості
зросла на 75 %, а за 1909–1914 pp. — лише на 25 %. Це можна пояс-
нити втратами у франко-прусській війні, переважаючим розвитком
легкої промисловості, низьким технічним рівнем виробництва. Не-
гативно впливали на економічний розвиток парцелярний характер
землеробства,йогонизькийтехнічнийрівень,зменшеннясільськогос-
подарського виробництва внаслідок завезення дешевого хліба з-за
океану. Послаблення економіки Франції зумовив експорт капіталів,
щостановив30 %світовихінвестицій.Заданими1908 p.,у французь-
ку промисловість і торгівлю було вкладено 9,5 млрд фр., в облігації та
закордонніцінності —104,4 млрдфр.Франціявивозилакапіталу фор-
мі позикового, що призвело до зростання чисельності рантьє. На по-
чатку XX ст. їх налічувалося 2 млн при населенні 40 млн. Для екс-
порту товарів і капіталів Франція створила колоніальну імперію,
територія якої в 21 раз перевищувала її власну. Метрополія вивозила
до своїх колоній 10 % експортного капіталу, 13 % товарів.
Інтенсивно розвивалося транспортне машинобудування, зокре-
ма виробництво автомобілів, суднобудування. За темпами будівни-
цтва залізниць Франція поступалася лише США, їх протяжність
у 1911 p. досягла 50,2 тис. км. У легкій промисловості зберігалося
значення виробництва предметів розкоші, текстилю, галантереї.
Перед Першою світовою війною відставання французької про-
мисловості від американської, німецької, англійської досягло від-
повідно: в металургії — 6,3 і 2 рази; за видобутком вугілля — 12,4;
6 і 7 разів; за виробництвом чавуну — 6,6; 3,9 і 1,6 раза; за виробни-
цтвом сталі — 6,3; 7 і 1,9 раза.
На початку XX ст. відносно швидкими темпами почало розви-
ватися господарство Японії. Буржуазна революція і реформи «Мей-
дзі» (освіченого правління) сприяли становленню індустріального
суспільства. Було ліквідовано політичну роздробленість країни,
декларовано уніфікацію законів, рівність усіх підданих, свободу
вибору професій і діяльності, торгівлі, імміграції населення, за-
проваджено єдині грошову та податкову системи, скасовано цехи
та гільдії. Дозволялися іноземні інвестиції, впроваджувалися до-
сягнення науки та техніки. Аграрна реформа санкціонувала при-
ватну власність на землю, її купівлю-продаж.
Виступи груп.
22.
22 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
Російська імперія на початку ХХ ст.
У ч и т е л ь. Розвиток капіталістичного способу виробництва
в Росії мав свої особливості, порівняно з країнами Європи: тут про-
мисловий сектор повністю перебував під контролем держави, роз-
вивався нерівномірно, виходячи зі стратегічних завдань і планів
російського уряду. Прагнення самодержавства вивести економіку
країни на рівень розвинених країн Західної Європи вимагало
розв’язання двох основних завдань:
1) зміцнення внутрішнього ринку й підвищення купівельної спро-
можності населення;
2) стабілізація фінансової та банківської систем.
З цією метою протягом 1892–1901 р. за ініціативою міністра фі-
нансів С. Вітте було проведено реалізацію економічних реформ за
такими напрямками:
1) використання жорсткої податкової політики (у тому числі дер-
жавної монополії на винокуріння);
2) запровадження політики протекціонізму щодо вітчизняної про-
мисловості;
3) здійснення фінансової реформи, яка б забезпечувала стабіль-
ність і платоспроможність російського рубля, його конвертацію
(перетворення на одну зі стабільних валют в Європі);
4) сприяння припливу іноземного капіталу у промисловість Ро-
сії.
Реалізація економічної програми С. Вітте мала своїм результа-
том значний економічний підйом, сприяла процесові накопичення
капіталу, призвела до зростання міст та їх населення, збільшення
нових соціальних верств населення, які не відповідали структурі
самодержавного суспільства.
Основною суперечністю розвитку економіки країни був розрив
між швидкими темпами розвитку вітчизняної промисловості та ар-
хаїчними засобами виробництва, що існували у сільському госпо-
дарстві.
Особливості сільського господарства. На початку XX ст. Росія
залишалась аграрною країною: на долю аграрного сектору припа-
дало 2/3 вартості валової продукції країни. В аграрному секторі
продовжували існувати пережитки феодально-кріпосницької сис-
теми господарювання (поміщицьке землеволодіння, селянське ма-
лоземелля, безправність селянства, община з її круговою порукою,
викупні платежі).
23.
23Тема 1. Світна початку ХХ ст.
На селі посилився процес пауперізації та обезземелення. Низь-
ка купівельна спроможність селянства звужувала внутрішній ри-
нок країни. Невирішеність аграрного питання посилювала соці-
альну напругу в суспільстві, стримувала розвиток капіталістичного
способу виробництва на селі.
Економічна криза 1900–1903 рр. На відміну від країн Західної
Європи, економічна криза у Росії виявилась не тільки надто затяж-
ною, але й тяжкою. Якщо на початок 1903 р. країни Європи вже
почали виходити з кризи, то в Росії вона у цей час досягла свого
апогею. Розпочавшись у легкій промисловості, з найбільшою си-
лою криза ударила по важкій промисловості. Економічна криза
значно посилила процес монополізації російської промисловості,
а також прискорила процес концентрації виробництва, сприяла
переростанню монополістичного капіталу у державно-монополіс
тичний. Таким чином, у Росії, як і в інших країнах Європи, капіта-
лістичне виробництво вступило у нову фазу свого розвитку — моно-
полістичну, яка мала ряд специфічних ознак, а саме:
• залежність монополістичного виробництва від абсолютистської
військово-феодальної влади самодержавства і ранні тенденції
переростання монополістичної фази розвитку у державно-
монополістичний капіталізм;
• наявність значної питомої ваги іноземного капіталу і порівня-
но невисокий ступінь активності Росії у вивезенні капіталів.
Населення Росії складало (за даними перепису 1897 р.) 125 млн
чол., у т. ч. українців — 25, 3 млн; 70 % проживало на селі (97млн);
робітників було 17 млн, підприємців міста — 1,5 млн; інтеліґенції
та духовенства — 800 і 600 тисяч чол. Адміністративно імперія по-
ділялась на 99 губерній та областей, 768 повітів і 51 парафію.
Зовнішня політика Росії.
Російсько-японська війна 1904–1905 рр.
Наприкінці XIX — на початку XX ст. суттєво загострились між-
державні суперечності на Далекому Сході, який став об’єктом ак-
тивної експансії великих капіталістичних держав. Активна полі-
тика Росії у цьому регіоні, швидке просування до берегів Тихого
океану та кордонів Кореї почало турбувати Японію, яка прагнула
забезпечити тут свою гегемонію.
Під впливом безвідповідальних радників Микола ІІ проводив на
Далекому Сході авантюристичну політику, яка спричинила пря-
мий конфлікт з Японією. Царський уряд, не зумівши правильно
24.
24 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
оцінити зовнішньополітичне становище Росії, рівень військової
підготовки країни до війни, штовхав Миколу II до її розв’я
зання.
Раптовою атакою на російські кораблі у Порт-Артурі 27 січня
1904 р. Японія розпочала війну. План Японії був розрахований на
наступальні дії й передбачав досягнення панування на морі, оволо-
діння Кореєю, висадку десанту в Маньчжурії, захоплення Порт-
Артура, розгром головних сил росіян у районі Ляояна. Росія ж не
мала загального плану військових дій. Військові дії для росіян як
на морі, так і на суходолі складались невдало для російської армії.
Висадка у лютому–квітні 1904 р. японських військ у Кореї та на
Ляодунському півострові, успішні бойові дії проти росіян забезпе-
чили їм взяття в облогу Порт-Артуру і розгортання бойових дій
у Маньчжурії.
Із серпня по грудень 1904 р. тривала облога Порт-Артуру. За-
хисники фортеці витримали 6 штурмів; лише зрадницькі дії гене-
рала Стесселя призвели до капітуляції Порт-Артуру. Протягом
1905 р. Росія зазнала ще дві відчутні поразки: у лютому під Мукде-
ном та у травні поблизу острова Цусіма. За посередництвом США
Росія та Японія розпочали переговори. За мирною угодою, підписа-
ною у Портсмуті (США) 23 серпня 1905 р., Росія визнала Корею
сферою впливу Японії, передала Японії право на оренду частини
Ляодунського півострова з Порт-Артуром та південну частину Са-
халіну.
Поразка царської Росії у війні з Японією серйозно вплинула на
розстановку сил не тільки на Далекому Сході, а й в Європі. Разом
з тим вона прискорила розвиток революційних подій у Росії.
Революція 1905–1907 рр.
Прологом першої російської революції став страйк робітників
Путиловського заводу у Петербурзі, що розпочався 3 січня 1903 р.
А вже 8 січня страйк охопив всі заводи та фабрики столиці. Тодіш-
ня профспілкова організація робітників міста «Збори російських
фабрично-заводських робітників», яку очолював священик Гапон,
за пропозицією свого лідера вирішила звернутись з проханням до
царя. Під петицією підписалось 150 тис чол. Уранці 9 січня 1905 р.
народний похід до царя на чолі з Гапоном закінчився розстрілом
беззбройних робітників. Понад тисяча вбитих і п’ять тисяч поране-
них — такою була відповідь «доброго царя-заступника». Гапону
вдалося утекти, але у березні 1906 р. його було схоплено і за виро-
ком робітників повішено у передмісті Петербурга.
25.
25Тема 1. Світна початку ХХ ст.
Події «Кривавої неділі» приголомшили російську громад-
ськість і викликали бурю протесту по всій країні. У Росії розпо-
чалась революція.
Завдання революції полягали:
• у розв’язанні аграрного питання (ліквідація поміщицького зем-
леволодіння, викупних платежів 1861 р., общини та кругової
поруки; забезпечення прав селянства);
• у встановленні конституційно-демократичного устрою в Росії
(ліквідація самодержавства, демократизація суспільного жит-
тя, проголошення та юридичне закріплення прав і свобод гро-
мадян);
• у розв’язанні назрілих проблем соціального характеру (вста-
новлення 8-годинного робочого дня, встановлення мінімально-
го розміру заробітної плати, виплати пенсій, системи соціаль-
ного захисту);
• у забезпеченні розв’язання національного питання (реалізація
прав народів і національностей на самовизначення).
Протягом січня–лютого 1905 р. по країні прокотилася хвиля
масових страйків, в яких взяли участь 440 тисяч робітників:
Улітку 1905 р. революція вступила у нову фазу свого розвитку
(страйки набули політичного характеру, іноді переростаючи
у збройні сутички з регулярними частинами та жандармерією).
В Івано-Вознесенську виникли нові органи влади — Ради упо-
вноважених депутатів, які відіграють велику роль у майбутньому
Росії.
У червні 1905 р. розпочалося повстання панцерника «Потьом-
кін», яке продемонструвало готовність армії взяти боротися на боці
революції.
Найбільшого піднесення революційні події набули під час все-
російського жовтневого страйку 1905 р. 17 жовтня 1905 р. цар Ми-
кола II оголосив «Маніфест», який обіцяв запровадження консти-
туційного устрою і скликання Державної Думи — російського
парламенту. Стихійно почали створюватися Ради робітничих депу-
татів, проводились численні мітинги і демонстрації, виходили де-
мократичні періодичні видання, утворювались політичні партії,
профспілки, громадські організації. У грудні 1905 р. більшовики
здійснили спробу захопити владу, підняли збройне повстання в Мо-
скві, яке було придушене урядовими військами.
На початку 1906 р. Микола II здійснив реформу державного
управління, запровадивши Державну Раду як верхню палату
26.
26 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
російського парламенту. Виборчий закон зберігав суттєві соціальні
обмеження на виборах у Раду і Думу. Незважаючи на це, на засі-
даннях Думи ставились питання глибоких суспільно-політичних
реформ. 9 червня 1906 р. Микола II розпустив Думу і призначив ви-
бори до II Думи. Остання діяла з 20 лютого до 3 червня 1907 р. і зно-
ву була розпущена за наказом царя.
Після розпуску II Державної Думи в імперії розпочалися репре-
сії. Вибори до III Державної Думи проводились за новим виборчим
законом, який надавав переваги заможним верствам і російському
населенню.
Для створення соціальної опори серед заможного селянства
царський уряд за ініціативою П. Столипіна 9 листопада 1906 р. ого-
лосив указ про земельну реформу. Реформа сприяла виходу селян
із общини, закріпленню землі у приватну власність, чим значно
прискорила капіталістичний розвиток села. Одним з елементів
проведення аграрної реформи стало переселення селян, особливо
з України, на вільні землі у Сибір і на Далекий Схід. За 1906–
1912 рр. на окраїни імперії виїхало близько 1 млн українців (близь-
ко 40 % усіх переселенців у Р.). Через невміло організоване пере-
селення, відсутність продовольства, медичного обслуговування та
непідготовленість на місцях до прийому переселенців частина з них
померла, а частина повернулась до України (за деякими даними —
близько 70 %).
Становище Австро-Угорщини на початку ХХ ст.
Лабораторна робота
Розгляд питання «Становище Австро-Угорщини на початку
ХХ ст.» відбувається у вигляді лабораторної роботи.
За даними 1900 р. населення імперії за ознакою рідної мови роз-
поділялось таким чином.
Національності
В Австрії В Угорщині
Абсол. числ. % Абсол. числ. %
Німців 9 171 000 36 2 135 181 11,1
Угорців – – 8 742 301 45,4
Чехів 5 955 000 23 – –
Поляків 4 259 000 16 – –
Русин 3 376 000 15 429 447 2,2
Словаків 1 193 000 3 2 019 641 10,5
Італійців 727 000 3 – –
27.
27Тема 1. Світна початку ХХ ст.
Національності
В Австрії В Угорщині
Абсол. числ. % Абсол. числ. %
Сербів и хорватів 711 000 3 2 730 749 14,2
Румун 231 000 1 2 799 479 14,5
Інших 519 000 – 397 761 2,1
Усього 26 151 000 100 19 254 559 100
Завдання
• 1-а група. Установити послідовність збільшення населення
в Австрії.
• 2-а група. Установити послідовність збільшення населення
в Угорщині, починаючи з найменшої.
У ч и т е л ь. «Промисловий переворот», що поклав у XVІІІ ст.
початок утворенню нового капіталістичного суспільства в країнах
Західної Європи, повільно проникав у життя Австро-Угорщини.
Вона тривалий час зберігала свій аграрний характер, намагаючись
завозити промислові товари ззовні, ніж розвивати власне виробни-
цтво. Проте промисловість, хоч і повільно, але дедалі більше втру-
чалася в консервативне суспільство Австро-Угорщини.
За родом занять, у 1900 р., згідно із даними таблиці, на кожні
10 тис. жителів припадало зайнятих:
Галузь
В Австрії В Угорщині
Абсол.
числ., чол.
%
Абсол.
числ., чол.
%
Землеробне та лісове гос-во 5 238 52,38 6 842 68,42
Рибальство 5 0,05 1 0,01
Промисловість 2,472 24,72 1.352 13,52
Гірнича справа 206 2,06 85 0,85
Торгівля 413 4,13 289 2,89
Транспорт 583 5,83 229 2,29
Наймана праця — — 554 5,54
Військова служба 101 1,01 79 0,79
Чиновники, вчителі 330 3,30 297 2 97
Вільні професії 41 0,41
Рантьє и пенсіонери 318 3,18 139 1,39
Без занять 293 2,93 133 1,33
Усього 10 000 100 10 000 100
28.
28 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
Завдання
• Зробіть три висновки за цією таблицею.
У ч и т е л ь. Велике фабричне виробництво розвивалось пере-
важно у Нижній Австрії, Богемії, Моравії, Сілезії і Форальберзі.
Виробництво заліза зосереджувалося в Нижній і Верхній Австрії,
Штириї, Каринтії, Украй, Богемії, Моравії і Сілезії; машинобуду-
вання переважало у Відні, Нейштадті, Празі і Трієсті.
В Угорщині промисловість була менш розвинена, проте і тут
власна продукція поступово почала задовольняти попит місцевого
ринку.
Землеробство і скотарство було розвинене переважно в Угорщи-
ні, і ця половина монархії була її житницею. Проте цього було за-
мало, і хліб завозився додатково із Росії та Румунії.
Австро-Угорщина, за даними 1912 р., у світовому масштабі тор-
гувала усього на 5 600 млн марок, що складало 3,3 % усієї світової
торгівлі. Найбільший товарообмін відбувався з Німеччиною, Анг
лією, Італією, Сполученими Штатами Америки і потім з балкан-
ськими державами (Сербією, Румунією, Болгарією і Грецією).
Учні мають проаналізувати бюджет Австро-Угорщини (у млн
франків) і виконати завдання.
Країни 1907 р. 1913–1914 рр.
Австро-Угорщина 3 000 4 500
Німеччина 5 903 7 125
Франція 3 833 5 473
Англія 5 000 6 050
Італія 1 945 3 320
Росія 4 950 7 150
Завдання
1. Наскільки зросли за вказаний період бюджети країн, наведе-
них у таблиці?
2. Бюджет якої країни зріс більше, ніж в Австро-Угорщині?
Робітничий та соціалістичний рух
У ч и т е л ь. Основною віхою в історії політичних партій на ру-
бежі XІХ–XX ст. стала поява соціалістичних партій різного спря-
мування: від соціал-демократичних до націонал-соціалістичних.
Установчий Конгрес ІІ соціалістичного Інтернаціоналу відбув-
ся в липні 1889 р. у Парижі. У його роботі взяли участь чотириста
29.
29Тема 1. Світна початку ХХ ст.
делегатів з двадцяти країн. Кінцевою метою робітничого класу, як
зазначалося у документах Конгресу, є боротьба за соціалізм, а його
найближчими завданнями — запровадження восьмигодинного ро-
бочого дня, поліпшення умов праці, заборона дитячої праці, низка
інших вимог. Було прийнято рішення про святкування 1 травня як
Дня міжнародної солідарності трудящих.
ІІ Інтернаціонал став впливовою силою у робітничому русі.
У 1912 р. до нього входили представники соціалістичних та соціал-
демократичних партій з 23 країн. Соціалісти були обрані до парла-
ментів деяких країн Західної Європи і мали там свої фракції. Вони
відігравали провідну роль в організації масових акцій за права ро-
бітників. У цій боротьбі соціалістичні та соціал-демократичні пар-
тії спиралися на профспілки та робітничі кооперативи.
Робота в групах
За даними таблиці «Чисельність європейських соціалістичних
партій (1900–1914 рр.)» зробіть три висновки.
Рік Німеччина Франція
Велика Британія
Члені партії, що вхо-
дять до профспілок
Індивідуальні
члени
1900
1901
1902
1903
1904
1905
1906
1907
1908
1909
1910
1911
1912
1913
1914
400 000
530 000
633 000
836 000
970 000
34 688
40 000
52 913
56 963
57 977
69 085
69 578
72 692
75 192
9 3218
353 070
455 450
847 315
956 025
885 270
904 496
975 182
1 049 673
1 127 035
1 450 648
1 394 402
1 501 783
1 858 178
1 572 391
2 053 735
375 931
469 311
861 150
969 800
900 000
921 280
998 338
1 072 418
1 158 565
1 486 308
1 430 539
1 539 092
1 895 498
161 2147
У ч и т е л ь. Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. світовий ро-
бітничий рух, особливо в Європі і пізніше в Північній Америці,
одержав новий імпульс розвитку завдяки появі у 1891 р. документа
Папи Римського Лева XІІІ «Rerum Novarum», відомого також під
назвою «Про умови життя робітничий клас». У ньому Папа говорив
про необхідність цілого ряду реформ, зокрема обмеження трива-
лості робочого дня, установлення мінімального розміру оплати
30.
30 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
праці, заборону дитячої праці, право на створення робочих органі-
зацій та обов’язок держави регулювати умови праці.
На початку ХХ ст. виникають соціал-демократичні, церковні,
а також соціалістичні, комуністичні й анархістські об’єднання
жінок-робітниць. Їх діяльність була спрямована на захист дітей
і молоді, створення спортивних, велосипедних, туристичних
об’єднань і споживчих товариств.
ІV. Узагальнення та систематизація знань
Бесіда
1. В якій країні законодавча влада належала Конгресу?
2. Назвіть країни, в яких влада належала монархам.
3. В якій країні існували партії консерваторів та лібералів?
4. В якій країні до вищої палати парламенту входило 300 сена
торів?
5. В якій країні парламент називався рейхсрат?
6. Назвіть 2 переваги та 2 недоліки політичної системи країн, іс-
торія яких вивчалась протягом уроку.
7. Яка країна була дуалістичною монархією?
V. Домашнє завдання
Опрацювати відповідний матеріал підручника.
Урок 4
Національні рухи в Індії та Китаї.
Особливості модернізаційних процесів у Японії
Очікувані результати
Після цього уроку учні зможуть:
• показувати на карті провідні країни Азії на початку ХХ ст.;
• визначати особливості соціально-економічного розвитку Япо-
нії, Індії, Китаю на початку ХХ ст.;
• порівнювати державний устрій та особливості політичного жит-
тя цих країн;
• хронологічно зіставляти події та явища теми;
• тлумачити й застосовувати поняття і терміни: «імперіалізм»,
«нація», «національний рух», «традиційне суспільство».
Тип уроку: засвоєння нового навчального матеріалу.
Основні поняття: «імперіалізм», «нація», «національний рух»,
«традиційне суспільство», «свадеші», «свараджі», «доба Мейдзі»,
«Гоміндан», «бойкот».
31.
