O slideshow foi denunciado.
Utilizamos seu perfil e dados de atividades no LinkedIn para personalizar e exibir anúncios mais relevantes. Altere suas preferências de anúncios quando desejar.

тема 28

Організація санітарно-технічного й інженерно-технічного обслуговування в готельному господарстві

  • Entre para ver os comentários

  • Seja a primeira pessoa a gostar disto

тема 28

  1. 1. Основні функції інженерно-технічної служби: •регулярне (відповідно до затвердженого графіка) проведення обстеження санітарного і технічного стану готелю, прилеглої території, об’єктів комунального призначення і зовнішнього благоустрою, що обслуговуються інженерно-технічною службою; •оцінка якості виконання проведених службою робіт і надання послуг; •складання за результатами обстеження і перевірок актів. 28.1. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНОЇ СЛУЖБИ ГОТЕЛЮ
  2. 2. Основні цілі інженерно-технічної служби: •забезпечення умов для гостей і відвідувачів, що відповідають стандартам якості; •зниження витрат готельного комплексу і, відповідно, тарифів при підтриманні стандартів якості наданих послуг. Служба повинна розробляти та впроваджувати комплекс ресурсозберігаючих заходів, які дозволять значно зменшити загальний обсяг споживання ресурсів за рахунок запобігання невиправданим витратам електроенергії, води, газу тощо.
  3. 3. Функціональні обов'язки працівників служби ГОЛОВНИЙ ІНЖЕНЕР ГОТЕЛЮ: •керує роботою технічного персоналу і контролює результати його роботи; •несе відповідальність за правильну експлуатацію опалювальної системи, водопостачання, каналізації, засобів зв’язку, інформаційних систем, за безперебійну роботу технічного обладнання; •контролює дотримання правил охорони праці та техніки безпеки працівниками; •аналізує технічний стан електромонтажного і сантехнічного обладнання, доводить до відома керівництва про необхідність його ремонту або заміни; •розробляє поточні та перспективні плани технічного переобладнання.
  4. 4. СТАРШИЙ ЕНЕРГЕТИК: •забезпечує безперебійну роботу, правильну експлуатацію енергетичного і сантехнічного обладнання, електричних і теплових мереж, повітропроводів, водопроводу і каналізації; •здійснює контроль за дотриманням інструкцій з експлуатації, технічним обслуговуванням і наглядом за електроустаткуванням і електричними мережами; •несе відповідальність за протипожежні заходи.
  5. 5. ЕЛЕКТРОМОНТЕР: •забезпечує нормальне функціонування світлових точок у всіх приміщеннях готелю; •усуває аварії електроосвітлення і відновлює дію світлових і силових точок; •стежить за справністю електросвітильників, внутрішньої електропроводки, вимикачів, штепселів, телевізійних установок, чистотою освітлювальної апаратури, люстр, електричних ламп; •ремонтує електронагрівальні прилади та інші електричні прилади; •стежить за роботою і здійснює поточний ремонт зовнішніх (вуличних) світлових реклам.
  6. 6. СЛЮСАР-САНТЕХНІК: •стежить за справністю санітарно-технічного обладнання, нормальним надходженням води до опалювальних приладів, санітарно-технічних установок; •усуває пошкодження трубопроводів, замінює санітарно-технічні прилади (ванни, унітази, раковини), прочищає каналізацію при її засміченні; •стежить за правильною експлуатацією санітарно- технічних приладів, не допускає витоку води; здійснює профілактичний ремонт санітарно-технічних приладів.
  7. 7. ЛАНДШАФТНИЙ АРХІТЕКТОР (ОЗЕЛЕНЮВАЧ): •розробляє за кресленнями та ескізами планування і художнє оформлення газонів, клумб; •готує посадковий матеріал; •займається посадкою саджанців, дерев, кущів, квіткових рослин; •здійснює стрижку газонів, квітників, формувальну обрізку (підстригання) крон дерев і кущів; •проводить профілактичний догляд рослин в інтер’єрі; •несе відповідальність за цілісність і належний стан зелених насаджень.
