Попова Ірина Миколаївна Дем’яненко Світлана Андріївна

1. СПЕЦІАЛІЗОВАНА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №3
ТОРЕЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
Фольклорне свято
Підготували:
учитель української мови
та літератури
Дем’яненко Світлана Андріївна,
учитель музичного мистецтва
Попова Iрина Миколаївна
м. Торецьк
2017

2. Мета: Пробудити у дітей інтерес до народної музики, обрядів, традицій,
побуду українського народу, розвивати навички художнього співу,
виховувати любов до рідної землі.
Ведучий: Чути, чути, чути, дзвін.
За сто сім далеких гір.
То з далеких гір сюди
Їде свято Коляди.
Ми на тую Коляду
Зірку намалюємо,
Ще й Маланку вберемо
І Козу приведемо.
(Звучить спокійна українська мелодія. Дід з Бабою готуються до зустрічі
колядників.)
Баба: Часник не забула,
Щоб хвороба не прибула,
Ще й горіх, щоб так любилися,
Що навіть горішком ділилися,
Яблука – на врожай хороший,
А мак – щоб у домі завжди були гроші.
Дід: Хто живий, той з нами,
Хто вмер, той у ямі,
Царство їм небесне.
Хай легко лежиться,
А нам легко живеться.
Баба: Свято на порозі, а ті час марнуєш.

3. Дід: Та чекаю, поки калач мені даси. Треба до двору сходити,
двір освятити, та й худобу пригостити.
(Дід бере калач, кланяється порогам.)
Дід: Пороги, мої пороги! Рублені й тесові, маленькі й великі,
дозвольте з хати вийти, двір обійти, шану всьому віддати,
та й до хати вертати. Не одному, а з гостями, щоб були
увесь вік славними господарями.
(Біла вікон чути гамір. Звучить пісня «Прилетів сокіл».)
Баба: Хто там гуркоче? Що це за шум біля моєї хати? Хто такі?
Гурт: Ми колядники! Чи дозволите колядувати, цей дім звеселяти,
дрібні діти побудити?
Дід: Якщо ви до нас не з лихом, то проходьте, тільки тихо!
Баба: Якщо вмієте співати – дуже раді вас вітати.
(Гурт співає колядку «Надворі чорна хмара в’ється»)

4. 1 дитина: Добрий вечір, добрі люди.
Хай завжди вам зла не буде.
2 дитина: Ми йшли на вогник до цієї хати.
Не хотіли добрих людей на шляху лишати.
Баба: Добрий вечір! Заходьте до хати!
Дід: Ви багато мандрували, розкажіть, де побували,
що там бачили, чували?
1 дитина: Ми далеко не бували
І багацько що чували,
Може знаєте причину,
Розтлумачте нам новину:
Тигра рік давно вже втік,
Наступив Кролячий вік.
Так скажіть якої днини
Вже наступить рік Людини?
2 дитина: Господарю! Чи дозволите у вашій хаті заколядувати?
Баба: А як же? Кажуть, що в тій хаті добра не буде, яку колядники
обминають.

5. (Гурт співає колядку «Колядувати йду».)
1 дитина: В цьому домі, як у раю.
Пан хазяїн, як виноград,
Господиня, як калина,
А діточки, як квіточки.
2 дитина: В цього дядька три стоги стоять.
Один стіг пшениці – на паляниці,
Другий стіг гречки – на варенички,
А третій – вівса, та й колядка уся!
Будьте здорові.
3 дитина: Колядую, колядую,
А у вас гостинці чую,
То ви, господарю, вставайте,
Нам скоріш гостинців давайте.
(Гурт співає колядку «Коляд, коляд, колядниця».)
Гурт: Не ламай, не щипай,
А по цілому давай!
1 дитина: Може нічого давати,
Бо любили довго спати?
Може влітку, в холодку
Ви лежали у садку
І нічого не придбали?
То ж навіщо вам співали?
Дід: Ой, гарно ж ви співали,
а дарунків від господарів ще не дістали.
Де ж ваш мішок?
(Входить Міхоноша з великим мішком, ставить його й підходить до
господині. Тим часом дитина ховається у мішок.)
Міхоноша: Колядин-дин! Колядин-дин!
Ти, хазяєчко, хороша
І я славний Міхоноша.
Дай скоріше пиріжок,
Та поклади у мішок
З руками, з ногами,
Щоб бігав за нами.

