Вікові кризи дитинство

1. 1
Вікові кризи: дитинство, отроцтво, юнацтво
Поняття вікової кризи ввів Л.С. Виготський.
Криза (грец. krisis – рішення, перелом) –
нормативний, нестабільний процес, який
виникає під час переходу людини від
одного вікового періоду до іншого,
пов'язаний з якісними перетвореннями у
соціальних відносинах, діяльності,
свідомості і виявляється в цілісних
психічних і особистісних змінах.
Весь процес дитячого розвитку ділиться
на 3 етапи:
•1) дошкільне дитинство (0–6) 7 років;
•2) молодший шкільний вік (6–11 років);
•3) середній і старший шкільний вік (12–17
років).

2. 2
Вікові кризи
• Вапівапвапвіапвпвіап
Вікова криза регулярно виникає
на межі стабільних періодів:
• криза новонародженого;
• період новонародженості –
від народження до 2 місяців;
• вік немовляти (2 місяця - 1 рік) ;
• криза першого року життя;
• раннє дитинство (1-3 роки);
• криза трьох років;
• дошкільне дитинство (3-7 років) ;
• криза 7 років;
• молодший шкільний вік – 1–4 класи
(від 6/7 до 10/11 років);
• підлітковий (середній шкільний) вік –
4-8 класи (від 11 до 14 років), у дівчаток,
5-9 класи (від 12 до 15 років) у хлопчиків;
• криза 13 років;
• рання юність (старший шкільний вік)
– 10-11 класи (від 15/16 до 17/18 років);
• криза 17 років;
• зріла юність – від 18 до 20 років.

3. 3
Криза новонародженого
Процес народження – переломний, критичний момент у житті дитини.
Криза новонародженості – проміжний період часу, коли дитина відділена
від матері фізично, але зв'язана з нею фізіологічно.
Особливості віку новонародженого:
- перебудова усіх фізіологічних механізмів дитини;
- зміна ситуації розвитку – перехід від біологічного типу розвитку
до соціального.
Ознаки й симптоми кризи:
- утрата ваги у перші дні після народження.
Умови подолання кризи:
- вияв любові й турботи до малюка з боку матері (ніжний догляд, годування
грудним молоком тощо).
До кінця 2-го міс. у відповідь на доброзичливий вираз обличчя дорослого
у дитини починає з'являтися посмішка – перший соціальний жест, психічне
новоутворення, що знаменує завершення кризи новонародженого й перехід
до періоду немовляти.
Терміни появи комплексу пожвавлення є основним критерієм нормального
психічного розвитку дитини.
Вік немовляти завершується кризою першого року життя.

4. 4
Криза 1 року
Особливості кризи першого року життя:
- обумовленість появою здібності дитини
ходити та говорити;
- поява самостійності й афективних реакцій,
(коли дорослі не розуміють її бажань, її слів,
жестів і міміки, або розуміють, але не виконують
те, що вона хоче);
Ознаки й симптоми кризи першого року:
- руйнування емоційної взаємодії дитини
з дорослим (ситуація «Ми»);
- демонстрування дитиною актів протесту,
опозиції, протиставлення себе іншим;
- емоційні аномалії (плаксивість, похмурість),
інколи порушення сну, втрата апетиту;
- з'являється потяг до заборонених предметів.
Умови подолання кризи першого року:
- установлення нових взаємин з дитиною, надання
їй деякої самостійності,
- вияви терпіння й витримки, допомога дитині
уникнути гострих емоційних реакцій;
- дотримання дорослими жорсткого розподілу
простору навколо дитини на дозволене та
заборонене.
Критерії виходу з кризи першого року життя:
- сформованість довіри до світу, здатність дитини
спокійно переносити зникнення матері
з поля зору.
Наслідки негативного перебігу кризи:
- якщо дитина не дістає належної теплоти, турботи
та любові, у неї формується базова недовіра до
світу, наслідком якої є боязкість й підозрілість.

5. 5
Криза 3 років
Ознаки й симптоми кризи трьох років:
- негативізм. Дитина відмовляється взагалі підкоритися певним вимогам
дорослих. Головний мотив дії – зробити навпаки, прямо протилежне тому,
що запропонували;
- вередливість. Дитина настоює на своїй вимозі. Вперта дитина настоює
на тому, чого їй не так сильно хочеться, або й зовсім не хочеться, або
давно розхотілось;
- гонорливість. Протест проти порядків, які існують вдома. Дитина настоює
на своїх бажаннях й невдоволена всім, що їй пропонують і роблять інші;
- своєвілля. Самостійність, емансипація від дорослого: дитина хоче робити
й вирішувати все сама;
- знецінювання. Це характеристика всіх наступних перехідних періодів.
Дитина говорить дорослим «погані» слова, грубить, рве книжки, ламає
іграшки;
- протест-бунт. Часті суперечки з батьками, провокування конфліктів
у родині;
- деспотизм. Дитина жорстоко виявляє свою владу й диктат над
оточуючими її дорослими, Якщо в сім'ї кілька дітей, замість деспотизму
можуть виникнути ревнощі до менших братів й сестер.

