Опорні схеми

1. Частини мови
№ Класифікації Назва Лексичне
значення
Питання Синтаксична
роль
Приклади
с
а
м
о
с
т
і
й
н
і
з
м
і
н
н
і
і
м
е
н
н
і
Іменник Назва предмета
Хто?
Що?
Всіма
членами
речення
мама,
Україна,
сонце,
сміх
Прикметник
Ознака
предмета
Який?
Чий?
Означення
присудок
рідний,
безмеж-
ний,
батьків
Числівник
Число, кількість Скільки?
Котрий?
Всіма
членами
речення
десять,
сьомий
Займенник
Вказує на
предмет,
ознаку,
кількість, але не
називає їх
Хто? Що?
Який? Чий?
Котрий?
Скільки?
Всіма
членами
речення
ми,
будь-
який,
весь
Дієслово
Дія, стан
предмета
Що робити?
Що зробити?
Присудок,
означення
мислити
зробити
Прислівник
Ознаки дії,
предмета, іншої
ознаки
Як? Де?
Коли?
Навіщо?
обставина весело,
тут,
завтра
с
л
у
ж
б
о
в
і
Прийменник
Служить для
зв'язку слів у с/с і
реченні
___ ___ Перед,
над,
поза
Сполучник
З’єднує однорідні
члени речення,
прості речення у
складному
___ ___ І, але,
бо, як
Частка
Надає додаткові
відтінки, утворює
окремі граматичні
форми
___ ___ атож,
ні, хіба,
якраз
Вигук
Виражає почуття,
волевиявлення,
емоції
___ ___
алло,
ура,
ах

2. Іменник
(Початкова форма – називний відмінок однини)
С А М О С Т І Й Н А З М І Н Н А Ч А С Т И Н А М О В И
Означає
власні назви назву предмета загальні назви
(Київ) (місто)
Відповідає на питання
назви істот ХТО? ЩО? назви неістот
(батько) (Батьківщина)
Має
рід
чотири відміни
Змінюється
за числами
за відмінками незмінні
(купе,поні)
Синтаксична роль
У реченні може виступати всіма його членами
чоловічий (син)
жіночий (дочка)
середній (дитя)
спільний
( СИРОТА Матвій – ч.р.,
СИРОТА Соломія – ж.р.)
І
ж.
Рід ч.
сп.
ІІІ
Ж.р., нульове
закінчення (ніч) та
іменник мати
Із
закінченням
на -а, -я.
(земля,Ілля,
базіка)
ІІ
Ч.р. із нульовим
закінченням та
закінченням - о. (день,
батько)
С.р. із закінченням:
- о, -е, - я (село, поле,
читання).
г
р
у
п
и
т
в
е
р
д
а,
м’
я
к
а,
м
і
ш
а
н
а
ІV
С.р із закінченням
-а, - я ; при
відмінюванні
набувають суф.:
-ат, - ян, - ен
(курча – курчат,
теля – телятами)
Однина (хата)
Множина (хати)
Тільки однина
(Львів)
Тільки множина
(ножиці)
Н. хто?що?
Р. кого? чого?
Д. кому? чому?
З. кого? що?
О. ким? чим?
М. (на) кому? чому?
Кл.

