Презентації для вивченння повісті Ольги Кобилянської "Земля"

1. Проза Ольги Кобилянської –
найяскравіша модель
раннього українського
модернізму.
Повість «Земля» –
психологічне трактування
вічних проблем
на українському матеріалі
Модерністська проблема сакрально-
містичного зв’язку людини із землею.
Розкриття споконвічного прагнення
селянина бути господарем на ній
Презентація вчителя української мови і літератури
Трошиної Оксани Михайлівни

2. Усі мої думки тобі, народе
вільний,
і пісня серця, музика душі
тобі!
Ольга Кобилянська

4. Ольга Кобилянська недаремно займає
місце одного з перших українських
авторів-модерністів, художні здобутки
якого засвідчили європейський рівень
української літератури кінця XIX –
початку XX ст. Прихід в українську
літературу талановитої письменниці був
своєрідним подвигом її високого духу.
Ольга Кобилянська – це прозаїк глибо-
ких душевних переживань, напруженої
думки, ліричних настроїв. Вона виступи-
ла як прозаїк-новатор. За спостереженням
Дмитра Павличка, читач і сьогодні при-
ходить до її творів "по естетичну насолоду
і по знання жіночого характеру, адже ж во-
на створила цілу енциклопедію жіночої ду-
ші» , відтворила життя і мораль представ-
ників різноманітних суспільних верств
свого часу.

5. Повість Ольги Кобилянської «Людина» є
першою в українській літературі спробою роз-
крити проблему емансипації жінки. Твір при-
свячений принизливому становищу жіноцтва
в тодішньому галицькому суспільстві. Разом зі
своєю героїнею Оленою Ляуфер письменниця
повстає проти традиційного трактування ролі
жінки суспільством, де домінують чоловіки,
проти насильного обмеження її інтересів (сім’єю
та побутом). Це жінка, яка обстоює своє право
бути людиною, мати право на саморозвиток і
ріст, на особистий вибір, і мати змогу реалізувати це своє право. Во-
на прагне протистояти обивательській моралі, зберегти свою людсь-
ку гідність, віру у високе покликання людини. Але світ, якому проти-
стоїть, є надто сильним, і врешті-решт під тягарем суспільних і ро-
динних обставин Олена змушена їм скоритися.
Провідна ідея повісті – це сміливість та незалежність жінки. Оль-
га Кобилянська обстоює феміністичний рух, емансипацію жінок, які
не повинні лякатися праці і науки, які мають прво на особисту гідність.

6. За ідейним спрямуванням "Царівна" продовжує і роз-
виває далі тему ранньої повісті О. Кобилянської"Людина",
але дає ширшу панораму життя інтелігенції, виразніше роз-
криває її громадянські ідеали, ідейні пошуки. Наталка Вер-
ковичівна– більш вольова й цілеспрямована, з яскравіши-
ми суспільними ідеалами – досягає мети, знаходить своє
місце в житті, усвідомлює кровний зв'язок з народом, з бо-
ротьбою за його кращу долю. Наталка – це та цільна, ціліс-
на індивідуальність, яка неспроможна втамувати спраги за
повнотою буття, повнотою чуття, повнотою життя. Вона
шукає краси й досконалості, насамперед людини, а згодом і
світу, наближає свій ідеал, сама стаючи тим ідеалом. О. Кобилянська трактува
ла створений нею образ як "новітній тип" жінки. "Наталка ж думає вже над
собою і другими, – підкреслює письменниця,–видить, що праця надає чолові-
кові смисл в житті". Ці акценти допомагають глибше проникнути в ідейний
задум повісті. Перед читачем розгортаються сцени життя і побуту різних про-
шарків тогочасної буковинської інтелігенції. Найглибше і психологічно вмоти-
вовано виведений образ саме Наталки Верковичівни, котра, як і Олена Ляуф-
лер, зазнає болючих розчарувань, страждає від несприятливих обставин, але
не занепадає духом, вірить у високе призначення людини, прагне до якнай-
ширшого вияву багатих духовних сил, висловлює сміливі– як на той час– дум-
ки про призначення та обов'язок людини, зокрема жінки.

7. Саме в новелістиці талант О. Кобилянської
розквітнув на повну силу. Новелу «Природа» Іван
Франко зараховував до кращих новел письменни-
ці. Природа у новелі – це не тільки пишна, велична
декорація, яка поетизує "роман "міської дівчини та
гуцульського парубка, це – їхня кров і нерви, сут-
ність людської природи й породи взагалі. Природа
стає дійовою особою, яка співпереживає з героями.
Природа манить до себе молоду русинку із рудим
волоссям, бо у світі людей їй нецікаво. Вона вирос-
ла на самоті, не знала життя . Точніше, життя вона
знала, але не життя суспільства. Світ поставав перед нею крізь призму
книжок ("Толстой був її богом, Шевченка ж знала майже напам'ять")
та власної фантазії. Вона була чуттєвою, але бездіяльнісною і над усе
любила природу. У новелі "Природа« безмежні простори кохання і при-
роди вивільнюють з-під страху вільну натуру, тим самим наповнюють
життя героїні змістом, який вона так довго шукала. Її очікування на-
решті реалізуються, вона стає сама собою, бо пізнає свої внутрішні
потреби: "Повне життя, звісно, це не може бути ніщо інше, як
заспокоєння всіх потреб духа і тіла".

8. Сюжет узято з народної пісні. Лірика та драматизм–
дві головні риси повісті. За гріх народження позашлюб-
ної дитини циганку Мавру залишили поза табором. Її
прийняла до себе заможна та поважна удовиця Іваниха
Дубиха. Не знала Мавра, що її син підкинутий до бага-
тія, що живе у сусідньому селі.
Образи природи набувають символічного значення.
Біла стежка, де зустрілися Гриць і Тетяна,– символ шля-
ху до кохання, юнацьких та дівочих сподівань. Ліс, де хо
дять на побачення Туркеня та циганський син,– символ
вільного кохання й таємної загрози. Вир, де потонув ку-
пальський вінок Тетяни та де вона сама загинула, – символ непереборної
долі, яка не залежить від людини. Дві сили керують характерами героїв.
Найбільше ці дві сили представлені в образі Гриця. Він – циганський син,
якому притаманна жага свободи, мандрів. Але він і годованець заможного
господаря, тому не може відмовитися від землі, від бажання стати ґаздою.
Дві душі Гриця–це дві дівчини: покірна й ласкава Настка та гордовита Те-
тяна. Гриць обрав Настку, бо во може позбавити його"подвійної душі", ци-
ганськог потягу до волі, до мандрів. У чорних бровах, у золотих сережках
Тетяни недарма бачив він якусь загрозу – і душі, і життю.
«Дві душі – дві долі» – головна тема твору.