6. 6
Криза 3 років
Умови подолання кризи трьох років:
- своєчасна перебудова стосунків дитини з близькими дорослими:
дорослий не повинен реагувати на провокативну поведінку й вимоги
дитини, чітко виділяти ситуації, коли необхідно твердо й спокійно настояти
на забороні;
- забезпечення зони найближчого розвитку дитини, що полягає у визначенні
меж свого «можу», співіднесенні «хочу» з «мушу» й « не можна»;
- розумне заохочення ініціативи й самостійності дитини, занурення дитини у
спільну з дорослими ігрову діяльність;
- уникнення несприятливої для дитини стратегії поведінки дорослих –
бажання підкорити собі дитину;
- урахування того, що дитина потребує емоційного прийняття й лагідності.
Критерії виходу з кризи трьох років:
- криза трьох років завершується виникненням у дитини повноцінної гри з
особливими правилами й нормами, що відображують соціальні зв'язки.

7. 7
Криза 7 років
Ознаки й симптоми кризи 7 років:
- утрата дитячої безпосередності: нарочитість, безглуздість,
штучність поведінки, клоунада;
- манірність поведінки (намагаючись виправдати сподівання
дорослих, дитина відверто демонструє навіть ті позитивні
якості, які їй не властиві);
- поява психологічних бар’єрів; діти стають менш зрозумілими
для навколишніх;
- відсутність безпосередніх емоційних реакцій на зовнішні
стимули: дитина навчається приховувати власні почуття
й переживання, поведінка відзначається примхливістю,
неадекватністю реакцій;
- дитина виявляє негативізм, стає неслухняною, злою,
агресивною, конфліктною, впертою;
- поява фрустраційності, афектів, потреби відокремлення
від дорослого.

8. 8
Криза 7 років Умови подолання кризи 7 років:
- допомога дитині щодо реалізації прагнення до самостійних занять,
надання можливості брати на себе якісь нові обов'язки у нових формах
діяльності;
- розширення сфери інтересів, спільні відвідування музеїв, екскурсії,
подорожі;
- задоволення базальної потреби у повазі, визнання суверенітету дитини;
- розвиток здатності дитини до організованих ігор й регламентованих занять,
уміння терпіти тягар дисципліни;
- забезпечення переходу до нової соціальної ситуації, нового змісту
стосунків.
Критерії виходу з кризи 7 років:
- формування почуття умілості (майстерності), компетентності;
- переконання, що «я можу все, а чого не вмію – того можу навчиться».
- вперше спостерігається феномен «гіркої цукерки». Якщо раніше дитина,
що не виконуючи завдання чи інструкції дорослого із задоволенням
вислуховувала похвалу й отримувала приз (“цукерку”), то тепер
незаслужене заохочення чи нагорода засмучують, дитині стає соромно.
Почуття провини, що не пов'язане зі страхом покарання, – перша ознака
пробудження совісті.

9. 9
Криза 7 років
Наслідки негативного перебігу кризи
7 років:
• розбалансованість саморегуляції;
• почуття неповноцінності;
• схильність говорити неправду;
• неадекватність емоційних реакцій, вияви
агресивності, конфліктності;
• якщо потреба у повазі не буде задоволена, то
встановлення стосунків на основі розуміння
стає невоможливим (позиція «Я відкритий для
розуміння, коли упевнений, що мене
поважають»).
- до 75% дітей сьомого року життя виявляють
гостру симптоматику кризи, пов’язану
з адаптацією до нових умов шкільного життя, з
оволодінням дитиною вміння учитися, засвоювати
знання;

