Укр. література

1. Іван Карпенко-
Карий
(Тобілевич)
1845-1907
Підготував учень 10 класу
Ігор Старченко

2. Родина й дитячі
роки
Народився Іван Тобілевич 29 вересня
1845 року в селі Арсенівці на
Херсонщині в родині збіднілого
дворянина, який працював
приказчиком у пана.
Мати походила з давнього козацького
роду. Євдокія Садовська була
кріпачкою, викупленою на волю своїм
чоловіком.
У родині Тобілевичів панувала душевна
теплота і поетичність. Особливо
шанували Шевченкове слово й народну
пісню. У довгі осінні вечори жінки та
дівчата за роботою співали,
розповідали цікаві казки й приказки.

3. Юнацькі
роки
У 1859 році – закінчив
Бобринське училище на
«відмінно». Вища освіта,
університет залишилися
недосяжною мрією, бо в батьків
не було коштів.
З 14 років хлопчина працював
писарчуком у канцелярії в
містечку Мала Виска. У 1864 році
зайняв посаду канцелярського
служителя у суді.
Бере участь у аматорському
драматичному гуртку, яким
керував Марко Кропивницький.

4. Знайомство з
дружиною
Іван та Надія грали головні
ролі у п'єсі Тараса Шевченка
«Назар Стодоля». Вони
покохали одне одного і
незабаром одружилися.
Щастя молодої сім'ї
виявилося недовгим:
помирає син, погіршується
здоров'я дружини.
1879рік – Іван Карпович
втратив матір, наступного
року –дружину, потім дочку
Галю і справжню берегиню
сімейного затишку – бабу
Настю.

5. На засланні
1883рік – у жовтні за політичну
неблагонадійність Івана Тобілевича
звільнили з посади секретаря поліції.
1884рік – через заборону життя на
Україні митець оселився в
Новочеркаську на Дону. Тут він
прожив три роки. Працює ковалем,
політурником. Вечорами
удосконалював створені драми:
«Наймичка»(1887), «Мартин
Боруля»(1891), «Безталанна»(1910).

6. Творчість Карпенко-Карого
• 1883рік – у журналі «Рада» вперше було надруковано
повість «Новобранець» під псевдонимом Гнат Карий.
Надалі митець спеціалізувався в драматургії.
• Умовно його п'єси можна поділити на групи:
1) соціально-побутові драми;
2) драми з життя інтелігенції;
3) комедії;
4) трагедії з історичним контекстом.
• П'єси «Сто тисяч» (1891), «Хазяїн» (1902) досі
вважають високохудожніми взірцями комедійного
жанру. А Карпенко-Карого-батьком української
комедії. За 20 років він написав близько двох десятків
п'єс різних жанрів.

7. Останні роки
життя
У 1905 році лікарі виявили у
драматурга невиліковну
хворобу селезінки.
15 вересня 1907 року Іван
Карпович помер у Берліні, де
лікувався.
Дружина Софія привезла й
поховала його згідно із
заповітом, поряд із
батьківською могилою в
селищі Карлюжне, неподалік
від хутора Надія.

8. Пам'ять про
митця
Пам'ять про геніального
драматурга увіковічено у
багатьох містах України, на
батьківщині споруджено
пам'ятник і відкрито
літературно-мистецький
заповідник «Хутір Надія», а
Київський національний
інститут театрального
мистецтва з гордістю носить
ім'я Івана Карпенка-Карого.

9. «Люде вмирають – ідеї вічні.
Серце твоє, налите правдою і
любов'ю до рідного темного
люду, полягло поміж ним, а
дух величний твій витатиме
над ним вовіки…»