3. ЗМІСТ
Замість передмови
Образ перемоги та рамки розмов про
світ
Навіщо Путіну війна чи про майбутнє
Росії
Поки що війна триває або терміни
розмов про мир
Зовнішній баланс станом на сьогодні
Сім сценаріїв завершення війни
03 /
04 /
06 /
08 /
11 /
14 /

4. 2
Сценарії завершення війни

5. 3
Війна РФ проти України триває з 2014 року. За цей час процеси пройшли формат
ескалації, спроб виходу на політичний трек врегулювання у вигляді Мінських угод
та, нарешті, нову фазу, яка розпочалася у лютому 2022 року. На кожному з етапів
сторони декларували своє бачення виходу мирне співіснування і формулювали свої
цілі.
У 2022 році Кремль пішов ва-банк, висунувши вимоги, задоволення яких поставило
б хрест на історії існування української держави. Зовнішні атрибути державності
збереглися б, а от про самостійну політику, розвиток економіки довелося б забу-
ти. Україна, у власну чергу, наполягає на повній деокупації територій, включаючи
зайняті росіянами у 2014 році та зовнішніх гарантіях безпеки, які унеможливили б
повторення російської агресії.
При цьому радикальні патріоти з обох боків виступають із позиції повної ліквіда-
ції державності. Для російських імперців бажаним є результат розподілу України
між сусідніми державами. Для українських ура-патріотів бажаним є сценарій зо-
внішнього управління (з окупацією Москви) над Росією та/або розпаду РФ на кілька
слабких держав.
При цьому жодна сторона сьогодні не може похвалитися наявністю ресурсів і мож-
ливостей, які гарантують у короткостроковій перспективі реалізацію навіть помір-
них (декларованих політичним керівництвом) завдань: Росія не може захопити Київ,
Україна не може за кілька місяців звільнити Крим та Донбас.
Війна триває. Але, як і будь-яка війна, вона завершуватиметься якоюсь угодою сто-
рін. Варіантів безліч - від капітуляції одного з учасників до простого перемир'я
(заморозки) з перспективою відновлення бойових дій через деякий час.
Ця доповідь — спроба оцінити існуючі сценарії, спираючись на політичну, еконо-
мічну та військову ресурсну базу сторін, а також позиціонування зовнішніх гравців,
які так чи інакше залучені до кризи безпеки в регіоні (а це саме регіональна криза —
вплив війни виходить за межі РФ та України).
Замість
передмови

6. 4
Сценарії завершення війни
Під час війни кожна із сторін декларує бажання перемогти, тобто формулює певний
набір маркерів, які свідчать про досягнення успіху та можливість виходу на угоду
про припинення вогню. Відповідно, війна припиняється або коли один із противників
отримав бажане, а другий не має можливості (бажання) воювати далі, або ж, якщо
заявлені цілі недосяжні для обох противників, а ресурсна база вичерпана, пошуком
компромісів щодо заморожування конфлікту чи виходу на якийсь «проміжний мир».
При цьому противники синхронно можуть заявити про свою перемогу - маркери
успіху у війні не є константою і можуть змінюватися. Важливо лише те, наскільки
нові (оновлені) цілі сприйме населення. Але це завдання пропаганди.
Повертаючись до теми російсько-української війни, спробуємо тезово позначити
те, що безпосередньо впливає на можливості ведення війни та перспективи успіху/
провалу однієї із сторін. Увагу варто звертати на:
Процеси економіки. Йдеться не лише й не так про «погіршення життя гро-
мадян» (хоча це впливає), як на показники, що дозволяють державі ефективно
працювати «на війну».
Для Росії це потенціал ВПК, подолання технологічного голоду (зокрема у
військовій сфері), зовнішня торгівля, зокрема результати спроб виходу
нові ринки, стан резервів.
Для України це ринок праці, логістика (забезпечення експорту), робота
власного ВПК та рівень зовнішньої підтримки. Останнє, на жаль, є клю-
човим з огляду на колосальний дефіцит зовнішньої торгівлі та загальне
падіння економіки.
Наявність зовнішніх партнерів та позиція світових лідерів. Сьогодні
більшість країн світу або нейтральні (тобто не виступають на боці РФ) або
(насамперед країни ЄС та США, їхні партнери) підтримують Україну. Відпо-
відно,
Для РФ важливий варіант виходу до ситуації, коли одна або кілька держав
стануть лобістами часткового задоволення вимог України (дипломатично
це можна назвати пошуком компромісів) або відкрито займуть проросій-
ську сторону і надаватиме всіляку підтримку РФ (зокрема і військову).
Для України критично важливим є збереження та розширення списку дер-
жав, які надають підтримку.
Образ перемоги
та рамки розмов
про світ
01
02