  8. 8. ЛІФТЕР: •спостерігає за роботою ліфта; •вживає необхідних заходів у аварійних ситуаціях; •підтримує у чистоті і порядку внутрішню частину кабіни та поверхові майданчики перед ліфтом на всіх поверхах.
  9. 9. 1. ГОСПОДАРСЬКО-ПИТНИЙ ВОДОГІН Готельні споруди, що будуються на освоєних територіях, забезпечуються водою від міської водогінної мережі. Невеликі об’єкти (пансіонати, бази відпочинку в курортних місцевостях), що будуються на неосвоєних територіях, мають самостійне водопостачання з річок, свердловин або колодязів. Водогінна мережа забезпечує водою для питних і господарсько-виробничих потреб. Разом із забезпеченням холодною водою діють системи гарячого і пожежного водопостачання. 28.2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ САНІТАРНО- ТЕХНІЧНОГО УСТАТКУВАННЯ ГОТЕЛЮ
  10. 10. Витрати води обчислюються окремо для систем холодного і гарячого водопостачання. На одного мешканця готелю може припадати до 300 л води на добу. Фактичне споживання води також розраховується витратою води по місцях водозабору (у номерному фонді, по окремих допоміжних приміщеннях - у пральні, сауні, басейні, на кондиціонування тощо). Розраховується питома витрата води з розрахунку на одиницю пропускної спроможності готельного комплексу.
  11. 11. Основні елементи внутрішньої водогінної системи: •ввод (перпендикулярний до будівлі відрізок труби від зовнішньої магістралі до водомірного вузла); •водомірний вузол, головною частиною якого є водомір, що служить для обліку витрат води; •водопровідна мережа будівлі з арматурою від водомірного вузла до місць споживання; •водонапірно-запасні баки, які встановлюються в найвищій точці системи, що дозволяє створити не тільки певний запас води, але й необхідний тиск у внутрішній мережі. •насоси, що служать для подачі води у внутрішню мережу, коли тиск води в зовнішній мережі для цього недостатній.
  12. 12. Якщо міський тиск не забезпечує подачу води до верхніх водорозбірних точок, в будівлі готелю передбачається водопідкачування. Види підкачування: •у часи пік (проводиться з допомогою насосу, встановленого на вводі, і здійснюється, як правило, в автоматичному режимі); •постійне (передбачається, якщо міський тиск постійно не забезпечує цілодобову подачу води до верхніх водорозбірних точок). Види внутрішнього водогону за призначенням: •господарсько-питний; •виробничий; •протипожежний.
  13. 13. 2. КАНАЛІЗАЦІЯ Каналізаційне устаткування відводить забруднену воду (з кухні, лазень, пральні, басейнів тощо) та атмосферні опади (дощові та при таненні снігу). Система відкритої каналізаційної деаерації: Каналізаційні стоки через різні санітарні пристрої (раковини, унітази, решітки в підлогах) потрапляють по відвідних трубах у колектор міської мережі або у власну мережу. Сифони, встановлені між відведенням і кожним приймачем стічних вод, перешкоджають потраплянню газів з мережі в приміщення. Надходження повітря (кисню) в труби здійснюється за допомогою витяжних труб, які виводяться вище за покрівлю споруди .
  14. 14. Види каналізаційних труб: •горизонтальні; •вертикальні; •відгалужені. Каналізаційні та водогінні труби, а також їхній захист можуть бути замасковані, проте легкодоступні для обслуговування. Вертикально і горизонтально прокладені каналізаційні труби необхідно ретельно і щільно з’єднувати для запобігання затопленню готельних номерів та ресторанних залів, газовиділенню через нещільне з’єднання каналізаційних труб і підмиванню фундаментів будівель. Підбір діаметрів і перетинів каналізаційних відведень приймаються відповідно до діючих санітарних норм і правил.