31Тема 1. Світна початку ХХ ст.
Хід уроку
І. Організаційна частина уроку
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
Основні поняття уроку
Імперіалізм (від лат. imperare — правити) — державна політи-
ка, спрямована на завоювання територій, колоній або встановлен-
ня політичного й економічного контролю над іншими державами.
Термін використовується для характеристики політики країн, що
володіють колоніями або домінують над іншими країнами — неза-
лежно від того, чи називають вони себе імперіями.
Нація (лат. natio — плем’я, народ) — полісемантичне поняття,
що застосовується для характеристики великих соціокультурних
спільнот індустріальної епохи. Існує два основних значення терміна:
1) політична спільнота громадян певної держави — політична на-
ція. Часто вживається як синонім терміна «держава», коли ма-
ється на увазі її населення, наприклад, для посилання на «на-
ціональні» університети, банки та інші установи;
2) етнічна спільнота (етнос) з єдиною мовою і самосвідомістю (як
особистим відчуттям «національної ідентичності», так і колек-
тивним усвідомленням своєї єдності і відмінності від інших).
У цьому значенні фактично є синонімом терміна «народ».
Національний рух — масовий рух Нового і Новітнього часу про-
ти інонаціонального панування, що розгортаються під чіткими на-
ціональними гаслами і мають на меті об’єднання в єдину націо-
нальну державу всіх етнічних територій свого народу.
Традиційне суспільство — поняття, що характеризує доінду-
стріальну стадію розвитку суспільства від виникнення продуктив-
ного господарства до промислового перевороту, промислової рево-
люції. Синоніми аграрного суспільства — «аграрне суспільство» та
«селянське суспільство».
Робота з картою
Покажіть на карті:
1) країни: Індію, Китай, Японію, Корею;
2) столиці Індії, Китаю, Японії.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
У ч и т е л ь. На початку XX в. Китай фактично залишався
напівколонією, хоча формально зберігав незалежність. Провідні
держави Заходу, а також Росія і Японія прискореними темпами
32.
32 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
ділилиКитайнасферивпливу,перетворюючицюкраїнунааграрно-
сировинний додаток своєї економіки. У країні наростав стихійний
протест проти проникнення іноземців.
На відміну від Китаю, Індія була безправною колонією Великої
Британії. Разом з тим, метрополія доклала певних зусиль для ство-
рення в Індії сучасного сектору економіки, а це дало сприяло
розвитку малого підприємництва й формуванню національної бур-
жуазії.
Робота з джерелами інформації
Учні в парах опрацьовують інформацією про національні рухи
в Китаї та Індії напередодні Першої світової війни. За допомогою
вчителя аналізують події і дають їм власну оцінку.
Національний рух в Китаї
Інформація 1
У серпні 1900 р. 20-тисячна армія восьми держав (США, Англії,
Росії, Франції, Німеччини, Японії, Австро-Угорщини й Італії)
з особливою жорстокістю придушила народне повстання в Китаї.
Боротьба проти іноземців й маньчжурської династії тривала
(маньчжурів китайські патріоти також вважали чужоземцями). За
цих умов виникає ряд революційних організацій. Провідна роль
серед них належала «Союзу китайського відродження», який очо-
лював Сунь Ятсен. Головною силою національно-визвольного руху
було демократичне крило національної буржуазії, яка прагнула
повалити маньчжурську (циньску) династію й розв’язати аграрне
питання.
Улітку 1905 р. майбутній лідер національно-визвольного руху
Сунь Ятсен об’єднав кілька революційних організацій в «Об’єднану
революційну лігу Китаю». Програма «Об’єднаної ліги» передбача-
ла вигнання маньчжурів, визволення Китаю, встановлення респу-
бліки й націоналізацію землі. Сунь Ятсен висунув так звані «три
народні принципи»: націоналізм, народовладдя, народне благоден-
ство.
10 жовтня 1911 р. в Учані поліція натрапила на слід революцій-
ної організації. Почалися арешти, і, щоб запобігти розгрому, члени
організації виступили зі зброєю в руках. До повсталих приєднався
гарнізон Учана, а потім студенти й робітники-металісти. Учанське
повстання поклало початок революційній хвилі, яка прокотилася
по всій країні. Незабаром влада циньского уряду була повалена
у Ханькоу й Ханьяні, у листопаді — у Шанхаї. 2 грудня повсталі
33.
33Тема 1. Світна початку ХХ ст.
захопили Нанкін — південну столицю Китаю. Практично південь
країни відокремився від півночі.
На батьківщину з еміграції повернувся Сунь Ятсен. 29 грудня
делегати провінцій, які зібралися в Нанкіні на конференцію, про-
голосили утворення Китайської республіки. Сунь Ятсена обрали її
тимчасовим президентом, і 1 січня 1912 р. він прийняв присягу.
У Північному Китаї до влади прийшов Юань Шикай. Фактично
він перетворився на повновладного диктатора країни. 12 лютого
Юань Шикай примусив регента підписати від імені 6-річного імпе-
ратора Пу І акт про зречення.
Наступного дня Сунь Ятсен подав у відставку на користь Юань
Шикая. У березні була прийнята тимчасова Конституція Китай-
ської республіки. У ній закріплювалися демократичні свободи. Це
було значним кроком на шляху до цивілізованого суспільства.
…Юань Шикай переніс столицю в Пекін і почав наступ на демо-
кратичні сили. За цих умов Сунь Ятсен у серпні 1912 р. на базі «Со-
юзу» і деяких інших організацій створив нову партію — Гоміндан.
На виборах до парламенту навесні 1913 р. ця партія отримала
більшість голосів, але Юань Шикай не хотів допускати її до влади.
За його наказом був убитий кандидат від Гоміндану на пост прем’єр-
міністра, а парламент був розігнаний.
У відповідь на це Сунь Ятсен зажадав відставки Юань Шикая
й закликав народ до нового виступу. У травні сім південних провін-
цій заявили про відокремлення від Пекіна. Почалася громадянська
війна між Півднем і Північчю. Наприкінці літа революційні вій-
ська Півдня зазнали поразки. У листопаді 1913 р. Юань Шикай за-
боронив діяльність Гоміндану. Сунь Ятсен знову мав емігрувати.
Після розпуску парламенту з Конституції вилучили статті про
демократичні свободи. Почалася підготовка до реставрації монар-
хії. Але в червні 1916 р. Юань Шикай помер.
Запитання
1. Що стало приводом до національного повстання в Китаї?
2. Хто очолив національно-визвольну боротьбу китайського народу?
3. Якими були наслідки учанського повстання?
4. Що спонукало Сунь Ятсена до утворення нової партії?
5. Чим закінчилася громадянська війна Китаю 1913 р.?
Робота з картою
1. Назвіть провінції, які були захоплені повстанцями у 1911 р.
2. Де і коли було проголошено утворення Китайської республіки?
3. З якого часу і де перебувала столиця Китаю з 1912 р.
34.
34 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
Національний рух в Індії
Інформація 2
У національної буржуазії Індії була своя політична партія — Ін-
дійськийНаціональнийКонгрес(ІНК),створенащев 1885 р.Алесеред
її членів не було єдності думок. Якщо помірковані діячі партії пого-
джувалися на самоврядування в рамках Британської імперії, то ради-
кально налаштовані виступали за повну незалежність країни.
Приводом до активізації національно-визвольного руху стало
рішення віце-короля Дж. Керзона про поділ на дві частини Бенга-
лії — однієї з найбільш багатих і квітучих провінцій. Це означало
розкол єдиного народу.
У відповідь на ці дії колоніальної адміністрації по усій країні
розпочався рух «свадеші» (бойкот англійських товарів з метою роз-
витку місцевої промисловості). У 1907 р. він переріс у рух «свара-
джі» (самоврядування). Страйки, мітинги, демонстрації проходи-
ли в Бенгалії, Пенджабі, Мадрасі та інших провінціях Індії.
Кульмінацією боротьби став загальний політичний страйк ро-
бітників Бомбея в липні 1908 р. на підтримку Б. Г. Тилака, лідера
лівого крила Національного конгресу, якого англійці засудили на
6 років тюремного ув’язнення за антибританську діяльність. Бом-
бейський страйк і підйом національно-визвольного руху примуси-
ли колоніальні власті піти на поступки: збільшилося представни-
цтво місцевого населення в дорадчих органах влади як у центрі,
так і на місцях. У 1911 р. новий віце-король Хардинг скасував рі-
шення про поділ Бенгалії й переніс столицю з Калькутти до Делі.
Запитання
1. Якою бачили подальшу долю Індії представники національної
буржуазії?
2. Які події стали приводом до розгортання національно-
визвольної боротьби в Індії?
3. У чому полягав зміст рухів «свадеші» та «свараджі»?
4. Які наслідки для Індії мав національний рух початку ХХ ст.?
Робота з картою
1. Покажіть провінції, охоплені заворушеннями у 1907 р.
2. Де і коли відбувся загальний політичний страйк?
3. Назвіть місто, де перебувала столиця Індії до і після 1911 р.
Особливості модернізаційних процесів у Японії
У ч и т е л ь. На відміну від Індії та Китаю, Японія вступила
у ХХ ст. сильною та доволі стабільною країною. Особливістю еко-
35.
35Тема 1. Світна початку ХХ ст.
номічного підйому на початку ХХ ст. був ряд реформ, що розпоча-
лися в період правління імператора Муцухіто — «доба Мейдзі».
Імператор Мейдзі поставив перед собою завдання європеїзувати
Японію. Для цього було проведено ряд заходів:
• проголошено загальну рівність всього населення;
• проголошено свободу релігії;
• запроваджено обов’язкову освіту спочатку французького, а зго-
дом німецького типу;
• запроваджено загальну військову повинність, нову армію було
організовано на прусський манер, а флот — на англійський;
• студенти отримали можливість навчатися у західноєвропей-
ських університетах;
• велика увага приділялася розвиткові легкої промисловості.
Велике значення для посилення патріотичних настроїв у країні
мала перемога Японії у російсько-японській війні 1904–1905 рр. та
приєднання Кореї у 1910 р.
Серед азійських країн Японія була першою та єдиною країною,
що самостійно стала на шлях капіталістичного розвитку. Своєрід-
ність розвитку Японії полягала в значному гальмуванні процесу
феодальними пережитками.
У Японії перехід до монополістичного капіталізму збігся з епо-
хою промислового перевороту. Перші монополії тут виникли вже
на ранньому етапі розвитку промислового капіталізму: у 1880 р.
було створено паперову компанію з виробництва та продажу папе-
ру; у 1882 р. виникло об’єднання пароплавного і транспортного
суднобудування; на концерн перетворилися компанії Міцуї та Мі-
цубісі (транспорт і транспортне машинобудування).
Напівфеодальний характер управління японським суспіль-
ством дав змогу перекласти на трудящих усі витрати на модерніза-
цію країни. Експлуатація тут досягла надзвичайно високого рівня:
неймовірно низька заробітна плата і найбільш тривалий робочий
день (15–18 год). Кількість робітників у 1914 р. становила 1 млн
осіб. Широко застосовувалася праця дітей, робочий день яких не
відрізнявся від робочого дня дорослих, а заробіток був у 10 разів
нижчим. У промисловості зберігалися феодальні пережитки (фі-
зичне покарання робітників та ін.).
На початку XX ст. Японія залишалась аграрною країною: 2/3 її
населення працювало в сільському господарстві, розвиток капіта-
лістичних відносин на селі пішов прусським шляхом. Це призвело
до посилення процесу пауперизації селян. На селі переважали
36.
36 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
кабальні умови земельної оренди (орендна плата часом становила
65–70 % урожаю, орендар повинен був ще й відробляти на землі по-
міщика). У землеробстві використовувалася застаріла техніка (за-
ступи й сапи). Слаборозвиненим було також тваринництво.
Дуже вузьким був внутрішній ринок Японії. Тому в 70–90-х ро-
ках XIX ст. японська буржуазія і поміщики виявляли підвищений
інтерес до опанування зовнішніх ринків. В особі самураїв країна
отримала готовий мілітаристський авангард. У 70-ті роки XIX ст.
почалася експансія Японії на Далекому Сході. Японський капіта-
лізм із самого початку набув специфічних ознак воєнно-феодально
го імперіалізму. Це означало панування в економічному житті мо-
нополій, яке поєднувалося із засиллям мілітаристських клік, яких
підтримували поміщики.
Незважаючи на такі суперечності, перетворення Японії на цент
ралізовану державу відбувалося високими темпами. Зі слабкої від-
сталої феодальної країни вона перетворилася на велику державу на
Азійському континенті, ставши прикладом для інших азійських
країн, які залишилися в становищі колоній або напівколоній.
Створення економічного потенціалу. Для подальшого еконо-
мічного розвитку Японії важливе значення мала перемога в японо-
китайській війні 1894–1895 pp. Отримана від Китаю контрибуція,
пограбування Китаю та Кореї стали додатковим джерелом капіта-
лу для японської економіки. Загальна сума капіталу, який інвесту-
вався в господарство країни, з 1894 по 1903 р. зросла у 3,5 раза
і склала 887,6 млн єн (1894 р. — 249,8 млн єн). Капіталовкладення
спрямовувалися насамперед у промисловість і на транспорт, проте,
як і раніше, текстильна промисловість залишалась провідною га-
луззю країни. Обсяг виробленої на ткацьких підприємствах про-
дукції в 1894–1898 pp. зріс більш ніж у 2 рази.
Прискорений розвиток гірничорудної та видобувної промисло-
вості (зріс видобуток вугілля, нафти, залізної руди та ін.) створив
більш сприятливі умови для розвитку важкої промисловості — їй
з кінця 90-х років XIX ст. в Японії приділяли особливу увагу. Пере-
дусім інвестували металургію і машинобудування. З 1896 по 1904 р.
японський уряд витратив на металургійну промисловість 19 млрд
єн, що сприяло задоволенню внутрішніх потреб країни в чавуні на
60, а сталі — на 40 %.
Найбільш розвиненою серед машинобудівних галузей було суд-
нобудування. Це пояснюється як острівним положенням країни,
так і новими планами підготовки до війни. Із 1893 р. японський
уряд надав приватним суднобудівним компаніям субсидію на суму
37.
37Тема 1. Світна початку ХХ ст.
1,6 млн єн. Проте на японських корабельнях будували лише мало-
тоннажні судна, тому всі великі кораблі замовляли за кордоном.
Розвиток залізничного транспорту поклав початок становлен-
ню залізничного машинобудування. Уже 1896 р. почалося спору-
дження паровозо- та вагонобудівних заводів в Осако і Нагої.
У 1897 р. було введено в експлуатацію завод гірничого машинобу-
дування у Фукуоке та інші підприємства важкої промисловості, зо-
крема ті, що випускали токарні верстати, електродвигуни. Розви-
валися нові галузі промисловості — хімічна та електротехнічна. До
1904 р. нараховувалося 560 машинобудівних заводів, 1 153 хіміч-
них підприємства, 322 підприємства газової та електропромисло-
вості.
Концентрація і монополізація. Збільшення підприємств про-
мисловостісупроводжувалосяподальшоюконцентрацієювиробниц
тва, зміною структури японського експорту — від експорту сирови-
ни до промислово розвинених країн країна перейшла до експорту
готових виробів до Китаю і Кореї. За умов низького рівня капіталіс-
тичних відносин всередині країни Японія почала вивозити капітал
до Китаю, Кореї і Тайваню, де робоча сила була дешевшою.
Поштовхом до подальшої монополізації стали фінансова криза
1897–1898 pp. і світова криза перевиробництва 1900–1903 pp. Мо-
нополізація виробництва в Японії мала певні особливості.
По-перше, японські монополії одразу ж склались як фінансово-
промислові групи, що пояснювалося державним характером япон-
ського капіталізму: тут швидше сформувався державно-монополіс
тичний капіталізм.
По-друге, процес монополізації в Японії не обмежувався мо
нополізацією якоїсь галузі виробництва або збуту якогось одного
товару, а поширювався в різних напрямах. Пояснення цьому —
хронічна нестача капіталу. За такого характеру монополізації по-
слаблювалася концентрація, до того ж фабричні товари, наприклад
у текстильній промисловості, в якій переважали дрібні мануфак
тури, забезпечували стійкий прибуток і без контролю над усім
ринком.
У господарському житті країни вже з другої половини 90-х ро-
ків провідну роль почали відігравати великі капіталістичні компа-
нії (сімейні фірми закритого типу або на акціонерних засадах).
У 1903 р. їхня частка з оплаченим капіталом від 100 тис. єн і біль-
ше становила 89,1 % загальної суми капіталу, який інвестувався
в економіку країни. До початку XX ст. монополістичні об’єднан
ня з’явилися в легкій промисловості: картелі — у текстильній,
38.
38 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
тютюновій, борошномельній та в інших галузях. Провідне місце
у важкій промисловості посіли великі приватні компанії «Міцуї»,
«Міцубісі», «Сумітомо», «Фудзіта» і державні підприємства. Бу-
дівництво державних підприємств сприяло збагаченню великого
капіталу. Надаючи уряду засоби для спорудження підприємств
шляхом підписки на державні позики, великий капітал одержував
високі відсотки під час будівництва, а після його завершення уряд
передавав підприємства одне за одним за безцінь тим самим вели-
ким підприємцям. Незважаючи на значну частку державних під-
приємств, у важкій промисловості зміцнювалися позиції приват-
ного капіталу.
Великі монополісти — «Міцуї» і «Міцубісі» — посіли панівне
становище у вугільній галузі. Цьому передувала запекла конку-
рентна боротьба, яка особливо загострилась у роки російсько-
японської війни. Великий капітал відігравав провідну роль не тіль-
ки у видобувній промисловості та суднобудуванні, а й у переробній
промисловості. Наприклад, електротехнічна компанія «Сібаура»,
яка перебувала під контролем «Міцуї», була провідним підприєм-
ством галузі і мала фактичну монополію. Концерн «Сумітомо» во-
лодів найбільшим у країні мідеплавильним заводом. На початку
XX ст. було створено картельні об’єднання в цементній, годинни-
ковій, нафтовій промисловості. Створений у 1904 р. на основі двох
великих нафтових компаній синдикат протистояв тиску американ-
ської компанії «Стандарт ойл». Кілька великих монополістичних
об’єднань посіли провідне місце в залізничному транспорті й мор-
ському судноплавстві.
Мілітаризація виробництва. Після перемоги у війні з Китаєм
для розширення колоніальних володінь на Азіатському материку
Японія прийняла програму розвитку на 10 років. Вона передбачала
створення галузей важкої, переважно військової промисловості,
реорганізацію й розширення збройних сил. У зв’язку з цим розви-
ток японської промисловості почав набувати однобічного характе-
ру. Військові галузі поступово посіли панівне становище у важкій
промисловості. У 1900 р. військові заводи й арсенали становили
40 % усіх державних підприємств, на яких було зосереджено 54 %
робітників із числа тих, хто працював на державних підприєм-
ствах, і вироблялося 74 % всіх двигунів, які застосовували в про-
мисловості країни.
Під час російсько-японської війни 1904–1905 pp. усю економі-
ку країни було поставлено на воєнні рейки. Поширювалися внут
рішні позики, у тому числі й примусові. Із 3 до 17 % зріс земельний
39.
39Тема 1. Світна початку ХХ ст.
податок. І до того мізерна реальна заробітна плата знизилася ще на
20 %. Згортання цивільних галузей призвело до зростання безро-
біття. Скоротилися посівні площі. Зросла зовнішня заборгованість,
за рахунок якої покривали 60 % воєнних витрат.
Японія, перемігши у цій війні, захопила Південну Маньчжурію,
а також Південний Сахалін. Провідні японські монополії намагалися
монополізувати внутрішній ринок цих територій. Частка японських
товарів в імпорті Кореї і Маньчжурії становила відповідно 74 і 60 %.
Створювалися спеціальні колоніальні банки. У 1908 р. було створено
напівдержавний концерн, який розпочав будівництво Південно-
Маньчжурської залізниці. Японські інвестиції в ці країни з 1900 до
1914 р. збільшилися з 1 млн до 220 млн дол.
Розширення ринку збуту за рахунок економічної експансії зу-
мовило зростання промислового виробництва Японії. Піднялася
хвиля засновництва, і капітали стали більш рівномірно розподіля-
тися між важкою та легкою промисловістями. Концентрація капі-
талу, що посилилась у цей час, почала обганяти концентрацію ви-
робництва. На початку Першої світової війни 0,4 % всіх компаній
володіли 38 % сукупного капіталу країни.
Після криз кінця XIX — початку XX ст. розпочалася активна
централізація банківської системи. Японський уряд з урахуванням
досвіду законодавства інших країн ухвалив закони, які сприяли
укрупненню банків. У 1896 р. для прискорення укрупнення банків
було ухвалено спеціальний закон про об’єднання дрібних банків. Із
1901 р. за розпорядженням уряду дозволялося відкривати новий
банк лише за наявності акціонерного капіталу на суму не менш ніж
500 тис. єн. На початку XX ст. провідні позиції в економіці посіли
п’ять найбільших банків — «Міцуї», «Міцубісі», «Сумітомо»,
«Ясуда», «Даїті». Під час війни з Росією та після її завершення
провідним банком країни став Банк Японії (заснований у 1882 p.),
в якому зосередилась основна частина фінансових засобів. Інвести-
ції в промислові підприємства він здійснював посередницьким
шляхом через різні банки. Перевага у фінансуванні надавалась
стратегічним галузям.
Особливістю фінансово-банківської системи Японії було те, що до
неї входили громадські фінансові установи, наприклад Бюро вкладів
(Трастове фондове бюро) і Цінова заощаджувальна система.