3. Велика літера, лапки у власних назвах
З ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ ПИШУТЬСЯ:
№ Правила Приклади
1. Індивідуальні імена людей, по батькові, прізвища,
прізвиська, псевдоніми
Олександр Іванович Кандиба
(Олександр Олесь)
2. Складні прізвища, псевдоніми, імена пишуться через
дефіс з великої літери
Нечуй-Левицький, Квітка-Основ`я
ненко, Богдан-Ігор
3. Власні назви міфічних істот, божеств, клички тварин,
дійових осіб у байках, казках
Господь, Мати Божа, Антей,
Сварог, Лорд,Щука, Лев
4. Назви найвищих державних посад України та
міжнародних посад, організацій
Президент України, Організація
Об`єднаних Націй
5. Географічні назви (річок, озер, морів, гір, заток,
височин, океанів, материків тощо);
Астрономічні назви (планет, зірок, сузір`їв, галактик)
гора Говерла, пік Шевченка, річка
Прут, місто Біла Церква;
Чумацький Шлях, Юпітер
6. Назви держав, країн, адміністративно-територіальних
одиниць, груп або союзів держав.
У назвах областей, округів, районів, установ
місцевого значення з великої літери пишеться
ТІЛЬКИ ПЕРШЕ СЛОВО
Україна, Королівство Нідерланди,
Вінничина.
Хмельницька область,
Волочиський район
7. Назви вулиць, проспектів, бульварів, площ, майданів,
парків, залізничних, морських, автошляхів, трас
вулиця Данченка, майдан
Незалежності
8. У складних власних назвах з великої літери пишеться
ТІЛЬКИ ПЕРШЕ СЛОВО :
а) у назвах державних, партійних, громадських,
профспілкових установ, організацій;
Міністерство освіти, Київська
національна опера
б) у назвах історичних подій, пам` яток архітектури,
храмів, державних, міжнародних та релігійних свят;
(якщо у назві є число, записане цифрою, то з великої
літери пишеться наступне слово, число, подане
словом, - з великої літери);
Андріївська церква, День Знань,
8 Березня, Восьме березня.
в) у складних назвах, які беруться в лапки; Вірш Тараса Шевченка “Мені
тринадцятий минало...”
г) у назвах заводів, фабрик, виробничих об` єднань,
підприємств, наукових і навчальних закладів,
кінотеатрів клубів тощо;
Київський національний
університет імені Тараса
Шевченка
r) у назвах орденів, медалей, відзнак медаль “За відвагу”
9. Прикметники, утворені від власних особових імен:
а) присвійні прикметники з суфіксами -ів-, -їв-, -ов-,
-ев-, -ин-, -їн- у значенні належності чогось цій особі;
Шевченкове слово, Франкова
збірка, але дамоклів меч,
ахіллесова п`ята
б) з суфіксами -івськ-, -евськ-, -инськ-, -інськ- у
значенні “імені, пам`яті когось”
Пушкінська осінь, Шевченківська
премія, але київські вулиці,
шевченківські вірші
10. Назви художніх, музичних творів, картин, скульптур,
газет, журналів, наукових праць, кінотеатрів, театрів,
клубів, заводів, літаків, машин, виробів, виробничих
об` єднань тощо БЕРУТЬСЯ В ЛАПКИ І
ПИШУТЬСЯ З ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ
балет “Лускунчик”,
театр “Березіль”,
газета “Чорноморський маяк”
11. У ЛАПКИ НЕ БЕРУТЬСЯ назви релігійних книг Біблія, Псалтир, Євангеліє
12. Складноскорочені назви, утворені з початкових
(ініціальних) букв, імен власних і загальних
АТС, НЛО, УТН, ІМТП
ОРФОГРАМА: ВЕЛИКА ЛІТЕРА, ЛАПКИ У ВЛАСНИХ НАЗВАХ

