1. Зміст
1. Сутність міжнародних розрахунків
2. Загальна характеристика сутності
банківського переказу як форми міжнародних
розрахунків
3. Схеми розрахунків за формою
«банківський переказ»

2. Способи платежів у
міжнародних розрахунках

3. Сутність міжнародних розрахунків
Міжнародні розрахунки – це:
• система організації та регулювання платежів у сфері
міжнародних економічних відносин;
• форми платежів між країнами за здійсненні операції в ході їх
зовнішньоекономічних відносин;
• система механізмів реалізації грошових вимог та зобов’язань,
що виникають між різними суб’єктами у сфері міжнародних
економічних відносин;
• комерційні платежі, що здійснюються за за грошовими
вимогами та зобов’язаннями між підприємствами, банками
установами та громадянами, пов’язані з торгівельними,
інвестиційними та кредитними відносинами
• некомерційні платежі, пов’язані з перевезенням пасажирів,
страхуванням, туризмом, переказом грошей за кордон

4. Сутність міжнародних розрахунків
Суб’єкти міжнародних розрахунків:
• імпортери,
• експортери,
• банки.
“Лоро” – іноземні кореспондентські рахунки в банку.
“Ностро” рахунки банку в іноземному банку.
Найпоширеніші умови міжнародних розрахунків:
• безпосередній (повний розрахунок) – повна оплата товару до
моменту чи в момент переходу товару або товаророзпорядчих
документів у розпорядження покупця;
• розрахунок у кредит (з розстроченням) – надання експортером
імпортеру кредиту в комерційній формі (для імпортера).

5. Найпоширенішою формою безготівкових розрахунків
є банківський переказ, що зумовлюється
технологічною простотою його здійснення, короткими
строками розрахунків та порівняно невисоким
розміром оплати послуг банку.
Банківський переказ - це доручення банку своєму
банку-кореспонденту виплатити певну суму грошей за
розпорядженням і за рахунок переказодавця
іноземному одержувачу (бенефіціару) із зазначенням
способу відшкодування банку-платнику виплаченої
ним суми.
Загальна характеристика сутності банківського переказу як
форми міжнародних розрахунків

6. Загальна характеристика сутності банківського переказу як форми
міжнародних розрахунків
В міжнародній практиці найпоширенішою формою
розрахунків є документарний (умовний) переказ.
Під документарним (умовним) переказом розуміють
переказ авансу за умови, що банк експортера
(бенефіціара) здійснить фактичну виплату авансу на його
рахунок лише проти надання транспортних
(відвантажувальних) документів. При цьому зазначається
період, протягом якого повинно бути проведене
відвантаження і наданий відвантажувальний документ.
Як і інші форми міжнародних розрахунків, банківські
перекази проводяться в безготівковій формі. Однак
комерційні або товаророзпорядчі документи (рахунки,
транспортні й інші документи) за цією формою
розрахунків, направляються від експортера безпосередньо
імпортеру, тобто обминаючи банки.

7. Загальна характеристика сутності банківського переказу як форми
міжнародних розрахунків
Переказ коштів за кордон за дорученням клієнтів комерційних
банків проводиться на основі заяви на переказ.
У заяві на переказ обов'язково зазначається спосіб передачі
платіжного доручення за кордон - застосовується одна із
загальноприйнятих форм переказу: поштою або каналами SWIFT.
SWIFT - це міжнародна міжбанківська організація фінансових
розрахунків за допомогою телексу.
Поштовий переказ (mail transfer) - це письмове платіжне
доручення, що надсилається одним банком іншому (іноземному),
що може бути автентифіковане як підписане відповідною
посадовою особою у банку, яка надсилає, і являє собою вказівку
іншому банку виплатити певну суму грошей зазначеному
бенефіціару (або за розпорядженням зазначеного бенефіціара).

8. Загальна характеристика сутності банківського переказу як форми
міжнародних розрахунків
Банк імпортера надсилає банку експортера платіжне доручення, в якому зазначається:
• - повна назва платника;
• - найменування банку платника;
• - номер банківського рахунку, що дебетується;
• - код валюти і суму платежу;
• - повна назва бенефіціара, його адреса;
• - найменування банку бенефіціара і номер його рахунку;
• - найменування, номер і дату документу (контракту), за яким здійснюється оплата;
• - особа, яка несе витрати на здійснення переказу (банківська комісія і поштові або телеграфні
витрати);
• - мета і призначення переказу (найменування товару і послуг, за які здійснюється оплата).

9. Схеми розрахунків за формою «банківський переказ»
Розрахунки переказами можуть бути( рис.1.1):
1) за дорученням клієнтів;
2) за дорученням зарубіжних банків.
Види розрахунків банківськими переказами і
схема при таких розрахунках представлені на
рис. 1.2 та рис. 1.3.
Розрахунки за відкритим рахунком полягають у
тому, що експортер веде рахунок заборгованості
імпортера, і навпаки. Для цього між
контрагентами укладається спеціальна угода.
Таку форму розрахунків застосовують при
регулярних ділових контактах і довірі один до
одного.

10. Рис.1.1. Види розрахунків
переказами

11. Рис.1.2. Види розрахунків
банківськими переказами

12. Рис.1.3. Схема документообігу при
розрахунках переказами:

13. 1 — передача обумовлених у контракті комерційних
документів; 2 — заповнення заяви і платіжного
доручення на підставі цих документів; 3 — списання
коштів із рахунку імпортера і зарахування їх на
рахунок банку-кореспондента; 4 — пересилання
коштів у банк експортера; 5 — зарахування коштів на
рахунок постачальника (після списання їх з рахунку
банку-кореспондента); 6 — передача виписки з цього
рахунку
Розрахунки за відкритим рахунком полягають у тому,
що експортер веде рахунок заборгованості імпортера,
і навпаки. Для цього між контрагентами укладається
спеціальна угода. Ця форма розрахунків
застосовується при регулярних ділових контактах і
довірі один до одного.