Більш пізній вступ Японії на шлях капіталістичного розвитку
дав змогу розвивати виробництво на основі передової зарубіжної тех-
ніки та нових організаційних форм. В умовах існування великого
числа дрібних підприємств нові підприємства одразу ж опинялися
40.
40 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
в монопольному становищі в тих галузях, в яких вони працювали.
Зміцнюючи свої позиції та об’єднуючись, вони сприяли виникнен-
ню картелів і синдикатів у таких галузях, як цукрова, цементна,
вугільна, виробництво залізничного обладнання. Старі монополії
Міцуї та Міцубісі перетворилися на концерни на чолі з холдинг-
компаніями.
Попри все, на початку XX ст. Японія залишилася сільськогос-
подарською країною. Частка промислового виробництва досягла
лише 40 %. Подолати сировинну спеціалізацію своєї економіки
Японія змогла завдяки послідовній реалізації національної страте-
гії розвитку, ефективним інституціональним реформам, форсова-
ному спрямуванню інвестицій у найбільш передові галузі виробни-
цтва і комунікацію, а також в освіту, науку та культуру.
ІV. Узагальнення та систематизація знань
Бесіда
1. Дайте визначення понять: «імперіалізм», «нація», «національ-
ний рух», «традиційне суспільство».
2. У чому полягав зміст рухів «свадеші» та «свараджі»?
3. Чим розвиток Японії відрізнявся від розвитку Індії та Китаю?
V. Домашнє завдання
1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.
2. Виконати завдання по контурній карті.
1) Позначити території, захоплені Японією:
а) внаслідок японо-китайської війни 1894—1895 рр.;
б) внаслідок японо-російської війни 1903—1905 рр.;
в) території, приєднані до Японії у 1910 р.
2) Позначити країни, куди спрямовувалася переважна частка
японського експорту.
Урок 5
Загальна характеристика процесів
у країнах Латинської Америки
Очікувані результати
Після цього уроку учні зможуть:
• показувати на карті провідні країни Америки на початку ХХ ст.;
• визначати особливості соціально-економічного розвитку про-
відних країн Латинської Америки на початку ХХ ст.;
41.
41Тема 1. Світна початку ХХ ст.
• хронологічно зіставляти події та явища теми;
• тлумачити й застосовувати поняття і терміни: «латифундизм».
Тип уроку: засвоєння нового навчального матеріалу.
Основні поняття: «латифундія», «каудильйо», «тенентисти».
Хід уроку
І. Організаційна частина уроку
ІІ. Актуалізація опорних знань
Робота з картою
За допомогою карти назвіть:
1) європейські країни, які на початку ХХ ст. мали колоніальні во-
лодіння в Латинській Америці;
2) незалежні держави, що виникли у Латинській Америці на по-
чатку ХІХ ст., укажіть їх столиці.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності
У ч и т е л ь. Домінуюче становище у політичному житті посіда-
ли різні угруповання латифундистів — нащадків іспанських і пор-
тугальських дворян-колонізаторів, які використовували працю
безземельних селян (в основному індіанців) та негрів-рабів (рабство
у деяких країнах існувало до кінця XIX ст.). Латифундії ставали
центрами життя цих країн. Латифундія — велике приватне зе-
мельне володіння, помістя. Панування латифундизму породжува-
ло безземелля основної маси селянства, сприяло орієнтації націо-
нальної економіки не на внутрішній, а на зовнішній ринок.
ІV. Вивчення нового матеріалу
Робота в групах
Учні класу об’єднуються в 3 групи, які досліджують питання
економічного, політичного і соціального розвитку основних країн
Латинської Америки.
Особливості економічних і політичних процесів
1-а група
Прочитайте уривок з історичного джерела і дайте відповіді на
запитання.
…Особливості колонізації Латинської Америки полягали в то-
му, що з Іспанії та Портуґалії до Америки прибуло дворянство, яке
отримало тут величезні земельні наділи, але воно з презирством
42.
42 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
ставилося до праці. Працювати повинні були місцеві жителі — ін-
діанці або привезені з Африки негри-раби. Так склався своєрідний
уклад життя країн Латинської Америки, центром якого стали ве-
ликі земельні володіння, латифундії, а їхніми господарями — на-
щадки іспанських дворян, які використовували працю безземель-
них селян — пеонів, індіанців, а головне — негрів-рабів…
Незалежні латиноамериканські держави утворилися ще на по-
чатку ХІХ ст. Тут утвердилася республіканська форма правління.
Конституції країн регіону зазвичай наслідували Конституцію
США. Законодавча влада належала здебільшого Національному
конгресу, що складався з двох палат: сенату й палати депутатів.
Главою держави й керівником уряду був президент, обраний за-
гальним голосуванням. Проте парламентаризм і демократія багато
в чому залишалися формальними. Будь-яке реальне поширення
прав і свобод загрожувало існуванню латифундій. Влада в цих рес-
публіках належала різноманітним кланам латифундистів і набува-
ла форми особистої влади вождя (каудильйо), який безпосередньо
спирався на армію. Величезну роль у житті латиноамериканських
країн відігравала верхівка армії — генерали та офіцери, які най-
частіше походили з середовища землевласницької аристократії.
Армійська верхівка часто-густо визначала напрямок політики кра-
їни, здійснювала військові перевороти і ставила біля керма того чи
іншого каудильйо.
Запитання
1. У чому полягала особливість колонізації Латинської Америки?
2. Як ви розумієте поняття «латифундизм»? Яке значення віді-
гравали латифундії в економічному та політичному житті країн
Латинської Америки? Свою думку поясніть.
3. Назвіть, хто крім латифундистів, відігравав велику роль у жит-
ті країн Латинської Америки?
4. Якою була форма державного правління у більшості країн?
Расовий склад та особливості
соціального становища країн Латинської Америки
2-а група
Прочитайте уривок з історичного джерела і дайте відповіді на
запитання.
…Процеси міжрасового змішування призвели до появи великої
кількості мулатів (нащадків білих і негрів) і метисів (нащадків бі-
лих та індіанців), які на початку ХХ ст. становили більшість насе-
лення Латинської Америки…
43.
43Тема 1. Світна початку ХХ ст.
Для Латинської Америки тих років були притаманні різкі со-
ціальні контрасти. Місцева олігархія купалася в розкошах, а основ
ні маси промислових робітників і трудівників села ледь животіли.
Переважній більшості селян були недосяжні одяг і взуття фабрич-
ного виробництва. Зібраного врожаю вистачало лише на то, щоб
прогодуватися. Їхні діти не ходили до школи. Мільйони родин го-
лодували. Околиці Буенос-Айреса, Сантьяго та інших столиць бу-
ли оточені «кварталами бідноти», забудованими саморобними хат-
ками з каменю, шматків бляхи та фанери. У цих районах не було
ані електрики, ані каналізації, часто спалахували епідемії, що по-
збавляли життя сотні тисяч людей. Основна маса населення була
неписьменною…
Запитання
1. Представники яких похідних рас становили більшість населен-
ня латиноамериканських країн на початку ХХ ст.?
2. Якими були умови проживання більшості населення?
Вплив інших держав на економіку Латинської Америки
3-я група
Прочитайте уривок з історичного джерела і дайте відповіді на
запитання.
В економічній сфері країни Латинської Америки через їхній за-
галом аграрний розвиток залежали від Великої Британії (протягом
ХІХ ст.), а починаючи з повоєнного періоду — від США… Із 20 ла-
тиноамериканських республік найвпливовішими й великими були
Бразилія, Арґентина і Мексика. Державами з великими потенцій-
ними можливостями були Венесуела, Перу, Чілі. Частка колоні-
альних володінь, що належали США, Франції, Великій Британії та
іншим країнам, була незначною (всього 2,5 % території, до 4,5 %
населення). У той період система ринкових відносин майже повніс-
тю сформувалася в Арґентині, Уругваї, Чілі, Мексиці, Бразилії, а в
Болівії, Параґваї вона лише зароджувалась. У рамках світової гос-
подарської системи Латиноамериканський регіон відігравав роль
аграрно-сировинної ланки. Країни Латинської Америки вивозили
продукцію гірничовидобувної промисловості, сільськогосподар-
ську сировину і продовольство, а завозили машини, обладнання
і споживчі товари. Кожна з них виробляла здебільшого щось одне:
Бразилія — каву, Арґентина — збіжжя і м’ясо, Чілі — мідь і селі-
тру, Болівія — олово, Перу — срібло і бавовну, Венесуела — нафту
і залізну руду, Коста-Ріка і Ґватемала — банани. Все це створювало
44.
44 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
виняткову залежність економіки латиноамериканських країн від
кон’юнктури світового ринку. Ці країни вступали до смуги най-
жорстокіших економічних струсів щоразу, коли зовнішня ситуа-
ція складалася несприятливо для їхнього експорту.
Запитання
1. Від яких держав світу найбільше залежали латиноамерикан-
ські країни? Чому, на вашу думку?
2. Чому країни Латинської Америки залежали від кон’юнктури
світового ринку?
3. На яких товарах спеціалізувалися латиноамериканські країни?
У ч и т е л ь. Поява диктаторських режимів у Латинській Аме-
риці мала безліч причин. До таких причин слід віднести:
1) кризу консервативно-олігархічних і реформістських форм
правління;
2) нестійкий, монокультурний розвиток економіки;
3) нерозв’язані соціальні проблеми;
4) економічну залежність від США та Європи;
5) вплив офіцерських і католицьких угруповань;
6) традиції каудилізму, намагання політичних діячів використо-
вувати ідеї незалежності у власних цілях та прагнення згурту-
вати національні сили за допомогою режиму особистої влади.
Робота з таблицею
Політичне становище у країнах Латинської Америки
Країна Особливості політичної ситуації
Арґентина До 1916 р. країною управляли консерватори, яких підтри-
мували латифундисти. Період їхнього правління характери-
зувався бурхливим розвитком економіки, що перетворив
Арґентину на одного з найбільших виробників м’яса та зер-
на у світі; цей час відзначився стрімким зростанням насе-
лення країни, розвитком народної освіти та культури.
1912 р. було прийнято закон про загальне виборче право за
умов таємного голосування. Цей закон надав змогу партії
більшості — радикалам — забезпечити обрання на посаду
президента свого лідера І. Іригойєна. Під час свого правлін-
ня (1916–1922) йому вдалося відстояти нейтралітет Арґен-
тини під час Першої світової війни; приділяв велику увагу
питанням соціального забезпечення та освіті.
Після 6-річної перерви був знову обраний президентом
країни
45.
45Тема 1. Світна початку ХХ ст.
Політичне становище у країнах Латинської Америки
Країна Особливості політичної ситуації
Чілі У вересні 1924 р. група офіцерів здійснила військовий пере-
ворот під гаслами створення сильного уряду. Хунта, що за-
хопила владу, зібрала навколо себе правителів і прибічників
твердої авторитарної влади, реформістів і радикалів.
Незважаючи на прийняття прогресивної Конституції
1925 р., передового трудового законодавства, реальна влада
у країні дедалі більше зосереджувалася в руках Ібаньєса
дель Кампо, який обійняв посаду військового міністра.
У 1927 р., ставши президентом країни, він установив режим
особистої диктатури (1927–1931 рр.)
Куба У 1925 р. президентом країни було обрано Херардо Мачадо-
і-Моралеса, який установив в країні диктаторський режим,
розпочавши жорстокі репресії проти демократичного руху.
Мачадо створив урядову федерацію трудящих і наслідував
приклад італійського фашизму, називаючи себе «антиль-
ським Муссоліні»
Нікараґуа Установлено диктаторський режим після придушення руху
патріотів на чолі з Аугусто-Сесаром Сандіно. Владу захопив
командувач національної гвардії Анастасіо Сомоса. Дикта-
тура клану Сомоси проіснувала в Нікараґуа понад 40 років
Запитання до таблиці
1. В яких країнах Латинської Америки були встановлені дикта-
торські режими?
2. Чому, на вашу думку, саме в цих країнах диктатура перемогла
демократичні принципи та ідеї?
У ч и т е л ь. На хвилі загальнореволюційного підйому, що по-
чався в Європі наприкінці війни, трудящим Латинської Америки
вдалося досягти важливих соціальних завоювань. Так, у Бразилії
в 1919 р. була дозволена діяльність профспілок і прийняті закони
про відповідальність підприємців за нещасні випадки на виробни-
цтві, відміну штрафів та поліпшення санітарних умов. 8-годинного
робочого дня добилися працівники Коста-Ріки, Арґентини та Ку-
би. У Чілі в 1920–1925 рр. до того ж були запроваджені обов’язкові
недільний відпочинок та соціальне страхування. В Арґентині у се-
редині 20-х рр. розгорнулася масова кампанія за націоналізацію
родовищ нафти, що й було здійснене у 1929 р.
У Бразилії та Нікараґуа зіткнення прогресивних і реакційних
сил у 20-і набуло форми збройної боротьби. У середовищі молодшого
46.
46 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
офіцерства бразильської армії виник патріотичний та антиолігар-
хічний рух тенентистів (портуґальською tenente — лейтенант).
У липні 1922 р. вони організували повстання у форті Копакабана
в Ріо-де-Жанейро, через 2 роки — в Сан-Паулу, яке вони утримува-
ли протягом трьох тижнів, а колона повстанців під командуванням
капітана-інженера Луїса Карлоса Престеса, застосовуючи тактику
маневреної партизанської війни, за 2,5 роки пройшла 25 тис. км
з південного сходу на північ 14-ма штатами країни, завдавши пів-
сотні поразок кращим генералам урядової армії. Непереможною,
вона в лютому 1927 р. відступила на територію Болівії. У Нікара-
ґуа в травні 1926 р. ліберальна опозиція також піднялася на бо-
ротьбу проти реакційного режиму, невдовзі до армії лібералів при-
єднався повстанський загін під проводом робітника Аугусто Сесара
Сандіно, що продовжив бойові дії після того як опозиція через рік
склала зброю. Восени 1927 р. за участі добровольців майже з усієї
Латинської Америки на півночі країни почала формуватися парти-
занська армія, яка завдала чимало поразок урядовим військам
і підрозділам морської піхоти США. Зрештою, обраний у листопаді
1932 р. президентом Нікарагуа від партії лібералів Сакаса погодив-
ся піти на переговори із Сандіно.
V. Узагальнення та систематизація знань
Бесіда
Що було спільного та відмінного в економічного розвитку країн•
Латинської Америки?
VІ. Домашнє завдання
Опрацювати відповідний матеріал підручника.
47.
47
Тема 2
ПЕРША СВІТОВАВІЙНА
1914–1918 рр.
Урок 6
Початок Першої світової війни
Очікувані результати
Після цього уроку учні зможуть:
• описувати процес створення Троїстого блоку та Антанти;
• характеризувати витоки та природу міжнародних криз та конф
ліктів на початку ХХ ст.;
• визначати стратегічні плани противників, причини вступу у ві-
йну головних її учасників;
• пояснювати процес гонки озброєнь, посилення мілітаризму,
шовіністичної пропаганди, причини, привід s початок Першої
свiтової війни;
• показувати на карті основні театри військових дій, військові
кампанії та основні битви 1914 р.;
• давати характеристику визначних діячів Першої світової
війни;
• хронологічно зіставляти події та явища теми.
Тип уроку: засвоєння нового навчального матеріалу.
Основні поняття і терміни: «військово-політичний блок», «гонка
озброєнь», «мілітаризм», «шовінізм», «Антанта», «Троїстий союз».
Хід уроку
І. Організаційна частина уроку
ІІ. Вивчення нового матеріалу
У ч и т е л ь. Троїстий союз — військово-політичний блок Ні-
меччини, Австро-Угорщини та Італії, який склався в 1879–1882 рр.
і був спрямований проти Франції і Росії.
Започаткував утворення союзу Австро-Німецький договір від
7 жовтня 1879 р., який передбачав спільні дії обох країн у разі на-
паду Росії на одну з них. Цей двосторонній союз 20 травня 1882 р.
був доповнений договором між Німеччиною, Австро-Угорщиною та
48.
48 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
Італією. Німеччина та Австро-Угорщина зобов’язувалися надавати
всіма засобами допомогу Італії у випадку нападу на неї Франції,
водночас Італія взяла на себе зобов’язання допомогти Німеччині,
якщо та стане жертвою неспровокованого нападу з боку цієї ж дер-
жави. Австро-Угорщина звільнялась від допомоги Німеччині у разі
військових дій проти Франції — їй відводилась роль резерву на ви-
падок втручання у конфлікт Росії.
Окремі статті договору стосувались великих держав і передба-
чали, що у випадку нападу двох або кількох великих держав на од-
ного з членів Троїстого союзу у війну з ними вступають усі учасни-
ки договору. У разі нападу однієї з великих держав дві інші
зобов’язувались зберігати сприятливий нейтралітет. Виняток пе-
редбачався лише для Франції: у разі її нападу на одну з країн союзу,
всі інші вступали у спільну боротьбу проти неї.
Договір трьох держав згодом поновлювався:
20 лютого 1887 р. у Берліні підписано другий союзний договір;•
6 травня 1891 р. — третій союзний договір;
28 червня 1902 р. — було укладено четвертий союзний договір.•
Тексти цих договорів переважно повторювали положення доку-
мента 1882 р. і містили лише окремі додаткові угоди.
Договір 1887 р. містив австро-італійську угоду про збереження
статусу-кво на Балканах, а у разі якщо це виявилося б неможли-
вим, сторони передбачали узгоджувати свої дії, що свідчило про за-
родження суперечностей між цими країнами на Балканах.
Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. Італія почала переорієн-
товувати зовнішньополітичний курс і поступово відходити від сво-
їх союзників. Різке загострення англо-німецьких відносин, збитки
від митної війни, яку з 1880-х рр. повела Франція проти Італії, при-
мусили останню шукати зближення із Францією та Англією. Сут-
тєво послабила позиції Троїстого союзу франко-італійська угода,
підписана 1 листопада 1902 р., за якою Італія зобов’язувалася збе-
рігати нейтралітет у разі нападу Німеччини на Францію. У наступ-
ні роки Італія, залишаючись формально членом Троїстого союзу,
поступово зближувалася з Францією та Великою Британією.
Антанта (від фр. еntente — згода, початок виразу фр. Entente
cordiale — сердечна угода) — військово-політичне угрупування,
основними членами якого були Велика Британія, Франція та Ро-
сія. Домінувала у міжнародних відносинах перших десятиліть
ХХ ст.Виниклау відповідьнастворення1882 р.і подовження1891 р.
Троїстого союзу Німеччини, Австро-Угорщини та Італії. Веде поча-
ток від франко-російського союзу 1891–1893 рр., оформилася як
49.
49Тема 2. Першасвітова війна 1914–1918 рр.
глобальна коаліція після вступу до союзу Великої Британії, яка
8 квітня 1904 р. врегулювала суперечності з Францією в Африці та
31 серпня 1907 р. — з Російською імперією в Азії (Конвенція про
розподіл сфер впливу в Ірані, Афганістані, Тибеті). Колоніальна
експансія та мілітаризація Німеччини, її прагнення покінчити
з пануванням Англії на морях спонукали Лондон відійти від попе-
редньої політики «блискучої ізоляції», вступити у союзницькі вза-
ємини з континентальними державами, зберігаючи провідну роль
у світових міжнародних відносинах.
Учитель пояснює учням основні причини початку Першої сві-
тової війни:
1. Небачене загострення суперечностей між провідними країнами
світу в економічній, військовій та колоніальній сферах. Особ
ливо гостре економічне суперництво виникло між Великою
Британією та Німеччиною, яка наприкінці ХІХ — на початку
ХХ ст. випередила Велику Британію за темпами індустріалі
зації, а її частка у світовому промисловому виробництві пере
вищила частку Британії. Між ними також існувало гостре
військово-морське суперництво. Тоннаж військових кораблів Ні
меччини збільшився з 1880 р. по 1914 р. у 15 разів, а Великої
Британії — в 4 рази. Німецький флот за всіма показниками став
другим у світі після британського, і різниця між ними постійно
скорочувалась.
2. Почалася гонка озброєнь, на яких наживалися військові корпо-
рації. Водночас відбувалася мілітаризація економіки та свідо-
мості величезних мас людей.
3. Прагнення правлячих кіл провідних країн світу подолати вну-
трішньополітичні кризи, наростання революційного і націо
нально-визвольного рухів у радикальний спосіб — шляхом го-
тування до війни.
Основні поняття уроку
Учні записують ознаки термінів і понять.
Шовінізм — найбільш одіозна форма націоналізму, пропагу-
вання національної винятковості, протиставлення інтересів однієї
нації інтересам іншої, поширення ідей національної переваги, роз-
палювання національної ворожнечі й ненависті.
Мілітаризація — перенесення форм і методів воєнної організа-
ції в галузь цивільних відносин; воєнізація промисловості.
Гонка озброєнь — політичне протистояння двох чи декількох
держав у галузі збройних сил. Під час такого протистояння кожна
50.
50 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
зі сторін виробляє величезні запаси зброї, прагнучи встановити па-
ритет або випередити супротивника.
Військово-політичний блок — закріплене відповідним міжна-
родним договором об’єднання держав, статутні документи якого
передбачають спільні дії військового характеру, зокрема для під-
тримання міжнародного миру і приборкування актів агресії проти
його членів.
Робота зі схемою
Італія Австро-
Угорщина
Німецька
імперія
Отоманська
імперія
Російська
імперія
Франція
Британська
імперія
1882
1914
1904
1907
1894
1879
1882
Болгарія
Сербія
Завдання
• За наведеною схемою поясніть характер взаємовідносин між єв-
ропейськими країнами.
Робота в групах
1. Користуючись текстом підручника, назвіть суперечності між
наступними країнами. Визначте їх суть.