10. 10
Криза підліткового віку
Особливості пубертатного періоду:
- криза не має обов'язкового універсального характеру, а залежить від
соціальних умов;
- значні фізіологічні зміни, пряме відображення процесу статевого дозрівання,
мало пов'язаного з особливостями виховання;
- неузгодженість процесів статевого дозрівання, загальноорганічного розвитку
та соціального формування (Л.С. Виготський), сконцентрованість різких
й капітальних зрушень, змін і зламів у особистісному розвитку підлітка;
- на кризові вияви впливають відносини з батьками, соціальний статус у групі
однолітків, академічна успішність, розвиненість пізнавальної сфери,
сформованість творчих інтересів і навіть фізіологічні особливості;
- дорослі, які звикли до поступових змін у поведінці дитини, виявляються
неозброєними перед раптовими й кардинальними перетвореннями у поведінці
підлітків, не встигають перебудовувати свій стиль спілкування з ними;
- підліток насамперед переймається тим, як його сприймають інші люди ;
- смертність серед підлітків дуже висока, тому що вони досліджують не тільки
навколишній світ, але й межі своїх можливостей, часто переоцінюючи свої сили.

11. 11
Криза підліткового віку
• Вапівапвапвіапвпвіап
Ознаки й симптоми підліткової кризи:
- значні фізіологічні зміни, суб'єктивне відчуття
дорослості;
- зниження продуктивності й здатності до учбової
діяльності навіть у тих сферах, де підліток має
обдарованість;
- регрес у виконанні творчих завдань;
- негативізм як невмотивоване протистояння
дорослим, протест проти авторитетів, ворожість,
порушення дисципліни, конфліктність;
- емоційна нестабільність, афективно-шокові
реакції, справжній вибух непокори, впертості,
зухвальства, важковиховуваності, сильні
емоційні переживання;
- втрата цілісності й стабільності Я-образу,
зниження рівня адекватності;
- підвищення чутливості, дратівливість, внутрішній
неспокій і збудливість, фізична й душевна
слабкість, примхи, невдоволеність собою;
- егоцентризм, максималізм, невизначеність
самооцінки, труднощі переорієнтації з оцінювання
інших на самооцінювання;
- нездатність адекватно реалізувати потребу
в самопізнанні, прагнення до самоізоляції,
усамітнення;
- філософська інтоксикація (інтенсивна
інтелектуальна діяльність, спрямована на
самостійне розв'язання «вічних» проблем –
сенсу життя, призначення людства тощо);
- сумніви щодо можливостей власної особистості,
почуття неповноцінності, втрата сенсу життя.

12. 12
Криза підліткового віку
Умови подолання підліткової кризи:
- набуття підлітками самостійності, заповзятливості й вмілості.
Це збільшує шанси особи на розпізнання власної індивідуальності,
відчуття ідентичності;
- негативна, протестна поведінка підлітка в жодному разі не має бути
приводом для відмови йому в захисті й допомозі, оскільки вікова криза
й так вимагає від нього великого емоційного напруження;
- побудова таких взаємин дорослих із підлітками, як з іншими
дорослими – осмислене обговорення взаємних прав й обов'язків,
дружня змістовна співпраця, взаємна повага й довіра;
- запобігання становленню психопатоподібного типу реагування підлітка
на психогенну ситуацію, посилення корегованості окремих вікових
поведінкових реакцій підлітків;
- чітка регламентація вимог й відповідних оцінок, жорстка формалізація
відносин з підлітком у конфліктних ситуаціях;
- використання різноманітних форм позашкільних занять (студії, кружки,
секції). Чим більше буде сфер (місць) спілкування й продуктивної
діяльності підлітків, тим більш благополучним стане прогноз розв'язку
підліткової кризи.

13. 13
Криза підліткового віку
Критерії виходу з підліткової кризи:
- успішна психосоціальна ідентифікація як
здатність підлітка поєднати все, що він знає
про самого себе, у єдине ціле;
- виникнення у людини відчуття того, хто вона є,
де перебуває та куди йде;
- поява чітких життєвих пріоритетів й цілей;
- зародження закоханості. Складність пошуку
ідентичності лежить в основі періоду
закоханості (Е. Еріксон).
Наслідки негативного перебігу кризи:
- переживання «відчуження», цілеспрямованого
відокремлення (В.С. Мухіна);
- деперсоналізація (тривога, пов'язана зі змінами
власного тіла, переживання відірваності від
зв'язків з людьми, цінностями й світом);
- скарги підлітків на те, що їх ніхто не розуміє,
що вони самотні, не знайшли свого місця у житті,
не мають власного «Я»;
- плутанина ролей, поплутана ідентичність –
болісні сумніви щодо себе, свого місця у групі,
суспільстві, неясна життєва перспектива,
недовірливість, сором’язливість, невпевненість,
сповненість почуттям провини й усвідомленням
своєї неповноцінності;
- підвищення ризику підліткового суїциду,
висновки про безглуздість життя взагалі;
- прагнення негативної ідентифікації, тобто
ототожнення себе з образом, протилежним тому,
який хотіли б бачити батьки, інші порядні люди;
- входження у молодіжні злочинні групи, участь
у неформальних рухах («готи», «емо» тощо);
- брак ідентичності, її поплутаність або дифузія
позбавляють людину перспективи життя,
підштовхують до постійного пошукового
синдрому, а отже, й до зміни місць роботи у
майбутньому. Поплутаність ідентичності руйнує
основу професійної мотивації, а також етичні
норми стосунків людини з організацією.