4. Рід, число іменників
РІД ІМЕННИКІВ
ЯК ВИЗНАЧИТИ РІД НЕЗМІНЮВАНИХ ІМЕННИКІВ
№ Незмінювані
іменники
Правило Приклади
1. В абревіатурах За основним словом Київська ГЕС
(електростанція – ж.р.)
2. У словах
іншомовного
походження
а) назви неістот – середній рід вдале інтерв`ю
б) назви тварин – чоловічий рід маленький поні
в) назви осіб чоловічої статі –
чоловічий рід, жіночої – жіночий
Аташе, мосьє,
міс, леді, мадам
г) у власних географічних назвах –
за родовою назвою
Високогірна Перу
(країна – ж.р.)
3. Українські
жіночі прізвища
З основою на приголосний та -о Алла Мазур,
Юлія Дмитренко
ІМЕННИКИ, ЩО ВЖИВАЮТЬСЯ ЛИШЕ В ОДНИНІ
№ Іменники лише в однині Приклади
1. З абстрактним значенням мудрість, щастя, журба, істина, страх
2. Збірні іменники учительство, молодь, юнь, худоба, лицарство
3. Речовинні сметана, цукор, молоко, вугілля, вовна, ситець,
сталь, золото, срібло
4. Власні назви Україна, Іллічівськ, Богдан, Олесь, “Україна
молода”
ІМЕННИКИ, ЩО ВЖИВАЮТЬСЯ ЛИШЕ В МНОЖИНІ
№ Іменники лише в множині Приклади
1. Назви парних предметів окуляри,ворота, лапки, штани, ножиці,двері
2. Деякі збірні речовинні назви гроші, копалини, надра, вершки
3. Назви часових понять, дій,
процесів
приморозки, сутінки, обжинки, входини,
роковини, походеньки, заробітки
4. Назви ігор шахи, шашки, піжмурки
5. Назви абстрактних понять веселощі, ревнощі, пустощі, заздрощі, ресурси
6. Деякі власні назви Суми, Черкаси, Чернівці, Кордильєри
РІД ІМЕННИКІВчоловічий
шлях
гай
батько
друг
жіночий
калина
вода
матір
надія
середній
поле
місто
спільний
трудяга
бідолаха
ЧИСЛО ІМЕННИКІВ
однина
народ
держава
множина
народи
держави

5. Відміни іменників
ПОДІЛ ІМЕННИКІВ НА ВІДМІНИ
Відміна Рід Закінчення Приклади
І
чоловічий
-а, -я Микола, суддя, Ілля
жіночий ластівка, доля,сестра
спільний сирота, Лівша, соня
ІІ
чоловічий нульове
-о
край, степ, кінь,
дядько, батько, Дніпро
середній -о, -е, -я слово, поле, прагнення
ІІІ жіночий нульове + мати зустріч,подорож,мати
ІV
середній -а,-я
(при відмінюванні
набувають суфіксів
–ат, -ят, -ен)
кошеня (кошеняти),
курча (курчати),
дівча (дівчати)
ГРУПИ ІМЕННИКІВ І ВІДМІНИ
тверда м`яка мішана
З основою на твердий
приголосний: м`ята, весна,
панна
З основою на м`який
приголосний: земля,
пшениця
З основою на шиплячий
приголосний: круча,
миша, площа
ГРУПИ ІМЕННИКІВ ІІ ВІДМІНИ
тверда м`яка мішана
Чоловічий рід з основою на
твердий приголосний (крім
шиплячих): дуб, клен
Чоловічий рід з основою на
м`який приголосний:
ситець,гай
Чоловічий рід з основою
на шиплячий: дощ,
читач, борщ
Чоловічий рід із
закінченням на -о: батько,
дядько
Середній рід із закінченням
на -е, -я: море, читання,
життя
Середній рід із
закінченням на -е при
основі на шиплячий:
прізвище, плече,Середній рід із закінченням
на -о: село, вікно
ГРУПИ ІМЕННИКІВ ІІ ВІДМІНИ З ОСНОВОЮ Р
тверда м`яка мішана
Більшість односкладових
іменників: двір, жир, мир
На – ар, з наголосом на
корені, а в Н.в. множини –
на закінченні: писар - писарі
Іменники з наголошеним
суфіксом –яр, якщо
означають назви людей за
професією або
діяльністю;
якщо наголос
переходить з суфікса на
закінчення:
пісняр, тесляр
каменяр - каменяра
Слова іншомовного
походження з постійним
наголосом із суф. –ар, -ер, -
єр, -ир, -ір, -їр, -ор, -ур,
-юр: папір, професор, колір
На – ар, -ир з наголосом, що
переходить з суфікса на
закінчення: друкар –
друкаря
На –яр, що не вказують на
рід занять: футляр
Іменники Ігор,явір, якір,
лицар, козир (з постійним
наголосом), цар, псар
(односкладові)