  15. 15. 3. ПРОТИПОЖЕЖНИЙ ВОДОГІН ТА СИСТЕМИ ПОЖЕЖОГАСІННЯ Протипожежний водогін створюється в кількох варіантах: •як самостійна система внутрішнього водопроводу; •спільний з господарсько-питним або виробничим водогоном. Система протипожежного водогону складається з мережі магістральних трубопроводів і стояків (розподільчих ліній), пожежних кранів, а за необхідності й водонапірних установок (насосів, водонапірних баків, пневматичних пристроїв). .
  16. 16. Пожежні крани розміщують на стояку вентиляції в навісних або вбудованих шафах на висоті 1,35 м від підлоги. Вони встановлюються в легкодоступних місцях – вестибюлях, коридорах, проходах, сходових майданчиках будівлі готелів. Норма витрати води і кількість струменів залежать від місткості, висоти і призначення будівлі. На один струмінь мінімальна витрата води нормується від 2,5 до 5 л/с; а розрахункова кількість компактних струменів – від 1 до 8. Електродвигуни насосів повинні безперебійно підживлюватися двома незалежними джерелами. У системах водопроводу з водонапірними баками недоторканний протипожежний запас води дорівнює кількості, необхідній для гасіння пожежі впродовж 10 хвилин при ручному або автоматичному включенні пожежних насосів.
  17. 17. .
  18. 18. Автоматичні системи пожежогасіння: •спринклерні (змонтована розподільча система труб, що знаходиться під перекриттям захищеного приміщення, із вмонтованими в неї спринклерними головками (розприскувачами), які спрацьовують при температурі 72, 93, 141, 182 °С. Труби розподільчої мережі перебувають постійно під тиском і забезпечуються водою автоматично); • дренчерні (обладнані розприскувачами- дренчерами. Вода надходить відразу з усіх дренчерних головок).
  19. 19. .
  20. 20. 4. ГАРЯЧЕ ВОДОПОСТАЧАННЯ Системи гарячого водопостачання бувають із централізованим і децентралізованим (місцевим) приготуванням гарячої води, яка витрачається на побутові і виробничі потреби. Система гарячого водопостачання включає: • установку для нагрівання холодної води до температури не вище 75 °С; •мережу розвідних трубопроводів. В готелі використовуються швидкісні проточні водонагрівачі. Вода в них протікає зі значною швидкістю через нагрівальні трубки, які підігріваються водою з тепломережі, що проходить усередині корпусу водонагрівача і омиває їх.
  21. 21. Класифікація системи централізованого гарячого водопостачання 1. За способом подачі води споживачам: •закрита (без розриву струменя (під натиском зовнішнього водопроводу)); •відкрита (з баками-акумуляторами). 2. За способом акумуляції гарячої води: •з баками-акумуляторами; •без баків-акумуляторів. 3. За способом циркуляції: •з природною циркуляцією; •з примусовою циркуляцією; •змішані.
  22. 22. Централізована система гарячого водопостачання включає: •водопідігрівачі; •мережу (складається з трубопроводів, які подають і розподіляють воду, та циркуляційних (зворотних), мережного устаткування (компенсаторів, обладнання для відведення повітря, водозабірної, запобіжної арматури)); •регулюючі та контрольно-вимірювальні пристрої (регулятори витрати і тиску, термореле та ін.); •циркуляційні насоси.
  23. 23. Типи внутрішніх систем гарячого водопостачання: •тупикові (вода, яка надійшла до стояка, в разі відсутності розбору застоюється та вистигає, що призводить до великого зливу водопровідної води); •циркуляційні (мають стояки, які дозволяють повернути невикористану воду до бойлера для підігрівання - значно економічніші, ніж тупикові). Останнім часом, у зв’язку з низьким завантаженням, деякі готелі переходять на нові методи приготування гарячої води. Для цього використовуються електричні водонагрівальні прилади, які встановлюються в кожному номері.