7. 5
А також трансформація позиції частини «нейтральних» (зокрема з-поміж
економічних партнерів РФ) у бік більшого урахування саме українських
інтересів у цій війні.
Похідним від п.2 є можливість «масштабування конфлікту» і переростан-
ня російсько-української війни у регіональний чи світовий конфлікт. Для РФ
така опція (точніше загроза масштабування) є допустимою. Для України це
вкрай небажаний варіант, оскільки в такому разі вихід на мирні домовленості
буде на основі взаємних поступок сторін у кількох регіонах (і в кількох на-
прямках), де «українське слово» буде «одним із» і далеко не ключовим.
Рівень втрат сторін та мобілізаційний потенціал. Росія зазнає великих
втрат, але з огляду на масштаби країни специфіку управлінських рішень (мо-
білізація ув'язнених, мігрантів, розгортання мережі ПВК) має мобілізаційний
потенціал на кілька років війни такої інтенсивності. Для України рівень втрат,
навіть удвічі нижчий за російський, створює виклики, пов'язані з набагато
меншим мобілізаційним потенціалом.
Рівень розвитку ВПК. Для України це зовнішня підтримка навчанням військо-
вослужбовців, технікою, боєприпасами, здатністю здійснювати частину но-
менклатури самостійно (з огляду на виклики, що стоять перед економікою). Для
РФ - здатність масштабувати свій ВПК для необхідних озброєнь у достатніх
кількостях, а також вирішення проблеми ресурсного дефіциту (починаючи від
деяких типів сировини, закінчуючи технологіями і тією самою електронікою).
Наявність консенсусу серед ключових світових держав про можливий, до-
пустимий та бажаний сценарій завершення війни, точніше момент, коли в них
збігається думка про прийнятні для себе результати і водночас реальну мож-
ливість домогтися мирних переговорів. Наприклад (що нижче в аналізі) вже
сьогодні можна знайти точки дотику інтересів і країн ЄС, і США, і КНР, але
поки немає алгоритму реалізації бажаного, зокрема, можливості виходу на
укладення мирних угод.
03
04
05
06

8. 6
Сценарії завершення війни
Війна РФ проти України є спробою повернути статус глобальної супердержави.
Причому чим довше йде війна, тим актуальнішим для Кремля стає питання майбут-
нього Росії на світовій арені. Провал бліцкригу, особливо поразки російської армії
наприкінці 2022 року, істотно підірвали позиції Кремля. РФ втрачає вплив навіть у
зонах, які вважала своєю периферією - Центральна Азія, Кавказ.
Тією чи іншою мірою процес самоприниження колишньої глобальної супердержави є
вигідним основним геополітичним гравцям. Насамперед США та Китаю.
У разі перемоги (читай - знищення України як держави або перетворення на залежну
територію) Кремль намагатиметься повернути втрачені позиції в інших регіонах і
тим самим увійде до конфронтації з регіональними та глобальними супердержавами.
Окрім згаданих США та КНР, до списку можна включити Туреччину, Велику Британію,
ЄС. Для країн Східної Європи такий сценарій є найгіршим із можливих, оскільки
створює безпосередню загрозу для них. Тобто «перемога» Росії сьогодні не входить
до варіантів, прийнятних для держав, так чи інакше залучених до війни в Україні.
Варіант поразки та краху Росії, який призведе до розпаду держави поки що, так само
неприйнятний для ключових світових держав. На жаль, навіть більш-менш серйоз-
них теоретичних викладок «що після Росії» ні в США і в Європі немає. А питання
ядерного арсеналу та великої кількості звичайних озброєнь є основним аргументом
«проти» навіть думок про розвал РФ. Страх перед безліччю локальних конфліктів та
безконтрольного поширення ядерної зброї дуже великий.
Залишаються сценарії десь посередині. Які можуть включати як подальше осла-
блення Росії (зі зміною політичного ладу), так і збереження режиму Путіна, але з
меншими геополітичними амбіціями. Нижче у таблиці я спробував схематично по-
значити прийнятність ключових сценаріїв завершення війни для низки держав (коа-
ліцій держав).
Формат майбутнього Росії, прийнятний (на цьому етапі) для ключових глобальних та
регіональних гравців.
Навіщо Путіну
війна чи про
майбутнє Росії