6. (Господиня виносить пиріжок і кладе у мішок. Пиріг бере дитина, що в
мішку. Мішок рухається по залу. Всі кумедно його ловлять. Нарешті
спіймали. З мішка зі сміхом вистрибує дитина.)
3 дитина: Пане господарю! Дозвольте Козі у вашій хаті поскакати!
Дід: Нехай скаче!
Циган: Станьте у ряду, я Козу веду!
Ой візьмися, Козо, в боки
І покажи свої скоки.
(Коза скаче, мекає.)
2 дитина: Скоч, Козуню, до полиці,
Чи нема там паляниці?
Скоч, Козуню, до стола,
Чи нема там пирога?
Коза: Ой як тупну я ногою,
Та наставлю гострий ріг,
Де мій кошик з колядою,
Я візьму собі пиріг.

7. (Коза забирає мішок, наставляє рога на дітей. Діти співають пісню «Де
Коза ходить». Коза виконує рухи, про які співається, топає ногою, нахиляє
голову, показує ріжки, махає хвостиком. Стрільба – і Коза падає.)
Циган: А у нас всі хлопці стрільці!
Хвалились, хвалились Козу устрелити.
Не попали в бік, а попали в ріг.
Упала Коза й закричала.
(Коза падає, кричить, підбігає Кіт.)
Кіт: Треба Козиці три шматки сала,
Мяу, мяу, сала, щоб Коза встала.
Баба: Нема сала – миша вкрала!
Дід: Не звикайте до сала, бо й нам мало!
Кіт: Ой устань, Коза, та й струсися.
По цьому дому розвеселися.
4 дитина: Ой людоньки! Щось наша Кізонька захворіла.
Та така ж добра тварина була!
5 дитина: Хто ж їй допоможе? Треба шукати лікаря.
До Києва посилати.
(Вбігає Лікар з валізою.)
Лікар: Не треба нікуди посилати. Я сам лікар, Дзержинський аптекар.
Кров вливаю, кров виливаю, свої та чужі болячки вставляю.
Мертвих виліковую, а живих заліковую.
Я почув, що тут Козу встрелили? Де пацієнт?
У мене лікарський патент.
Податки вправно я плачу, тому Козу вмить вилічу.
Кіт: Ой, Лікарю, рятуйте нашу Кізоньку!
Лікар: А що дасте?
Кіт: Та вже за платню діло не стане,
Як наша Кізонька на ноги встане.
Лікар: Я мільйон беру, що Козу огляну!
Всі: Ого!
Лікар: А два, що в рот загляну!

8. Всі: Ого!
Кіт: Дорого, пане Лікарю!
Лікар: Не хочете, діло ваше. Я вам таке скажу:
вашій Козі треба шкуру спустити і на базарі продати,
а м’ясо собакам віддати.
Всі: Ой що ж буде?
(Діти плачуть над Козою. Лікар бере валізу і хоче йти. Діти не пускають.)
Кіт: Пане Лікарю, уважте.
Наша ж Коза ще не стара, їй тільки рік минув.
Як же з неї шкуру спускати?
Ми все дамо, що попросите, тільки порятуйте!
Лікар: Не стара кажете?
(Підходить до Кози, розкриває їй рота. Всі чекають. Тиша. Лікар регоче.)
Лікар: Га-га-га! Та у вашій Кози сім літ як зубів немає.
1 дитина: Та що ви таке кажете! Та в неї зуби ще не прорізалися.
Вона ж козеня ще!
Лікар: Козеня?!
Так! Тут така біда: гине Коза!
Одне їй лише допоможе – добра коляда.
Треба дуду брати, Козі жили надувати.
Козу оживляти. Дуду мені!