14. 14
Криза юнацького віку
Симптоматика кризи 17 років
за статевою диференціацією:
•типовий симптомокомплекс кризи 17 років у дівчат
виявляється у прагненні до самостійності, домаганні
•ролі дорослого, гордості за власні досягнення, умінні
співпереживати, відвертості.
•негативні симптоми: дратівливість, хитрість,
індивідуалізм, пристосовництво, негативізм,
зарозумілість, лінощі;
•у хлопців позитивними симптомами є: прагнення до
самостійності, гордість за власні досягнення, домагання
ролі дорослого, упертість як наполегливість, уміння
співпрацювати, а негативними – лихослів'я, індивідуалізм,
дратівливість, упертість як неслухняність, негативізм,
лінощі (В.М. Поліщук).

15. 15
Криза юнацького віку
Умови подолання кризи ранньої юності:
- досягнення нової якості ідентичності, тобто
об’єднання різних особистісних властивостей
у несуперечливу цілісність;
- досягнення зрілих відносин з особами
протилежної статі;
- вибір професії й підготовка до ефективної
професійної діяльності;
- розвиток інтелектуальних можливостей
та ідеологічних концептів, необхідних для
компетентної участі у соціальному житті;
- досягнення соціально відповідальної поведінки;
- вироблення комплексу моральних цінностей,
відповідно з якими формується поведінка.
Критерії виходу з кризи ранньої юності:
- становлення дійсного авторства у визначенні
та реалізації свого власного погляду на життя
загалом й формування реальних життєвих планів,
індивідуального способу життя, зокрема;
- психосоціальна ідентифікація, почуття
самототожності, власної істинності, повноцінності,
співпричетності до світу інших людей, почуття
адекватності й стабільного володіння власним
«Я», здатність особистості повноцінно вирішувати
завдання, що постають перед нею, брати на себе
відповідальність за свої рішення, за вибір
цінностей;
- юнацька любов (без сексуального підґрунтя)
як спроба домогтися чіткого визначення власної
ідентичності, проектуючи власний образ на іншого
й спостерігаючи його вже відображеним
(Е. Еріксон).

16. 16
Криза юнацького віку
Наслідки негативного перебігу кризи
ранньої юності:
- невизначеність життєвих перспектив та уявлень
про себе;
- рольове змішування, коли молода людина
впродовж тривалого часу не здатна завершити
психосоціальне самовизначення, що спонукає
її повернутися на більш ранній етап розвитку;
- порушення сприйняття часу (або виникає
відчуття жорсткого цейтноту, або розтягнутості
й пустоти часу, нудоти й нікчемності існування);
- застій в роботі, порушення працездатності, що
виявляється в зануреності у непотрібні для
подальшого зростання речі, справи на шкоду
всім іншим заняттям;
- нездатність ні продовжувати освіту, ні
влаштуватися на роботу;
- криза ідентичності (конфлікт ролей) як
нездатність обрати кар'єру, стиль життя,
наявність принизливого почуття своєї марності,
безцільності;
- відчуття своєї непристосованості,
деперсоналізації, відчуженості, надання
переваги негативній ідентичності, орієнтація
на небезпечний, шкідливий,
небажаний стиль життя
(заперечення моральних
цінностей, алкоголь,
наркотики, неадекватна
сексуальна поведінка тощо).

17. 17
Зріла юність (18-21 рік)
Ознаки внутрішніх суперечностей та протистоянь зрілої юності:
•потреба в соціальному визнанні та обмеження можливості її реалізації;
•потреба в самостійності й протекційне ставлення дорослих, зокрема батьків;
•потреба в самоосмисленні, самоідентифікації та недостатня або суперечлива
інформація про себе, а також несформоване вміння інтегрувати,
переосмислювати цю інформацію;
•потреба в розумінні й відчуття самотності, відчуженості;
•потреба в професійному самовизначенні та недостатні можливості
й слабка мотивація у реалізації вибору;
•впевненість у собі чи сором’язливість;
•експериментування з різними ролями чи фіксація на одній ролі;
•здатність до научіння чи параліч трудової діяльності;
•сексуальна поляризація чи бісексуальна орієнтація;
•ідеологічна переконаність чи заплутаність системи цінностей (Е. Еріксон).