  24. 24. . 1. Індикатор температури 2. Спіральний теплообмінник 3. Патрон нагрівального елемента 4. Керамічний електронагрівальний елемент 5. Захисний магнієвий анод 6. Патрон робочого термостата і термостат безпеки 7. Датчики термостатів 8. Прокладка 9. Робочий термостат з зовнішнім управлінням термостат безпеки 10. Кришка електропідключення 11. Вхідна трубка холодної води 12. Вивідна трубка гарячої води 13. Поліуретанова теплоізоляція (42 мм) 14. Емальована ємність 15. Сталевий корпус водонагрівача
  25. 25. .
  26. 26. 5. СИСТЕМИ ОПАЛЕННЯ Систем опалення поділяються на: •місцеві (де всі основні елементи об’єднані в один пристрій. Такими системами є печі, газове і електричне опалення. Радіус їхньої дії обмежений одним або двома суміжними приміщеннями); •центральні (джерело тепла винесене за межі опалювальних приміщень або взагалі за межі будівлі).
  27. 27. Основні типи систем опалення: 1. Водяне опалення. 1.1. Водяне гравітаційне опалення - найпростіше для обслуговування і найдешевше з експлуатаційної точки зору в невеликих готельних комплексах, об’єм яких не перевищує 10 тис. м2); 1.2. Насосне водяне опалення - ґрунтується на примусовій циркуляції води в нагрівальних пристроях та застосовується для великих об’єктів.
  28. 28. .
  29. 29. 2. Опалення парою низького тиску використовується в установках нагрівання води, пральних установках і окремих апаратах (пароповітряних апаратах, протипожежних установках, сушарках), а також у кухнях. Пара має тиск до 0,5 атмосфер і температуру до 110 ºС). Принцип дії полягає в генерації пари в котлах. Пара підводиться по трубах до опалювальних пристроїв, де конденсується. Конденсат відводиться по трубі безпосередньо в котел або в конденсаційний бак; звідти вода перекачується в паровий котел і знову піддається випаровуванню.
  30. 30. 3. Повітряне опалення. Опалення виробничих приміщень і торгових залів ресторану повітрям проводиться за допомогою вентиляційних установок, які одночасно виконують роль вентиляції та опалення. Для опалення використовуються пароповітряні апарати, обладнані нагрівачем, до якого підведена пара низького тиску, і вентилятором, які працюють за принципом засмоктування повітря з приміщення або ззовні.
  31. 31. 4. Променеве опалення (нагрівальні канали розміщуються в конструкції стель, у панелях стін, підлозі чи перегородках. При променевому опаленні нагріваються поверхні будівельних конструкцій (стеля, стіна), які передають тепло повітрю). Температура поверхні обігріву коливається в межах 30-50 ºС. 5. Калориферна система (нагріває повітря, зволожує та очищає його за допомогою спеціальних фільтрів). У багатьох готельних комплексах успішно застосовується електроопалювальна система під покриттям підлоги.
  32. 32. .
  33. 33. .
  34. 34. .
  35. 35. 6. ЦЕНТРАЛІЗОВАНЕ ВИДАЛЕННЯ ПИЛУ Принципи дії системи централізованого видалення пилу: •у підвальних приміщеннях готелю встановлюється станція видалення пилу, що складається з водокільцевого вакуумного насосу, гідравлічних фільтрів (барботерів), сітчастих фільтрів, стояків зі штуцерами для приєднання гнучкого шланга з насадкою, за допомогою якого проводиться очищення поверхонь від пилу і бруду; •стояки прокладаються в стінах коридорів і проходять до найвищих номерів готелю; •зволожений пил, потрапляючи в прийомну камеру на водну поверхню, скидається в каналізацію.