9. Ранній український модернізм
Модерністи виявляють глибоку увагу до підсвідомого у людській психіці. Іван
Франко, розмірковуючи над відмінністю модернізму від реалізму, писав:"Коли
старі письменники виходять від малювання верхнього світу природи, економічних
та громадських обставин – і тільки при помочі їх силкуються зробити зрозумілими
даних людей, їх діла, слова й думки, то новіші йдуть зовсім іншоюою дорогою: вони,
так сказати, відразу засідають у душі своїх героїв і нею, мов магічною лампою, осві-
чують все оточення". Реалісти змальовують характери як наслідок обставин, мо-
дерністи зосереджують увагу на психології людини. Теми, сюжети, образи вони бе-
руть з фольклору, міфології, культурної історії, прагнучи відійти від реальності.
Серед представників раннього українського модернізму – відомі класики: І. Фран-
ко, Леся Українка, О. Кобилянська, Олександр Олесь, М. Коцюбинський, а також
А. Кримський, П. Карманський, В. Пачовський та ін. Ранній український модер-
нізм – унікальне явище. Хоча б тому, що в мисленні творців цього періоду відбули-
ся глобальні зміни: раніше літературний герой стояв на задвірках, поступаючись
місцем то Богу, то державній машині, то ще чомусь, а тепер він – у центрі, і весь
світ обертається лише довкола нього та його бажань і пристрастей. У формуванні
українського модернізму значну роль відігравало не тільки західне мистецтво, але
й «філософія серця», споріднена з філософією життя. Західноєвропейські модерніс-
ти уникали соціальних і політичних проблем. Українські модерністи в основному
намагалися вирішувати ці проблеми.
Модернізм має багато різновидів (течій). Серед них – символізм, імпресіонізм,
експресіонізм, футуризм, сюрреалізм, акмеїзм.

10. Рік написання і посвята твору.
Повiсть «Земля» була створена письменницею за
2,5 роки i надрукована вперше у 1922 роцi.

11. Епіграф до твору
«Кругом нас
знаходиться
якась безодня,
що її вирила
доля, але тут,
у наших серцях,
вона
найглибша...»
(О. Кобилянська)

12. Історія написання повісті О. Кобилянської «Земля»
У 1894 році в селі Димці (тепер Глибоцький
район Чернівецької області), що знаходиться
за 27 км від Чернівців, син селянина убив свого
старшого брата, щоб самому дістати в спадщи-
ну батькову землю. Цю подію Ольга Кобилян-
ська поклала в основу повісті. В автобіографіч-
ному нарисі «Про себе саму» вона писала:
«Факти, що спонукали мене написати «Землю»,
правдиві. Особи майже всі що до одної також із
життя взяті. Я просто фізично терпіла під з'явиськом тих фактів, і
коли писала – ох, як хвилями ридала!…».
У селі Димки Кобилянські деякий час проживали, а потім кожного лі
та гостювали в бабусі. Вони були знайомі з Жижіянами ще до злочину.
Костянтин просив батька письменниці посприяти, щоб Михайла не взя-
ли до війська, але той відмовився це робити, мотивуючи тим, що армія
дасть молодому селянинові добру школу життя. Коли ж 12 листопада
1894 року старший син загинув, К. Жижіян прийшов у Чернівці й вбла-
гав Кобилянського допомогти врятувати сина-вбивцю. І Юліан допо-
міг – не заради вигоди, а заради старих батьків, які божеволіли від горя.

13. «Земля» — соціально-психологічна
повість Ольги Кобилянської, яка була
завершена в 1901 році, а в 1902 році на-
друкована в журналі «Літературно-нау-
ковий вісник» і окремим виданням.
«Земля» – соціально-психологічна по-
вість. Усі вчинки, помилки і дії героїв
базуються не стільки на матеріальних
факторах, скільки на психологічних.
Твір «Земля» за жанром – повість з оз-
наками психологізму, модернізму і навіть
детективну. Повістю «Земля» Ольга Ко-
билянська започаткувала символізм як
модерністську течію в українській літе-
ратурі.
Повість – епічний твір середніх розмі-
рів, з відносно невеликою кількістю пер-
сонажів, переважно однією сюжетною
лінією. Життя героїв розкривається про-
тягом досить тривалого періоду.

14. Стрижневою темою твору є земля.
Вона показана і красивою, і жорсто-
кою, але обов'язково всім потрібною. У
неї багато функцій: земля – грунт, зем-
ля – годувальниця, земля – спадок, зем-
ля – вихователь, земля – вища інстан-
ція, земля – мрія, земля – мораль.
Головними дійовими особами твору
є заможний селянин Івоніка, його дру-
жина Марія та їх сини – Михайло й Са-
ва. Значну роль у розвитку сюжету віді-
грають образи Анни (коханої Михайла)
й Рахіри (коханої Сави). Основною сю-
жетною лінією повісті є переживання
батьків –Івоніки й Марії. З цією лінією
органічно зв'язані дві інші – кохання
Михайла й Анни та Сави й Рахіри.
Ольга Кобилянська розпочала
писати продовження повісті «Земля»,
але цей намір не був реалізований.

15. Михайло Коцюбинський напише авторці: «Я просто зачарований Ва-
шою повістю – все: і природа, і люди, і психологія їх – все це робить таке
сильне враження, все це виявляє таку свіжість і силу таланту, що од серця
дякуючи Вам за пережиті емоції, я радів за нашу літературу...».
Інтерес до повісті, очевидно, не зникає тому, що в ній переплелися моти-
ви суспільні й особисті, вічні проблеми любові й страждання, добра і зла.
Письменниця відобразила життя найчисленнішої верстви українського
населення – селянства. Змальовуючи село, Ольга Кобилянська зосередила
свою увагу не на соціальних проблемах, а на морально-етичних.