6. Закінчення іменників ІІ відміни чоловічого роду в
родовому відмінку однини
ІМЕННИКИ ІІ ВІДМІНИ ЧОЛОВІЧОГО РОДУ В РОДОВОМУ ВІДМІНКУ
МОЖУТЬ МАТИ ЗАКІНЧЕННЯ
№ а (я) № у (ю)
1 Назви осіб та істот: брата,
товариша, ведмедя, Павла
1 Сукупнісь когось чи чогось –
збірні іменники: ансамблю,
хору, колективу
2 Назви конкретних, чітко
окреслених предметів: автобуса,
олівця, клена, стільця
2 Абстрактні поняття, назви
почуттів: страху, болю, гніву,
прогресу, характеру, розуму
3 Терміни іншомовного
походження, які означають
конкретні предмети: атома,
відмінка, іменника, ромба
3 Терміни іншомовного
походження, які означають
фізичні або хімічні процеси:
аналізу, синтезу
Літературознавчі терміни:
епосу, жанру, виду, роману,
стилю, сюжету
4 Назви мір довжини, ваги, об`єму,
площі, часу: метра, грама,
тижня, місяця, куба, гектара
4 Назви речовин і матеріалів:
кисню, мармуру, ячменю,
азоту
5 Назви міст, населених пунктів:
Києва, Парижа, Рима, Донецька
але
Кривого Рогу, Холодного Яру
5 Назви країн, регіонів, річок,
гір: Донбасу, Криму, Лівану,
Бугу, Дону, Кавказу
6 Географічні назви з наголошеним
закінченням: Дністра, Іртиша,
Орла, Псла
6 Назви дій та прцесів: приїзду,
заклику, крику, грюкоту,
переходу
7 Явища природи: грому, снігу,
дощу, туману, вітру, морозу,
інею, холоду
8 Слова із значенням місця,
простору: краю, лиману, лугу,
майдану, рову, яру
але
горба, хутора, ліска,
майданчика, ставка, ярка

7. Способи творення іменників
Суфікси в чоловічих та жіночих
іменах по батькові

8. Найпоширеніші іменникові суфікси

9. Займенник
(Початкова форма – називний відмінок однини)
С А М О С Т І Й Н А З М І Н Н А Ч А С Т И Н А М О В И
Вказує на
предмет, ознаку, кількість,
АЛЕ
не називає їх
Відповідає на питання
ХТО? ЩО? ЯКИЙ? ЧИЙ? КОТРИЙ? СКІЛЬКИ?
я, вони, хто, мій ,його, всякий, ніскільки, скільки-небудь,
ніщо ніякий декотрий
Замінює
ІМЕННИК ПРИКМЕТНИК ЧИСЛІВНИК
Синтаксична роль
Як іменника Як прикметника Як числівника
Граматичні значення
Різноманітні
усі змінюються, але по-різному
ЗА ВІДМІНКАМИ
(як іменники),
ДЕЯКІ МАЮТЬ РІД
(він, вона, воно),
ОСОБУ
(я, ти...)
ЗА РОДАМИ,
ЧИСЛАМИ Й ВІДМІНКАМИ
(як прикметники):
весь, вся, всі
ЗА ВІДМІНКАМИ
(скільки, скількох),
ЗА РОДАМИ,
ЧИСЛАМИ Й
ВІДМІНКАМИ
(як порядкові
числівники):
котрий, котра,
котре, котрі