18. 18
Зріла юність
Умови подолання кризи зрілої юності:
• професійне самовизначення з урахуванням
життєвих цінностей особистості;
• набуття індивідуального стилю діяльності;
• залучення у суспільне життя, усвідомлення
особистої відповідальності за свої вчинки перед
суспільством;
• розширення соціального оточення, сфери
контактів, а відповідно, і кола значущих інших;
• розвиток особистісної рефлексії;
• розвиток здатності прогнозування наслідків
запланованих дій і вчинків не лише з
прагматичних, але й морально-етичних,
духовних позицій;
• переростання дружби з особою протилежної
статі в закоханість, любов.
•
Критерії виходу з кризи зрілої юності:
• пізнання себе у професійних ролях,
формування реальних життєвих планів,
індивідуального способу життя, вияви зусиль
щодо подолання життєвих труднощів;
• досягнення реалістичного професійного вибору,
заснованого на відвертій, чесній самооцінці й
реальних варіантах кар'єри;
• усвідомлення цінності людей, що перебувають
поруч, розвиток відповідальності за свою та
їхню долю;
• прийняття відповідної своїй статі дорослої
сексуальної ролі;
• усвідомлення цінності кохання, досягнення
соціально сприятливої дорослої сексуальної
ролі, створення сім'ї, народження й виховання
дітей.

19. 19
Зріла юність
Наслідки дифузії ідентичності зрілої
юності:
- відсутність мотивації до пошуків сенсу
власного життя;
- уникнення постановки питань щодо
життєвої позиції та перспектив, невміння
будувати життєві плани, регресія
й прагнення відтермінувати набуття
дорослого статусу;
- відчуття ізоляції й спустошеності;
- неусвідомлений, але стійкий стан тривоги;
- постійне перебування в очікуванні чогось
такого, що може чарівно змінити життя;
- уникнення особистісного спілкування,
тісних міжособистісних стосунків,
нездатність емоційно впливати на
осіб протилежної статі;
- заперечення, аж до презирства, всіх
передбачуваних ролей і моральних
цінностей, орієнтація на «протилежне»;
- презирство до всього вітчизняного
й ірраціональне захоплення всім іноземним.

20. 20
Автор-укладач – Емілія Гуцало
• Список використаних джерел:
Идентичность: Хрестоматия / Сост. Л. Б. Шнейдер. – М.:
Издательство Московского психолого-социального
института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК»,
2003. – 272 с.
Крайг Г. Психология развития. – СПб.: Питер, 2000. –
992 с.
• Моргун В.Ф. Концепція багатовимірного розвитку
особистості та її застосування// Філософська і
соціологічна думка. – 1992. – №2.
• Поліщук В.М. Вікова та педагогічна психологія /
В.М. Поліщук. – Суми, 2007. – 330 с.
• Потапчук Т.В. Ідентичність: основні підходи до
визначення сутності поняття / Педагогіка і психологія,
№3 (64), 2009. – С. 14 – 21.
Потєряхін О.Л. Використання епігенетичної концепції
• Е. Еріксона в процесі вивчення особистості
біографічними методами
• Савчин М. В. Вікова психологія / M. В. Савчин, Л. П.
Василенко. – К. : Академвидав, 2006. – 360 с.
• Элкинд Д. Эрик Эриксон и восемь стадий человеческой
жизни / Эриксон Э. Детство и общество. – Изд. 2-е,
перераб. и доп./ Пер. с англ. – СПб.: Ленато, АСТ, Фонд
«Университетская книга», 1996. – С. 6 — 22.
• Эриксон Э. Детство и общество. – Изд. 2-е, перераб. и
доп./ Пер. с англ. – СПб.: Ленато, АСТ, Фонд
«Университетская книга», 1996. – 592 с.
• Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис: пер. с англ./
общ. ред и предисл. А.В. Толстых. – 2-е изд. – М.:
Флинта: МПСИ: Прогресс, 2006. – 352 с.

21. 21
Дякую за увагу!
Кто понял жизнь тот больше не спешит,
Смакует каждый миг и наблюдает,
Как спит ребенок, молится старик,
Как дождь идет и как снежинки тают.
В обыкновенном видит красоту,
В запутанном простейшее решенье,
Он любит жизнь и верит в воскресенье…
Омар Хайам