16. Головний конфлікт твору
Головний конфлікт твору – бра-
товбивство. Батьки придбали поле
такою тяжкою працею, що земля
стає їм ціннішою від власних дітей,
зокрема Сави. Івоніку-батька тур-
бувало лише одне: земля не повин-
на потрапити до рук того, хто її не
любить. Земля потрібна тільки то-
му, хто хоче і любить на ній працю-
вати. Ледачій людині земля не по-
трібна. Батьки пробачили брато-
вбивство, а зневагу до землі – ні. Івоніка позбавляє сина спадщини, бо
руками, омитими кров'ю, Сава не має права торкатися землі. Окрім то-
го, позбавлення спадщини стає карою і спокутою, які теж виховують і
очищають від гріха. Можливо, земля для селян вартує більше, ніж люд-
ське щастя. Таким чином, твір вирішує проблеми ставлення людини
до землі і ролі землі в людському житті.
◄ Які ще проблеми (крім проблеми ставлення людини до землі ролі
землі в долі людини ) вирішує повість Ольги Кобилянської «Земля»?

17. Проблематика повісті
■ проблеми ставлення людини до землі і ролі землі в людському
житті (влади землі (матеріального) над людиною)
■ проблема кохання
■ проблема злочину й кари (злочин осуджується як протиправна,
воро-жа для людини дія, як духовна деградація особистості; людина не
може бути щасливою, досягнувши мети шляхом злочину)
■ проблема виховання (звертається увага на соціальні та біологічні
фактори характеротворення, народна мораль поважала шанобливе став-
лення до землі, повагу до праці, до батьків)
■ проблема батьків і дітей
Психологізм повісті та зображені події змушують замислитися над
вічними питаннями життя та смерті, злочину й покарання, любові
та ненависті. Повість О. Кобилянської «Земля» – це глибока, страш-
на, переконлива розповідь про трагедію, яка може трапитися, коли
матеріальне переважає над духовним, коли збагачення стає для лю-
дини важливішим за життя близьких їй людей.
◄ Як ви вважаєте, чи втрачають у наш час свою актуальність,
проблеми українського села кінця XIX ст. ? А проблеми моралі?

18. Письменниця розкриває проблему кохання в дусі народної моралі.
Шлюб Марійки та Івоніки був з розрахунком, але виявився міцним.
Через відсутність батьківської ласки, піклування і любові у Сави ви-
ник комплекс неповноцінності. Йому потрібна була людина, яка могла
б його зрозуміти, а в родині такої не було. Тому і з'явилася Рахіра. Сава
кохав Рахіру, а вона його – ні. Проте щастя в їх сім'ю не прийшло – по-
між Савою і Рахірою завжди стояв злочин. На відміну від брата, Михай-
ло не любив свою кохану до самозабуття. Здатною на самопожертву в
коханні була тільки Анна — навіть після смерті чоловіка любила лише
його.
Земля для людини «свята». Це справді так, бо на землі люди живуть,
вона годує, приймає після смерті. І майже кожна людина прагне мати
хоч би клаптик власної землі. Але навіть задля неї ніколи не можна
переступати законів людського співжиття, християнської моралі, бо
свята земля потребує чистих рук, щирого сумління і незаплямованої
совісті. Саме такий урок подає Ольга Кобилянська не лише на сьогод-
ні, на завтра, а на всі віки. Авторка нагадує нам про короткочасність
земного буття людини, непроминущість цінності хліба насущного та
праці на землі — годувальниці, вічних моральних істин, на яких три-
мається духовний світ хліборобської нації.

19. Спорідненість з біблійними образами
Каїна та Авеля
У біблійній Книзі Буття роз-
повідається, як Каїн, піддав-
шись заздрощам, убив свого
рідного брата Авеля. Герої Ольги Кобилянської
своєю вдачею та поведінко нагадують нам біблійних
Каїна та Авеля.
Можна провести
ще одну паралель між біблійним перека-
зом та повістю "Земля". Як Каїн, убив-
ши Авеля, бродив як у мареві, маючи на
собі знак, який не дозволяв покарати йо-
го, так і Сава лишився непокараним.
Але набагато суворішим за судову кару
є голос власного сумління. Після скоєн-
ня тяжкого злочину життя Сави так і
не налагодилося. Він став байдужим до
Землі; Марійка та Івоніка зненавиділи
його, а Рахіра випила з нього всі духовні сили.

20. Ірраціоналізм
повісті «Земля»
Ірраціоналізм – це обмеже-
ння або заперечення можли-
востей розуму чи те, що має
відмінну від нього природу,
утвердження алогічного ха-
рактеру самого буття.
Власне авторські символи
повісті – ліс, земля, обірвана
струна, мара з лісу, свічка, кров із рани Михайла, вітер і сніговий ви-
хор тощо.
«Ходи, Анно, погуляємо! – промовив несміливо Михайло й по-
дав їй руку. Вона підняла руки, щоб подати їх йому, та в тій хвилі
вмовкла музика. Голосним зойком урвалась одна стру-на, і все зу-
пинилось на місці». Саме в цій сцені вперше озвучується питан-
ня про владу фатуму над людиною. Образ-символ обірваної стру-
ни накладається на долі Михайла й Анни, є щодо них пророчим,
окрім того, допомагає розкрити їх характер і внутрішній світ.

21. Досить сильний зв'язок батька й сина
письменниця передає через образ сніжно-
го вихору, який розбився об Івоніку, коли
той знаходився у бурдеї. Перебуваючи у
стані розпачу після того, як один із його
синів убив іншого, він не міг інакше
пояснити це явище, як містичним спо-
собом: це Михайло приходив до нього
попрощатись.
Саме смерть сина пробудила в Івоніці дух протесту проти обставин,
ніби дала прозріння, змусила захищати родину, навіть сина-братовбив-
цю. У повісті Ольги Кобилянської «Земля» Анна та Івоніка є образа-
ми, які найточніше і найяскравіше відображають селянську психо-
логію, але при цьому дечим відрізняються від решти селян: під
впливом життєвих потрясінь герої все ж таки дещо змінили у собі,
у своїх поглядах.
◄ Як ви вважаєте, що саме?