10. 1. Особові
однина множина
1 особа я ми
2 особа ти ви
3 особа він (ч.р.)
вона (ж.р)
воно (с.р)
вони
2. Питальні
хто? що?
який? чий?
котрий? скільки ?
Розряди
займенників
за значенням
3. Зворотний
себе
4. Відносні
хто, що, який, чий, котрий,
скільки - з’єднують прості
речення у складному
6. Неозначені
питальні + частки будь-, -небудь,
казна-, хтозна-, аби, де, сь:
будь-хто, що-небудь, абиякий,
котрийсь
7. Вказівні
той, цей, такий, стільки
9. Означальні
весь, сам, самий, всякий, кожний, інший
8. Присвійні
мій, твій, свій, ваш,
наш, їхній, її, його
5. Заперечні
ніхто, ніщо,
ніякий, нічий,
нікотрий, ніскільки,
жодний

11. Числівник
(Початкова форма – називний відмінок однини)
САМОСТІЙНА ЗМІННА ІМЕННА ЧАСТИНА МОВИ
Означає
число предметів, порядок при
кількість назву предмета лічбі
скільки? Відповідає на питання котрий?
котра? котре?
кількісні За значенням бувають порядкові
кількісні
порядковіцілі числа, або
власне кількісні
дробові збірні неозначено -
кількісні
одинадцять
чотириста
сто п’ять
сорок сім
одна друга
п’ять десятих
три сьомих
одна четверта
двоє
троє
четверо
семеро
чимало
немало
багато
кільканадцять
сьомий
дев’ятнадцятий
двісті сорок третій
За будовою
прості складні складені
два
третій
сто
чотирнадцять
п’ятдесятий
сімсот
шістдесят сім
дев’яносто третій
сто двадцять п’ять
відмінками Змінюється за родами, числами,
відмінками, як прикметники
Синтаксична роль
У реченні може виступати всіма його членами
Ой у полі дві тополі, одна одну перехитує.
Два на два – чотири.
Мій перший вірш написаний в окопі.
Засідання розпочалося о десятій годині.

13. Дієслово
САМОСТІЙНА ЗМІННА ЧАСТИНА МОВИ
(початкова форма – неозначена форма (ІНФІНІТИВ))
означає
дію або стан предмета
що робити? відповідає на питання що зробити?
недоконаний вид доконаний
означає незавершену дію означає завершену дію
дивитися
сяяти
захóплюватися
подивитися
засяяти
захопúтися
перехідними бувають неперехідними
означають дію,
яка переходить на предмет
означають дію,
яка не переходить на предмет
читати книгу, купити цукру блудити, сміятися
умовний мають способи наказовий
дійсний
означають дію
бажану або можливу
за певних умов
означають дію,
яка відбувається,
відбувалася чи відбудеться
виражає наказ,
прохання, побажання,
пораду
змінюються за
за родами, числами
мають форми
теперішнього, минулого і
майбутнього часів
за особами, числами
робив би, робила б,
робили б
сидів, сиджу, сидітиму
зроби, роби, сядь
минулий час теперішній час майбутній час
перша (І) мають дієвідміни друга (ІІ)
у 3-ій особі множини мають закінчення
-уть, -ють
у 3-ій особі множини мають закінчення
-ать, -ять
пишуть, малюють бачать, косять
синтаксична роль
найчастіше виступає присудком може виступати всіма членами
речення
читати
захоплюватися
прочитати
захопитися