  36. 36. 7. СИСТЕМИ СМІТТЄВИДАЛЕННЯ Для зручності видалення сміття з поверхів у готелях висотою 3 поверхи і більше застосовуються спеціальні пристрої, що називаються сміттєпроводами. Основні елементи сміттєпроводу: •стовбур із завантажувальними клапанами; •сміттєприймальний бункер. Стовбур і всі його нерухомі з’єднання повинні бути вологостійкими, димо- і повітронепроникними, внутрішня поверхня стовбура має бути гладкою. Стовбур сміттєпроводу повинен відокремлюватися від будівельних конструкцій готелю звукоізолюючими прокладками, забезпечуватися високоефективною системою вентиляції, а також обладнанням для чищення і миття. .
  37. 37. Завантажувальні клапани повинні мати розміри, які виключають скидання предметів, більших від перерізу стовбура. Вони мають легко відкриватися, зніматися і водночас бути герметичними. Стіни сміттєприймальних камер (бункерів) облицьовуються плиткою, стелі фарбуються масляною фарбою. До бункера має бути проведена гаряча і холодна вода для його промивання. Сміття транспортується спецмашинами, в деяких із них є дробарки, що подрібнюють сміття до фракцій піщинок.
  38. 38. У деяких країнах Європи і в США застосовується пневматичне видалення сміття. Ця система передбачає прокладення спеціальних сміттєпроводів діаметром 500-600 мм, виконаних із високоміцної сталі, прокладених під землею на великі відстані. У перевантажувальних пунктах сміття пресується і завантажується в контейнери, а потім відправляється на сміттєспалювальні або сміттєпереробні заводи. Гідравлічний спосіб видалення сміття передбачає його подрібнення в дробарках і спуск у каналізацію. Цей спосіб менш ефективний, оскільки перевантажує каналізацію і за санітарно-гігієнічними показниками поступається пневматичному методу.
  39. 39. КОНДИЦІОНЕРИ - спеціальні установки, які дозволяють збагачувати повітря киснем, нагрівати його або охолоджувати, сушити або зволожувати, очищати від пилу або інших забруднень, ароматизувати. КОНДИЦІОНУВАННЯМ ПОВІТРЯ - створення в приміщенні необхідних кліматичних умов, незалежно від зовнішніх кліматичних умов і внутрішніх чинників. За нормативами температура в номері повинна становити 18-22 ºС, вологість повітря – 45-60 %, швидкість руху повітря – 0,25 м/с. 28.3. ОРГАНІЗАЦІЯ КОНДИЦІОНУВАННЯ ПОВІТРЯ В ГОТЕЛІ
  40. 40. Класифікація систем кондиціонування за радіусом дії: 1. Центральні (обслуговують багато приміщень). Обладнують великими кондиціонерами, що встановлюються в спеціально відведених приміщеннях мінімальною площею 140 м2, висотою до 10 м. Центральні кондиціонери встановлюються для подачі повітря в торгові зали ресторанів, банкетні зали, конференц-зали, виробничі і житлові приміщення. До комплекту кондиціонерів входять пристрої автоматичного і дистанційного управління. 2. Місцеві (для обслуговування одного приміщення). Компактний кондиціонер встановлюється в приміщенні, яке обслуговується.
  41. 41. Для систем кондиціонування повітря потрібна велика кількість холоду в літній період. Холодопостачання може здійснюватися від природних або штучних джерел. Природні джерела - артезіанські води, що залягають на глибині 25-30 м від поверхні землі і мають температуру +5 °С, а також лід. Штучні джерела - охолоджена вода, що надходить від холодильних установок із температурою +7 °С. Охолоджувальні пристрої обладнуються компресорами з випарно- конденсаторними агрегатами. Санітарна норма свіжого повітря становить 20 м³/год на одну людину.
  42. 42. ВЕНТИЛЯЦІЯ ПОВІТРЯ Основне призначення: •обмін повітря: •видалення забрудненого повітря; •подача свіжого повітря. Класифікація системи вентиляції 1)за призначенням: припливні і витяжні; 2)за способом переміщення повітря: природні і механічні; 3)за способом організації повітрообміну: місцеві і загальнообмінні.