9. 7
Варто окремо відзначити, що позиції зацікавлених держав, сфера оцінки ними ва-
ріантів «допустимих» та «бажаних» результатів не є статичною. Як приклад можна
навести човникову дипломатію кінця 2021- початку 2022 років, коли українське
керівництво переконували в необхідності «поступок Москві». А також впевненість
у ймовірній поразці України в лютому-березні 2022 року. Простіше кажучи, на той
момент обговорювалося питання меж посилення Кремля, а не можливих масштабів
зменшення політичної ваги Росії у світі.
Трансформується і позиція Росії, еліти якої усвідомили необхідність гри в довгу,
складовими якої є затягування війни та можливість виходу на такий формат мирних
угод, який не призведе до різкого посилення України, що дозволить повернутись до
реалізації планів політичного впливу на наступних етапах.

10. 8
Сценарії завершення війни
Росія грає на перспективу затяжної війни. Логіка Кремля: зробити війну в Україні
неприпустимо дорогою для країн ЄС та США. При цьому РФ допускає варіант замо-
розки конфлікту, але на своїх умовах, у зручний для себе час. Принаймні російська
пропаганда створила для населення нову «картину успіху» - спосіб утримання за-
хоплених територій, тобто «розширення кордонів Росії».
Саме тому для Кремля вкрай важливо не допустити масштабних провалів на фронті
і, наскільки можна, завдати поразки силам оборони України найближчими місяця-
ми. Обмеженням Путіна є дата президентських виборів. Електоральну кампанію він
повинен пройти або на тлі війни, що триває, без істотних провалів на фронті, або
показавши «успіхи». Останнім може бути як мир на російських умовах, так і успіш-
ний наступ російської армії. Але тут є й обмеження - російське суспільство дуже
болісно може відреагувати на нову хвилю масової мобілізації, тому вікно можливо-
стей для призову на війну хоча б 300 тисяч осіб є лише у жовтні-грудні 2023 року,
не пізніше аніж за три місяці до дня голосування.
Для України бажаним варіантом було б завдання масштабної, порівнянної з харків-
ською, поразки окупаційним військам. Це продемонструвало б зовнішнім партнерам
можливість швидкого завершення війни на українських умовах. Але, на цей момент
є позитивні сигнали у вигляді зростання числа знищеної російської техніки та по-
казових масштабних проривів немає. Натомість є результати помилки пропаганди,
коли власне населення та частину зовнішніх спостерігачів запевнили у потужному
та швидкому контрнаступі, який гарантовано перекине російський фронт. І зараз
відбувається корекція «образу успіху» контрнаступу водночас з підготовкою на-
селення до інтенсифікації мобілізації. З іншого боку, на даному етапі, принаймні
на найближчі 4-5 місяців є підстави бути впевненими у збереженні (а, можливо, й
посиленні) зовнішньої військової та економічної підтримки.
Для опису становища сторін скористаємося інструментарієм, який використовували
під час упорядкування прогнозів Українського Інституту Майбутнього – таблицею
стійкості держав (політичних систем), де оцінюються:
Легітимність (у нашому випадку легітимність політики на продовження війни,
легітимність влади);
Ресурсна база, що включає економічний стан, силову компоненту (як під-
тримка керованості всередині країни, так і власне військову складову), орга-
нізаційна, ідеологічна (образ перемоги у населення, що об'єднує тези, образ
майбутнього).
Поки що війна
триває або терміни
розмов про мир
01
02