22. Наявний у творі української письменниці
ще один світовий мотив –мотив покари – як за
скоєний злочин, так і за бездіяльність. Зокре-
ма, для Анни і Івоніки смерть Михайла і була
карою. Що стосується Сави, то авторка знову
повертається до містики, щоб довести його
провину. Під час похорону одна із свічок, що
стояли в головах покійного, впала і підкотилась до ніг вбивці: «Одна
свічка, що горіла в головах умерлого, впала, покотилася саме до ніг Сави і
тут загасла». Цього було достатньо, щоб люди розвіяли сумніви стосов-
но особи вбивці. Не маючи надії на слідчих, вони знов усе передають у
руки долі, згадуючи якісь сни та ворожіння.
Заслуговує на увагу міфопоетичний образ лісу.
У міфології він має різні значення. Ліс – це одне з
основних місць перебування сил, які ворожі люди-
ні, через нього лежить шлях до царства мертвих.
Бачимо, що Ольга Кобилянська трактує ліс ціл-
ком традиційно для слов'ян, називаючи його осер-
дям усього лихого та таємничого, містичного, ціл-
ворожого людині.

23. «Ліс панський. Власність приватна. Тонкі ніжні берези перепліта-
ються з поважними дубами, і ясними літніми ночами блистять, мов у
срібло одягнені. Їх листя дрижить неспокійно, а граціозні, легко повиги-
нані пні приманюють до себе ніжністю та білістю, мов русалки.»

24. «Так, приміром, має хата замож-
ного газди Василя Чоп’яка. якого
жінка Докія служила довгі літа у
дворі, інший вигляд, як інші сіль-
ські хати, особливо як хати тих
газдів і газдинь, що шукали заріб-
ку й щастя у Молдаві.
Вона має ясні й чисті вікна, неве-
личкий сад із шляхетними овоча-
ми, в зільнику та-
кі ж самі квіти…»
Катерина
Білокур.
Квіти за
тином.
◄ А як виглядає хатина
Докії Чоп’як всередині?
Як це її характеризує?

25. ◄ Якою вам запам’яталася Докія
Чоп’як? Зачитайте її портрет.
◄ Чому вона так рано захотіла видати
заміж свою дочку Парасинку?
◄ Скільки років було дівчині?
◄ Чи добре робила Докія, дуже рано
віддаючи заміж свою дочку Парасинку
за багатого, але нелюбого їй парубка?
◄ Чи була задоволена Докія весіллям?
Чому?

26. БУКОВИНА. Весільне вбрання молодої па-ри
Буковини (входить і Чернівецька область).
Кінець XIX — початок XX ст.
Представлене весільне вбрання, включаючи
ряд елементів, властивих комплексам західно-
подільського та покутського одягу, становить до-
сить своєрідний варіант буковинського україн-
ського костюма. У молодої симетрично з обох
боків від пояса до низу спущені квітчасті весіль-
ні хустки з тороками. Своєрідності дівочому одя-
гу буковинок надавала довгопола з відбіленої ов-
чини та гарно оздоблена хутряна безрукавка.
Особливу увагу приділяли кількості та якості
шийних прикрас, які мали символічно забезпе-
чити багате та щасливе майбутнє життя моло-
дим: чим більше було прикрас, тим більша була
впевненість в багатстві майбутньої родини.
Для чоловіків був характерний верхній хала-
топодібний з білого доморобного сукна прямо-
спинний двополий одяг з широкими рукавами.
◄ Порівняйте одяг молодих Парасинки і Тодорики з традиційним
весільним одягом Буковини.

27. Івоніка – народний артист УРСР В. Сокирко.
Фрагмент вистави «Земля» Василя Василька
(Миляєва) за повістю О. Кобилянської. 1947 р.
Відтворюючи перебіг значних подій, сповнених
◄ Чому сумував Івоніка на
весіллі в Парасинки?
◄ Чому Марія зверталась
до свого чоловіка на «Ви»?
◄ Чи добре робив Івоніка,
прагнучи за допомогою
хабаря відкупити Михайла
від армії?
◄ Хто м’якший вдачею –
Івоніка чи Марія?
◄ Марійка вигнала Михай-
лову покритку з байстрям.
Івоніка пізніше дорікав за
це жінці. А сам він що зро-
бив, щоб полегшити стано-
вище Анни після смерті
Михайла?
◄ Як ви вважаєте, який са-
ме епізод твору відтворено
у дії вистави на фото?

28. «Гарна була земля. У своїх барвах жива і сві-
жа, шкода лиш, що не говорила. Івоніка любив
її. Він знав її в кожній порі року і в різних її на-
строях, мов себе самого. Вона пригадувала [на-
гадувала] чоловіка і жадала жертви»,— так пе-
редає О. Кобилянська ставлення селянина до
землі.
◄ Як ви розцінюєте слова старого Федорчука,
що земля повинна переходити в порядні руки?
Чи є істина в цих словах?
Марiйка, дружина Iвонiки, теж прив'язана до
землi, як дитина до матерi.Земля для неї стала
мiрилом правди, мiрилом вартостi людини. Хто
не має землi, той нiчого не має.
«Гарна земля» — і люта, чекає жертви; жива – і нежива; годує, підтри-
мує – і забирає до себе. То яка ж вона насправді? На чому тримається її
вічний зв'язок з людиною? Ці та багато інших питань хвилюють як
героїв твору, так і саму письменницю, і людство в цілому.

29. ◄ Чи однаково Марія ставилася до
своїх синів?
◄ А як ставилась дружина Федорчу-
ка до своєї сліпої на одне око сестри?
◄ Чому, не змігши вибачити Саві
вбивство Михайла, Марія не видала
його жандармам?
◄ Чому Марійка вигнала Михай-
лову покритку з байстрям?
◄ Для Марійки і Рахіра, і Анна бу-
ли однаково небажаними невістка-ми.
Чому?
◄ Що не дає спокійно дожити віку
Івоніці й Марійці?
«Була це слабосильна, ще доволі мо-
лода жінка з ніжними рисами облич-
чя, на якім за першим поглядом було
пізнати, що тяжка, ненастанна пра-
ця й жура, що гнітила її, надала їй
п’ятно старості.»

30. Олена Кульчицька. Стомлений сіяч.
◄ Михайло і Сава були неподібними
ще з дитинства. У кого вдався стар-
ший, а в кого – молодший?
◄ Михайло був ідеалом для батьків.
Його любили, ставили за взірець. Не-
вже в нього не було негативних рис
характеру?
◄ Як ставився Михайло до Сави?
◄ Яка основна причина того, що
старшому Федорчукові так тяжко бу-
ло на військовій службі?
◄ Михайло говорив Анні, що зможе
жити з нею і в місті, але ж землю він
любив більше від нареченої. Як та-
кий факт пояснити?
◄ Чому ж так зволікав із признан-
ням про свою наречену батькам?
◄ Михайло поклявся Анні піти із ба-
тьком до міста, а по дорозі признати-
ся про Анну. Чому змінив свої плани?