  43. 43. ПРОЕКТУВАННЯ ВЕНТИЛЯЦІЇ ГОТЕЛЮ
  44. 44. Природна вентиляція включає: •аерацію (провітрювання через вікна, кватирки, балконні двері); •канально-гравітаційну вентиляцію (через шахти, трубопроводи, що виходять на дах, і вентиляційні решітки в приміщеннях за рахунок різниці температур). Основною умовою обміну повітря на основі гравітаційної системи є різниця тиску, що виникає між повітрям, яке знаходиться всередині, і повітрям зовні. Залежно від співвідношення тиску, у вентиляційних каналах виникає природна повітряна тяга, що викликає провітрювання приміщень.
  45. 45. Типи механічної вентиляції: 1. Витяжна (забруднене повітря видаляється з приміщень вентилятором, а свіже надходить через пори стін або спеціально залишені канали та отвори в стінах і покриттях, а також через вентиляційні припливні решітки). 2. Припливно-витяжна (у приміщеннях вмонтовуються окремі вентилятори, що викликають рух і обмін повітря, або встановлюється вентиляційна припливна і витяжна установка, в якій повітря подається і видаляється різними каналами, а регулювання притоку повітря здійснюється за допомогою решіток. Така установка складається з каналів і вентиляторів, а засмоктування повітря відбувається за допомогою системи, яка забезпечена очисними, нагрівальними і зволожуючими пристроями.
  46. 46. Широкого поширення в проектуванні систем вентиляції готелів набула система вентиляції та кондиціонування, що включає систему «чиллер- фанкойл». Конструкція цієї системи дозволяє здійснити розміщення вентиляційного устаткування, не порушуючи зовнішній вигляд будівлі, а також істотно знизити енерговитрати на створення необхідного мікроклімату. Внутрішні вентиляційні блоки можуть бути касетного, канального, підлогового типів і підбираються залежно від особливостей вентильованого приміщення.
  47. 47. Можливі дефекти і несправності вентиляційних пристроїв: •відсутність або пошкодження витяжних решіток і рамок для них; •негерметичність збірних шлакогіпсових вертикальних коробів; •засмічення вентиляційних каналів уламками цегли чи розчином; •пошкодження чи відсутність над вентиляційною шахтою захисної парасольки або дефлектора (насадка на витяжній трубі). Під час сильних морозів вентиляцію вимикають.
  48. 48. Згідно з існуючими нормами (СНиП 41-01, ДСТУ), системи вентиляції готелів категорії 4 і 5 зірок мають бути обладнані системами кондиціонування з автономним регулюванням температури. Користувач повинен мати можливість задати необхідну температуру з приміщення, в якому він знаходиться. У мотелях, готелях категорії «3 зірки» і нижче необхідність кондиціонування встановлюється завданням на проектування. Системи вентиляції житлових номерів і приміщень конференц-залів, ресторанів, басейнів, тренажерних залів, акумуляторних, повинні бути роздільними. Житлові приміщення необхідно ізолювати від шумів і вібрацій.
  49. 49. 28.4. ОРГАНІЗАЦІЯ ЛІФТОВОГО УСТАТКУВАННЯ, ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ ТА СЛАБОСТРУМНОГО ГОСПОДАРСТВА В ГОТЕЛІ
  50. 50. ЛІФТ – підйомний пристрій циклічної дії, призначений для вертикального транспортування людей і вантажів у будівлях різного призначення. Типи ліфтів 1. За призначенням: •пасажирські; •вантажопасажирські; •вантажні. 2. За швидкістю підйому: •тихохідні (швидкість підйому 1 м/с); •швидкохідні (швидкість підйому 1,5 м/с); •швидкісні (швидкість підйому понад 1,5 м/с). Ліфти розрізняються також за вантажопідйомністю.
