Екологія 11 клас

3. - частка пасовищ i сіножатей за останні період
суттєво не зменшилася i залишається на досить
низькому piвні ;
- не збільшуються площі полезахисних лісонасаджень;
- немає зрушень у структурі агроландшафтів;
- значні площі угідь необхідно поступово
перепрофілювати, зменшивши напрям використання,
або консервувати з метою природної реабілітації,
переводити в біосферно-охоронні теритоpii або
включати до природозаповідного фонду.

4. (від лат. eros — роз’їдання) — руйнування i знос
поверхневих, найбільш родючих, горизонтів i підстиляючих їх порід
вітром (вітрова ерозія) або потоками води (водна ерозія). Землі, що
зазнали руйнування у процесі ерозії, називають еродованими.
- промислова ерозія (руйнування сільськогосподарських земель
унаслідок будівництва й розробки кар’єрів);
- військову ерозію (воронки, траншеї), пасовищну ерозію
(внаслідок інтенсивного випасу худоби);
- технічну (руйнування грунтів під час будівництва каналів i
в paзi порушення норм поливів);
В залежності від інтенсивності
руйнування ґрунтів ерозію поділяють на:
•слабку,
•середню,
•сильну,
•надмірну.

5. (дефляція), що
активно діє на 34 % суходолу. Це
видування, перенесення i
відкладення найдрібніших грунтових
часток вітром. Інтенсивність
вітрової ерозії залежить від
швидкості вітру, стійкості грунту,
наявності рослинного покриву,
особливостей рельєфу й від інших
чинників. Значно впливають на
розвиток й антропогенні чинники.
Активізують ерозійні процеси
знищення рослинності,
нерегульований випас худоби,
неправильне застосування
агротехнічних заходів.

7. Однією з причин активізації водної ерозії є антропогенні чинники:
знищення рослинності й лісів, надмірний випас худоби тощо.
Значної шкоди навколишньому природному середовищу завдає
яружна ерозія. Екологічні збитки від ярів величезні. Яри
знищують цінні сільськогосподарські землі, спричиняють
інтенсивний змив грунтового покриву, замулюють малі річки й
водосховища, створюють густорозчленований рельеф.
(до неї схильний 31 % суходолу). Під водною
ерозією розуміють руйнування грунтів тимчасовими водними потоками.
Розрізняють такі форми водної ерозії: площинну, струменисту, яружну,
берегову. Умови для прояву водної ерозії створюють природні чинники, а
основною причиною розвитку є виробнича діяльність людини.

14. Наслідки деградації природних компонентів
найбільш сильно торкнулися грунтів та
сільськогосподарського виробництва.
Наслідки неефективного землекористування
суспільство змушене компенсувати дедалі
більшими додатковими затратами матеріально-
технічних i трудових ресурсів.
Ерозія грунтів руйнує та зношує поверхневі
горизонти грунту.
Найбільш поширена серед ерозій грунтів – водна
та вітрова ерозія.
Активізують роботу водної та вітрової ерозії
природні та антропогенні чинники.

15. Шкода від ерозії ґрунтів
надзвичайно велика й дуже
різноманітна:
- еродований ґрунт втрачає
значну кількість гумусу, макро- і
мікроелементи (особливо мідь й
марганець);
- водна ерозія зменшує площу
орних земель за рахунок розвитку
ярів, замулювання ґрунтів на
заплавах, ставків, водоймищ,
русел річок, зрошувальних каналів
тощо;
- унаслідок вітрової ерозії
руйнується ґрунтовий покрив,
забруднюється повітря, що
завдає великих збитків і шкодить
здоров'ю людей.