• 1-а група — Німеччина — Франція.
• 2-а група — Німеччина — Росія.
• 3-я група — Німеччина — Велика Британія.
• 4-а група — Росія — Австро-Угорщина.
2. Прокоментуйте наведені висловлювання.
1-а група
Доповідь царю, яку склали МЗС і Морське міністерство Росії
напередодні І світової війни «Про ціль вітчизни на найближчі роки»
Безперечно, аж до остаточного вирішення завдання твердо при-
ймається для всіх дипломатичних зусиль Росії така політична ціль:
51.
51Тема 2. Першасвітова війна 1914–1918 рр.
у найближчі роки — 1918–1919 рр. — заволодіти Босфором і Дар-
данеллами.
Член німецького генерального штабу Ф. фон Бернгарді
Малоймовірно, що Німеччина і Франція зможуть будь-коли до-
мовитися щодо своїх проблем. Францію необхідно знищити взага-
лі. Вона повинна бути знищена раз і назавжди як велика держава.
Із висловлювань президента Франції Р. Пуанкаре
Я не бачив у свого покоління іншої мети у житті, ніж надію по-
вернути наші втрачені провінції.
2-а група
Із таємної доповіді міністра закордонних справ Росії про мету
Антанти (14 вересня 1914 р.)
1. Головна мета союзників — зламати могутність Німеччини
та її претензії на військове та політичне панування…
2. Територіальні зміни повинні визначатися принципом на
ціональностей.
3. Росія приєднує до себе нижню течію Неману і східну части-
ну Галичини, а до Царства Польського вона приєднує Східну По-
знань, Сілезію і західну частину Галичини.
4. Франція повертає назад Ельзас-Лотарингію, долучаючи до
неї яку захоче частину рейнської Пруссії та Палатинату.
5. Бельгія суттєво розширює свою територію.
6. Шлезвіґ-Гольштейн повертається Данії.
9. Сербія приєднує Боснію та Герцеговину, Далмацію і Пів-
нічну Албанію.
11. Греція приєднує південь Албанії, за винятком Валлони, яка
відійде до Італії.
12. Англія, Франція та Японія розділять між собою німецькі
колонії…
13. Німеччина й Австрія заплатять військову контрибуцію.
3-я група
Із таємної «Доповідної записки професорів» канцлеру Німеччини
про мету війни 1914 р.
Щоб забезпечити «тривалий мир», необхідно:
а) у Франції значно зміцнити наш західний кордон від Бельфо
ру до моря. Треба завоювати частину північно-західного французь
кого берега каналу, щоб мати стратегічні гарантії проти нападу
Англії й отримати сприятливий вихід до океану. Франція повинна
сплатити величезну суму у вигляді військової контрибуції. Нам
52.
52 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
не слід також забувати, що Франція має порівняно великі ко
лонії…
б) утримання Бельгії народ вважає справою честі, що не підля-
гає обговоренню…
в) на кордоні з Росією треба створити з російських земель при-
кордонний пояс, доступний німецькій сільськогосподарській коло-
нізації. Проте ми не зупинимось перед тим, щоб вказати на росій-
ські остзейські провінції…
г) оскільки ця війна є війною Англії проти впливу Німеччини
на світовому ринку, на морі та в заокеанських країнах, необхідно
досягти повернення на світовий ринок і забезпечити собі морські
шляхи. Контрибуції повинні бути такими, щоб вони покривали
країні її військові витрати… й надавали б можливість відновити
й розширити нашу військову могутність.
У ч и т е л ь. Приводом до війни стало вбивство 28 червня 1914 р.
19-річним сербським студентом Гаврилою Принципом у столиці
Боснії Сараєві наступника австро-угорського престолу ерцгерцога
Франца Фердинанда, який був відомий своєю ворожістю до Сербії.
Відень скористався підтримкою Берліна та 23 липня поставив
Сербії ультиматум (вимога, пов’язана з обмеженням часу, даного
на її виконання, а також із загрозою щодо серйозних наслідків у ра-
зі її невиконання; є демонстрацією небажання будь-якого роду пе-
реговорів).
Робота з документами
Учні отримують роздавальний матеріал, в якому містяться іс-
торичні документи, що допоможуть краще охарактеризувати ди-
пломатичні відносини напередодні війни.
З повідомлення у лондонській «Таймс» за липень 1914 р.
«Бєлград. 18.00. Посол Австро-Угорщини Гізль вручив МЗС
Сербії ультиматум свого уряду з вимогами:
— заборона в Сербії діяльності усіх антиавстрійських організацій;
— припинення пропаганди, спрямованої проти Австро-
Угорщини;
— виведення зі складу сербської армії офіцерів за австрійським
списками;
— покарання винуватців переходу Г. Принципом кордону;
— допуск представників Австро-Угорщини до участі у розслі-
дуванні на території Сербії сараєвського убивства 28.06.1914 р.
спадкоємця австрійського престолу та до ліквідації на території
53.
53Тема 2. Першасвітова війна 1914–1918 рр.
Сербії руху, спрямованого проти територіальної цілісності Австро-
Угорщини.
Строк для відповіді — 48 годин, в іншому випадку — розрив
дипломатичних відносин».
Витяг із протоколу засідання австро-угорського уряду 7 липня 1914 р.
«…Суто дипломатичний успіх, коли б він закінчився цілкови-
тим приниженням Сербії, не мав би цінності. Тому треба висунути
Сербії настільки радикальні вимоги, щоб можна було заздалегідь
передбачити їх відхилення та вдатися до радикального розв’язання
питання через воєнне втручання».
З повідомлення австро-угорського посла у Берліні
про зустріч з Вільгельмом ІІ 5 липня 1914 р.
«Кайзер сказав мені, що ми можемо покластися на цілковиту
підтримку Німеччини. На думку кайзера Вільгельма, не варто зво-
лікати. Якщо між Австро-Угорщиною та Росією вибухне війна, то
Німеччина стане на наш бік. Кайзер шкодуватиме, якщо ми не ско-
ристаємося теперішньою ситуацією, яка тепер усім нам на ко-
ристь…»
Запитання до документів
1. Чи дотримався австро-угорський уряд своїх позицій щодо ради-
кальності вимог до Сербії? Свою думку обґрунтуйте.
2. З якою метою Відень висував ультиматум Сербії?
3. Що надавало Австро-Угорщині впевненості у конфлікті з Сер
бією?
Із висловлювань президента Франції
Р. Пуанкаре (серпень 1914 р.)
«Оголошення війни Німеччиною викликало в країні надзви-
чайний спалах патріотизму. Ніколи за всю свою історію Франція
не була настільки прекрасною, як у ті часи, свідками яких нам до-
велося бути. Мобілізація, що розпочалася 2 серпня, завершилась
уже сьогодні, вона пройшла дисципліновано, у такому порядку,
з таким спокоєм, з таким піднесенням, що викликають радість уря-
ду і військової влади…»
Запитання
• Як ви оцінюєте дане висловлювання?
Складання хронологічного ланцюжка
Питання про вступ європейських країн у війну вивчається шля-
хом складання хронологічного ланцюжка. Цей вид роботи супрово-
джується коментуванням подій з боку вчителя.
54.
54 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
Зразок хронологічного ланцюжка
28–31 липня
• Австрія оголоси-
ла війну Сербії.
• Росія розпочала
мобілізацію та
відхилила вимо-
гу Німеччини
припинити її
1 серпня
• Німеччина також
розпочала мобілі-
зацію та оголоси-
ла війну Росії.
• Союзна Росії
Франція розпоча-
ла мобілізацію
2 серпня
• Німеччина
ввела в дію
«план Шліф-
фена».
Її війська
вторглися
в Бельгію
3 серпня
• Німеччина оголосила війну Франції та
Бельгії.
• Британія висунула Німеччині вимогу пова-
жати бельгійський нейтралітет
4 серпня
• Британія
оголосила
війну Німеч-
чині
Робота зі складання таблиці
Учні опрацьовують відповідний пункт параграфа у підручнику
та фрагмент історичного джерела, після чого заповнюють таблицю
«Стратегічні плани противників».
Країна Стратегічні плани у Першій світовій війні
Документ 1
«…Німеччинанамагаласяпокінчитиз пануваннямАнгліїнаморях,
послабити її вплив на світовий ринок і захопити колонії. Німеччина
також бажала приєднати промислове розвинені північно-східні регіо-
ни Франції, захопити у Росії Прибалтику, Україну, Дон і Кавказ.
Австро-Угорщина прагнула розширити сферу впливу на Балка-
нах, захопити Сербію, відібрати у Росії Польщу, Правобережну
Україну (Поділля та Волинь).
Османська імперія, що виступила на боці Троїстого союзу в жовт
ні 1914 р., розраховувала захопити російське Закавказзя і віднови-
ти свій вплив на Балканах.
Англія сподівалася послабити Німеччину, захопити частину ні-
мецьких колоній в Африці, поділити Османську імперію — забрати
багаті нафтою Месопотамію та частину Аравійського півострова.
Франція прагнула повернути Ельзас і Східну Лотарингію, що
були захоплені Німеччиною після франко-прусської війни, захопи-
ти Саарську область (вугільні шахти) та лівий берег Рейну — при-
55.
55Тема 2. Першасвітова війна 1914–1918 рр.
родний кордон з Німеччиною, крім того, там містилися сучасні
промислові підприємства.
Росія намагалася встановити своє панування на Балканах
і в протоках Босфор і Дарданелли, послабити Німеччину економіч-
но, відібрати в Австро-Угорщини Східну Галичину, землі у нижній
течії Неману.
Японія, що вступила у війну з Німеччиною в середині 1914 р.,
намагалася захопити німецькі орендні території в Китаї (півострів
Шаньдунь) та острова у Тихому океані.
З обох боків війна мала загарбницький імперіалістичний ха-
рактер. Лише Сербія та Бельгія вели війну за своє визволення…»
У ч и т е л ь. Щоб з’ясувати, на яких фронтах розгорнулися
основні бойові дії, учні об’єднуються в групи та працюють з інфор-
маційними текстами.
Робота в групах
1-а група
Текст 1
Бойові дії на Західному фронті було відкрито 4 серпня німець-
ким вторгненням до Бельгії та Люксембургу в обхід фортифікацій-
них споруд на франко-німецькому кордоні. Німці ж, відповідно до
розробленого у 1905 р. начальником німецького генерального шта-
бу Альфредом фон Шліффеном плану («план Шліффена»), обмину-
ли французьку оборону, яка перетворилася на нікому не потрібний
своєрідний «музей бойової техніки»…
На розгром Франції, за «планом Шліффена», відводилося не
більше одного місяця. Після цього німецькі війська залізницею ма-
ли перекинути на Схід і розгромити російську армію. Проте події
для німців розгорталися не зовсім так, як вони передбачали.
Наприкінці серпня їхні війська опинились у 25 милях від столиці
Франції. Президент та уряд 2 вересня залишили Париж і вирушили
доБордо.Німецьківійськавийшлинар.Марназ метоюоточитифран-
цузів. Тут і сталася перша битва на західному театрі воєнних дій, що
тривала з 5 по 12 вересня. У ній з обох боків взяло участь 1,5 млн воя-
ків. Обопільні втрати сягнули 600 тис. убитими й пораненими.
Німецьке командування виявилося неспроможним координу
вати дії своїх наступальних сил, які швидко просувалися вперед.
Скориставшись із цього, французький головнокомандувач генерал
Жоффр стрімко перекинув свіжі сили з інших фронтів і, зна
йшовши слабке місце в обороні німецьких військ, завдав контр
удару. Маючи значну перевагу над німцями, які до того ж були
56.
56 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
виснажені тривалим наступом, Жоффр примусив їх, починаючи
з 9 вересня відходити до р. Ена.
Результатом битви на Марні став остаточний провал «блис
кавичної війни» — основи плану Шліффена.
Після цього німецькі війська на Західному фронті зарилися
в окопи, розпочалася позиційна війна. Фронт розтягнувся від про
токи Ла-Манш до швейцарського кордону і наприкінці 1914 р. ста-
білізувався.
Текст 2. Із французького офіційного повідомлення від 12 вересня
1914 р. про поразку німецьких військ на Марні
«З 24 серпня відбувається бій на фронті Париж — Верден.
Від самого початку правий фланг німців під командуванням
фон Клука, що просунувся 24 серпня до міста Провена, почав від-
ходити, зважаючи на небезпеку обходу французами; йому пощас-
тило уникнути небезпеки, і він кинувся на наш фланг, що обходив
його на півночі з боку Марни і з заходу з боку Урка.
Проте франко-англійські війська спромоглися завдати ворогові
значних втрат і затримати його, оскільки це було потрібно для успі-
ху нашого наступу в інших місцях.
Тепер ворог відступає до річок Ена та Уаза, іншими словами,
він відійшов за чотири дні на 60–70 кілометрів…
Отже, перша фаза на Марні схиляється на користь союзників,
бо правий фланг і центр нині відступає».
Завдання
1. На якому фронті були розпочаті військові дії військ Троїстого
союзу проти військ Антанти?
2. За яким планом німці розпочали свій наступ? Коротко охарак-
теризуйте цей план.
3. Назвіть основні місця битв на Західному фронті.
4. Через що, на вашу думку, німецькі війська зазнали поразки
в битві на Марні?
2-а група
Текст 3
Інакше розгорталися події на східному театрі, де сторони засто-
сували тактику швидких маневрених дій. Російська армія була ви-
мушена розпочати наступ на Східну Пруссію через відчайдушне
прохання про допомогу з боку своєї союзниці Франції, коли німець-
кі війська рвалися до Парижа. Східнопрусська операція для росій-
ських військ виявилася невдалою через неузгоджені дії 1-ї та 2-ї
російських армій. Новий командувач німецьких військ генерал
57.
57Тема 2. Першасвітова війна 1914–1918 рр.
Гінденбург, використовуючи розгалужену систему залізниць, ото-
чив ударні сили 2-ї російської армії, розгромив їх і примусив росій-
ські війська в середині вересня залишити Східну Пруссію. Нато-
мість наступ російських армій під командуванням генерала
Брусилова в Галичині та на Буковині виявився вдалим. Битва в Га-
личині відбувалась одночасно з битвою у Східній Пруссії у вересні
1914 р. Російські війська в перші дні наступу (битва тривала
з 5 серпня по 13 вересня 1914 р.) відкинули австрійські війська від
Львова, а потім примусили їх залишити територію Галичини. Авст
рійці залишили лише сильний гарнізон в обложеному росіянами
Перемишлі. Вони втратили 400 тис. вояків, у тому числі 100 тис.
полоненими; російські війська — 230 тис.
Текст 4. Зі спогадів німецького генерала Людендорфа про воєнні
дії в серпні 1914 р. на Східному фронті та їх вплив на перебіг війни.
«Наприкінці серпня не можна було заперечувати скрутного
становища австро-угорських армій, що мали проти себе переважа-
ючу більшість росіян. Начальник австро-угорського генерального
штабу генерал фон Конрад цілком мав рацію, коли вимагав від нас
наступу через Нарев. Проте оскільки 8-ма німецька армія поступа-
лася Ранненкамфу, це неможливо було здійснити. Будь-який рух
у напрямі на Млаву і Пултуськ у будь-який момент міг зупинити
наступ Рененкамфа на лінію Алленштейн–Ельбінг. Нічого іншого
не залишалось, ніж спочатку покінчити з російською Неманською
армією…
Австро-угорська армія була повністю розгромлена і відійшла
з величезними втратами за річку Сян. Росіяни йшли за нею; росій-
ське вторгнення в Моравію, а згодом у Верхню Селезію стало мож-
ливим. Треба було допомогти австро-угорській армії, в іншому разі
їй загрожувало знищення… Підкріплення мало ось-ось підійти,
і треба було додати їм якомога більшої сили. Західний же фронт
зміцнити ми були не спроможні…»
Запитання
1. Про бойові дії на яких фронтах йдеться?
2. Де сталися основні битви?
3. Як німецький генерал оцінював операцію у Східній Пруссії?
3-я група
Текст 5
Третім фронтом у Європі був Балканський. На Балканському
фронті бойові дії точились між Австро-Угорщиною, Сербією та Чор
ногорією. Спершу тут було три австрійські армії, але з початком
58.
58 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
воєнних дій між Росією та Австро-Угорщиною в Галичині остання
була вимушена терміново перекинути одну з армій (2-гу) на Росій-
ський фронт. Сербія розгорнула свої збройні сили у складі чотирьох
армій, на допомогу їй прийшла чорногорська армія. 16–24 серпня
1914 р. австро-угорські війська зазнали поразки від сербів у горах
Цера. Австро-угорські війська в 1914 р. так і не просунулись на те-
риторію Сербії.
Мужні сербський та чорногорський народи, які чудово знали
місцеві умови й поєднували боротьбу польових військ з партизан-
ськими методами, могли тривалий час вести війну, навіть не отри-
муючи допомоги союзників. Так і сталося. Більше року, до осені
1915 р., невеликі сили Сербії та Чорногорії самостійно захищали
свої території від австро-угорських військ, незважаючи на брак
озброєння та боєприпасів.
Кавказький фронт виник після вступу у війну Туреччини на бо-
ці Німеччини 1 листопада 1914 р. Воєнні дії проти Росії Туреччина
розпочала ще 29 жовтня. Того ж дня турецькі міноносці потопили
російський канонерський човен «Донець», а 30 жовтня німецько-
турецький флот розпочав обстріл портів Севастополя, Феодосії, Но-
воросійська. У відповідь на це російський уряд оголосив Туреччині
війну, російська Кавказька армія 2 листопада 1914 р. перетнула
кордон і вирушила в глиб турецької території. Турецькі війська,
у свою чергу, вторглися до Батумської області. Найбільш значною
подією того періоду на Кавказькому фронті була Сарикамиська
операція, що тривала з 22 грудня 1914 р. до 7 січня 1915 р. Турки
прагнули розгромити головні сили російської Кавказької армії. Ро-
сійські війська чинили гідний опір турецьким атакам, а 3 січня пе-
рейшли у наступ. Сарикамиська операція закінчилася повним зни-
щенням 3-ї турецької армії.
Запитання
1. Які фронти бойових дій були ще відкриті на початку війни?
2. Яким чином розгорталися військові дії на Балканах?
3. За яких умов Туреччина вступила у Першу світову війну?
4. На чиєму боці була ініціатива на початку війни?
ІV. Узагальнення та систематизація знань
Бесіда
1. Назвіть головних учасників Першої світової війни.
2. Які вони мали стратегічні плани у війні?
3. Назвіть 3 причини Першої світової війни.
4. Що стало приводом до Першої світової війни?
59.
59Тема 2. Першасвітова війна 1914–1918 рр.
ІV. Домашнє завдання
1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.
2. Позначити на контурній карті.
а) країни-члени Антанти і Троїстого союзу;
б) нанести лінії Західного і Східного фронтів у 1914 р.;
в) позначити дати і місця основних битв у 1914–1915 рр.
Уроки 7–8
Військові кампанії та основні битви 1915–1918 рр.
Очікувані результати
Після цього уроку учні зможуть:
• визначати причини вступу у війну головних її учасників, зокре-
ма США, виходу Росії з війни;
• показувати на карті основні театри військових дій, військові
кампанії та основні битви 1915–1918 рр.;
• робити критичний аналіз завершення та підсумків війни;
• давати характеристику визначних діячів Першої світової війни;
• на основі різних джерел інформації аналізувати та узагальню-
вати основні втрати внаслідок Першої світової війни;
• хронологічно зіставляти події та явища теми;
• тлумачити й застосовувати поняття і терміни: «анексія».
Тип уроку: формування і вдосконалення умінь і навичок.
Основні поняття: «Верденська м’ясорубка», «Брусиловський
прорив», «позиційна війна».
Хід уроку
І. Організаційна частина уроку
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
У ч и т е л ь. У лютому 1915 р. на Мазурських озерах був роз-
громлений 10-тисячний російський корпус. У березні 1915 р. ро-
сійські війська здобули фортецю Перемишль.
2 травня німці прорвали фронт під Горліце. Горліцька операція
тривала до 22 червня. Російські війська залишили Галичину, Бу-
ковину, частину Волині.
У липні 1915 р. німці почали наступ на Варшаву, у серпні на Ков-
но (Каунас), у вересні на Вільнюс. Росія втратила Польщу, Литву,
60.
60 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
Латвію, Західну Білорусь, 10 % залізниць, 30 % промисловості,
300 тис. убитими. Війна набула позиційного характеру.
У 1915 р. на Західному фронті німецькі війська відбивали кро-
вопролитні, але безрезультатні атаки французів в Артуа і Шампа-
ні. Стримуючи наступ, німці стрімкими контратаками зводили на-
нівець успіхи противника.
За рік Франція втратила 1 млн 292 тис. солдатів, англійці —
279 тис., німці — 612 тис.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
Питання про військові кампанії доцільно розглянути шляхом
аналізу документів за наведеними нижче запитаннями. Упродовж
роботи з документами вчитель доповнює та уточнює відповіді
учнів.
Робота з документами
Уривок зі спогадів солдата Канадського експедиційного корпусу
про першу газову атаку на Іпрі, очевидцем якої він став
22 квітня 1915 р.
«…Зліва від нас були розташовані французькі колоніальні
частини. Цим нещасним, мабуть, канадці зобов’язані своєю по-
разкою цього дня. Вдалині ми побачили хмару, що зростає, не-
наче з-під землі. Вона була червоно-зелена і збільшувалася у мі-
ру просування. Вона нагадувала туман, що притискався до землі,
заввишки не вище за два метри, що заповнював кожну щілину
і ямку на землі.