  51. 51. СЛУЖБОВІ ЛІФТИ використовуються для перевезення багажу і для різних службових і господарських потреб (поблизу них обладнуються різні господарські приміщення). ПІДЙОМНИКИ пов’язані з цокольним і підвальними поверхами, де розташовані машинні відділення, ремонтні майстерні, складські приміщення. ЕСКАЛАТОР – вид механічного транспорту, який має найбільшу пропускну здатність*. Для готельних комплексів висотою понад 10 поверхів рекомендується передбачити дві групи ліфтів, що зупиняються на парних і непарних поверхах. Вимоги щодо забезпеченості готелів ліфтами передбачені в Національному стандарті ДСТУ 4269:2003 «Послуги туристичні. Класифікація готелів»
  52. 52. Спеціалізовані пристрої і прилади : •уловлювачі (захоплюють та утримують кабіну ліфта на рейках у разі обриву робочих канатів або неприпустимо великої швидкості руху кабіни); •гальма (утримують систему «кабіна-противаги» в нерухомому стані при відключеному двигуні); •кінцеві вимикачі (обмежують рух кабіни вгору і вниз за межі передбачених поверхів споруди); •автоматичні замки (фіксують двері шахти в закритому положенні за відсутності кабіни на даному поверсі); •дверні контакти (не дозволяють рухатися кабіні при відкритих дверях);
  53. 53. • сигнальні лампи (попереджають про те, що кабіна ліфта зайнята); • дзвінок або телефон (мікрофон) виклику електромеханіка у разі несправності ліфта та ін. Управління пасажирськими ліфтами - кнопкове, вантажними – кнопкове, за допомогою пульта. Вимоги до електромеханіків, що обслуговують ліфти: • не молодше 18 років; • проходження медичного огляду; • практичний стаж роботи з ліфтами не менше шести місяців.
  54. 54. ВИПРОБОВУВАННЯ ЛІФТІВ ПЕРЕД ЗАПУСКОМ: 1. Статичне випробування (перевірка гальм механічних вузлів ліфта) - кабіну завантажують вантажем, маса якого вдвічі перевищує вантажопідйомність ліфта. З таким вантажем кабіна має перебувати в нерухомому стані впродовж 10 хвилин (кабіна не повинна довільно опускатися). 2. Динамічне випробування (перевірка уловлювачів, гальм і буферів при робочій швидкості) - кабіну завантажують вантажем, маса якого повинна бути на 10 % більшою від вантажопідйомності ліфта. Результати статичних і динамічних випробувань інспектор державного технічного нагляду заносить у паспорт ліфтів і дає письмовий дозвіл на експлуатацію.
  55. 55. Система електропостачання готельних комплексів Дві ізольовані схеми електропостачання: •від основного джерела; •резервна (аварійна). Національний стандарт України ДСТУ 4269:2003 «Послуги туристичні. Класифікація готелів» • для готелів категорії 3*, за відсутності централізованого аварійного електропостачання, передбачається наявність стаціонарного генератора, що забезпечує електричним струмом основне освітлення і роботу устаткування (зокрема, ліфтів) упродовж не менше 24 години; •для готелів категорії 4* і 5* – наявність стаціонарного генератора, який забезпечує роботу всього енергоспоживаючого обладнання. .
  56. 56. Штучне освітлення готельних комплексів: - репрезентативна частина із громадськими приміщеннями (вхідні вестибулі, бюро оформлення готельної документації, різні салони, холи, ресторани тощо), освітлення яких значною мірою залежить від архітектури інтер’єрів, що визначаються смаком архітектора і традиціями країни; - номерний фонд готельних комплексів і загальні коридори (займають найбільшу частину площі 60-80 %); - площа, зайнята технічними приміщеннями, кухнями, пральнями тощо.
  57. 57. Для освітлення приміщень використовують: •лампи розжарювання (колір найтепліший і найприємніший); •люмінесцентне освітлення (високий рівень освітлення). Вмикання і вимикання освітлення громадських приміщень повинні здійснюватися централізовано із спеціальних пунктів або щитів, розташованих поза шляхами евакуації. У коридорах і громадських приміщеннях повинна бути передбачена мережа розеток для живлення побутових електроприладів.