11. 9
Гострий дефіцит за трьома і більше наборами ресурсів (позначаємо червоним ко-
льором) означає неможливість подальшої реалізації поточної політики чи системну
кризу державі.
Гострий дефіцит менш як за двома наборами ресурсів чи його обмеженість (жовтий
колір) означає керований криза, вихід із якого можливий через нарощування своєї
ресурсної бази (включаючи легітимність) чи збільшення зовнішньої підтримки.
Домінування «зеленого» кольору – стабільність.

12. 10
Сценарії завершення війни
Як бачимо з таблиці, як Росія, так і Україна на сьогодні здатні вести війну далі. При
цьому жодна зі сторін не здатна досягти повного розгрому (капітуляції) супро-
тивника в короткостроковій перспективі. Відповідно, допустимою опцією виходу з
війни на цьому етапі є компроміс, де кожна зі сторін йде на поступки. Але вихід із
війни без «історії успіху» несе ризики дестабілізації як для РФ, так і для України.
Додатковим фактором, який міг би створити умови для мирних переговорів у най-
ближчій перспективі (осінь 2023 – зима 2024) могли б стати:
Позиція зовнішніх гравців. Обмеження співробітництва з РФ з боку її найваж-
ливіших торгових партнерів змусило Кремль піти на поступки;
Зменшення (або загроза зменшення) військової та економічної допомоги Україні
з боку її партнерів змусило б йти на поступки Київ.
На цьому тлі логічно було б розглянути позиції ключових держав, які так чи інакше
залучені до російсько-української війни.

13. 11
Росія та Україна станом на сьогодні не готові самостійно сідати за стіл перегово-
рів. Це означає, що навіть початок консультацій можливий лише за посередництва
(і, певною мірою, примусу) зовнішніх гравців. Є сенс розібратися в їхній позиції в
найближчі місяці.
Сполучені Штати Америки
Ключовою подією США будуть президентські вибори і «українське питання» тією
чи іншою мірою порушується як республіканцями, так і демократами. Перші крити-
кують політику Байдена, причому з обох позицій - як за недостатню допомогу, так і
за відсутність контролю над її розподілом або взагалі зайву залученість до укра-
їнських процесів. Відповідно, для чинної адміністрації логічно продемонструвати
«історію успіху в Україні». Для американського виборця такою може бути як фор-
мула «ми припинили війну», так і формула «Україна вистояла/перемогла». Перший
варіант означає примус до переговорів, другий - продовження підтримки. Поки що,
судячи з настроїв американського суспільства, виборець не проти побачити пере-
могу України.
Другий напрямок активності США – посилення власних позицій у Європі та
Світі. З «перегонів супердержав» у випрацюванні нового формату співіснування
випадає Росія, як ключовий суперник, що має амбіції на формування своєї зони
впливу, залишається Китай. Така ситуація для Вашингтону краща - з одним домови-
тися простіше, щоправда, із певними поправками. Для США також невигідний розпад
РФ (як і надто глибока політична криза), оскільки тоді російський потенціал повні-
стю підпадає під контроль Китаю.
Якщо говорити про європейський континент, то Вашингтон стимулює активізацію
співробітництва в рамках НАТО, а також продовжує вибудовувати політичний формат
«Тримор'я» як балансиру майбутнього російського та німецького впливу. Крім того,
США отримали можливість увійти та закріпитися на європейському ринку вуглевод-
нів. І, зрештою, військові замовлення. Процес надання старої радянської техніки на
допомогу Україні оживив ринок озброєнь у Європі і США як найбільший продавець
отримує свою вигоду.
Зовнішній
баланс станом
на сьогодні