Ми не знали, що це таке. Раптово в тумані ми, ті що пере-
бували в резерві, помітили якісь рухи. Наближаючись до нас, зі
швидкістю, наче саме пекло переслідувало їх, бігли чорні вій-
ська з Північної Африки. Бідолахи, я не звинувачую їх. Це могло
примусити бігти будь-яку людину… Газ наблизився, і вони по-
бігли. Їх офіцери безуспішно намагалися навести лад у цьому
потоці. Здавалося, що їх черевики ледве торкалися землі. На
бігу вони закривали свої обличчя, носи й очі руками, і крізь по-
чорнілі губи, що у декого потріскалися й кровоточили, вони
хрипіли: «Аllemands! Allemands!»
Деякі з наших офіцерів, що розуміли французьку, зупинивши
деяких з них і примусивши себе слухати, просили їх повернутися на
свої позиції. Але вони абсолютно збожеволіли від жаху і не звертали
на це ніякої уваги… Приголомшує швидкість рішення і дії, що про-
демонстрував наш капітан. Про те, що за дим рухається у напрямку
61.
61Тема 2. Першасвітова війна 1914–1918 рр.
до нас, він знав не більше, ніж будь-який солдат. Але у нього був той
розум, який діє автоматично в разі небезпеки, а потім обмірковує.
«Намочіть свої хустки водою з фляжок, хлопці!» — наказав він.
Ми всі швидко підкорилися. «Прикладіть хустки до обличчя і стрі-
ляйте як чорти!»
Ми зробили це, і, коли газ наблизився, хустки прислужилися
свого роду тимчасовим респіратором і врятували багато з нас від
страшної смерті. Ми були в резерві, тому постраждали менше, але
все ж таки деякі з нас загинули від цього пекельного продукту. Лю-
дина помирає від газу в страшних муках. Вони стали абсолютно
чорними, всі ті, кого я бачив тоді. Чорні, як начищений черевик,
очі, губи, нігті, навіть зуби. З рота йшла піна, як у скаженого со-
баки, п’ять–шість хвилин судом і потім — «на захід» (термін Пер-
шої світової, що означав смерть)».
Запитання
1. Про появу якої новітньої зброї свідчив солдат?
2. Чи розуміли люди те, що відбувалося біля Іпру? З чим вони по-
рівнювали ці явища?
3. Якому винаходу науковців, на вашу думку, дали поштовх події
22 квітня 1915 р.?
У ч и т е л ь. 22 квітня 1915 р. біля бельгійського міста Іпр німці
вперше у світовій історії здійснили газову атаку. Із 15 тис. англій-
ських вояків, що отруїлись хлором, третина померла.
Англійці й французи спробували перекрити протоки Босфор
і Дарданелли. 18 березня 1915 р. 14 англійських і 4 французьких
дредноути увійшли у протоки. Але на мінах і від турецьких гармат
затонуло 3 і було пошкоджено 2 кораблі. Союзники відступили. Бу-
ло вирішено почати суходольну операцію. У турків було 6 дивізій
для захисту проток.
Турецькі війська повністю заблокували десант союзників, який
у грудні того ж 1915 р. був змушений залишити свій плацдарм.
25 квітня 1915 р. 5 дивізій союзників висадились на Галліполь-
ському півострові. Турецькі війська повністю заблокували десант
союзників, який у грудні того ж 1915 р. був змушений залишити
свій плацдарм.
29 квітня Італія підписала Лондонський договір з Антантою.
23 травня Італія оголосила війну Німеччині, Австро-Угорщині.
30 травня почались військові дії.
Італіярозгорнула35 дивізійпроти20 дивізійАвстро-Угорщини.
Війна набула позиційного характеру.
62.
62 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
Меморандум верховного головнокомандуючого німецькими
арміями генерала Еріха фон Фалькенгайна у грудні 1915 р.
«…Верден — найпотужніший опорний пункт французького
фронту від бельгійських кордонів до Швейцарії. Він оточений сис-
темою найсучасніших укріплень і, на думку всіх французів, непри-
ступний, тому перетворився на національний символ і жоден фран-
цузький воєначальник не посміє добровільно здати його ворогові.
Якщо Верден опиниться в наших руках — а ми, зрозуміло, до-
кладемо зусиль, щоб так воно і сталося, — це відкриє нам дорогу до
серця Франції, в такому разі уже заздалегідь приреченої на пораз-
ку. Але навіть якщо ми не досягнемо такої стратегічної мети, наші
зусилля принесуть перемогу вже тим, що ми перетворимо Верден
на згубний смерч, який поступово всмокче у себе весь французький
військовий потенціал, виснажуючи його з останніх ділянок фрон-
ту, з тилу, зі всієї Франції. Дивізію за дивізією поставлятиме ворог
на верденську м’ясорубку, а ми будемо їх там молотити одну за
одною».
Зі спогадів очевидців німецької атаки на Верден
«Четверта година ранку 21 лютого 1916 р. З останнім ударом
баштового годинника Верденського кафедрального собору на дах
єпископського палацу з гуркотом, подібним до гуркоту грому, об-
рушився важкий снаряд, пробив його і вибухнув, утворивши широ-
ку воронку, захопивши стіни і підлогу двох поверхів. З уламків ба-
лок, цеглини, штукатурки, меблів, з клаптів килимів над містом
піднявся потужний султан диму і пилу, а гучний відгомін вибуху
потонув у гуркоті осідаючих стін і хрускоті дерева, що ламається.
Нічним черговим штабу верденської ділянки фронту — штаб
розташовувався в ратуші — немає потреби оголошувати тривогу:
з усіх боків сюди збігаються офіцери, на ходу щось на себе натягу-
ючи: вони квапляться в зал засідань…
…Лише через три години і п’ятнадцять хвилин — чверть на
восьму — три тисячі триста німецьких снарядів усіх калібрів по-
чали вивергати свої снаряди на верденську ділянку між річкою Мез
і рівниною Воєвре. Сотні гармат б’ють і б’ють, кілометр за кіломе-
тром по окопах, під’їзних шляхах, долинах і схилах, по голих рів-
нинах і зарослих пагорбах, по селах і хуторах, просто по землі, де
може не бути нічого, окрім мурашника або мишачого гнізда, по жи-
вому й неживому, вибух за вибухом, вибух за вибухом в Омоне,
Орне, Бомоне, Дамвільєре, Дуомоне, Вердені…
У простір від землі до самого неба увірвався гуркіт розривів і за-
повнив його від горизонту до горизонту. Цей гуркіт вивергали ста-
63.
63Тема 2. Першасвітова війна 1914–1918 рр.
леві глотки важких снарядів, гаубиць і мортир, скорострільні по-
льові гармати, міномети й кулемети, які своїм пронизливим
«так-так-так» прорізали гуркіт снарядів крупного калібру.
Коли повітряні хвилі, підняті вибухами, стикаються, здається,
що повітря густішає, то спресоване, то, навпаки, розріджене, розі-
рване, клаптями відкидається детонацією. Свист куль, дробовий
тріск шрапнелі, гучне виття важких снарядів, що летять, падають
з громоподібним відлунням, удари мін, що рвуть все на частини
і власною силою, і тиском повітря, вереск металевих уламків, що
летять по невідомих траєкторіях…
Лише снарядів важкого калібру німецькі батареї випускають
по сто п’ятдесят тисяч на день…
І так година за годиною, день за днем…
Не було місця, не було укриття, куди б не проник цей ураган
звуків».
Запитання
1. Чому німці обрали для атак саме французький Верден?
2. Чому історики назвали цю битву «Верденською м’ясорубкою»?
У ч и т е л ь. Верденська битва тривала з 21 лютого по 18 грудня
1916 р. Німецькі сили — 1204 гармати, 202 міномети, 160 бойових
літаків, 14 аеростатів, 50 дивізій. У французів — 69 дивізій,
632 гармати.
Сучасний текст про битву на річці Сомма
Як відомо, однією з найбільш визначних битв Першої світової
вважається битва на річці Сомма. Почалася операція 24 червня
1916 р. з артилерійської підготовки, після чого в бій була кинута
піхота. 1 липня англійська і французька піхота рушили в атаку.
Але німці уже встигли посилити оборону й підтягти резерви. І го-
ловне, сама тактика піхотних атак ланцюгом безнадійно застаріла
разом з появою кулеметів і скорострільних гармат. Але команду-
вання союзників цього ще не зрозуміло. У результаті першого дня
тільки англійці втратили 21 тисячу солдатів убитими і 35 тисяч по-
раненими (за іншими даними, 16 тисяч убитими і 34 пораненими).
Подальші спроби розвинути наступ успіху не принесли через запек
лий опір німців. Щоденні втрати обчислювалися десятками тисяч
солдатів. Тільки до середини липня ціною величезних жертв союз-
никам вдалося заволодіти другою лінією укріплень. Але до того мо-
менту німці вже встигли облаштувати в глибині нові позиції.
Битва на річці Сомма набувала затяжного характеру.
64.
64 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
3 вересня союзники почали новий масштабний наступ, але за
10 днів змогли просунутися тільки на 3–4 кілометри. І тоді 15 ве-
ресня англійці уперше застосували в бою танки. Попри те, що тан-
ків було лише 18, вони мали величезний психологічний тиск на
німецьку піхоту. Англійці за 5 годин змогли пройти 5 кілометрів,
більш ніж за 10 днів до цього (за іншими даними, 2 км за 3 години).
До середини осені почалися дощі, і низовинна місцевість у районі
Сомми перетворилася на суцільне болото, що ще більше ускладни-
ло наступ. 13 листопада бойові дії на річці Сомма припинилися че-
рез виснаження сторін.
У результаті за чотири з половиною місяці англійцям і францу-
зам вдалося просунутися на фронті завдовжки 40 км лише на 10 км.
При цьому їх загальні втрати склали 623 907 осіб (за іншими
даними близько 800 000), з них убитими і зниклими безвісти —
146 431 людина. Середні втрати англійських дивізій досягли 80 %.
Німецькі втрати оцінюються в 465–600 тисяч чоловік, зокрема
164 055 чоловік — убитими і зниклими безвісти.
Запитання
1. Де відбулася чергова битва Першої світової війни? Хто у ній
брав участь?
2. Чому, на думку автора тексту, англо-французькі війська зазна-
ли поразки?
3. Який технічний винахід допоміг союзним військам покращити
свої позиції під час битви?
4. Якими були наслідки цієї битви для обох сторін?
У ч и т е л ь. Битва тривала з 1 липня по 18 листопада 1916 р. Во-
на була найбільш кровопролитною на Західному фронті за всі роки
війни. 45 % від загальної кількості англо-французьких сил на Захід-
ному фронті було зосереджено у цій битві: 150 дивізій, 10 тис гармат,
1 тис літаків. Англійці і французи у 3 рази перевищували німецьку
армію у живій силі. Але німці встигали підвозити підкріплення.
За 5 місяців союзники на фронті у 35 км просунулись вглиб на
10 км. Втрати сторін: німці — 538 тис. полоненими, вбитими і по-
раненими, англійці — 453 тис., французи — 341 тис.
Сучасний текст про Брусиловський прорив
Наступною великою військовою операцією на Південно-
Західному фронті став так званий Брусиловський прорив 1916 р.,
який увійшов до всіх підручників військової справи. 30 березня
1916 р. замість М. Іванова командуючим Південно-Західним фрон-
том призначений О. Брусилов. Під безпосереднім командуванням
65.
65Тема 2. Першасвітова війна 1914–1918 рр.
останнього з 4 червня на фронті від Луцька до Чернівців почався
масований наступ армій Південно-Західного фронту, який тривав
до 20 вересня 1916 р. Перевершуючи супротивника в піхоті
в 2–2,5 раза, артилерії — в 1,5–1,7 раза російські війська досить
легко прорвали оборону австро-угорських формувань і вже 7 черв-
ня взяли Луцьк, а 18 червня — Чернівці. Війська О. Брусилова за-
йняли південну Галичину, Буковину і знову підійшли до Карпат-
ських перевалів, проте на початку вересня темп наступальних дій
значно сповільнився, і Південно-Західний фронт стабілізувався по
лінії р. Стоход, міст і сіл Киселин, Золочів, Бережани, Галич, Ста-
ніслав, Делятин, Ворохта, Селетин.
Дослідники неоднозначно підходять до оцінки результатів насту-
пальної операції Південно-Західного фронту влітку 1916 р. У радян-
ській історіографії традиційно робився наголос на значних втратах
австрійських військ (1,5 млн убитими, пораненими і полоненими,
581 гармата, 1795 кулеметів, 448 бомбометів і мінометів), тоді як ро-
сійські втрати оцінювалися приблизно в 500 тис. осіб. Проте, як від-
значаєС.Нелипович,лишезапідрахункамиСтавкиПівденно-Західний
фронт втратив з 4 червня по 27 жовтня 1,65 млн осіб, що, на його дум-
ку, і вирішило долю так званого Брусиловського прориву — російські
війська захлинулися власною кров’ю, а жодне із завдань не було до-
сягнуто: ворог не розгромлений, Ковель як вузловий центр так і не
було взято, попри величезні втрати російських військ. У стратегічно-
му плані, правда, все ж таки були досягнуті позитивні для Антанти
результати — врятована від розгрому Італія, розв’язано питання при-
єднання Румунії до Антанти, російський наступ полегшив становище
англійців і французів на їх фронтах.
Україні, на території якої відбувалася ця грандіозна битва, вій
на знову принесла суттєві руйнування, загибель сотень тисяч укра-
їнців — солдатів, офіцерів і просто мирних жителів.
Результат битви
1. Російські війська просунулись на 80–120 км.
2. Австро-Угорщина зазнала значних втрат (200 тис. загиблих
проти 62 тис. загиблих у російській армії).
3. У війну на боці Антанти вступила Румунія.
Запитання
1. Де і під чиїм командуванням розпочалася ще одна визначна
битва Першої світової війни?
2. Що, на думку істориків, допомогло російським військам здобу-
ти перемогу?
3. Які наслідки мав Брусиловський прорив?
66.
66 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
Р. Гібсон, М. Прендергаст
«Німецька підводна війна 1914–1918 рр.»
«У 1914 р. Велика Британія володіла такою перевагою на оке-
анських просторах, що протягом декількох місяців діяльність ні-
мецького торгового флоту виявилася майже повністю паралізова-
ною. Тому німцям довелося розраховувати на торговельні судна
нейтральних країн, а також на довоєнні міжнародні договори.
1 листопада 1914 р. між англійцями і німцями сталася битва непо-
далік від Коронеля на чілійському узбережжі. Англійці, судна
яких були застарілої конструкції, зазнали поразки, втративши два
з чотирьох кораблів.
Тоді з Великої Британії були терміново відправлені на підмогу
два найсучасніші лінійні крейсери, і 8 грудня 1914 р. неподалік
Фолклендських островів англійці узяли реванш. У січні 1915 р.
англійці потопили німецький крейсер «Блюхер» і завдали пошко-
джень ще 2 крейсерам Німеччини.
Знищити військово-морський флот Великої Британії Німеч-
чини не вдалось. Проте у німців була ще одна ефективна зброя —
підводний човен. 18 лютого 1915 р. німецьке командування
оголосило прибережні води Великої Британії воєнною зоною і за-
явила, що починає необмежену підводну війну біля берегів Бри-
танії та Ірландії.
1 травня 1915 р. пасажирський лайнер «Лузітанія» вирушив
з Нью-Йорка до Ліверпуля. Того ж дня в нью-йоркських газетах
з’явилося застереження — судна під британським прапором ри-
зикують бути потопленими. Через шість днів, 7 травня 1915 р.,
на північний захід від Ірландії лайнер був підірваний торпедою,
випущеною з німецького підводного човна U-20. З двох тисяч
пасажирів «Лузітанії» потонули тисяча двісті, у тому числі
128 американців.
Потоплення «Лузітанії» викликало хвилю громадського обу-
рення як у Великій Британії, так і в Сполучених Штатах, де до цьо-
го, навпаки, висловлювали невдоволення поводженням англійців
з нейтральними судами».
У 1915 році:
• Потоплено 228 торгових суден Антанти — загальний тоннаж
651 572 тонни.
• Потоплено 89 нейтральних кораблів — загальний тоннаж
120 254 тонни.
• Німецкі втрати склали 19 підводних човнів (33 % особистого
складу).
67.
67Тема 2. Першасвітова війна 1914–1918 рр.
У 1916 році:
24 березня 1916 р. торпедою був потоплений британський паро-
плав «Сассекс», що здійснював рейси між Великою Британією
і континентальною Європою, при цьому загинули ще більше грома-
дян США, ніж при потопленні «Лузітанії».
Запитання
1. Чи використала Німеччина повною мірою свій потенціал на морі?
2. Які дії Німеччини на морі викликали найбільше обурення США
та Великої Британії?
У ч и т е л ь. Упродовж вивчення питання про основні битви
1915–1918 рр. ви, мабуть, помітили, що в цей час було використано
багатотехнічнихвдосконалень,якідопомагаликраїнам-учасницям
покращувати свої позиції. Назвіть, які саме.
3 лютого 1917 р. США розірвали дипломатичні відносини з Ні-
меччиною, а 6 квітня оголосили про вступ у війну на боці Антанти.
США не стали пов’язувати себе якимись зобов’язаннями, сподіва-
ючись по війні відігравати провідну роль під час мирних перегово-
рів головного арбітра.
Формальним приводом до вступу у війну стала німецька дипло-
матична депеша («Нота Циммермана»), перехоплена англійською
розвідкою і передана американцям, в якій йшлося про таємні пере-
говори Німеччини і Мексики про союз проти США. Упродовж року
на Західний фронт прибуло понад 2 млн американських солдатів.
З виступу Вудро Вільсона у Конгресі США 2 квітня 1917 р.
«Ми не прагнемо ні завоювань, ні панування. Ми не шукаємо
для себе ні контрибуцій, ні матеріального відшкодування за ті
жертви, які добровільно приносимо. Ми — лише одні з борців за
права людини…
Ми битимемося за демократію, за права тих, хто підкоряється
властям, щоб мати право голосу у своїх власних державах, за права
і свободи малих народів, за загальне панування права, створення
такого союзу вільних народів, який принесе мир і безпеку всім на-
родам і, нарешті, зробить сам світ вільним. Розв’язанню цього за-
вдання ми можемо присвятити наше життя і нашу долю…»
Запитання
• Які цілі переслідували США у війні, виходячи з промови Вудро
Вільсона в Конгресі США?
У ч и т е л ь. Знесилені тривалою війною, народи почали бороть-
бу за її припинення. У лютому 1917 р. антивоєнні та соціальні
68.
68 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
виступи в Росії набули небаченого розмаху і переросли в револю-
цію. На початку березня влада перейшла до Тимчасового уряду.
Новий уряд не відмовився від зобов’язань царя Миколи ІІ перед со-
юзниками і закликав продовжувати війну до переможного кінця.
У квітні–травні 1917 р. на Східному фронті почалися масові бра-
тання солдатів німецької та російської армій.
У жовтні 1917 р., прийшовши до влади, більшовики на чолі
з Володимиром Леніним оголосили «мир без анексій і контрибу-
цій», тобто без територіальних надбань та без грошової компенсації
за втрати.
3 березня 1918 р. у м. Брест-Литовську більшовицька Росія під-
писала сепаратний мир з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болга-
рією та Туреччиною і вийшла з війни.
Для аналізу умов, за яких Росія вийшла з війни, учні працюють
зі статтями Брест-Литовського мирного договору.
Брест-Литовський мирний договор
«Стаття I
Росія, з одного боку, і Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія
й Туреччина — з іншого, повідомляють, що стан війни між ними
припинено.
Стаття III
Області, що лежать на захід від установленої договірними сто-
ронами лінії, що належали раніше Росії, не будуть більше перебу-
вати під її верховною владою: установлена лінія позначена на при-
кладеній карті… (на заході від Росії відторгалися Польща,
Прибалтика, частина Білорусії.)
Стаття V
Росія негайно проведе повну демобілізацію своєї армії…
Стаття VI
Росія зобов’язується негайно укласти мир з Українською На-
родною Республікою й визнати мирний договір між цією державою
й державами Четверного союзу. Територія України негайно звіль-
няється від російських військ і російської Червоної гвардії.
Стаття IX
Договірні сторони взаємно відмовляються від відшкодування
своїх військових витрат, тобто державних витрат на ведення війни,
так само як і від відшкодування військових збитків, тобто тих збит-
ків, які були завдані їм та їх громадянам у зоні воєнних дій військо-
69.
69Тема 2. Першасвітова війна 1914–1918 рр.
вими заходами, у тому числі й усіма зробленими у ворожій країні
реквізиціями».
Запитання
1. На яких умовах Росія підписала сепаратний мир?
2. Для якої зі сторін договір був більш вигідним?
У ч и т е л ь. По усіх країнах Європи у 1917 р. прокотилася
хвиля антивоєнних виступів. Але війна тривала. Основні бойові дії
були зосереджені на Західному фронті. У 1917 р. німецьке коман-
дування віддавало перевагу оборонній тактиці, Антанта — насту-
пальній.
У грудні 1916 р. Німеччина виступила з пропозицією розпочати
переговори про мир, сподіваючись залишити за собою всі завойова-
ні території. Країни Антанти відхилили цю пропозицію.
Генеральний наступ країн Антанти одночасно на всіх фронтах
навесні 1917 р. виявився невдалим. У квітні 1917 р. англо-
французьке командування зробило спробу атакувати ворога в райо-
ні Реймса. За сім тижнів боїв французи втратили убитими й пора-
неними понад 500 тис. вояків.
У французькій армії спалахнули заколоти проти продовження
війни. Новий командуючий Петен (герой оборони Вердена) жорсто-
кими заходами і деякими покращеннями умов перебування солда-
тів на фронті зумів навести лад у військах.