  58. 58. Схема розгалужень електропостачання у готелі: •основне електроосвітлення; • чергове електроосвітлення (30 % від основного). Чергове електроосвітлення - необхідно включати з метою економії електроенергії в нічний час і в часи відпочинку гостей. Цими мережами забезпечується освітлення коридорів, сходів, під’їздів, вестибулів, гардеробів, камер схову, радіовузла, пожежних покажчиків, кас, станцій пожежної та охоронної сигналізації, реклам і телефонних кабін. Для вмикання і вимикання основного та чергового освітлення застосовують реле часу та автоматичні фотовимикачі.
  59. 59. СЛАБКОСТРУМОВІ ПРИСТРОЇ В ГОТЕЛІ: •телекомунікаційні пристрої – телефон, селектор, телекс; •сигналізація і виклик; •пошукова система; •пневматична пошта; •радіотрансляційна мережа.
  60. 60. Радіофікація великих готелів здійснюється від власного радіовузла, в якому вмонтовується декілька блоків підсилювачів для трьохпрограмного радіомовлення і музичного оформлення об’єктів харчування та суспільних приміщень. Біля радіовузла розміщують радіомайстерні для ремонту радіотелевізійної апаратури, а також студії звукозапису для складання музичних програм і рекламної інформації. З радіовузла по окремій лінії передається інформація для працівників готелю. З цією метою в радіовузлі встановлюється мікрофон і окремий підсилювач.
  61. 61. Комплектування номерів телевізорами відповідно до Національного стандарту ДСТУ 4269:2003 «Послуги туристичні. Класифікація готелів»: •в одно-двозіркових готелях телевізори встановлюються в номерах на прохання гостя; •категорії від 3 зірок кольорові телевізори повинні бути в усіх номерах; •у 4-5* готелях є можливість приймання програм основних телекомпаній світу і готельного відео каналу з дистанційним управлінням. .
  62. 62. У кінозалах, бізнес-центрах, концертних залах, конференц-залах необхідно обладнати: •стаціонарні підсилювальні установки з декількома мікрофонами на сцені і в залі; •електророзетки для увімкнення мультимедійних та інших пристроїв і нестаціонарних кіноустановок. Охоронна сигналізація або електронні засоби контролю за безпекою номерів передбачаються тільки в п’ятизіркових готелях.
  63. 63. Кожен номер готелю обладнується дзвінками і кнопками сигналізації, автоматизації. У ванній встановлюються сигнальні дзвінки на випадок поганого самопочуття під час купання (у вигляді шнура, щоб уникнути враження струмом). Вимоги щодо місць встановлення слабострумових пристроїв: •вимикачі і кнопки автоматичного відкривання дверей - біля ліжка; •розетку для вмикання пилососа – біля дверей; •розетку для радіо і настільної лампи – біля письмового столу; •розетку для пристроїв для гоління і фена – біля дзеркала у ванній.
  64. 64. Засоби пожежної автоматики готелю: •електрична пожежна сигналізація, •спринклерні і дренчерні установки, •радіоустановки про пожежу. Пристрій пожежної сигналізації складається з центрального пожежного пункту, що подає звуковий або зоровий сигнал про пожежу або небезпеку пожежі, а також із пожежних сигналів. Типи систем електричної пожежної сигналізації: •автоматичні; •ручні; •змішаної дії.
  65. 65. ДИСПЕТЧЕРСЬКА СЛУЖБА – організовується з метою централізації управління і контролю за роботою інженерного устаткування за допомогою засобів автоматики, телемеханіки і зв’язку у великих готелях. На диспетчерському пульті встановлюють пристрої з певним резервом для підключення нового устаткування. Для нормальної і безперебійної роботи котельних теплових пунктів, радіовузлів, диспетчерських пультів необхідно мати другий (запасний) комплект контрольно-вимірювальних приладів на час ремонтів, перевірок і опломбування працюючих пристроїв. Усі прилади, як і устаткування, повинні мати інвентарні номери, відповідати паспортам.

×