Добірка цікавих фактів до 225 років від часу видання "Енеїди". Напевно, мало хто з нас замислювався над тим, яким насправді шедевром є поема І. Котляревського «Енеїда». А це дійсно епохальний твір, якому судилось стати першим твором в українській літературі, написаним народною мовою, яка тоді всіляко пригнічувалася російським самодержавством. Автора «Енеїди» Т. Г. Шевченко назвав батьком нової української літератури. І. П. Котляревський був одним із перших українських письменників, хто відкрив неперевершену красу рідної мови. У своїй поемі він використовує усю силу мови і доводить, що кожен народ, зокрема український, існує лише завдяки тісному зв’язку зі своєю культурою, побутом, звичаями, характером. Більше двох століть ця геніальна поема живе в історії української літератури і досі живить читачів гумором, відвагою, дотепністю та завзятістю її героїв. Радимо прочитати або перечитати цей твір і отримати справжнє задоволення від читання.

1. Як «Енеїда»
Івана Котляревського
заклала підвалини
красного письменства
розмовною
українською мовою…
Добірка цікавих фактів

2. «Це поема, яка заклала
нашу літературну
мову. Вона вражає
своєю витонченістю у
зображенні побуту та
звичаїв різних
суспільних верств
української дійсності».
Віра Мелешко
«

3. «Енеїда» започаткувала становлення новочасної української
літератури, укладена розмовною українською мовою – якою
спілкувалися і яку розуміла абсолютна більшість мешканців
України. Її із захватом читали всі «від грамотного селянина до
багатого пана».
Іван Котляревський, перекладаючи Вергилієву поему, розповів
про життя козаків, адже і сам був на військовій службі в
Сіверському карабінерному полку.

4. Над «Енеїдою» письменник з перервами працював близько
30 років. Твір з легкістю пройшов цензуру, бо його сприймали
як легкий та жартівливий.
Та насправді Котляревський заклав у нього глибший зміст:
кажучи «зла Юнона, суча дочка», Іван Петрович мав на увазі
російську царицю Катерину ІІ, за наказом якої знищили
українську «Трою» – Запорозьку Січ.

5. 1798 рік вважають ключовою
датою у розвитку української
літературної мови.
Саме тоді вперше вийшла друком
«Енеїда» Івана Котляревського. Він
пов’язав поемою стару українську
мову з новою.
До публікації «Енеїду» поширювали
серед української інтелігенції у
рукописах.
Повністю «Енеїда» вийшла в світ
вже після смерті Котляревського, в
1842 році.

6. Перше видання «Енеїди» вийшло без
дозволу і відома Івана
Котляревського.
Зробив це за власні гроші
конотопський поміщик Максим
Парпура. Через це письменник
своєрідно йому помстився і у третьому
виданні описав Парпуру у пеклі:
«Якусь особу мацапуру
Там шкварили на шашлику,
Гарячу мідь лили за шкуру
І розпинали на бику.
Натуру мав він дуже бридку,
Кривив душею для прибитку,
Чужеє оддавав в печать;
Без сорому, без бога бувши
І восьму заповідь забувши,
Чужим пустився промишлять».

7. «Енеїду» можна назвати
енциклопедією українського
народу. Вона зафіксувала все.
За підрахунками дослідників у
творі майже 7 000 слів. І ці слова
означають предмети українського
побуту.
Тут і одяг, і взуття, і головні убори
дівчини, заміжньої жінки, чоловіків.
Тут тканини, меблювання, начиння.
Тут продукти харчування,
сільськогосподарські знаряддя,
зброя, музичні інструменти. Згадані
народні обряди, звичаї, танці, ігри,
хвороби, гуляння, тощо.

8. Твір написаний народною мовою.
Автор вдається до фразеологізмів,
нагромадження синонімів,
жаргонізмів, народно-поетичних
порівнянь. У поемі названі українські
імена, згадуються назви міст тощо.
Автор використовує макаронічну
мову (автор змішував слова та
вислови з різних мов або
переробляв їх на іноземний лад, щоб
зімітувати мову чужинців) та вживає
рідкісні чи й вигадані слова «під
старовину».
«Енеус ностер магнус панус
I славний троянорум князь,
Шмигляв по морю як циганус,
Ад те, о рекс! прислав нунк нас».

9. Минуло багато часу, звичайно,
лексика оновилася в аспекті
кількісного розширення. Багато слів
відійшли, але ті прислів’я, приказки,
які ввів Котляревський, живі і тепер.
«Ледащо син – то батьків гріх», «Біда
не по дерев’ях ходить, і хто ж її не
скуштував?», « Біда біду, говорять,
родить», « Заплутався, мов рибка в
сітці», «Терявся в думах молодець»,
тощо.
На щиті Енея Вулкан викував героїв
українських народних казок
(Телесика, Котигорошка, Івана-
Царевича, змію, Жеретію). Царю
Латину троянці дарують «килим-
самольот», скатерть-самобранку,
сап'янці-самоходи.

10. У поемі названі професії,
поширені в українському
суспільстві: чумак,
паромщик, канцелярист,
суддя, піп, купець, шинкар,
швець, кравець, коваль,
косар, військовий.
Автор змальовує
предмети домашнього
вжитку, хатній інтер'єр,
вони свідчать про
майстерність українця у
всякому ремеслі.

11. Тут є суспільно-політичні,
військові, абстрактні поняття.
Серед них, до речі, чимало
запозичених слів, які вже на
той час були пристосовані до
стихії української мови: союз,
неволя, право, шабля, мундир,
сержант, боєць, муштра,
ранжир, прапор.
Багато слів із «Енеїди», яку
написав Іван Котляревський,
використовують і дотепер:
муштра, муштрувати, армія,
бомба, артикул, мундир, флот.

12. Побутувало довгий час
переконання, що письменник
копіював лише полтавську говірку.
Звичайно, він орієнтувався
насамперед на ту мову, з якою зріс,
якою користувалися у його родині.
Його мати – решетилівська козачка –
говорила вдома винятково
українською мовою. Але у його
мовній палітрі можна віднайти
слова, які не притаманні
Полтавщині.
Іван Котляревський використав у
творі й слова, які були поширені у
Чернігівській губернії, теперішній
Сумській та Харківській областях
тощо.

13. На думку багатьох дослідників
творчості Івана Котляревського
надзвичайна цінність «Енеїди»
полягає в тому, що цим твором він
довів мистецьку цінність
української мови, яку до того
вважали лише говіркою.
Богдан Лепкий писав: “«Енеїдою»
він зробив справжнє чудо. Показав
своїм і чужим, що українською
мовою можна написати не тільки
журливу пісеньку…, але й великий
епохальний твір, привчивши і своїх
і чужих читати по-українськи».”

14. Енеїда» І.Котляревського
ввійшла в золотий фонд не лише
української, а й світової культури.
Вона перекладена багатьма
мовами народів світу: чеською,
білоруською, болгарською,
румунською, німецькою,
англійською, польською,
грузинською, есперанто,
японською.
Україна та світ й сьогодні з
великим задоволенням читає
«Енеїду». Вона живе разом з її
автором, бо те, що служить
народові, не вмирає.

15. «Пройдуть віки, настане вічне літо.
І так, як ми, як з нами це було,
Над книжкою твоєї «Енеїди»
Нащадок схилить радісне чоло».
В. Сосюра