Із другої половини 1917 р. увесь тягар подальших боїв ліг на
плечі англійців. Їм вдалося провести кілька вдалих операцій, що
зміцнило підірваний дух військ Антанти. Одна з таких операцій
у районі Камбре (листопад–грудень 1917 р.) стала «тріумфом тан-
ків». Тут 378 англійських танків у взаємодії з піхотою та авіацією
завдали удару і прорвали потужну оборону противника.
Італійці зазнали нищівної поразки під Капоретто в жовтні
1917 р.: 300 тис. з них потрапили в полон, 130 тис. загинули. Ан-
глійські та французькі дивізії, перекинуті з Ніцци на автомобілях,
дещо покращили становище і не допустили виходу Італії з війни.
На четвертому році війни союзники, нарешті, дійшли згоди та
у квітні 1918 р. створили спільне командування. Головнокоманду-
вачем усіх союзних військ на Західному фронті було призначено
маршала Фердинанда Фоша. 18 липня 1918 р. союзники рушили
в наступ і відкинули німців від Марни.
Остаточного удару союзники завдали біля Ам’єна 8 серпня, де
англійські танки прорвали оборону німців. За один день було роз-
бито 16 німецьких дивізій.
70.
70 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
У вересні війська Антанти перейшли в наступ по всьому
фронту. 14 серпня Гінденбург заявив імператорові Вільгельму ІІ
про необхідність домагатися закінчення війни дипломатичними
методами.
28 вересня Болгарія стала першою країною з Четверного союзу,
яка вийшла з війни. 28 жовтня Австро-Угорщина запросила
перемир’я, яке було підписано 3 листопада. 30 жовтня Туреччина
змушена була на кабальних умовах підписати перемир’я з Антан-
тою. Після цих подій Німеччині нічого не залишалося, як розпо-
чати переговори про мир.
Німецький уряд очолив принц Макс Баденський, який звернув-
ся до американського президента Вудро Вільсона з пропозицією
про перемир’я на основі його «14 пунктів».
«14 пунктів» Вільсона
Учитель роздає учням фрагмент «14 пунктів» Вільсона для ана-
лізу за наведеними нижче запитаннями.
«<…> 2. Абсолютна свобода судноплавства на морях поза тери-
торіальними водами як e мирний, так і у військовий час, крім ви-
падків, коли деякі моря будуть частиною або повністю закриті
в міжнародному порядку для виконання міжнародних договорів.
3. Усунення… всіх економічних бар’єрів і встановлення рівно-
сті умов для торгівлі всіх націй, що стоять за мир…
4. …національні озброєння будуть скорочені до граничного мі-
німуму, сумісного з державною безпекою.
6. Звільнення всіх російських територій…
7. Бельгія, — весь світ погодиться, — має бути евакуйована
і відновлена без спроби обмежити суверенітет, яким вона користу-
ється нарівні з усіма іншими вільними націями…
8. Уся французька територія має бути звільнена, й окуповані
частини повернені, а зло, завдане Франції Пруссією в 1871 р. щодо
Ельзасу та Лотарингії, яке порушувало загальний мир майже 50 ро-
ків, повинно бути виправлено, аби мирні стосунки могли знову бу-
ти встановлені на користь усіх.
9. Виправлення кордонів Італії має бути здійснене на основі яс-
ного розрізнення національних кордонів.
10. Народи Австро-Угорщини… повинні дістати якнайширшу
можливість автономного розвитку.
11. Зайняті території мають бути повернені. Сербії має бути на-
даний вільний і надійний доступ до моря. Взаємини різних балкан-
ських держав мають бути визначені дружньою дорогою відповідно
до історично встановлених принципів приналежності й національ-
71.
71Тема 2. Першасвітова війна 1914–1918 рр.
ності. Мають бути встановлені міжнародні гарантії політичної та
економічної незалежності й територіальної цілості різних балкан-
ських держав.
12. Турецькі частини Оттоманської імперії в сучасному її складі
мають отримати забезпечений і міцний суверенітет, але інші націо-
нальності, що нині перебувають під владою турок, повинні отримати
гарантіюіснуванняй абсолютнонепорушніумовиавтономногорозви-
тку. Дарданелли мають бути постійно відкриті для вільного проходу
судів і торгівлі усіх націй під міжнародними гарантіями.
13. Повинна бути створена незалежна Польська держава, яка
повинна включати всі території з незаперечно польським насе-
ленням, якому має бути забезпечений вільний і надійний доступ
до моря, а політична й економічна незалежність якої, так само
як і територіальна цілісність, мають бути гарантовані міжнарод-
ним договором.
14. Повинно бути утворене загальне об’єднання націй на основі
особливих статутів з метою створення взаємної гарантії політичної не-
залежності й територіальної цілості як великих, так і малих держав.
Завдання
1. Проаналізуйте, як за цим документом визначалась доля країн
Європи.
2. З якою метою пропонувалося створити загальне об’єднання
націй?
Робота з підручником
Учням пропонується прочитати пункт параграфа, де йдеться
про завершення війни. Під час роботи з підручником учні визнача-
ють умови підписання Комп’єнського перемир’я.
Умови перемир’я.
• Припинення воєнних дій;
• евакуація протягом 14 днів окупованих німецькими військами
районів Франції, Бельгії та Люксембургу, Ельзасу і Лотарингії;
• війська Антанти займали лівий берег Рейну, а на правому пе-
редбачалося створити демілітаризовану зону;
• Німеччина зобов’язувалася повернути усіх військовополонених
та евакуювати свої війська з територій, що колись входили до
Австро-Угорщини (Румунії, Туреччини та Східної Африки);
• Німеччина повинна видати Антанті велику кількість озброєння
та військової техніки, серед іншого 2 тис. літаків, 10 тис. ван-
тажнихавтомобілів,а такожзначнучастинукорабліввійськово-
морського флоту.
72.
72 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
Складання таблиці
Питання про наслідки війни для найбільших країн-учасниць
вивчається під час заповнення таблиці «Масштаби втрат та руйну-
вань».
Орієнтовний вигляд таблиці
Наслідки
війни
Зміст
Людські
втрати
Росія — 2 млн 300 тис. чол., Німеччина — понад 2 млн
чол., Австро-Угорщина — 1млн 440 тис., Франція —
1 млн 383 тис., Британська імперія з колоніями (Велика
Британія — 909 тис.) — 743 тис., Італія — 700 тис., Ту-
реччина — 325 тис., Болгарія — 100 тис., США — 53 тис.
Жертви хво-
роб і голоду
Цивільні втрати Європи під час Першої світової війни —
5 млн чол. (від голоду, хвороб, епідемії «іспанки» тощо)
Матеріальні
втрати
• На території, де велися воєнні дії, в руїнах лежали
міста, села, дороги, мости, залізниці;
• країни зазнали значних втрат національного багатства:
Росія — 60 %, Австро-Угорщина — 41 %, Німеччи-
на — 33 %, Франція — 31 %, Велика Британія — 15 %
Зміна роз-
становки
сил на між-
народній
арені
• Зросла роль США як кредитора Європи та їх економіч-
на могутність;
• США створили могутню армію та флот;
• посилився вплив Японії на Далекому Сході;
• послабилися позиції Франції та Великої Британії;
• почався занепад колоніальної системи
Політичні
зміни
• Розпалися Німецька, Австро-Угорська, Російська,
Османська імперії;
• утворилися нові держави: Польща, Латвія, Литва,
Естонія, Фінляндія, Чехословаччина, Австрія, Угор-
щина, Королівство сербів, хорватів і словенців;
• до влади в Європі почали приходити диктатори, які
виступали проти демократії
ІІІ. Узагальнення та систематизація знань
Бесіда
1. Чому США вступили у війну?
2. Чим зумовлений був вихід Росії з війни?
4. Назвіть три підсумки війни.
5. Назвіть трьох визначних діячів Першої світової війни.
6. Назвіть три наслідки війни.
7. Дайте визначення терміна «анексія».
73.
73Тема 2. Першасвітова війна 1914–1918 рр.
ІV. Домашнє завдання
1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.
2. Позначити на контурній карті.
1) місця і дати найбільш визначних битв 1916–1918 рр.;
2) місце і дату, де було підписано перемир’я з Німеччиною.
Урок 9
Узагальнення знань за темами
«Світ на початку ХХ ст.» і
«Перша світова війна 1914—1918 рр.»
Мета: узагальнити та систематизувати матеріал, вивчений з да-
ної теми; розвивати в учнів уміння аналізувати й систематизувати
матеріал, робити висновки, виділяти головне і другорядне; працю-
вати з історичними термінами, висловлювати власну точку зору;
вчити учнів культури спілкування.
Хід уроку
І. Організаційна частина уроку
Методичні рекомендації
Урок проходить у вигляді змагання трьох команд. Клас зазда-
легідь об’єднується у три команди, кожна з яких обирає собі капі-
тана.
Правила гри
1. На уроці учні будуть працювати в групах, урок проходитиме
у вигляді змагання між ними.
2. Командам буде запропоновано шість конкурсних завдань, за
які будуть нараховуватися бали. За кожне завдання — певна
кількість балів.
3. За «мертві душі» — учнів, які не працювали впродовж уроку,
з команди будуть зніматися бали (один учень — один бал).
4. За кожне порушення правил гри з команди знімається один бал.
5. За кожне доповнення команда отримує додатковий бал.
6. Учні з команди-переможниці отримують наприкінці уроку
оцінки, на один бал вищі від зароблених.
7. Перемагає та команда, яка отримає більшу кількість балів.
У кінці уроку капітани команд виставляють оцінки членам сво-
їх команд. Ці оцінки будуть узгоджені з учителем.
74.
74 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
II. Основна частина уроку
Завдання 1. Історичний марафон
Команди називають по черзі поняття і терміни з теми та пояс-
нюють їх. Наприклад:
Імперіалізм (від лат. imperare — правити) — державна політика,
спрямована на завоювання територій, колоній, або встановлення по-
літичного й економічного контролю над іншими державами.
Дуалістична монархія (двоїста монархія) — форма державно-
го правління, за якої поряд з монархом функціонують парламент
і уряд. Глава держави особисто формує уряд, який відповідальний
не перед парламентом, а перед монархом. Монарх має право вето на
закони, які приймає парламент.
Технічний прогрес — це поступальний рух техніки, еволюцій-
ний розвиток усіх елементів продуктивних сил суспільного вироб-
ництва на основі широкого пізнання і освоєння зовнішніх сил при-
роди, це об’єктивна, постійно діюча закономірність розвитку
матеріального виробництва, результатом якої є послідовне вдоско-
налення техніки, технології та організації виробництва, підвищен-
ня його ефективності.
Державне регулювання економіки — це майже всі функції дер-
жави, пов’язані з економічною та економіко-соціальною діяльніс-
тю і покликані забезпечити умови функціонування ринкової еко-
номічної системи.
Націоналізм — специфічний стан свідомості етносу і соціально-
психологічних орієнтацій людей, а також сполучені з ними ідеоло-
гія, теорія і соціальна практика.
Національний рух — 1) будь-який суспільно-політичний рух,
учасниками якого є представники певної етнічної спільності пле-
мені, народності, нації), з метою звільнення своєї країни від чужо-
земного панування; 2) у вузькому розумінні — національно-
визвольний рух — масові рухи Нового і Новітнього часу проти
інонаціонального панування, що розгортаються під чіткими націо-
нальними гаслами і мають на меті об’єднання в єдину національну
державу всіх етнічних територій свого народу.
Латифундизм — 1) система землеволодіння, основу якої скла-
дають великі поміщицькі земельні володіння — латифундії; 2) за-
силля латифундій в економіці слаборозвинених країн Латинської
Америки.
Гонка озброєнь — політичне протистояння двох або декількох
держав (а частіше — цілих військових блоків) за перевагу в області
75.
75Тема 2. Першасвітова війна 1914–1918 рр.
збройних сил. Під час такого протистояння кожна зі сторін нако-
пичує величезні запаси зброї, намагаючись встановити паритет
з супротивником або обігнати його.
Мілітаризм (фр. militarisme, від лат. militaris — військовий) —
державна ідеологія, спрямована на виправдання політики всесвіт-
нього нарощування військової могутності держави і яка водночас
допускає використання військової сили при розв’язанні міжнарод-
них і внутрішніх конфліктів.
Шовінізм (фр. chauvinisme, в англ. версії — джингоїзм) — най-
одіозніша форма націоналізму, пропагування національної винят-
ковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої на-
ції, поширення ідей національної переваги, розпалювання
національної ворожнечі й ненависті.
Анексія (лат. annexio — приєднання) — це насильницьке захо-
плення державою всієї або частини території іншої держави або на-
роду і включення її до свого складу.
Цей перелік триває доти, поки не будуть названі всі основні тер-
міни теми. У цьому конкурсі перемагає та команда, яка останньою
називає якийсь термін. Вона отримує п’ять балів, а інші дві коман-
ди по три бали.
Завдання 2. «Виправ помилки»
Команди отримують на спеціальних картках тексти, в яких до-
пущені помилки. За три хвилини вони повинні знайти ці помилки
та виправити їх. За кожну правильно виправлену помилку нарахо-
вується один бал.
Картка 1
Статті Брест-Литовського мирного договору
Стаття I
Росія, з одного боку, і Німеччина, Австро-Угорщина, Франція
й Велика Британія — з іншого, повідомляють, що стан війни між
ними припинено.
Стаття III
Області, що лежать на захід від установленої договірними сто-
ронами лінії, що й належали раніше Росії, будуть перебувати під її
верховною владою: установлена лінія позначена на прикладеній
карті…
Стаття V
Франція негайно проведе повну демобілізацію своєї армії…
76.
76 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
Стаття VI
Велика Британія зобов’язується негайно укласти мир з Україн-
ською Народною Республікою й визнати мирний договір між цією
державоюй державамиЧетверногосоюзу.ТериторіяУкраїнинегайно
очищається від російських військ і російської Червоної гвардії.
Стаття IX
Договірні сторони вимагають відшкодування своїх військових
витрат, тобто державних витрат на ведення війни, так само як і від-
шкодування військових збитків, тобто тих збитків, які були запо-
діяні їм і їх громадянам у зоні воєнних дій військовими заходами,
у тому числі й усіма зробленими у ворожій країні реквізиціями.
Картка 2
«14 пунктів» Вілсона
2. Залежність судноплавства на морях поза територіальними
водами як в мирний, так і військовий час, крім випадків, коли дея-
кі моря будуть частиною або повністю закриті в міжнародному по-
рядку для виконання міжнародних договорів.
3. Усунення… всіх економічних бар’єрів і встановлення рівно-
сті умов для торгівлі всіх націй, що стоять за мир…
4. …національні озброєння будуть збережені в обсягах, потріб-
них для забезпечення державної безпеки.
6. Звільнення всіх російських територій…
7. Бельгія, — весь світ погодиться, — має бути евакуйована
і відновлена без спроби обмежити суверенітет, яким вона користу-
ється нарівні зі всіма іншими вільними націями…
8. Вся французька територія має бути звільнена, окрім Ельзасу
та Лотарингії…
Картка 3
«14 пунктів» Вільсона
11. Румунія, Сербія та Україна мають бути евакуйовані. Зайня-
ті території мають бути повернені. Румунії має бути наданий віль-
ний і надійний доступ до моря. Взаємини різних балканських дер-
жав мають бути визначені дружньою дорогою відповідно до
історично встановлених принципів приналежності і національнос-
ті. Мають бути встановлені міжнародні гарантії політичної та еко-
номічної незалежності й територіальної цілісності різних балкан-
ських держав.
13. Має бути створена незалежна Українська держава, яка по-
винна включати всі території з незаперечно українським населен-
77.
77Тема 2. Першасвітова війна 1914–1918 рр.
ням, якому має бути забезпечений вільний і надійний доступ до
моря, а політична й економічна незалежність якої, так само як і те-
риторіальна цілісність, мають бути гарантовані міжнародним до-
говором.
14. Має бути утворене загальне об’єднання націй на основі
особливих статутів, в цілях створення взаємної гарантії політич-
ної незалежності й територіальної цілості великих, окрім малих,
держав.
Завдання 3. «Словесний теніс»
Цей вид змагання передбачає обмін запитаннями з тем між ко-
мандами. Гру починає перша команда, яка ставить запитання двом
іншим, потім те саме роблять друга та третя команди. Відповідати
треба одразу після поставлених запитань. Час на обмірковування
не надається. Під час гри необхідно стежити, щоб кожна команда
поставила однакову кількість запитань і дала однакову кількість
відповідей. Словесний теніс триває 5–7 хв. Перед початком змаган-
ня команди мають хвилину на підготовку запитань. Максимальна
оцінка за цей конкурс — 6 балів. При цьому враховується й те, які
запитання поставили команди, і те, як вони відповідали на запи-
тання своїх суперників.
Завдання 4. Складання есе методом «Гамбургер»
Перш ніж приступити до виконання завдання, учні мають при-
гадати, що таке гамбургер. Це, власне, булочка, яка має начинку
і складається з трьох частин:
1. Верхня частина — булка.
2. Середина — м’ясо, салат, сир.
3. Нижня частина — булка.
За таким самим принципом будуватиметься відповідь команди.
Адже есе буде складатися з трьох частин:
1. Вступ. Одне-два речення, які пояснюють головну ідею або тему
есе.
2. Основна частина. Факти, докази, пояснення, які підтримують
головну ідею (4–6 речень).
3. Висновок. Підсумкове речення, яке висловлює головну думку
всього сказаного.
Потім команди отримують теми для складання есе.
1 команда.• Які особливості політичного життя спостерігались
на початку ХХ ст. у провідних країнах світу?
78.
78 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
2 команда.• Які основні тенденції економічного розвитку спосте-
рігалися на початку ХХ ст. в провідних країнах світу?
3 команда.• Які зміни в соціальній структурі світового суспіль-
ства відбуваються на початку ХХ ст.?
Для складання есе учням дається 5 хв. Слово для відповіді нада-
ється одному представнику, який висловлює точку зору всієї ко-
манди. Максимальна оцінка конкурсу 6 балів.
Завдання 5. «Відгадай битву»
Учитель зачитує уривки з основних битв часів Першої світової
війни, а учні повинні назвати, про яку йдеться. За кожну правиль-
ну відповідь нараховується 1 бал.
1. Від самого початку правий фланг німців під командуванням
фон Клука, що просунувся 24 серпня до міста Провена, почав
відходити, зважаючи на небезпеку бути обійденим нами; йому
пощастило уникнути небезпеки, і він кинувся на наш фланг.
(Битва на р. Марна)
2. …Зліва від нас були розташовані французькі колоніальні части-
ни. Цим нещасним, мабуть, канадці зобов’язані своєю пораз-
кою цього дня. Вдалині ми побачили хмару, що зростає, неначе
з-під землі. Це була червоно-зелена хмара, і вона збільшувалася
в об’ємі у міру просування. Вона нагадувала туман, але такий,
що притискався до землі, заввишки не вище за два метри, що
заповнює кожну щілину і ямку в землі. Ми не знали, що це та-
ке… (Битва на Іпрі)
3. Увесь простір від землі до самого піднебіння увірвався гуркіт
розривів і заповнив його від горизонту до горизонту. Цей гуркіт
вивергали сталеві глотки важких снарядів, гаубиць і мортир,
скорострільні польові гармати, міномети і кулемети, які своїм
пронизливим «так-так-так» прорізали гуркіт снарядів крупно-
го калібру… І так година за годиною, день за днем…
Не було місця, не було укриття, куди б не проник цей ураган
звуків. («Верденська м’ясорубка»)
4. …15 вересня англійці вперше застосували в бою танки. Незва-
жаючи на те, що танків було лише 18, вони мали величезний
психологічний тиск на німецьку піхоту. Англійці за 5 годин
змогли пройти 5 кілометрів, тобто більш ніж за 10 днів до цього
(за іншими даними — 2 км за 3 години)… (Битва на р. Соммі)
5. …4 червня на фронті від Луцька до Чернівців почався масова-
ний наступ армій Південно-Західного фронту, який тривав до
20 вересня 1916 р. Перевершуючи супротивника в піхоті
79.
79Тема 2. Першасвітова війна 1914–1918 рр.
в 2–2,5 раза, артилерії — в 1,5–1,7 раза, російські війська до-
сить легко прорвали оборону австро-угорських формувань і вже
7 червня взяли Луцьк, а 18 червня — Чернівці. (Брусиловський
прорив)
Завдання 6. Робота з картою
Проаналізуйте карту «Перша світова війна 1914–1918 рр.», ви-
конайте завдання.
1. Назвіть держави разом з колоніями, що входили до складу
військово-політичних блоків:
а) Антанти;
б) Четверного союзу;
в) зберігали нейтралітет у війні.
2. Назвіть континенти та країни, на території яких велися воєнні
дії.
3. З’ясуйте, на яких морях та океанах відбувалися воєнні дії.
ІІІ. Підбиття підсумків. Оголошення результатів
Капітани команд виставляють оцінки членам своїх команд.
Оцінки узгоджуються з учителем.
ІV. Домашнє завдання
Випереджальнезавдання:підготуватиповідомленняпроЛлойд-
Джорджа, Р. Пуанкаре, Ж. Клемансо.
Урок 10
Резервний
80.
