2. Українська мова
• Мова корінного населення України, а
також українців, що проживають за її
межами
• Державна мова всього народу України
• Входить до 2-го десятка найпоширеніших
мов світу
• Нею розмовляють близько 45 млн. людей
3. Загальнонародна
українська мова
- історично усталений мовний
комплекс, який охоплює всі
мовні засоби української
мови.
Загально-
народна
мова
літературна
мова
територіальні
діалекти
професійна
лексика
соціальні
жаргони
просторіччя
4. Літературна мова
- відшліфована та унормована
форма загальнонародної мови,
яка у своїх різновидах, писемному
та усному, обслуговує все
культурне життя народу, усі сфера
його суспільної діяльності.
Літературна
мова
Загальнонарод-
на мова
5. Літературна мова
- відшліфована форма
загальнонародної мови, яка у
своїх різновидах, писемному та
усному, обслуговує все культурне
життя народу, усі сфера його
суспільної діяльності.
унормованість
наддіалектний характер
багатофункціональність
різноманіття стилів
6. 1 2
Бабуся сіла на стулку й закурила
цибарку. Вона почувалася капєц
якою втомленою, бо до цього
била свого діда тремпелем та
погрожувала йому фінкою. Бабусі
хотілося покімарити, тож вона
забичкувала сіжку та пішла в
кіндейку. Дід уже втік на роботу,
прихопивши тормозок. Тільки й
видно було, як удалині
м’ясорубкою переобував свою
тарантайку.
Бабуся сіла на стілець й
закурила цигарку. Вона
почувалася дуже втомленою, бо
до цього била свого діда вішаком
та погрожувала йому ножем.
Бабусі хотілося спати, тож вона
загасила цигарку та пішла в
передпокій. Дід уже втік на
роботу, прихопивши їжу з дому.
Тільки й видно було, як удалині
роторним ключем лагодив свою
автівку.
7. Норма літературної мови
– це сукупність загальноприйнятих
правил реалізації мовної системи,
закріплених в процесі суспільної
комунікації.
12. Мінівисновок
Літературна мова – відшліфована й унормована форма загальнонародної мови.
Вона реалізується в усному мовленні та писемному мовленні.
Літературна мова регулюється орфоепічними,
орфографічними, лексичними, морфологічними,
синтаксичними та стилістичними нормами.
13. Стиль - сукупність мовних засобів (слів, граматичних
морфем, синтаксичних конструкцій), дібраних
відповідно до мети, змісту, сфери спілкування.
різновид (функціональна підсистема) мови, що
характеризується відбором із мовних ресурсів
таких засобів, які в конкретній ситуації на
найкраще відповідають завданням
спілкування.
15. Конфесійний стиль
o обслуговувати релігійні потреби як окремої людини, так і всього суспільства;
допомагати вірянам у спілкуванні душі з Богом, зберігати і примножувати культові
ритуали, об’єднувати вірян;
o культові установи: церкви, монастирі, теологічні навчальні заклади, молитовні будинки
релігійні громади тощо;
o небуденна урочистість, піднесеність, благозвуччя, образність і символізм, канонічність;
o літургії, проповіді, молитви, молитовники, требники, тощо.
16. Епістолірний стиль
o регулювати правові, ділові, виробничі контакти, зв’язки між суб’єктами правових
відносин, ділового партнерства та підтримувати стосунки в родинах і товариських
колах, групах мовців за інтересами;
o офіційні міжколективні й міжособистісні стосунки та неофіційні особисті зв’язки (ділове
листування в установах і приватне листування в родині);
o персональність; інформаційна цілеспрямованість (зазвичай на конкретного адресата) і
її утаємничення; авторське “я”; наявність певної композиції;
o листи, щоденники, мемуари, записники, нотатки;
o офіційне листування та приватне листування.
17. Офіційно-діловий стиль
o повідомлення громадянам, установам і організаціям законів, постанов,
розпоряджень, угод та іншої офіційної інформації, що виникає і вступає в дію чи
виводиться з обігу на всіх рівнях державного, суспільного, громадського і виробничого
життя;
o спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті,
законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю;
o переважають стилістично нейтральні мовні засоби, стандартна канцелярська лексика,
сталість, чіткість, виклад гранично точний
19. Науковий стиль
o донести наукову інформацію до різних верств суспільства;
o ЗВО, науково-дослідні установи, лабараторії, наукові конференції, наукові журнали,
дослідницькі центри;
o поняттєвість і предметність, об’єктивність, точність, логічність, аргументованість
викладу, наявність цифрових даних, схем, таблиць, діаграм, малюнків.
20. Науковий стиль
власне науковий
• дисертація, монографія,
академічна стаття, доповідь
науково-навчальний
• підручник, посібник, довідник
науково-популярний
• статті й огляди про науку «для не-
науковців»
виробничо-технічний
• інструкції, описи технологічних
процесів
21. Публіцистичний стиль
o інформативно-пропагандистська та агітаційна мета; сформувати громадську
думку;
o ЗМІ – раідіо, телебачення, преса, *соціальні мережі;
o логічність викладу + емоційність;
o доступність мови й формулювань; логічність доказів і полемічність викладу; наявність
низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення, яке має
здебільшого тенденційний характер.
22. Публіцистичний стиль
власне публіцистичний
• газетні / журнальні статті, колонки,
огляди, репортажі, інтерв’ю
Художньо-публіцистичний
• памфлети, фейлетони, нариси,
есе
Науково-публіцистичний
• аналітичні огляди, соціальні
портрети
23. Художній стиль
o впливати засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття, і
волю читачів, формувати ідейні переконання, моральні якості та естетичні
смаки;
o художня література;
o неформальне та формальне спілкування;
o образність, експресія як інтенсивність вираження, зображувальність, суб’єктивізм
розуміння та відображення .
24. Літературні роди
• Сюжет у прозі
Епос
• Почуття у віршах
Лірика
• Віршовані твори з сюжетом
Ліро-епос
• Події в ролях
Драма
25. Літературні роди + жанри
Епос
• новела
• повість
• роман
• усмішка
Лірика
• ліричний
вірш
• пісня
• сонет
• послання
• верлібр
Ліро-епос
• байка
• балада
• дума
• історична
пісня
• поема
Драма
• власне
драма
• комедія
• трагікомедія
• драма-
феєрія
26. Розмовний стиль
o бути засобом невимушеного спілкування, живого обміну думками, з’ясування
побутових стосунків;
o щоденне неофіційне спілкування в побуті;
o неформальне та формальне спілкування;
o невимушеність, емоційно забарвлена лексика, просторіччя, звертання, вигуки, неповні
речення, важлива роль невербальних чинників.