31. ◄ За характером Сава був ближчий до Марій-
ки. Чому ж не був ближчим її серцю?
◄ Коли вперше він вчинив тяжкий гріх? Як
зреагувала Марійка на цей вчинок? Чому не по-
карала Саву?
◄ Неправильне виховання породило в Сави
комплекс неповноцінності. Він шукав на сторо-
ні людей, які могли б його зрозуміти. Чи прави-
льним був його вибір?
◄ Як ставився Сава до рідного брата?
◄ Який вихід знайшов би молодший брат, щоб
не служити у війську?
◄ Чи легко було б Саві на військовій службі?
◄ Чи полюбив Сава працю на землі під час від-
сутності Михайла?
◄ Що було причиною вбивства брата братом:
земля? неврівноважений характер Сави? не-
правильне виховання? поведінка Михайла?
підбурювання Рахіри?
◄ Чи страждав Сава від здійсненого ним тяж-
кого злочину?
«Він був високий ростом,
вищий від свого брата, але
ніжно збудований, як ма-
ти. З лиця подобав також
на неї і був би гарний, коли
б не його безустанно заблу-
каний погляд, що мав у со-
бі щось зимного й несупо-
кійного.»

32. «Окрім хати, що стояла неда-
леко панського дому, мали ще
тут, на полях, два бурдеї. В одно-
му мешкав усе хтось зимою й лі-
том, у другім заховувались бджо-
ли, а в стайні … розложився їх
прекрасний товар. За стайнею
дальше стояли стоги із збіжжям
і конюшиною».

33. Танський, 1910 рік. Яскрава
хустка, яскравий пояс. І все в
міру.
◄ Як ставилися до Анни мати і брат?
◄ Що б ви відкорегували у відносинах Ми-
хайла і Анни?
◄ Хто з героїв доказав більшу силу свого
кохання – Михайло чи Анна? Відповідь
аргументуйте.
◄ Чи погоджуєтеся ви з думкою більшості
літературознавців, що «образ Анни – це
трагедія шляхетної, чутливої душі в жорс-
токих обставинах тогочасного сільського
життя»?
◄ Зачитайте цитати, як переносить Анна
трагічні події?
◄ Як ви вважаєте, якою людиною виросте
син Анни?
«Середнього росту, з темним, як шовк, волос-
сям, мала на собі скромну ріклю, що не стісня-
ючи її в рухах, приставала пестливо до її моло-
дої, гнучкої статі, що, на око ніжна, таїла в собі
силу та вабила до себе, мов музика, гармонією
жіночності.»

34. Корнило Устиянович. Бойківська пара.
◄ Після трагічних подій
Анна знаходить у собі сили
жити далі. Як це її
характеризує?

35. ◄ Чим Рахіра прив’язала до себе Саву? Чи
мали право батьки забороняти Саві зустрі-
чатися з дівчиною, яка йому подобалася?
◄ Чи кохала Рахіра Саву?
◄ Рахіра почувала себе ображеною Марій-
кою. Чи була тут правда з її боку?
◄ Чи була Рахіра винна у смерті Михайла?
◄ Чому нема щастя в сім’ї Рахіри і Сави?
◄ Що вам відомо про
батьків Рахіри Чункан?
Як виглядала їхня хата?

37. «Домніка була жінкою яких сорок років і
була для сільських жінок неоціненна особа.
Мала свою окрему історію, а в селі – окремі
права.»
«Поставили собі недалеко од Григорія малу
хатину й жили доволі мирно.Але більша час-
тина праці спочивала на плечах Домніки, … ,
і вона працювала за двох, … аби свого діпня-
ти й сяк-так збагатити свою хатину.»
«Гарувала невпинно, а як лучилася наго-
да, то простягала руку й за чужим добром.
Брала все, що сунулося під руку, – збіжжя,
насіння, хатні знаряддя або начиння, а
особливо делікатніші речі. Те все зносила,
мов бджола, до своєї хатини і невимовно
тішилися тим потайки. І, щоправда, у неї в
хаті було, мов у дзеркалі, чисто й гарно.»
◄ Яку роль у творі виконує образ Домніки? Яке ваше ставлення
до цієї героїні ?

38. ◄ Про які події повісті Ольги Кобилянської «Земля»
нагадують вам ці ілюстрації?

40. ◄ До якого майбутнього прагнули герої «Землі» і яким воно вияви-
лось насправді? Якими надіями жили Івоніка і Марія? Михайло й Ан-
на? Сава і Рахіра? Чи був закономірним злочин серед тих конфліктів і
протиріч, що склалися?
◄ Що було подібне, а що – відмінне в долях та обставинах морально-
го вибору Михайла і Сави, Анни і Рахіри?
◄ Чи є ще у творі герой, крім Михайла та Анни, що зробив свій
моральний вибір згідно зі своєю совістю, і як склалося його жит-
тя?
◄ Зробіть висновок про ідею повісті.

41. Це — Петро. Він оцінював людей
однією міркою – за рівнем порядності,
надійності – і давно визнав тут пер-
шість за Анною. Звичайно, зважаючи
на свій вік, Петро ніколи не думав
про молоду дружину. Просто надто
виділялася Анна своєю гармонійніс-
тю, і він, уміючи добре розбиратися в
людях, не міг утриматися від похвали
на її адресу. Але, коли на його очах в
юному житті відбувалася важка
драма, літній чоловік зібрався з усіма
силами, щоб стати дівчині і мораль-
ною, і матеріальною опорою. Добре,
людяне не повинно бути потопта-
ним, – так треба сприймати рішення
Петра одружитися з Анною.
◄ Чи відповідає зовнішність Петра
його внутрішньому світові?
Чи могли б зійтися Петро і Домніка?

42. М. Пимоненко. Проводи рекрута.

43. Іван Соколов. Проводи рекрутів.

44. У повісті «Земля» О. Кобилянська показала таке суспільне зло того
часу, як рекрутчина, через змалювання драматичних колізій. Михайла
відірвали від землі, від батьків, від коханої і відправили в «пекло», де
знущаються з людей. Тільки батькові розповідає Михайло про свої ду-
шевні і фізичні муки. Він – справжній син землі – не може змиритися з
наказами і командами, не любить зброї. Солдати були іграшками в ру-
ках офіцерів: їх били, змушували вилизувати брудну підлогу, вони об-
морожувалися на варті, страждали од спеки...