80
Тема 3
Повоєнне облаштуваннясвіту
Уроки 11–12
Паризька мирна конференція
та створення Версальської системи
Очікувані результати
Після цього уроку учні зможуть:
• описувати хід Паризької конференції;
• характеризувати головні положення Версальського договору
з Німеччиною та договорів з її союзниками у Першій світовій
війні; механізм створення, переваги й недоліки Ліги Націй;
• визначати причини розбіжностей між державами-перемож
ницями на Паризькій конференції;
• критично аналізувати рішення Паризької мирної конференції,
зокрема статей Версальського договору;
• використовувати історичну карту для розкриття умов Версаль-
ського договору, мирних договорів із союзниками Німеччини
у Першій світовій війні, наслідків Вашинґтонського договору;
• даватихарактеристикуД.Ллойд-Джорджу,Р.Пуанкаре,Ж. Кле
мансо;
• узагальнювати значення повоєнного врегулювання міжнарод-
ного становища;
• хронологічно співвідносити події та явища теми.
Тип уроку: засвоєння нового навчального матеріалу.
Основні поняття і терміни: «Паризька мирна конференція»,
«Версальський договір», «Ліга Націй», «репарація», «контрибу-
ція».
Хід уроку
І. Організаційна частина уроку
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
У ч и т е л ь. Перша світова війна тривала 1 568 днів.
У ній брали участь 38 держав, у яких проживало 70 % населен-
ня земної кулі.
81.
81Тема 3. Повоєннеоблаштування світу
Збройна боротьба велася на фронтах загальною протяжністю
2 500–4 000 км.
У цій війні вперше в історії усіх воєн знайшли широке застосу-
вання танки, літаки, підводні човни, зенітні і протитанкові знаряд-
дя, міномети, гранатомети, бомбомети, вогнемети, важка артиле-
рія, ручні гранати, хімічні і димові снаряди, отруйні речовини.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
Основні поняття уроку
Репарації — вид матеріальної відповідальності держави-агресо
ра, що полягав у відшкодуванні за мирним договором збитків, зав
даних державам, що зазнали нападу.
Репарація — повне або часткове відшкодування (за мирним до-
говором або іншими міжнародними актами) державою, що роз
в’язала агресивну війну, збитків, заподіяних державі, що зазнала
нападу.
Контрибуція — 1) примусові післявоєнні платежі, які сплачує
держава, яка зазнала поразки у війні, державам-переможницям;
2) примусові грошові чи натуральні стягнення з населення, які про-
водять війська однієї з воюючих країн на захопленій території про-
тивника. Сучасним міжнародним правом заборонена.
Робота з таблицею
За таблицею визначте країни, які зазнали найбільших втрат
(убиті та померлі від ран) у Першій світовій війні від кількості мо-
білізованих.
Країна Мобілізовані Убиті та померлі від ран Поранені
Країни Антанти
Велика Британія 8 904 467 908 371 2 090 212
Італія 5 615 000 462 391 953 886
Портуґалія 100 000 7 222 13 751
Росія 12 000 000 1 700 000 4 950 000
США 4 355 000 50 585 205 690
Франція 8 410 000 1 357 800 4 266 000
Інші 2 804 343 402 721 329 741
Усього 42 188 810 3 889 090 12 809 280
Країни Четверного союзу
Австро-Угорщина 7 800 000 922 500 3 620 000
Болгарія 1 200 000 75 844 152 390
82.
82 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
Країна Мобілізовані Убиті та померлі від ран Поранені
Німеччина 11 000 000 1 808 546 4 247 143
Туреччина 2 850 000 325 000 400 000
Усього 22 850 000 3 131 890 8 419 533
В цілому 65 038 810 8 020 980 21 228 813
(Тибо П. Эпоха диктатур. — М., 1998. — С. 12–13).
У ч и т е л ь. Винятково великими були масштаби матеріальних
збитків. До безпосередньо військових витрат, які дорівнювали
180 мільярдів доларів, треба додати вартість втраченого в результа-
ті ведення воєнних дій на суходолі (будинки і заводи, зруйновані
у Франції та Бельгії) і на морі (торговельні судна, що затонули ра-
зом з вантажем) або внаслідок передчасного зносу, зумовленого
надто інтенсивним використанням, а також втрати, пов’язані із
зруйнуванням виробництва товарної продукції, що в сумі станови-
ло майже 100 мільярдів доларів.
Робота в групах
Учні об’єднуються в групи, опрацьовують документи і дають
відповіді на запитання до них.
1-а група
С. Панхерст «Домашній фронт»
«У липні (1916) до мене звернулися жінки, що працювали на
авіаційних підприємствах у Лондоні. Вони покривали крила літа-
ків маскувальною фарбою за 15 шилінгів за тиждень, працюючи
з восьмої ранку до о пів на сьому вечора. Їх часто просили працюва-
ти до 8 вечора, а платили за цю понаднормову працю, як за щоден-
ну… За їхніми словами, постійно по шість або й більше з 30-ти жі-
нок, що працювали на фарбуванні, вимушені були виходити з цеху
і відлежуватись на камінні по півгодини, а то й більше, перш ніж
знову повернутися на свої робочі місця».
Запитання
1. Чи вплинула війна на становище жінок?
2. Як би пояснили назву книги С. Панхерста?
2-а група
В. Черчилль про Першу світову війну
«Усі страхіття всіх століть були зібрані докупи, і не тільки ар-
мії, а й усі народи були кинуті в їхню прірву… Ні народи, ні їхні
правителі не зупинилися перед будь-яким діянням, тільки б воно
83.
83Тема 3. Повоєннеоблаштування світу
допомогло їхній перемозі. Німеччина, яка випустила пекло на сво-
боду, стійко очолювала терор; але їй на п’яти наступали відчай-
душні й розтоптані нею країни, що прагнули помсти. На кожний
злочин проти людства або міжнародних законів відповідали репре-
сіями. Торговельні судна, нейтральні судна, шпитальні судна то-
пили в морі, а людей на борту кидали напризволяще або розстрілю-
вали у воді. Докладали усіляких зусиль, щоб підкорити голодом
цілі народи, незважаючи на вік та стать. Артилерія руйнувала міс-
та і пам’ятки.
Бомби падали з повітря без обмежень. Отруйні гази і запалю-
вальні речовини різних видів душили або спопеляли солдатів. Рід-
кий вогонь лився на їхні тіла. Люди падали з неба у полум’ї або то-
нули в темних морських глибинах. Жива сила армій обмежувалася
лише кількістю чоловічого населення в їхніх країнах. Європа і біль-
ша частина Азії та Африки стали одним величезним полем бою,
з якого після стількох років боротьби бігли не тільки армії, а й цілі
народи. Коли все закінчилося, мордування та канібалізм залиша-
лися єдиними засобами, від яких цивілізовані, учені, християнські
держави зуміли відмовитися, але користь від них була б сумнів-
ною».
Запитання
• Як війна вплинула на моральний стан суспільства?
3-я група
Гобсбаум Е. Вік екстремізму // Коротка історія ХХ ст. — 1914–1991.
«…Ця тотальність воєнних зусиль і рішучість з обох боків вою-
вати без кінця й за будь-яку ціну залишили своє тавро. Без нього
тяжко пояснити дедалі більшу брутальність і нелюдяність XX ст.
На жаль, ніхто серйозно й не сумнівається в тому, що після 1914 ро-
ку криваве варварство дереться вгору…
Причиною цієї дедалі більшої бруталізації стало не тільки і не
стільки вивільнення схильності до жорстокості і насильства, яка
дрімає в людській істоті і яку війна природно узаконює… Чого б то
люди, що самі вбивали й бачили, як убивали й калічили їхніх дру-
зів, вагалися, чи вбивати й жорстоко переслідувати ворогів будь-
якої доброї справи?»
Запитання
• Якою ціною сплачувало людство війні навіть за «добру справу»?
У ч и т е л ь. Настав час розв’язати нез’ясовані питання за сто-
лом переговорів.
84.
84 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
18 січня 1919 р. президент Франції Р. Пуанкаре офіційно від-
крив Паризьку мирну конференцію. «Панове, — заявив він, — рів-
но сорок вісім років тому у Дзеркальній залі Версальського палацу
було проголошено Німецьку імперію. Сьогодні ми зібралися тут
для того, щоб зруйнувати та змінити все, що було створено того
дня». Всі важливі питання на конференції вирішували представни-
ки США, Франції, Англії, Японії та Італії, які утворили «раду де-
сятьох» (по 2 представники від країни). 3 березня 1919 р. її засту-
пила «рада чотирьох», до якої входили: прем’єр-міністр Англії
Д. Ллойд-Джордж, президент США В. Вільсон, прем’єр Франції
Ж. Клемансо (голова конференції), прем’єр-міністр Італії В. Орландо.
Робота з підручником
Учні опрацьовують відповідний матеріал підручника і запов
нюють таблицю «Прагнення великих держав під час Паризької
мирної конференції».
Зразок таблиці
Держава Прагнення держав-переможниць на Паризькій конференції
США • Претензії на світову гегемонію.
• Зацікавленість у реалізації принципу вільної торгівлі та
мореплавства.
• Прагнули встановити свій політичний вплив у Європі
Велика
Британія
• Намагалася закріпити першість на морях та контроль над
більшістю німецьких колоній.
• Хотіла перешкодити Франції стати лідером у Європі.
• Була зацікавлена у збереженні Німецької держави для
забезпечення рівноваги сил у Європі.
• Прагнула відновити свою колишню могутність
Франція • Прагнула послабити Німеччину, розчленувати її на малі
держави.
• Приєднати Саарський вугільний басейн.
• Повернути Ельзас та Лотарингію.
• Захопити значну частину турецьких і німецьких колоній.
• Встановити своє панівне становище в Європі
Італія • Домагалася територіальних надбань на Балканах за раху-
нок земель, що входили до складу Австро-Угорщини
Японія • Прагнула захопити німецькі колонії на Далекому Сході.
• Вимагала передати їй Шаньдунь
У ч и т е л ь. Отже, кожна країна ставила перед собою певні ам-
бітні плани. І Англія, і Франція, не кажучи вже про Сполучені
Штати, сподівалися встановити свою першість в Європі та світі. То-
85.
85Тема 3. Повоєннеоблаштування світу
му Паризька конференція перетворилась на місце запальних дис-
кусій, внаслідок яких 28 червня 1919 р. у Версалі було підписано
договір з Німеччиною, що увійшов в історію як Версальський.
Робота в групах
Учні об’єднуються у чотири групи і працюють зі змістом Вер-
сальського договору і з’ясовують ставлення до договору представ-
ників великих країн.
Територіальні обмеження Німеччини
1-а група
1. Німеччина поступалася територіями на користь п’яти сусідніх
країн, до того ж її було розчленовано на дві частини. Три міста
з територією навколо них (Данциґ, Саар, Мемель) підлягали
управлінню Ліги Націй, у майбутньому населення цих регіонів
мало право висловити шляхом плебісциту своє бажання щодо
приєднання до Німеччини чи навпаки. Вугільні шахти Саару
передавалися Франції на 15 років. Східна Пруссія відокремлю-
валася від Німеччини «польським коридором».
2. Усі заморські німецькі колонії відходили під мандат Ліги Націй
(в основному цим мандатом скористалася Велика Британія).
3. Німеччина втратила усі землі, захоплені на Сході внаслідок по-
разки Росії. Деякі з них (Україна, Білорусія) Росія повернула
собі, а інші постали як незалежні держави — Польща, Естонія,
Латвія, Литва.
Запитання
1. На користь яких країн Німеччина поступалася своїми територі-
ями?
2. Яка територія віддавалася на управління Ліги Націй?
3. Яка доля спіткала землі, захоплені Німеччиною на Сході?
Військові та політичні обмеження
2-а група
1. Збройні сили було скорочено:
• чисельність війська не могла перевищувати 100 тис. чоловік;
• дозволялося мати не більше шести «кишенькових» крейсерів;
• заборонялося мати підводний флот та військову авіацію;
• накладалася заборона на важку артилерію й танки;
• термін служби солдатів встановлювався у 12 років, а офіце-
рів — 25.
2. Західна частина країни вздовж обох берегів Рейну перетворю-
валася на зону, вільну від зброї, — підлягала демілітаризації.
86.
86 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
Зона простягалася на захід до кордонів Франції і на 50 км на
схід від правого берегу Рейну. До того ж у зону на захід від Рей-
ну на 15 років вводилися війська переможців.
3. Заборонялося об’єднання Німеччини з Австрією (аншлюс) з ме-
тою утворення єдиної Німецької держави.
4. Німеччина проголошувалася єдиним винуватцем війни.
5. Накладалися великі репарації (в основному на користь Фран-
ції), суму яких згодом мала визначити спеціальна комісія.
Завдання
Охарактеризуйте зміни у військовій галузі та політичному жит-•
ті Німеччини.
Фінансово-економічні обмеження
3-я група
1. Німеччина повинна була передати союзникам золото і коштов-
ності, які вона отримала в ході війни від інших держав (у тому
числі від Росії).
2. Державам-переможцям Німеччина повинна була сплачувати
значну суму репарацій. Не вдалося встановити суму репарацій.
Лише у 1921 р. на Лондонській конференції вона була встанов-
лена в сумі 132 млрд золотих марок. Франція мала отримати
52 %, Велика Британія — 22 %, Італія — 10 % загальної суми.
Запитання
1. У чому полягали економічні зобов’язання Німеччини щодо ін-
ших держав?
2. Як було розв’язане питання виплати репарацій? Які країни їх
отримали?
3. Чим контрибуція відрізняється від репарацій?
Значення Версальського договору
4-а група
З меморандуму Д. Ллойд-Джорджа, Ж. Клемансо і В. Вільсона від
25 березня 1919 р. («Документ із Фонтенбло»):
«Ви можете позбавити Німеччину її колоній, довести її армію
до розмірів поліційної сили, а її флот до рівня флоту держави
п’ятого рангу. Зрештою, це байдуже: якщо вона вважатиме мир-
ний договір 1919 р. несправедливим, вона знайде засоби помстити-
ся переможцям…»
Черчилль У. Вторая мировая война
«Територіальні статті Версальського договору залишали Німеч-
чину фактично недоторканною. Вона, як і раніше, залишалася най-
87.
87Тема 3. Повоєннеоблаштування світу
більшим національним масивом у Європі. Маршал Фош, почувши
про підписання Версальського мирного договору, напрочуд пра-
вильно сказав: «Це не мир. Це перемир’я на двадцять років». Еко-
номічні статті договору були злісними і дурними до такої міри, що
ставали явно безглуздими».
Завдання
• Охарактеризуйте ставлення до Версальського договору учасни-
ків Паризької конференції та відомих політичних діячів.
Створення Ліги Націй
У ч и т е л ь. Створення Ліги Націй американський президент
вважав попередньою умовою для ведення переговорів. Вудро Віл-
сон зображував Лігу Націй як єдиного гаранта майбутнього миру
й розглядав її як інструмент посилення міжнародного впливу США.
Він пропонував розв’язати через Лігу Націй питання про колишні
володіння Османської імперії та долю німецьких колоній.
Його пропозиції наразилися на заперечення, особливо з боку
британських делегатів. Ледь пощастило узгодити компромісний
проект Ліги Націй.
Робота з документом
Учні після опрацювання тексту відповідають на запитання.
Зі статуту Ліги Націй
«Високі Договірні Сторони, беручи до уваги, що для розвитку
співпраці між народами та для гарантії їх миру та безпеки важливо
прийняти деякі зобов’язання: не вдаватися до війни; підтримувати
у повній гласності міжнародні відносини, засновані на справедли-
вості й честі; суворо дотримувати розпорядження міжнародного
права, що визнаються відтепер дійсним правом поведінки урядів;
встановити панування справедливості й сумлінно дотримуватись
договорів та зобов’язань у взаємних відносинах, — приймають іс-
нуючий Статут Ліги Націй.
Члени Ліги визнають, що збереження миру вимагає обмеження
національних озброєнь до мінімуму, що гарантує національну без-
пеку та виконання міжнародних зобов’язань, які накладаються за-
гальним виступом.
Рада, враховуючи географічне положення та особливі умови
кожної держави, готує плани цього обмеження з метою розгляду та
внесення рішення різними урядами.
Ці плани повинні скласти предмет нового розгляду, а в разі по-
треби — перегляду, щонайменше кожні десять років.
88.
88 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
Після їх ухвалення різними урядами ліміт озброєнь, встановле-
ний таким чином, не може бути перевищений без згоди Ради.
Члени Ліги зобов’язали поважати й зберігати проти всякого
зовнішнього нападу територіальну цілісність та існуючу політичну
незалежність всіх членів Ліги. У разі нападу, загрози або небезпе-
ки нападу Рада вживає заходів щодо забезпечення виконання цьо-
го зобов’язання.
Безумовно оголошується, що будь-яка війна або загроза війни,
чи зачіпає вона прямо, чи опосередковано кого-небудь з членів Лі-
ги, цікавить Лігу в цілому і що остання повинна вжити заходів,
здатних у реальний спосіб захистити мир націй. У подібному ви-
падку Генеральний секретар негайно скликає Раду на вимогу будь-
якого члена Ліги. Кожен член Ліги має право дружнім чином звер-
нути увагу Зібрання або Ради на будь-яку обставину, здатну
вплинути на міжнародні відносини і, отже, загрожувати миру або
добрій згоді між націями, від яких залежить мир.
Члени Ліги погоджуються, що в разі виникнення між ними су-
перечки, яка може спричинити розрив, вони піддадуть її або тре-
тейському розгляду, або винесуть на розгляд Ради. Вони погоджу-
ються, що у жодному випадку не повинні вдаватися до війни до
завершення тримісячного терміну після рішення третейських суд-
дів або доповіді Ради.
Якщо член Ліги вдається до війни, усупереч зобов’язанням…,
він… розглядається як такий, що здійснив акт війни проти всіх ін-
ших членів Ліги. Останні зобов’язані негайно розірвати з ним усі
торгові або фінансові відносини, заборонити всі стосунки між свої-
ми громадянами й громадянами держави, що порушила Статут,
і припинити будь-які фінансові, торгові або особисті відносини між
громадянами цієї держави й громадянами будь-якої іншої держа-
ви, незважаючи на те, чи є вона членом Ліги, чи ні.
У цьому випадку Рада зобов’язана запропонувати різним зацікав-
ленимурядамтойчисельнийскладвійськової,морськоїабоповітряної
сили, за допомогою якого члени Ліги братимуть участь у збройних
силах, призначених для підтримки поваги до обов’язків Ліги.
Зі складу Ліги може бути виключений кожен її член, що пору-
шив зобов’язання Статуту. Рішення про виключення виноситься
всіма членами Ліги, представленими у Раді.
У разі суперечки між двома державами, з яких лише одна є чле-
ном Ліги або жодна з яких не входить до неї, державі або державам,
що не входять до складу Ліги, пропонується дотримуватися
зобов’язань, покладених на її членів з метою врегулювання супе
речки, на умовах, визнаних Радою справедливими.
89.
89Тема 3. Повоєннеоблаштування світу
Якщо запрошена держава, відмовляючись прийняти на себе
обов’язки члена Ліги з метою врегулювання суперечки, вдається до
війни проти члена Ліги, то щодо неї застосовуються постанови Ста-
туту».
Завдання
1. З якою метою було утворено Лігу Націй?
2. Які нові принципи в системі міжнародних відносин передбачав
Статут Ліги Націй?
3. Яким чином Статут Ліги Націй передбачав запобігати новим
збройним конфліктам?
Робота зі схемою
Структура Ліги Націй
Засади організації Ліги Націй
АСАМБЛЕЯ
Рада Ліги Націй
Чотири постійні члени
(Велика Британія, Франція, Італія, Японія)
Чотири тимчасові члени
(змінювалися щорічно)
Секретаріат на чолі з Генеральним секретарем Ліги Націй
Мандатна комісія
У ч и т е л ь. Головними цілями нової організації, згідно зі Ста-
тутом, вважалися «розвиток співробітництва між народами і га-
рантія миру та безпеки». Проте Сенат США узяв курс на самоізоля-
цію від європейських справ і відмовився ратифікувати угоду про
вступ США до Ліги Націй. Без економічної та військової підтримки
США Ліга Націй виявилася надто слабкою організацією. Провідну
роль в її діяльності відігравали Велика Британія та Франція. Про-
тягом 20–30-х рр. представники 42 (а після прийняття Німеччини
і Радянського Союзу — 44) держав щороку збиралися на Асамблеї
Ліги Націй, проте вона так і не перетворилася на гаранта миру для
захисту народів від держав-агресорів, хоча ст. 16 Статуту передба-
чала можливість застосування Лігою Націй економічних і воєнних
санкцій проти них.
Але, крім утворення Ліги Націй та обговорення долі Німеччи-
ни, «велика трійка» ухвалила важливі рішення щодо майбутнього
Австро-Угорщини, Болгарії та Туреччини. Долю територій цих
90.
90 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
держав було вирішено укладанням упродовж 1919–1923 рр. низки
договорів.
Складання таблиці
За допомогою підручника учні заповнюють таблицю «Мирні до-
говори Німеччини з іншими державами».
Назва договору Дата Держава Зміст договору
Сен-Жерменський 10 вересня 1919 р. Австрія
Нейїський 27 листопада 1919 р. Болгарія
Тріанонський 4 червня 1920 р. Угорщина
Севрський 10 серпня 1920 р. Туреччина
У ч и т е л ь. Проте попри всі договори, що вже були підписані,
нерозв’язаними залишалися суперечності між провідними країна-
ми світу щодо розмежування сфер впливу на Тихому океані, на Да-
лекому Сході та морських озброєнь. Усунути ці суперечності була
покликана Вашинґтонська конференція (листопад 1921 — лютий
1922 р.), на якій США, Велика Британія, Франція, Бельгія, Італія,
Голландія, Портуґалія, Японія підписали низку багатосторонніх
та двосторонніх договорів. Найважливішими з них були три: «до-
говір чотирьох», «договір п’яти» і «договір дев’яти».
Робота з підручником
Учні опрацьовують відповідний матеріал підручника та запов
нюють таблицю «Вашинґтонські договори».
