1. Лекція № 1. Поняття, основні риси та
законодавчі основи адміністративної
відповідальності
Адміністративна відповідальність
це примусове, з додержанням встановленої процедури,
застосування правомочним суб'єктом передбачених
законодавством за вчинення адміністра­тивного
проступку заходів впливу, які виконані правопорушником.
В літературі зустрічаються такі визначення:
а) адміністративна відповідальність — це застосування до
правопорушника заходів примусу (Л. В. Коваль, Ю. П. Битяк,
В. В. Зуй та ін.);
б) адміністративна відповідальність — це визначення
обмежень майнових, а також особистих благ і інтересів за
здійснення адміністративних правопорушень (Є. В. Додін
та ін.);
в) адміністративна відповідальність — це сукупність
адміністративних правовідносин, які виникають у зв'язку із
застосуванням до суб'єкта проступку адміністративних
стягнень (І. П. Голосніченко та ін.).

2. Адміністративна відповідальність відрізняється від
дисциплінарної та цивільної:
1.
2.
суб'єкт адміністративного проступку не перебуває в
службовій залежності від органу чи посадової особи, які
притягають його до адміністративної відповідальності.
Дисциплінарний проступок, що є підставою для притягнення
винної особи до дисциплінарної відповідальності, — це
протиправне діяння (дія або бездіяльність) працівника, який
породжує встановлений на підприємстві, в організації чи
установі внутрішній трудовий розпорядок. Цей проступок може
виявитися в порушенні службової, у тому числі трудової,
дисципліни й тягне за собою передбачену законодавством
дисциплінарну відповідальність, виражену в накладенні
керівником на винних дисциплінарних стягнень. Дисциплінарні
правопорушення здебільшого пов'язані зі службовими,
трудовими обов'язками винної особи.
При відмежуванні адміністративної відповідальності від
цивільно-правової слід мати на увазі, що остання настає за
порушення обов'язків, які випливають із цивільно-правових
угод, тобто угод, що виникають між рівноправними сторонами,
а адміністративна відповідальність, навпаки, передбачає
нерівність сторін відносин.

3. Риси адміністративної відповідальності:
1. Підставою виникнення адміністративної
2.
3.
4.
відповідальності є адміністративне правопорушення;
Адміністративну відповідальність врегульовано
нормами адміністративного права;
Зв’язок між правопорушником та органом, який накладає
стягнення відсутній;
Суб'єктами правопорушень можуть бути фізичні особи –
громадяни й посадові особи.

4. Обставинами, що виключають
адміністративну відповідальність:
Стан крайньої необхідності
це вчинення дій з ознаками
адміністративного проступку для усунення небезпеки, яка загрожує
державному або громадському порядку, власності, правам і свободам
громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за
даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо
заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Стан необхідної оборони — це вчинення дій з ознаками
адміністративного проступку при захисті державного або громадського
порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку
управління від протиправного посягання шляхом заподіяння
посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення
меж необхідної оборони. Перевищенням меж необхідної оборони закон
визнає явну невідповідність захисту характерові і суспільній
шкідливості посягання.
Стан неосудності — це вчинення дій з ознаками
адміністративного проступку особою, яка не могла усвідомлювати свої
дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби,
тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого
хворобливого стану.
—

5. Звільнення від адміністративної
відповідальності:
1) коли характер вчиненого проступку і особи
правопорушника свідчить про доцільність
застосування до нього заходів громадського впливу;
2) коли визнано малозначність проступку.
У першому випадку особа, яка вчинила адміністративне
правопорушення, звільняється від адміністративної
відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадській
організації або трудовому колективу.
У другому випадку при малозначності вчиненого адмі­
ністративного правопорушення орган (посадова особа),
уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника
від адміністративної відповідальності і обмежитись усним
зауваженням.

6. Законодавчі основу адміністративної
відповідальності :
Конституція України;
Кодекс про адміністративні правопорушення;
Нормативно­правові акти, які в сукупності складають
законодавство про адміністративні правопорушення:
закони України, підзаконні акти, постанови Кабінету
Міністрів України;
Акти з адміністративними санкціями можуть видавати
місцеві ради та їх виконавчі комітети з питань
боротьби зі стихійним лихом, епідеміями й
епізоотіями та інші.

7. Адміністративна відповідальність
відрізняється від дисциплінарної та
цивільної:
суб'єкт адміністративного проступку не перебуває в службовій
залежності від органу чи посадової особи, які притягають його до
адміністративної відповідальності. Дисциплінарний проступок, що є
підставою для притягнення винної особи до дисциплінарної
відповідальності, — це протиправне діяння (дія або бездіяльність)
працівника, який породжує встановлений на підприємстві, в організації чи
установі внутрішній трудовий розпорядок. Цей проступок може виявитися
в порушенні службової, у тому числі трудової, дисципліни й тягне за
собою передбачену законодавством дисциплінарну відповідальність,
виражену в накладенні керівником на винних дисциплінарних стягнень.
Дисциплінарні правопорушення здебільшого пов'язані зі службовими,
трудовими обов'язками винної особи. Проте не завжди ця умова є
необхідною для віднесення проступку до дисциплінарних. Наприклад,
окремі дії працівників транспорту, вчинені під час виконання ними
службових обов'язків, розглядають як адміністративні правопорушення
(випуск на лінію транспортних засобів, технічний стан яких не відповідає
встановленим вимогам).
При відмежування адміністративної відповідальності від цивільноправової слід мати на увазі, що остання настає за порушення обов'язків,
які випливають із цивільно-правових угод, тобто угод, що виникають між
рівноправними сторонами, а адміністративна відповідальність, навпаки,
передбачає нерівність сторін відносин.