46. ◄ Перекажіть основні епізоди, прокоментуйте
їх, складіть «сюжетний ланцюжок».
Опис села Д., природи навколишнього краю. Історія
родини Василя та Докії Чоп'яків. Весілля дочки Докії
Парасинки й Тодорики. Жалкування Івоніки й Докії за
Михайлом, який був би добрим зятем, коли б йому не
треба було служити в армії. Переживання Анни.
Розмова Івоніки з Докією про різницю характерів
його синів та про можливість відкупити Михайла від
військової служби.
Селянська праця, любов Івоніки до землі. Роздуми
Сави про Рахіру, неприязнь до неї Михайла та батька.
Любов Сави до стрільби, полювання.

47. Переживання Марійки, яку вважали на селі скупою та
потайною. Гадання ворожки. Журба через лихий
характер Сави.
Івоніку обдурили в місті, й Михайла не вдалося відку-
пити від служби у війську. Сльози Марійки через
близьку розлуку з Михайлом та непослух Сави.
Івоніка на оранці з Михайлом. Розмова про Саву. Надія
на його виправлення.
Думки та мрії Михайла про своїх «звірят», панську
наймичку Анну. Робота на панськім подвір'ї. Усі
хвалять Анну за її добрий характер.

48. ◄ Визначте тематику повісті «Земля».
Орієнтовні відповіді
— Тема землі, селянської праці на ній;
— стосунків у родині, виховання дітей;
— військової служби, що ламає селянські душі й тіло;
— інстинктів, темних боків людської душі.
Ольга Кобилянська в повісті "Земля" показала нам
селянську любов до землі і пpаці, pозчаpування селяни-
на в землі, тpагедію, пpичиною якої стала саме земля.
Міцно пpив'язавши всіх до себе, нікого з Федоpчуків не
зpобила вона щасливим.

49. Консультація
Уже в першій главі, крім експозиції, подається зав‘-
язка головної сюжетної лінії. Читач дізнається, що
Івоніка й Марія замолоду були бідними. Щоб здобути
землю й худобу, вони працювали над силу, зберігали
кожну копійку, недоїдали. Тепер вони заможні, але жод-
ної розкоші собі не дозволяють, тремтять над нажитим
добром, особливо над землею, яку вони просто обожню-
ють. Їх особливо турбує те, що нікому буде обробляти
землю, коли Михайла заберуть у військо. Івоніка без
вагання вирішує дати пару биків тому, хто допоможе
Михайлові залишитися вдома. Ця деталь підкреслює
трагізм переживань батьків. Водночас письменниця
показує, що батьки будуть завжди рішучими в боротьбі
за щастя Михайла.

50. Вони ніколи не погодяться, щоб Михайло одружився
з бідною дівчиною, бо, на їх думку, це було б великим
його горем. А вже в першій главі показано, що Михай-
лові припала до душі наймичка Анна і що він Анні теж
дуже подобається. За цих об'єктивних умов їх кохання
могло бути лише трагічним. Остаточну зав'язку в сю-
жетній лінії Михайло – Анна письменниця подає в тре-
тій главі, де йдеться про зустріч Анни та Михайла в
полі.

51. Сюжетна лінія Сава — Рахіра в перших главах лише
намічається, зав'язка її остаточно оформляється в
п'ятій главі, коли стає відомим про велику силу впливу
Рахіри на Саву. Батьки засуджували сина за намір одру-
житися з двоюрідною сестрою по матері. Однак голов-
ною причиною їх ворожого ставлення до Рахіри була її
бідність. Батько Рахіри походив з циган, був безземель-
ний, жив з випадкових заробітків.
Події розгортаються далі з відходом Михайла у вій-
сько. З сьомої глави розповідається про страшні знуща-
ння офіцерів над солдатами австро-угорської армії,
особливо над колишніми українськими селянами, що
не розуміли німецької мови, якою користувались офі-
цери.
.

52. Під впливом міста у Михайла виникає протест проти
керівництва. Крім того, він побачив, що можна прожи-
ти й без землі, маючи працьовиті руки. Під час відпуст-
ки він про це сказав Анні. У зв'язку з новими погляда-
ми на життя надії на можливість їхнього щастя стають
реальними, але поки що вони змушені нікому не від-
кривати своєї таємниці.
Дізнавшись, що Анна чекає дитину від Михайла, Ра-
хіра напала на неї, але одержала відсіч. Бійка Рахіри з
Анною, обіцянка Сави помститися Анні відіграють
важливу композиційну роль. Тут перехрещуються дру-
га й третя сюжетні лінії і напруження в розвитку подій
посилюється, швидко наближаючись до кульмінації

53. Одної ночі Сава з Михайлом пішли в ліс за деревом, щоб полагодити пліт.
На другий день Михайла знайшли в лісі вбитим. Драма, що розігралася в лі-
сі, в творі не показана. Головну увагу письменниця приділила зображенню
реакції, яку викликала страшна подія в головних персонажів твору та в се-
лянської маси. У цій частині повісті розвиток душевних переживань героїв
досягає своєї кульмінації.
Івоніка майже відразу запідозрює Саву в убивстві, але не виявляє цього, бо
боїться втратити останнього сина. Цим і пояснюється, що під час огляду
комісією трупа він блискавично сховав кулю, яка випала з плечей Михайла.
Під час похорону чути розмови, з яких видно, що селяни знають вбивцю, але
не виявляють цього, бо жаліють батьків. На кладовищі чути плачі, зойки. Іво-
ніка, звертаючись до Михайла, в розпачі говорить: «Не для тебе, синку, була
вона, а ти для неї! Ти ходив по ній, плекав її, а як виріс і став годний, вона от-
ворила пащу й забрала тебе! Дурень ти був на ній, дурень…»
Івоніка почав втрачати віру в те, що він є господарем землі. Він відчув її
владу над собою, відчув себе її рабом. Вже тут починається розв'язка сюжету,
яка логічно випливає з кульмінаційної частини.
В останніх трьох главах розповідається про те, що сталося через шість років.
Івоніка підтримав Анну і Петра, які вирішили вчити свого малого сина,
щоб відірвати його від землі.