14. 12
Сценарії завершення війни
Китайська Народна Республіка
Пекін не цурається співпраці з Москвою. Більше того, на тлі потрапляння РФ під
західні санкції стимулює переорієнтацію російської економіки на схід. Політика
Китаю полягає у прив'язці російської економіки, йдеться про ринки збуту, купівлю
за прийнятними для себе цінами російської сировини, прив'язки фінансової системи
до китайської і, звичайно, питання технологічної бази для елементів «нової еконо-
міки» - російські дата-центри та банківські мережі почали перехід на китайську
елементну базу ще наприкінці 2022 року. У питаннях зв'язку, передачі даних мова
про присутність західноєвропейських технологій як бази вже не йде.
Нарешті, бонусом до перерахованого вище є вхід у російський автопром, доміную-
чий вплив на розвиток, насамперед, далекосхідних регіонів РФ.
На зовнішньополітичному полі Кремль слабшає. КНР на цьому тлі активно фор-
мує власну зону впливу. Як приклади можна навести посилення впливу в Центральній
Азії, де вже відбулася заміна Росії на Китай як домінуючу зовнішню силу, а також
переформатування міжнародних форматів співробітництва - трансформацію ШОС
(прийом нових членів, посилення компонентів безпеки) та розширення БРІКС.
Для Китаю, як і для США, невигідний повний розпад Росії, але вигідне ще більше її
послаблення. Тобто тактично, протягом найближчих кількох місяців Китай може спо-
кійно вичікувати.
До речі, Пекіну так само невигідний і колапс України як держави, оскільки це ство-
рює ризики розширення зони нестабільності на всю Східну Європу - регіон, важли-
вий для реалізації китайських планів побудови своєї зони впливу.
Країни Східної Європи
Йдеться насамперед про держави Балтії, Польщу, Словаччину та Чехію. Всі ці
держави мають історію залежності від Росії та усвідомлюють небезпеку краху
України, як і виходу на мир із територіальними поступками (вони можуть бути на-
ступними). Цим їхня позиція докорінно відрізняється від позиції ядра «старої Єв-
ропи», насамперед Німеччини та Франції, для яких агресивна Росія є проблемою,
але не прямою загрозою.
На тлі допомоги Україні держави Східної Європи активно переозброюють влас-
ну армію, використовуючи свої кошти і допомогу союзників. Зокрема одержують
зразки озброєння, які у мирний час довелося б очікувати роками. Другий напрямок
(найтиповіший для політики Польщі та країн Балтії) – посилення присутності кон-
тингентів союзників по НАТО на своїй території. Це, з одного боку, питання безпеки,
з іншого, економічна вигода.
І, нарешті, продовжує оформлятися концепт «Тримор'я», де як майбутня зона впливу
коаліції розглядається Україна та Чорноморський басейн.

15. 13
Туреччина
Туреччина, яка взяла на себе роль одного з посередників у розмові Москви та
Києва, отримує від цього свої бонуси. Окрім отримання вигоди за рахунок забез-
печення українського експорту та, частково, російського, Анкара вирішує питання
завершення трансформації своєї ГТС та перетворення країни на «газовий хаб» для
Південно-Східної Європи, причому, на тлі слабкості Росії Туреччина виставляє свої
умови для розширення спільних з Москвою нафтогазових проектів.
У політичній сфері зниження впливу РФ у Чорноморському басейні і на Кавказі доз-
воляє Туреччині зміцнитися на Кавказі, на західному узбережжі Чорного Моря і,
серед іншого, у Сирії, де фактор російської присутності поступово слабшає.
При цьому співпраця з Україною, вплив на Кримських татар (за відсутності відпо-
відної політики Києва з 2014 року) гарантує Туреччині посилення на півночі Чорного
Моря та при поразці РФ у війні.
Отже, Анкара, як і Пекін, займають поки вичікувальну позицію - подальше посла-
блення РФ їм вигідне.
Висновок
Бойові дії навряд чи припиняться протягом найближчих 6-7 місяців. Винятком
можна вважати настання якихось «форс-мажорних» обставин, що докорінно зміню-
ють ситуацію в регіоні (ще раз - не в Україні, а в регіоні). Але навіть у такому разі
йтиметься, швидше, про заморожування, ніж про укладення миру. Докладніше про
сценарії нижче.