Орієнтовний вигляд таблиці
Назва
договору
Дата
укладання
Держави-
учасниці
Зміст договору
«Договір
чоти-
рьох»
13 грудня
1921 р.
США, Вели-
ка Британія,
Франція,
Японія
1. Гарантував острівні володіння
його учасників у басейні Ти-
хого океану.
2. Надавалися взаємні гарантії
недоторканості цих володінь
строком на 10 років.
3. Англо-японський договір
1902 р. був розірваний.
4. У випадку загрози будь-якій
державі сторони вдавалися до
взаємних консультацій для
прийняття «найрішучіших
заходів» з метою захисту своїх
інтересів
91.
91Тема 3. Повоєннеоблаштування світу
Назва
договору
Дата
укладання
Держави-
учасниці
Зміст договору
«Договір
п’яти»
(про об-
меження
військово-
морських
озброєнь)
6 лютого
1922 р.
США,Велика
Британія,
Франція,
Японія,
Італія
1. Забороняв створювати нові
морські бази і посилювати бе-
регову охорону.
2. США отримали право укрі-
плювати острови, які захища-
ли наближення до її територі-
альних вод.
3. Була встановлена квота водо-
тоннажності лінійного флоту:
• США і Великої Британії — по
525 тис. т;
• Японії — 315 тис. т;
• Франції та Італії — по
175 тис. т.
4. Заборонялося будівництво
лінкорів водотоннажністю
понад 35 тис. тонн.
5. Обмежувалася тоннажність
і для крейсерів.
6. США вдалося примусити Анг
лію відмовитися від давнього
правила, згідно з яким її флот
мав дорівнюватися за кількіс-
тю флотам двох найсильні-
ших після неї морських
держав
«Договір
дев’яти»
6 лютого
1922 р.
США, Вели-
ка Британія,
Франція,
Японія, Іта-
лія, Бельгія,
Портуґалія,
Голландія,
Китай
1. Проголосив принцип сувере-
нітету і територіальної ціліс-
ності Китаю.
2. Держави взяли на себе
зобов’язання відмовитися
від поділу Китаю на сфери
впливу.
3. Японія відмовилася від моно-
польного становища в Китаї.
4. Японія повертала Китаю його
колишні німецькі володіння.
5. Були визнані принципи «від-
критих дверей» та «рівних
можливостей», що створило
загрозу поневолення Китаю
великими державами
92.
92 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
У ч и т е л ь. Усі договори, укладені після Першої світової вій
ни, утворили систему повоєнного облаштування світу, так звану
Версальсько-Вашинґтонську систему.
Завдання
• Поміркуйте та назвіть сильні та слабкі сторони Версальсько-
Вашинґтонської системи договорів.
Завдання виконується методом «Дерево рішень», яке матиме
такий вигляд.
Сильні сторони Версальсько-
Вашинґтонської системи
Слабкі сторони Версальсько-
Вашинґтонської системи
1. Ця система завершила процес
повоєнного мирного врегулю-
вання
1. Посилилася боротьба в таборі
переможців, бо вона закріпила
провідну роль:
• Франції — у Європі,
• Великої Британії — на Близь-
кому Сході,
• США — у світі
2. Підготувала умови для тимча-
сової стабілізації у сфері між-
народних відносин
2. Вона не створила міцних мир-
них відносин
3. Послабила суперечності
у 20-х рр. між провідними дер-
жавами світу
3. Поглибила суперечності між пе-
реможеними і переможцями, бо:
• весь тягар післявоєнних змін
був покладний на переможені
народи, що стало основою нових
конфліктів;
• встановила високі репарації, не
враховуючи реальних можли-
востей переможених країн
4. Провідні держави світу відмо-
вилися від війни як засобу ви-
рішення конфліктів
4. Закріпила принципи колоніа-
лізму, запровадивши мандатну
систему
5. Було визнано право націй на
самовизначення
5. Поза Версальсько-Вашинґтон
ською системою залишилася
радянська Росія, яка не визнала
системи повоєнних договорів
6. Створено Лігу Націй
7. Було визнано незалежність
багатьох європейських держав
Повідомлення учнів
Виступ учнів, які отримали випереджальне завдання підготу-
вати повідомлення про Ллойд-Джорджа, Р. Пуанкаре та Ж. Кле-
мансо.
93.
93Тема 3. Повоєннеоблаштування світу
ІV. Узагальнення та систематизація знань
Бесіда
1. Коли відбулась Паризька конференція?
2. Назвіть три головні положення Версальського договору щодо
Німеччини.
3. Назвіть договори з союзниками Німеччини у Першій світовій
війні.
4. Назвіть дві переваги та два недоліки Ліги Націй.
5. Якими були причини розбіжностей між державами-перемож
ницями на Паризькій конференції?
6. Хто такі Ллойд-Джордж, Пуанкаре, Клемансо?
7. Чим «репарація» відрізняється від «контрибуції»?
V. Домашнє завдання
Опрацювати відповідний матеріал підручника.
Урок 13
Нові незалежні держави. Плани Дауеса і Юнга
Очікувані результати
Після цього уроку учні зможуть:
• характеризувати значення реалізації планів Дауеса і Юнга для
Європи і США;
• пояснювати механізм розв’язання проблеми репарацій та зна-
чення її подолання для стабільності у світі;
• використовувати історичну карту для розкриття кордонів но-
вих незалежних держав Європи;
• узагальнювати значення повоєнного врегулювання міжнарод-
ного становища;
• давати характеристику Штреземану;
• хронологічно співвідносити події та явища теми;
Тип уроку: засвоєння навчального матеріалу.
Хід уроку
І. Організаційна частина уроку
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
Завдання
1. Назвіть і покажіть на карті багатонаціональні держави Європи
до Першої світової війни.
2. Поясніть терміни: «анексія», «контрибуція».
94.
94 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
Розповідь вчителя
Із листів до доньки Індіри Ганді
«У Європі відбулися суттєві зміни, і на її карті з’явився ряд но-
вих держав. Порівняй стару карту з новою, і ти одразу побачиш ці
великі зміни… Подивися на нову карту Європи. Повністю зникла
одна з найбільших держав — Австро-Угорщина, — і замість неї
з’явилося декілька невеликих держав… До них відносяться: Авст
рія, що зберегла мізерну частину своєї попередньої території і ве-
лике славне місто Відень — столицю країни; Угорщина також
в урізаному вигляді; Чехо-Словаччина, до якої увійшла колишня
Богемія; Югославія…
Далі на північ знаходиться ще одна нова держава, швидше, ста-
ра держава, що знову з’явилася на карті, — Польща. Польща була
створена з території Пруссії, Росії, Австрії…
На північ від Польщі знаходяться Прибалтійські держави: Лит-
ва, Латвія, Естонія, Фінляндія — всі спадкоємиці колишньої цар-
ської імперії…
Останні великі територіальні зміни в Європі — це передача про-
вінцій Ельзасу та Лотарингії Франції. Є ще деякі зміни…
Подивися на карту ще раз. Бачиш, Росія повністю відрізана від
Європи низкою держав. Це Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва,
Польща і Румунія… Більшість цих держав виникла не в результаті
Версальських угод, а внаслідок радянської революції. Разом з тим
союзники вітали їх появу, оскільки вони створюють ланцюг, що
відділяє Росію від небільшовицької Європи». (Неру Д. Взгляд на
всемирную историю. — М., 1975. — С. 55–56)
Учні виписують назви нових держави у зошит.
Утворення національних держав у Європі
Червень 1917 р. — проголошення незалежності Литви.•
Грудень 1917 р. — утворення незалежної Фінляндії.•
Січень 1918 р. — проголошення незалежності Української На-•
родної Республіки.
Лютий 1918 р. — утворення незалежної Естонії.•
Жовтень 1918 р. — утворення Чехо-Словаччини.•
Листопад 1918 р. — проголошення Західноукраїнської Народ-•
ної Республіки.
Листопад 1918 р. — утворення незалежної Польської держави.•
Листопад 1918 р. — проголошення Австрійської республіки.•
95.
95Тема 3. Повоєннеоблаштування світу
Листопад 1918 р. — проголошення Угорської республіки.•
Листопад 1918 р. — утворення незалежної Латвії.•
Грудень 1918 р. — створення Королівства Сербів, Хорватів•
і Словенців.
Червень 1919 р. — проголошення Веймарської республіки в Ні-•
меччині.
Робота зі схемою
Учні отримують схеми розпаду двох великих імперій внаслідок
Першої світової війни, які супроводжуються розповіддю вчителя.
Революція 1917 р.
Загострення національних
суперечностей 1918 р.
Російська імперія
Перша світова
війна
Австро-Угорська імперія
Розпад імперії й утворен-
ня незалежних держав:
• СРСР (Росія, Украї-
на, Білорусія, Закав-
каззя);
• Фінляндії;
• Польщі;
• Латвії;
• Естонії;
• Литви
Розпад імперії й утворення незалежних
держав:
• Австрї (з 12 листопада 1918 року —
Австрійська Республіка);
• Угорщини;
• Чехословаччини;
• Королівства Сербів, Хорватів і Словен-
ців (з жовтня 1929 року — Югославія);
• Західноукраїнської Народної Респуб
ліки
Запитання до схеми
1. Які імперії припинили своє існування на початку ХХ ст.?
2. Що стало поштовхом до їх розпаду?
3. Які нові держави виникли внаслідок розпаду Російської та
Австро-Угорської імперії?
У ч и т е л ь. Після закінчення Першої світової війни країни Ан-
танти уклали мирні договори і висунули жорсткі вимоги вже фак-
тичноіншимдержавам,якіповалилирежими,винніу розв’язуванні
війни (Німеччина, Австрія та ін.). Умови миру виявилися кабаль-
ними, не зовсім справедливими, тим більше, що ці країни не капі-
тулювали перед державами Антанти. Розміри репарацій переви-
щували можливості переможених країн.
Кордони в Європі визначали довільно, з урахуванням інтересів
Антанти, принципи самовизначення народів були грубо знехтувані.
96.
96 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
Внаслідок такого перерозподілу кордонів виникли райони з ком-
пактним проживанням національних меншин:
• угорці — Румунія (Трансільванія), Словаччина, Югославія;
• німці — Польща та Чехословаччина;
• австрійці — Італія;
• українці та білоруси — Польща.
Усі ці проблеми спонукали європейські країни переглянути по-
воєнні договори.
Робота в групах
Учні об’єднуються у чотири групи, кожна з яких отримує урив-
ки з історичних джерел.
Генуезька конференція 1922 р.
1-а група
Учні опрацьовують уривки з матеріалами Генуезької конферен-
ції 1922 р.
Для розв’язання економічних і фінансових питань у повоєнно
му світі було скликано міжнародну конференцію в Генуї (Італія),
яка тривала з 10 квітня по 19 травня 1922 р. і в якій брали участь
представники 29 держав. Офіційною метою конференції був пошук
засобів «економічного відродження Центральної та Східної Євро-
пи». Але на її засіданнях переважало «російське питання». Західні
країни домагалися, щоб радянська Росія визнала всі борги цар-
ського і Тимчасового урядів, повернула підприємства, що були на-
ціоналізовані, або відшкодувала їхню вартість, ліквідувала моно-
полію зовнішньої торгівлі.
Радянський уряд погоджувався сплатити колишні борги Росії,
якщо західні країни візьмуть на себе зобов’язання відшкодувати
збитки від іноземної інтервенції, а також нададуть економічну
допомогу, вигідні кредити й підпишуть торговельні угоди. Вказа
на сума збитків від інтервенції (39 млрд золотих карбованців)
значно перевищувала борги царської Росії й Тимчасового уряду
(18 496 млн). Така пропозиція не влаштовувала західні країни,
і конференція припинила свою діяльність. Питання врегулювання
взаємних фінансово-економічних претензій, а також питання про
роззброєння, порушені радянською делегацією, вирішені не були.
Запитання
1. Де і коли зібралася чергова післявоєнна конференція з проблем
врегулювання економічних та фінансових питань?
2. Якою була прихована мета даної конференції?
3. Чим завершилася робота конференції?
97.
97Тема 3. Повоєннеоблаштування світу
Рапалльська угода
2-а група
Учні опрацьовують витяг з Рапалльської угоди між Радянською
Федеративною Соціалістичною Республікою та Німеччиною.
Стаття 1
Обидва уряди згодні, що суперечності між Німеччиною та Ро-
сійською Радянською Республікою у питаннях, які виникли за час
перебування цих держав у стані війни, регулюються на таких під-
ставах:
а) Німецька держава і РРФСР відмовляються від відшкодуван-
ня їхніх воєнних витрат, рівно як і від відшкодування їхніх воєн-
них втрат, іншими словами, тих збитків, що були завдані їм та їх-
нім громадянам у районах воєнних дій внаслідок заходів, включно
з ужитими на території супротивної сторони реквізиціями…
в) Німеччина та Росія відмовляються від відшкодування їхніх
витрат на військовополонених.
Стаття 3
Дипломатичні та консульські відносини між Німеччиною та
РРФСР негайно відновлюються…
Стаття 5
Обидва уряди будуть у доброзичливому дусі йти назустріч гос-
подарським потребам обох країн…
Запитання
1. На яких умовах було підписано Рапалльську угоду?
2. Яке значення мала угода для РРФСР та Німеччини?
Матеріали Гаазької, Лозаннської та Локарнської конференцій
3-я група
Учні опрацьовують історичні матеріали з найважливішими по-
становами Гаазької, Лозаннської та Локарнської конференцій.
Гаазьку конференцію було скликано за рішенням Генуезької
конференції 1922 р. Це була фінансово-економічна конференція,
в роботі якої брали участь представники ділових кіл, «зацікавле
них у російських справах». На конференції обговорювалися пи
тання про націоналізацію іноземної власності, яку здійснили біль-
шовики в Росії, а також про борги царського й Тимчасового урядів
і про можливе надання кредитів радянській Росії. Представники
західних держав наполягали на відшкодуванні збитків, що їх за-
знали власники-іноземці в Росії.
98.
98 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
Радянський уряд запропонував перелік підприємств багатьох
галузей економіки, що могли бути передані в оренду, концесію або
спільне управління іноземним підприємцям. Проте цю пропозицію
не було прийнято. Захід сподівався хоча б на часткове повернення
боргів з боку радянської Росії. Конференція закінчилася, так і не
ухваливши рішення.
Інша міжнародна конференція того часу відкрилась у швейцар-
ському м. Лозанні 20 листопада 1922 р. і тривала з перервою аж до
24 липня 1923 р. У роботі конференції брали участь Велика Британія,
Франція, Італія, Японія, Греція, Румунія, Югославія, Туреччина
і США (як спостерігач). Для розгляду питання про режим чорно-
морських проток на конференцію запросили російсько-українсько-
грузинську делегацію та делегацію Болгарії. Ще одним важливим
питанням, що розглядалося на конференції, було підписання мир-
ного договору з Туреччиною.
Позиція радянської делегації щодо статусу чорноморських про-
ток різко розійшлася з позицією західних держав. …Пропозицію
радянської делегації було відхилено… і прийнято конвенцію, що
базувалася на англійських пропозиціях. Вона зводилася до вимоги
про вільне проходження протоками військових суден під будь-
яким прапором як у мирний, так і у воєнний час, якщо Туреччина
залишається нейтральною, а якщо вона бере участь у війні, то за-
лишається вільний прохід лише для суден нейтральних країн.
Прийняття цієї конвенції порушувало життєві інтереси чорномор-
ських країн, у тому числі й Туреччини.
…У 1925 р. загострилися німецько-французькі суперечності.
Для розв’язання цих та інших проблем було скликано Локарнську
конференцію (5–16 жовтня 1925 р.), у якій взяли участь представ-
ники Великої Британії, Франції, Німеччини, Італії, Бельгії, Поль-
щі та Чехословаччини.
Локарнська конференція склала Рейнський гарантійний пакт,
підписаний 1 грудня 1925 р. у Лондоні, що забезпечував недотор
канність кордонів між Францією, Бельгією та Німеччиною. Фран
ція та Бельгія зобов’язалися не розпочинати війни. Велика Бри
танія та Італія виступали як головні гаранти Рейнського пакту.
Проте гарантії не поширювалися на кордони Німеччини з Чехосло-
ваччиною та Польщею…
Запитання
1. Якою була мета кожної з конференцій 1922–1925 рр.?
2. Які рішення були прийняті внаслідок кожної з конференцій?
99.
99Тема 3. Повоєннеоблаштування світу
Пакт Бріана–Келлога
4-а група
Учні опрацьовують витяг з пакту Бріана–Келлога.
27 серпня 1928 р.
Стаття 1
Високі Сторони, що домовляються, урочисто оголошують від
імені своїх народів, що вони засуджують засіб використання війни
для врегулювання міжнародних конфліктів і відмовляються у сво-
їх взаємовідносинах від війни як знаряддя національної політики.
Стаття 2
Високі Сторони, які домовляються, визнають, що врегулюван-
ня або розв’язання всіх суперечностей або конфліктів… повинні
розв’язуватися лише мирними засобами.
Стаття 3
Ця угода буде ратифікована Високими Сторонами, що домовля-
ються… згідно з конституціями цих країн, і вона набере чинності
у відносинах між ними, щойно всі документи про ратифікацію буде
депоновано у Вашинґтоні.
Ця угода, щойно вона набере чинності, як це передбачено в попе
редньому абзаці, залишиться відкритою так довго, скільки буде
необхідно для приєднання до неї інших держав світу.
Запитання
1. Що спонукало Францію та США до розробки та укладання так
званого пакту Бріана–Келлога?
2. Якими були основні умови даного пакту?
3. Які країни приєдналися до даного пакту?
4. Чи відіграв даний пакт призначену йому роль у забороні гонки
озброєнь та війни як засобу розв’язання конфліктів між держа-
вами? Свою думку обґрунтуйте.
Складання таблиці
Розгляд питання про плани Дауеса та Юнга доцільно провести
під час складання порівняльної таблиці. Для цього учні опрацьову-
ють відповідний пункт параграфа у підручнику та додаткову ін-
формацію.
План Дауеса План Юнга
Мета
Коли і де прийнятий
Сума репарацій, умови виплати
Наслідки
100.
100 Усі урокидо курсу «Всесвітня історія». 10 клас
Репарація — повне або часткове відшкодування (за мирним до-
говором або іншими міжнародними актами) державою, що
розв’язала агресивну війну, збитків, заподіяних державі, що за-
знала нападу.
План Дауеса
Наприкінці 1922 — на початку 1923 р. суперечності між
Німеччиною та країнами-переможницями загострилися. Найбо-
лючішим залишалося питання про репарації. Обсяг репарацій,
установлений 1921 р., виявився для Німеччини нездійсненним.
Скориставшись з невиконання Німеччиною репараційних
зобов’язань, у січні 1923 р., Франція і Бельгія окупували Рур-
ський басейн та Рейнську область. Окупація Руру, де було
зосереджено важку промисловість Німеччини, призвела до
загострення економічної кризи в країні. Тисячі підприємств при-
пинили діяльність через відсутність сировини, зросло безробіття,
зменшилася заробітна плата, збільшилась інфляція. Криза на-
була міжнародного характеру, але ні США, ні Велика Британія
не підтримали Францію, не бажаючи її посилення в Європі.
Франція (а також Бельгія) мусила вивести свої війська та пого-
дитися на перегляд репараційних зобов’язань Німеччини.
Лондонська конференція, що відбулася в серпні 1924 р,, схва
лила розроблену комісією експертів під керівництвом директора
одного з найбільших банків Чикаго американця Чарльза Дауеса
(план Дауеса) доповідь, спрямовану на перегляд репараційних
зобов’язань Німеччини. План Дауеса не визначав загальної суми
репарацій.
Згідно з цим планом, прийнятим 16 серпня 1924 р., Німеч-
чина щороку сплачувала певну суму репарацій (поступово
збільшуючи її з 1 млрд марок у 1924–1925 рр. до 2,5 млрд
у 1928–1929 рр.). Як головні джерела покриття репарацій перед-
бачалося використовувати надходження державного бюджету,
що мали збільшитись від запровадження високих непрямих по-
датків на товари широкого вжитку, а також на прибутки німець-
ких промислових підприємств і залізниць. Це викликало вкрай
незадовільну реакцію більшості німецьких громадян. А втім,
Німеччині надавалося 800 млн золотих марок у вигляді позики
від США. Це допомогло відновити німецьку економіку. У на-
ступні шість років іноземні інвестиції в Німеччину перевищили
20 млрд марок. План був розрахований на те, що німецькі під-
приємства та фірми перенесуть свою зовнішньоекономічну ді-
![2
ISBN 978-617-00-0523-6
Мокрогуз О. П.
М74 Усіурокидокурсу«Всесвітняісторія».10клас.Стандарт
ний та академічний рівні / О. П. Мокрогуз, О. Є. Розумієн
ко. —Х. : Вид. група «Основа»,2010. — 255 [1] c. : табл. —
(Серія «12-річна школа»).
ISBN 978-617-00-0523-6.
У посібнику представлені усі уроки до курсу всесвітньої історії 10 кла-
су, за програмою 12-річної школи для стандартного та академічного рівнів.
Вони розроблені із застосуванням сучасних інноваційних технологій,
новітніх форм і методів роботи.
Для викладачів, методистів та студентів педагогічних навчальних
закладів.
УДК 37.016
ББК 74.266.3
УДК 37.016
ББК 74.266.3
М74
© Мокрогуз О. П., Розумієнко О. Є., 2010
© ТОВ «Видавнича група “Основа”», 2010](https://image.slidesharecdn.com/102010-160911094630/85/10-_-_-_2010_-2-320.jpg)