54. У 1902 році в листі до Ольги Кобилянської Михайло Коцюбинський
писав: «Пишу до Вас під свіжим вражінням од Вашої повісті «Земля».
Я, звичайно, багато читаю, але признаюся, що давно читав щось таке
гарне, таке захоплююче, як «Земля». Я просто зачарований Вашою по-
вістю — все: і природа, і люди, і психологія їх — все це робить таке
сильне вражіння, все це виявляє таку свіжість і силу таланту, що, од
серця дякуючи Вам за пережиті емоції, я радів за нашу літературу.»
Цей лист мав для письменниці велике значення, бо якраз тоді
український літературний критик Сергій Єфремов на сторінках
журналу «Киевская старина» перекручував і паплюжив її творчість, в
тому числі й повість «Земля».
Великою моральною підтримкою для Ольги Кобилянської було
також приязне слово Лесі Українки. Українська поетеса вважала
«Землю» твором, який гідний того, щоб увійти в скарбницю світової
літератури. Вона радила подрузі-прозаїку перекласти «Землю»
німецькою мовою і водночас просила в неї доз-волу на переклад повісті
російською мовою.

55. «Земля» О. Кобилянської з ілюстраціями
С. Адамовича вийшла у Держлітвидаті Ук-
раїни у 1960 р. Друге видання поба-чило світ
у видавництві «Дніпро» у 1971 р. У ньому ху-
дожник замінив деякі гравюри (зокрема на
суперобкладинці та оправі), а також додав до
старих нові ілюстрації. Історія «Землі» поча-
лася з надзвичайно бурхливих дебатів у ви-
давництві. Сам художник пригадує: «Чого
тільки не приписували мені тоді: і схиляння
перед Заходом, і формалізм, і геть втрату на-
ціональних традицій… Знайшлася навіть і
якась дама, що заприсягла: «Ні-ні, це не Бу-
ковина! Я сама звідти родом». Ілюстрації
С. Адамовивича пристрасно захищав Л. Вла-
дич, а В. Касіян, який був тоді постійним кон-
суль-тантом з питань оформлення книжок,
виніс під час чергових «дебатів» свій славно-
0звісний «вердикт»: «Відтоді як працюю у
вас, ще не зустрічав такої цілісної роботи.
Кожна ілюстрація тут ніби окремий, худож-
ньо викінчений пласт життя»
Сергій Тадейович Адамович
(2 квітня 1922, селище Рубіжне,
нині у складі міста Лисичанськ
Луганської області — 12 січня
1998, Київ) – український і лати-
ський художник. Працював у га-
лузі графіки, переважно книжко-
вої. Заслужений діяч мистецтв
УРСР (1985). Член Національної
спілки художників України (від
1950 року).
З історії ілюстрування
твору

56. ◄ Прокоментуйте ілюстрації
Сергія Адамовича, проявляючи
знання змісту повісті Ольги
Кобилянської «Земля».

64. Коломийський академічний обласний український
драматичний театр імені Івана Озаркевича
Прем’єра притчі «Земля» за твором Ольги Кобилянської
Прем’єра притчі «Земля» за твором Ольги
Кобилянської відбулася 12 червня 2011 року.
Автор інсценізації та режисер-постановник ви-
стави – художній керівник театру, заслужений
артист України Дмитро Чиборак.
Сюжет загальновідомий: у родині Федорчуків
страшне горе – брат убиває брата… Земля, яка
була предметом гордощів ґазди Івоніки, здобу-
валася його кров’ю й потом, важкою і виснаж-
ливою працею, вважалася даром небес – стала
небесною карою… За що?.. Чому?!.
Необхідно зазначити, що ця робота Коломий-
ського театру отримала високу оцінку театраль-
них критиків та має успіх у глядачів. Зокрема,
на ІІІ Всеукраїнському театральному фестивалі
«Коломийські представлення» авторитетне журі присудило виставі
найвищу премію – «Гран-прі фестивалю».

65. Прем’єра вистави «Земля»
Автор інсценізації та режисер-постановник, Заслужений артист
України – Чиборак Д.
Асистент режисера - Чичук Петро
Композитор – Маник В.
Пластичне вирішення - Воротняк Мирослава
Сценограф - Данько М.
Дійові особи та виконавці
Івоніка - Чичук Петро
Анна - Комарова Надія, Кравчук Галина, Якубів Ольга
Білоголова жінка - Моцок Любов, Угорська Галина
Білоголовий чоловік - Юзюк Андрій, Базилевич Богдан
Григорій - Кравчук Олег, Мардарій Роман,
Діти - Семеняк Т., Кравчук А., Макарчук А., Андріїв І., Семеняк О.
Марія - Комарова Надія, Угорська Галина
Меланка - Сердюк Олена, Катеринчук Марія, П’ятничук Леся
Михайло - Швець Василь, Юзюк Андрій
Рахіра - Катеринчук Марія, Галунка Мальвіна, Сердюк Олена,
Сава - Сидоров Максим, Сичевський Віталій

94. Для Івоніки Федоpчука головне у житті – земля, пpа-
ця, честь. Він був колись "бідним заpібником", життя
змушувало його хилитися "пеpед людьми й Богом",
тяжко заpобляв гpоші, щоб потім купити собі землю.
Iвонiка прожив безпросвiтне життя, тяжко заробляючи
на будiвництвi залiзницi. Цiною виснажливої, каторж-
ної працi, цiною власного здоров'я, пропащої молодостi
вiн стягся на кiлька моргiв землi i став хазяїном. Завж-
ди покіpний долі, все життя мовчки і тяжко пpацював
на землі. Ця земля щоpаз набиpала більшої влади над
Івонікою, над усіма його помислами. Лише пpацею,
тяжкою і невсипущою, він досяг всього. У цьому пpа-
цьовитому чоловікові живуть глибокі людські почуття.
Земля стала для нього живою істотою, pідною й доpо-
гою, з якою в уяві він pозмовляє, обожнює її.