15. Форми дієслова
Неозначена
(інфінітив)
Особові (змінні) Родові
Безособові
на -но, -то
Особливі
дієприкметник дієприслівник
Незмінювана,
означає дію,
але
не називає
часу, особи,
числа, роду;
відповідає на
питання:
що робити?
що зробити?
Змінюються за
числами, особами
в тепер. і майб.
часах часах
дійсного способу;
відповідають на
питання:
що роблю?
що робиш?
що будуть
робити?
Змінюються
за родами в
мин. часі
дійсного
способу;
відповідають
на питання:
що робив?
що робила?
що зробили?
Означають
дію без
відношення
до будь-якої
особи;
відповідають
на питання
що зроблено?
Вказує на
ознаку
предмета за
дією;
відповідає на
питання:
який?
яка?
яке?
які?
Означає
додаткову
дію;
відповідає на
питання:
що роблячи?
що зробивши?
рости,
вирости
росту,
роститимуть
ріс, росли зроблено,
написано
зроблений,
написані
роблячи,
написавши
Перехідні й неперехідні дієслова
Перехідні Приклади Неперехідні Приклади
Означають дію, що переходить
або спрямована на предмет.
Вимагають від залежного
іменника чи займенника певного
відмінка:
a) Знахідного відмінка
без прийменника.
b) Родового відмінка із
значенням частини від цілого.
c) Родового відмінка
із заперечною часткою не.
переглядати що?
газету
купити чого?
хліба
не бачити кого?
друга
Означають дію, що не
переходить на предмет
(не вимагають додатка):
a) Після дієслова не можна
поставити іменника в
знахідному відміну без
прийменника.
b) Дієслова на -ся, -сь
думати,
йти, спати,
сидіти,
плавати
дивитися,
гратися,
милуватися
Дієвідміни дієслів
І дієвідміна ІІ дієвідміна
За основою теперішнього часу та закінченням
В ІІІ особі множини (вони) 
закінчення -уть, -ють
В ІІІ особі множини (вони) 
закінчення -ать, -ять
За основою інфінітива
a) Двоскладові дієслова: мити, пити, жити.
b) З основою на -оро-, -оло-: молоти, боротися.
c) Із суфіксами -и-, -і-(-ї-), -а-, -ува-, -ну-,
що не випадають при змінюванні: радіти (радію).
d) Дієслова хотіти, іржати, ревіти, сопіти, гудіти
a) Із суфіксами -и-, -і-(-ї-), -а-, що випадають в
особових формах: сидіти (сиджу).
b) Із суфіксом -а- після й та шиплячих, який
випадає в особових формах: кричати
(кричиш).
c) Дієслова спати, бігти, боятися, стояти.
Часи дієслів
Минулий Теперішній Майбутній
Означає Дія відбулася (відбувалася)
до моменту мовлення:
бачив, бачили
Дія відбувається
в момент мовлення:
бачу, бачите
Дія відбудеться після
моменту мовлення:
буду бачити
Вид Доконаний: вивчив
Недоконаний: вчив
Тільки недоконаний:
читає, знають
Форми: проста, складна,
складена: станемо,
співатимеш, будуть співати
Рід, особа,
число
Змінюється за родами,
числами
Змінюються за особами,
числами
Змінюються за особами,
числами

16. Способи дієслова
Дійсний спосіб
Тільки дієслова дійсного способу змінюються за часами: теперішнім, минулим, майбутнім.
У
Т
В
О
Р
Е
Н
Н
Я
Минулий Теперішній Майбутній
основа інфінітива
(нес-ти, ми-ти)
+
Суфікси в, л:
чита-ти – чита-в
побачи-ти – побпчи-л-а
основа теперішнього часу
дієслова недоконаного
виду
(чита-ють, леж-ать)
+
особові закінчення
однина множина
1 особа
чита-ю чита-ємо
2 особа
чита-єш чита-єте
3 особа
чита-є чита-ють
a) проста форма доконаного виду:
основа майбутнього часу
+
особові закінчення:
прочита-ють
прочита-ю
прочита-єш
прочита-є
b) проста форма недоконаного виду:
інфінітив +
особові закінчення:
читати-му
читати-меш
c) складена форам:
інфінітив
+
бути в особових формах:
буду читати
будеш читати
Умовний спосіб
Означає дію бажану або можливу за певних умов
Утворення
Рід
Множина
чоловічий жіночий середній
Минулий час
+
частки б, би
мріяв би,
ніс би
мріяла б,
несла б
мріяло б,
несло б
мріяли б,
несли б
Наказовий спосіб
Виражає наказ, прохання, побажання, пораду
Частки хай, нехай, бодай + дієслово: хай принесе, нехай прочитають
Особові закінчення: нес-імо, устань-мо, несіть, устаньте