16. 14
Сценарії завершення війни
Нижче описано сім ключових сценаріїв завершення війни. Починаючи від найменш
можливих і навіть фантастичних на цьому етапі, закінчуючи тими, які цілком мож-
ливі вже 2024 року.
У розділі наведено коротку характеристику кожного з них, бонуси або виклики, які
отримують Україна та Росія, а також прийнятність такого алгоритму розвитку подій
для залучених зовнішніх гравців.
Малоймовірні сценарії
Смерть Путіна
Сценарій чорного лебедя для російської політичної системи. На даному етапі
населення не бачить «наступника» і зникнення «царя» призведе до певної розгубле-
ності, а також до активної боротьби за владу між «вежами Кремля».
Цей сценарій означає настання політичної кризи в РФ, але не означає миттєвого
припинення війни. Можлива навіть короткочасна ескалація. Як приклад можна наве-
сти спроби наступу Росії влітку 1917, після лютневої революції.
Але цей сценарій досить швидко призводить до одного із варіантів мирного дого-
вору, до того ж прийнятного для України. Як опції може бути вихід РФ з окупованих
територій, підписання якоїсь «дорожньої карти деокупації» ( наприклад Мінськ-3),
або просто заморозка конфлікту. Варіанти «воювати до поразки України» у разі
смерті Путіна неможливі до закінчення боротьби за владу всередині РФ та зміцнен-
ня нового «царя», тобто, протягом 4-6 років.
Мінусом для України буде те, що такий сценарій зніме необхідність подальшої вій-
ськової підтримки нашої країни та зніме актуальність членства в НАТО. Для частини
європейських критиків прагнення Києва до альянсу з'явиться «потужний аргумент» у
вигляді змін усередині РФ та відсутності російської загрози.
Внутрішньоросійська криза переключить частину уваги наших європейських парт-
нерів на себе. Страх перед розпадом Росії може спричинити нові порції допомоги,
які образно можна назвати «новими ніжками Буша». Тобто замість одного реципієн-
та для західних програм сприяння розвитку буде два – Україна та Росія.
Можливе гальмування євроатлантичної інтеграції, помножене на економічні про-
блеми зруйнованої війною країни, створює чудові передумови для розвитку полі-
тичної кризи в Україні із примарою «нового майдану».
Сім сценаріїв
завершення війни