95. Земля для Івоніки становить зміст його життя, а тому
такою стpашною була його тpагедія – тpагедія pозчаpу-
вання в ній. Hіби від сеpця відpивав стаpий Федоpчук
свого сина Михайла, віддаючи в pекpути. Бо pекpутчи-
на була для селян невимовно тяжким лихом. Івоніка
боїться, що Михайло в аpмії пpосякне "чужими звича-
ями", пеpестане бути "виключно його скаpбом". І з то-
го часу наяву і в снах батько думками з сином.
У тяжкому pиданні осиpотілий батько звеpтався до
землі зі словами, що свідчили пpо його пpозpіння: «Hе
для тебе, синку, була вона, а ти для неї!..» Пpибитий го-
pем, він пеpемінився після смеpті сина, і зіp його від-
веpнувся від землі. Бо факт бpатовбивства відкpив ста-
pому очі на pеальний світ. І він пpозpів.

96. Але найкрасивiше любить землю Михайло – старший
син Iвонiки. Вiн сам прекрасна людина, i любов його –
красива, романтична. Михайла всi в селi любили, тому
що вiн був спокiйним, тихим i навiть покiрним сином
своїх батькiв. Навчався всьому завзято, любив працю-
вати i працював з радiстю. Смiючись, виходив iз дому,
смiючись, вертався додому. Одна
трагедiя лише мучить його – вiн не
народжений для служби у цiсарсько-
му вiйську. Його покликання – пра-
ця на землi, яка приносить йому
справжнє задоволення.

97. Такого хлопця не можна не любити. Образ Михайла
постає у повісті як символ безпорадності і слабкості
селянина в житті. Цей велетень, перший парубок
на селі, бажаний зять у кожній родині, господар і тру-
дівник, постає абсолютно нікчемним у місті, війську.
Він не знаходить у ньому місця для себе. У цьому про-
являється безвольність Михайла, духовна слабкість.
Пізніше ми бачимо це вже у взаєминах з Анною і бать-
ками, адже він боїться піти проти їх волі, боїться бути
щасливим. Цей злочин проти самого себе авторка не
пробачає.

98. А ось Сава - молодший син Iвонiки - до землi ставиться зовсiм по-iншому.
Вiн її не любить, але ж розумiє, що це є засiб для iснування. Адже вiн живе в
селi i бачить, що в селi людина без землi нiчого не варта, а з землею вона має
силу, викликає пошану селян. А батьки вiддадуть землю не Савi, а Михайлу.
Сава не мiг не вiдчувати переваги Михайла над собою. Ольга Кобилянська
психологiчно вмотивовує, як зародився задум вбивства брата. Усе складалося
поступово: з дитинства Сава не любив працювати, а ходив на полювання i без-
думно стрiляв птахiв. У нього потрохутроху зароджується жорстокiсть i безвiд-
повiдальнiсть. Мiг не нагодувати i не напоїти худобу, мiг обдурити батькiв.Був
злий i людиноненависний. Усi мав за винних. Вiн по-справжньому не любив нi
батькiв, нi брата. Брата вiн вiдкрито не любив, бо той намагався перевихову-
вати його, повернути до землi. Мабуть, основна причина такої по-ведiнки була
в коханнi його до Рахiри, його двоюрiдної сестри, напiвциганки. Кохання це
було якесь дивне i нездорове. Це була пристрасть, яка забирала у Сави силу
волi i здоровий глузд. Убити Михайла – це була iдея Рахiри, точнiше, вона
виростила її своїми хитрощами в Савиному серцi. Складовi частини цього
страшного задуму: лiнощi, безвiдповiдальнiсть, жорстокiсть, майже садизм,
нездорове кохання, заздрiсть, неповага до батькiв i землi, вiдсутнiсть прин-
ципiв. I Сава вбиває Михайла. Але земля не зробила Саву щасливим. Два ро-
ки вони жили з Рапiрою не вiнчанi, потiм повiнчалися, але батьки навiть не
прийшли на весiлля. Сава втратив спокiй, «його душа, мов без ладу стала».

99. А. Бучма та О. Швачко зняли за повістю О. Кобилянської фільм "Земля".

100. Твір Ольги Кобилянської не повчає, він пропонує замислитися над
зображеним. Вдумливий читач винесе багато цінних уроків: любов до
землі, праці, повагу до батьків, вірність у коханні, заборону злочинів,
необхідність жити в гармонії з собою та з іншими, потребу прощати і
любити ближнього. А ще вражає актуальність повісті «Земля», ніби
письменниця створила її в наш час і змалювала сучасне суспільство і
зміни у свідомості людини, яка одержала право на власність.
Успіхів у житті, здійснення мрій, досягнення мети треба доби-
ватися тільки чесною, наполегливою працею. Якою б важкою не
була людська доля, які б обставини не склалися, треба завжди ке-
руватися законами совісті, високими нормами народної моралі,
не збиватися з дороги, освітленої сяйвом духовного досвіду бага-
тьох віків цивілізації.
Рукою письменниці водив глибокий внутрішній біль, викли-
каний роздумами над братовбивством, біль за людське в людині,
духовну долю українського села за моральність співвітчизників.
Ольга Кобилянська взялася за перо в гуманістичному пориві
застерегти світ: «Люди, схаменіться! Так не повинно бути, так
не можна!»

101. Як насправді склалося життя прототипів повісті
Сава Жижіян божеволів, не міг працювати на землі, йому постійно
ввижалися кров і голос брата. Не витримавши мук совісті, він задумав
поїхати в Канаду, бо думав, що чужина допоможе забути про злочин. Ба-
тько умовляв тепер уже єдиного сина не їхати, навіть віддав йому най-
краще поле, але Сава все одно емігрував, став шахтарем і загинув під
час обвалу. Його дружина Маріука Магас мучилася з дрібними дітьми,
була ображеною на Ольгу Кобилянську, що так непривабливо вивела її
у творі. Але поле обробляла сумлінно і мала найкращі врожаї в селі.
Коли прийшла радянська влада, Маріуці, погрожуючи виселенням у
Сибір, примусили здати в колгосп худобу, поле та ще й написати заяву
від імені Рахіри Чункач. Як тільки режисер В. Василько інсценізував
«Землю», Маріуку почали возити в Чернівецький театр, де примушува-
ли виступати перед глядачами вистави, зізнаватися в тому, що намов-
ляла коханого заради землі вбити брата. До речі, вона відмовчувалася
або все заперечувала. Цілком ймовірно, що ця жінка не мала жодного
відношення до злочину, а версія письменниці була художнім домислом.
Розповідали, що коли перед смертю Маріуку привезли в музей Ольги
Кобилянської, вона захоплено розглядала експонати, а потім із жалем
сказала: «Файна пані, файно жила, але на мене набрехала!».