9. (Дають Лікарю дуду, він починає дути Козі в одне вухо, потім в інше. Коза
дриґається, всі радіють. Коза підводиться. Діти плещуть у долоні,
сміються.)
Всі: Жива наша Кізонька, жива.
Надулась жила, Коза ожила,
Та й підвелася, та й піднялася.
Та й пішла Коза, та й гуляючи,
Наших діточок розвеселяючи.
Коза: Я вас ріжками заколю!
Я вас ніжками затопчу!
Я вас і на печі дістану!
Дід: Вгомонися, Кізонько, я відкуплюся!
1 дитина: Підійди, Коза, поближче,
Поклонися понижче
Хазяїну та хазяйці.
(Коза вклоняється.)
2 дитина: Чим вони тебе пожалують?
Чи міркою жита, щоб Коза була сита,
Чи міркою вівса, а зверху ковбаса?
3 дитина: Коли того мало, то ще й кусок сала,
Щоб наша Кізонька веселою стала та й поскакала.
Коза: Я, Коза периста, маю років триста.
Всім у ріднім краю бажаю врожаю.
Коза ходить, добро носить,
Цьому дому щастя просить.
(Танець Кози.)
Баба: Ось тобі, Коза, і вівса, і пирогів, і млинців, і цукерки.
(За дверима чути гамір.)
Василь з
Маланкою: Господарю! Пусти нас до хати!
Баба: А ви хто такі?
Василь: Я Василь!
Маланка: А я Маланка
4 дитина: Наша Маланка маленька, як конопелька тоненька,
У неї на щічках слізки, пустіть до хати, бо замерзли ніжки.

10. Баба: Ой, що ж нам робити, де всіх гостей розмістити?
Проходьте вже.
Маланка: Я дівка вправна! Вам допоможу, хату замету.
(Кумедно замітає Маланка.)
5 дитина: Ті патлата, колехата, і не вмієш замітати!
Василь: Ви подивіться, люди добрі! За що не візьметься – все не до ладу.
Та мести треба не від порога, а до порога!
І яка ж нечиста сила принесла тебе на мою голову?
Маланка: Ой, і що б я не робила – усе тобі негода!
Василь: А певно! Хто таке бачив? То вона миски поб’є, коли миє,
то так у хаті насмітить, що нема де ногою стати.
Маланка: Чи мене ти хоч раз похвалиш?
Василь: І не діждешся! За все життя навіть замітати не навчилася. А ну,
дай-но сюди віника. Я тобі зараз покажу, як треба підмітати.
Маланка: Сама буду!
Василь: Дай!
Маланка: Не дам! Зараз будемо щедрувати, щедрівочку співати
дідусеві і бабусі, і тому хлопцеві, що в кожусі.

11. (Василь з Маланкою співають.)
Пустіть Маланку та й до хати. Буде Маланка щось казати.
Дайте Маланці їсти й пити, буде Маланка говорити.
Дайте Маланці крісло сісти, буде Маланка пироги їсти!
Всі: Наша Маланка не робоча,
На ній сорочка парубоча.
Дід: Панове коляднички!
Всі: Ми то чуємо!
Дід: Познімайте шапочки!
Всі: Ми так чинемо!
Баба: Дарує вам пан господар калачем.
Всі: А ми його щастям, здоров’ям!
1 дитина: Хай буде ваша хата радістю багата!
2 дитина: Хай минає вас все лихо,
А біда сидить вже тихо.
3 дитина: Щоб журби ви вже не мали
І нестатків не зазнали.
4 дитина: Щоб у всьому вам щастило
І щоб жити було мило!
5 дитина: На щастя, на здоров’я, на нове літо!
Роди, Боже, жито, пшеницю і всяку пашницю!
1 дитина: Льон по коліна, щоб у вас голова не боліла.
2 дитина: Часник як бик, цибуля як дуля,
Конопельки під стельки, льонок на поясок.
3 дитина: Щоб було у вас в стежку і в мішку, і в коморі, і в оборі,
і у ложці, і у мисці, ще й в колисці!
Всі: З празником! Будьте здорові!
(Всі співають колядку «Старий рік минає».)

12. Ведучий: На цьому коляду кінчаємо.
За коляду беремо добру нагороду.
Не для себе, а для нашого народу.
А, щоб вийти з хати,
Треба ще заколядувати.
(Усі співають колядку «Нова радість стала»).