17. 15
Поразка України
Катастрофічний для нас сценарій, який можливий при провалі фронту (наприклад,
під час можливого зимового наступу РФ), краху економіки та зростанні невдоволен-
ня громадян. Сценарій уже не означає розвалу України, оскільки така перспектива
не влаштовує жодного із зовнішніх гравців. Не означає і приходу до влади проро-
сійських сил - це неможливо на цьому етапі. Швидше, знайомий із новітньої історії
«клаптевий» парламент, нездатний приймати рішення за слабкого президента. І вже
на наступному політичному циклі з'являється український аналог «Грузинської мрії».
Результат - Україна потрапляє до російської зони впливу за мовчазної згоди наших
партнерів.
На даний момент цей сценарій вкрай малоймовірний, але відкидати його як абсо-
лютно неймовірний не варто. Принаймні приклад Грузії змушує бути обережним.
«Кордон 1991 року» або Повна поразка Росії
Провал російського фронту та швидкий вихід Сил оборони України на кордони 1991
року. Також малоймовірний сьогодні сценарій, враховуючи ресурсну базу сторін,
позаяк він однак можливий хоча б на тлі дестабілізації всередині самої Росії.
За такого сценарію Україна відновлює свою територіальну цілісність без додат-
кових умов та нав'язує Росії мирний договір на своїх умовах. Ми можемо отримати
допомогу (зокрема компенсацію збитків від РФ) та гарантії вступу до ЄС та НАТО,
але, на тлі провалу російської армії, навряд чи наші партнери погодяться давати
додаткові гарантії безпеки Україні. Членство в Північноатлантичному альянсі (або
його перспективи) будуть сприйматися необхідними та достатніми гарантіями.
Сценарій форс-мажору
Сценарій «заморозки» варто винести з груп «можливі» або «неймовірні». Це сце-
нарій форс-мажору , при якому жодна зі сторін не отримує бажаного, а війна лише
відкладається на майбутнє.
Фактично йдеться про перемир'я з якого можливий вихід до повноцінних бойових дій,
переговорного процесу, аналогічного «Мінському» або варіанту 38 паралелі.
Умов настання сценарію кілька:
патова ситуація на фронті, коли ні та ні інша сторона не може досягти успіху,
а ресурси близькі до виснаження. Ця опція буде можлива у 2025 році або пі-
зніше;
стихійне лихо чи техногенна катастрофа континентального масштабу,
ідеться саме про масштаб, який зачіпає не лише Україну та Росію, а й низку
прилеглих держав;

18. 16
Сценарії завершення війни
політична криза в одній із країн за бажання зберегти статус-кво з боку зов-
нішніх сил;
Цей сценарій не передбачає підписання повноцінного мирного договору і йдеться
виключно про припинення вогню.
Імовірні у 2024-25 роках сценарії
«Мінськ-3»
Умовою наступу цього сценарію є обмежений успіх однієї зі сторін на фронті без
перспектив його розвитку, а також позиція більшості зовнішніх гравців на припи-
нення війни.
У такому разі фіксується лінія зіткнення і формулюється якась дорожня мапа май-
бутнього політичного врегулювання, не обов'язково можлива - у такій справі головне
«процес». Історія «мінських угод» тому свідчення.
Цей сценарій практично гарантовано включатиме масштабну допомогу з боку за-
хідних партнерів на відновлення України. Поставить хрест (або поставить на паузу)
на діалозі про вступ до НАТО принаймні до завершення мирного врегулювання - чи-
тай до нескінченності. Питання євроінтеграції також ризикує бути загальмованим.
З іншого боку, є можливість зберегти хоча б мінімальні рівні військової допомоги
і отримати нехай віртуальні (у вигляді загроз нових санкцій), але гарантії безпеки.
Реалізація цього сценарію практично гарантує (якщо не миттєво, то протягом на-
ступних 3-4 років) настання політичної кризи. Відтягнути його термін можна буде
лише побудовою автократії, але такі спроби закінчаться черговим майданом.
38 паралель
Суть сценарію у фіксації лінії зіткнення та визнання неможливості на даному етапі
звільнення території як мирним, так і політичним шляхом. Україна заявлятиме, що не
відмовляється від територій, їх анексію Росією не визнаватиме більшість країн сві-
ту. Однак це «невизнання» може бути схоже на невизнання анексії країн Балтії Ра-
дянським Союзом. Або, у найкращому для нас випадку, форматом невизнання анексії
Криму. Найгірший (найрізкіший для України) варіант - фінський сценарій визнання
втрати територій.
Сценарій несе колосальні ризики виникнення політичної кризи у країні і він мож-
ливий під тиском наших партнерів із ЄС та США, які для компенсації внутрішньо-
політичних ризиків, імовірно, будуть готові надавати значні пакети допомоги на
відновлення країни.
«Корейський кейс» цікавий також тим, що збережуться рівні військової допомоги
Україні та цілком імовірне отримання реальних гарантій безпеки, а також реальних
перспектив швидкого членства в НАТО та ЄС.

19. 17
Тактична поразка РФ
Можливо, найвигідніший для України сценарій, прийнятність якого побічно підтвер-
джують ТОП-політики країни, наприклад, заявами, що «повернення Криму можливе
не лише військовим шляхом».
Суть цього сценарію в тому, що Україна досягає суттєвих успіхів на фронті, причо-
му йдеться не тільки про звільнення частини окупованих у 2022 році територій, а й
про контроль частини окупованих у 2014 році Криму чи Донбасу. Наприклад, вхід до
степового Криму, оточення одного з великих міст ЛДНР.
Укладається угода, де передбачається реальний механізм деокупації інших терито-
рій. Відмінність від «Мінська-3» у тому, що:
Україна входить у переговорний процес із сильних позицій
Передбачається механізм (і терміни) деокупації, а не «визначення майбутньо-
го» (з певними особливими статусами) територій.
Сценарій не гарантує реалізації політичної складової, а отже, залишає ймовірність
територіальних суперечок з РФ. Росія не виходить із війни розгромленою, але сти-
кається із загрозою політичної кризи.
Факт все ще сильної Росії зберігає військову підтримку Україні, створює переду-
мови для вироблення реальних гарантій безпеки а також гарантує підтримку у від-
новленні економіки. При цьому ризики внутрішньополітичної дестабілізації в нашій
країні відносно невеликі - влада зможе показати реальну «картину перемоги», що
верифікується. Цей сценарій є одним із найбільш прийнятних і для наших зовніш-
ньополітичних партнерів. І це одна з причин, через які Кремль робитиме все мож-
ливе, щоб передумови для його реалізації не виникли найближчим часом.
Нижче наведено порівняльну таблицю всіх перерахованих вище сценаріїв, де зеле-
ний колірний код - гарантована наявність зазначеного результату/можливості, чер-
воний - гарантована відсутність такого.

20. 18
Сценарії завершення війни
Як видно з таблиці, для України з реальних кращі два сценарії – «тактична поразку
РФ» та «38 паралель». З малоймовірних повний провал РФ на фронті. Ці ж сценарії
найкращі і для зовнішньополітичних гравців. Виняток – небезпека «38-ї паралелі»
для країн Східної Європи. Адже якщо такий розділ буде можливий в Україні, немає
гарантії такого повторення, наприклад, в Естонії.
Як терміни можливих розмов про формат світу можна назвати весну 2024 року. До
цього часу початок консультацій є малоймовірним: наші партнери оцінять здібності
України щодо деокупації зайнятих Росією територій, Кремль, у власну чергу, може
спробувати розпочати новий наступ (у разі мобілізації не менше 400 тисяч осіб),
або, як мінімум, знищити українську економіку атаками на інфраструктурні об'єкти
цієї зими.

21. 19

22. 20
Сценарії завершення війни

23. 21
Україна вступає в один із найважливіших періодів своєї історії. Найближчі півроку
визначать вектор майбутніх обговорень формату завершення війни.
Також варто пам'ятати змінність позицій зовнішніх гравців. 2022 року вони схили-
лися до більшої підтримки України, зокрема надання озброєнь та техніки, хоча ще
2021 року варіант «неуспіху РФ» уявлявся їм фантастичним. Сьогодні фантастичним
є варіант зникнення Росії чи фундаментальної кризи цієї держави. Є страх у наших
партнерів та нерозуміння що робити у цій ситуації. Є нерозуміння (або відсутність
варіантів політики) і в українського керівництва. Отже, якщо ми хочемо більшого, є
гостра необхідність окреслити формулу існування регіону та світу без Росії і тому
необхідно вивчати РФ. Не у форматі стрічок новин «як погано за поребриком», а ре-
ально вивчати сильні та слабкі сторони, аналізувати політику російських еліт. Тим
більше, що РФ також намагається (і намагатиметься далі) впливати на позиціонуван-
ня зовнішніх сил і готова уявити картину світу «без України».
Замість
післямови